Огляд рішення Суду:
**Суть акту**
Це рішення стосується питання несправедливих умов у споживчих договорах, зокрема щодо кредитних договорів. Воно роз’яснює, як законодавство ЄС, особливо Директива 93/13/ЄEC, впливає на національні правила щодо розподілу судових витрат, коли кредитний договір визнається недійсним через несправедливі умови. Справа обертається навколо ситуації, коли банк подає до суду на споживача з метою повернення кредитного капіталу після того, як кредитний договір було анульовано через несправедливі умови. Суд запитують, чи можуть національні правила змусити споживача сплачувати потенційно високі судові витрати в такому сценарії.
**Структура та основні положення**
Рішення структуровано наступним чином:
* Воно починається з викладення контексту запиту про попереднє рішення, який надходить від польського суду.
* Воно визначає відповідне законодавство ЄС (Директива 93/13/ЄEC) та польське законодавство (Цивільний кодекс та Цивільний процесуальний кодекс).
* Воно підсумовує спір у основному провадженні, за участю Bank Millennium SA та споживача, PR, щодо кредитного договору, номінованого у швейцарських франках.
* Воно представляє питання, поставлене польським судом, яке запитує, чи законодавство ЄС виключає національні положення, які дозволяють зобов’язувати споживачів сплачувати витрати провадження, ініційованого продавцем або постачальником для повернення сум, виплачених за угодою, визнаною недійсною через несправедливі умови.
* Далі Суд розглядає прийнятність питання, визнаючи його прийнятним.
* Основна частина рішення містить аналіз Суду та відповідь на питання, зосереджуючись на тлумаченні статті 6(1) та статті 7(1) Директиви 93/13 та принципі ефективності.
* Суд робить висновок, що законодавство ЄС *дійсно* виключає національне законодавство, яке призводить до того, що споживачі несуть непропорційно високі судові витрати в таких випадках.
**Ключові положення та наслідки**
Найважливішим положенням є рішення Суду про те, що національне законодавство не може накладати непропорційно високі судові витрати на споживачів, які є відповідачами у позовах, поданих продавцями або постачальниками з метою повернення кредитного капіталу після того, як кредитний договір було визнано недійсним через несправедливі умови.
Ось чому це важливо:
* **Захист споживачів:** Рішення підсилює захист, наданий споживачам згідно із законодавством ЄС, гарантуючи, що вони не будуть стримуватися від здійснення своїх прав через страх понести значні судові витрати.
* **Принцип ефективності:** Рішення підтримує принцип ефективності, який вимагає від держав-членів забезпечити повну ефективність законодавства ЄС і щоб національні правила не підривали цілі директив ЄС.
* **Справедливість у розподілі витрат:** Суд визнає, що національні правила щодо розподілу витрат мають бути справедливими і не повинні створювати суттєву перешкоду, яка б відлякувала споживачів від звернення до суду для перегляду потенційно несправедливих договірних умов.
* **Обов’язок національного суду:** Рішення нагадує національним судам про їх обов’язок тлумачити національне законодавство відповідно до законодавства ЄС, враховуючи цілі Директиви 93/13 та принцип ефективності.
Це рішення має наслідки для громадян України, які мають подібні спори з банками або іншими фінансовими установами в межах ЄС, особливо якщо ці спори стосуються кредитних договорів, що містять несправедливі умови. Воно підсилює їхнє право на ефективні засоби правового захисту, не обтяжуючись надмірними судовими витратами.
