Справа №420/23090/23 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що державний реєстратор, проводячи реєстраційну дію, правомірно вважала, що судова заборона не поширюється на реєстрацію змін керівника юридичної особи, оскільки заборона стосувалася лише змін щодо учасників, власників, бенефіціарів та розміру статутного капіталу. Суд також врахував ухвалу суду, яка роз’яснила, що заборона не поширюється на зміну керівника. Крім того, суд зазначив, що Міністерство юстиції не довело наявність підстав для анулювання доступу до реєстру, передбачених законом. Суд також відхилив доводи касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права, оскільки справа могла бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а можливі порушення не призвели до неправильного вирішення справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №826/9693/13-а від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та бездіяльності Національного банку України (НБУ), що, на думку позивача, призвели до порушення його прав як вкладника ПАТ “Банк “Таврика”.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача щодо порушення судом першої інстанції процедури розгляду заяв про відвід судді, а саме, що заяви про відвід розглядалися неповноважним складом суду, що є суттєвим порушенням процесуального права. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд зобов’язаний надати відповідь на кожен суттєвий аргумент апеляційної скарги, а ненадання такої відповіді є порушенням норм процесуального права. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції обмежився оцінкою обґрунтованості заявлених відводів, залишивши поза увагою основний аргумент позивача щодо розгляду заяв неповноважним складом суду, Верховний Суд вирішив, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для усунення цих порушень. Суд касаційної інстанції не став розглядати інші аргументи касаційної скарги, оскільки порушення процедури розгляду заяв про відвід є ключовим.
3. Верховний Суд скасував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №990/179/24 від 27/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП) щодо закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора.
2. Суд, розглядаючи справу, встановив, що ВРП діяла в межах своїх повноважень, розглядаючи скаргу на рішення КДКП. ВРП обґрунтовано не погодилася з висновком КДКП про відсутність порушень у діях прокурора, оскільки КДКП не надала належної оцінки доводам скарги щодо безпідставної зміни обвинувачення, що призвело до уникнення обвинуваченим відповідальності. Суд зазначив, що ВРП обґрунтовано вказала на те, що прокурор, змінюючи кваліфікацію злочину, не врахував відсутність нових фактичних обставин, що є порушенням вимог КПК України. Суд також підкреслив, що ВРП, приймаючи рішення, діяла в рамках перевірки належного виконання прокурором вимог закону, а не переоцінювала докази у кримінальному провадженні. ВРП врахувала, що посадова інструкція, на яку посилався прокурор для зміни кваліфікації, не була новою обставиною, а вже існувала на стадії досудового розслідування.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову про визнання протиправним і скасування рішення Вищої ради правосуддя.
Справа №340/5087/24 від 28/10/2025
Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження індексації пенсії позивача сумою 1500 грн відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 168 та № 185.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що Кабінет Міністрів України, згідно з чинним законодавством, має право визначати порядок та розмір індексації пенсій, а обмеження суми індексації було встановлено з метою збалансування потреб соціального захисту різних категорій громадян в умовах воєнного стану. Суд зазначив, що обмеження верхньої межі індексації здійснюється для збалансування потреб та захисту якомога більшої кількості громадян, особливо тих, пенсії яких є дуже низькими, а також для збалансування фінансового ресурсу для проведення індексації для широких категорій осіб та утримання зростання нерівності між розміром пенсії громадян. Суд також врахував, що положеннями статті 42 Закону № 1058-IV, так і положеннями статті 64 Закону № 2262-ХІІ Уряду надано право визначати розмір, умови та порядок здійснення індексації пенсій. Суд відхилив доводи позивача про необхідність відступу від попередніх висновків Верховного Суду, оскільки не було надано достатніх обґрунтувань для цього.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №285/4256/23 від 30/10/2025
1. Предметом спору є визнання іпотеки припиненою та визнання права іпотекодержателя.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про визнання іпотеки припиненою, оскільки основне зобов’язання за кредитним договором не було виконано, і наявність судового рішення про стягнення заборгованості не є підставою для припинення іпотеки. Також суд відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання права іпотекодержателя за ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», оскільки договір іпотеки не був зазначений у додатку до договору про відступлення права вимоги, і суд не має повноважень вносити зміни до договорів. Суд зазначив, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» не позбавлене можливості звернутися до банку в позасудовому порядку для врегулювання цього питання. Суд врахував, що зобов’язання боржника перед ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» щодо погашення заборгованості за кредитом згідно з умовами кредитного договору існує, і доказів виконання зобов’язання надано не було.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №758/11025/17 від 29/10/2025
Предметом спору у цій справі було оскарження ухвали суду першої інстанції та апеляційної ухвали щодо обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, не задовольнивши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7. У резолютивній частині постанови не наведено конкретних аргументів, якими керувався суд, однак зазначено, що суди попередніх інстанцій діяли правомірно. Повний текст постанови з обґрунтуванням позиції суду буде складено пізніше.
Суд ухвалив: Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 – без задоволення.
Справа №757/35067/20 від 28/10/2025
1. Предметом спору є відмова Київського апеляційного суду у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали цього ж суду.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не врахував положення ч. 1 ст. 459 КПК України, Рішення Конституційного Суду України № 5-р(ІІ)/2024 та висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Суд наголосив, що згідно з цими нормами та висновками, ухвала слідчого судді може бути переглянута за нововиявленими обставинами, особливо коли вона обмежує конституційні права та свободи людини. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд помилково вважав неможливим перегляд за нововиявленими обставинами ухвал слідчих суддів та ухвал апеляційної інстанції, постановлених за результатами перегляду цих ухвал, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону. **** Фактично, суд вказує на те, що апеляційний суд проігнорував необхідність забезпечення права на перегляд судового рішення, коли воно може суперечити меті здійснення кримінального судочинства та обмежувати права людини.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №344/22745/23 від 29/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність, скасування державного акта на право власності на цю ділянку, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування цієї ділянки.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довела порушення її прав. Суд встановив, що на момент передачі земельної ділянки у власність відповідачу, будинок вже був поділений на дві квартири, а міська рада діяла в межах закону, враховуючи інтереси позивача шляхом встановлення земельного сервітуту. Суд також зазначив, що позивачем не було надано належних доказів порушення її прав, а її доводи зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду. Крім того, суд підкреслив, що будинок не є багатоквартирним, а розділений на дві квартири з окремими входами, що робить можливим приватизацію частини земельної ділянки. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №490/1661/25 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги банку на рішення суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості з фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду апеляційної скарги банку, не врахувавши її зміст в цілому, а також не надав можливості банку виправити технічну описку в апеляційній скарзі щодо дати оскаржуваного рішення. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд повинен був перевірити апеляційну скаргу на відповідність вимогам статті 356 ЦПК України та у випадку виявлення недоліків, залишити її без руху для їх усунення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не може самостійно вирішувати питання про те, яке саме судове рішення має намір оскаржити заявник, оскільки це є обов’язком сторони. Також, Верховний Суд зазначив, що для застосування пункту 4 частини п’ятої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга має бути подана саме на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягає окремому апеляційному оскарженню від рішення суду першої інстанції, а в даному випадку банк оскаржував рішення суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №715/2640/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними наказів Держгеокадастру, скасування державної реєстрації та припинення права власності на земельну ділянку, що накладається на ділянку, яка перебуває у постійному користуванні позивача.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що земельна ділянка була надана позивачу для ведення селянського (фермерського) господарства, яке було створено як юридична особа. З моменту реєстрації фермерського господарства, саме воно, а не фізична особа, стає землекористувачем. Суди не з’ясували, чи є порушене право позивача, враховуючи, що землекористувачем може бути фермерське господарство, а не сам позивач як фізична особа. Також, суди не встановили, чи є саме фермерське господарство користувачем спірної землі. Відсутність порушеного права позивача є підставою для відмови в позові. Суд наголосив, що завдання цивільного судочинства – ефективний захист порушених прав, а спосіб захисту має бути належним та ефективно відновлювати порушене право.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №926/428/23 від 30/10/2025
1. Предметом спору є вимога Чернівецької міської ради про внесення змін до договору оренди землі з ТОВ “Ріал Траст” в частині збільшення розміру орендної плати, що базується на оновленій нормативній грошовій оцінці земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково зупинив провадження у справі, посилаючись на розгляд адміністративної справи щодо оскарження рішення міської ради про затвердження нової нормативної грошової оцінки землі, оскільки на момент розгляду справи судом першої інстанції адміністративне провадження ще не було відкрито, а отже, не могло вплинути на законність рішення суду першої інстанції. Суд наголосив, що рішення міської ради про нормативну грошову оцінку є чинним нормативно-правовим актом до моменту набрання законної сили рішенням суду про його скасування, і господарський суд повинен застосовувати його, а можливе майбутнє скасування рішення міськради не може бути підставою для зупинення провадження, оскільки не існувало на момент прийняття рішення судом першої інстанції. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд обмежений у перегляді справи тими доказами, які були наявні на момент прийняття рішення судом першої інстанції, і не може враховувати нові обставини, які виникли після цього. Суд також зазначив, що необґрунтоване зупинення провадження призводить до затягування розгляду справи та порушення прав учасників процесу на швидкий судовий розгляд.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження та направив справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
Справа №200/13551/21 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення про демонтаж нежитлової будівлі та стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок демонтажу.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не ідентифікували об’єкт демонтажу на місцевості, не надали оцінку технічній документації на об’єкт, не врахували наявність зареєстрованих прав власності на об’єкти з тотожними номерами, а також не з’ясували правовий статус спірного майна (капітальна споруда чи тимчасова споруда). Суд також вказав на необхідність врахування принципу всебічного, повного та об’єктивного дослідження доказів та надання оцінки всім аргументам учасників справи. Крім того, ВС наголосив на важливості встановлення тотожності об’єктів нерухомого майна, зазначених у різних документах, та на необхідності ідентифікації об’єкта на місцевості для визначення правомірності дій відповідачів щодо демонтажу.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №2608/781/12 від 24/10/2025
1. Предметом спору є заміна стягувача у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено заяву ТОВ «ФК «Траст Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, оскільки встановив, що ТОВ «ФК «Траст Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором на підставі договорів факторингу. Суд зазначив, що договори факторингу не визнані недійсними, а отже, презумпція правомірності правочину не спростована. Також суд вказав, що перехід процесуальних прав і обов’язків у виконавчому провадженні залежить від переходу матеріальних прав, зокрема права вимоги у зобов’язанні. Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що в матеріалах справи немає доказів переходу прав вимоги до заявника, оскільки суди встановили наявність таких доказів. Суд також врахував, що договори факторингу не визнані недійсними, тобто презумпція правомірності правочину не спростована.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №553/173/22 від 20/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироків судів першої та апеляційної інстанцій щодо засудження особи за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вироки без змін, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, які ретельно дослідили обставини справи. Суди встановили, що засуджений, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, наніс потерпілому численні удари молотком по голові та тілу, що свідчило про наявність умислу на вбивство. Суд відхилив доводи захисту про необхідну оборону або стан сильного душевного хвилювання, оскільки вони не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Апеляційний суд обґрунтовано збільшив строк покарання, враховуючи високий ступінь суспільної небезпеки злочину, жорстокість дій засудженого, відсутність каяття та спроб відшкодувати шкоду. Також, суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду щодо збільшення розміру відшкодування моральної шкоди потерпілій, враховуючи глибину її душевних страждань.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та вирок апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 115 КК України, а касаційні скарги захисника та представника потерпілої залишив без задоволення.
Справа №910/4581/24 від 29/10/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було частково задоволено скаргу Сільверілл Трейдінг Лімітед (Silverill Trading Limited) та анульовано низку реєстраційних дій щодо ТОВ “Бізнес Еквіпментс Україна”.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, оскільки було встановлено невідповідність між резолютивною частиною постанови, викладеною у її вступній та резолютивній частинах, а також у повному тексті, і змістом цієї частини, яка була проголошена у судовому засіданні та зафіксована технічним записом. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання процесуальних норм, зокрема статей 240, 281, 284 ГПК України, які регулюють порядок проголошення судових рішень та їх відповідність фактичному змісту. Також було підкреслено, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності та стабільності судових рішень, а незмінність рішення є важливою властивістю акту правосуддя. Враховуючи виявлені порушення, Верховний Суд вирішив, що не може бути визначений предмет оскарження, оскільки проголошена резолютивна частина постанови не відповідає її повному тексту, і тому не висловився щодо інших доводів касаційних скарг.
3. Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №911/1272/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є захист порушеного права інтелектуальної власності на корисну модель, власником якої є ФОП Єросов О.Ю., а відповідачем є ФОП Скіба І.О., який, на думку позивача, використовує цю корисну модель у своїй господарській діяльності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував, що спір виник у зв’язку з господарською діяльністю сторін, оскільки позивач є власником патенту на корисну модель і стверджує, що відповідач використовує цю модель у своїй підприємницькій діяльності. Суд апеляційної інстанції також правомірно прийняв додаткові докази, подані позивачем, оскільки вони підтверджують використання корисної моделі у його господарській діяльності, і необхідність їх подання виникла після відповідних тверджень відповідача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що питання використання корисної моделі у господарській діяльності є важливим для визначення юрисдикції спору, а суди попередніх інстанцій надали належну оцінку поданим доказам. Суд також відхилив клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки не вбачає у справі виключної правової проблеми, яка потребує вирішення на рівні Великої Палати.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФОП Скіби І.О. без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №208/13022/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є законність окремої ухвали апеляційного суду щодо звернення до Вищої ради правосуддя для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
2. Апеляційний суд постановив окрему ухвалу, вважаючи, що суддя першої інстанції перевищив повноваження, розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу, що може свідчити про втручання в автоматизовану систему суду та порушення правил суддівської етики, оскільки, на думку апеляційного суду, суддя першої інстанції поставив під сумнів законне рішення апеляційного суду. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, зазначивши, що окрема ухвала не може стосуватися питань, пов’язаних із суттю кримінального провадження та його забезпеченням, до яких відноситься розгляд клопотання про продовження запобіжного заходу. ВС наголосив, що існують інші механізми в КПК для вирішення питань щодо законності складу суду та обґрунтованості ухвали слідчого судді. ВС підкреслив, що окремі ухвали мають виноситися лише у випадках, коли відсутні інші механізми для усунення перешкод у здійсненні правосуддя.
3. Верховний Суд скасував окрему ухвалу апеляційного суду.
Справа №398/4573/24 від 29/10/2025
Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження стосовно особи, засудженої за ч. 1 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження).
У резолютивній частині рішення не наведено жодних аргументів суду. З тексту вбачається, що повний текст постанови буде оголошено пізніше, тому наразі неможливо встановити мотиви, якими керувався Верховний Суд, залишаючи без змін ухвалу апеляційного суду та відхиляючи касаційну скаргу прокурора. Наразі, можна лише припустити, що суд касаційної інстанції не знайшов підстав для скасування рішення апеляційного суду, погодившись з його висновками щодо законності та обґрунтованості попереднього рішення.
Верховний Суд ухвалив залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №712/5082/21 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку особі, обвинуваченій у внесенні завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів (ч. 1 ст. 366 КК України).
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив в силі виправдувальний вирок суду першої інстанції, виходячи з наступного:
* Сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом, що обвинувачений усвідомлював та завідомо знав про неправдивий характер відомостей, які вносились до протоколу та постанови про адміністративне правопорушення.
* Не доведено наявності прямого умислу в діях обвинуваченого щодо внесення неправдивих відомостей про місце складання протоколу та повідомлення особи про місце і час розгляду справи.
* Відсутні докази злочинної змови між обвинуваченим та іншою особою, а також зловживання службовим становищем.
* Сплата особою, щодо якої складено протокол, шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки та штрафу за постановою, може свідчити про її згоду з встановленими порушеннями.
* Апеляційний суд не порушив вимог кримінального процесуального закону, зокрема щодо безпосередності дослідження доказів, оскільки погодився з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції.
* Поведінка свідків, зокрема відмова від надання викривальних показань, може свідчити про відсутність у них претензій до обвинуваченого.
3. Рішення апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №757/35067/20 від 28/10/2025
1. Предметом спору є відмова Київського апеляційного суду у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали цього ж суду.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши, що апеляційний суд не врахував положення ч. 1 ст. 459 КПК України, Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2024 року № 5-р(ІІ)/2024 та висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 лютого 2025 року. Суд наголосив, що Конституційний Суд України визнав конституційним припис ч. 1 ст. 459 КПК України, який не містить заборони на перегляд за нововиявленими обставинами будь-яких видів судових рішень, що набрали законної сили. ВС підкреслив, що ухвала слідчого судді може бути переглянута за нововиявленими обставинами, якщо вона безпідставно обмежує конституційні права і свободи людини, і її подальша чинність суперечитиме меті кримінального судочинства. ВС вказав, що апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №695/3559/19 від 29/10/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я).
Верховний Суд не наводить конкретних аргументів у резолютивній частині, проте, скасовуючи ухвалу апеляційного суду, він, ймовірно, вказав на істотні порушення кримінального процесуального закону, допущені апеляційним судом при перегляді вироку суду першої інстанції, або ж на неповноту дослідження доказів чи невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Можливо, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам захисту, не перевірив обґрунтованість вироку суду першої інстанції, або ж допустив інші порушення, які могли вплинути на законність і обґрунтованість ухвали. Для повного розуміння позиції Верховного Суду необхідно дочекатися повного тексту постанови, де будуть викладені мотиви скасування рішення апеляційного суду.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Справа №443/709/20 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про закриття кримінального провадження у зв’язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_7, де захисник наполягає на необхідності реабілітації померлого.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника і обґрунтовано визнав їх безпідставними, встановивши, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, враховуючи, що метою розгляду справи була реабілітація померлого, а суди повно та всебічно дослідили всі обставини справи, належним чином оцінили докази, і не встановили істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Суд також зазначив, що апеляційний суд надав належну оцінку всім доводам сторони захисту і ретельно перевірив їх зміст та матеріали кримінального провадження, обґрунтовано не знайшовши підстав для їх задоволення.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Львівського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №916/3625/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСББ на рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову газопостачальної компанії про стягнення боргу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки ОСББ пропустило строк на апеляційне оскарження і не надало достатніх доказів поважності причин пропуску. Суд зазначив, що ОСББ було належним чином повідомлено про рішення суду першої інстанції через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІТС), а посилання на відключення електроенергії та ракетні обстріли не були належним чином обґрунтовані як перешкоди для своєчасного звернення до суду. Також суд не визнав поважними причини, пов’язані з невчасною доставкою апеляційної скарги кур’єрською службою, оскільки ФОП, який здійснював доставку, не є повноважним оператором поштового зв’язку. Суд підкреслив, що учасники справи повинні вживати заходів для своєчасного отримання інформації про судові рішення та дотримуватися процесуальних строків, а неналежна організація процесу оскарження є суб’єктивною причиною, яка не може бути підставою для поновлення пропущеного строку.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ОСББ – без задоволення.
Справа №910/12918/20 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі, але вважає, що судове рішення стосується її прав та інтересів.
2. Суд касаційної інстанції підкреслив, що згідно з процесуальним законодавством, особа, яка не брала участі у справі, повинна довести, що рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується її прав, інтересів або обов’язків, і цей зв’язок має бути очевидним і безумовним. Суд зазначив, що апеляційний суд правильно встановив, що АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» не довело, що рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на його права та інтереси. Суд також підкреслив, що посилання скаржника на текст позову в іншій справі не є достатньою підставою для визнання такого впливу. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що відсутні підстави вважати, що оскаржуване судове рішення безпосередньо впливає на права, інтереси та/або обов`язки АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат». Враховуючи вищезазначене, суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про закриття апеляційного провадження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №910/16017/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) в частині, що стосується ТОВ “Рутен Інжиніринг”, яким компанію було визнано винною у порушенні законодавства про захист економічної конкуренції через антиконкурентні узгоджені дії, що призвели до спотворення результатів торгів.
2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій, зазначив, що АМКУ обґрунтовано встановив факт узгоджених дій між ТОВ “Рутен Інжиніринг” та іншою компанією під час підготовки та участі в торгах, що підтверджується численними факторами, такими як взаємозв’язок між компаніями через інших суб’єктів господарювання, господарські відносини, спільне використання засобів зв’язку та ІР-адрес, оплата послуг електронного майданчика однією компанією за рахунок іншої, комунікація між компаніями, подання кошторисів, створених одним виконавцем, та наявність файлів з однаковими властивостями. Суд підкреслив, що для кваліфікації дій як антиконкурентних не обов’язково доводити настання негативних наслідків, достатньо самого факту узгодження поведінки, що може вплинути на конкуренцію. Суд також відхилив доводи скаржника про те, що відсутність результату торгів виключає можливість кваліфікації дій як таких, що призвели до спотворення, оскільки недосягнення мети з причин, що не залежать від волі учасників, не є підставою для відсутності правопорушення. Суд наголосив, що кожна справа за участю АМКУ є індивідуальною, і доведення порушення ґрунтується на сукупності обставин, а не на окремому факті.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Рутен Інжиніринг” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №206/4800/23 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про призупинення дії трудового договору та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що призупинення дії трудового договору було неправомірним, оскільки АТ «Укрзалізниця» не довело неможливість надання роботи позивачу у зв’язку з воєнними діями, а сам факт зменшення обсягів діяльності не є безумовною підставою для призупинення дії трудового договору; для правомірного призупинення дії трудового договору необхідна одночасна неможливість надання роботи роботодавцем та її виконання працівником, чого в даному випадку не було встановлено; суди обґрунтовано застосували статтю 235 КЗпП України щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки незаконне призупинення дії трудового договору позбавило працівника можливості працювати; розмір витрат на правничу допомогу визначено апеляційним судом з урахуванням обсягу виконаної адвокатом роботи, обставин справи та наявних доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №643/16068/19 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження надмірної суворості покарання, призначеного Особі_7 за ч. 1 ст. 369 КК України (пропозиція неправомірної вигоди службовій особі).
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу захисника, зазначивши, що суди попередніх інстанцій не повною мірою врахували конкретні обставини справи, дані про особу засудженого та обставини, що пом’якшують покарання, зокрема щире каяття. Суд вказав, що покарання має бути не лише карою, а й засобом виправлення та запобігання новим злочинам, і має бути справедливим, співмірним тяжкості злочину та індивідуальним особливостям винного. Суд також зазначив, що апеляційний суд не проаналізував належним чином доводи апеляційної скарги засудженого щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
3. Верховний Суд змінив рішення апеляційного суду та вирок суду першої інстанції, зменшивши строк покарання Особі_7 за ч. 1 ст. 369 КК України з 3 років позбавлення волі до 2 років позбавлення волі.
Справа №208/13022/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є законність окремої ухвали апеляційного суду про звернення до Вищої ради правосуддя щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
2. Суд касаційної інстанції скасував окрему ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не мав права постановляти окрему ухвалу з питань, пов’язаних із суттю кримінального провадження та його забезпеченням, оскільки провадження з розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу відноситься до забезпечувальних проваджень і пов’язане з кримінально-правовими відносинами. Суд зазначив, що окремі ухвали можливі лише за відсутності або недостатності механізмів у кримінальному процесуальному законі для усунення перешкод для ефективного здійснення правосуддя, а в даному випадку питання, порушені апеляційним судом, мали вирішуватися за процедурами, передбаченими КПК, зокрема, щодо незаконного складу суду та законності ухвали слідчого судді. Суд послався на постанову Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 14 червня 2021 року, в якій йдеться про те, що окремі ухвали мають сприяти ефективності правосуддя та забезпеченню права на судовий захист, але не повинні стосуватися суті кримінального провадження або його забезпечення.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу частково та скасував окрему ухвалу апеляційного суду.
Справа №608/1846/23 від 28/10/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за статтею 336 Кримінального кодексу України.
На жаль, з наданої резолютивної частини постанови неможливо встановити основні аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення, оскільки відсутня мотивувальна частина. У резолютивній частині лише зазначено, що касаційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
Суд ухвалив: вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 3 січня 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника-без задоволення.
Справа №293/2114/18 від 30/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору міни земельних ділянок та визнання права власності на земельну ділянку.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки на момент укладення договору міни чинне законодавство не містило обмежень щодо міни земельних ділянок за площами, вартістю та місцем розташування, тому договір було укладено відповідно до норм Цивільного та Земельного кодексів України. Суд не знайшов доказів, що договір міни було укладено проти волі позивача або у стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій. Також, суд врахував, що на момент укладення договору міни, хоч і діяв мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, обмін земельними ділянками не був прямо заборонений, а регулювався Законом України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”. Суд зазначив, що стаття 14 цього Закону не забороняє обмін ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в інших випадках, ніж ті, що зазначені в частині першій цієї статті.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №727/69/25 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за крадіжку, вчинену повторно в умовах воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін вирок апеляційного суду, яким було посилено покарання за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану, оскільки апеляційний суд обґрунтовано врахував попередні судимості обвинуваченого, рецидив злочинів та небажання стати на шлях виправлення, а також дійшов висновку, що обставини, які пом’якшують покарання, не настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, щоб застосовувати статтю 69 КК України про призначення більш м’якого покарання. Суд касаційної інстанції також зазначив, що добровільне відшкодування шкоди не було доведено, оскільки майно було вилучено правоохоронними органами, а відсутність претензій з боку потерпілої не впливає на правильність призначеного покарання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення та запобігання новим злочинам, і в даному випадку позбавлення волі є обґрунтованим.
3. Суд ухвалив касаційні скарги захисника та засудженого залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду – без зміни.
Справа №214/5319/20 від 16/10/2025
1. Предметом спору є виправдувальний вирок ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не проаналізував належним чином докази у їх взаємозв’язку, не надав вичерпних відповідей на всі аргументи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, та не врахував усіх обставин справи. Зокрема, апеляційний суд без достатніх підстав визнав недопустимими докази, такі як протокол огляду місця ДТП, висновки експертиз та протоколи слідчих експериментів, не зіставив покази обвинуваченого з іншими доказами, а також безпідставно піддав ревізії покази свідків. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин справи для встановлення істини та прийняття обґрунтованого рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №639/1077/23 від 28/10/2025
Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_7 за злочини, передбачені статтями 436-1 та 436-2 Кримінального кодексу України.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий апеляційний розгляд. Судді касаційного суду, ймовірно, виявили порушення норм процесуального права або невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що вплинуло на законність та обґрунтованість рішення апеляційної інстанції. Приймаючи рішення про новий розгляд, Верховний Суд, вочевидь, мав сумніви щодо повноти дослідження обставин справи апеляційним судом або правильності застосування норм матеріального права. Крім того, суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених КПК України, які апеляційний суд не врахував. Це рішення підкреслює важливість ретельного аналізу доказів та обставин справи судами всіх інстанцій для забезпечення справедливого судового розгляду.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції, а також обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Справа №554/3434/22 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого) та призначення йому покарання.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодившись з їхніми висновками. Суд зазначив, що місцевий суд обґрунтовано застосував ст. 69 КК, призначивши покарання нижче мінімальної межі, враховуючи пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, віктимну поведінку потерпілого та інвалідність обвинуваченого. Апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, додатково врахував тяжкі сімейні обставини, жорстоке поводження з боку потерпілого та його психічний стан. Суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, зокрема щодо розгляду справи за спрощеною процедурою, оскільки сторона захисту не заперечувала проти встановлених фактичних обставин та кваліфікації дій засудженого. Також суд касаційної інстанції врахував думку потерпілої, яка просила не позбавляти винного волі.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №910/2314/23 від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою третьої особи на рішення суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки третя особа пропустила строк на подання апеляційної скарги і не надала достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Апеляційний суд встановив, що копії всіх процесуальних документів надсилалися на адресу третьої особи, і більшість з них були вручені. Доводи третьої особи про проходження військової служби не були підтверджені належними доказами, які б свідчили про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції підкреслив, що поновлення пропущеного строку в даному випадку порушило б принцип правової визначеності, оскільки пропуск строку залежав від суб’єктивної волі скаржника.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Північного апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №420/36768/23 від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також визнання протиправними дій щодо утримання коштів за формений одяг.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував норми Дисциплінарного статуту, зокрема статтю 29, щодо особливостей застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, оскільки повноваження керівника щодо обрання виду стягнення залишаються дискреційними, хоча й з урахуванням певних особливостей. Суд наголосив, що апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам справи, а лише констатував неможливість застосування найсуворішого стягнення. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що вирішення питання про правомірність притягнення до дисциплінарної відповідальності передбачає з’ясування складу дисциплінарного проступку незалежно від кримінально-правової кваліфікації дій особи. Суд також зазначив, що апеляційний суд не дотримався принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, важливих для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №620/16356/24 від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою військової частини на рішення суду першої інстанції у справі щодо оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а апеляційний суд правомірно залишив апеляційну скаргу без руху, надавши строк для усунення недоліків, а саме подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження. Верховний Суд зазначив, що встановлення процесуальних строків дисциплінує учасників судового процесу. Суд також вказав, що військова частина не скористалася правом подати клопотання про продовження строку для усунення недоліків, а лише надіслала документ про сплату судового збору. Верховний Суд підкреслив, що для даної категорії справ встановлено скорочений строк на оскарження рішень державного виконавця, і апеляційний суд обґрунтовано встановив триденний строк для усунення недоліків. Оскільки військова частина не усунула недоліки в установлений строк, апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №320/47215/23 від 29/10/2025
1. Предметом спору є відмова Державної міграційної служби прийняти декларацію про відмову від громадянства рф замість документа про припинення громадянства рф, та зобов’язання ДМС прийняти таку декларацію.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що для прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства від колишніх громадян рф, які набули громадянство України до 24 лютого 2022 року, необхідно встановити, чи зверталася особа до уповноваженого органу рф з заявою про припинення громадянства та чи отримала відповідь. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини вжиття позивачем активних дій, спрямованих на отримання документу про припинення громадянства рф, зокрема, через уповноважені органи рф в інших країнах. Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій, встановлюючи обставини щодо припинення діяльності посольств та консульств російської федерації в Україні, не дослідили обставини вжиття позивачем активних дій спрямованих на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) російської федерації, зокрема, здійснення такої процедури через уповноважені органи російської федерації в інших країнах. Суд також критично оцінив позицію судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 звертався до консульського відділу посольства росії в Німеччині, оскільки до матеріалів справи долучений скріншот переписки з невстановленою особою. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №134/1420/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого (ст. 286 ч. 2 КК України).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, враховуючи позитивні характеристики засудженого, його участь у захисті України, визнання вини, щире каяття, відсутність претензій матеріального характеру від потерпілих, а також те, що він є військовослужбовцем, який продовжує проходити військову службу. Суд зазначив, що покарання має бути співмірним кримінальному правопорушенню та враховувати інтереси всіх суб’єктів кримінально-правових відносин, а виправлення засудженого є кінцевою метою покарання. Суд також врахував, що покарання у виді позбавлення волі є винятковим заходом, який застосовується, коли виправлення іншими способами неможливе. Враховуючи всі ці обставини в сукупності, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.
3. Суд змінив рішення судів попередніх інстанцій та звільнив засудженого від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.
Справа №910/14138/24 від 28/10/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ПрАТ “НЕК “Укренерго” виключити певний обсяг електроенергії з актів наданих послуг на користь АТ “ДТЕК Західенерго”.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, оскільки позивач (АТ “ДТЕК Західенерго”) тричі не з’явився у підготовчі судові засідання, не повідомив суд про причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, що є порушенням Господарського процесуального кодексу України. Суд наголосив, що апеляційний суд не врахував імперативність норм ГПК щодо обов’язку суду залишати позов без розгляду за таких обставин. Також, суд касаційної інстанції вказав на помилковість посилання апеляційного суду на практику Верховного Суду, яка була спростована більш пізніми рішеннями об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи позивача про забезпечення явки представника в окремі засідання, оскільки це не було належним чином зафіксовано та не звільняло від обов’язку повідомити суд про причини неявки.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.
**** Суд вказав, що апеляційний суд помилково врахував правову позицію Верховного Суду, від якої відступила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Справа №921/740/21(921/351/23) від 28/10/2025
1. Предметом спору є скарга ТОВ “Україна” Ресторан” на бездіяльність приватного виконавця щодо не зняття арешту з майна у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі за скаргою на дії приватного виконавця, оскільки ТОВ “Україна” Ресторан” відмовилося від скарги, і ця відмова була прийнята судом, що відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України. Суд зазначив, що звернення до суду зі скаргою, як і відмова від неї, є формою реалізації прав скаржника, і в даному випадку відмова не порушує прав інших сторін. Крім того, суд погодився з відмовою у задоволенні заяви приватного виконавця про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки приватний виконавець не довів необґрунтованість дій скаржника, адже на момент подання скарги арешт з майна ще не було знято. Суд врахував, що приватний виконавець здійснив реєстрацію припинення чинності арешту вже після звернення ТОВ “Україна” Ресторан” до суду зі скаргою. Суд касаційної інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у таких випадках.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження за скаргою ТОВ “Україна” Ресторан” та відмову у задоволенні заяви приватного виконавця про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №910/13734/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків у розмірі 76 457,02 грн, які, на думку страхової компанії, виникли внаслідок порушення ТОВ «ІТ Смартфлекс» зобов’язань за договором добровільного медичного страхування.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили правову підставу позову та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також не визначили правову природу договірних зобов’язань та коштів, що є предметом позову. Суди не врахували правову природу збитків, не навели докази на підтвердження їх розміру, а також не надали належної оцінки всім аргументам учасників справи. Зокрема, не було встановлено причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача та збитками позивача. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності встановлення наявності всіх елементів складу господарського правопорушення для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
3. Верховний Суд ухвалив скасувати рішення попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №909/1071/23 від 30/10/2025
Предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 4 507 929,24 грн, що включає повернення сплаченої за товар суми, 3% річних та інфляційні втрати, а також зобов’язання відповідача вчинити певні дії.
У рішенні суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги АТ “Укргазвидобування”, стягнувши з ПАТ “Карпатське управління геофізичних робіт” зазначену суму заборгованості. Відповідач, не погодившись з цим, подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Верховний Суд, переглянувши матеріали справи, не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали належну оцінку доказам і правильно застосували норми законодавства. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/3435/21 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз” (АТ “Миколаївгаз”).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову АТ “Миколаївгаз”, оскільки АМКУ довів факт зловживання Товариством монопольним становищем на ринку послуг з розподілу природного газу, а саме через висування додаткових необґрунтованих вимог до учасників тендерів на закупівлю лічильників, що призвело до ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання. Суд зазначив, що АМКУ правомірно визначив товарні межі ринку, а господарські суди не повинні перебирати на себе функції АМКУ щодо встановлення меж ринку. Суд також вказав, що АМКУ довів здатність АТ “Миколаївгаз” впливати на умови обороту лічильників, обмежувати конкуренцію та створювати бар’єри для входу на ринок іншим учасникам. Суд відхилив посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду, оскільки обставини у цих справах не були подібними до даної справи. Суд закрив касаційне провадження в частині посилання на відсутність висновку ВС щодо застосування Методичних рекомендацій щодо контролю, оскільки такі висновки вже були зроблені в інших аналогічних справах.
3. Суд залишив касаційну скаргу АТ “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №755/2593/23 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні про стягнення аліментів.
2. Верховний Суд підкреслив важливість забезпечення прав дитини на утримання та ефективного виконання рішень про стягнення аліментів, наголосивши на обов’язку держави вживати заходів для захисту інтересів дитини. Суд зазначив, що тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами є законним заходом, якщо сукупний розмір заборгованості перевищує суму платежів за чотири місяці, і таке обмеження є пропорційним меті забезпечення виконання судового рішення. Суд вказав, що боржник не надав доказів, які б підтверджували, що встановлення обмеження позбавляє його основного законного джерела засобів для існування, або інших винятків, передбачених законом. Також, ВС зазначив, що державний виконавець не зобов’язаний перевіряти наявність таких прав у боржника, а повинен діяти відповідно до імперативних норм закону, спрямованих на захист прав дітей та зменшення заборгованості зі сплати аліментів. Суд відхилив посилання скаржника на те, що обмеження позбавить його основного джерела доходів, оскільки не було надано доказів, що це джерело є законним та основним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №305/312/19 від 30/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права власності на майно, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державного акта на право власності на землю.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач не надав належних доказів, які б підтверджували, що його сарай розташований на земельній ділянці відповідачки. Суд зазначив, що на земельній ділянці відповідачки вже існувала господарська будівля (літня кухня) на момент передачі їй землі у власність. Апеляційний суд також визнав недостатніми надані позивачем акти обстеження земельної ділянки, оскільки вони не містили конкретних даних про розташування сараю та проводилися без участі відповідачки. Суд наголосив на обов’язку кожної сторони довести обставини, на які вона посилається, і що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи принцип змагальності сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів порушення його прав діями відповідачки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №715/3476/23 від 28/10/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про скасування обвинувального вироку щодо ОСОБА_6, якого було засуджено за пропозицію неправомірної вигоди службовій особі (ч. 1 ст. 369 КК України).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не дотримався вимог кримінального процесуального закону при перегляді вироку суду першої інстанції. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 надав працівнику ДПС неправомірну вигоду за дозвіл на перетин кордону, проте апеляційний суд, скасовуючи вирок, не спростував належним чином докази, на яких ґрунтувався вирок першої інстанції, зокрема, показання свідків та відеозаписи. ВС наголосив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доказам, які були покладені в основу обвинувального вироку, і не обґрунтував, чому він відкидає одні докази та приймає інші. ВС підкреслив, що апеляційний суд повинен був перевірити та оцінити правильність встановлення обставин судом першої інстанції, а не просто надати іншу оцінку доказам, не спростувавши попередню. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що вплинуло на обґрунтованість рішення про закриття кримінального провадження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №756/2712/19 від 30/10/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку апеляційного суду засудженою ОСОБА_10, обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або заподіяло тяжке тілесне ушкодження).
Оскільки надано лише резолютивну частину постанови, неможливо надати вичерпний перелік аргументів суду. Однак, зважаючи на те, що Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін, можна припустити, що суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду щодо доведеності вини ОСОБА_10, правильності кваліфікації її дій та відсутності істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли призвести до скасування чи зміни судового рішення. Також, ймовірно, суд врахував позицію прокурора, який брав участь у судовому засіданні, та аргументи представника потерпілих. Відсутність інформації про відступ від попередньої практики Верховного Суду дозволяє зробити висновок, що суд дотримувався усталених правових позицій при розгляді цієї справи.
Верховний Суд ухвалив залишити касаційну скаргу засудженої ОСОБА_10 без задоволення, а вирок Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року – без зміни.
Справа №369/2368/22 від 20/08/2025
1. Предметом спору є відновлення меж земельної ділянки за позовом ОСОБА_1 та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за зустрічним позовом ОСОБА_2, що виник через накладення меж земельних ділянок.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки фактична площа його земельної ділянки була збільшена за рахунок земельної ділянки ОСОБА_2, що було підтверджено висновком експерта. Зустрічний позов ОСОБА_2 було задоволено на підставі того ж висновку експерта, який встановив накладення меж земельних ділянок, що перешкоджає ОСОБА_2 користуватися своєю власністю в повному обсязі. Суди попередніх інстанцій вирішили, що необхідно демонтувати паркан та знести незаконне будівництво, яке знаходиться на території земельної ділянки ОСОБА_2. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши на те, що суди не врахували важливі обставини, зокрема рішення виконавчого комітету Київської обласної ради, яке встановлювало площу садових ділянок, не з’ясували причини розбіжностей у площі ділянок, час встановлення межових знаків, наявність та час виготовлення землевпорядної документації, а також час побудови садового будинку та інших споруд.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №2-125/11 від 30/10/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про заміну стягувача, поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.
2. Апеляційний суд задовольнив вимоги про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа, виходячи з того, що ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» є правонаступником ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору відступлення права вимоги, а також врахував, що заявник вжив усіх можливих заходів для встановлення місцезнаходження оригіналу виконавчого листа, який було втрачено. Суд апеляційної інстанції зазначив, що строк для повторного пред’явлення виконавчого документа до виконання не пропущено, оскільки на час звернення до суду діяв воєнний стан, що відповідно до законодавства зупиняє перебіг строків. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і не знайшов підстав для переоцінки цих доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині заміни стягувача та видачі дубліката виконавчого листа – без змін.
Справа №404/5227/17 від 22/10/2025
1. Предметом спору є перекваліфікація дій особи з ч. 4 ст. 296 КК України (хуліганство із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень) на ч. 1 ст. 296 КК України (звичайне хуліганство).
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд, перекваліфіковуючи дії особи, не дотримався вимог кримінального процесуального закону щодо обґрунтованості та вмотивованості судового рішення. Зокрема, апеляційний суд, виключаючи кваліфікуючу ознаку “застосування предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень”, з одного боку, зазначив про відсутність доказів, яким саме предметом були спричинені тілесні ушкодження, а з іншого боку, погодився з фактичними обставинами, встановленими місцевим судом, що особа взяла предмет, схожий на биту, та одразу нанесла удари потерпілій. Також, касаційний суд вказав на важливість розмежування понять “спеціально пристосовані” та “заздалегідь заготовлені” предмети для правильної кваліфікації діяння, посилаючись на Постанову Пленуму Верховного Суду України. В результаті, Верховний Суд дійшов висновку, що обґрунтування апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/13689/22 від 30/10/2025
1. Предметом спору є заява приватного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість боржника, право на користування якою мають його малолітні діти.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, де саме проживали діти боржника у певний період часу, чи було дотримано порядок реєстрації дітей у спірній квартирі після накладення арешту на неї, а також не оцінили добросовісність дій боржника щодо зміни місця реєстрації дітей. Суд зазначив, що встановлення цих обставин є важливим для оцінки добросовісності дій боржника, що є ключовим фактором при вирішенні питання про надання дозволу на звернення стягнення на майно, де проживають діти. Суд вказав, що суди мають оцінювати дії боржника через призму дотримання прав та інтересів дітей, враховуючи всі обставини, включаючи час реєстрації дітей, дотримання порядку реєстрації, наявність іншого житла та ступінь споріднення між дітьми та боржником. Суд наголосив, що встановлення недобросовісності боржника може бути підставою для надання дозволу на звернення стягнення на спірну квартиру.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №910/13209/24 від 29/10/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ “Валентин Плюс”.
2. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки ТОВ “Валентин Плюс” систематично не з’являлося в судові засідання, належним чином повідомлене про час і місце їх проведення, що свідчить про зловживання процесуальними правами. Суд наголосив, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися своїми правами та демонструвати готовність брати участь у розгляді справи на всіх етапах. Відсутність позивача на судових засіданнях, попри належне повідомлення, розцінюється як невиконання обов’язку проявляти старанність у захисті своїх інтересів. Суд також зазначив, що позивач мав можливість забезпечити свою участь у судовому процесі через іншого представника або шляхом самопредставництва, але не скористався цим правом. Суд підкреслив, що позивач зобов’язаний керуватися завданнями господарського судочинства щодо справедливого та своєчасного вирішення спорів.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу ТОВ “Валентин Плюс” – без задоволення.
Справа №161/9541/23 від 29/10/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право власності на спірну земельну ділянку в порядку примусового виконання судового рішення, а ОСОБА_2 придбав її у ТОВ «Вердикт Капітал» за відплатним договором, покладаючись на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд апеляційної інстанції врахував, що на час вчинення правочинів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було відомостей про права позивача на спірну земельну ділянку. Суд також взяв до уваги, що відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, оскільки не знав і не міг знати про права позивача на спірну земельну ділянку, а також те, що він активно здійснював своє право власності, розпочавши будівництво на ділянці. Суд апеляційної інстанції застосував принцип “віндикаційного імунітету”, згідно з яким майно, придбане добросовісним набувачем у порядку виконання судового рішення, не може бути витребуване. Суд вказав, що задоволення віндикаційного позову в даному випадку покладе на добросовісного набувача надмірний індивідуальний тягар, що суперечить принципам справедливості та пропорційності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №722/1520/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є встановлення фактів передачі грошових коштів у позику та стягнення цих коштів на підставі усного договору позики.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, та не зазначив підстави для відмови у задоволенні вимог про встановлення фактів передачі грошових коштів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених прав, і що факт передачі грошових коштів у позику без письмового договору є предметом доказування при стягненні боргу, а не предметом окремого позову. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував принцип диспозитивності цивільного процесу, згідно з яким суд розглядає справу в межах заявлених вимог. В результаті, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд передчасно відмовив у задоволенні позову про стягнення коштів, і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №757/29843/19-к від 30/10/2025
Предметом спору є ухвала Київського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурора.
У цій справі Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, пославшись на те, що апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу прокурора. На жаль, у наданому тексті відсутні деталі щодо конкретних аргументів прокурора та мотивів апеляційного суду, тому неможливо надати більш розгорнутий аналіз. Проте, загальний висновок полягає в тому, що Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду щодо повернення апеляційної скарги та вказав на необхідність її розгляду по суті.
Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу прокурора задовольнити, скасував ухвалу Київського апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №608/1846/23 від 28/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження особи за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації (ст. 336 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, які ретельно перевірили всі доводи захисту. Суди обґрунтовано посилалися на покази свідків, зокрема інспектора мобілізаційного відділення та лікарів, які підтвердили придатність засудженого до військової служби. Важливим фактором стало те, що засуджений не оскаржив висновок ВЛК у встановленому порядку. Суд також врахував, що засуджений не мав законних підстав для відстрочки від мобілізації та свідомо не з’явився за повісткою. Апеляційний суд наголосив на конституційному обов’язку захисту Вітчизни, особливо в умовах збройної агресії, та підкреслив суспільну небезпечність ухилення від військової служби.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №345/5017/24 від 29/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху).
2. У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду, оскільки зазначено, що повний текст буде складено пізніше. Проте, зважаючи на те, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, можна припустити, що Верховний Суд не знайшов підстав для скасування чи зміни цих рішень. Ймовірно, суд погодився з висновками судів нижчих інстанцій щодо доведеності вини засудженого, правильності кваліфікації його дій та обґрунтованості призначеного покарання. Також, можливо, суд відхилив доводи касаційної скарги, вважаючи їх необґрунтованими або такими, що не впливають на законність і обґрунтованість судових рішень. Більш конкретні висновки можна буде зробити після ознайомлення з повним текстом постанови.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №715/3476/23 від 28/10/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду щодо закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі).
2. У резолютивній частині постанови не зазначено конкретних аргументів, якими керувався Верховний Суд, оскільки повний текст рішення буде оголошено пізніше. Проте, факт часткового задоволення касаційних скарг прокурорів та скасування ухвали апеляційного суду свідчить про те, що Верховний Суд виявив певні порушення або невідповідності, допущені апеляційним судом при розгляді справи. Можливо, апеляційний суд неповно з’ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права, або ж його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Для повного розуміння позиції Верховного Суду необхідно дочекатися оголошення повного тексту постанови. Судді касаційного кримінального суду, ймовірно, побачили підстави вважати рішення апеляційного суду необґрунтованим, що і стало причиною для скасування ухвали та призначення нового розгляду в апеляційційній інстанції.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги прокурорів, скасував ухвалу Чернівецького апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №347/214/16 від 30/10/2025
1. Предметом спору є визнання права користування житловим будинком та усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.
2. Суд задовольнив позов, виходячи з того, що позивач була незаконно знята з реєстрації у спірному будинку, будучи неповнолітньою, і надалі проживала в ньому; договір дарування будинку не є підставою для виселення позивача; відповідачі чинять перешкоди в користуванні житлом. Суд врахував, що позивач є членом сім’ї колишнього власника будинку, і факт переходу права власності до іншої особи (сестри позивача) не позбавляє її права користування житлом. Суд також зазначив, що відповідачка набула право власності на будинок, знаючи про спір щодо житла між попереднім власником (батьком) і позивачкою. Суд наголосив на важливості дотримання балансу між захистом права власності та права на житло, а також врахував позицію ЄСПЛ щодо поваги до житла. Суд вказав, що відповідачка не заявляла позов про втрату права користування житлом або виселення позивачки.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №686/4784/18 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо засудження особи за підбурювання до замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки встановив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали особу винною у підбурюванні до замаху на дачу хабара судді, належним чином дослідивши та оцінивши докази, зокрема покази потерпілої, свідків, протоколи негласних слідчих дій та інші матеріали справи, які підтверджували, що обвинувачений схиляв потерпілу до передачі грошей саме судді за позитивне вирішення її справи, а не обіцяв вплинути на рішення судді через інших осіб. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій дотрималися вимог кримінального процесуального закону щодо безпосередності дослідження доказів та їх оцінки, а також надали належну оцінку доводам сторони захисту, відхиливши їх як необґрунтовані. Суд зазначив, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі його компетенції. Крім того, суд касаційної інстанції врахував, що обвинувачений погодився на закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 190 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, і це рішення не було оскаржене.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №766/2466/24 від 29/10/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга обвинуваченого на ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження.
2. Верховний Суд, керуючись статтями 376, 433, 434, 434-1, 434-2, 441 КПК України, вирішив передати провадження за касаційною скаргою на розгляд об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Суд прийняв таке рішення, оскільки розгляд даної справи потребує вирішення питань, що мають важливе значення для забезпечення єдності судової практики. Передача справи на розгляд об’єднаної палати зумовлена необхідністю формування єдиного підходу до застосування норм кримінального процесуального законодавства в подібних справах. Таке рішення сприятиме забезпеченню правової визначеності та справедливості при розгляді кримінальних проваджень.
3. Верховний Суд постановив передати провадження на розгляд об’єднаної палати Касаційного кримінального суду.
Справа №160/8936/21 від 28/10/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності Антимонопольного комітету України (АМКУ) щодо не розгляду заяви ТОВ “Світловодський завод пиломатеріалів” про перегляд рішення АМКУ та зобов’язання АМКУ розглянути цю заяву.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про те, що АМКУ, відмовляючи у перегляді рішення, діяв з порушенням встановленої процедури, оскільки не залишив заяву без руху, не повернув її заявнику та не прийняв жодного з рішень, передбачених законом. Суд зазначив, що АМКУ зобов’язаний дотримуватися процедури розгляду заяви, передбаченої нормативно-правовими актами, незалежно від обставин перегляду рішення в судовому порядку. Також, суд касаційної інстанції вказав, що дискреційні повноваження АМКУ не є безмежними і мають здійснюватися відповідно до закону, з дотриманням конституційних принципів та критеріїв судового контролю. Суд наголосив, що недотримання процедури розгляду заяви є безумовною підставою для визнання дій АМКУ незаконними. Суд касаційної інстанції зазначив, що не має підстав для надання правового висновку щодо застосування норм права, оскільки суд апеляційної інстанції досліджував та оцінював доводи учасників справи через призму предмету, підстав позову та кола доказування, які входять у такій категорії справ.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АМКУ без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №689/1554/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є заява про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна.
2. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що особу необхідно визнати недієздатною на підставі висновку судово-психіатричного експерта, який вказує на її нездатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Водночас, суди відмовили у призначенні заявника опікуном, оскільки він не довів наявності реальної можливості виконувати обов’язки опікуна та що таке призначення відповідатиме найкращим інтересам недієздатної особи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що подання органу опіки та піклування має рекомендаційний характер і не може бути самостійним засобом захисту порушеного права, а також, що у даному випадку подання не містить достатнього обґрунтування необхідності призначення саме заявника опікуном, зокрема, відсутні дані про стан його здоров’я та умови життя. Суд також врахував, що недієздатна особа перебуває на повному державному утриманні, і заявник не довів, що передача її під його опіку не призведе до погіршення її становища. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно врахували інтереси недієздатної особи, відмовляючи у задоволенні заяви про призначення опікуна.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/264/25 від 29/10/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
У рішенні не наведено жодних аргументів, якими керувався суд, лише вказано, що у задоволенні позову відмовлено повністю. Відсутня інформація про обставини справи, позицію позивача та відповідача, а також мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. На підставі наданої інформації неможливо встановити, чи відступав суд від попередньої позиції Верховного Суду.
Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №369/5090/23 від 27/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав. Суд зазначив, що на момент звернення позивача до суду право власності на спірне майно вже було зареєстровано за відповідачем на підставі свідоцтва про право на спадщину. Позивач, у свою чергу, не заявляв вимог про визнання недійсним цього свідоцтва, що є необхідною умовою для задоволення його вимог про визнання права власності на спадкове майно. Суд підкреслив, що лише одночасне заявлення вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину дає позивачу право доводити наявність у нього права власності на спірне майно в порядку спадкування. Суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо способів захисту прав спадкоємця у таких випадках.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №725/4553/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за поширення інформації про розташування військового формування.
2. Суд, залишаючи вирок без змін, керувався тим, що вина особи була доведена сукупністю досліджених доказів, зокрема показаннями свідків, протоколами огляду відеозаписів, висновком експертизи, а також тим, що поширення інформації про розташування військового формування, навіть якщо воно не є бойовим підрозділом, становить загрозу. Суд зазначив, що склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК, є формальним і не залежить від мети та мотивів особи, а також врахував, що інформація про розташування військового формування не була загальнодоступною. Суд також взяв до уваги, що стан здоров’я засудженої був врахований при призначенні покарання, але експертиза підтвердила її осудність. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що сукупність доказів переконливо свідчить про винуватість особи у вчиненні інкримінованого злочину.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №369/4556/22 від 30/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень сільської ради про передачу у приватну власність земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності на ці ділянки та їх повернення державі, оскільки прокуратура вважає, що ці землі є лісогосподарськими та були передані у власність з порушенням законодавства.
2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки вважає, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права. Суд зазначив, що оскільки земельні ділянки вже перебувають у приватній власності, прокурору слід було подавати віндикаційний позов (про витребування майна з чужого незаконного володіння), а не негаторний (про усунення перешкод у користуванні майном). Суд також вказав, що вимога про скасування державної реєстрації не може бути пред’явлена до приватного нотаріуса, якого позивач визначив відповідачем. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Верховний Суд підкреслив, що метою віндикаційного позову є повернення майна власнику, а у випадку нерухомості – внесення запису про державну реєстрацію права власності за позивачем. Верховний Суд також зазначив, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння є ефективним способом захисту права власності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №484/6/24 від 30/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного на електронних торгах, та повернення сторін у попереднє становище.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявності порушень під час проведення електронних торгів, які могли б вплинути на їхні результати та порушити його права. Апеляційний суд зазначив, що позивач не посилався на конкретні порушення Порядку реалізації арештованого майна організатором торгів і не надав доказів, які б спростували ринкову вартість квартири, встановлену звітом про оцінку майна. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити наявність порушень законодавства, їхній вплив на результати торгів і порушення прав та законних інтересів позивача. Верховний Суд також зазначив, що не може переоцінювати докази та встановлювати нові обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №904/537/24 від 30/10/2025
Предметом спору є стягнення боргу між ПрАТ “НЕК “Укренерго” та ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі”.
У рішенні не наведено аргументів суду, лише вказано, що касаційну скаргу ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” задоволено, а рішення судів попередніх інстанцій скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. Оскільки в тексті відсутня мотивувальна частина, неможливо встановити, якими саме аргументами керувався Верховний Суд, ухвалюючи таке рішення. Відсутність аргументації не дозволяє визначити, чи відступає суд від попередньої правової позиції.
Суд постановив касаційну скаргу ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” задовольнити, а рішення попередніх інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Справа №909/679/24 (910/405/23) від 15/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю та стягнення грошових коштів, сплачених на підставі цієї угоди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який встановив, що збільшення ціни за одиницю товару було правомірним, оскільки відповідало умовам договору та Закону України “Про публічні закупівлі”. Апеляційний суд врахував надані ТОВ “Костанза” докази, зокрема лист від виробника ДП “Артемсіль” про підвищення цін та довідку ДП “Держзовнішінформ”, а також інформацію з онлайн-платформи “Prozorro”, яка підтверджувала коливання цін на ринку. Суд зазначив, що Закон України “Про публічні закупівлі” не визначає вичерпний перелік документів, які підтверджують коливання цін, і сторони договору можуть самостійно визначати їх. Також, суд врахував, що прокуратура не надала жодних доказів порушень у процедурі закупівлі або недобросовісності сторін. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його повноваження обмежуються перевіркою застосування норм права, а не переоцінкою доказів, і не знайшов підстав для скасування рішення апеляційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №11/Б-664 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про відмову у визнанні поточних грошових вимог арбітражного керуючого до банкрута та постанови про часткове затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що грошова винагорода ліквідатора не може бути визнана поточними грошовими вимогами до боржника, оскільки порядок її виплати визначений статтею 30 та статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ). Суд зазначив, що у разі визнання арбітражного керуючого кредитором, це надасть йому можливість впливати на хід ліквідаційної процедури, що суперечить меті його відсторонення. Також, суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про часткове затвердження звіту про нарахування винагороди, враховуючи встановлені обставини незадовільної роботи ліквідатора та продаж ним майна в особистих інтересах. Суд касаційної інстанції підкреслив, що оплаті підлягає виключно фактично виконана робота, а не період часу, протягом якого тривала процедура. Доводи касаційної скарги, спрямовані на переоцінку доказів, були відхилені, оскільки це виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №132/2491/23 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за статтею 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №331/1233/24 від 27/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеного засудженому за порушення правил дорожнього руху, що спричинило тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілому.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін вирок апеляційного суду, погодившись з тим, що апеляційний суд обґрунтовано призначив максимальний строк додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи характер порушення ПДР, наслідки, позицію потерпілої та необхідність запобігання новим злочинам. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд дотримався вимог кримінального процесуального закону, а призначене покарання відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації. Також, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи фізичні та душевні страждання потерпілої. Суд касаційної інстанції не знайшов підстав для застосування положень ст. 69 КК України про пом’якшення покарання, оскільки не було встановлено обставин, які б пом’якшували покарання, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №908/2879/23 від 29/10/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ПрАТ “НЕК “Укренерго” здійснити коригування даних на платформі Market Management System (MMS) та перерахунок обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії у зв’язку з несинхронною роботою деяких об’єктів генерації.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу АТ “Запоріжжяобленерго”, врахував, що обраний позивачем спосіб захисту – зобов’язання здійснити коригування даних в системі MMS – не є ефективним для поновлення прав позивача, оскільки встановлення певних фактів не є самостійним предметом розгляду господарським судом. Суд зазначив, що розгляд позову з неефективним способом захисту не узгоджується з принципом процесуальної економії та може не призвести до реального поновлення порушених прав. Також, Верховний Суд врахував свої попередні висновки у подібних справах, де було визнано, що вимоги про коригування даних в системі MMS не відповідають ефективному способу захисту прав. Суд підкреслив, що особа не позбавлена права доводити протиправність зміни цих даних у спорі, де на підставі указаних змінених даних до особи заявляються грошові вимоги.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишив без змін їх резолютивні частини про відмову у задоволенні позову, а також залишив без змін додаткове рішення суду першої інстанції.
Справа №712/5082/21 від 28/10/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо виправдувального вироку особі, обвинуваченій у службовому підробленні (ч. 1 ст. 366 КК України).
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, не задовольнивши касаційну скаргу прокурора, однак в тексті рішення не наведено жодних аргументів суду. Вказано лише, що повний текст постанови буде проголошено пізніше.
3. Верховний Суд ухвалив залишити ухвалу Черкаського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №607/28016/19 від 30/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення державного виконавця про відмову в перерахунку заборгованості по аліментах.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про часткове задоволення скарги боржника. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що суд першої інстанції фактично допустив поворот виконання рішення у справі про стягнення аліментів, що прямо заборонено статтею 445 ЦПК України. Верховний Суд підкреслив, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає механізму зарахування коштів, стягнутих в одному виконавчому провадженні, в рахунок іншого. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що не було встановлено порушень закону в діях державного виконавця під час виконавчого провадження, яке було відкрито на підставі рішення суду, що діяло на той момент. Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків апеляційного суду, а зводяться до необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №161/19647/23 від 27/10/2025
1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, а саме житлового будинку, квартири, машиномісця, двох нежитлових приміщень та автомобіля.
2. Суд, задовольняючи первісний позов та відмовляючи у зустрічному, виходив з того, що поділ майна в натурі шляхом передачі кожному з подружжя окремих об’єктів є найбільш доцільним, оскільки це дозволяє остаточно вирішити спір, мінімізувати компенсаційні виплати та уникнути додаткових витрат на переобладнання майна. Суд врахував усталений порядок користування майном, а також те, що запропонований відповідачем варіант поділу житлового будинку може призвести до нових спорів та конфліктів. Суд також зазначив, що поділ майна здійснено з урахуванням рівності часток подружжя, а стягнення грошової компенсації з відповідачки на користь позивача є обґрунтованим, оскільки вартість її частки перевищує ідеальну. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні доказів у справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №364/368/18 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) та ч. 2 ст. 309 (незаконне зберігання наркотичних засобів) КК України.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині засудження за ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки на момент розгляду справи в апеляційному суді закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин, передбачений ст. 49 КК України, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності. Суд касаційної інстанції врахував, що апеляційний суд не роз’яснив обвинуваченому його права на звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону. Водночас, ВС залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, визнавши обґрунтованим засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили докази, встановивши умисний характер дій обвинуваченого, що призвели до тяжких тілесних ушкоджень потерпілого. Верховний Суд підкреслив, що недоліки в оформленні протоколів слідчих дій не є безумовною підставою для визнання доказів недопустимими, якщо не порушено конституційні права обвинуваченого.
3. Верховний Суд скасував вирок та ухвалу в частині засудження за ч. 2 ст. 309 КК України, звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, закрив кримінальне провадження в цій частині та змінив рішення в частині призначення покарання за сукупністю злочинів, залишивши в силі засудження за ч. 1 ст. 121 КК України.
