1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, акцентував увагу на тому, що суди попередніх інстанцій не повністю з’ясували обставини, важливі для правильного вирішення справи, зокрема, не встановили точний розмір заборгованості перед позивачем на момент звільнення та її співвідношення із загальною сумою належних виплат. Суд вказав, що апеляційний суд помилково застосував понижуючий коефіцієнт, прив’язаний до строків позовної давності, що не відповідає практиці Верховного Суду. Також, суд касаційної інстанції наголосив на необхідності врахування компенсаційного характеру виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, що вимагає від суду оцінки співмірності суми компенсації та розміру основного боргу. **:** Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статті 117 КЗпП України, зокрема, щодо можливості зменшення розміру відшкодування з урахуванням конкретних обставин справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи та правильного застосування норм матеріального права.
