Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Бабич проти України», що стосується заборони на виїзд, накладеної на заявника через несплату боргу. Суд встановив порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, яка гарантує право на свободу пересування. Заявнику було заборонено виїжджати з України з 2013 року на підставі рішення суду, пов’язаного з його боргом. Незважаючи на те, що заявник отримав румунське громадянство і мав можливість кілька разів перетинати кордон, заборона на виїзд залишалася чинною. Суд наголосив, що обмеження не було достатньо обґрунтованим і не могло бути переглянуте до погашення боргу, що порушувало право заявника залишати країну.
Рішення структуроване навколо скарг заявника щодо порушення статті 2 Протоколу № 4 (свобода пересування) та статті 8 (право на повагу до сімейного життя) Конвенції. Суд спочатку розглядає питання прийнятності скарг, визнаючи скаргу щодо свободи пересування прийнятною, а скаргу щодо сімейного життя неприйнятною. Потім він оцінює ймовірне порушення статті 2 Протоколу № 4, посилаючись на аналогічні справи, і робить висновок, що заборона на виїзд не була обґрунтованою чи пропорційною. Суд також відхиляє скаргу за статтею 8, зазначаючи, що переїзд сім’ї заявника відбувся після накладення заборони і що вони знали про наслідки. Рішення завершується заявою про те, що заявник не подав вимогу щодо справедливої сатисфакції.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження принципів щодо обмежень свободи пересування відповідно до статті 2 Протоколу № 4. Суд наголошує, що будь-яке втручання в право особи залишати свою країну має бути обґрунтованим і пропорційним з самого початку і протягом усього терміну дії. Рішення підкреслює, що отримання іншого громадянства та випадкові перетини кордону автоматично не усувають необґрунтовану заборону на виїзд. Ця справа підкреслює важливість забезпечення того, щоб обмеження на поїздки регулярно переглядалися та були пропорційними обставинам, особливо у справах, що стосуються погашення боргу. **** Це рішення має наслідки для України, вимагаючи від її органів влади забезпечити, щоб заборони на виїзд були обґрунтованими, пропорційними та підлягали перегляду, особливо в контексті виконавчого провадження.
