СПРАВА АРУШАНЯН І ХАЧАТРЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Арушанян і Хачатрян проти Вірменії, що стосується скарг на несправедливий судовий розгляд через відсутність можливості допитати свідків, чиї свідчення були вирішальними для їхніх обвинувальних вироків. Заявники стверджували, що це порушило їхні права відповідно до статті 6 §§ 1 та 3 (d) Конвенції. Суд встановив, що заявникам не було надано можливості перехресного допиту ключових свідків, що суттєво вплинуло на справедливість кримінального провадження проти них. ЄСПЛ дійшов висновку, що Вірменія не надала належних зрівноважувальних заходів для компенсації прийняття неперевірених заяв як доказів. Відповідно, Суд постановив, що мало місце порушення статті 6 §§ 1 та 3 (d) Конвенції. Суд присудив заявникам суми відшкодування моральної шкоди та витрат, відхиливши решту їхніх вимог щодо справедливої сатисфакції.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, де викладено походження справи та повідомлення Уряду Вірменії. Далі представлено факти, детально описано заявників та їхні скарги. Правовий аналіз включає об’єднання заяв і твердження про порушення статті 6 §§ 1 та 3 (d) з посиланням на усталену судову практику, зокрема Schatschaschwili проти Німеччини. Суд оцінює обставини, не знаходячи підстав відступати від своїх усталених принципів. Він також розглядає решту скарг, вирішивши не розглядати одну, пов’язану з неналежним правовим представництвом. Нарешті, він окреслює застосування статті 41, присуджуючи справедливу сатисфакцію та відхиляючи решту вимог. Попередніх версій цього рішення немає.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження принципу, згідно з яким обвинувачені повинні мати можливість допитати свідків, які свідчать проти них, як це закріплено у статті 6 §§ 1 та 3 (d) Конвенції. Рішення підкреслює, що відсутність такої можливості, особливо коли свідчення свідка є критичними для винесення обвинувального вироку, становить порушення права на справедливий судовий розгляд. Воно також наголошує на тому, що національні суди повинні вживати зрівноважувальні заходи, коли свідчення свідка приймаються без можливості перехресного допиту.
СПРАВА ГАЦЬКА ТА ПАНОВА ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Гацько та Панов проти України:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується двох громадян України, Гацька та Панова, які були піддані санкціям за проведення мирних демонстрацій. Заявники скаржилися на порушення їхніх прав на свободу зібрань, гарантованих статтею 11 Конвенції. Суд встановив порушення статті 11 щодо рішень українських судів про засудження заявників до адміністративного затримання за порушення порядку проведення демонстрацій. Суд визнав початковий штраф проти першого заявника незначним і неприйнятним. Суд не вважав за необхідне розглядати інші скарги щодо справедливого судового розгляду та юридичної чіткості, враховуючи, що основні правові питання вже були вирішені.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет спору:** Справа обертається навколо засудження заявників за проведення мирної демонстрації та пов’язаних з цим питань.
* **Передісторія:** Заявники, лідери політичної партії, організували демонстрацію, щоб привернути увагу до поганої дорожньої інфраструктури. Місцева влада заборонила демонстрацію, але заявники все одно прийшли на місце, що призвело до їх затримання та подальших адміністративних санкцій.
* **Оцінка Суду:**
* **Порушення статті 11:** Суд зосередився на тому, чи порушують санкції за проведення демонстрацій статтю 11 (свобода зібрань). Він встановив, що правові положення, використані для обґрунтування санкцій, не відповідають вимогам Конвенції щодо якості закону.
* **Інші статті:** Заявники також подали скарги за статтями 6 (справедливий судовий розгляд) і 7 (ніякого покарання без закону), але Суд не вважав за необхідне їх розглядати, оскільки основне питання було вирішено за статтею 11.
* **Прийнятність:** Суд відхилив аргумент уряду про те, що заяву було подано із запізненням, підтвердивши, що її було подано протягом шестимісячного терміну.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд присудив кожному заявнику 4500 євро за моральну шкоду та 1000 євро за судові витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 11:** Ключовим висновком є те, що Україна порушила статтю 11 Конвенції через недоліки у своєму законодавстві щодо свободи зібрань. Суд послався на попередню справу “Черемський проти України”, наголошуючи на триваючій проблемі з якістю закону в цій сфері.
* **Неприйнятність незначного штрафу:** Суд визнав початковий штраф, накладений на першого заявника, незначним, що робить цю частину заяви неприйнятною. Це вказує на поріг того, що становить значний недолік у таких випадках.
* **Акцент на якості закону:** Рішення підкреслює важливість чітких і доступних правових рамок, що регулюють свободу зібрань. Наголос Суду на “якості закону” свідчить про те, що держави повинні забезпечити, щоб їхні закони були достатньо точними, щоб дозволити окремим особам регулювати свою поведінку та запобігати свавільному втручанню з боку влади.
**** Це рішення має наслідки для України, особливо щодо її законодавства про свободу зібрань. Рішення Суду підкреслює необхідність приведення Україною своєї правової бази у відповідність до європейських стандартів для захисту права на мирні демонстрації.
СПРАВА НАЙДЬОНОВА ТА ВЕДУТЕНКА ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення у справі «Найдёнов та Ведутенко проти України»:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) Конвенції через порушення принципу юридичної визначеності. Справа виникла через заборону заявникам проводити демонстрацію біля будівлі Адміністрації Президента в Києві. Ключовим питанням було те, що подальше рішення суду, спрямоване на роз’яснення виконання попереднього рішення, фактично змінило суть цього первісного рішення, обмеживши місце проведення акції протесту “біля огорожі” замість біля будівлі Адміністрації Президента. ЄСПЛ постановив, що ця зміна підірвала принцип юридичної визначеності. Суд відхилив скарги за статтею 11 (свобода зібрань), вважаючи, що обмеження на місце проведення акції протесту були пропорційними.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Рішення починається з викладу ключового питання: заборона демонстрації біля Адміністрації Президента та пов’язані з цим судові провадження, з акцентом на статтях 6 та 11 Конвенції.
* **Фактичні обставини:** Детально описані події, що призвели до подання заяви, включаючи спроби заявників провести акцію протесту, первісне рішення суду на їхню користь та подальше рішення, яке змінило умови щодо місця проведення акції протесту.
* **Відповідне національне законодавство:** Рішення містить витяги з українських законів, зокрема Закону про державну охорону, який визначає повноваження Управління державної охорони щодо забезпечення безпеки державних посадових осіб та будівель.
* **Оцінка Суду:**
* **Стаття 6:** Суд розглядає скаргу щодо юридичної визначеності, визнаючи її прийнятною та зрештою задовольняючи її. Він підкреслює, що пізніше рішення суду змінило суть первісного рішення. Суд не розглядає інші скарги за статтею 6, вважаючи, що основні правові питання вже вирішені.
* **Стаття 11:** Суд вважає скаргу щодо свободи зібрань явно необґрунтованою. Він визнає обмеження права заявників, але вважає його пропорційним, враховуючи, що вони мали можливість публічно висловлювати свої погляди і що предмет їхнього протесту становив обмежений суспільний інтерес.
* **Стаття 41:** Розглядає застосування статті 41 Конвенції.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується рішенням Суду, яким скаргу за статтею 6 визнано прийнятною та встановлено порушення, а скаргу за статтею 11 визнано неприйнятною. У ньому також зазначено компенсацію, яка має бути виплачена заявникам за моральну шкоду та судові витрати.
**3. Основні положення для використання:**
* **Юридична визначеність:** Рішення підкреслює важливість юридичної визначеності в контексті статті 6 Конвенції. Воно наголошує на тому, що після того, як суд виніс остаточне рішення з питання, подальші судові дії не повинні підривати суть цього первісного рішення.
* **Свобода зібрань проти державної охорони:** Рішення балансує між правом на свободу зібрань та законним інтересом держави у захисті своїх інституцій. Визнаючи право на протест, воно також визнає повноваження держави щодо введення пропорційних обмежень з міркувань безпеки.
* **Пропорційність обмежень:** Рішення підкреслює необхідність того, щоб будь-які обмеження на свободу зібрань були пропорційними законній меті, що переслідується. У цій справі ЄСПЛ визнав, що обмеження місця проведення акції протесту не було непропорційним, враховуючи, що заявники мали інші можливості висловити свої занепокоєння, а суспільний інтерес до конкретного предмету їхнього протесту був обмеженим.
Це рішення має наслідки для України, оскільки воно роз’яснює баланс між правом на мирні зібрання та обов’язком держави захищати свої інституції. Воно слугує нагадуванням про те, що будь-які обмеження на акції протесту повинні бути чітко визначені, юридично обґрунтовані та пропорційні меті, що переслідується, і що судові рішення не повинні ретроспективно змінювати суть попередніх рішень.
СПРАВА PANUŞ ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Panuş проти Республіки Молдова, що стосується порушення права заявника на доступ до суду відповідно до статті 6 § 1 Конвенції. Заявник раніше оскаржував позбавлення його водійських прав і вимагав компенсацію за збитки, завдані незаконним адміністративним провадженням. Молдовські суди відхилили його позови, заявивши, що вони були подані проти неналежного відповідача. ЄСПЛ встановив, що сувора інтерпретація національними судами процесуальних норм і відмова розглянути справу заявника по суті були непередбачуваними та надмірно формалістичними, що обмежувало його право на доступ до суду. В результаті ЄСПЛ постановив, що Молдова порушила статтю 6 § 1 Конвенції, і присудив заявнику 1000 євро за моральну шкоду та 1000 євро за витрати і видатки.
Рішення починається з викладення фактів справи, включаючи початкове позбавлення заявника водійських прав, його успішні оскарження штрафів і його подальшу вимогу про компенсацію від Міністерства юстиції та Міністерства внутрішніх справ. Потім детально описується відповідне національне законодавство, зокрема Закон № 1545/1998 про порядок відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Оцінка Суду стосується прийнятності заяви, відхиляючи аргумент Уряду про те, що заявник не вичерпав національні засоби захисту. Далі розглядаються обставини справи по суті, і Суд робить висновок, що відмова національних судів розглянути справу була надмірно формалістичною. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, присуджуючи заявнику компенсацію за моральну шкоду та витрати, відхиляючи при цьому вимогу про відшкодування матеріальної шкоди. Жодних змін порівняно з попередніми версіями, згаданими в тексті, немає.
Найважливішим положенням цього рішення є акцент ЄСПЛ на принципі, згідно з яким доступ до суду має бути “практичним і ефективним”, а не “теоретичним або ілюзорним”. Суд встановив, що сувора інтерпретація молдовськими судами процесуальних норм, зокрема щодо ідентифікації належного відповідача, є “надмірним формалізмом”, який невиправдано обмежує право заявника на розгляд його справи по суті. Це підтверджує важливість забезпечення того, щоб процесуальні норми не ставали перешкодами, які заважають особам домагатися справедливості та ефективного захисту своїх прав.
СПРАВА “ПЕТРИК ПРОТИ УКРАЇНИ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Петрик проти України”:
**1. Суть рішення:**
Справа стосується смерті сина заявника, П.С., під час його військової служби в Україні у 2015 році. Заявник стверджував, що держава не захистила життя його сина, а подальше розслідування його смерті було неефективним. Суд встановив, що Україна порушила статтю 2 Європейської конвенції з прав людини як у її процесуальному, так і в матеріальному аспектах. Суд наголосив на надмірній тривалості та недоліках розслідування, а також на неспроможності органів влади надати переконливе пояснення смерті П.С., коли він перебував під контролем держави. У результаті суд присудив заявнику компенсацію за моральну шкоду та судові витрати.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет і передісторія:** Рішення починається з викладу предмету справи, зосереджуючись на смерті сина заявника під час військової служби. Детально описано обставини призову П.С., його служби та події, що призвели до його смерті, включаючи свідчення свідків та первинні розслідування.
* **Смерть П.С. та пов’язані з нею кримінальні розслідування:** У цьому розділі описуються безпосередні наслідки смерті П.С., початок кримінальних розслідувань та численні недоліки, які підірвали розслідування. Ці недоліки включали втрату важливих доказів, затримки з вивченням ключових предметів, таких як мобільний телефон і вантажівка, та сумнівні експертизи.
* **Інші відповідні факти:** Ця частина стосується звернення сім’ї за державною допомогою та подальших судових рішень, пов’язаних з компенсацією за незаконні дії військової влади.
* **Оцінка Суду:** Це є ядро рішення, де Суд оцінює ймовірне порушення статті 2 Конвенції. Спочатку він розглядає процесуальний аспект, визначаючи, чи було кримінальне розслідування ефективним. Потім він переходить до матеріального аспекту, оцінюючи, чи може держава нести відповідальність за смерть.
* **Застосування статті 41:** Рішення завершується розглядом вимог заявника щодо компенсації та викладенням сум, присуджених Судом за моральну шкоду та судові витрати.
**3. Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 2 (процесуальний аспект):** Суд встановив, що розслідування смерті П.С. було неефективним через його надмірну тривалість (понад дев’ять років) та численні затримки та недоліки, спричинені національними органами влади. Це підкреслює важливість швидких, ретельних і компетентних розслідувань у випадках смерті, що настала під відповідальністю держави.
* **Порушення статті 2 (матеріальний аспект):** Суд дійшов висновку, що українська влада не надала задовільного та переконливого пояснення смерті П.С., яка сталася, коли він перебував під їхньою опікою. Це підкреслює зобов’язання держави захищати життя осіб, які перебувають під її контролем, і надавати правдоподібне пояснення, коли смерть настає за таких обставин.
* **Компенсація:** Суд присудив 20 000 євро за моральну шкоду, визнаючи страждання та муки, спричинені неефективним розслідуванням та відсутністю чіткого пояснення смерті сина заявника. Це створює прецедент для рівня компенсації, яка може бути присуджена у подібних справах.
Це рішення стосується України та підкреслює важливість ефективних розслідувань смертей, що сталися під час військової служби, а також відповідальність держави за захист життя солдатів та надання чітких пояснень, коли смерть настає під їхньою опікою.
СПРАВА “РЕМЕЗ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення у справі “Ремез проти України”.
****
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неефективне розслідування жорстокого поводження з неповнолітньою заявницею з боку її батька під час спроби викрадення. Суд встановив, що розслідування було тривалим і недостатньо ретельним, що призвело до порушення процесуального аспекту статті 3, яка вимагає від держав проводити ретельні розслідування щодо тверджень про жорстоке поводження. Незважаючи на початкову швидку реакцію, розслідування зупинилося, і дії влади були визнані недостатніми для реагування на серйозність інциденту. Суд присудив заявниці 4500 євро відшкодування моральної шкоди. Суд також відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання національних засобів захисту.
2. **Структура та основні положення:** Рішення починається з викладу фабули справи, включаючи скаргу заявниці та фактичні обставини, що стосуються спроби викрадення у 2017 році. Детально описується початкова реакція поліції, відкриття та закриття кримінальної справи та подальші судові рішення. Потім Суд оцінює обсяг справи, розглядаючи запізнілу скаргу, подану матір’ю заявниці. Основним положенням рішення є встановлення порушення статті 3 через неефективне розслідування. Суд відхиляє аргумент Уряду щодо вичерпання національних засобів захисту, наголошуючи, що цивільний позов про відшкодування збитків не буде адекватною відповіддю на неспроможність провести належне розслідування. Рішення завершується застосуванням статті 41, присуджуючи заявниці компенсацію за моральну шкоду. Попередніх версій цього рішення не було.
3. **Основні положення для використання:** Найважливішим положенням є акцент Суду на обов’язку держави проводити ефективне розслідування тверджень про жорстоке поводження, особливо коли йдеться про дітей. Це рішення підкреслює принцип, згідно з яким розслідування мають бути швидкими, ретельними та здатними призвести до встановлення та покарання винних. Відхилення Судом аргументу про те, що цивільний позов про відшкодування збитків є достатнім засобом захисту, підкреслює важливість кримінальних розслідувань у розгляді серйозних звинувачень у жорстокому поводженні. Це рішення може бути використане для підтримки аргументів у подібних справах, коли розслідування насильства, особливо щодо дітей, вважаються неадекватними або неефективними.
СПРАВА “САРГСЯН ТА ГАРУТЮНЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Саргсян і Гарутюнян проти Вірменії*, що стосується скарг на відсутність відповідних і достатніх підстав для досудового тримання під вартою, що потенційно порушує статтю 5 § 3 Європейської конвенції з прав людини. Суд вирішив об’єднати дві заяви у зв’язку з їхньою схожою тематикою. Він встановив, що національні суди не надали достатнього обґрунтування для тримання заявників під вартою, що призвело до порушення статті 5 § 3. Суд послався на свою усталену практику, підкресливши, що, хоча обґрунтована підозра необхідна для тримання під вартою, її недостатньо з часом, і влада повинна надати переконливі підстави та розглянути альтернативні заходи для забезпечення явки до суду. В результаті Суд присудив кожному заявнику 2000 євро компенсації за моральну шкоду та 250 євро відшкодування витрат і видатків.
Структура рішення включає розділи про Процедуру, Факти, Право (що охоплює об’єднання заяв і передбачуване порушення статті 5 § 3), Застосування статті 41 Конвенції (щодо справедливої сатисфакції) та резолютивну частину (“З цих міркувань”). Рішення посилається на попереднє рішення Суду у справі *Ара Гарутюнян проти Вірменії*, яке стосувалося подібних питань, що свідчить про продовження усталеної юриспруденції. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями, а скоріше підтвердження існуючих принципів.
Найважливішим положенням рішення є висновок Суду про те, що вірменські національні суди не надали відповідних і достатніх підстав для досудового тримання заявників під вартою, що, таким чином, порушує статтю 5 § 3 Конвенції. Це підкреслює важливість надання судовими органами детальних і переконливих обґрунтувань для рішень про тримання під вартою, особливо щодо необхідності та пропорційності таких заходів, а також розгляду альтернатив триманню під вартою. Це рішення підкреслює необхідність суворого дотримання національними судами вимог статті 5 § 3 для захисту особистої свободи та запобігання свавільному триманню під вартою.
СПРАВА “ТАРАНЕНКО ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Тараненко та інші проти України”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Україна порушила статті 3 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі “Тараненко та інші проти України”. Суд встановив, що заявники зазнали неналежних умов тримання під вартою, включаючи перенаселеність, погану гігієну та відсутність доступу до основних потреб, і що вони не мали ефективних засобів правового захисту у внутрішньому праві для вирішення цих проблем. Крім того, деякі заявники порушили інші питання, щодо яких Суд також встановив порушення на основі своєї усталеної практики. В результаті Суд присудив заявникам суми від 5600 до 9800 євро в якості компенсації матеріальної та моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їх подібний предмет.
* **Імовірне порушення статей 3 та 13:** Основна частина рішення стосується скарг заявників щодо неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту.
* **Заперечення Уряду:** Уряд стверджував, що деякі заявники не вичерпали внутрішні засоби правового захисту, не звернувшись за компенсацією до цивільних судів. Суд відхилив це заперечення, посилаючись на те, що компенсаторний засіб є ефективним лише після припинення незадовільних умов, чого не було до подання заяв.
* **Оцінка Суду:** Суд посилався на свою усталену практику щодо неналежних умов тримання під вартою, наголошуючи на значенні особистого простору та інших недоліках. Він також посилався на попередні подібні справи проти України, такі як “Мельник проти України” та “Сукачов проти України”, де були встановлені порушення.
* **Стандарт доказування:** Суд підтвердив свій стандарт доказування, вимагаючи від Уряду надання первинних доказів, таких як плани поверхів камер і кількість ув’язнених під час тримання заявників під вартою.
* **Інші імовірні порушення:** Деякі заявники порушили додаткові питання, щодо яких Суд встановив порушення на основі своєї усталеної практики.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам компенсацію, враховуючи наявні в його розпорядженні документи та свою практику.
3. **Основні положення для використання:**
* **Неналежні умови тримання під вартою:** Рішення підсилює позицію ЄСПЛ щодо того, що становить неналежні умови тримання під вартою, особливо щодо перенаселеності, гігієни та доступу до основних потреб.
* **Ефективний засіб правового захисту:** Рішення підкреслює важливість ефективного засобу правового захисту для вирішення проблеми неналежних умов тримання під вартою, наголошуючи на тому, що компенсаторний засіб є ефективним лише після покращення або припинення умов.
* **Відповідальність Уряду:** Рішення підтверджує відповідальність Уряду за надання доказів щодо умов тримання під вартою у відповідь на скарги про жорстоке поводження.
* **Компенсація:** Рішення встановлює прецедент щодо розміру компенсації, яка має бути присуджена у подібних справах, враховуючи серйозність і тривалість неналежних умов.
* **Посилання на усталену практику:** Рішення посилається на попередні справи та принципи, забезпечуючи основу для оцінки подібних скарг.
Це рішення стосується України та висвітлює поточні проблеми з умовами тримання під вартою та відсутністю ефективних засобів правового захисту в країні. Це рішення може мати наслідки для інших українців, які перебувають у подібних умовах тримання під вартою.
СПРАВА ВАЩЕНКА І ТРЕТЯКА ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення у справі Ващенка і Третяка проти України:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) Конвенції та статті 1 Протоколу № 1 (захист майна). Справа стосувалася скасування остаточних судових рішень на користь заявників Верховним Судом України. Верховний Суд обґрунтував свій перегляд різними тлумаченнями матеріального права в пізнішій судовій практиці. ЄСПЛ постановив, що таке ретроспективне застосування нової судової практики порушує принцип правової визначеності та право заявників на мирне володіння своїм майном.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко представляє справу, зосереджуючись на скасуванні остаточних судових рішень через подальшу судову практику.
* **Факти:** Детально описує конкретні обставини справи кожного заявника.
* Ващенко: Суддя, який вимагав виплати заборгованості із заробітної плати, спочатку присудженої судами нижчої інстанції, але згодом скасованої Верховним Судом.
* Третяк: Працівник у Криму, звільнений після того, як Росія заявила про свою юрисдикцію, спочатку виграв поновлення на роботі та компенсацію, згодом частково скасовану Верховним Судом.
* **Відповідна правова база:** Цитує відповідні положення українського процесуального законодавства щодо перегляду судових рішень Верховним Судом.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати обидві заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Порушення статті 6:** Суд встановив, що скасування остаточних рішень на підставі подальшої судової практики порушує принцип правової визначеності.
* **Порушення статті 1 Протоколу № 1:** Суд постановив, що скасування остаточних рішень втручається у право заявників на мирне володіння своїм майном, оскільки цей захід не був “законним” згідно з Конвенцією.
* **Стаття 13:** Суд не вважав за необхідне розглядати скаргу за статтею 13, враховуючи висновки за статтею 6 та статтею 1 Протоколу № 1.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Розглядала питання компенсації для заявників.
* Майнова шкода: Присуджено 14 500 євро Третяку, але жодної суми Ващенку, оскільки він не зазнав жодної майнової шкоди.
* Нематеріальна шкода: Присуджено 4700 євро кожному заявнику.
* Витрати та видатки: Присуджено 200 євро кожному заявнику.
* **Резолютивна частина:**
* Суд оголосив про порушення статті 6 § 1 та статті 1 Протоколу № 1.
* Він окреслив конкретні суми, які мають бути виплачені заявникам у зв’язку з майновою та нематеріальною шкодою, а також витратами та видатками.
3. **Основні положення для використання:**
* **Правова визначеність:** Рішення підкреслює важливість принципу правової визначеності та остаточності судових рішень. Воно роз’яснює, що остаточні судові рішення не повинні легко скасовуватися на підставі подальших змін у судовій практиці.
* **Ретроспективне застосування судової практики:** Рішення підкреслює небезпеку ретроспективного застосування нових тлумачень закону, особливо коли це підриває раніше встановлені права.
* **Захист майна:** Рішення підтверджує, що судові рішення, які підлягають виконанню, є “майном” відповідно до статті 1 Протоколу № 1, і що скасування таких рішень може порушувати право на мирне володіння майном.
* **Перегляд Верховним Судом:** Суд наголошує, що перегляд Верховним Судом має бути зарезервований для виправлення фундаментальних помилок, а не для простого повторного розгляду справ на основі різних юридичних думок.
**** Це рішення має наслідки для України, зокрема щодо функціонування її Верховного Суду та стабільності судових рішень. Воно вказує на необхідність реформ для забезпечення більшої правової визначеності та поваги до остаточності судових рішень.
