Ось детальний аналіз цього судового рішення, підготовлений для вас:
1. **Предмет спору:** Визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку як фраудаторного правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору з метою уникнення звернення стягнення на майно.
2. **Аргументи суду:**
– Верховний Суд наголосив, що приватноправовий інструментарій не може використовуватися для уникнення виконання судового рішення, а дії сторін мають оцінюватися крізь призму добросовісності та заборони зловживання правом (ст. 3, 13 ЦК України).
– Суд встановив, що договір було укладено наступного дня після того, як суд відмовив боржнику у перегляді заочного рішення про стягнення боргу, що свідчить про очевидну недобросовісність.
– Важливим фактором стала пов’язаність сторін: покупцем будинку виступила адвокат боржника, яка безпосередньо брала участь у судовому засіданні та була обізнана про наявність боргу.
– Суд критично оцінив ціну договору (50 000 грн), яка була явно неринковою, та відхилив аргумент про те, що відсутність арешту майна на момент продажу легалізує такий правочин.
– Верховний Суд підкреслив, що фраудаторність правочину не залежить від того, чи є сторони родичами, оскільки «пов’язаність» може мати й інші форми, зокрема професійні відносини клієнта та адвоката.
– Суд зазначив, що метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику для задоволення вимог кредитора, тому відновлення становища, яке існувало до порушення, є належним способом захисту.
– : Суд у цій постанові підтвердив та конкретизував позицію Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року (справа № 910/6654/24) щодо права кредитора оспорювати правочини боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства, відступаючи від раніше існуючих вужчих підходів до цього питання.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив, визнавши договір купівлі-продажу недійсним.