### Суть рішення
Це рішення визначає розмір справедливої сатисфакції, яка має бути присуджена компанії-заявнику — «Seksimp Group SRL» — після ухвалення рішення по суті справи, яким було встановлено порушення Республікою Молдова пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Справа виникла на підставі рішень національних судів, якими заявника зобов’язали сплатити кошти приватній компанії, що призвело до швидкого, проведеного без належного повідомлення аукціону з продажу її цінних активів за суттєво заниженою ціною. Хоча заявник вимагав майже 1 мільярд євро як відшкодування матеріальної шкоди, включаючи колосальну упущену вигоду від запланованих бізнес-проектів, таких як страусина ферма та аквапарк, Суд визнав ці вимоги вкрай спекулятивними. Суд підкреслив, що ненадання Державою належних засобів правового захисту (судового форуму) для захисту прав власності заявника призвело до реальної втрати можливості, яку незавершені відновлені національні провадження не могли повністю компенсувати. Зрештою, ухвалюючи рішення на засадах справедливості, Суд зобов’язав Молдову виплатити заявнику 560 000 євро як відшкодування матеріальної шкоди, відхиливши решту вимог.
—
### Структура рішення, основні положення та зміни
Структура рішення є систематизованою та спрямована на вирішення неврегульованого питання про справедливу сатисфакцію, розгляд якого було відкладено в рішенні по суті справи:
1. **Процедура та передісторія**: нагадується рішення по суті справи від 15 травня 2025 року, яким було встановлено порушення права на справедливий судовий розгляд (пункт 1 статті 6) та захисту власності (стаття 1 Протоколу № 1), а також зазначається про те, що сторонам не вдалося досягти дружнього врегулювання.
2. **Доводи сторін**: зіставляються масштабні вимоги заявника щодо відшкодування матеріальної шкоди (на загальну суму 997 677 050 євро за втрачене майно та спекулятивний прибуток від бізнесу) з аргументами Уряду про те, що ці вимоги є спекулятивними, надмірними та мають бути предметом розгляду у відновленому національному провадженні.
3. **Оцінка Суду**: викладаються загальні принципи статті 41 Конвенції, аналізується причинно-наслідковий зв’язок між порушеннями та заявленою шкодою, оцінюються наслідки аукціону 2011 року та пояснюється, чому розрахунки упущеної вигоди заявника є неприйнятними.
4. **Резолютивна частина**: офіційно постановляється, що держава-відповідач повинна виплатити заявнику 560 000 євро плюс пеня (відсотки за прострочення), а решта вимог відхиляється.
#### Зміни порівняно з попередніми версіями:
Це рішення є остаточним вирішенням питання щодо статті 41 (справедлива сатисфакція), яке було відкладено в рішенні по суті від 15 травня 2025 року. У той час як у рішенні по суті було встановлено відповідальність Держави за ненадання належних засобів для захисту прав заявника, у цьому рішенні визначається конкретний розмір грошового відшкодування. У ньому роз’яснюється, що відновлене національне провадження, розпочате після ухвалення рішення по суті, не може повністю замінити повноваження Суду щодо присудження справедливої сатисфакції, зокрема тому, що таке національне провадження не здатне компенсувати збитки, що виникли внаслідок продажу майна за заниженою ціною на аукціоні 2011 року.
—
### Основні положення рішення, важливі для практичного застосування
* **Вичерпання засобів правового захисту порівняно зі статтею 41**: Суд знову підтверджує, що вимога щодо вичерпання національних засобів правового захисту, включаючи можливість відновлення національного провадження, не поширюється на вимоги про справедливу сатисфакцію, подані безпосередньо до Суду відповідно до статті 41 Конвенції.
* **Позитивні зобов’язання порівняно з позбавленням майна**: Суд роз’яснює, що коли порушення статті 1 Протоколу № 1 випливає з невиконання Державою своїх позитивних зобов’язань (а не з прямого вилучення майна державою), компенсація не обов’язково має відображати повне усунення всіх наслідків. Натомість вона повинна компенсувати «реальну втрату можливості».
* **Спекулятивна упущена вигода**: У рішенні встановлено, що вкрай спекулятивні бізнес-плани (такі як нереалізовані інвестиційні проекти на землях сільськогосподарського призначення) не можуть слугувати основою для точного розрахунку матеріальної шкоди через притаманні підприємницькій діяльності ризики та невизначеність.
* **Оцінка на засадах справедливості**: Якщо точний розрахунок матеріальних збитків є неможливим через притаманний шкоді характер невизначеності, Суд використовує своє дискреційне право для визначення розміру компенсації на засадах справедливості.
#### **** (Наслідки для України та українців)
Це рішення є надзвичайно актуальним для України та українських учасників судових спорів, оскільки Суд прямо посилається на ключові українські прецеденти — такі як *«Кривенький проти України»*, *«Совтрансавто-Холдинг проти України»* та *«Іст/Вест Альянс Лімітед проти України»* — для визначення меж відповідальності держави, розрахунку упущеної вигоди та меж відновлення національного провадження як засобу правового захисту.
Для українських юристів-практиків та юридичних осіб це рішення підтверджує те, як саме Суд оцінює «втрату можливості» та спекулятивні збитки в комерційних спорах, у яких у межах національного виконавчого провадження було незаконно ліквідовано активи. Воно підкреслює, що навіть якщо цивільне провадження в Україні буде відновлено на національному рівні, ЄСПЛ залишається компетентним присуджувати безпосередню справедливу сатисфакцію, якщо національний механізм не може повністю компенсувати збитки, пов’язані з виконавчим провадженням, зокрема щодо проведення аукціонів з продажу активів за заниженою ціною.
