СПРАВА A.W. проти ПОЛЬЩІ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі A.W. проти Польщі:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується боротьби польського чоловіка за отримання юридичного визнання батьком двох дітей, народжених жінкою під час її шлюбу з іншим чоловіком. Суд встановив, що Польща порушила право чоловіка на сімейне життя (стаття 8 Європейської конвенції з прав людини) через декілька факторів. До них належать юридичні перешкоди, що не дозволяли йому оскаржити існуюче батьківство, надмірна тривалість судового провадження, відмова у його участі в цих провадженнях та незабезпечення його права на контакти з дітьми. Суд наголосив, що польська влада не діяла з достатньою старанністю, дозволяючи плинути часу та фактично позбавляючи його юридичних можливостей для встановлення батьківства та підтримки стосунків зі своїми дітьми.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ та факти:** У рішенні викладено ситуацію заявника, його стосунки з матір’ю дітей та судові процедури, яких він вжив для встановлення батьківства та отримання можливості бачитися з дітьми.
* **Провадження щодо оскарження батьківства:** У цьому розділі детально описано тривалу судову тяганину щодо оскарження батьківства чоловіка матері, включаючи невдалі спроби заявника взяти участь у цих провадженнях.
* **Порядок побачень:** У цій частині описано зусилля заявника щодо отримання судового наказу про побачення з дітьми та подальші труднощі у виконанні цього наказу.
* **Відповідна правова база та практика:** У цьому розділі наведено огляд польського законодавства щодо батьківства, втручання третіх осіб у судові провадження та виконання наказів про побачення. Також згадується внутрішнє законодавство щодо скарг на тривалість провадження та зловживання процесуальним правом.
* **Право:** Цей розділ містить мотивувальну частину та висновки Суду. У ньому розглядається прохання уряду виключити заяву зі списку справ, яке Суд відхиляє. Потім він аналізує ймовірне порушення статті 8, зосереджуючись на позитивних зобов’язаннях держави.
* **Застосування статті 41:** Цей розділ стосується вимоги заявника про компенсацію.
3. **Основні положення та значення:**
* **Порушення статті 8:** Основним висновком є те, що Польща порушила статтю 8 Конвенції. Суд наголошує на позитивних зобов’язаннях держави забезпечити справедливий баланс між конкуруючими інтересами та забезпечити ефективний захист сімейного життя.
* **Доступ до проваджень щодо батьківства:** Суд підкреслює важливість надання можливості ймовірному батькові брати участь у провадженнях, які оскаржують існуюче батьківство, особливо коли ці провадження є необхідним першим кроком для встановлення його власного батьківства.
* **Тривалість провадження:** Рішення підкреслює необхідність виняткової старанності у справах, що стосуються стосунків особи з дітьми, оскільки плину часу може мати згубний вплив. Суд критикує надзвичайну тривалість провадження у цій справі та відсутність ефективних дій з боку національної влади для його прискорення.
* **Виконання наказів про побачення:** Суд наголошує на важливості виконання судових наказів щодо побачень з дітьми та засуджує невиконання цього владою у цій справі.
* **Одностороння декларація:** Суд відхилив прохання Уряду виключити заяву зі свого списку справ, оскільки заява порушує серйозні питання, які ще не були визначені Судом у попередніх справах, зокрема щодо доступу ймовірного батька до проваджень з оскарження презумпції батьківства щодо чоловіка матері.
Це рішення підкреслює важливість ефективних і справедливих судових процесів у питаннях батьківства та побачень з дитиною. Воно наголошує на відповідальності держави за забезпечення доступу осіб до правосуддя та поваги до їхнього сімейного життя.
СПРАВА ЧАЙКОВСЬКИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чайковський проти України»:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується справедливості та тривалості провадження у Верховному Суді України щодо перегляду обвинувального вироку пану Чайковському. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд) через те, як Верховний Суд розглядав докази, які раніше були визнані неприпустимими щодо його співвідповідачів. Хоча деякі з обвинувачень пана Чайковського були скасовані та направлені на повторний розгляд, інші були залишені в силі на підставі тих самих доказів. ЄСПЛ вважав, що провадження з перегляду передбачало повторний розгляд доказів, на підставі яких було засуджено заявника, що фактично є продовженням первинного кримінального провадження проти нього. ЄСПЛ не встановив порушення щодо тривалості провадження, враховуючи труднощі, з якими стикаються українські органи влади в отриманні доступу до матеріалів справи з окупованих територій.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає предмет справи: справедливість і тривалість провадження з перегляду.
* **Факти:** Детально описує засудження заявника як члена збройної банди, попередні рішення ЄСПЛ щодо його співвідповідачів і рішення Верховного Суду частково залишити його обвинувальний вирок у силі. Він також містить хронологію процесу перегляду та відповідну національну нормативно-правову базу.
* **Право:**
* **Порушення статті 6 (справедливість):** Розглядає твердження заявника про те, що Верховний Суд несправедливо переоцінив докази. Включає аргументи обох сторін і оцінку Суду, який встановив порушення через непослідовне застосування правил доказування.
* **Порушення статті 6 (тривалість):** Оцінює скаргу заявника щодо надмірної тривалості провадження у Верховному Суді. Враховує аргументи обох сторін і оцінку Суду, який не встановив порушення через об’єктивні перешкоди.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Розглядає вимоги заявника щодо компенсації та судових витрат, присуджуючи суми за нематеріальну шкоду та витрати.
* **Додаток:** Містить зведену таблицю епізодів, звинувачень, доказів і висновків Суду.
3. **Основні положення та значення:**
* **Занепокоєння щодо справедливого судового розгляду:** Основним висновком є те, що вибіркове використання Верховним Судом доказів, які раніше були визнані неприпустимими для співвідповідачів, порушило право пана Чайковського на справедливий судовий розгляд. ЄСПЛ наголосив, що прийняття доказів як допустимих у справі одного обвинуваченого, водночас відхиляючи їх як недопустимі у справі іншого обвинуваченого в кримінальному провадженні з тими самими основними фактами, на думку Суду, вимагало б від національного суду надати докладні обґрунтування та вагомі підстави.
* **Застосування статті 6:** Суд роз’яснив, що стаття 6 Конвенції застосовується до кримінальних проваджень, що стосуються засобів правового захисту, які класифікуються як надзвичайні засоби правового захисту у національному законодавстві, коли національний суд має визначити обґрунтованість обвинувачення.
* **Тривалість провадження:** ЄСПЛ визнав труднощі, з якими стикаються українські органи влади в отриманні доступу до матеріалів справи з окупованих територій, що виправдовує тривалість провадження.
**** Це рішення підкреслює складнощі застосування стандартів справедливого судового розгляду при розгляді справ, що стосуються кількох обвинувачених і доказів, на які вплинули порушення прав людини. Воно також підкреслює виклики, з якими стикається українська система правосуддя в умовах триваючого конфлікту та окупації.
СПРАВА “ГЕОРГІОС ПАПАДОПУЛОС ПРОТИ КІПРУ”
Ось розбір рішення у справі “Георгіос Пападопулос проти Кіпру” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:** Справа стосується багаторазового скасування оголошення пана Пападопулоса членом парламенту Кіпру. Це сталося через ситуацію, коли інша обрана депутатка відмовилася від свого місця *до* початку парламентського терміну, що створило правовий вакуум у кіпрському законодавстві. Виборчий суд тричі скасовував наступні призначення пана Пападопулоса через відсутність чіткої правової бази для заповнення такої вакансії. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що ця ситуація порушує статтю 3 Протоколу № 1 до Конвенції, яка гарантує право на вільні вибори та вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу. ЄСПЛ наголосив, що відсутність чіткого правового положення та нездатність кіпрських органів влади вирішити це питання призвели до тривалої вакансії та зірвали волю народу, виражену на виборах. Суд присудив заявнику 8 000 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає контекст, окреслюючи основне питання скасування декларацій депутата.
* **Факти:** Детально описує хронологію подій, включаючи парламентські вибори 2016 року, відмову пані Е.Т. від свого місця та подальші юридичні оскарження призначень пана Пападопулоса. Він також охоплює поправки до кіпрських виборчих законів і конституційних статей, спрямованих на усунення правової прогалини.
* **Відповідна правова база:** Надає контекст кіпрських конституційних та виборчих законів, включаючи статті, що стосуються парламентських виборів, заповнення вакантних місць та повноважень Виборчого суду. Він також посилається на звіти міжнародних організацій, таких як Венеційська комісія та ОБСЄ.
* **Заявлене порушення статті 3 Протоколу № 1:** Зосереджується на скарзі заявника про те, що було порушено його право бути обраним і право виборців обирати свій законодавчий орган.
* **Прийнятність:** Розглядає аргументи Уряду щодо правила шести місяців і вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, остаточно визнаючи заяву прийнятною.
* **Суть справи:** Оцінює подання сторін і аналіз Судом того, чи було втручання “законним”, чи переслідувало воно законну мету та чи було пропорційним.
* **Застосування статті 41:** Розглядає вимоги заявника щодо відшкодування збитків та рішення Суду про присудження відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення та значення:**
* **”Законність” втручання:** Висновок ЄСПЛ про те, що втручання було “незаконним”, є центральним. Це підкреслює важливість чітких, доступних і передбачуваних законів, що регулюють виборчі права.
* **Нездатність вирішити проблему:** Акцент Суду на нездатності внутрішніх органів влади усунути правовий вакуум є значним. Це підкреслює відповідальність держави за забезпечення ефективних механізмів заповнення парламентських місць.
* **Зрив вибору народу:** Рішення підкреслює, що тривала вакансія та правова невизначеність зрештою зірвали волю народу, виражену на виборах. Це підсилює важливість підтримки демократичних принципів і забезпечення ефективного функціонування виборчої системи.
* **Межі розсуду:** Суд підтвердив, що Договірні держави мають широкі межі розсуду в цій сфері, але саме Суд має остаточно визначити, чи було дотримано вимоги цього положення.
Це рішення є нагадуванням про важливість наявності чітких і всеосяжних виборчих законів і необхідність рішучих дій влади для усунення правової невизначеності, яка може підірвати демократичний процес.
СПРАВА “ПЛАТОН ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Платон проти Республіки Молдова”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Республіку Молдова винною у порушенні статей 3, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Справа стосувалася колишнього молдовського політика В’ячеслава Платона, який скаржився на неналежну медичну допомогу під час його тримання під вартою, а також на обмеження його сімейних відвідувань. Суд встановив, що влада не надала належного стоматологічного лікування та ігнорувала його скарги на біль у нирках. Він також постановив, що багаторазове накладення санкцій, які забороняли сімейні відвідування протягом понад двох років, було непропорційним і порушувало його право на сімейне життя. Суд також встановив порушення статті 13, зазначивши відсутність ефективних засобів правового захисту щодо скарг заявника стосовно медичної допомоги.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає предмет справи, зосереджуючись на медичній допомозі у в’язниці та обмеженнях на сімейні відвідування.
* **Факти:** Детально описує біографію заявника, його тримання під вартою та конкретні випадки відмови у медичній допомозі та обмеження сімейних відвідувань. Включає скарги на спеціальний загін “Пантера” та його роль у поводженні із заявником.
* **Відповідне національне законодавство:** Цитує молдовські закони щодо виконання покарань та положення, що стосуються загону “Пантера”.
* **Роз’єднання заяви:** Суд вирішив розглядати цю справу окремо від інших об’єднаних заяв.
* **Імовірне порушення статті 3:** Розглядає скаргу на недостатнє медичне лікування та відсутність ефективного засобу правового захисту (стаття 13).
* **Прийнятність:** Розглядає та відхиляє заперечення Уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту.
* **Суть:** Оцінює аргументи обох сторін і встановлює порушення статті 3 через ненадання належного стоматологічного лікування та неналежне реагування на скарги заявника на біль у нирках. Він також встановлює порушення статті 13 через відсутність ефективних засобів правового захисту.
* **Імовірне порушення статті 8:** Зосереджується на суворих обмеженнях, накладених на право заявника на сімейні відвідування.
* **Прийнятність:** Відхиляє заперечення Уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту.
* **Суть:** Встановлює порушення статті 8, заявляючи, що багаторазові санкції, що забороняли сімейні відвідування, були непропорційними.
* **Імовірне порушення статей 3 та 8 (Присутність загону “Пантера”):** Розглядає скаргу заявника на роль загону “Пантера” у жорстокому поводженні з ним. Суд визнав скаргу необґрунтованою та явно необґрунтованою.
* **Решта скарг:** Коротко розглядає інші скарги, включаючи ті, що стосуються доступу до документів для його адвоката та обмежень на отримання посилок.
* **Застосування статті 41:** Присуджує заявнику 15 600 євро за нематеріальну шкоду та 2 000 євро за витрати та видатки.
3. **Основні положення для використання:**
* **Медична допомога під час тримання під вартою:** Рішення підкреслює зобов’язання держави забезпечувати належний медичний догляд за затриманими, включаючи доступ до необхідного лікування та фахівців. Влада не може ігнорувати скарги на біль і повинна проводити належні медичні обстеження.
* **Право на сімейне життя:** Суд наголошує на важливості підтримки контакту з сім’єю для затриманих. Санкції, що обмежують сімейні відвідування, повинні бути пропорційними та не застосовуватися таким чином, щоб призвести до тривалої або постійної заборони. Слід враховувати сукупний ефект таких санкцій.
* **Ефективні засоби правового захисту:** Затримані повинні мати доступ до ефективних засобів правового захисту для вирішення питань порушення їхніх прав, особливо щодо медичної допомоги.
* **Тягар доведення:** Уряд повинен надати докази того, що медичні огляди були проведені, і що заявник відмовився від них.
Це рішення підкреслює важливість забезпечення прав і добробуту осіб, які перебувають під вартою, особливо щодо медичної допомоги та контакту з сім’єю.
СПРАВА РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ ПАРАФІЇ РІВНЕНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В СЕЛІ ПТИЧА ДУБЕНСЬКОГО РАЙОНУ ПРОТИ УКРАЇНИ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Релігійної громади Свято-Успенської парафії проти України:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується спору між двома релігійними групами щодо використання церковної будівлі в селі Птича, Україна. Громада-заявник, яка спочатку входила до Української православної церкви, пов’язаної з Московським патріархатом (УПЦ МП), скаржилася на те, що українська влада не захистила їхнє право на використання церкви, особливо після того, як конкуруюча група з Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) прагнула розділити або захопити будівлю. Влада відреагувала, наклавши арешт на церкву, заборонивши її використання будь-якою групою. Суд встановив, що влада не вжила достатніх заходів для забезпечення мирного здійснення громадою-заявником своїх релігійних прав відповідно до статті 9 Європейської конвенції з прав людини. Однак Суд виключив з розгляду частини заяви, пов’язані з майновими правами та подіями, що сталися поза межами шестимісячного строку для подання скарг.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ і факти:** У рішенні викладено передісторію справи, зокрема напруженість між релігійними громадами, первинну реєстрацію громади-заявника та події, що призвели до спору щодо церковної будівлі. Детально описано ухвали про арешт, видані національними судами, та кримінальне провадження, розпочате у відповідь на конфлікт.
* **Відповідна правова база:** У рішенні згадується українське законодавство, зокрема Кримінальний процесуальний кодекс, який визначає речові докази та арешт майна. У ньому також згадуються міжнародні матеріали, зокрема звіти Спеціальної моніторингової місії Організації з безпеки та співробітництва в Європі (СММ ОБСЄ), в яких задокументовано ситуацію в Птичій.
* **Попередні зауваження:** Суд розглянув питання прийнятності скарг, пов’язаних зі зміною канонічної юрисдикції громади-заявника у 2019 році, і зрештою відхилив їх як подані з пропуском строку. Він також розглянув клопотання уряду про виключення заяви з розгляду на підставі того, що громада-заявник припинила своє існування після приєднання до Православної церкви України (ПЦУ).
* **Право:** Суд розглянув ймовірне порушення статті 9 Конвенції, зосереджуючись на свободі віросповідання. Він оцінив прийнятність скарги, враховуючи шестимісячний строк. Потім Суд заглибився в суть справи, виклавши відповідні загальні принципи щодо свободи віросповідання та ролі держави у забезпеченні релігійної гармонії.
* **Застосування статті 41:** Суд розглянув вимоги громади-заявника щодо відшкодування збитків і витрат, але відхилив їх, не встановивши причинно-наслідкового зв’язку між порушенням і заявленою майновою шкодою та визнавши вимоги щодо витрат необґрунтованими.
* **Рішення:** Суд вирішив виключити частину заяви з розгляду та визнав скаргу за статтею 9 прийнятною, остаточно встановивши, що було порушено статтю 9 Конвенції.
3. **Основні положення та значення:**
* **Порушення статті 9:** Основним висновком є те, що Україна порушила статтю 9 Конвенції, не вживши достатніх заходів для захисту права громади-заявника сповідувати свою релігію. Рішення влади повністю заборонити використання церковної будівлі замість забезпечення толерантності між конкуруючими релігійними групами було визнано недостатнім.
* **Роль держави в релігійних спорах:** У рішенні підкреслюється обов’язок держави діяти як нейтральний і неупереджений організатор у ситуаціях, коли співіснують кілька релігій. Держава повинна забезпечувати взаємну толерантність між протиборчими групами, а не усувати плюралізм.
* **Позитивні зобов’язання:** Суд наголосив на позитивному зобов’язанні держави забезпечувати права, передбачені статтею 9, навіть якщо дії, на які подано скаргу, здійснюються приватними особами. Це означає, що держава повинна вживати ефективних заходів для захисту релігійних груп від втручання з боку інших.
* **Строки:** Рішення підкреслює важливість дотримання шестимісячного строку для подання скарг до Суду. Скарги щодо подій, що сталися до 2 квітня 2018 року, були визнані неприйнятними через подання поза межами цього строку.
Це рішення має наслідки для України, особливо в контексті триваючої напруженості між різними релігійними громадами. Воно підкреслює відповідальність держави за захист релігійної свободи всіх груп і забезпечення справедливого та толерантного вирішення спорів.
СПРАВА ГРАЧ’Ї АРУТЮНЯНА ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Це рішення стосується справи Грач’ї Арутюняна проти Вірменії, зокрема, питання справедливої сатисфакції після попереднього рішення, в якому Суд встановив порушення статті 10 Конвенції, що стосується свободи вираження поглядів. Заявник зіткнувся з провадженням щодо образи та дифамації після повідомлення про ймовірну корупційну діяльність. У первісному рішенні від 27 серпня 2024 року було встановлено порушення, але питання матеріальної шкоди згідно зі статтею 41 було зарезервовано. Згодом заявник і Уряд Вірменії досягли дружньої домовленості, згідно з якою уряд погодився виплатити 2 492 000 вірменських драмів для покриття матеріальної шкоди. Суд, визнавши врегулювання справедливим і таким, що відповідає принципам прав людини, вирішив виключити решту заяви зі свого списку справ.
Структура цього рішення є простою: воно посилається на первісне рішення, яке встановлює порушення статті 10, деталізує процедуру, що відбулася після цього рішення щодо справедливої сатисфакції, представляє умови дружньої домовленості, досягнутої між сторонами, а потім наводить юридичне обґрунтування Суду щодо виключення справи на підставі врегулювання. Основним положенням є прийняття та схвалення дружньої домовленості, яка включає конкретну суму грошей, що має бути виплачена урядом заявнику. Це рішення знаменує собою зміну в порівнянні з попереднім рішенням шляхом вирішення невирішеного питання матеріальної шкоди через взаємно узгоджене врегулювання, таким чином завершуючи справу.
Найважливішим положенням цього рішення є прийняття Судом дружньої домовленості, що створює прецедент для вирішення спорів, пов’язаних з порушеннями статті 10, шляхом переговорних угод. Рішення підтверджує, що такі врегулювання є прийнятними, коли вони є справедливими та поважають права людини, як це визначено в Конвенції. Це забезпечує чіткий шлях для майбутніх справ, коли виникають подібні питання матеріальної шкоди після рішення про порушення, заохочуючи сторони до пошуку мирного вирішення.
СПРАВА АЛІЄВА ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Алієв проти Азербайджану.
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ визнав Азербайджан винним у порушенні статті 5 § 3 (право на свободу та особисту недоторканність) та статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції. Суд постановив, що національні суди не змогли належним чином обґрунтувати досудове тримання під вартою заявника. Крім того, Суд встановив, що утримання заявника в металевій клітці під час судових засідань становить поводження, що принижує гідність. Інші скарги заявника щодо умов тримання під вартою та транспортування були відхилені. Суд присудив заявнику 3900 євро за моральну шкоду та 500 євро за витрати і збитки.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Детально описує процес подання заяви, включаючи представництво заявника та повідомлення азербайджанського уряду.
* **Факти:** Коротко викладає скарги заявника щодо досудового тримання під вартою та умов тримання під вартою.
* **Право:**
* **Порушення статті 5 § 3:** Суд посилається на попередні аналогічні справи проти Азербайджану, в яких були виявлені порушення. Він робить висновок, що національні суди не обґрунтували необхідність досудового тримання під вартою у справі Алієва.
* **Порушення статті 3:** Суд розглядає скаргу щодо утримання в металевій клітці, посилаючись на усталену практику, що таке поводження є таким, що принижує гідність, і порушує статтю 3.
* **Решта скарг:** Суд відхиляє інші скарги заявника щодо умов тримання під вартою та транспортування, вважаючи їх неприйнятними.
* **Застосування статті 41:** Суд визначає справедливу сатисфакцію, яка має бути присуджена заявнику.
* **Додаток:** Містить таблицю з деталями щодо заявника, подробицями тримання під вартою, виявленими порушеннями та присудженими сумами.
3. **Основні положення для використання:**
* **Відсутність обґрунтування для досудового тримання під вартою (стаття 5 § 3):** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким національні суди повинні надавати конкретні причини для досудового тримання під вартою, розглядаючи альтернативні запобіжні заходи.
* **Утримання в металевій клітці (стаття 3):** Рішення підтверджує, що утримання осіб у металевих клітках під час судових засідань вважається поводженням, що принижує гідність, і порушенням прав людини.
СПРАВА БІЛОБОРОДОВА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білобородов та інші проти України»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Україна порушила статтю 5 § 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у справах кількох заявників через надмірну тривалість їхнього досудового тримання під вартою. Суд також встановив порушення, пов’язані з недоліками в перегляді законності тримання під вартою, неналежними умовами тримання під вартою та надмірною тривалістю кримінального провадження, а також відсутністю ефективних засобів правового захисту щодо цих питань. Суд зобов’язав Україну виплатити заявникам суми від 2500 до 7800 євро відшкодування збитків та 250 євро відшкодування витрат і видатків, залежно від специфіки кожної справи.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Порушення статті 5 § 3:** Суд встановив порушення статті 5 § 3 Конвенції, зазначивши, що досудове тримання заявників під вартою було необґрунтовано тривалим, посилаючись на свої попередні рішення з аналогічних питань.
* **Інші порушення:** Суд виявив інші порушення на основі своєї усталеної практики, включаючи питання, пов’язані з тривалістю кримінального провадження (стаття 6(1)), відсутністю ефективних засобів правового захисту (стаття 13) та неналежними умовами тримання під вартою (стаття 3), а також недоліками у провадженнях з перегляду законності тримання під вартою (стаття 5(4)).
* **Інші скарги:** Одну скаргу, подану за статтею 5 § 1, було визнано неприйнятною.
* **Застосування статті 41:** Суд зобов’язав Україну виплатити заявникам певні суми відшкодування збитків та відшкодування витрат, з нарахуванням відсотків у разі затримки виплати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Надмірна тривалість досудового тримання під вартою:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким досудове тримання під вартою має бути розумним за тривалістю, а причини, наведені національними судами для продовження тримання під вартою, повинні бути ретельно обґрунтовані та не повинні повторюватися.
* **Недоліки в перегляді тримання під вартою:** Рішення підкреслює важливість швидкого та ефективного перегляду законності тримання під вартою, вирішуючи такі питання, як затримки в розгляді клопотань про звільнення.
* **Неналежні умови тримання під вартою:** Рішення підкреслює зобов’язання держави забезпечувати гуманні умови тримання під вартою, зокрема під час транспортування.
* **Тривалість провадження та засоби правового захисту:** Рішення вказує на необхідність розумної тривалості кримінального провадження та наявність ефективних засобів правового захисту у разі порушень прав, передбачених Конвенцією, на національному рівні.
Це рішення є актуальним для України, оскільки воно стосується системних проблем в українській системі правосуддя, пов’язаних з досудовим триманням під вартою та судовим провадженням. Воно може мати наслідки для того, як українські суди та органи влади розглядатимуть аналогічні справи в майбутньому.
СПРАВА «БИЧЕ ТА ШАТОХІН ПРОТИ УКРАЇНИ»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Биче та Шатохін проти України»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Україна порушила статтю 5 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через незаконне тримання під вартою заявників, пана Биче та пана Шатохіна. Суд встановив, що протокол про арешт пана Биче не був складений своєчасно, що вказує на можливе невизнане позбавлення волі. Крім того, Суд встановив, що звільнення пана Шатохіна з-під варти було затримано. Суд також виявив порушення, пов’язане з відсутністю ефективної компенсації за незаконний арешт або тримання під вартою у внутрішній правовій системі України. У результаті Суд присудив кожному заявнику 1800 євро відшкодування моральної шкоди та 250 євро відшкодування витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується двох заяв, поданих проти України щодо незаконного тримання під вартою.
* **Факти:** Заявники скаржилися на незаконне тримання під вартою, пан Биче також висунув додаткові скарги.
* **Право:**
* Суд вирішив об’єднати заяви у зв’язку з їхньою подібною тематикою.
* Він послався на статтю 5 § 1 Конвенції, підкресливши її важливість у запобіганні свавільному позбавленню волі.
* Суд повторив, що хоча дотримання національного законодавства є необхідним, цього недостатньо; тримання під вартою також має відповідати меті захисту осіб від свавілля.
* Суд встановив порушення статті 5 § 1, пославшись на розбіжності в протоколі про арешт пана Биче та затримку звільнення пана Шатохіна.
* Він також встановив порушення, пов’язані з відсутністю ефективної компенсації за незаконне тримання під вартою, посилаючись на свою усталену практику.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив кожному заявнику 1800 євро відшкодування моральної шкоди та 250 євро відшкодування витрат і видатків.
3. **Основні положення та значення:**
* **Незаконне тримання під вартою (порушення статті 5 § 1):** Суд підкреслив, що розбіжності в протоколах про арешт і затримки звільнення є порушеннями статті 5 § 1, яка гарантує право на свободу та особисту недоторканність.
* **Відсутність ефективної компенсації:** Рішення підкреслює важливість наявності ефективної правової системи, яка забезпечує адекватну компенсацію за незаконний арешт або тримання під вартою, як це вимагається статтею 5(5) Конвенції.
* **Фінансова компенсація:** Рішення встановлює прецедент щодо присудження фінансової компенсації жертвам незаконного тримання під вартою, покриваючи як моральну шкоду, так і судові витрати.
* Це рішення підкреслює важливість належної документації та своєчасного звільнення у справах про тримання під вартою в Україні, а також необхідність ефективних засобів правового захисту для жертв незаконного тримання під вартою.
СПРАВА “ФУРАК ТА ІНШІ ПРОТИ УГОРЩИНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Фурак та інші проти Угорщини”, що стосується численних заяв щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень в Угорщині. Заявники стверджували, що тривалість цих проваджень порушила їхнє право на справедливий розгляд справи протягом розумного строку, гарантоване статтею 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини. Суд вирішив об’єднати заяви у зв’язку з їхньою подібною тематикою. Посилаючись на свою попередню практику, зокрема на справу “Барта та Драйко проти Угорщини”, ЄСПЛ встановив, що тривалість проваджень дійсно була надмірною і становила порушення статті 6 § 1. Крім того, деякі заявники порушили інші питання відповідно до Конвенції, які Суд також визнав прийнятними та такими, що порушують положення, на основі усталеної практики. Суд присудив заявникам суми для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з опису процедури, в якому викладено походження заяв та повідомлення Угорського уряду. Далі представлено факти, включаючи перелік заявників та деталі їхніх заяв. Розділ “Право” стосується об’єднання заяв та ймовірного порушення статті 6 § 1, з посиланням на відповідну судову практику та оцінку Суду. Далі розглядаються інші ймовірні порушення згідно з усталеною практикою. Нарешті, викладається застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, та наводиться рішення Суду, включаючи декларацію про прийнятність, висновки про порушення та розпорядження про виплату заявникам. Додаток містить перелік заяв з конкретними деталями, такими як імена заявників, дати, тривалість проваджень та суми, присуджені до виплати.
Найважливішими положеннями цього рішення є підтвердження порушення статті 6 § 1 через надмірну тривалість кримінальних проваджень та визнання інших порушень на основі усталеної практики. Рішення підкреслює важливість своєчасного правосуддя та ефективних засобів правового захисту для осіб, які стикаються з тривалими судовими процесами. Конкретні суми, присуджені кожному заявнику, детально вказані в додатку, слугують відчутним засобом компенсації за завдані порушення.
СПРАВА ГАРАМАНЛИ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Гараманли проти Азербайджану (заява № 74009/16), що стосується скарг заявника щодо законності та обґрунтованості його тримання під вартою. Суд встановив порушення статті 5 § 1 (право на свободу та особисту недоторканність) та статті 5 § 3 (право на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення до суду) Конвенції. Суд дійшов висновку, що досудове тримання заявника під вартою було незаконним через відсутність обґрунтованої підозри в тому, що він вчинив кримінальне правопорушення, і що національні суди не надали достатніх підстав для продовження досудового тримання під вартою. Скарга заявника за статтею 6 § 2 (презумпція невинуватості) була відхилена через подання поза межами шестимісячного строку. Суд присудив заявнику 5200 євро відшкодування моральної шкоди та 500 євро відшкодування витрат і видатків.
Рішення починається з викладу процедури, в якому окреслено походження заяви та сторони, які беруть участь у справі. Далі представлено факти справи, за якими слідують скарги заявника за статтею 5 §§ 1 і 3 та статтею 6 § 2 Конвенції. Суд оцінює ймовірне порушення статті 5 § 1, посилаючись на попередні аналогічні справи проти Азербайджану, в яких було встановлено порушення. Потім він розглядає скаргу за статтею 5 § 3, посилаючись на свою усталену практику з цього питання. Суд відхиляє скаргу за статтею 6 § 2 через закінчення строку позовної давності. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41, присуджуючи справедливу сатисфакцію заявнику за встановлені порушення. Порівняно з попередніми версіями аналогічних справ, це рішення має послідовну структуру та підтверджує усталену судову практику Суду щодо незаконного тримання під вартою та недостатнього обґрунтування досудового тримання під вартою.
Найважливішими положеннями цього рішення є висновки про порушення статті 5 § 1 та статті 5 § 3 Конвенції. Ці висновки підкреслюють важливість забезпечення того, щоб досудове тримання під вартою ґрунтувалося на обґрунтованій підозрі та щоб національні суди надавали відповідні та достатні підстави для продовження такого тримання під вартою. Рішення також роз’яснює застосування шестимісячного строку для подання скарг за статтею 6 § 2, наголошуючи на необхідності для заявників діяти оперативно у порушенні таких питань.
СПРАВА «ГЕРБУРТ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гербурт та інші проти України»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення проти України у справі «Гербурт та інші проти України», встановивши порушення статей 3 та 13 Європейської конвенції з прав людини. Заявники скаржилися на неналежні умови тримання під вартою, включаючи переповненість, погану гігієну та відсутність доступу до основних потреб, а також на відсутність ефективних внутрішніх засобів правового захисту для вирішення цих питань. Суд встановив, що умови тримання під вартою дійсно були неналежними, і що заявники не мали доступу до ефективних засобів правового захисту. В одній справі (Яковенко) Суд також встановив порушення, пов’язані з надмірною тривалістю досудового тримання під вартою та кримінального провадження. Суд присудив заявникам суми для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв, поданих проти України, які згодом були об’єднані через їхню подібну тематику.
* **Факти:** У розділі фактів викладено скарги заявників щодо неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Імовірне порушення статей 3 та 13:** Суд оцінив скарги відповідно до статей 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції. Він послався на свою усталену практику щодо неналежних умов тримання під вартою, наголошуючи на важливості достатнього особистого простору та належних умов проживання. Суд підкреслив, що уряд України не надав достатньо доказів, щоб спростувати твердження заявників.
* **Інші ймовірні порушення:** В одній заяві (№ 152/24) заявник висунув додаткові скарги, які Суд визнав прийнятними, а також такими, що порушують Конвенцію, посилаючись на свою усталену практику.
* **Решта скарг:** Деякі скарги в одній заяві (№ 2404/24) були визнані неприйнятними, оскільки вони не відповідали критеріям, встановленим у Конвенції.
* **Застосування статті 41:** Суд, враховуючи свою практику та подані документи, визначив суми, які підлягають виплаті заявникам за відшкодування шкоди.
* **Рішення:** Суд оголосив скарги щодо умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту прийнятними, визнавши, що Україна порушила статті 3 та 13 Конвенції. Він також встановив порушення, пов’язані з іншими скаргами, висунутими відповідно до його усталеної практики. Суд зобов’язав Україну виплатити заявникам зазначені суми відшкодування збитків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Неналежні умови тримання під вартою:** Рішення підкреслює позицію ЄСПЛ щодо того, що становить нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження під час тримання під вартою, особливо щодо переповненості, гігієни та доступу до основних потреб.
* **Ефективний засіб правового захисту:** Рішення підкреслює важливість надання ефективних внутрішніх засобів правового захисту для осіб, які оскаржують неналежні умови тримання під вартою.
* **Тягар доказування:** Рішення підтверджує, що коли заявники представляють prima facie доказ жорстокого поводження, уряд повинен надати первинні докази для спростування цих тверджень, такі як плани поверхів камер та кількість ув’язнених.
* **Компенсація:** Суми, присуджені заявникам, забезпечують орієнтир для компенсації у подібних справах, пов’язаних із неналежними умовами тримання під вартою в Україні.
* **** Рішення безпосередньо стосується України і може бути використано українцями для захисту своїх прав.
СПРАВА ГАШИМОВ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Ось розбір рішення у справі «Гашимов проти Азербайджану»:
1. **Суть:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Азербайджан винним у порушенні статті 5 § 3 (право на свободу та особисту недоторканність), статті 6 §§ 1 та 3(c) (право на справедливий судовий розгляд) та статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції. Заявник, пан Гашимов, скаржився на відсутність обґрунтування його досудового тримання під вартою, несправедливість кримінального провадження проти нього (зокрема, щодо незаконно отриманих доказів та недостатньої можливості їх оскаржити, а також порушення права на ефективну правову допомогу) та незаконний обшук і вилучення майна в його будинку та офісах. Суд встановив, що національні суди не змогли належним чином обґрунтувати необхідність його досудового тримання під вартою і що його права на справедливий судовий розгляд і повагу до його приватного життя були порушені. Інші скарги щодо умов тримання під вартою та відеоспостереження були визнані неприйнятними.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення стосується двох заяв, об’єднаних у зв’язку з їхньою схожою тематикою.
* У ньому викладено скарги заявника з акцентом на порушення статті 5 § 3 (досудове тримання під вартою), статті 6 §§ 1 та 3(c) (справедливий судовий розгляд) та статті 8 (обшук та вилучення майна).
* Суд посилається на свою попередню практику у подібних справах проти Азербайджану, вказуючи на систематичність порушень.
* Суд визнає деякі скарги прийнятними (стаття 5 § 3, стаття 6 та стаття 8 щодо обшуку та вилучення майна), а інші – неприйнятними (стаття 3 та стаття 8 щодо відеоспостереження).
* Він доходить висновку, що було порушено статтю 5 § 3 через те, що національні суди не обґрунтували необхідність досудового тримання під вартою.
* Він також констатує порушення статті 6 §§ 1 та 3(c) та статті 8, посилаючись на попередню судову практику.
* Суд присуджує заявнику суми відшкодування моральної шкоди та відшкодування витрат і видатків.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підкреслює важливість надання національними судами достатнього обґрунтування для досудового тримання під вартою, зокрема, розглядаючи альтернативні запобіжні заходи.
* Воно підсилює право на справедливий судовий розгляд, наголошуючи на необхідності справедливого слухання, праві оскаржувати докази та ефективній правовій допомозі.
* Воно підкреслює вимогу щодо проведення обшуків та вилучень відповідно до закону, з належним судовим наглядом.
* Рішення може бути використано як прецедент у справах, що стосуються аналогічних порушень Конвенції в Азербайджані чи інших країнах.
**** Рішення стосується Азербайджану, але принципи, що стосуються досудового тримання під вартою, права на справедливий судовий розгляд та захисту від незаконного обшуку та вилучення майна, є універсально застосовними відповідно до Європейської конвенції з прав людини і можуть мати наслідки для подібних справ за участю громадян України в інших юрисдикціях.
СПРАВА ДЖАББАРОВ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Джаббаров проти Азербайджану, що стосується порушення статті 5 § 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Заявник, пан Араз Агабала огли Джаббаров, стверджував, що у вересні 2014 року його незаконно затримала поліція без будь-яких документів на два дні. Суд встановив, що це незадокументоване затримання становило порушення його права на свободу згідно зі статтею 5 § 1 Конвенції. Суд присудив заявнику 2000 євро відшкодування моральної шкоди та 500 євро відшкодування витрат і зборів.
Рішення структуроване наступним чином: воно починається з процедури, в якій викладено походження справи та залучені сторони. Далі представлено факти, детально описуючи скаргу заявника щодо незаконного затримання. Розділ “Право” повторює важливість статті 5 Конвенції, наголошуючи на необхідності захисту осіб від свавільного позбавлення волі. У ньому згадуються попередні аналогічні справи проти Азербайджану, де було виявлено порушення. Суд доходить висновку, що незареєстроване затримання заявника було незаконним і, таким чином, порушенням статті 5 § 1. Нарешті, він розглядає застосування статті 41, присуджуючи заявнику компенсацію. Це рішення відповідає усталеній практиці Суду щодо подібних питань, підкреслюючи принцип, згідно з яким будь-яке позбавлення волі має бути законним і задокументованим для запобігання свавіллю.
Найважливішим аспектом цього рішення є його підтвердження принципу, згідно з яким будь-яке позбавлення волі має бути належним чином задокументоване та відповідати закону для запобігання свавільному затриманню. Посилання Суду на попередні справи проти Азербайджану підкреслює закономірність подібних порушень, підкреслюючи необхідність для Азербайджану забезпечити, щоб його правоохоронна практика відповідала статті 5 Конвенції. Це рішення слугує нагадуванням державам про їх зобов’язання захищати осіб від незаконних і незареєстрованих затримань.
СПРАВА “КАЛАЙДЖІЄВ ТА ІНШІ ПРОТИ БОЛГАРІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Калайджієв та інші проти Болгарії*, що стосується позбавлення засуджених в’язнів права голосу на виборах до законодавчих органів. Заявники, усі засуджені в’язні в Болгарії, стверджували, що їхня неможливість голосувати порушує статтю 3 Протоколу № 1 до Конвенції, яка гарантує право на вільні вибори. Вони також стверджували про дискримінацію згідно зі статтею 14 Конвенції. Суд, посилаючись на свою усталену практику, встановив, що загальна заборона на голосування для всіх в’язнів, незалежно від тяжкості їхніх злочинів чи індивідуальних обставин, несумісна з Конвенцією. Як наслідок, ЄСПЛ одноголосно постановив, що Болгарія порушила статтю 3 Протоколу № 1. Суд вважав, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, що окреслює ініціювання справи та залучені сторони. Далі представлено факти, що підсумовують скарги заявників щодо їхнього позбавлення права голосу. Розділ “Право” включає об’єднання заяв через схожість їхнього предмета, після чого йде аналіз Судом передбачуваного порушення статті 3 Протоколу № 1, з посиланням на попередню практику, таку як *Hirst проти Сполученого Королівства (№ 2)*, *Scoppola проти Італії (№ 3)* та *Anchugov and Gladkov проти Росії*. Суд також розглядає передбачувані порушення відповідно до статті 14 Конвенції, не знаходячи окремого питання, яке виникає. Нарешті, він розглядає застосування статті 41 Конвенції, роблячи висновок, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією. Рішення завершується рішенням Суду, який одноголосно визнає заяви прийнятними та постановляє, що мало місце порушення статті 3 Протоколу № 1. У додатку перелічено індивідуальні заяви з детальною інформацією про імена заявників, дати подання заяви, роки народження, тип обмеження та деталі виборів.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що загальна, автоматична та невибіркова заборона на право голосу для засуджених в’язнів є порушенням статті 3 Протоколу № 1 до Конвенції. Це підтверджує, що держави повинні враховувати індивідуальні обставини в’язнів, такі як тривалість та характер їхніх вироків, під час визначення їхнього права голосу. Це рішення підсилює принцип, згідно з яким позбавлення права голосу не повинно бути загальним заходом, а скоріше ретельно продуманим обмеженням, заснованим на конкретних та обґрунтованих причинах.
СПРАВА «КОРОЛЬ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *«Король та інші проти України»*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у серії об’єднаних заяв. Заявники скаржилися на обмеження їхнього доступу до суду, головним чином через непомірні витрати, відсутність правової допомоги, необґрунтовано обмежений судовий перегляд або ігнорування судами позовів. Суд дійшов висновку, що ці обмеження зачіпають саму суть права заявників на суд. В одній із заяв (Білинський-Гродз) Суд також встановив порушення щодо надмірної тривалості цивільного провадження та відсутності ефективних засобів правового захисту від таких затримок. У результаті Суд присудив заявникам суми відшкодування моральної шкоди, а в деяких випадках – витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв, поданих проти України, які згодом були об’єднані через подібність їхнього предмета.
* **Факти:** Розділ фактів містить посилання на додану таблицю, в якій перелічено заявників і деталі їхніх заяв, з акцентом на обмеженнях, з якими вони стикалися при доступі до судів.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібність за предметом.
* **Імовірне порушення статті 6 § 1:** Суд підтвердив, що право на доступ до суду є невід’ємним правом, передбаченим статтею 6 § 1, але не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Однак ці обмеження не повинні зачіпати саму суть цього права. Суд послався на попередні справи, в яких подібні питання були визнані порушеннями статті 6 § 1.
* **Інші ймовірні порушення:** В одній справі заявник подав додаткові скарги, які Суд визнав прийнятними, а також такими, що порушують Конвенцію, на підставі усталеної практики Суду. Вони включали питання, пов’язані з тривалістю провадження та відсутністю ефективних засобів правового захисту.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив суми відшкодування моральної шкоди та витрат, враховуючи свою практику та документи, які він має в своєму розпорядженні.
* **Рішення:** Суд одноголосно:
* Об’єднав заяви.
* Визнав заяви прийнятними.
* Ухвалив, що мало місце порушення статті 6 § 1 щодо обмежень доступу до суду.
* Ухвалив, що мало місце порушення Конвенції щодо інших скарг, поданих на підставі усталеної практики Суду.
* Зобов’язав Україну виплатити заявникам зазначені суми відшкодування збитків і витрат.
* **Додаток:** Додаток містить детальний перелік заяв, включаючи інформацію про заявників, ключові питання, що обмежують доступ до суду, відповідну практику Суду, факти, інші скарги та суми, присуджені до виплати.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підкреслює важливість забезпечення того, щоб обмеження доступу до суду не зачіпали сутність цього права.
* Воно містить конкретні приклади того, що становить неприйнятне обмеження, такі як непомірні витрати без доступу до правової допомоги, необґрунтовано обмежений судовий перегляд та ігнорування судами позовів.
* **** Рішення особливо актуальне для України, оскільки воно визначає системні проблеми в українській правовій системі, які перешкоджають доступу до правосуддя.
* Справа «Білинський-Гродз» підкреслює важливість розумної тривалості судового провадження та наявності ефективних засобів правового захисту від надмірних затримок.
* Суми, присуджені за відшкодування моральної шкоди, можуть слугувати орієнтиром для аналогічних справ.
СПРАВА “МАМУЗИЧ ТА ІНШІ ПРОТИ ХОРВАТІЇ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Мамузич та інші проти Хорватії”:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується неефективного розслідування вбивства матері заявників у 1991 році під час війни в Хорватії. Заявники стверджували, що хорватська влада не провела ефективного розслідування її смерті, порушивши статтю 2 (право на життя) Європейської конвенції з прав людини. Суд встановив, що розслідування дійсно було неналежним, особливо відзначивши неспроможність ретельно відпрацювати наявні зачіпки та відсутність активності в розслідуванні протягом значного періоду. Хоча заявники також скаржилися на судові витрати, пов’язані з їх цивільним провадженням, Суд виключив цю частину заяви, оскільки уряд Хорватії списав такі несплачені витрати.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет розгляду:** Справа зосереджена на розслідуванні вбивства матері заявників та витратах, пов’язаних з цивільним провадженням.
* **Передісторія:** Мати була вбита в 1991 році, а розслідування розпочалося в 2006 році після звернення заявників з проханням про дружнє врегулювання.
* **Деталі розслідування:** Суд підкреслив кілька недоліків у розслідуванні, включаючи неспроможність належним чином опитати ключових свідків і нехтування зачіпками, що вказують на причетність хорватських сил.
* **Цивільне провадження:** Цивільний позов заявників про відшкодування збитків було відхилено через закінчення строку позовної давності, і їм було присуджено сплатити судові витрати держави.
* **Конституційна скарга:** Конституційну скаргу заявників було відхилено, оскільки Конституційний суд не встановив порушення їхніх прав.
* **Оцінка Суду:** Суд розглянув справу за процесуальним аспектом статті 2, встановивши неефективність розслідування. Він відхилив заперечення уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів захисту та дотримання строків.
* **Стаття 6 та Протокол 1:** Скарги щодо судових витрат було виключено, оскільки питання було вирішено рішенням уряду Хорватії про списання несплачених витрат.
* **Стаття 41:** Суд присудив заявникам 3100 євро на відшкодування витрат і видатків, але відхилив їхні вимоги щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Неефективне розслідування:** Суд встановив порушення процесуального аспекту статті 2 через відсутність ретельного розслідування вбивства.
* **Пропущені слідчі дії:** Влада не змогла опитати ключових свідків, перевірити, які хорватські підрозділи перебували поблизу місця вбивства, і звернутися за допомогою до сербської влади щодо доказів.
* **Перевірка Конституційним судом:** Відхилення Конституційним судом скарги заявників було визнано недостатнім, оскільки йому не передував чіткий аналіз прийнятності скарги або (без)діяльності у конкретному розслідуванні.
* **Принцип субсидіарності:** Суд підтвердив, що нехтування очевидною лінією розслідування підриває здатність розслідування встановити обставини справи та особу винних.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд присудив 3100 євро на відшкодування витрат і видатків, відхиливши вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Це рішення підкреслює важливість ретельного та старанного розслідування потенційних порушень прав людини, особливо у справах, що стосуються підозрілих смертей та звинувачень у причетності держави.
СПРАВА “МЕМІШЕВ ТА ІНШІ ПРОТИ БОЛГАРІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Мемішев та інші проти Болгарії”, що стосується позбавлення засуджених ув’язнених права голосу на виборах до законодавчих органів у Болгарії. Заявники, усі засуджені ув’язнені, стверджували, що їхня неможливість голосувати порушує статтю 3 Протоколу № 1 до Конвенції, яка гарантує право на вільні вибори. Вони також стверджували, що це обмеження є дискримінаційним, порушуючи статтю 14 Конвенції. Суд, посилаючись на свою усталену практику, встановив, що тотальна заборона на голосування для всіх ув’язнених, незалежно від тяжкості їхніх злочинів чи індивідуальних обставин, є несумісною з Конвенцією. Отже, ЄСПЛ постановив, що Болгарія порушила статтю 3 Протоколу № 1. Суд вирішив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією.
Рішення структуровано наступним чином: Воно починається з процесуальної історії, де викладено заяви та сторони, які беруть участь у справі. Далі представлено факти справи, зокрема скарги заявників щодо їхнього позбавлення права голосу. Правовий аналіз включає об’єднання заяв через схожість їхнього предмету та оцінку Судом стверджуваного порушення статті 3 Протоколу № 1, з посиланням на попередню практику, таку як “Хірст проти Сполученого Королівства (№ 2)” та “Кулінський і Сабев проти Болгарії”. Суд також розглядає стверджуване порушення статті 14, вважаючи, що за цією статтею не виникає окремого питання. Нарешті, рішення завершується застосуванням статті 41, визначаючи, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією. Це рішення підтверджує принципи, встановлені в попередніх справах, стверджуючи, що тотальне позбавлення ув’язнених права голосу є порушенням їхнього права на участь у виборах.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що загальна, автоматична та без розбору заборона на право засуджених ув’язнених голосувати на виборах до законодавчих органів порушує статтю 3 Протоколу № 1 до Конвенції. Це підтверджує, що будь-яке тотальне обмеження виборчих прав ув’язнених, без урахування індивідуальних обставин або характеру правопорушення, є несумісним зі стандартами Європейської конвенції з прав людини.
СПРАВА “МІЩЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось розбір рішення у справі “Міщенко проти України”:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя) через незаконні таємні записи телефонних розмов заявника. Хоча національні суди посилалися на ці записи для засудження заявника, ЄСПЛ встановив, що український уряд не продемонстрував, що заходи спостереження були санкціоновані належною судовою перевіркою. Однак Суд не встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд), оскільки заявник мав можливість оскаржити докази, і обвинувальний вирок ґрунтувався на численних доказах, а не лише на записах. Як наслідок, Суд присудив заявнику 1200 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу передісторії справи, включаючи попередні судимості заявника та деталі кримінального провадження проти нього.
* Далі розглядаються скарги заявника за статтею 6 § 1 та статтею 8 Конвенції, зосереджуючись на законності таємних записів та їх впливі на справедливість судового розгляду.
* Суд оцінює прийнятність скарг і розглядає, чи було втручання в права заявника виправданим за статтею 8.
* Він підкреслює, що національним судам було відмовлено в доступі до дозволів на спостереження, і уряд не надав доказів належної судової перевірки.
* Щодо статті 6 § 1, Суд визнає, що хоча докази були отримані з порушенням статті 8, їх використання автоматично не робить судовий розгляд несправедливим.
* У рішенні враховується можливість заявника оскаржити докази, якість доказів та їх важливість у загальному контексті справи.
* Нарешті, Суд розглядає застосування статті 41, присуджуючи заявнику компенсацію за моральну шкоду.
3. **Основні положення для використання:**
* **Незаконні таємні записи:** Рішення підкреслює важливість належної та детальної судової перевірки при санкціонуванні таємних заходів спостереження. Доступ до дозволів на спостереження повинен бути наданий судам, які розглядають справу.
* **Міркування щодо справедливого судового розгляду:** Навіть якщо докази отримані незаконно, їх використання в національних судах автоматично не порушує право на справедливий судовий розгляд. Ключовими факторами є те, чи мав заявник можливість оскаржити докази, автентичність та якість доказів, а також їх важливість у загальній справі.
* **Тягар доказування уряду:** Уряд несе відповідальність за те, щоб продемонструвати, що таємні заходи спостереження були санкціоновані в результаті належної та детальної судової перевірки, яка відображала збалансований підхід до конкуруючих інтересів.
**** Це рішення може мати наслідки для України, особливо щодо стандартів санкціонування та нагляду за таємними заходами спостереження в кримінальних провадженнях. Воно підкреслює необхідність прозорості та судового нагляду для забезпечення дотримання статті 8 Конвенції.
СПРАВА «МОНАХОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі *«Монахов та інші проти України»*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Україна порушила статтю 3 Конвенції про права людини у справах пана Монахова, пана Насірова та пана Матусевича через неналежне надання їм медичної допомоги під час перебування під вартою. Суд виявив недоліки в медичному обслуговуванні заявників, які страждали від серйозних захворювань, включаючи гепатит, гіпертонію, цироз, подагру, хвороби серця та рак. Суд також встановив порушення щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою, відсутності ефективного засобу правового захисту у зв’язку з неналежним медичним лікуванням та відсутності компенсації за незаконне тримання під вартою у справі пана Насірова. Суд зобов’язав Україну виплатити заявникам компенсацію за завдану шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення стосується трьох об’єднаних заяв щодо неналежного медичного лікування під час тримання під вартою. Структура включає:
* **Процедура:** Описує ініціювання справи та повідомлення українського уряду.
* **Факти:** Перелічує заявників та деталі їхніх скарг.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Пояснює рішення про спільний розгляд заяв.
* **Передбачуване порушення статті 3:** Зосереджується на основній скарзі щодо неналежного медичного лікування, посилаючись на попередню судову практику для встановлення стандартів належної медичної допомоги під час тримання під вартою.
* **Інші передбачувані порушення:** Розглядає додаткові скарги, подані одним заявником (паном Насіровим) відповідно до статей 5 та 13 Конвенції.
* **Решта скарг:** Відхиляє додаткові скарги одного заявника (пана Матусевича) як неприйнятні.
* **Застосування статті 41:** Визначає розмір компенсації, яка має бути виплачена заявникам.
* **Додаток:** Містить таблицю з підсумовуванням інформації про заявників, їхні медичні стани, недоліки в лікуванні, інші скарги та присуджені суми.
3. **Основні положення та важливість:**
* **Неналежна медична допомога (порушення статті 3):** Суд наголосив, що влада повинна забезпечити швидку та точну діагностику і догляд, регулярний і систематичний нагляд, а також комплексну терапевтичну стратегію для осіб, які перебувають під вартою і мають серйозні захворювання. Медичне лікування в установах позбавлення волі має бути порівнянним з якістю лікування, яке держава надає населенню в цілому.
* **Надмірна тривалість досудового тримання під вартою (порушення статті 5(3)):** У справі пана Насірова Суд встановив, що тривалість його досудового тримання під вартою була надмірною, а наведені причини – недостатніми.
* **Відсутність ефективного засобу правового захисту (порушення статті 13):** Суд підкреслив відсутність ефективних засобів правового захисту у внутрішньому законодавстві щодо неналежного медичного лікування під час тримання під вартою, що вказує на системну проблему в Україні.
* **Компенсація:** Суд присудив заявникам грошову компенсацію за матеріальну та моральну шкоду, визнаючи шкоду, заподіяну внаслідок порушень.
**** Це рішення особливо важливе, оскільки воно висвітлює системні проблеми в українській системі тримання під вартою щодо забезпечення належної медичної допомоги та поваги до прав затриманих. Воно підкреслює обов’язок держави забезпечити особам, які перебувають під вартою, належне медичне лікування та доступ до ефективних засобів правового захисту у разі порушення їхніх прав.
СПРАВА «МОШИН ПРОТИ УКРАЇНИ»
Нижче наведено аналіз рішення у справі «Мошин проти України»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту майна. Справа стосувалася знесення комерційного приміщення, що належало заявнику, пану Мошину, яке місцева влада визнала самовільною тимчасовою спорудою. Суд наголосив, що, незважаючи на те, що національні суди згодом класифікували будівлю як тимчасову споруду, влада спочатку зареєструвала її як нерухоме майно і не врахувала занепокоєння заявника, перш ніж приступити до знесення. ЄСПЛ підкреслив важливість “належного управління”, яке вимагає від органів влади діяти послідовно і не отримувати вигоду від власних процесуальних помилок за рахунок майнових прав фізичних осіб.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Деталі щодо права власності заявника на комерційну будівлю, її характеристики та обставини, пов’язані з її знесенням в рамках кампанії проти самовільного будівництва в Києві.
* **Оцінка Суду:**
* **Попереднє питання:** Визначає скарги заявника за статтею 1 Протоколу № 1 (захист майна).
* **Імовірне порушення статті 1 Протоколу № 1:**
* Розглядає аргументи уряду про те, що будівля не становить “майно” за Конвенцією через розбіжності в її описі та відсутність необхідних дозволів.
* Підкреслює, що заявник був офіційно зареєстрованим власником будівлі, яка спочатку була класифікована як нерухоме майно, і влада не оскаржувала цю класифікацію до знесення.
* Наголошує на принципі “належного управління”, стверджуючи, що влада не повинна отримувати вигоду від власних помилок за рахунок прав фізичних осіб.
* Робить висновок, що знесення було незаконним, порушуючи статтю 1 Протоколу № 1.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Зазначає, що заявник не подав вимогу про справедливу сатисфакцію, тому жодна сума не була присуджена.
3. **Основні положення для використання:**
* **Важливість “належного управління”:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким державні органи повинні діяти послідовно і справедливо, особливо коли йдеться про основні права, такі як право власності.
* **Відповідальність держави за помилки:** Рішення підкреслює, що держава несе ризик власних помилок і не повинна виправляти їх за рахунок осіб, які сумлінно покладалися на законність дій державного органу.
* **Законність втручання у право власності:** Суд наголошує, що будь-яке втручання у право власності, незалежно від того, чи вважається воно позбавленням майна, чи контролем за його використанням, має бути законним, переслідувати суспільні інтереси та бути пропорційним.
* **Оскарження наказів про знесення:** Рішення передбачає, що особи, які стикаються з наказами про знесення майна, зареєстрованого як нерухоме, повинні оперативно інформувати владу про свої майнові права та вимагати призупинення знесення до вирішення питання.
**** Це рішення має наслідки для України, особливо щодо того, як місцева влада поводиться з майновими правами та наказами про знесення. Воно підкреслює необхідність належної правової процедури та послідовного застосування закону, особливо коли йдеться про зареєстроване майно.
СПРАВА МУХТАРЛІ ТА ІНШІ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Мухтарлі та інші проти Азербайджану*, що стосується незаконного затримання кількох заявників. Суд встановив порушення статті 5 § 1 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на свободу та особисту недоторканність. Заявники скаржилися, що вони були незаконно затримані працівниками поліції на підставі необґрунтованих підозр у вчиненні адміністративних правопорушень. ЄСПЛ вирішив об’єднати заяви та виключити заяву одного заявника, який побажав її відкликати. Суд відхилив попередні заперечення уряду щодо представництва заявників. У результаті Суд присудив кожному заявнику 2000 євро відшкодування моральної шкоди та 500 євро на відшкодування витрат і зборів.
Рішення структуроване наступним чином: Воно починається з процедури, де викладено походження справи та залучені сторони. Далі представлені факти, детально описані заявники та їхні скарги. Юридичний аналіз включає об’єднання заяв, виключення скарги одного заявника та відхилення попередніх заперечень уряду. Основна частина рішення стосується ймовірних порушень статті 5 § 1 (незаконне затримання) та статті 5 § 4 (відсутність ефективного перегляду затримання). Нарешті, воно стосується застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи компенсацію заявникам. Порівняно з попередніми версіями, це рішення конкретно розглядає питання незаконного затримання на підставі підозри у вчиненні адміністративних правопорушень, питання представництва та включає оновлені посилання на відповідну судову практику.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статті 5 § 1 Конвенції через незаконне затримання. Суд підтвердив, що стаття 5 є фундаментальним правом, спрямованим на запобігання свавільному позбавленню волі. У рішенні наголошується, що затримання має відповідати як національному законодавству, так і загальному принципу захисту осіб від свавілля. Це рішення підкреслює важливість законного та обґрунтованого затримання, надаючи чітку позицію проти свавільних арештів і затримань, що особливо актуально для осіб, які беруть участь у демонстраціях або спостерігають за виборами.
СПРАВА “ШАШОВ ТА ІНШІ ПРОТИ БОЛГАРІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув шість об’єднаних заяв, що стосуються позбавлення засуджених в’язнів у Болгарії права голосу на виборах до законодавчих органів. Заявники, всі засуджені в’язні, скаржилися, що їхня нездатність голосувати порушує статтю 3 Протоколу № 1 до Конвенції, яка гарантує право на вільні вибори. Суд, посилаючись на свою усталену практику, підтвердив, що повне позбавлення в’язнів права голосу, незалежно від тяжкості їхніх злочинів або тривалості покарання, несумісне з Конвенцією. Не знайшовши нових аргументів для відхилення від свого попереднього рішення в аналогічній справі проти Болгарії, ЄСПЛ одноголосно визнав заяви прийнятними та встановив порушення статті 3 Протоколу № 1. Суд дійшов висновку, що встановлення порушення саме по собі є достатньою справедливою сатисфакцією.
Рішення починається з процесуального огляду, в якому викладено походження справи, представництво заявників та повідомлення уряду Болгарії. Далі представлено факти, зокрема скарги заявників щодо їхньої неможливості голосувати як засуджених в’язнів. У розділі юридичного аналізу розглядається об’єднання заяв через їхню подібну тематику. Потім основна увага приділяється передбачуваному порушенню статті 3 Протоколу № 1, з посиланням на ключові прецеденти, такі як *Hirst v. the United Kingdom (no. 2)*, *Scoppola v. Italy (no. 3)* та *Anchugov and Gladkov v. Russia*. Суд значною мірою спирається на своє попереднє встановлення порушення у справі *Kulinski and Sabev v. Bulgaria*, справі з подібними питаннями. Нарешті, в рішенні розглядається застосування статті 41 Конвенції, визначаючи, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією, посилаючись на *Tingarov and Others v. Bulgaria*. Рішення завершується рішенням Суду об’єднати заяви, визнати їх прийнятними, встановити, що було порушення статті 3 Протоколу № 1, і що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження принципу, згідно з яким повне позбавлення в’язнів права голосу є порушенням статті 3 Протоколу № 1. Суд послідовно посилається на свою усталену практику, підкреслюючи, що будь-яке обмеження права голосу має бути пропорційним і обґрунтованим, враховуючи індивідуальні обставини в’язня та характер його злочину. Це рішення підсилює необхідність для Болгарії та інших держав-членів переглянути своє законодавство щодо прав голосування в’язнів для забезпечення відповідності Конвенції.
СПРАВА «УКРСПЕЦМЕТ-В, ТОВ проти УКРАЇНИ»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «УКРСПЕЦМЕТ-В, ТОВ проти України»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з відмовою ТОВ «УКРСПЕЦМЕТ-В» у доступі до судів вищої інстанції. Компанія скаржилася, що не змогла оскаржити судове рішення, оскільки апеляційний суд надіслав кореспонденцію на неправильну адресу, що не дало їй змоги дотриматися строку подання апеляції. Відмова Верховного Суду поновити строк подання апеляції була визнана порушенням права компанії на справедливий судовий розгляд. ЄСПЛ також встановив порушення принципу рівності сторін через те, що апеляційний суд не надіслав повістки та документи на правильну адресу, що позбавило компанію можливості брати участь у провадженні на рівних умовах з іншою стороною. Суд присудив компанії-заявнику 1500 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Справа виникла з заяви, поданої проти України у 2021 році.
* **Факти:** Компанія-заявник скаржилася на відмову в доступі до судів вищої інстанції.
* **Право:** Суд розглянув скаргу за статтею 6 § 1 Конвенції, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд, включаючи доступ до суду.
* Суд послався на свою попередню практику, наголосивши, що право на доступ до суду не є абсолютним, але обмеження не повинні порушувати саму суть цього права.
* Суд встановив, що обмеження в цій справі порушили саму суть права заявника на доступ до суду.
* Суд також встановив порушення принципу рівності сторін.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив компанії-заявнику 1500 євро відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Доступ до суду:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким обмеження на доступ до суду не повинні порушувати суть цього права.
* **Рівність сторін:** Рішення підкреслює важливість забезпечення того, щоб усі сторони судового провадження мали рівні можливості для представлення своєї справи.
* **Належна правова процедура:** Рішення підкреслює зобов’язання судів забезпечувати належне повідомлення сторін про провадження та можливість брати в ньому участь.
* **** Це рішення є важливим для України, оскільки підкреслює важливість забезпечення справедливого судового розгляду та доступу до суду, навіть у ситуаціях, коли існують процесуальні правила.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА «ВАТАГА ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА»
Це рішення стосується справи «Ватага проти Республіки Молдова», в якій заявниця, Світлана Ватага, скаржилася на надмірну тривалість кримінального провадження проти її покійного сина. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку. Заявницю було визнано жертвою у провадженні після смерті її сина, оскільки вона бажала довести його невинуватість, будучи прийнятою національними судами як правонаступник у кримінальному провадженні. ЄСПЛ вважав, що тривалість провадження, яке тривало понад 11 років, була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку». В результаті Суд присудив заявниці 1600 євро відшкодування моральної шкоди та 250 євро відшкодування витрат і видатків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, що окреслює звернення до Суду. Далі представлено факти справи, після чого йде скарга заявниці щодо порушення статті 6 § 1 Конвенції через надмірну тривалість провадження. Потім Суд оцінює прийнятність скарги, розглядаючи заперечення Уряду щодо статусу заявниці як жертви. Суд посилається на свою попередню практику, встановлюючи критерії надання статусу жертви близьким родичам. Далі він оцінює обґрунтованість тривалості провадження, враховуючи складність справи, поведінку сторін і те, що було поставлено на карту для заявниці. Нарешті, Суд розглядає решту скарг за статтями 8 і 13 Конвенції, вважаючи недоцільним розглядати їх окремо. Рішення завершується застосуванням статті 41 Конвенції, присуджуючи заявниці компенсацію.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються статусу заявниці як жертви та оцінки тривалості провадження. Суд роз’яснив, що близькі родичі можуть вважатися жертвами, якщо вони мають моральний інтерес у виправданні померлого або захисті їхньої репутації. Рішення також повторює критерії оцінки обґрунтованості тривалості провадження, включаючи складність справи, поведінку сторін і те, що було поставлено на карту для заявниці. Це рішення підкреслює важливість своєчасного правосуддя та прав членів сім’ї на отримання відшкодування за порушення Конвенції у справах, що стосуються померлих родичів.
СПРАВА «ВОРОБЙОВ ТА ВИХРИСТЮК ПРОТИ УКРАЇНИ»
Нижче наведено аналіз рішення у справі «Воробйов та Вихристюк проти України»:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі «Воробйов та Вихристюк проти України». Справа стосувалася неможливості для заявників успадкувати квартиру їхньої покійної матері через визнання недійсною приватизації квартири. Національні суди постановили, що процес приватизації порушив права інших осіб (пані З. та пана З.), які проживали у квартирі на момент приватизації. ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди не врахували належним чином права заявників на спадщину, скасовуючи право власності їхньої матері на квартиру. Суд наголосив на відсутності ясності щодо подальшого права власності на квартиру та нездатності уряду пояснити, як пані З. та пан З. зрештою стали власниками.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу передісторії справи, включаючи родинні зв’язки заявників з померлою, історію права власності на квартиру та провадження у національних судах.
* У ньому розглядається питання смерті першого заявника та прийняття його дочки як правонаступника у провадженні.
* Далі Суд розглядає застосовність статті 1 Протоколу № 1, підтверджуючи, що заявники мали законні очікування щодо квартири.
* Він наголошує, що справа, по суті, є спором між приватними особами, що тягне за собою позитивний обов’язок держави захищати майнові права через справедливі судові процедури.
* Суд аналізує мотивування національних судів, ставлячи під сумнів обґрунтованість визнання недійсним всього процесу приватизації та скасування права власності матері, особливо враховуючи потенційний вплив на спадкові права.
* У рішенні зроблено висновок, що національні суди не забезпечили ретельного розгляду справи заявників, що призвело до порушення статті 1 Протоколу № 1.
* Нарешті, Суд розглядає застосування статті 41 (справедлива сатисфакція), присуджуючи заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду, а також витрати і видатки.
3. **Основні положення для використання:**
* **Законні очікування щодо спадщини:** ЄСПЛ підтверджує, що законні очікування щодо успадкування майна становлять “майно” за статтею 1 Протоколу № 1.
* **Позитивний обов’язок держави:** Навіть у спорах між приватними особами держава має позитивний обов’язок забезпечувати судові процедури, які захищають майнові права ефективно та справедливо.
* **Ретельний розгляд та належне обґрунтування:** Національні суди повинні забезпечувати ретельний розгляд справ та належне обґрунтування рішень, які впливають на майнові права, особливо у питаннях спадкування.
* **Свавілля та явна необґрунтованість:** ЄСПЛ оцінюватиме, чи були рішення національних судів у майнових спорах свавільними або явно необґрунтованими.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд має право на власний розсуд присуджувати справедливу сатисфакцію, враховуючи конкретні особливості кожної справи та роблячи глобальні оцінки, коли це необхідно.
Це рішення може мати наслідки для подібних справ в Україні, що стосуються майнових прав та спадкових спорів, особливо у випадках, коли оскаржуються процеси приватизації. Воно підкреслює важливість справедливого та ретельного судового розгляду, який враховує права всіх залучених сторін, включаючи потенційних спадкоємців.
