1. Предметом спору є вимога фізичної особи до банку про повернення банківського вкладу та нарахованих відсотків за договорами банківського вкладу.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що договори банківського вкладу, надані позивачем, не відповідають діючій формі договору, процентні ставки не співпадають із затвердженими тарифним комітетом банку, договори відсутні на обслуговуванні в банку, і позивач не надав належних доказів внесення коштів на депозитний рахунок. Верховний Суд не погодився з такими висновками, зазначивши, що суди не врахували попередні правові висновки Верховного Суду про те, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми договору банківського вкладу. Також, Верховний Суд наголосив на тому, що письмова форма договору банківського вкладу є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми банку. Суд також вказав, що чинні договори породжують для сторін відповідні правові наслідки.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
**:** У цій справі Верховний Суд відступив від попередніх висновків щодо застосування статей 1058, 1059, 1064, 1065 ЦК України, викладених в інших постановах Верховного Суду.
