Це рішення, **** з огляду на контекст триваючого конфлікту в Україні, стосується процесуальних зобов’язань держави згідно зі статтею 3 Конвенції. Справа «Булах проти України» (заява № 1380/25) стосується невиконання українською владою обов’язку провести ефективне розслідування інциденту жорстокого поводження, вчиненого щодо заявника приватною особою у 2022 році. Після того, як заявник зник безвісти під час виконання бойових завдань у червні 2025 року, Суд дозволив його дружині продовжити розгляд заяви, підтвердивши її *locus standi* (право на звернення до суду). Суд встановив, що національне розслідування супроводжувалося значними затримками, процесуальними недоліками та нездатністю забезпечити ефективну участь заявника. Зрештою, Суд постановив, що держава не виконала вимоги статті 3, оскільки розслідування залишалося незавершеним та неефективним протягом багатьох років. Це рішення слугує нагадуванням про те, що навіть у випадках насильства, вчиненого приватними особами, держава несе позитивне зобов’язання діяти старанно та невідкладно.
### Структура та основні положення
Рішення відповідає стандартній структурі рішення Комітету Європейського суду з прав людини. Воно починається з викладу процесуальної історії, за якою слідує висновок Суду щодо *locus standi* дружини заявника, що є вирішальним процесуальним кроком, враховуючи статус заявника як зниклого безвісти. Суть рішення полягає в аналізі процесуального аспекту статті 3, де Суд оцінює ефективність національного розслідування. Рішення завершується застосуванням статті 41 щодо присудження компенсації моральної шкоди. Порівняно з попередніми версіями таких рішень, це рішення прямо містить додану таблицю, в якій детально описані конкретні недоліки національного розслідування, що узгоджує його зі встановленою прецедентною практикою, такою як справа «Мута проти України».
### Основні положення для практичного застосування
Для юристів-практиків та спостерігачів першочергове значення мають такі аспекти:
* **Процесуальне *locus standi*:** Рішення Суду дозволити дружині зниклого безвісти військовослужбовця продовжити провадження є життєво важливим прецедентом. Воно підтверджує, що право домагатися справедливості за порушення прав людини не припиняється через зникнення жертви за обставин, що загрожують життю.
* **Позитивні зобов’язання за статтею 3:** Рішення підтверджує, що обов’язок держави щодо розслідування не обмежується лише діями, вчиненими державними агентами. Воно чітко вказує на те, що органи влади повинні проводити ефективне розслідування жорстокого поводження з боку приватних осіб, що вимагає незалежності, неупередженості та громадського контролю.
* **Критерії «ефективності»:** Суд наголошує, що розслідування має бути швидким та ретельним. Він окремо зазначає, що «загальний затяжний характер» провадження та «нездатність забезпечити право заявника на ефективну участь» становлять явні порушення Конвенції.
* **Посилання на прецеденти:** Цитуючи справи «Мута проти України» та «Чернега та інші проти України», Суд підкреслює, що нездійснення своєчасних слідчих дій та неодноразове закриття провадження через нібито брак доказів — попри наявність свідків — є системними проблемами, які держава повинна вирішити для підтримання верховенства права.
Це рішення є ****, оскільки воно підкреслює постійну необхідність дотримання українською судовою та слідчою системами високих стандартів процесуальної старанності навіть під надзвичайним тиском нинішньої війни, гарантуючи, що жертвам насильства не буде відмовлено у праві на ефективний засіб юридичного захисту.
