СПРАВА B.M. ПРОТИ ІСПАНІЇ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі B.M. проти Іспанії:
1. **Суть рішення:**
Справа стосувалася громадянина Іспанії, B.M., якого примусово помістили до психіатричної лікарні. B.M. скаржився на те, що не було дотримано юридичних вимог для затвердження його примусового поміщення, зокрема щодо його права на правову допомогу під час судового засідання. ЄСПЛ встановив, що Іспанія не провела ретельного вивчення позбавлення волі B.M., і що процедура затвердження його примусового поміщення не мала ефективних процесуальних гарантій проти свавільного затримання, що, таким чином, порушує статтю 5 § 1 (e) Європейської конвенції з прав людини. Суд присудив B.M. компенсацію за нематеріальну шкоду та витрати.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає суть справи, зосереджуючись на скарзі заявника щодо примусового поміщення до психіатричної лікарні та ймовірного порушення статті 5.
* **Факти:** Детально описує події, що призвели до поміщення B.M., включаючи інцидент на його робочому місці, його переведення до психіатричної лікарні, звіт про госпіталізацію та подальше судове засідання. Він також охоплює спроби B.M. зв’язатися з адвокатом, заяву про хабеас корпус і процес оскарження.
* **Відповідне внутрішнє законодавство:** Підсумовує відповідні іспанські закони, включаючи статтю 17 Конституції та розділ 763 Закону про цивільний процес, які регулюють примусове поміщення на підставі психічного розладу.
* **Право:**
* **Обсяг справи:** Розглядає аргумент уряду щодо обмеження обсягу відсутністю юридичного представництва, який Суд відхиляє.
* **Загальні принципи:** Повторює встановлені принципи щодо статті 5, включаючи вимогу законності, відповідності внутрішньому законодавству та захисту від свавілля. Він наголошує на необхідності ретельного вивчення та ефективних процесуальних гарантій у справах про примусове поміщення до психіатричної лікарні.
* **Застосування цих принципів у даній справі:** Застосовує загальні принципи до конкретних фактів справи B.M., виявляючи недоліки у внутрішньому провадженні.
* **Заявлене порушення статті 5 Конвенції:** Аналізує, чи було примусове поміщення B.M. законним і здійсненим відповідно до процедури, встановленої законом, як це передбачено статтею 5 § 1 (e) Конвенції.
* **Прийнятність:** Оголошує заяву прийнятною.
* **Суть:** Оцінює подання сторін та оцінку Суду.
* **Подання сторін:** Представляє аргументи заявника та Уряду.
* **Оцінка Суду:** Деталізує висновки Суду, наголошуючи на попередньому характері діагнозу, відсутності належного медичного обстеження лікарем, призначеним судом, та відсутності ефективної правової допомоги для B.M. під час слухання.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків та витрат.
* **Шкода:** Оцінює вимогу заявника щодо відшкодування нематеріальної шкоди.
* **Витрати:** Оцінює вимогу заявника щодо відшкодування витрат, понесених у національних судах та в Суді.
* **Резолютивна частина:** Формально оголошує про відхилення попереднього заперечення уряду, прийнятність заяви, порушення статті 5 § 1 (e) та зобов’язує Іспанію виплатити B.M. компенсацію за збитки та витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Наголос на процесуальних гарантіях:** Рішення підкреслює важливість ефективних процесуальних гарантій проти свавільного затримання, особливо у випадках осіб з проблемами психічного здоров’я.
* **Право на правову допомогу:** Хоча це не завжди є обов’язковим, рішення підкреслює, що особи, які стикаються з примусовим поміщенням, повинні отримувати правову допомогу, особливо коли вони висловлюють бажання її отримати. Суд повинен активно забезпечувати розуміння позиції особи.
* **Вимога ретельного вивчення:** Національні органи влади повинні проводити ретельне вивчення позбавлень волі, гарантуючи, що рішення не ґрунтуються на попередніх діагнозах або недостатніх медичних оцінках.
* **Активна роль суду:** ЄСПЛ наголошує на активній ролі, яку суд повинен відігравати у захисті прав вразливих осіб, включаючи забезпечення доступу до юридичного представництва та належного повідомлення про рішення.
Це рішення підсилює необхідність надійного правового та процесуального захисту осіб, які стикаються з примусовим поміщенням до психіатричної лікарні, гарантуючи, що їхні основні права поважаються і що будь-яке позбавлення волі є обґрунтованим та пропорційним.
СПРАВА “БАЕНА САЛАМАНКА ПРОТИ ІСПАНІЇ”
Гаразд, я надам вам детальний опис рішення у справі *Баєна Саламанка проти Іспанії*.
### Суть рішення
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув, чи іспанські суди належним чином захистили репутацію судового лікаря (пані Баєна Саламанка) після того, як газета *El País* опублікувала статтю, в якій стверджувалося, що вона проігнорувала рішення суду. У статті стверджувалося, що вона особисто не оглянула члена ETA для його умовного звільнення, а натомість покладалася на існуючі медичні звіти. Пані Баєна Саламанка подала позов про дифамацію, стверджуючи, що стаття зашкодила її професійній репутації. ЄСПЛ встановив, що національні суди дотрималися справедливого балансу між правом лікаря на захист репутації (стаття 8) та правом газети на свободу вираження поглядів (стаття 10). Суд врахував, що журналіст діяв добросовісно та з належною ретельністю, а опублікована інформація становила суспільний інтерес. Тому ЄСПЛ дійшов висновку, що порушення статті 8 Конвенції не було.
### Структура та основні положення рішення
Рішення починається зі вступу, в якому викладено предмет справи: ймовірне неналежне збалансування конкуруючих прав відповідно до статей 8 та 10 Конвенції. Далі представлено факти, включаючи інформацію про пані Баєна Саламанка, контекст умовного звільнення члена ETA, зміст статті *El País* та національні судові провадження.
Рішення детально описує провадження щодо права на відповідь, кримінальне провадження, ініційоване пані Баєна Саламанка, та її цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої її репутації. У ньому підсумовуються рішення суду першої інстанції, Audiencia Provincial та Верховного суду Іспанії. Рішення також стосується угоди про врегулювання між пані Баєна Саламанка та *El País*, а також іншої інформації щодо новинної статті та подань відповідно до статті 41 щодо витрат і видатків.
Далі Суд викладає відповідні правові рамки та практику в Іспанії, включаючи конституційні положення, закони про право на виправлення або відповідь та статус судових лікарів.
Суд оцінює прийнятність заяви, розглядаючи аргументи уряду щодо зловживання правом на подання заяви та застосовності статті 8. Він доходить висновку, що скарга є прийнятною.
Потім розглядаються обґрунтування справи з поданнями обох сторін. Суд аналізує, чи національні суди належним чином збалансували конкуруючі права відповідно до статей 8 та 10, враховуючи загальні принципи, що стосуються свободи преси, відповідальної журналістики та правдивості інформації.
Нарешті, Суд застосовує ці принципи до цієї справи, оцінюючи внесок у дебати, що становлять суспільний інтерес, ступінь популярності заявника, зміст, форму та наслідки публікації, а також спосіб отримання відповідної інформації. Суд доходить висновку, що порушення статті 8 Конвенції не було.
Додається окрема незбіжна думка трьох суддів, які висловлюють свою незгоду з міркуваннями та висновком більшості.
### Основні положення для використання
1. **Збалансування конкуруючих прав:** Рішення підкреслює важливість збалансування права на захист репутації (стаття 8) з правом на свободу вираження поглядів (стаття 10).
2. **Межі розсуду:** Воно визнає межі розсуду, надані національним судам у досягненні цього балансу, підкреслюючи, що ЄСПЛ не замінить свою точку зору, якщо для цього немає вагомих підстав.
3. **Відповідальна журналістика:** Рішення підкреслює обов’язки та відповідальність журналістів діяти добросовісно, надавати точну та надійну інформацію та перевіряти фактичні твердження, особливо коли вони є наклепницькими.
4. **Суспільний інтерес:** Суд розглядає тему публікації та її внесок у дебати, що становлять суспільний інтерес, як ключовий фактор при оцінці того, чи має переважати свобода вираження поглядів.
5. **Статус державних службовців:** Рішення визнає, що до державних службовців, які діють в офіційній якості, можуть застосовуватися ширші межі прийнятної критики, ніж до приватних осіб.
6. **Вплив рішень на ЗМІ:** Суд наголошує, що національні суди повинні враховувати ймовірний вплив своїх рішень на засоби масової інформації в цілому, уникаючи надмірно суворого підходу, який може утримати журналістів від інформування громадськості.
7. **Угоди про врегулювання:** Суд вважає, що угоди про врегулювання між сторонами у національному провадженні є важливим фактом для визначення Судом питання справедливої сатисфакції відповідно до статті 41 Конвенції.
СПРАВА КІРІАН ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ
Гаразд, я готовий надати детальний опис рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Кіріан проти Чеської Республіки.
Ось розклад для журналіста:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини розглянув справу пана Кіріана, біологічного батька з Чеської Республіки, якому внутрішні суди відмовили в праві на контакти та інформацію про його сина, оскільки він не був законним батьком. ЄСПЛ дійшов висновку, що порушення статті 8 Європейської конвенції з прав людини, яка захищає право на приватне та сімейне життя, не було. Суд встановив, що чеські суди вжили належних заходів для врахування інтересів пана Кіріана, але в кінцевому підсумку визнали пріоритетними найкращі інтереси дитини, враховуючи напружені стосунки та психологічний стан дитини. ЄСПЛ визнав, що хоча право на інформацію про дитину є важливим, у ньому може бути відмовлено, якщо це краще відповідає інтересам дитини. Суд підкреслив, що внутрішні суди справедливо збалансували конкуруючі інтереси і що процес прийняття рішень забезпечив достатній захист інтересів пана Кіріана.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено суть справи: відмова в наданні права на контакти та інформацію про дитину. Далі детально описуються факти, включаючи стосунки заявника з матір’ю дитини, судові провадження в Чеській Республіці та причини рішень внутрішніх судів. У рішенні йдеться про відповідну правову базу та практику, включаючи Цивільний кодекс Чехії, внутрішню судову практику та міжнародні правові інструменти, такі як Конвенція ООН про права дитини та Конвенція Ради Європи про контакти щодо дітей. Потім Суд оцінює заявлене порушення статті 8, враховуючи подання як заявника, так і уряду. Суд аналізує, чи було втручання в право заявника на приватне та сімейне життя і чи було це втручання виправданим. Суд розрізняє “сімейне життя” і “приватне життя” і визнає, що передбачувані стосунки заявника зі своїм сином становили “сімейне життя” відповідно до статті 8. Суд оцінює скаргу щодо відмови судів надати заявнику право на контакти і скаргу щодо відмови судів дозволити заявнику отримувати інформацію про дитину. Нарешті, рішення завершується рішенням Суду, в якому оголошується частина заяви прийнятною і констатується відсутність порушення статті 8. Додається окрема думка судді Сергідеса, в якій висловлюється незгода з висновками більшості.
3. **Основні положення для використання:**
– Рішення роз’яснює, що стаття 8 може застосовуватися до стосунків між біологічним батьком і дитиною, навіть якщо вони не становлять традиційного “сімейного життя”.
– Воно підкреслює, що внутрішні суди повинні проводити аналіз кожного конкретного випадку, щоб визначити, чи відповідає надання біологічному батькові можливості встановити стосунки зі своєю дитиною найкращим інтересам дитини.
– У рішенні наголошується, що право на інформацію про дитину може бути автономним правом, незалежним від особистого контакту, але воно не є абсолютним і в ньому може бути відмовлено, якщо це служить найкращим інтересам дитини.
– Рішення підкреслює важливість справедливого процесу прийняття рішень, який поважає інтереси всіх залучених сторін, включаючи дитину, біологічного батька та законних батьків.
– Воно підтверджує, що державні органи мають широкі межі розсуду в цих делікатних сімейних питаннях, і роль ЄСПЛ полягає в тому, щоб перевірити, чи діяли внутрішні органи розумно та справедливо.
СПРАВА ГУЙВАН ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі Гуйван проти України:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Україна не захистила приватне життя пана Гуйвана, чий роботодавець, компанія P., обробляв дані з його робочого мобільного телефону під час внутрішнього розслідування. Компанія збирала детальну інформацію про дзвінки, щоб перевірити його присутність на робочому місці, що викликало занепокоєння щодо обсягу та обґрунтованості такого моніторингу. Українські суди відхилили позови Гуйвана, заявивши, що дані не були особистими, але ЄСПЛ не погодився. ЄСПЛ підкреслив, що національні суди не провели повної оцінки того, чи були дотримані критерії щодо моніторингу спілкування заявника на робочому місці. Суд постановив, що Україна не забезпечила достатнього судового захисту, порушивши статтю 8 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на повагу до приватного життя.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко представляє справу, підкреслюючи ймовірне порушення статті 8 щодо приватного життя.
* **Факти:** Детально описує передісторію, включаючи працевлаштування Гуйвана, політику компанії щодо мобільних телефонів, внутрішнє розслідування та провадження у національних судах. Уточнюється, що телефон використовувався як для робочих, так і для особистих дзвінків.
* **Відповідна правова база та практика:** Викладає положення Конституції України щодо захисту приватного життя та даних, Закон України “Про захист персональних даних” від 2010 року та відповідні тлумачення Конституційного Суду. Також згадується Конвенція Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних.
* **Право:** Зосереджується на ймовірному порушенні статті 8.
* **Прийнятність:** Розглядає заперечення уряду щодо вичерпання національних засобів правового захисту та щодо обґрунтованості скарги.
* **Суть:** Розглядає аргументи сторін та оцінку Суду. Обговорюється застосовність статті 8, загальні принципи, пов’язані з позитивними зобов’язаннями держави, та критерії моніторингу спілкування на робочому місці (посилаючись на справу Bărbulescu проти Румунії).
* **Застосування статті 41:** Зазначає, що заявник не вимагав справедливої сатисфакції, тому компенсація не присуджувалася.
* **Оперативні положення:** Оголошує заяву прийнятною та постановляє, що було порушено статтю 8 Конвенції.
3. **Основні положення та значення:**
* **Застосовність статті 8 до моніторингу на робочому місці:** Суд підтвердив, що стаття 8, яка захищає приватне життя, поширюється на професійне середовище. Інформація про місцезнаходження особи та деталі її спілкування, навіть з робочого телефону, може становити персональні дані.
* **Позитивні зобов’язання держави:** Рішення підкреслює, що держави мають позитивне зобов’язання забезпечувати повагу до приватного життя, навіть у відносинах між окремими особами. Це включає надання доступу до судових засобів правового захисту для визначення законності заходів моніторингу.
* **Важливість повної оцінки:** Суд розкритикував українські суди за те, що вони не провели повної оцінки того, чи відповідають практики моніторингу роботодавця критеріям, встановленим у справі Bărbulescu проти Румунії. Це включає розгляд повідомлення, обсягу, обґрунтування, менш нав’язливих альтернатив, наслідків та гарантій.
* **Обґрунтування збору даних:** Суд підкреслив, що навіть якщо роботодавець має право отримувати певну інформацію для конкретних цілей (наприклад, для виставлення рахунків), збір та обробка цих даних для непов’язаних цілей (наприклад, для відстеження місцезнаходження працівника) може впливати на приватність і вимагає обґрунтування.
Це рішення має наслідки для України, вимагаючи від неї забезпечити належну оцінку її судами питань захисту даних у справах про моніторинг на робочому місці та надання ефективних засобів правового захисту особам, чиї права на приватність могли бути порушені. Воно підсилює важливість збалансування інтересів роботодавця з правами працівника на приватність в цифрову епоху.
СПРАВА M.A. ПРОТИ ЛАТВІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі M.A. проти Латвії:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується латвійської жінки з проблемами психічного здоров’я, яку тримали у звичайних тюремних установах, незважаючи на рішення суду про її поміщення до психіатричної лікарні. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Латвія порушила статтю 5 § 1 Європейської конвенції з прав людини, оскільки тримання заявниці у звичайній в’язниці, після того як суд постановив перевести її до психіатричної лікарні, не відповідало меті статті 5 § 1 (e), яка дозволяє тримання під вартою осіб з психічними розладами. Хоча первісне тримання під вартою ґрунтувалося на дійсному обвинувальному вироку, подальше непереведення її до відповідного психіатричного закладу, як це було призначено судом, зробило тримання під вартою несумісним зі стандартами Конвенції. Суд присудив заявниці 9 000 євро відшкодування моральної шкоди. Суд відхилив скарги за статтею 3 та статтею 13 через невичерпання національних засобів захисту.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає контекст, окреслюючи фокус справи на триманні під вартою психічно хворої особи, незважаючи на рішення суду про психіатричне лікування.
* **Факти:** Детально описує історію проблем із психічним здоров’ям заявниці, її засудження та ув’язнення, а також рішення суду про її психіатричну експертизу та поміщення до лікарні. Підкреслює хронологію подій, включаючи затримки з переведенням її до психіатричного закладу.
* **Відповідна правова база:** Надає контекст латвійських законів, що стосуються кримінального провадження, виконання покарань, адміністративного провадження, медичного лікування та прав пацієнтів, а також відповідних міжнародних стандартів, таких як Європейські тюремні правила та Правила Нельсона Мандели.
* **Заявлене порушення статей 3 та 13:** Розглядає скарги заявниці щодо нелюдського поводження та відсутності ефективного засобу правового захисту, остаточно оголошуючи ці скарги неприйнятними через невичерпання національних засобів захисту.
* **Заявлене порушення статті 5 § 1:** Зосереджується на ключовому питанні незаконного тримання під вартою, вивчаючи, чи було тримання під вартою обґрунтованим відповідно до Конвенції, зокрема у світлі рішення суду про психіатричне лікування.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи заявниці компенсацію за моральну шкоду.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 5 § 1:** Ключовим висновком є встановлення того, що тримання психічно хворої особи у звичайних тюремних установах, коли суд постановив помістити її до психіатричної лікарні, порушує статтю 5 § 1 Конвенції.
* **Умови законного тримання під вартою осіб з психічними розладами:** Рішення підтверджує три мінімальні умови для законного тримання під вартою осіб з психічними розладами відповідно до статті 5 § 1 (e): достовірні докази психічного розладу, психічний розлад, що виправдовує примусове утримання, та збереження такого розладу.
* **Терапевтична мета тримання під вартою:** Рішення підкреслює, що тримання під вартою психічно хворих осіб повинно мати терапевтичну мету, спрямовану на лікування або полегшення їхнього стану, і що вони мають право на відповідне медичне середовище та реальні терапевтичні заходи.
* **Вичерпання національних засобів захисту:** Суд наголошує на важливості вичерпання національних засобів захисту, перш ніж звертатися до ЄСПЛ, зокрема шляхом подання скарг до адміністративних судів та Інспекції охорони здоров’я.
* **Індивідуальна програма лікування:** Суд підкреслює важливість індивідуальної програми лікування, яка враховує конкретні особливості психічного здоров’я затриманого з метою підготовки його до можливої майбутньої реінтеграції в суспільство.
СПРАВА КРАЙНЯКА І ГУМЕНЮКА ПРОТИ УКРАЇНИ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Крайняк і Гуменюк проти України”:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується скарг двох громадян України щодо тривалості їхнього досудового тримання під вартою, швидкості розгляду апеляцій на ухвали про тримання під вартою та відсутності ефективної компенсації за ці ймовірні порушення. Суд встановив порушення статті 5 § 3 Конвенції щодо надмірної тривалості тримання під вартою другого заявника. Крім того, Суд встановив порушення статті 5 § 4 через затримки в розгляді апеляцій на ухвали про тримання під вартою обох заявників, а також порушення статті 5 § 5 щодо відсутності в другого заявника ефективного права на компенсацію. Скарга першого заявника щодо тривалості досудового тримання під вартою була визнана неприйнятною через попередній аналогічний розгляд.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Рішення стосується скарг за статтею 5 Конвенції, зосереджуючись на тривалості та обґрунтованості досудового тримання під вартою, швидкості розгляду апеляцій та праві на компенсацію.
* **Попереднє питання:** Суд розглянув питання про смерть другого заявника та право його батьків продовжувати провадження. Він визначив, що батьки мають законний інтерес у продовженні справи від його імені.
* **Стаття 5 § 3 (Тривалість тримання під вартою):** Суд визнав скаргу першого заявника неприйнятною, оскільки її вже було розглянуто в попередній справі. Він встановив порушення статті 5 § 3 щодо другого заявника, посилаючись на надмірну тривалість його тримання під вартою (понад сім років і десять місяців) і неспроможність національних судів виявити особливу ретельність після завершення досудового розслідування.
* **Стаття 5 § 4 (Швидкість розгляду апеляцій):** Суд встановив порушення статті 5 § 4 щодо обох заявників через значні затримки в розгляді їхніх апеляцій на ухвали про продовження тримання під вартою.
* **Стаття 5 § 5 (Право на компенсацію):** Суд встановив порушення статті 5 § 5 щодо другого заявника, посилаючись на відсутність ефективного права на компенсацію за порушення статті 5 §§ 3 і 4.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив батькам другого заявника 3000 євро за моральну шкоду та 70 євро за витрати, які мають бути виплачені представнику заявників. Вважається, що перший заявник отримав достатню справедливу сатисфакцію через встановлення порушення.
3. **Основні положення для використання:**
* **Тривале досудове тримання під вартою:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким тривале досудове тримання під вартою вимагає “особливої ретельності” з боку національних органів влади, особливо після завершення досудового розслідування.
* **Швидкий розгляд апеляцій:** Рішення підкреслює важливість “швидкого” розгляду апеляцій на ухвали про тримання під вартою та те, що значні затримки без належного пояснення є порушенням статті 5 § 4.
* **Право на компенсацію:** Рішення підкреслює право на ефективний засіб правового захисту, включаючи компенсацію, за порушення статті 5, особливо у випадках незаконного або надмірно тривалого тримання під вартою.
**** Це рішення стосується України.
СПРАВА “МІНАСЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ”
Ось розбір рішення у справі “Мінасян проти Вірменії”:
1. **Суть Рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Вірменією статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд, зокрема, право на доступ до суду). Касаційну скаргу заявника було відхилено через подання поза межами встановленого строку, навіть якщо затримка була викликана несвоєчасним врученням рішення суду нижчої інстанції. ЄСПЛ підкреслив, що заявник вказав дату вручення в своїй апеляційній скарзі, фактично вимагаючи поновлення строку. Суд вважав, що суворе застосування правил Касаційним судом було надмірно формалістичним і непропорційно обмежило право заявника на доступ до суду.
2. **Структура та Основні Положення:**
* Рішення починається з викладу обставин справи, включаючи початкові вимоги заявника у внутрішніх судах та подальші апеляції.
* Далі детально описується скарга заявника до ЄСПЛ, зокрема, зосереджуючись на ймовірному порушенні статті 6 § 1 через відмову в доступі до Касаційного суду.
* Суд оцінює прийнятність скарги, визнаючи скаргу за статтею 6 § 1 прийнятною, а окрему скаргу щодо майнових прав неприйнятною через недотримання правила шести місяців.
* Потім Суд аналізує суть скарги за статтею 6 § 1, посилаючись на свою усталену практику щодо доступу до вищих судів. Він підкреслює питання затримки вручення рішення суду нижчої інстанції та його вплив на обчислення строку подання апеляції.
* Рішення містить посилання на попередню практику проти Вірменії, особливо щодо передбачуваності обчислення строків подання апеляції, коли рішення вручаються із запізненням.
* Суд робить висновок, що рішення Касаційного суду було непропорційним і обмежило саму суть права заявника на доступ до суду, констатуючи порушення статті 6 § 1.
* Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 (справедлива сатисфакція), присуджуючи заявнику 3600 євро за нематеріальну шкоду, але відхиляючи вимоги щодо матеріальної шкоди та витрат/видатків через відсутність обґрунтування.
3. **Основні Положення для Використання:**
* **Акцент на Передбачуваність та Доступ до Суду:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким процедури апеляції повинні бути передбачуваними та не надмірно формалістичними. Обчислення строків подання апеляції з дати проголошення, коли рішення вручається значно пізніше, може порушувати статтю 6 § 1.
* **Непрямий Запит на Поновлення Строку:** Рішення роз’яснює, що прямо вимагати поновлення пропущеного строку не завжди необхідно. Надання інформації, яка чітко вказує на підстави для поновлення (наприклад, дата вручення), може розглядатися як непрямий запит.
* **Пропорційність та Обмеження Доступу:** Суд наголошує, що рішення, які визнають апеляції неприйнятними, повинні бути пропорційними і не обмежувати саму суть права на доступ до суду.
Це рішення підкреслює важливість забезпечення того, щоб процесуальні норми не створювали зайвих перешкод для доступу до правосуддя, особливо коли затримки викликані самими органами влади.
СПРАВА МКРТЧЯНА ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Мкртчяна проти Вірменії, що стосується порушення статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, щодо принципу юридичної визначеності. Заявник, пан Карен Мкртчян, скаржився на те, що скасування Апеляційним судом остаточного рішення на його користь після закінчення встановленого законом строку оскарження становило порушення його права на справедливий розгляд справи. ЄСПЛ встановив, що Апеляційний суд не надав достатнього обґрунтування для прийняття апеляційної скарги, поданої з пропуском строку, тим самим порушивши принцип юридичної визначеності. Відповідно, ЄСПЛ визнав скаргу прийнятною та встановив, що мало місце порушення статті 6 § 1 Конвенції. Додаткові скарги заявника були визнані неприйнятними, і справедливої сатисфакції не було присуджено, оскільки заявник не подав вимогу у встановлений строк.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процесуальних деталей, включаючи сторони, які беруть участь, і представництво. Потім викладається предмет справи, деталізується фактична основа спору, включаючи первісне судове рішення на користь заявника, подальшу апеляційну скаргу, подану з пропуском строку, та рішення Апеляційного суду про скасування первісного рішення. Далі рішення переходить до оцінки Суду, зосереджуючись на ймовірному порушенні статті 6 § 1 Конвенції. ЄСПЛ розглядає принципи юридичної визначеності та res judicata, посилаючись на відповідну судову практику. Він оцінює рішення Апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги, поданої з пропуском строку, встановивши, що наведені підстави є недостатніми для виправдання втручання в принцип res judicata. Нарешті, рішення завершується постановою ЄСПЛ, в якій скарга щодо юридичної визначеності визнається прийнятною, встановлюється порушення статті 6 § 1, а решта скарг визнаються неприйнятними.
Найважливішим положенням цього рішення є акцент на принципі юридичної визначеності та вимозі до національних судів надавати істотні та переконливі підстави для відступу від принципу res judicata шляхом прийняття апеляційних скарг, поданих з пропуском строку. ЄСПЛ підкреслив, що, хоча національні суди мають дискрецію у поновленні або продовженні строків на оскарження, ця дискреція не є необмеженою і повинна здійснюватися з належним урахуванням необхідності забезпечення стабільності судової системи та довіри громадськості до судів. Це рішення є нагадуванням національним судам про важливість поваги до остаточних судових рішень і високий поріг, який необхідно подолати перед їх скасуванням.
СПРАВА “МИКОЛАЄВ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення у справі “Миколаєв проти України” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:** Справа стосувалася громадянина України, пана Миколаєва, який скаржився на неналежне медичне забезпечення його пігментного ретиніту під час перебування під вартою, необґрунтовану тривалість його тримання під вартою та відсутність швидкого розгляду його апеляцій на ухвали про тримання під вартою. Суд не встановив порушень щодо медичного забезпечення або тривалості тримання під вартою. Однак він постановив, що Україна порушила статтю 5 § 4 Конвенції, оскільки апеляції заявника на певні ухвали про тримання під вартою не були розглянуті “невідкладно”. В результаті Суд присудив заявнику 500 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу обставин справи, включаючи стан здоров’я заявника (пігментний ретиніт), кримінальні обвинувачення проти нього (заподіяння тілесних ушкоджень) та причини його тримання під вартою.
* Детально описується тримання заявника під вартою, включаючи продовження терміну тримання під вартою та його апеляції на ці ухвали.
* Потім у рішенні оцінюються скарги заявника за статтею 3 (медичне забезпечення), статтею 5 § 3 (тривалість тримання під вартою) та статтею 5 § 4 (невідкладний розгляд тримання під вартою).
* Щодо статті 3, Суд не встановив жодного випадку, який би свідчив про неналежне медичне забезпечення, враховуючи характер вродженого захворювання заявника.
* Щодо статті 5 § 3, Суд встановив, що національні суди обґрунтували тримання заявника під вартою у зв’язку з ризиком повторного вчинення злочину та ухилення від слідства.
* Щодо статті 5 § 4, Суд встановив порушення, оскільки апеляції на ухвали про тримання під вартою були розглянуті зі значною затримкою.
* Нарешті, у рішенні розглядається застосування статті 41 щодо компенсації та присуджується заявнику 500 євро відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* Повторення Судом принципів щодо належного медичного забезпечення під час тримання під вартою, наголошуючи на тому, що необґрунтованого твердження про неналежне забезпечення недостатньо для порушення питання за статтею 3.
* Оцінка Судом обґрунтованості тримання під вартою, підкреслюючи важливість врахування ризику повторного вчинення злочину та ухилення від слідства, особливо у справах, пов’язаних з насильницькими злочинами та зловживанням алкоголем.
* Встановлення порушення статті 5 § 4 через відсутність невідкладного розгляду апеляцій на ухвали про тримання під вартою, підкреслюючи важливість своєчасного судового перегляду у справах про тримання під вартою.
**** Це рішення стосується України та підкреслює важливість забезпечення своєчасного судового перегляду ухвал про тримання під вартою, що є важливим аспектом захисту особистої свободи, особливо в контексті триваючих судових проваджень.
СПРАВА “ПАНКРАТЬЄВ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Нижче наведено аналіз рішення у справі “Панкратьєв проти України”, винесеного Європейським судом з прав людини:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив, що Україна порушила статтю 6 §§ 1 і 3(c) Конвенції (право на справедливий судовий розгляд та право на правову допомогу) та статтю 6 § 1 (право на судовий розгляд протягом розумного строку). Заявник, пан Панкратьєв, скаржився на те, що його право на адвоката було порушено на початку кримінального провадження проти нього і що провадження було надмірно тривалим. Суд погодився, наголосивши, що його допитувала поліція, не повідомивши про його право на правову допомогу, і що національні суди посилалися на заяви, які він зробив протягом цього періоду. Крім того, Суд встановив, що тривалість провадження, яка тривала понад дев’ять років, була надмірною.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Рішення стосується скарг заявника щодо справедливості та тривалості кримінального провадження проти нього.
* **Передісторія:** Вона детально описує хронологію подій, починаючи з арешту заявника у 2009 році, його первинних зізнань, подальшого їх відкликання, судового розгляду, апеляцій та остаточного обвинувального вироку у 2018 році.
* **Оцінка Суду:**
* **Прийнятність:** Суд спочатку встановлює, що заяву було подано у межах шестимісячного строку і що вона є прийнятною.
* **Порушення статті 6 §§ 1 і 3(c):** Суд наголошує, що заявник мав право на правову допомогу з моменту його арешту. Він зазначає, що його допитували, не повідомивши про це право, і що його первинні заяви були використані проти нього. Визнаючи деякі фактори, які могли б свідчити про справедливість (наприклад, оцінка професійними суддями), Суд підкреслює незадокументоване затримання заявника, викривальний характер його первинних заяв і той факт, що національні суди не виключили ці заяви.
* **Порушення статті 6 § 1 (тривалість провадження):** Суд констатує, що тривалість провадження була надмірною, що порушує право заявника на судовий розгляд протягом розумного строку.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присуджує заявнику 1800 євро за моральну шкоду та 36 євро за поштові витрати, відхиливши вимогу про відшкодування судових витрат через відсутність підтверджуючих документів.
**3. Основні положення для практичного використання:**
* **Право на правову допомогу з моменту арешту:** Рішення підтверджує принцип, згідно з яким особи мають право на правову допомогу з моменту арешту.
* **Вплив первинних заяв:** Рішення підкреслює потенційну шкоду, заподіяну, коли первинні заяви, отримані без правової допомоги, використовуються в суді, особливо якщо ці заяви є викривальними та формують подальше розслідування.
* **Незадокументоване затримання:** Суд розглядає незадокументоване затримання як фактор, який може негативно вплинути на справедливість провадження.
* **Тривалість провадження:** Рішення слугує нагадуванням про важливість своєчасного здійснення правосуддя та потенційне порушення статті 6 § 1, коли провадження є надмірно тривалим.
Це рішення безпосередньо стосується України.
СПРАВА РОМАНЕНКА ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення у справі “Романенко проти України” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:** Справа стосувалася тверджень пана Романенка, громадянина України, про жорстоке поводження з ним з боку поліції та неефективність подальшого розслідування, а також надмірну тривалість кримінального провадження проти нього. Суд не встановив порушень щодо самого ймовірного жорстокого поводження, дійшовши висновку, що завдані ушкодження були результатом застосування сили, викликаної власною поведінкою заявника. Однак Суд встановив порушення статті 3 через неефективне розслідування тверджень заявника про жорстоке поводження та порушення статті 6 § 1 через необґрунтовану тривалість кримінального провадження.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу обставин справи, включаючи скарги заявника та відповідь уряду.
* У ньому детально описано розповідь заявника про події, в якій він стверджує про неправомірні дії поліції, та версію уряду, який стверджує, що дії заявника призвели до конфронтації.
* Суд оцінює прийнятність скарг, об’єднуючи заперечення уряду щодо вичерпання національних засобів захисту з суттю скарги за статтею 3.
* Потім він розглядає ймовірне порушення статті 3, спочатку розглядаючи ймовірне жорстоке поводження, а потім ефективність розслідування.
* Суд також розглядає тривалість кримінального провадження у зв’язку зі статтею 6 § 1.
* Нарешті, він розглядає застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику компенсацію за моральну шкоду та витрати.
3. **Ключові положення для використання:**
* **Стаття 3 (Жорстоке поводження):** Суд підкреслює, що, хоча тілесні ушкодження були завдані, застосування сили поліцією було виправдане власними діями заявника. Це підкреслює принцип, згідно з яким оцінка тверджень про жорстоке поводження враховує контекст і поведінку особи.
* **Стаття 3 (Розслідування):** Рішення підкреслює важливість швидкого, ретельного та неупередженого розслідування тверджень про жорстоке поводження з боку державних агентів. Суд критикує початкове поліцейське розслідування, а також подальші затримки та поверховість розслідування.
* **Стаття 6 § 1 (Тривалість провадження):** Суд повторює свою усталену практику щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку, встановивши порушення через надмірну тривалість кримінального провадження проти заявника.
Це рішення слугує нагадуванням про зобов’язання держави проводити ефективні розслідування тверджень про жорстоке поводження та забезпечувати проведення кримінальних проваджень без зайвих затримок.
**** Це рішення стосується України.
