Справа №991/10421/25 від 13/11/2025
1. Предметом спору є обвинувачення ОСОБА_6 у пособництві в розтраті коштів ДП “Укрпатент” в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
2. Суд затвердив угоду про визнання винуватості, враховуючи повне визнання вини обвинуваченою, добровільність укладення угоди, відповідність угоди вимогам КПК України та інтересам суспільства, а також відсутність підстав для відмови у її затвердженні. Суд зазначив, що умови угоди, зокрема співпраця з прокурором у викритті інших співучасників злочину, сприятимуть всебічному встановленню обставин справи та відшкодуванню збитків. Суд також врахував, що угода забезпечить швидке завершення провадження та притягнення обвинуваченої до відповідальності за корупційне правопорушення. При призначенні покарання суд керувався положеннями ст. 69-2 КК України, що дозволяє призначати покарання нижче найнижчої межі санкції статті за умови виконання вимог щодо угоди про визнання винуватості у корупційних злочинах. Суд задовольнив цивільний позов, оскільки сума збитків не була зменшена, а угодою не передбачено добровільне відшкодування шкоди цивільному позивачу.
3. Суд затвердив угоду про визнання винуватості та визнав ОСОБА_6 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, призначивши покарання у виді 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади.
Справа №580/8025/24 від 14/11/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції 1996 року, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, взяв до уваги, що Конституційний Суд України визнав неконституційним положення про делегування повноважень Кабінету Міністрів України щодо визначення мінімальних розмірів пенсій для чорнобильців, і зобов’язав Верховну Раду України врегулювати це питання. Верховна Рада прийняла Закон № 1584-IX, яким встановила фіксовані суми пенсій, що є меншими, ніж передбачені попередньою редакцією Закону. Суд зазначив, що Закон № 1584-IX не забезпечує мінімальні гарантії соціального захисту чорнобильців, встановлені Конституцією України. Суд також врахував попередні рішення Верховного Суду у подібних справах, де було визнано, що у таких випадках слід застосовувати статтю 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, яка передбачала виплату пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком для осіб з III групою інвалідності. Суд також наголосив на необхідності дотримання строків звернення до суду, встановлених КАС України, а саме шестимісячного строку з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, визнавши протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та зобов’язавши його здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з 05 лютого 2024 року, а вимоги за попередній період залишив без розгляду через пропуск строку звернення до суду.
Справа №159/4545/23 від 04/11/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного суду у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не врахувавши важливі обставини. Зокрема, адвокат стверджував, що не був обізнаний з мотивами рішення слідчого судді, оскільки була оголошена лише резолютивна частина ухвали, а повний текст отримав пізніше. Верховний Суд нагадав, що, згідно з попередньою позицією Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду, необізнаність з мотивами рішення може бути поважною причиною для поновлення строку. Апеляційний суд не надав належної оцінки цим доводам, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного та об’єктивного розгляду справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд мав врахувати позицію Верховного Суду щодо важливості обізнаності з мотивами рішення для реалізації права на апеляційне оскарження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №473/3261/23 від 13/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 5 ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби).
Верховний Суд, за результатами касаційного розгляду, встановив певні порушення, допущені апеляційним судом при розгляді справи, які могли вплинути на законність та обґрунтованість вироку. Зокрема, суд касаційної інстанції міг мати сумніви щодо повноти дослідження доказів, правильності застосування норм матеріального чи процесуального права, або ж невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд вирішив, що необхідно провести повторний розгляд справи в апеляційційній інстанції для усунення виявлених недоліків. Також, суд прийняв рішення про звільнення засудженого з-під варти до нового апеляційного розгляду.
Суд ухвалив: касаційну скаргу захисника задовольнити частково, вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, звільнивши засудженого з-під варти.
Справа №344/10486/22 від 12/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 111 КК України (державна зрада).
Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги засуджених та їх захисника, скасувавши ухвалу апеляційного суду і призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції, а також обрав запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою для всіх трьох обвинувачених. Причини скасування ухвали апеляційного суду в резолютивній частині не зазначені, але можна припустити, що суд касаційної інстанції виявив певні порушення норм процесуального або матеріального права, які вплинули на законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду. Призначення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може свідчити про те, що суд врахував ризики, пов’язані з можливим переховуванням обвинувачених від правосуддя, або вчиненням ними інших злочинів. Щодо ОСОБА_11, то ухвалу апеляційного суду скасовано в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України, що означає, що касаційний суд поширив своє рішення на цю особу, хоча касаційної скарги від неї не надходило, оскільки встановив порушення, які стосуються її прав.
Суд ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав запобіжні заходи у виді тримання під вартою для всіх трьох обвинувачених.
Справа №523/8956/25 від 12/11/2025
Предметом спору є клопотання захисника про направлення матеріалів про накладення арешту на майно з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні клопотання захисника, виходив з наступного. Кримінальний процесуальний кодекс України чітко визначає підстави та порядок направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Таке направлення можливе, зокрема, у випадках, коли під час досудового розслідування чи судового провадження виявилося, що кримінальне правопорушення було вчинене на території, яка не підпадає під юрисдикцію даного суду, або коли виникає необхідність в об’єднанні матеріалів кримінальних проваджень, які розглядаються різними судами. У даному випадку, захисником не було наведено достатніх аргументів та доказів, які б свідчили про наявність підстав для направлення матеріалів провадження до іншого суду. Крім того, питання накладення арешту на майно розглядається в межах конкретного кримінального провадження, і зміна підсудності на цій стадії може призвести до затягування процесу та порушення прав учасників. Суд також врахував, що розгляд клопотання про арешт майна належить до компетенції слідчого судді того суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює розслідування.
Суд постановив залишити клопотання захисника без задоволення.
Справа №991/7639/21 від 04/11/2025
1. Предметом спору є відмова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (АП ВАКС) у відкритті провадження за заявою захисника про перегляд вироку стосовно ОСОБА_4 за нововиявленими обставинами.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суддя АП ВАКС, відмовляючи у відкритті провадження, фактично розглянув заяву захисника по суті, незважаючи на те, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження суд повинен перевіряти лише відповідність заяви формальним вимогам, а не оцінювати обґрунтованість викладених у ній доводів. Суд зазначив, що суддя АП ВАКС не зробив висновку про невідповідність поданої заяви формальним та змістовним вимогам закону, що могло бути підставою для залишення її без руху. Суд також вказав, що посилання судді АП ВАКС на постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду є нерелевантним обставинам цього провадження, оскільки вона стосується можливості перегляду за нововиявленими обставинами ухвал слідчого судді. Суд наголосив, що оцінка обґрунтованості доводів, викладених у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами, повинна здійснюватися за наслідками судового розгляду після відкриття провадження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу судді АП ВАКС та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №134/1575/24 від 14/11/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення позивачки з посади бухгалтера у зв’язку зі скороченням штату, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що в ліцеї дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату працівників та введення нової посади економіста. Позивачку було належним чином попереджено про звільнення та їй пропонувалися наявні вакантні посади. Суд також врахував, що роботодавець провів порівняльний аналіз кваліфікації працівників і обґрунтовано визначив, що інша працівниця має переважне право на залишення на роботі. Важливо, що профспілковий комітет не заперечував проти звільнення позивачки. Суд підкреслив, що не входить до його компетенції оцінка доцільності скорочення штату, а лише перевірка наявності підстав для звільнення та дотримання процедури.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №990/300/25 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
2. Велика Палата Верховного Суду розглядала скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП, яке залишило в силі рішення Дисциплінарної палати ВРП про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Гончарука О.П. Суд заслухав аргументи скаржника та представника ВРП. Під час розгляду справи, суд керувався нормами Кодексу адміністративного судочинства України, що регулюють порядок оскарження рішень ВРП. Суд ретельно вивчив матеріали дисциплінарного провадження та доводи скарги, оцінив законність та обґрунтованість рішення ВРП. Суд врахував дискреційні повноваження ВРП при вирішенні питань дисциплінарної відповідальності суддів.
3. Суд вирішив залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя без змін.
Справа №160/5640/24 від 14/11/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди позивачу, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, та зобов’язання нарахувати і виплатити цю винагороду.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу, зосередився на питанні дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених статтею 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Суд врахував, що до 19.07.2022 діяла редакція статті 233 КЗпП, яка не обмежувала строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати, а після цієї дати набрала чинності нова редакція, яка встановлює тримісячний строк. Суд також зазначив, що початок перебігу цього строку обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду щодо вимог за період з 19.07.2022 по 01.01.2023, оскільки не надав доказів поважних причин пропуску цього строку. Водночас, суд касаційної інстанції вказав на помилку судів попередніх інстанцій щодо підстави повернення позовної заяви, оскільки було застосовано пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України замість пункту 9 цієї ж статті у взаємозв’язку з частиною другою статті 123 КАС України.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій щодо підстав повернення позовної заяви.
Справа №160/3583/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є відмова Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» у підготовці та видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили важливі фактичні обставини, а саме, чи був позивач працівником органів внутрішніх справ (міліції) чи поліцейським перед звільненням зі служби, що має вирішальне значення для визначення нормативно-правової бази, яка регулює його грошове забезпечення. Суди попередніх інстанцій помилково застосували Постанову № 704, яка стосується військовослужбовців, замість Постанови № 988, яка регулює грошове забезпечення поліцейських та колишніх працівників органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою поліцейського. Суд наголосив, що складові грошового забезпечення, їх розміри та схема окладів для поліцейських та колишніх працівників органів внутрішніх справ (міліції) регулюються Постановою № 988, а не Постановою № 704. Оскільки суди не дослідили ці обставини, Верховний Суд визнав їх висновки передчасними та такими, що зроблені без повного з’ясування обставин, що мають значення для справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення фактичних обставин щодо проходження служби позивачем перед звільненням.
Справа №598/904/18 від 12/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 286 (порушення правил безпеки дорожнього руху) та ч. 2 ст. 121 (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого) КК України.
У резолютивній частині рішення, на жаль, не зазначено аргументів суду. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в апеляційційній інстанції.
Справа №592/20023/23 від 13/11/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання дитини батьком.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, оскільки для цього необхідне настання обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов’язків, що має бути підтверджено відповідними доказами. Суд врахував, що мати спілкується з дитиною, надсилає посилки та гроші, а також висловила бажання забрати дитину до себе, що свідчить про її участь у житті дитини. Також суд касаційної інстанції зазначив, що сам факт проживання дитини з батьком не є достатнім доказом самостійного виховання, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №161/9503/23 від 14/11/2025
Предметом спору було виселення особи з квартири без надання іншого житла та відшкодування моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції задовольнив позов в частині виселення відповідачки, оскільки вона проживала у квартирі без згоди власника та перешкоджала йому користуватися своїм майном, але відмовив у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки позивачка не довела причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідачки та погіршенням її здоров’я. Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду, зазначивши, що для відшкодування моральної шкоди необхідно довести наявність самої шкоди, протиправність дій відповідача та причинний зв’язок між ними, чого позивачка не зробила. Суд також наголосив, що переоцінка доказів не входить до компетенції касаційного суду.
Рішення апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №756/6408/24 від 14/11/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання дітей та розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Суд касаційної інстанції задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, оскільки попередньо не було вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з переглядом справи в касаційному порядку. Суд врахував надані докази щодо обсягу наданих послуг, їх вартості, а також відсутність заперечень від іншої сторони щодо розміру заявлених витрат. При цьому, суд виходив з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх обґрунтованості та співмірності зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та часом, витраченим адвокатом. Суд також зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням між адвокатом і клієнтом, і суд не вправі втручатися в ці правовідносини, якщо витрати підтверджені документально та є розумними.
3. Суд ухвалив додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн.
Справа №520/15858/23 від 14/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток фінансових установ.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували економічну доцільність понесених позивачем витрат на використання товарного знаку, не дослідили акти наданих послуг за ліцензійними договорами, не врахували пов’язаність позивача з фізичною особою, яка є власником товарного знаку, а також не надали оцінку доводам податкового органу щодо зменшення доходу позивача за період використання товарного знаку. Суд зазначив, що господарська діяльність повинна мати розумну економічну причину, а кожна господарська операція має бути спрямована на отримання доходу. Суд також вказав на необхідність дослідження первинних документів, які підтверджують фактичне надання послуг з використання товарного знаку, та їх відповідність вимогам законодавства. Враховуючи зазначені недоліки, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/102/25 від 13/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про порушення ТОВ “Промін Буд Сервіс” законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до спотворення результатів торгів.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, підкреслив, що АМКУ належним чином встановив та довів факт узгоджених дій між ТОВ “Промін Буд Сервіс” та іншим учасником торгів, що призвело до спотворення результатів торгів, враховуючи взаємозв’язок між компаніями, спільне використання інтернет-адреси, синхронність дій, ідентичність електронних файлів, а також інші фактори, що вказують на змову. Суд зазначив, що для кваліфікації дій як антиконкурентних не обов’язково доводити наявність збитків, достатньо встановити факт погодження конкурентної поведінки. Також, суд наголосив на обов’язку АМКУ всебічно досліджувати обставини справи, а суди повинні перевіряти правильність застосування АМКУ норм права, не перебираючи на себе функції органу. Суд касаційної інстанції також врахував принцип res judicata, який вимагає поваги до остаточних судових рішень, та зазначив, що перегляд рішень можливий лише для виправлення фундаментальних помилок, яких у даній справі не було виявлено.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “Промін Буд Сервіс” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №607/17534/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за незаконне придбання, зберігання та збут психотропних речовин.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не виконав вимоги ст. 419 КПК України, не надавши обґрунтованих відповідей на всі доводи апеляційної скарги засудженого, зокрема щодо допустимості доказів, отриманих під час огляду місця події, враховуючи можливе фактичне затримання особи до проведення слідчих дій та вилучення мобільного телефону. Апеляційний суд не вмотивував законність затримання особи та не надав оцінку доказам, отриманим внаслідок дій, які могли бути проведені з порушенням права на захист. Також, суд не звернув увагу на суперечності у вироку суду першої інстанції щодо місця виявлення психотропних речовин. Враховуючи зазначені порушення, касаційний суд дійшов висновку про необхідність скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №914/3261/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди комунального майна та зобов’язання повернути це майно.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі, вказавши на те, що апеляційний суд не обґрунтував належним чином неможливість розгляду справи про оренду майна до вирішення іншої справи щодо права власності на це майно, оскільки питання недійсності договору оренди може бути вирішене незалежно від вирішення питання про право власності. Суд наголосив, що апеляційний суд не пояснив, чому наявних у справі доказів недостатньо для встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору щодо оренди. Також, суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання розумних строків розгляду справ та неприпустимість зловживання процесуальними правами, оскільки необґрунтоване зупинення провадження призводить до затягування розгляду справи. Суд врахував, що сам факт пов’язаності двох справ не є безумовною підставою для зупинення провадження в одній з них.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Справа №909/196/21 від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження результатів аукціону, визнання недійсними договорів, скасування реєстрації права власності та інші вимоги, пов’язані з майновими правами.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував ухвалу про залишення позову без розгляду, наголосивши, що формальне дотримання процесуальних вимог щодо повідомлення позивача та його неявки в суд недостатньо для залишення позову без розгляду. Суд повинен враховувати процесуальну активність сторони протягом усього розгляду справи, її добросовісність у реалізації прав та обов’язків, а також реальну зацікавленість у вирішенні спору. У даному випадку, апеляційний суд обґрунтовано врахував активну участь представника позивача в попередніх судових засіданнях, подання ним клопотань та інших заяв, що свідчить про його зацікавленість у вирішенні справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що залишення позову без розгляду має бути винятковим заходом, а не покаранням за формальну неявку, і має застосовуватися лише за відсутності ознак процесуальної зацікавленості позивача та/або виявлення недобросовісного користування ним процесуальними правами.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/7499/24 від 11/11/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки, припинення права приватної власності на землю та зобов’язання повернути земельні ділянки територіальній громаді через систематичну несплату орендної плати, незавершення забудови та нецільове використання землі.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказавши на необхідність всебічного дослідження обставин справи. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам Київської міської ради щодо бездіяльності ТОВ “УкрЖитлоБуд” у виконанні умов договору оренди щодо забудови земельної ділянки у встановлені строки. ВС підкреслив, що апеляційний суд не врахував правову позицію ВС, згідно з якою істотним порушенням є невиконання орендарем умов договору щодо забудови, що позбавляє орендодавця очікуваного при укладенні договору. Також, ВС вказав на неповний аналіз обставин щодо систематичної несплати орендної плати та нецільового використання земельних ділянок, зокрема, щодо доказів, наданих Київською міською радою, таких як акт обстеження земельної ділянки та рішення Окружного адміністративного суду.
3. Верховний Суд постановив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/16014/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за надані юридичні послуги між ТОВ “Юридична фірма “Юхман і партнери” та ДП “Сервіс”.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема, вийшов за межі апеляційного перегляду, переглянувши рішення суду першої інстанції повністю, хоча касаційний суд направив справу на новий розгляд лише в задоволених частинах позову; суд апеляційної інстанції не врахував принцип “заборони повороту до гіршого”, оскільки ДП “Сервіс” отримало гірше становище після перегляду справи апеляційним судом, ніж було до цього; апеляційний суд порушив принцип диспозитивності, оскільки переглянув рішення в частині, яка не була оскаржена. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язковості виконання вказівок суду касаційної інстанції судами нижчих інстанцій при новому розгляді справи. Суд також зазначив, що неналежне документальне оформлення господарської операції не може свідчити про її невідповідність, якщо послуги були фактично надані.
3. Верховний Суд ухвалив рішення про часткове задоволення касаційної скарги ДП “Сервіс”, скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та направив справу на новий розгляд до цього ж суду.
Справа №916/3704/24 (№ 916/4176/24) від 05/11/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ “Ю-Газ” за ініціацією ПАТ АБ “Укргазбанк” на підставі договору поруки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ “Ю-Газ” як поручителя, оскільки основний боржник, ТОВ “Одесагаз-Постачання”, перебуває в процедурі досудової санації, затвердженої судом, до плану якої включено вимоги “Укргазбанку”. Суд зазначив, що порука є акцесорним зобов’язанням і залежить від умов основного договору. Наявність затвердженого плану санації, який передбачає погашення заборгованості основного боржника протягом певного періоду, свідчить про наявність спору про право щодо настання строку виконання зобов’язання між банком і поручителем. Враховуючи наявність спору про право, суди обґрунтовано відмовили у відкритті провадження у справі про банкрутство на підставі частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства. Суд також послався на власну практику, згідно з якою зміна строків виконання зобов’язання не є новацією, якщо не змінює суті самого зобов’язання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ АБ “Укргазбанк” без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №925/233/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договорами поставки медичного обладнання, а також відшкодування упущеної вигоди.
2. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості, підтвердивши, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов’язань, і відхилив аргументи скаржника про необхідність відступу від цієї усталеної правової позиції. Суд підкреслив, що касаційний перегляд не передбачає переоцінку доказів, а аргументи скаржника не містили фундаментальних обґрунтувань для відступу від попередніх висновків Верховного Суду. Водночас, ВС скасував додаткову постанову апеляційного суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказавши на неповне з’ясування судом обставин щодо порядку обчислення та форми адвокатського гонорару, що робить висновок суду про стягнення витрат передчасним. Суд частково задовольнив заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в касаційній інстанції, стягнувши з позивача на користь відповідача 3000 грн, враховуючи критерії реальності, пропорційності та розумності таких витрат.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості, але скасував додаткову постанову щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, частково задовольнивши заяву про розподіл витрат в касаційній інстанції.
Справа №205/3998/22 від 12/11/2025
Предметом спору є визнання спадщини відумерлою та передача її у власність територіальної громади.
Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який залишив заяву Дніпровської міської ради без розгляду, оскільки встановив наявність спору про право. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що у провадженні іншого суду вже перебуває справа за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 та інших осіб про визнання спадщини відумерлою, тобто існує спір щодо тієї ж самої спадщини, що є предметом розгляду в окремому провадженні. Верховний Суд підкреслив, що справи окремого провадження розглядаються за відсутності спору про право, а у випадку його виникнення, заява має бути залишена без розгляду. Доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду у подібних справах були відхилені, оскільки ці висновки стосувалися інших правовідносин. Суд касаційної інстанції також зазначив, що рішення апеляційного суду відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості, а наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з встановленими обставинами справи.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №642/3201/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної ОСОБА_8 за вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних з підробкою документів та незаконним переправленням дитини через державний кордон України.
2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання, оскільки вважав, що суд першої інстанції недостатньо врахував обставини справи, зокрема умисні дії обвинуваченої, спрямовані на незаконний перетин державного кордону України з використанням підробленого свідоцтва про народження дитини, а також те, що вона була сурогатною матір’ю. Суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд не навів переконливих обставин, які б давали достатні підстави для звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом’якшують покарання, а також відсутність обставин, які його обтяжують, апеляційний суд призначив покарання, яке, на його думку, є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її звільнення від відбування покарання відповідно до положень ст. 75 КК України.
3. Верховний Суд залишив вирок Харківського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №639/4689/20 від 11/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за кримінальне правопорушення.
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду.
3. Верховний Суд ухвалив закрити касаційне провадження за скаргою прокурора та залишив без змін вирок апеляційного суду щодо засудженого, а касаційну скаргу захисника залишив без задоволення.
Справа №15/8-10 від 12/11/2025
Предметом спору є відмова у перегляді за нововиявленими обставинами ухвали про завершення ліквідаційної процедури банкрута.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для перегляду ухвали про завершення ліквідаційної процедури банкрута за нововиявленими обставинами, оскільки обставини, на які посилався заявник, не були нововиявленими, а виникли вже після припинення провадження у справі про банкрутство. Суд зазначив, що заявник не надав доказів реорганізації КСП “Промінь” в СВК “Промінь”, а також не довів, що на момент ліквідації СВК “Промінь” у нього існували майнові права на частку майна цього підприємства. Крім того, суд підкреслив, що заявник не був учасником справи про банкрутство, а тому не мав права подавати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України. Суд також врахував, що заявник звернувся із заявою про перегляд судового рішення зі значним пропуском встановленого процесуального строку.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №925/281/23 від 11/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про відчуження нежитлового приміщення (Планетарію) та витребування цього майна з чужого незаконного володіння на користь держави.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційні скарги, зазначив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не встановили належним чином момент, коли держава в особі уповноваженого органу дізналася або могла дізнатися про порушення свого права власності на спірне майно, що є важливим для правильного застосування положень про позовну давність. Суд також вказав на необхідність врахування презумпції обізнаності власника про стан свого майна та спростування цієї презумпції позивачем. Крім того, суд звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам скаржників щодо впливу свідоцтва про право власності від 10.03.2015 на обчислення строків позовної давності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи були дотримані принципи добросовісності, розумності та справедливості при здійсненні права власності, а також чи вживалися заходи для збереження та своєчасного захисту прав на майно.
3. Суд ухвалив рішення про часткове задоволення касаційних скарг, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного встановлення обставин справи та правильного застосування норм матеріального права.
Справа №911/379/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору є вимога ФОП Мельник І. В. про переведення на неї прав та обов’язків покупця за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, укладеними між ТОВ «Бровариінвест» та ТОВ «Силіва Торг», а також визнання недійсними договорів про розірвання цих договорів купівлі-продажу.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ФОП Мельник І. В. не довела належного виконання своїх зобов’язань за договорами оренди, що було необхідною умовою для реалізації її переважного права на придбання орендованого майна. Суд встановив, що позивачка порушувала умови договорів оренди щодо своєчасної сплати орендної плати та укладення договорів на відшкодування витрат на утримання об’єктів оренди. Крім того, позивачка не внесла на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договорами повинен сплатити покупець, що є обов’язковою умовою для задоволення позову про переведення прав та обов’язків покупця. Оскільки основні вимоги про переведення прав та обов’язків покупця не були задоволені, суд також відмовив у задоволенні похідних вимог про визнання недійсними договорів про розірвання договорів купівлі-продажу, оскільки позивачка не довела, що ці договори порушують її права та законні інтереси. Суд касаційної інстанції підкреслив, що право власності є абсолютним і може бути обмежене лише у випадках, чітко визначених законом.
3. Суд залишив касаційну скаргу ФОП Мельник І. В. без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №903/1232/23 від 11/11/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ “Волиньгаз Збут” до АТ “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” про безоплатне усунення недоліків природного газу шляхом коригування обсягів, зазначених в актах приймання-передачі.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ТОВ “Волиньгаз Збут” не довело, що якість переданого газу не відповідала вимогам, а також не довело зв’язку між невідповідністю якості газу та обсягом газу, що підлягає коригуванню. Важливо, що суд зазначив, що належним відповідачем у даному спорі мав би бути продавець газу, а не оператор ГТС, оскільки саме продавець відповідає за якість газу, що постачається. Суд також врахував висновок експерта, який встановив, що якість газу відповідала вимогам, хоча і були періоди, коли якість не відповідала вимогам. Крім того, суд зазначив, що посилання позивача на претензії споживачів не є належним доказом невідповідності якості газу, оскільки такі твердження мають підтверджуватися висновками хіміко-аналітичних лабораторій.
3. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу ТОВ “Волиньгаз Збут” – без задоволення, закривши касаційне провадження в частині посилання на неврахування попередніх висновків ВС та відхиливши касаційну скаргу в іншій частині.
Справа №552/2224/20 від 12/11/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про закриття кримінального провадження у зв’язку зі смертю обвинуваченого у зґвалтуванні неповнолітньої.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на істотні порушення кримінального процесуального закону. Зокрема, апеляційний суд провів розгляд справи про особливо тяжкий злочин без обов’язкової участі захисника, що є прямим порушенням права на захист. Крім того, апеляційний суд не повідомив близьких родичів або захисника померлого про клопотання прокурора про закриття провадження та не роз’яснив їхнє право на заперечення, як це передбачено ст. 284 КПК України. Суд наголосив, що ці порушення є настільки серйозними, що перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Враховуючи ці обставини, касаційний суд вирішив, що необхідний новий розгляд справи в апеляційційній інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/5510/24 від 11/11/2025
1. Предметом спору є дострокове припинення дії свідоцтв на торговельні марки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкас Безпека Україна» (ТОВ “Інкас Безпека Україна”) у зв’язку з їх невикористанням протягом п’яти років, що, на думку позивача, перешкоджає реєстрації його власної торгової марки.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, неповно з’ясував обставини справи та допустив порушення норм процесуального права, а саме: не надав належної оцінки доказам, не врахував розподіл тягаря доказування (покладаючи його на позивача замість відповідача), не з’ясував наявність або відсутність поважних причин невикористання торговельної марки відповідачем, а також формально застосував положення Закону України “Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану”, не обґрунтувавши, яким чином він впливає на перебіг п’ятирічного строку невикористання торговельної марки. Суд касаційної інстанції наголосив, що тягар доведення використання торговельної марки покладається на власника свідоцтва, і апеляційний суд повинен був це врахувати. Верховний Суд також зазначив, що поважність причин невикористання торговельної марки має з’ясовуватися в кожній конкретній справі на підставі поданих сторонами доказів.
3. Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №346/5502/22 від 12/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними довіреності та договору поруки, укладених від імені ТОВ «Євротранстелеком» на підставі нібито підробленої довіреності.
2. Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, вказав, що визнання позову одним відповідачем не є підставою для задоволення позову, оскільки інші відповідачі позов не визнавали; відповідачі ухилилися від надання оригіналів спірних документів для проведення експертизи, що унеможливило встановлення обставин справи; на підставі статті 109 ЦПК України суд визнав встановленим факт підробки підпису директора ТОВ «Євротранстелеком» на довіреності та підпису ОСОБА_1 на договорі поруки. Верховний Суд не погодився з такими висновками, оскільки для застосування статті 109 ЦПК України необхідна ухвала про призначення експертизи, якої не було; апеляційний суд не витребував документи у правонаступника відповідача ОСОБА_5, перед застосуванням статті 109 ЦПК України. Суд касаційної інстанції наголосив, що беззаперечним доказом для визнання чи спростування факту підписання оспорюваних правочинів може бути висновок судової почеркознавчої експертизи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/3065/25 від 13/11/2025
1. Предметом спору є стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі сплаченого ПДВ за товар, який, на думку позивача, був звільнений від оподаткування згідно з постановою Кабінету Міністрів України.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що для вирішення спору необхідно встановити, чи правомірно було включено ПДВ до ціни товару за договором. Суд вказав, що договір є чинним, і пункт щодо ціни, яка включає ПДВ, не оспорювався. Посилаючись на статтю 204 Цивільного кодексу України, суд наголосив на презумпції правомірності правочину, яка не була спростована. Суд також врахував, що позивач не заявляв вимоги про визнання недійсним пункту договору щодо нарахування ПДВ. Суд зазначив, що загальна умова статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у договірних відносинах, і отримане однією зі сторін у зобов’язанні підлягає поверненню іншій стороні тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Суд також врахував висновки Верховного Суду у подібних справах, де наголошувалося на необхідності визнання недійсним договору в частині включення ПДВ до вартості товару для стягнення відповідної суми як безпідставно набутих коштів.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Справа №924/671/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договорами про надання послуг з ремонту та утримання автомобільних доріг.
2. Верховний Суд розглядав касаційні скарги обох сторін: позивача (АТ “Ю Ар Ді Українські Дороги”) та відповідача (Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області). Щодо скарги Служби, ВС зазначив, що висновки апеляційного суду про стягнення заборгованості ґрунтуються на належній оцінці доказів, зокрема, факту виконання робіт та відсутності обґрунтованих заперечень щодо їх якості. ВС підкреслив, що наявність підписаного акта не позбавляє замовника права на заперечення, але в даному випадку такі заперечення не були обґрунтовані. Щодо скарги Товариства, ВС вказав на неповне з’ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, зокрема, щодо характеру робіт (зимове утримання доріг) та їх необхідності, враховуючи зобов’язання підрядника забезпечувати безпечний рух транспорту. ВС наголосив, що суди не дослідили докази виконання робіт та не оцінили їх відповідність умовам договору. ВС також зазначив, що відсутність планів-завдань не звільняє підрядника від обов’язку виконувати роботи з утримання доріг, особливо в зимовий період.
3. Верховний Суд закрив касаційне провадження за скаргою Служби та частково задовольнив касаційну скаргу Товариства, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 6 454 549,71 грн заборгованості та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №201/4710/18 від 11/11/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 та ч. 1, 4 ст. 358 КК України.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підтримавши їхні висновки щодо винуватості ОСОБА_7. Суд касаційної інстанції погодився з оцінкою доказів, наданою судами першої та апеляційної інстанцій, і не знайшов підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень. ВС врахував доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, але визнав їх необґрунтованими та такими, що не спростовують встановлені фактичні обставини справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права. Також, ВС взяв до уваги тяжкість злочину, обставини його вчинення та особу засудженого. Суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення: Вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №910/16929/21 від 11/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним інвестиційного договору між Державним підприємством “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Датоліт” та зобов’язання ДП “Пуща-Водиця” виконати умови договору.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не врахували попередні висновки Верховного Суду щодо застосування норм про договори про спільну діяльність, удавані правочини та інвестиційну діяльність, зокрема, не дослідили, чи містив договір ознаки спільної діяльності, чи було необхідне погодження КМУ, чи не було порушено порядок інвестування в об’єкти житлового будівництва, а також не оцінили, чи є обраний спосіб захисту ефективним, враховуючи можливе виконання договору та понесені витрати. Суд також вказав на важливість принципу “superficies solo cedit” та необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування наслідків недійсності правочину. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної комплексної правової оцінки умовам договору в сукупності, зокрема, предмету, характеру прав та обов’язків сторін, результатам виконання, що призвело до передчасного висновку про правову природу договору.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №911/1685/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ТОВ “Автоспецпром” витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
2. Верховний Суд залишив без змін додаткову постанову апеляційного суду, керуючись тим, що апеляційний суд, частково задовольняючи заяву ТОВ “Автоспецпром”, врахував критерії реальності, розумності, обґрунтованості та пропорційності заявлених витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг. Суд касаційної інстанції зазначив, що справа не була складною, обсяг робіт адвоката зводився до написання відзиву на апеляційну скаргу, а зміст відзиву був схожим на доводи, подані в суді першої інстанції. ВС підкреслив, що критерій розумної необхідності витрат є оціночним і визначається судом на основі всебічного дослідження доказів. Також, ВС зазначив, що відсутні висновки суду апеляційної інстанції про те, що спір виник саме з неправильних дій відповідача. Доводи касаційної скарги прокурора не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та є переоцінкою мотивів суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу заступника Генерального прокурора без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №921/486/23 від 05/11/2025
1. Предметом спору є розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки державному підприємству “Ліси України”.
2. Верховний Суд залишив в силі рішення апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що формальне дотримання трьох умов для залишення позову без розгляду (належне повідомлення, неявка позивача, відсутність заяви про розгляд за відсутності) недостатньо без оцінки загальної процесуальної поведінки сторони. Суд врахував активну участь представника позивача у попередніх засіданнях, подання ним процесуальних документів, що свідчить про зацікавленість у вирішенні спору. Також, суд зазначив, що неявка представника позивача на одне із засідань не може бути розцінена як самостійна підстава для залишення позову без розгляду, оскільки засідання було продовжено в інші дати, в яких представник позивача взяв участь. Суд наголосив, що залишення позову без розгляду має бути винятковою мірою, а не покаранням за формальну неявку.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №638/14006/18 від 05/11/2025
Предметом спору у цій справі є відшкодування витрат на проведення судово-психіатричної експертизи у справі про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною.
Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що згідно з частиною другою статті 299 ЦПК України, судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною, відносяться на рахунок держави, а це правило є спеціальним для даної категорії справ. Суд зазначив, що до таких витрат відносяться як судовий збір, так і витрати, пов’язані з розглядом справи, включаючи витрати на проведення експертизи. Апеляційний суд, покладаючи витрати на орган опіки та піклування, застосував загальні правила розподілу судових витрат, що є помилковим. Суд касаційної інстанції послався на попередню практику Верховного Суду, зокрема на постанову від 14 грудня 2022 року у справі № 637/909/21, де вже було зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 299 ЦПК України.
Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, змінивши додаткову постанову апеляційного суду, вказавши, що судові витрати за проведення судово-психіатричної експертизи відносяться на рахунок держави.
Справа №922/4758/24 від 11/11/2025
1. Предметом спору є стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання за судовим рішенням.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, зазначивши, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували необхідність нарахування інфляційних втрат на інфляційну складову основного боргу за попередній період. Також, суд касаційної інстанції вказав на необхідність нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму судових витрат, присуджених до стягнення на підставі судового рішення, оскільки з моменту набрання судовим рішенням законної сили виникає грошове зобов’язання, невиконання якого тягне наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат і 3% річних на раніше нараховані відсотки річних, інфляційні втрати і пеню, оскільки це призведе до подвійної відповідальності. Суд також підкреслив, що розмір процентів за користування грошовими коштами має відповідати умовам договору, якщо сторони встановили інший розмір, ніж передбачено в законі.
3. Суд касаційної інстанції змінив рішення попередніх судів, збільшивши суму стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, а також перерозподілив судовий збір.
Справа №523/11341/25 від 13/11/2025
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, на ухвалу слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноваженої особи ДБР щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, не врахував клопотання особи про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке було подано разом із скаргою, і не розглянув його. Суд наголосив, що апеляційний суд зобов’язаний розглянути клопотання про поновлення строку, перш ніж приймати рішення про повернення апеляційної скарги. Оскільки апеляційний суд проігнорував клопотання про поновлення строку, його висновок про повернення апеляційної скарги є необґрунтованим та передчасним. Таке порушення є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №639/4689/20 від 11/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою збуту.
2. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, зазначивши, що суди першої та апеляційної інстанцій мають більше можливостей для оцінки обставин справи та особи засудженого. Суд вказав, що наявність у засудженого неповнолітньої дитини та проблем зі здоров’ям не є безумовною підставою для застосування статті 75 КК (звільнення від відбування покарання з випробуванням). ВС підкреслив, що апеляційний суд обґрунтовано врахував попередню судимість засудженого, перебування на обліку у нарколога та тяжкість вчиненого злочину, що свідчить про неможливість виправлення без ізоляції від суспільства. Також, ВС зазначив, що наявність хронічних захворювань не є перешкодою для відбування покарання, оскільки засуджені отримують необхідну медичну допомогу в місцях позбавлення волі. Суд також відхилив аргумент про відбуття покарання за іншим вироком, оскільки попереднє рішення про звільнення від покарання було прийнято з урахуванням неправильного застосування статті 75 КК.
3. Верховний Суд ухвалив касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора закрити, а вирок апеляційного суду щодо засудженого залишити без змін, касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №161/12392/24 від 11/11/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо перекваліфікації дій ОСОБА_7 з незаконного придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів (ст. 307 КК України) на незаконне придбання та зберігання без мети збуту (ст. 309 КК України) та призначення покарання.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що сторона обвинувачення не довела наявність умислу ОСОБА_7 на збут наркотичних засобів, а великий розмір вилученої психотропної речовини сам по собі не є достатнім доказом такого умислу. Суд врахував, що апеляційний суд ретельно перевірив докази, зокрема протоколи обшуку, висновки експертиз, та дослідив листування ОСОБА_7, яке не підтверджує систематичного збуту наркотичних засобів. ВС наголосив, що для кваліфікації дій особи за статтею 307 КК України необхідно довести наявність умислу на збут, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Також, ВС вказав, що призначене ОСОБА_7 покарання є пропорційним характеру вчинених дій та необхідним для його виправлення, а звільнення від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим, враховуючи дані про особу засудженого та обставини справи. ВС підкреслив, що ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №925/1266/24 від 11/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення ПАТ «Черкасиобленерго», яким було встановлено факт самовільного підключення ФГ «Єва Агро» до електромережі та нараховано вартість необлікованої електроенергії.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову ФГ «Єва Агро», оскільки суди встановили, що акт про порушення складено з дотриманням вимог ПРРЕЕ, він містить всі необхідні дані для визначення обсягу та вартості необлікованої електроенергії, а наведене в акті формулювання порушення є конкретним і не допускає подвійного тлумачення. Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі його повноважень. Також, Верховний Суд вказав, що скаржник посилався на практику ВС у справах з іншими фактичними обставинами і предметом спору, а тому не довів наявності підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФГ «Єва Агро» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/4059/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є скарга ТОВ “Спец-Авто-Сервіс” на дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, визначення розміру мінімальних витрат та арешту коштів боржника на підставі ухвали суду про забезпечення позову, яку боржник вважає незаконною, оскільки аналогічне провадження вже було відкрито і закінчено раніше.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, виходячи з того, що згідно з Конституцією України та практикою ЄСПЛ, судові рішення підлягають обов’язковому виконанню, а виконавець зобов’язаний вживати всіх передбачених законом заходів для їх виконання. Суд зазначив, що боржник не надав доказів порушення його прав, оскільки арешт накладено в межах суми, визначеної ухвалою про забезпечення позову. Суд також врахував, що саме дії боржника з відкриття нових рахунків після часткового виконання попередніх рішень призвели до необхідності повторного відкриття виконавчого провадження, і Закон України “Про виконавче провадження” не містить заборони на це, а навпаки, зобов’язує виконавця вчиняти дії для виконання судового рішення. Суд також підкреслив, що скарга ТОВ “Спец-Авто-Сервіс” фактично спрямована на ухилення від виконання судового рішення, що суперечить завданням господарського судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Спец-Авто-Сервіс” без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №711/13065/14-к від 11/11/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом).
У резолютивній частині постанови, на жаль, не наведено аргументів суду касаційної інстанції. Можна лише припустити, що суд, перевіривши матеріали справи, не знайшов підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій, вважаючи їх законними та обґрунтованими. Для повного розуміння позиції Верховного Суду необхідно дочекатися повного тексту постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення. Без повного тексту важко оцінити, чи були якісь особливі обставини, які вплинули на рішення суду, або чи відступав суд від будь-якої попередньої правової позиції.
Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №201/4710/18 від 11/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження ОСОБА_7 за шахрайство в особливо великих розмірах та підробку документів.
2. Суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винним у шахрайстві та підробці документів, спираючись на покази свідків, висновки експертиз та інші докази, які підтверджують його умисел на заволодіння майном шляхом обману з використанням підроблених документів. Апеляційний суд погодився з цим рішенням, зазначивши, що місцевий суд обґрунтовано визнав доведеною вину ОСОБА_7, а доводи апеляційної скарги захисту не спростовують зібрані докази. Апеляційний суд також усунув порушення щодо нероз’яснення ОСОБА_7 права на звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності за окремими статтями, але засуджений заперечував проти цього. Верховний Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили докази, а їх висновки є обґрунтованими та вмотивованими.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №931/96/24 від 17/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики та зустрічний позов про визнання договору позики неукладеним.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики, укладеним у письмовій формі та нотаріально посвідченим, що є доказом передачі грошових коштів. Суд зазначив, що відповідач не надав належних доказів відсутності факту передачі коштів або фіктивності договору. Суд врахував, що відповідач не спростував презумпцію правомірності правочину та не довів, що договір був укладений без наміру створення правових наслідків. Апеляційний суд обґрунтовано зменшив суму стягнення, враховуючи звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України на період воєнного стану. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази, надані судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №991/722/21 від 11/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку Вищого антикорупційного суду та ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо засудження особи за надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище.
2. Верховний Суд залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій, на думку ВС, повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином перевірили доводи апеляційних скарг сторони захисту, зокрема щодо можливої провокації з боку службової особи, якій надавалася неправомірна вигода. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд виконав вказівки, надані попередньою постановою Верховного Суду, забезпечивши стороні захисту доступ до матеріалів, які перебували у володінні НАБУ та СБУ, а також до змісту розмов на телефоні обвинуваченого. ВС підкреслив, що суди надали належну оцінку доказам, встановили відсутність ознак провокації та обґрунтовано визнали доведеною вину особи у вчиненні злочину, передбаченого ст. 369 ч. 4 КК України. Суд також зазначив, що покарання відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок Вищого антикорупційного суду та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо ОСОБА_6, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №910/16012/24 від 05/11/2025
1. Предметом спору є стягнення 14 665 351,30 грн частки сплачених ПрАТ “Провагроінвест” гарантійних внесків до Фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах з Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) у зв’язку з припиненням членства позивача в МТСБУ.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався наступним. Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що право на повернення частки гарантійного внеску виникає автоматично через рік після припинення членства в МТСБУ, тоді як це право залежить від сукупності умов, включаючи відсутність заборгованості та скарг на страховика, а також подання відповідної заяви. Суд зазначив, що мораторій, введений пунктом 9 Розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” № 3720-IX, поширюється на всі форми повернення гарантійних внесків, включаючи їх частки. Суд також пояснив, що мораторій має тимчасовий характер і спрямований на забезпечення фінансової стабільності МТСБУ в перехідний період, не скасовуючи права, а лише відтерміновуючи їх реалізацію. Оскільки заява про повернення коштів була подана під час дії мораторію, МТСБУ правомірно відмовило в її задоволенні.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову ПрАТ “Провагроінвест”.
Справа №711/13065/14-к від 11/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки дійшов висновку, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, зокрема, покази потерпілих та свідків, протоколи огляду місця події, висновки експертиз, і обґрунтовано встановив винуватість ОСОБА_6 у незаконному заволодінні автомобілем за попередньою змовою з групою осіб, що завдало значної матеріальної шкоди. Суд відхилив версію засудженого про придбання автомобіля, оскільки вона не підтвердилася доказами, а також врахував, що ОСОБА_6 не зміг надати чітких пояснень щодо обставин придбання автомобіля та особи продавця. Апеляційний суд, переглядаючи вирок, також погодився з оцінкою доказів судом першої інстанції та відхилив доводи захисника про недопустимість доказів, зокрема, щодо проведення слідчих дій неуповноваженою особою, зазначивши, що огляд місця події був проведений в межах повноважень слідчого. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій забезпечили реалізацію процесуальних прав ОСОБА_6 та дотрималися вимог кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а касаційну скаргу захисника залишив без задоволення.
Справа №922/1483/25 від 17/11/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за комунальні послуги.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційний суд не мав права закривати апеляційне провадження як помилково відкрите, але погодився з тим, що позовні вимоги фактично дублюють ті, що вже були предметом розгляду в іншій справі між тими ж сторонами, щодо тієї ж квартири, того ж періоду та тієї ж суми боргу, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Суд касаційної інстанції послався на те, що відмінність у формальному обґрунтуванні (посилання на публічний договір) не усуває факту тотожності спору. Суд касаційної інстанції також зазначив, що для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових – сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою. Суд касаційної інстанції зазначив, що чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та закрив провадження у справі.
Справа №243/3433/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, з мотивів відсутності умислу на збут та провокації злочину.
2. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини особи у незаконному збуті психотропної речовини, враховуючи покази свідків, матеріали негласних слідчих дій (НСРД), протоколи затримання та обшуку, а також висновки експертиз. Суд відхилив доводи про провокацію злочину, оскільки не було встановлено примушування особи до вчинення злочину правоохоронними органами, а також враховано, що особа заперечувала сам факт вчинення злочину, що суперечить твердженням про провокацію. Також, суд визнав правомірною зміну обвинувачення прокурором на підставі нових фактів, встановлених під час досудового розслідування, а саме висновків експертиз щодо особливо небезпечного характеру психотропної речовини. Водночас, Верховний Суд визнав покарання надмірно суворим, враховуючи пом’якшуючі обставини, такі як відсутність попередніх судимостей, проходження лікування від наркозалежності та стан здоров’я.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши судові рішення в частині пом’якшення покарання до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла, а в решті залишив судові рішення без змін.
Справа №530/2481/24 від 12/11/2025
Предметом спору у цій справі є закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за фактом підробки документів (ч. 1 ст. 358 КК України).
Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не надав належної оцінки доводам потерпілого щодо неповноти досудового розслідування та не перевірив, чи були вжиті всі необхідні слідчі дії для встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Зокрема, апеляційний суд не проаналізував, чи були допитані всі можливі свідки, в тому числі працівники підприємства та реєстратори договорів оренди, а також не перевірив, чи були витребувані всі необхідні документи. Суд наголосив, що закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Також суд касаційної інстанції врахував, що попереднє закриття цього ж кримінального провадження вже було скасовано через неповноту розслідування.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/15780/24 від 11/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною додаткової угоди до контракту та внесення змін до контракту між Акціонерним товариством «Науково-виробничий комплекс «Іскра» та Міністерством оборони України.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, виходив з того, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а її зміна допускається лише у випадках, передбачених договором або законом. У даній справі сторони погодили твердий кошторис, зміна якого можлива лише у випадках, передбачених договором або законом. Позивач посилався на абзац 2 пункту 48 Постанови КМУ № 1275, який дозволяє коригування обсягів закупівлі, проте суди встановили, що відповідних коригувань обсягів закупівлі сторонами внесено не було. Таким чином, позивач не довів настання виключного випадку, за якого істотні умови державного контракту можуть бути змінені. Суд також зазначив, що не має права переоцінювати докази та встановлювати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу Акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №904/3032/24 від 11/11/2025
1. Предметом спору є встановлення постійного безоплатного сервітуту на технічне підвальне приміщення багатоквартирного будинку для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку централізованого водопостачання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що ОСББ є належним відповідачем у спорах з операторами зовнішніх інженерних мереж, оскільки ОСББ є юридичною особою, що представляє інтереси співвласників будинку. Суд також зазначив, що позивач належним чином повідомив співвласників про намір встановити вузол комерційного обліку, розмістивши відповідне оголошення на своєму вебсайті, як це передбачено Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та постановою Кабінету Міністрів України. Суд підкреслив, що відповідач не надав згоди на встановлення вузла обліку та перешкоджав цьому, що стало підставою для задоволення позову про встановлення сервітуту. Суд відхилив доводи скаржника про порушення процесуальних норм, зазначивши, що суди попередніх інстанцій надали належну оцінку доказам і обґрунтовано відхилили клопотання про витребування додаткових доказів. Суд касаційної інстанції також вказав, що не переоцінює докази, які вже були досліджені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСББ без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №369/2600/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про примусове відчуження 22 квартир, що належали позивачу, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України (ГУР МОУ).
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підтримавши закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга була подана дружиною позивача, яка не брала участі у справі, і суд першої інстанції не вирішував питання про її права, свободи чи обов’язки. Суд зазначив, що для особи, яка не брала участі у справі, необхідно довести наявність правового зв’язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов’язок, і такий зв’язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Верховний Суд підкреслив, що дружина позивача не скористалася правом на звернення до суду з окремим позовом про захист свого цивільного права, і тому апеляційний суд обґрунтовано закрив апеляційне провадження, оскільки її права не були порушені рішенням суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо вмотивованості судових рішень, зазначивши, що рішення апеляційного суду містить достатні мотиви для відповіді на істотні аспекти доводів сторони.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/4551/25 від 12/11/2025
1. Предметом спору є стягнення пені та штрафу з відповідача у зв’язку з неналежним виконанням ним договірних зобов’язань щодо своєчасного виконання робіт.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, зменшивши розмір штрафних санкцій на підставі клопотання відповідача. Суд зазначив, що згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків або за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд підкреслив, що перелік таких обставин не є вичерпним і визначається судом у кожному конкретному випадку, враховуючи обставини справи. Суд відмовився відступити від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України, оскільки вважає, що встановлення чітких критеріїв для зменшення розміру неустойки є компетенцією законодавця, а не суду. Суд також врахував, що відповідач вже поніс значні витрати у вигляді сплати суми банківської гарантії.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №759/5092/21 від 30/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про часткове задоволення позову, оскільки відповідачі не виконали належним чином зобов’язання за кредитним договором, а також врахував доводи апеляційного суду щодо переривання позовної давності у зв’язку з укладенням додаткових договорів про реструктуризацію боргу. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, зокрема щодо початку перебігу позовної давності та її переривання. Суд касаційної інстанції також врахував, що на час дії карантину перебіг позовної давності було продовжено. Додатково, Верховний Суд відхилив доводи касаційних скарг про ненадання позивачем оригіналів документів, оскільки факт отримання кредиту не спростовано відповідачами та підтверджується іншими доказами.
3. Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» залишено без змін.
Справа №128/1946/19 від 05/11/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні власністю, ініційоване Релігійною організацією проти фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, керувався наступним. По-перше, позивач (або його представник) був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, але двічі поспіль не з’явився в судові засідання, не подавши при цьому заяви про розгляд справи за його відсутності. По-друге, суд зазначив, що поважність причин повторної неявки позивача не має правового значення, оскільки процесуальний закон не вимагає від суду врахування поважності причин повторної неявки, якщо не було подано заяви про розгляд справи за відсутності позивача. По-третє, суд підкреслив, що саме позивач має бути зацікавлений у розгляді його позовних вимог у розумний строк, і його неявка перешкоджає розгляду справи. По-четверте, суд врахував принцип диспозитивності цивільного судочинства, згідно з яким особа самостійно розпоряджається своїми процесуальними правами.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, а також стягнути з релігійної організації на користь відповідача судовий збір.
Справа №366/3223/23 від 05/11/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, які, на думку прокуратури, незаконно перебувають у приватній власності.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд невірно застосував норми процесуального права, відхиливши докази прокурора (викопіювання з Державного земельного кадастру та загальнодоступного сервісу Google Earth) на тій підставі, що вони були подані після закриття підготовчого засідання, хоча суд першої інстанції ці докази прийняв і не виносив жодного процесуального рішення щодо них; апеляційний суд не врахував, що законодавець не вказує закриття підготовчого провадження як підставу для неприйняття доказів, і не оцінив ці докази разом з іншими доказами, наданими прокурором, зокрема, зі схемою накладення. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не може бути належним способом захисту повернення всієї земельної ділянки, якщо на землі водного фонду накладається лише її частина, а вимога має стосуватися лише тієї частини ділянки, що накладається на землі водного фонду, яка має бути ідентифікована. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності ідентифікації частини земельної ділянки, яка накладається на землі водного фонду, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив’язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №306/897/23 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду, який залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо особи, засудженої за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть двох осіб, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо безпідставного застосування статті 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням) до засудженого, враховуючи тяжкість злочину та наслідки у вигляді смерті двох людей. Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував, що звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише за наявності умов і підстав, на які необхідно послатися у рішенні. Також, апеляційний суд не звернув уваги на характер та обсяг порушень ПДР, допущених обвинуваченим, та не надав належної оцінки тому, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її життя і здоров`я. Суд касаційної інстанції підкреслив, що позиція потерпілих щодо виду і розміру покарання не є визначальною, оскільки питання покарання стосується інтересів усіх учасників дорожнього руху.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №520/32171/24 від 17/11/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці необхідно встановити факт зміни розміру грошового утримання або складових суддівської винагороди діючого судді. Суд зазначив, що розмір посадового окладу судді залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і з 1 січня 2024 року, згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді. Оскільки зміни розміру складових суддівської винагороди діючих суддів з 1 січня 2024 року не відбулося, підстави для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відсутні. Суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24 квітня 2025 року, згідно з якою для визначення базового розміру посадового окладу судді слід застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову судді у відставці.
Справа №520/11765/22 від 17/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» було збільшено суму грошових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» на підставі постанови КМУ № 89, оскільки на час проведення перевірки діяв мораторій на проведення таких перевірок, встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Суд підкреслив, що наявність мораторію є самостійною підставою для визнання перевірки незаконною та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за її результатами. Суд також зазначив, що в таких випадках суди повинні в першу чергу оцінювати обставини, пов’язані з порушенням процедури проведення перевірки, і лише у разі відсутності таких порушень переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду щодо неправомірності проведення перевірок на підставі постанови КМУ № 89 в умовах дії мораторію, встановленого Податковим кодексом України. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не виключається можливість проведення податкової перевірки платника податків за відповідний період після зняття законодавчих обмежень на проведення перевірок (мораторію).
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» та Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/329/25 від 17/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) про непідтвердження здатності позивача здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.
2. Суд задовольнив позов, вказавши, що Комісія не надала належного обґрунтування причин виставлення окремих балів за критеріями особистої та соціальної компетенції, не дослідила деякі важливі питання під час співбесіди, а також передчасно зробила деякі висновки. Зокрема, суд не погодився з тим, що незастосування позивачем знань з публічного управління в суддівській практиці, зумовлене мобілізацією, може негативно впливати на оцінку його безперервного розвитку. Також суд вказав на незрозумілість формулювання Комісії щодо “низької результативності інструментів ефективної взаємодії” та відсутність запитань до позивача про його довгострокові мотиви суддівської діяльності. Суд визнав, що Комісія не заперечувала право позивача на пільги, але поставила під сумнів спосіб їх отримання через договір оренди за 1 гривню, що, на думку суду, не є свавільним висновком, але потребує додаткового дослідження обставин. Суд також зазначив, що висловлювання позивачем незгоди з рішеннями ВРП та ВС не може вважатися зневажливим ставленням до цих органів.
3. Суд визнав протиправним та скасував рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №380/8405/24 від 12/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Центр Проект» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що ТОВ «Центр Проект» правомірно облікувало надання безповоротної фінансової допомоги як інші витрати операційної діяльності, а дебіторська заборгованість, продана ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал», відносилась до заборгованості, призначеної для продажу, для якої не створюється резерв сумнівних боргів. Суд також підкреслив, що на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податковий орган володів повною інформацією про господарські операції позивача, здійснені на виконання плану фінансової реструктуризації, та про їх бухгалтерський облік. Суд зазначив, що правочини, вчинені під час проведення процедури фінансової реструктуризації, не були визнані недійсними, що дає підстави для застосування пільг в оподаткуванні, передбачених Податковим кодексом України. Суд наголосив, що податковий орган не довів правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
3. Суд постановив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/261/25 від 17/11/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) про непідтвердження здатності позивачки здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм особистої компетентності.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ВККСУ діяла в межах дискреційних повноважень, оцінюючи відповідність кандидата критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Суд зазначив, що рішення ВККСУ містить достатньо мотивів та обґрунтувань, зокрема, щодо невідповідності позивачки критерію особистої компетентності, а саме недостатньої демонстрації рішучості та відповідальності. Суд також врахував, що ВККСУ знизила бали за критеріями професійної етики та доброчесності через виявлені неточності в інформації, наданій позивачкою, та її співпрацю з громадською організацією, що могло викликати сумніви в її неупередженості. Суд підкреслив, що не може переоцінювати критерії, оцінені ВККСУ за внутрішнім переконанням її членів, якщо рішення комісії не є свавільним чи необґрунтованим. Також, суд наголосив на важливості доброчесності для кандидатів на посаду судді, оскільки це є ключовим фактором у формуванні довіри до судової влади.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №240/8367/24 від 17/11/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за її скаргою на рішення суду першої інстанції щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження, а наведені нею причини пропуску строку (відсутність фінансування) не є поважними. Суд підкреслив, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а відсутність коштів у суб’єкта владних повноважень для сплати судового збору є суто суб’єктивною причиною і не може бути підставою для поновлення строку. Також, Верховний Суд наголосив, що держава має дотримуватися принципів належного врядування і не може отримувати вигоду від порушення встановлених нею ж правил. Обов’язок сплати судового збору гарантує рівність усіх осіб у правах щодо доступу до суду та виконує дисциплінуючу функцію.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу військової частини – без задоволення.
Справа №520/11765/22 від 17/11/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» було збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки документальна планова виїзна перевірка була проведена в період дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що є грубим порушенням процедури. Суд підкреслив, що порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки є самостійною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки. Суд зазначив, що в таких випадках суди повинні в першу чергу надавати оцінку процедурним порушенням, і лише якщо вони не визнані такими, що тягнуть протиправність рішень, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Також, суд вказав, що не виключається можливість проведення податкової перевірки платника податків за цей період та формування за її наслідками відповідних висновків щодо податкових правопорушень після зняття законодавчих обмежень на проведення перевірок (мораторію).
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» та Північного міжрегіонального управління ДПС без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/11765/22 від 17/11/2025
Предметом спору у справі є оскарження ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» податкових повідомлень-рішень, винесених Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками. Суд касаційної інстанції, ймовірно, підтримав позицію судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності дій податкового органу при винесенні податкових повідомлень-рішень. Можливо, суди попередніх інстанцій встановили порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА», що стало підставою для винесення оскаржуваних рішень. Також, можливо, суди врахували надані податковим органом докази, які підтверджують обґрунтованість донарахувань. Важливо, що Верховний Суд не знайшов підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій, підтвердивши їх законність та обґрунтованість. Відсутність задоволення касаційних скарг обох сторін свідчить про те, що суд касаційної інстанції не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування або зміни оскаржуваних судових рішень.
Суд залишив касаційні скарги ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» та Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №560/12192/24 від 17/11/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Міністерства оборони України у призначенні частки одноразової грошової допомоги дитині, народженій після смерті військовослужбовця, коли допомогу вже було виплачено іншим членам сім’ї.
2. Верховний Суд зазначив, що дитина, зачата за життя військовослужбовця, має право на одноразову грошову допомогу, але вирішальним є питання можливості реалізації цього права, якщо виплату вже здійснено іншим членам сім’ї. Суд вказав, що пункт 2 Перехідних положень Закону № 3515-ІХ застосовується лише у випадках, коли допомога ще не була призначена жодній особі. Якщо ж виплата вже відбулася, то реалізація права дитини можлива лише шляхом перерозподілу коштів між отримувачами за їх згодою або через суд. Оскільки допомогу вже було виплачено батькам загиблого, то Міністерство оборони правомірно відмовило у повторному призначенні допомоги. Суд також наголосив, що право дитини на отримання частки допомоги зберігається, але реалізовується не через повторне звернення до Міністерства оборони, а шляхом пред’явлення вимоги до фактичних отримувачів коштів.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову.
Справа №380/21367/24 від 13/11/2025
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими збільшено податкові зобов’язання ТОВ «Ройал» з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на дохід від організації та проведення азартних ігор, а також зменшено від’ємне значення податкового кредиту з ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що базою оподаткування ПДФО та військовим збором є саме виграш гравця, а не сума внесених ним коштів для участі в азартній грі, оскільки виплата виграшу та повернення коштів (депозиту) є різними поняттями, і оподаткуванню підлягає лише виплата виграшу. Суд також підкреслив, що вимога щодо 90% виграшу, встановлена Законом про азартні ігри, стосується грального обладнання, а не визначення бази оподаткування. Крім того, суд відхилив застосований податковим органом теоретичний метод розрахунку бази оподаткування, як такий, що не передбачений нормативно-правовими актами. Щодо податку на дохід від азартних ігор, суд вказав, що доходом організатора не є сума коштів, внесених гравцями для придбання ігрових замінників, оскільки ці кошти можуть бути повернуті гравцю. Щодо ПДВ, суд погодився, що обсяг постачання в неоподатковуваних операціях розраховується як різниця між внесеними коштами та виплаченими виграшами і поверненими депозитами, а не з усієї суми отриманих доходів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/11765/22 від 17/11/2025
Предметом спору у справі є оскарження ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» податкових повідомлень-рішень, винесених Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
У рішенні, на жаль, не наведено аргументів суду. З тексту видно лише те, що позивач не задоволений рішенням апеляційного суду, а відповідач – рішенням суду першої інстанції та апеляційного суду. Оскільки повний текст судового рішення відсутній, неможливо надати інформацію про аргументи суду.
Верховний Суд залишив касаційні скарги обох сторін без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №821/917/18 від 17/11/2025
1. Предметом спору є правомірність вимоги податкового органу про сплату боргу з єдиного внеску, коли платник помилково перерахував кошти на інший рахунок.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу платника податків, виходив з того, що вимога про сплату недоїмки з ЄСВ може бути винесена лише у випадку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум, а не у випадку помилкової сплати на невідповідний рахунок. Суд зазначив, що факт перерахування коштів на рахунок 3719 не може вважатися недоїмкою, а допущена платником помилка не свідчить про несплату необхідної суми у визначений строк та не спричинила негативних наслідків для бюджету. Суд також врахував, що відповідач не спростував факту помилкового зарахування коштів, а платник має право на повернення помилково сплачених сум. Суд наголосив, що покладання на платника тягаря подвійної сплати однієї й тієї ж суми єдиного внеску є неприпустимим.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив позов, визнавши протиправною та скасувавши вимогу податкового органу про сплату боргу з єдиного внеску.
Справа №990/329/25 від 17/11/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ).
Суд задовольнив позов, визнавши рішення ВККСУ протиправним та скасувавши його. В обґрунтуванні рішення суд не навів жодних аргументів, оскільки надано лише скорочений текст рішення. Для надання розгорнутого аналізу необхідний повний текст судового рішення, де будуть викладені мотиви суду, встановлені обставини справи та докази, на які посилається суд. Без повного тексту рішення неможливо зрозуміти, чому саме суд дійшов висновку про протиправність рішення ВККСУ.
Суд вирішив задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1, визнавши протиправним та скасувавши рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також стягнув судовий збір на користь позивача.
