1. Предметом спору є законність передачі у приватну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення та її витребування у власність держави.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що прокурор не має повноважень представляти інтереси державного підприємства в суді, тому позовні вимоги в інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не підлягають розгляду. Щодо вимог в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, суд вказав, що вимога про витребування земельної ділянки є ефективним способом захисту, а вимоги про оскарження рішень органів місцевого самоврядування та скасування державного акта не є належними способами захисту. Суд також зазначив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи є ОСОБА_1 добросовісним набувачем, враховуючи зміни до законодавства щодо захисту прав добросовісних набувачів, а також з якого часу зареєстровано право власності першого набувача. Оскільки апеляційний суд не дослідив ці обставини, справу в частині витребування земельної ділянки необхідно направити на новий розгляд. **** Суд частково відступив від попередніх висновків щодо розмежування віндикаційного та негаторного позовів, уточнивши, що визначальним критерієм є наявність чи відсутність у позивача володіння майном, яке визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині позовних вимог в інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», залишив позов у цій частині без розгляду, змінив мотивувальну частину рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування та скасування державного акта, та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині вимог про витребування земельної ділянки.