1. Предметом спору є поділ майна подружжя, а саме шести квартир, набутих під час шлюбу.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову дружини про поділ майна та задовольнили зустрічний позов чоловіка про визнання за ним права власності на квартири, виходячи з того, що чоловік спростував презумпцію спільності майна подружжя, довівши, що квартири були придбані за його особисті кошти. Верховний Суд не погодився з таким висновком, вказавши, що апеляційний суд не надав належної оцінки заяві дружини, в якій вона дала згоду на придбання чоловіком нерухомого майна в інтересах сім’ї, що свідчить про спільність намірів щодо набуття майна у спільну сумісну власність. Крім того, ВС зазначив, що позов про визнання права може бути пред’явлено лише з метою захисту існуючого права, а не для його набуття. Суд також врахував, що апеляційний суд не дослідив всі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
: Суд в рішенні зазначає, що він відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду.
