СПРАВА ІДРІСА АХУНДОВА ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Ось розбір рішення у справі Ідріса Ахундова проти Азербайджану:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Азербайджан винним у порушенні статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) Європейської конвенції з прав людини. Справа стосувалася припинення виплати пенсії за віком заявнику, колишньому співробітнику поліції, після того, як він нібито отримав політичний притулок у Німеччині. Суд постановив, що припинення виплати пенсії було втручанням у його право на мирне володіння майном. Вирішальним питанням було те, що національні суди не змогли навести жодного конкретного положення внутрішнього законодавства, яке б дозволяло припинити виплату пенсії за таких обставин. ЄСПЛ наголосив, що будь-яке втручання в право на мирне володіння майном має бути законним, тобто воно має мати під собою основу у внутрішньому праві, яка є доступною, точною та передбачуваною.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Викладає суть справи, сторони, що беруть участь, і відповідні статті Конвенції.
* **Факти:** Підсумовує передісторію, включаючи історію працевлаштування заявника, причини його виїзду до Німеччини та провадження у національних судах, пов’язані з припиненням виплати пенсії.
* **Відповідна правова база:** Деталізує відповідні внутрішні закони Азербайджану, включаючи Конституцію та Закон про трудові пенсії, а також відповідне міжнародне право (Конвенція про статус біженців 1951 року).
* **Право:** Цей розділ містить правове обґрунтування Суду.
* **Твердження про порушення статті 1 Протоколу № 1:** Суд розглядає, чи припинення виплати пенсії порушило право заявника на мирне володіння майном.
* **Прийнятність:** Суд оголошує заяву прийнятною, встановивши, що право на пенсію становить “майно” згідно зі статтею 1 Протоколу № 1.
* **Суть справи:**
* **Подання сторін:** Викладає аргументи, представлені заявником та Урядом Азербайджану.
* **Оцінка Суду:** Суд аналізує факти та правові аргументи. Він доходить висновку, що втручання в майнові права заявника не було “відповідно до закону”, оскільки національні суди не ґрунтували своє рішення на будь-якому конкретному положенні азербайджанського законодавства.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Розглядає питання справедливої сатисфакції. Суд зобов’язує Азербайджан виплатити заявнику його несплачені пенсійні виплати та суму за завдану моральну шкоду. Він відхиляє вимогу щодо відшкодування витрат і зборів через відсутність підтверджуючих документів.
* **Резолютивна частина:** Оголошує заяву прийнятною, встановлює, що було порушено статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції, присуджує відшкодування матеріальної та моральної шкоди та відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Законність втручання:** Головний висновок полягає в наголошенні на вимозі “законності”, коли держава втручається в чиєсь право на мирне володіння майном. Це означає, що будь-яке таке втручання повинно мати чітку та конкретну основу у внутрішньому праві.
* **Тягар доведення:** Хоча тлумачення та застосування внутрішнього законодавства покладається насамперед на національні органи влади, Суд зобов’язаний перевірити, чи спосіб, у який тлумачиться та застосовується внутрішнє законодавство, призводить до наслідків, які узгоджуються з принципами Конвенції, як їх тлумачать у світлі прецедентного права Суду.
* **Пенсійні права як власність:** Рішення підтверджує, що пенсійні права, коли вони встановлені законом, вважаються “майном”, захищеним статтею 1 Протоколу № 1.
* **Обов’язок держави наводити правову основу:** Держава зобов’язана чітко вказувати правову основу для будь-яких дій, які втручаються у майнові права. Нечіткі посилання на загальні принципи або міжнародні конвенції є недостатніми.
Сподіваюся, це допоможе!
СПРАВА J.B. ПРОТИ ГРЕЦІЇ
Окей, я надам вам детальний опис рішення Європейського суду з прав людини у справі J.B. проти Греції.
Ось розклад:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув справу громадянина Сирії, J.B., який скаржився на потенційне повернення з Греції до Туреччини відповідно до Заяви ЄС-Туреччина 2016 року. J.B. висловив занепокоєння щодо недоліків процедури надання притулку в Греції, ризику жорстокого поводження в Туреччині та умов його тримання під вартою в Греції в очікуванні видворення. Суд виключив з розгляду скаргу по суті за статтею 3 щодо ризику жорстокого поводження в Туреччині, оскільки Франція надала йому статус біженця. Однак Суд встановив, що Греція не порушила статтю 13 (право на ефективний засіб правового захисту) у поєднанні зі статтею 3 щодо розгляду заяви про надання притулку та процедури видворення. Суд вирішив, що Греція порушила статтю 3 через принизливі умови тримання J.B. у поліцейському відділку.
**2. Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено предмет справи. Потім детально описуються факти, включаючи подорож J.B. з Сирії до Греції, його арешт та процедуру надання притулку. У рішенні представлені аргументи як заявника, так і уряду Греції. Воно також містить резюме зауважень третіх сторін, які втручаються у справу. Далі Суд викладає відповідну внутрішню та міжнародну правову базу. Потім Суд оцінює ймовірні порушення статті 3 (ризик жорстокого поводження у разі видворення), статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту у поєднанні зі статтею 3) та статті 3 (умови тримання під вартою). Суд завершує розгляд застосуванням статті 41 щодо справедливої сатисфакції.
**3. Основні положення та важливі аспекти:**
* **Стаття 13 та Заява ЄС-Туреччина:** Суд розглянув ефективність засобів правового захисту, доступних для осіб, які шукають притулку та стикаються з поверненням до Туреччини відповідно до Заяви ЄС-Туреччина. Він підкреслив, що оцінка ризику має враховувати ширший контекст співпраці між державами-членами Конвенції, а не покладатися виключно на спеціальні дипломатичні запевнення.
* **Загальні проти конкретних запевнень:** Суд уточнив, що загальних запевнень, включених у взаємно узгоджений механізм, такий як Заява ЄС-Туреччина, і реалізованих через поточну співпрацю, може бути достатньо, щоб розвіяти ризик порушень статті 3, якщо вони пропонують достатньо надійну гарантію захисту.
* **Індивідуальна оцінка:** Суд підкреслив важливість ретельного, багаторівневого розгляду заяв про надання притулку, забезпечення індивідуальної оцінки та надання заявникам можливості спростувати презумпцію того, що Туреччина є безпечною третьою країною для них.
* **Умови тримання під вартою:** Суд підтвердив свою позицію щодо неприйнятності тривалого тримання під вартою в поліцейських відділках, де відсутні належні зручності, встановивши порушення статті 3 через умови тримання J.B. під вартою.
* **Статус жертви:** Суд уточнив, що виключення з розгляду скарги по суті за статтею 3 через надання статусу біженця у Франції не позбавило заявника статусу жертви відповідно до статті 13.
Я сподіваюся, що цей опис буде корисним для ваших журналістських цілей.
СПРАВА «САМЕТ КАЯ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»
Ось розбір рішення у справі «Самет Кая проти Туреччини»:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Туреччиною статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) через відсутність судового перегляду щодо дострокового припинення терміну перебування на посаді прокурора. Прокурора Самета Каю було звільнено Радою суддів і прокурорів (HSK) на підставі стану здоров’я, згідно з медичним висновком. На той час турецьке законодавство забороняло судовий перегляд таких рішень, за винятком випадків звільнення через неналежну поведінку. ЄСПЛ постановив, що відсутність доступу до суду порушила саму суть права Каї на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав. Суд не вважав за необхідне розглядати скаргу за статтею 8 Конвенції.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає контекст, окреслюючи предмет справи: звільнення заявника на підставі медичного висновку.
* **Факти:** Детально описує біографію заявника, стан його здоров’я, процедуру оцінки професійної придатності та його подальше звільнення.
* **Відповідна правова база та практика:** Надає контекст, висвітлюючи відповідні турецькі закони та міжнародні стандарти, що стосуються судової влади, незалежності судової влади та незмінюваності суддів. Посилається на Конституцію Туреччини, закони про Раду суддів і прокурорів, закони про суддів і прокурорів, президентські укази, матеріали Ради Європи, матеріали Венеційської комісії, матеріали Консультативної ради європейських суддів, матеріали Організації Об’єднаних Націй.
* **Право:** Цей розділ містить правове обґрунтування Суду.
* **Заявлене порушення статті 6 § 1:** Розглядає скаргу заявника про те, що він не мав доступу до суду для оскарження свого звільнення. Включає подання сторін (Уряду та заявника) та оцінку Суду. Суд застосовує тест Ескелінена для визначення застосовності статті 6 § 1.
* **Заявлене порушення статті 8:** Розглядає скаргу заявника про те, що його звільнення було свавільним. Суд встановив, що питання, порушені за статтею 6 § 1, становлять суть скарги за статтею 8, і тому немає необхідності розглядати прийнятність та обґрунтованість скарги, поданої за статтею 8.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції. Заявник вимагав відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Суд присудив заявнику 9 000 євро відшкодування моральної шкоди.
* **Резолютивна частина:** Викладає рішення Суду: оголосити скаргу за статтею 6 § 1 прийнятною, встановити, що було порушення статті 6 § 1, постановити, що немає необхідності розглядати прийнятність та обґрунтованість скарги за статтею 8, зобов’язати Туреччину виплатити заявнику 9 000 євро відшкодування збитків і відхилити решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
3. **Ключові положення для використання:**
* **Застосовність статті 6 § 1 до звільнення суддів:** Рішення підтверджує, що члени судової влади, в принципі, мають право на захист статті 6 § 1 у спорах, що стосуються їхньої зайнятості, включаючи звільнення.
* **Тест Ескелінена:** Суд застосовує тест Ескелінена, наголошуючи на тому, що виключення доступу до суду має бути обґрунтовано об’єктивними підставами в інтересах держави. Особливого зв’язку довіри та лояльності до держави недостатньо для обґрунтування.
* **Судовий перегляд:** Рішення підкреслює важливість судового перегляду у випадках звільнення, навіть якщо воно ґрунтується на медичних підставах. Відсутність судового перегляду, що дозволяє визначити фактичні та юридичні підстави для припинення перебування заявника на посаді, не може вважатися виправданою в інтересах держави. Внутрішніх механізмів таких органів, як HSK, яким не вистачає необхідних процесуальних гарантій, недостатньо для заміни судового нагляду.
* **Право на справедливий судовий розгляд:** Рішення підтверджує, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які не обмежують або не зменшують доступ, залишений особі, таким чином або до такої міри, що порушується сама суть права.
СПРАВА КАПЕЛЬКО БЄЛОУСОВА ТА ІНШІ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Капелько Бєлоусова та інші проти Азербайджану*, що стосується скарг на знесення майна державними органами та адекватність компенсації, присудженої національними судами. Заявники стверджували, що знесення їхнього майна Виконавчою владою міста Баку (ВВМБ) було незаконним і невиправданим, що порушує їхні майнові права відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Вони також скаржилися на те, що національні суди не надали мотивованих рішень, і на затримку у виконанні остаточних рішень на їхню користь, посилаючись на статтю 6 § 1 Конвенції. Суд встановив порушення статті 1 Протоколу № 1, зазначивши, що фактичне відчуження майна заявників не було здійснено з дотриманням “умов, передбачених законом”. Крім того, Суд встановив порушення статті 6 § 1 в одній заяві через тривалу затримку у виконанні остаточного рішення.
Рішення структуроване на кілька частин: передісторія справи, судові провадження, об’єднання заяв, оцінка Судом щодо ймовірних порушень статті 1 Протоколу № 1 та статті 6 § 1 Конвенції, інші скарги, застосування статті 41 Конвенції (справедлива сатисфакція) та оперативні положення. Суд вирішив об’єднати заяви, визнав скаргу за статтею 1 Протоколу № 1 прийнятною, а скаргу за статтею 6 § 1 прийнятною в одній заяві та неприйнятною в іншій. Він постановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 та статті 6 § 1 в одній заяві, і що немає потреби розглядати прийнятність і суть решти скарги. Рішення також визначає суми, які мають бути виплачені заявникам у відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються порушення статті 1 Протоколу № 1, що підтверджує, що відчуження майна заявників не було здійснено відповідно до закону, та порушення статті 6 § 1, що підкреслює питання затримки у виконанні остаточного рішення. Висновки Суду підкреслюють важливість законних процедур у справах про відчуження майна та необхідність своєчасного виконання судових рішень. Рішення також вносить ясність у питання оцінки матеріальної шкоди, особливо коли національні суди безпідставно ігнорують звіти експертної оцінки.
СПРАВА ШЬОНБЕРГЕР ПРОТИ УГОРЩИНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Шьонбергер проти Угорщини, що стосується тверджень про жорстоке поводження з боку поліції під час арешту заявника та неспроможності влади провести ефективне розслідування. Заявник, який на момент інциденту був неповнолітнім, стверджував, що під час арешту його побив поліцейський. Суд встановив, що він не може зробити висновок поза розумним сумнівом, що травми заявника були спричинені поліцейськими. Однак Суд дійшов висновку, що розслідування тверджень заявника про жорстоке поводження було неналежним, оскільки влада не допитала ключових поліцейських, причетних до інциденту, і не надала належної оцінки суперечливим висновкам медичних експертів. У результаті Суд констатував порушення статті 3 Конвенції за її процесуальною частиною, яка вимагає ефективного розслідування обґрунтованих скарг на жорстоке поводження з боку державних агентів. Суд присудив заявнику 5500 євро відшкодування моральної шкоди та 3500 євро відшкодування витрат і видатків.
Рішення структуровано навколо скарг заявника за статтею 3 Конвенції, розглядаючи як ймовірне жорстоке поводження (матеріальний аспект), так і ефективність подальшого розслідування (процесуальний аспект). Суд спочатку оцінює ймовірне жорстоке поводження, вивчаючи докази, представлені як заявником, так і урядом, включаючи медичні звіти та свідчення свідків. Потім він переходить до оцінки ефективності розслідування, зосереджуючись на тому, чи вжила влада належних заходів для встановлення причини травм заявника та встановлення осіб, відповідальних за них. Рішення завершується висновками Суду щодо прийнятності та порушення, після чого застосовується стаття 41 щодо справедливої сатисфакції. У документі немає явних згадок про зміни порівняно з попередніми версіями.
Основним положенням рішення є встановлення порушення статті 3 за її процесуальною частиною через неналежне розслідування. Суд підкреслює, що коли особа висуває обґрунтоване твердження про жорстоке поводження з боку державних агентів, існує обов’язок провести ефективне офіційне розслідування. Суд висвітлює конкретні недоліки в розслідуванні, такі як нездатність допитати ключових поліцейських і вирішити суперечливі медичні висновки. Це підкреслює важливість ретельного та неупередженого розслідування у випадках ймовірних неправомірних дій поліції, навіть якщо докази початкового жорстокого поводження не є переконливими.
