Справа №705/4132/19 від 09/09/2025
1. Предметом спору є стягнення коштів, а саме відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та проведення експертиз.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який збільшив суму відшкодування витрат позивача, пов’язаних з розглядом справи. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, і основна частина позовних вимог була задоволена. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд правомірно застосував положення ГПК України, які дозволяють покладати судові витрати на сторону, чиї неправомірні дії призвели до спору. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що відповідач не надав доказів неспівмірності витрат на правничу допомогу, заявлених позивачем. Суд касаційної інстанції відхилив доводи відповідача про те, що спір виник через дії третіх осіб (державного реєстратора та оцінювача), оскільки вони не узгоджуються із суттю позовних вимог до відповідача. Суд касаційної інстанції також підтримав рішення апеляційного суду про стягнення витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції, оскільки позивач надав належні докази понесених витрат, а відповідач не спростував їх розмір та обґрунтованість.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги ТОВ “Фінансова компанія “Централ Фінанс” без задоволення, а постанову та додаткову постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №914/2940/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про визнання підприємця винною в антиконкурентних узгоджених діях, що призвели до спотворення результатів торгів, та накладення штрафу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який встановив, що ФОП Павленко Н.В. та ФОП Лайош К.В. узгодили свої дії під час участі в торгах, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Суд врахував сукупність доказів, наданих АМКУ, зокрема, використання спільної IP-адреси, спільні властивості файлів, синхронність дій, залучення спільних самозайнятих осіб, що вказують на узгодженість дій між учасниками торгів. Суд зазначив, що оцінка доказів має здійснюватися у їх сукупності, а не окремо, і що позивачка не спростувала доводи АМКУ належними доказами. Суд підкреслив, що його завдання полягає в перевірці законності рішення АМКУ, а не у втручанні в дискреційні повноваження цього органу, якщо вони здійснюються без свавілля. Суд також відхилив доводи скаржниці про порушення її права на участь у судовому засіданні, оскільки розгляд справи вже відкладався за її клопотанням.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №927/183/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди комунального майна, зобов’язання повернути майно та припинити порушення авторських прав.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, який визнав договір оренди недійсним, зобов’язав повернути майно та припинити порушення авторських прав, оскільки фактично на базі комунального підприємства було створено приватне товариство, яке використовувало майно комунального підприємства для отримання прибутку, що призвело до виведення комунального майна з користування та завдання збитків обласному бюджету. Суд також врахував, що об’єктами оренди не можуть бути об’єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, зокрема, архіви та архівні установи. Суд зазначив, що договір не відповідав принципам добросовісності та справедливості, оскільки умови договору були вигідні лише приватному товариству, а комунальне підприємство втратило можливість повноцінно здійснювати свою діяльність. Суд касаційної інстанції також вказав, що висновки у справі про визнання договору дійсним з підстав ухилення від нотаріального посвідчення не є перешкодою для визнання його недійсним з інших підстав.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/12975/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є визнання частково недійсним договору про закупівлю товарів та стягнення 33 600,00 грн.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора, оскільки не було надано достатніх доказів для застосування пільги з ПДВ. Апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи відсутній сертифікат кінцевого споживача, а умови договору не визначають конкретного кінцевого отримувача товарів, як того вимагає Податковий кодекс для звільнення від ПДВ. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для застосування пільги з ПДВ важливе не лише те, хто фактично отримав товар, а й документальне підтвердження цього факту, або зазначення кінцевого отримувача в умовах договору. Суд також зазначив, що місцева рада, як замовник, мала можливість включити в договір умови про кінцевого отримувача, щоб забезпечити застосування пільги з ПДВ. Доводи прокурора про те, що Новогуйвинська селищна рада має повноваження щодо фінансування заходів з оборони, не були прийняті судом, оскільки вирішальним є документальне підтвердження кінцевого отримувача товарів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має підстав відступати від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування норм Податкового кодексу в подібних справах.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №907/242/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є вимога Богданської сільської ради про скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення, оскільки вона вважає, що ця ділянка накладається на її землі та на ній знаходиться об’єкт комунальної власності.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що вимога про скасування державної реєстрації не є належним способом захисту, оскільки це призведе до прогалини в реєстрі. Щодо вимоги про повернення ділянки, суд зазначив, що позивач не довів належність йому права власності або користування на спірну землю, оскільки право постійного користування ЗАТ “Рахівський лісокомбінат” припинилося у зв’язку з ліквідацією підприємства, а доказів набуття комунальної власності на цю ділянку позивачем не надано. Також, суд вказав, що позивач звернувся з віндикаційним позовом до неналежного відповідача, оскільки власником землі є держава, а не Рахівська районна державна адміністрація. Суд наголосив, що відсутність порушеного права позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
3. Суд касаційної інстанції змінив рішення судів попередніх інстанцій, виклавши їх мотивувальні частини в новій редакції, але залишив рішення про відмову в задоволенні позову без змін.
Справа №910/6569/25 від 22/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи як поручителя за кредитним договором грошових коштів на користь банку.
2. Суд касаційної інстанції розглядав питання обґрунтованості часткового задоволення заяви про забезпечення позову, а саме накладення арешту на грошові кошти та корпоративні права відповідача. Суд зазначив, що забезпечення позову є засобом, який гарантує виконання судового рішення в майбутньому. Суд врахував, що виконання судового рішення залежить від наявності у відповідача необхідної суми грошових коштів, і відповідач має право розпоряджатися своїми коштами та корпоративними правами. **** Суд підкреслив, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (права відповідача розпоряджатися своїм майном) є застосуванням завищеного стандарту доказування, що суперечить позиції Об’єднаної палати Верховного Суду. Водночас, суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не врахував договори застави, якими вже забезпечено виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором на певну суму, і передчасним є вжиття заходів забезпечення позову на всю суму позовних вимог.
3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши суму, на яку накладається арешт, та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині суми, забезпеченої договорами застави.
Справа №908/3018/24 від 22/09/2025
1. Предметом спору є юрисдикція справи щодо зміни формулювання підстави звільнення голови правління ОСББ та стягнення відповідних виплат.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що спір стосується припинення правовідносин з управління юридичною особою, а саме ОСББ, та пов’язаний зі зміною формулювання підстави звільнення голови правління, що має значення для визначення його прав на виплати. Суд підкреслив, що аналогічні справи вже розглядалися Верховним Судом, де було визначено, що такі спори належать до господарської юрисдикції, оскільки вони стосуються корпоративних відносин, а не лише трудових. Суд врахував попередні рішення Великої Палати Верховного Суду, які мають пріоритет, та вказав, що відносини між головою правління та ОСББ виходять за межі звичайних трудових відносин, оскільки пов’язані з управлінням юридичною особою. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували практику, яка не враховувала корпоративний характер спору, і дійшли невірного висновку про підсудність справи цивільному судочинству.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.
Справа №278/1306/17 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження).
2. У цій резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду касаційної інстанції. Зазвичай, при розгляді таких справ, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зважаючи на доводи касаційної скарги. Суд міг погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини особи, правильності кваліфікації її дій, відсутності істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли призвести до скасування судових рішень. Також, суд міг врахувати практику Верховного Суду щодо застосування ст. 286 КК України, а також доводи захисника, викладені в касаційній скарзі, і визнати їх необґрунтованими. Для повного розуміння позиції суду необхідно ознайомитися з повним текстом постанови.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №192/1572/22 від 18/09/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 286-1 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння).
2. У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду, а лише зазначено, що касаційні скарги сторони захисту та потерпілих залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Повний текст рішення, з аргументацією суду, буде оголошено пізніше. Тому, наразі неможливо надати інформацію щодо аргументів суду.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7, а касаційні скарги захисника та потерпілих – без задоволення.
Справа №278/1306/17 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали вину засудженого доведеною на основі сукупності досліджених доказів, включаючи покази свідків, протоколи слідчих дій та експертні висновки. Суд зазначив, що версія засудженого була ретельно перевірена та спростована доказами, а порушення ПДР засудженим перебувають у прямому причинному зв’язку з наслідками ДТП. Також, суд відхилив доводи захисту про недопустимість доказів та порушення права на захист, вказавши на відсутність істотних порушень норм КПК. Суд касаційної інстанції підкреслив, що уточнення фактичних обставин справи, які не впливають на кваліфікацію злочину, не є виходом за межі обвинувачення. Суд також зазначив, що апеляційний суд надав вичерпні відповіді на всі аргументи сторони захисту, залишивши вирок без змін.
3. Суд ухвалив рішення залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №908/2948/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою банку на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що банк не довів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд встановив, що банк, маючи зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, не обґрунтував неможливість подання апеляційної скарги дистанційно. Також, банк не надав доказів, які б підтверджували, що масовані обстріли та повітряні тривоги у місті Дніпрі об’єктивно завадили йому вчасно подати апеляційну скаргу. Суд касаційної інстанції зазначив, що банк неодноразово ознайомлювався з матеріалами справи та брав участь у судових засіданнях, що свідчить про відсутність перешкод для своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що поновлення процесуального строку є винятком, а не правилом, і вимагає наявності об’єктивно непереборних обставин. Суд касаційної інстанції також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо дотримання принципу правової визначеності та розумних строків розгляду справ.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №922/233/25 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення Люботинської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерським господарством через систематичну несплату земельного податку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов фермерського господарства. Суд зазначив, що обов’язок сплати земельного податку виникає у фермерського господарства з моменту державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку саме цим користувачем, а не його засновником до моменту створення фермерського господарства. Суд відхилив аргументи міської ради про сингулярне правонаступництво, оскільки в даному випадку не відбулося реорганізації юридичної особи, а лише зміна землекористувача. Також суд підкреслив, що перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою є вичерпним, і дії органів влади, спрямовані на позбавлення права користування поза цими підставами, є незаконними. Суд вказав, що вимога про визнання незаконним та скасування рішення міської ради є належним та ефективним способом захисту порушеного права фермерського господарства.
3. Суд залишив касаційну скаргу Люботинської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №8/471-23/1(917/1613/24) від 09/09/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ліквідатора ДК ЖЕП “Будівельник” передати, а Полтавської міської ради прийняти до комунальної власності житловий будинок, в якому мешкають позивачі, для реалізації їхнього права на приватизацію житла.
2. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову, вказавши, що апеляційний суд не врахував конституційне право громадян на житло та право на приватизацію, яке не може бути реалізоване без передачі будинку в комунальну власність. Суд наголосив, що обов’язок ліквідатора передати житловий фонд до комунальної власності та обов’язок органу місцевого самоврядування прийняти його є чітко встановленими законом. Також, ВС зазначив, що бездіяльність відповідачів порушує права мешканців на приватизацію житла, гарантованого Законом України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”. Суд врахував, що протягом тривалого часу не виконується рішення суду про передачу будинку в комунальну власність, що підтверджує порушення з боку ліквідатора та міської ради.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши касаційну скаргу позивачів.
Справа №18/257(917/1747/24) від 15/09/2025
1. Предметом спору є вимога фізичної особи до податкової служби про повернення коштів, помилково сплачених як внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за підприємство-банкрута.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач не довів факту помилкової сплати коштів саме як фізична особа, а не як посадова особа підприємства-банкрута, на користь якого було здійснено платіж. Також суд врахував, що кошти були зараховані на рахунок підприємства-банкрута згідно з призначенням платежу, вказаним позивачем, і що у підприємства існує заборгованість по сплаті єдиного внеску, що унеможливлює повернення коштів. Суд зазначив, що позивачем було обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, оскільки кошти були сплачені до Державного бюджету, а не на рахунок податкової служби, до якої було пред’явлено позов. Суд касаційної інстанції підкреслив, що позивач не навів конкретної норми права, яку було неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, і не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо спірних правовідносин.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/532/22 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення Харківської міської ради про приватизацію комунального майна шляхом викупу, визнання недійсним договору купівлі-продажу цього майна та витребування майна на користь територіальної громади.
2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки вважає, що визнання незаконним рішення міської ради та недійсним договору купівлі-продажу не є ефективним способом захисту, оскільки майно вже перепродано третій особі. Суд зазначив, що прокурор не довів недобросовісність кінцевого набувача майна, ТОВ “ДА-ВІ”, а витребування майна у добросовісного набувача порушить принцип пропорційності, покладаючи на нього надмірний тягар. Суд врахував, що ТОВ “ДА-ВІ” придбало майно за договором купівлі-продажу, покладаючись на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де не було відомостей про обтяження чи порушення процедури приватизації. Суд також зазначив, що прокурор не надав доказів пов’язаності відповідачів, що могло б свідчити про їх недобросовісність. Суд першої інстанції встановив, що ТОВ “ОНЛІ ДІП” жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкта нерухомого майна в оренді не здійснило, тому доказів, які би підтверджували наявність у Харківської міської ради права здійснювати приватизацію спірних нежитлових приміщень шляхом викупу, немає.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги прокурора.
Справа №904/3025/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є встановлення постійного безоплатного сервітуту на підвальне приміщення багатоквартирного будинку для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку централізованого водопостачання.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що ОСББ є належним відповідачем у таких спорах, оскільки воно є юридичною особою з повною правосуб’єктністю, здатною бути учасником правовідносин. Суд вказав, що ОСББ має право та обов’язки щодо управління спільним майном будинку, а також представляє інтереси співвласників. Також, суд зазначив, що ОСББ не надало згоди на встановлення вузла обліку на запропонованих умовах, не запропонувало альтернативних умов та не повідомило про намір встановити вузол обліку самостійно. Суд підкреслив, що касаційне провадження залежить від доводів касаційної скарги, і тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження покладається на скаржника. Суд відхилив доводи ОСББ про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання, чи є ОСББ належним відповідачем у таких спорах, оскільки вже існує практика Верховного Суду з цього питання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСББ без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши законність встановлення сервітуту.
Справа №916/3403/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права власності, витребування майна та усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту, а саме, замість віндикаційного позову (про витребування майна з чужого незаконного володіння) заявив вимоги про скасування державної реєстрації та усунення перешкод. Суд встановив, що між сторонами існують договірні відносини на підставі договору купівлі-продажу, який не визнаний недійсним, що виключає можливість задоволення віндикаційного позову. Суд також зазначив, що позивач не довів відсутність його обізнаності про укладення договору купівлі-продажу, а також не надав належних доказів неукладеності цього договору. Суд врахував, що відповідач тривалий час відкрито користується спірним майном. Суд також взяв до уваги, що спір щодо земельної ділянки під спірним майном вже вирішено в іншій справі на користь відповідача.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/5346/20 від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з Пенсійного фонду України (ПФУ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют-клімат» (ТОВ) оплати за додаткові будівельні роботи, які, за твердженням ТОВ, були необхідні, але не передбачені первинною проєктно-кошторисною документацією.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що договір між ПФУ та ТОВ передбачав тверду ціну, яка могла бути змінена лише за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди. Суд зазначив, що ТОВ не довело факту погодження ПФУ на виконання додаткових робіт та внесення відповідних змін до проєктно-кошторисної документації у встановленому порядку. ВС підкреслив, що ТОВ, виявивши необхідність у додаткових роботах, мало повідомити про це ПФУ та, у разі відсутності відповіді, зупинити роботи, а не виконувати їх на власний розсуд, розраховуючи на подальшу оплату. Суд також вказав на помилкове застосування апеляційним судом положень про представництво (ст. 241 ЦК України) до правовідносин, що виникли з договору будівельного підряду. ВС наголосив, що апеляційний суд не врахував, що ТОВ не довело неможливість передбачення додаткових робіт до початку виконання договору та недоцільність зупинення робіт в інтересах ПФУ.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ТОВ «Абсолют-клімат» до Пенсійного фонду України про стягнення боргу.
Справа №922/1327/25 від 22/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) та заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії цього рішення.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, які частково задовольнили заяву про забезпечення позову, керуючись тим, що:
* Забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення АМКУ фактично призводить до продовження діяльності, яку АМКУ визнав протиправною, що суперечить меті антимонопольного законодавства.
* Вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, не допускається, якщо спір не вирішено по суті.
* Суди попередніх інстанцій не обґрунтували, яким чином невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист прав позивача або виконання рішення суду по суті спору.
* Суд врахував попередні висновки Верховного Суду щодо аналогічних справ, де наголошувалося на неприпустимості зупинення дії рішень АМКУ як заходу забезпечення позову.
* Суд наголосив, що забезпечення позову повинно бути адекватним і співмірним, а також не порушувати права інших осіб.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Справа №910/14130/24 від 19/09/2025
1. Предметом спору є стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Нерон і Партнери» у зв’язку з розглядом касаційної скарги у господарській справі.
2. Верховний Суд задовольнив заяву ТОВ «Нерон і Партнери», оскільки були надані докази на підтвердження понесених витрат, а саме договір про надання правової допомоги, додаткова угода до нього, акт наданих послуг та ордер адвоката. Суд врахував, що ТОВ «ВКП «Автофургон» не заявило клопотання про зменшення суми судових витрат та не подало заперечення проти визначеного розміру правової допомоги. Суд наголосив, що зменшення суми судових витрат можливе лише на підставі клопотання іншої сторони, яка має довести неспівмірність витрат. Також суд зазначив, що він не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат з власної ініціативи, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності. Суд також взяв до уваги критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, а також результат перегляду справи в касаційному порядку.
3. Суд постановив стягнути з ТОВ «ВКП «Автофургон» на користь ТОВ «Нерон і Партнери» 30 000,00 грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
Справа №990/221/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в наданні рекомендації про призначення особи на посаду судді.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що ВККС не довела належними доказами обґрунтованість сумнівів у відповідності позивачки критеріям професійної етики та доброчесності. Суд зазначив, що рішення ВККС містить нечіткі формулювання та надумані припущення, зокрема, щодо надання чоловіком позивачки позики своїй матері та щодо підвищення кваліфікації позивачкою. Суд підкреслив, що ВККС не надала об’єктивних критеріїв оцінки доброчесності та професійної етики, а також не обґрунтувала, які саме заходи для підтримання фахового рівня позивачка мала вжити. Суд наголосив, що сумніви ВККС повинні бути обґрунтованими та базуватися на реальних фактах, а не на припущеннях. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності чіткого та передбачуваного законодавства у питаннях обмеження прав.
3. Суд визнав протиправним та скасував рішення ВККС про відмову в наданні рекомендації про призначення позивачки на посаду судді.
Справа №202/6517/23 від 15/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).
2. Верховний Суд залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили докази, оцінили їх належність, допустимість, достовірність та взаємозв’язок, обґрунтовано визнавши ОСОБА_7 винним. Суд зазначив, що покази свідків, протоколи слідчих дій, висновки експертів у сукупності підтверджують вину засудженого. ВС наголосив, що не має права переоцінювати докази, встановлені судами нижчих інстанцій, і відхилив аргументи захисту про недопустимість доказів та порушення процесуальних норм. Також ВС вказав, що сторона захисту мала можливість заявляти клопотання про проведення експертиз та оскаржувати дії слідчого, але не скористалася цим правом.
3. Верховний Суд постановив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №523/14213/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо нарахування аліментів на певні види доходів та винесення постанов про обмеження прав боржника.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що стипендія Президента України та грошова винагорода за участь у спортивних змаганнях, які отримав заявник, не є доходами, що підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів, оскільки вони є відзнаками за спортивні досягнення, не мають характеру сталого доходу та не пов’язані з трудовою діяльністю. Суд зазначив, що перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, не є вичерпним, але критерієм для визначення таких доходів є їх зв’язок з трудовою діяльністю. Оскільки заборгованість по сплаті аліментів була нарахована безпідставно, то у державного виконавця не було підстав для накладення арешту на майно та кошти платника аліментів, а також для застосування обмежень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Суд також вказав, що посилання судів на попередню постанову Верховного Суду є необґрунтованим, оскільки у тій справі були інші фактичні обставини.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу та визнав неправомірними дії державного виконавця, скасував постанови про нарахування аліментів на стипендію та винагороду, виключив відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, а також скасував постанови про обмеження прав боржника.
Справа №308/7502/14-ц від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування цього майна та скасування державної реєстрації права власності на нього.
2. Апеляційний суд прийняв відмову позивача (ТОВ «Магазин Взуття») від позову, керуючись принципом диспозитивності цивільного процесу, який дозволяє сторонам вільно розпоряджатися своїми правами. Суд встановив, що директор ТОВ «Магазин Взуття» мав повноваження на подання такої заяви, і його дії не суперечили інтересам товариства. Суд також врахував, що наслідки відмови від позову були роз’яснені позивачу. Доводи відповідача про зловживання позивачем процесуальними правами були відхилені, оскільки відмова від позову є диспозитивним правом. Крім того, суд зазначив, що неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає розгляду справи, а представнику відповідача було належним чином повідомлено про дату судового засідання. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що директор товариства мав право діяти від імені юридичної особи без довіреності, а порядок повідомлення учасників справи не було порушено.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №398/1096/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є позов про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки позивачку було звільнено за прогул.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Олександрійський педагогічний коледж, де працювала позивачка, є критично важливим для функціонування економіки в особливий період, тому роботодавець мав право відмовити у відпустці без збереження заробітної плати. Суд зазначив, що перебування позивачки за кордоном у цей період залежало від її волі, і вона не надала доказів поважності причин своєї відсутності. Суд також врахував, що позивачка була належним чином повідомлена про необхідність вийти на роботу, але не зробила цього. Суд підкреслив, що для звільнення за прогул важливим є не лише факт відсутності, а й поважність причин, і в даному випадку їх не було встановлено. Також, суд врахував, що роботодавець діяв добросовісно, а позивачка не надала достатніх доказів на підтвердження своїх вимог.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №212/4527/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за публічні заклики до зміни меж території України.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок та ухвалу без змін, підкресливши, що висновки судів попередніх інстанцій про винуватість особи ґрунтуються на об’єктивно з’ясованих обставинах, підтверджених доказами, зокрема, протоколами огляду інтернет-сторінки, обшуку, висновками експертів. Суд зазначив, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок, і касаційний суд не має права досліджувати докази або встановлювати обставини. Суд також врахував, що коментарі засудженої були різними за змістом, стосувалися різних подій і не були об’єднані єдиним злочинним наміром, що свідчить про повторність злочину. Суд відхилив доводи захисту про недоведеність складу злочину, втручання в коментарі та неврахування заяви засудженої, вважаючи їх необґрунтованими.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №382/1864/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є законність закриття кримінального провадження апеляційним судом у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування за обвинуваченням особи у вчиненні ДТП, що спричинила тяжкі тілесні ушкодження.
2. Апеляційний суд закрив кримінальне провадження, вважаючи, що закінчився строк досудового розслідування і що положення про виключення закриття провадження щодо тяжких злочинів проти життя та здоров’я не застосовуються до статті 286 КК, оскільки вона не входить до розділу II КК. Верховний Суд не погодився з таким висновком, наголосивши, що стаття 286 КК (порушення правил дорожнього руху) передбачає відповідальність за тяжкий злочин, де здоров’я особи є додатковим об’єктом посягання. ВС підкреслив, що відповідно до правової позиції об’єднаної палати Касаційного кримінального суду, виняток щодо закриття провадження стосується не лише злочинів, де життя та здоров’я є основним об’єктом, а й тих, де вони є додатковим об’єктом. Суд касаційної інстанції вказав на обов’язковість врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, наголошуючи, що апеляційний суд порушив вимоги кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №953/1091/22 (922/5144/23) від 04/09/2025
1. Предметом спору є правомірність скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі щодо поновлення запису про іпотеку.
2. Суд касаційної інстанції, підтримуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що спір між сторонами виник щодо наявності чи відсутності іпотеки на нежитлову будівлю. Верховний Суд підкреслив, що Касаційний цивільний суд раніше вже визначив, що саме господарський суд має вирішувати питання щодо іпотеки цієї будівлі, і це рішення було помилково не враховано судом першої інстанції при закритті провадження. Суд також відхилив аргументи скаржника про відсутність порушеного права у ТОВ “Сегура-Капітал”, вказавши, що ці питання мають вирішуватися під час розгляду справи по суті. Крім того, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження, оскільки ТОВ “Сегура-Капітал” є стороною у справі і має право на апеляційне оскарження.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №917/1861/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору пожертви нерухомого майна релігійною організацією на користь благодійного фонду та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на це майно.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що договір пожертви був укладений з перевищенням повноважень представником релігійної громади, оскільки статут громади передбачав колегіальне прийняття рішень щодо розпорядження майном через Парафіяльну раду, а договір був підписаний лише настоятелем одноосібно, без обов’язкового другого підпису члена ради. Суд також врахував, що благодійний фонд, укладаючи договір, повинен був знати про обмеження повноважень настоятеля, оскільки в договорі містилося посилання на статут громади. Крім того, суд звернув увагу на те, що сторони не визначили чітку мету використання пожертвуваного майна, що є обов’язковою умовою договору пожертви, і це може свідчити про недобросовісність сторін. Суд підкреслив, що схвалення правочину особою, яку представляють, має виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.
3. Суд вирішив касаційну скаргу релігійної організації задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції про визнання договору недійсним.
Справа №914/1402/25 від 22/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електроенергії та стягнення коштів, ініційоване прокурором в інтересах держави.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які повернули позовну заяву прокурору через несплату судового збору в повному обсязі. Суд зазначив, що прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, не є окремим позивачем поряд з органами, в інтересах яких подано позов, а реалізує свої повноваження від імені держави. Відповідно, прокурор не повинен сплачувати судовий збір за кожного з позивачів окремо, як це передбачено для випадків, коли позов подається кількома позивачами самостійно. Суд підкреслив, що прокурор має ті ж права та обов’язки, що й позивач, за винятком права укладати мирову угоду, і самостійно здійснює права та виконує обов’язки, пов’язані з розподілом судових витрат. Суд також врахував практику Великої Палати Верховного Суду щодо представництва інтересів держави прокурором у суді.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №910/9916/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс» на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 10 188 044,55 грн.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, не наводить конкретних аргументів у цій частині судового рішення. У вступній частині постанови перелічено лише склад суду, учасників справи та їх представників, а також зазначено суд, який ухвалив оскаржуване рішення. В резолютивній частині лише вказано про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відсутність мотивувальної частини у наданому уривку унеможливлює надання інформації щодо аргументів суду.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Товариства задовольнити частково, скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Справа №905/865/22 від 22/09/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Санвіт-Холдінг», оскільки АТ «Дашуківські бентоніти» довело належними доказами, що заборгованість перед ПрАТ «Завод обважнювачів» відсутня, оскільки було здійснено відступлення права вимоги та зарахування зустрічних однорідних вимог. Суд зазначив, що договори відступлення права вимоги та акт зарахування зустрічних однорідних вимог не були визнані недійсними в судовому порядку, а отже, є чинними та породжують відповідні права та обов’язки. Суд також відхилив доводи скаржника про неможливість передачі права вимоги за договором про постачання електроенергії, оскільки стаття 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не містить такої заборони, а договори відступлення вже не регулюють правовідносини з постачання електроенергії. Суд також врахував, що наказ про стягнення заборгованості з АТ «Дашуківські бентоніти» на користь ПрАТ «Завод обважнювачів» визнано таким, що не підлягає виконанню.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №278/1640/19 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження).
2. У цій резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду, а лише зазначено, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій – без змін. Повний текст постанови, де мають бути викладені мотиви прийнятого рішення, буде оголошено пізніше. Тому наразі неможливо проаналізувати, якими саме аргументами керувався суд касаційної інстанції.
3. Рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №910/2546/22 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України (Мін’юст) про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав оренди та суборенди земельних ділянок.
2. Суд зазначив, що спір виник між ТОВ «Герман-Агро» та ТОВ «Еконива», які вважають скасування реєстрації їхніх прав оренди та суборенди безпідставним, і ТОВ «Агро-Лан», яке ініціювало це скасування, стверджуючи, що право суборенди належить йому. Суд підкреслив, що Мін’юст не є належним відповідачем у спорах щодо речових прав на майно, оскільки спір про право цивільне відсутній між позивачами та Мін’юстом. Належним відповідачем є особа, чиє право оспорюється, в даному випадку – ТОВ «Агро-Лан». Суд також вказав, що вимога про скасування наказу Мін’юсту може бути інтерпретована як вимога про введення у володіння речовим правом, що відповідає належному способу захисту. **** Суд відступив від попередніх висновків, що у подібних спорах єдиним відповідачем може бути Мін’юст, а також від висновку, що вимога про оскарження наказу Мін’юсту не є належним способом захисту.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду про відмову в задоволенні позову – без змін.
Справа №910/22067/21 (910/19032/23) від 17/09/2025
1. Предметом спору є заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього засновника та директора ТОВ «Фармакс Україна» за зобов’язаннями боржника у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні заяви ліквідатора, оскільки ліквідатор не довів наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідачів та неплатоспроможністю боржника, а також не надав достатніх доказів, що підтверджують умисні дії відповідачів, спрямовані на доведення ТОВ «Фармакс Україна» до банкрутства. Суд зазначив, що ліквідатор не надав доказів звернення до керівництва товариства з запитами про надання документів, а також не ініціював витребування доказів у судовому порядку. Суд також врахував висновок ліквідатора, зроблений на основі аналізу фінансово-господарського стану боржника, про відсутність економічних ознак доведення до банкрутства. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника щодо сумнівів у автентичності договору про надання поворотної фінансової допомоги, оскільки договір не оспорювався у судовому порядку. Суд також відхилив доводи щодо неврахування апеляційним судом даних фінансової звітності, оскільки ці обставини не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/2498/18 (911/2934/20) від 17/09/2025
1. Предметом спору було оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою компанії Преміоррі ЛТД на ухвалу суду першої інстанції.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки Преміоррі ЛТД пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала достатніх доказів поважності причин пропуску. Суд зазначив, що компанія, будучи засновником ТОВ «Преміорі», мала проявляти інтерес до майнового стану підприємства та відслідковувати судові спори за його участю. ВС наголосив, що поновлення строку на оскарження можливе лише за наявності об’єктивних, непереборних обставин, які завадили своєчасно звернутися до суду, а корпоративний спір щодо розміру частки у статутному капіталі не є поважною причиною для пропуску строку. Також, Верховний Суд підкреслив важливість принципу правової визначеності, який передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. Суд касаційної інстанції не переоцінює обставини, які вже були оцінені судами нижчих інстанцій, а перевіряє правильність застосування норм права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Преміоррі ЛТД без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №753/353/25 від 23/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для цілей спадкування.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки заявниця не надала достатніх доказів, які б підтверджували факт спільного проживання з померлим як чоловік та жінка протягом щонайменше п’яти років до його смерті, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю; суди попередніх інстанцій зазначили, що факт догляду за хворим та допомога по господарству самі по собі не свідчать про сімейні відносини; суди також врахували, що реєстрація місця проживання заявниці була іншою, а надані фотографії та документи про спільні поїздки не підтверджують ведення спільного господарства; суди підкреслили, що обов’язок доказування лежить на сторонах, і суд не може збирати докази за власною ініціативою; суди оцінили докази на основі внутрішнього переконання, враховуючи їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності; суди дійшли висновку, що надані докази не відповідають стандарту “балансу вірогідностей”, необхідного для встановлення факту проживання однією сім’єю.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги.
Справа №357/10826/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав матері та стягнення аліментів на утримання дитини.
2. Суд відмовив у позбавленні батьківських прав, мотивуючи це тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, і в даному випадку немає достатніх доказів для його застосування. Суд врахував висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення матері батьківських прав, а також те, що перебування матері у виправній колонії об’єктивно ускладнює виконання нею батьківських обов’язків. Суд зазначив, що кримінальне засудження матері за злочин, вчинений не проти цієї дитини, не є автоматичною підставою для позбавлення батьківських прав, а має розглядатися в сукупності з іншими обставинами. Суд також зазначив, що позивач не довів свідомого ухилення матері від виконання батьківських обов’язків, а її перебування у в’язниці є об’єктивною перешкодою для цього. Суд наголосив на важливості забезпечення найкращих інтересів дитини та врахування її права на піклування обох батьків, якщо це не суперечить її благополуччю. Суд також врахував, що мати не відмовляється від виконання своїх батьківських обов’язків і бажає спілкуватися з дитиною.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у позбавленні батьківських прав – без змін.
Справа №338/766/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду, який залишив без змін вирок районного суду щодо особи, засудженої за незаконне полювання.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підкресливши, що призначене покарання у виді пробаційного нагляду є справедливим та достатнім, враховуючи обставини справи, особу винного, щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди. Суд зазначив, що пробаційний нагляд є сучасною альтернативою позбавленню волі, сприяє ресоціалізації правопорушників та зменшенню рецидивів, відповідає європейським стандартам кримінальної юстиції. Також, суд врахував, що сам факт вчинення правопорушення під час воєнного стану не означає автоматичної потреби в обмеженні волі, якщо не було доведено використання умов воєнного стану при вчиненні злочину. Суд також підкреслив, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та належним чином обґрунтував своє рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №177/437/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження працівником наказів про скасування додаткової заробітної плати та стягнення недоотриманої заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що під час дії воєнного стану, роботодавець мав право змінювати істотні умови праці без попереднього повідомлення працівника, посилаючись на Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Суд зазначив, що на час вчинення роботодавцем оспорюваних дій, він діяв у межах наданих чинним законодавством прав. Водночас, Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про оцінку дотримання строку звернення до суду, оскільки закінчення строку може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог виключно щодо обґрунтованого позову, а в даному випадку позовні вимоги є необґрунтованими по суті. Одночасне визнання позову необґрунтованим та застосування норм щодо строку звернення до суду є неможливим. Суд касаційної інстанції вказав на помилковість додаткового зазначення судами попередніх інстанцій пропуску строку звернення до суду, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими по суті.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій, виключивши з мотивувальних частин посилання на пропуск строку звернення до суду, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №910/4629/21 від 26/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь ДП “Гарантований покупець” пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення апеляційного суду без змін, виходив з наступного:
* Договірні зобов’язання між сторонами виникли у 2020 році, до введення воєнного стану, тому положення постанови НКРЕКП № 332, яка передбачає зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період воєнного стану, не застосовуються до цих правовідносин.
* Суд апеляційної інстанції правильно здійснив перерахунок пені, враховуючи, що позивач нарахував її за ставкою, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, та не врахував часткову сплату заборгованості.
* Суд апеляційної інстанції обґрунтовано здійснив перерахунок штрафу, оскільки позивач нарахував його на всю суму вартості послуги, а не на суму невиконаного грошового зобов’язання, як це передбачено умовами договору.
* Зменшення судом першої інстанції розміру штрафних санкцій на 50% відповідає положенням Цивільного та Господарського кодексів, які дозволяють суду зменшувати розмір неустойки, якщо вона є надмірно великою порівняно зі збитками кредитора, та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
* Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги ПрАТ “НЕК “Укренерго” та ДП “Гарантований покупець” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №909/952/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є вимога комунального підприємства про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення приватного підприємства, яке користується приміщенням без договірних відносин.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що комунальне підприємство має право оперативного управління майном, що дає йому право звертатися до суду з позовом про захист цього права. Суд вказав, що для задоволення негаторного позову достатньо, щоб позивач був титульним володільцем майна, а не лише власником. Також суд відхилив аргументи відповідача про те, що між сторонами існує спір щодо права власності, оскільки попереднім судовим рішенням було встановлено, що відповідач не має прав на спірне майно. Суд також зазначив, що вимога про “виселення” є належним способом захисту права в даному випадку, оскільки відповідач фактично займає приміщення без законних підстав.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/2954/24 від 22/09/2025
1. Предметом спору є стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Мішем» у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Суд, розглядаючи заяву ТОВ «Мішем» про стягнення судових витрат, керувався положеннями ГПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховував практику Європейського суду з прав людини. Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами, але їх розмір має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та їх значенням для сторони. Зменшення суми судових витрат можливе лише за клопотанням іншої сторони, яка має довести неспівмірність витрат. Щодо первісного касаційного перегляду, суд вказав, що розподіл судових витрат має здійснюватися судом, який ухвалює остаточне рішення у справі, і оскільки апеляційний суд вже відмовив у відшкодуванні цих витрат, а ТОВ «Мішем» не оскаржило це рішення, то касаційний суд не має повноважень здійснювати їх розподіл.
3. Суд частково задовольнив заяву ТОВ «Мішем», стягнувши з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з повторним касаційним переглядом судових рішень, та відмовив у задоволенні заяви в іншій частині.
Справа №278/1640/19 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне тяжке тілесне ушкодження та стягнення витрат на лікування потерпілого.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що покарання було призначено з урахуванням тяжкості злочину, обставин справи, даних про особу винного, а також застосування ст. 69 КК (призначення більш м’якого покарання). ВС врахував наявність рецидиву злочинів як обтяжуючу обставину, а також те, що злочин було скоєно під час іспитового строку. ВС підкреслив, що призначення умовного покарання є дискрецією суду, і в даному випадку суд обґрунтовано вирішив, що виправлення засудженого неможливе без ізоляції від суспільства. ВС також підтримав рішення про стягнення витрат на лікування потерпілого, оскільки прокурор правомірно представляв інтереси держави через невжиття лікувальним закладом заходів для відшкодування понесених витрат.
3. Верховний Суд залишив вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №761/24361/17 від 18/09/2025
1. Предметом спору є законність звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності за ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які звільнили особу від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України. Суд підкреслив, що перебіг строку давності може бути перерваний лише у випадку вчинення особою нового злочину, що має бути підтверджено обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого злочину не є достатньою підставою для переривання строку давності, оскільки не доводить факту вчинення злочину. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій дослідили надані прокурором документи, але не було надано доказів наявності обвинувального вироку щодо особи у іншому кримінальному провадженні. **** Суд підкреслив, що лише ухвалення обвинувального вироку встановлює факт вчинення особою нового злочину як підставу для переривання давності притягнення її до кримінальної відповідальності, посилаючись на власну сталу практику.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №761/24361/17 від 18/09/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про закриття кримінального провадження щодо особи, звільненої від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з його рішенням про закриття кримінального провадження. Прокурор оскаржував це рішення, але Верховний Суд не знайшов підстав для його скасування. Фактично, суд погодився з тим, що особу було правомірно звільнено від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, що є підставою для закриття кримінального провадження згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Суд касаційної інстанції, перевіривши матеріали справи, не встановив порушень, які б могли призвести до скасування рішення апеляційного суду.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №990/130/25 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження колишньою суддею Постанови Верховної Ради України про її звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги судді та вимога про поновлення на посаді.
2. Суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги колишньої судді, оскільки вона пропустила строк звернення до суду, встановлений процесуальним законодавством. Суд зазначив, що позивачка дізналася про своє звільнення ще у 2010 році, але звернулася до суду лише у 2025 році, що є значним пропуском строку. Суд не визнав поважними причини пропуску строку, на які посилалася позивачка, зокрема, триваюче кримінальне провадження, оскільки звільнення відбулося у зв’язку з порушенням присяги, а не через кримінальне переслідування. Суд також врахував, що позивачка вже неодноразово оскаржувала постанову про звільнення, і попередні рішення судів набрали законної сили. Суд підкреслив важливість дотримання процесуальних строків для забезпечення юридичної визначеності та належного відправлення правосуддя.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачці без змін.
Справа №991/2834/25 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила без змін ухвалу суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у скасуванні заходів забезпечення позову, оскільки обставини, на які посилався представник відповідача, вже були відомі суду під час вирішення питання про арешт майна. Суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлення факту набуття майна за рахунок законних доходів є предметом розгляду по суті позовних вимог, а також, що представник не надав доказів повноважень представляти інтереси всіх відповідачів, щодо майна яких просив скасувати арешт. Суд також врахував, що відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким клопотанням за наявності нових обставин.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду без змін.
Справа №583/914/24 від 22/09/2025
1. Предметом спору є оскарження засудженим ОСОБА_7 вироку апеляційного суду щодо його засудження за ч. 4 ст. 185 (крадіжка) та ч. 1 ст. 357 (викрадення, пошкодження, приховування документів) Кримінального кодексу України.
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 – без задоволення.
Справа №501/2173/23 від 22/09/2025
1. Предметом спору є обвинувачення трьох осіб у зловживанні службовим становищем та службовому підробленні при передачі в оренду земельної ділянки в акваторії морського порту.
2. Суд виправдав обвинувачених, оскільки прокурор не довів, що в їхніх діях були порушення законодавства, які б суперечили інтересам служби. Суд встановив, що земельна ділянка, хоч і розташована в акваторії порту, належала до комунальної власності, і її передача в оренду не суперечила закону. Також, суд не погодився з тим, що надання дозволу на оренду земельної ділянки завдало збитків державі, оскільки вартість ділянки не була доведена належними доказами. Суд зазначив, що невідповідність використаних для порівняння земельних ділянок, не дає можливості встановити реальну ринкову вартість спірної земельної ділянки. Крім того, суд підкреслив, що обмеження на оренду акваторії порту не поширюються на земельні ділянки під нею, оскільки це різні об’єкти з різним правовим режимом.
3. Суд ухвалив виправдувальний вирок щодо всіх обвинувачених, скасував арешт майна та відніс процесуальні витрати на рахунок держави.
Справа №904/4364/24 від 26/08/2025
1. Предмет спору – визнання укладеною додаткової угоди про продовження терміну дії оренди земельних ділянок для обслуговування торгових павільйонів.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні позову, вважаючи неможливим укладення додаткової угоди до договору оренди, строк дії якого закінчився. Верховний Суд наголосив, що суди не врахували положення статті 33 Закону України “Про оренду землі”, яка передбачає можливість поновлення договору оренди за певних умов, зокрема, за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом місяця після закінчення строку дії договору. Також не було враховано рішення міської ради про продовження терміну оренди. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди мали дослідити всі обставини справи, зокрема, наявність або відсутність заперечень орендодавця, та надати правову оцінку умовам додаткової угоди. Крім того, суди не врахували висновки Верховного Суду щодо тлумачення змісту договору та намірів сторін. В результаті, суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини, важливі для правильного вирішення спору, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №522/4697/23-Е від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі постанову апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що суд першої інстанції не вчинив всіх необхідних дій під час підготовчого провадження, а саме не вирішив питання про залучення правонаступника позивача у справі, хоча заява про це була подана. Також, суд першої інстанції не переконався у належному повідомленні позивача про розгляд справи. Верховний Суд не погодився з доводами касаційної скарги про те, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не мала на це права, оскільки вона є правонаступником позивача. Суд першої інстанції мав вчинити дії щодо залучення правонаступника і повідомляти його про судові засідання.
3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
Справа №911/1889/25 від 22/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції розглядав питання, чи правомірно апеляційний суд повернув апеляційну скаргу сільській раді через ненадання доказів надсилання копії скарги відповідачу, який не зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС). Суд зазначив, що згідно з Господарським процесуальним кодексом України (ГПК України), юридичні особи зобов’язані реєструвати електронні кабінети в ЄСІТС. Якщо ж юридична особа не виконала цей обов’язок, то сторона, яка подає документи до суду в електронній формі, звільняється від обов’язку надсилати копії документів такій особі. Суд підкреслив, що покладання на позивача додаткового тягаря з надсилання паперових копій документів відповідачу, який не виконав вимогу про реєстрацію електронного кабінету, є невиправданим. У такому разі обов’язок інформування відповідача про справу покладається на суд. Суд також вказав, що відповідач несе певні негативні наслідки невиконання обов’язку з реєстрації електронного кабінету, і ці наслідки є збалансованими та пропорційними.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №2-248/10 від 20/08/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо законності звернення стягнення на його пенсію в рамках виконавчих проваджень.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково залишили скаргу ОСОБА_1 без розгляду, посилаючись на наявність іншої справи між тими ж сторонами, з тим же предметом і підставами. Верховний Суд підкреслив, що скарги на дії державного виконавця не є тотожними позовним заявам, оскільки мають інший суб’єктний склад та різні вимоги з відмінних підстав. Суд також зазначив, що суди застосували статтю ЦПК, яка регулює залишення позову без розгляду, а не скарги на дії виконавця. Крім того, Верховний Суд наголосив на важливості забезпечення доступності правосуддя та права на ефективний судовий захист, гарантованих Конституцією України та міжнародними договорами.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №523/16003/21 від 17/09/2025
1. Предметом спору є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію змін до права власності на нерухоме майно та зобов’язання привести об’єкт до попереднього стану.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було скасовано рішення державного реєстратора про внесення змін до запису про право власності відповідача на нерухоме майно, оскільки ці зміни були внесені на підставі документів, які не підтверджували законність збільшення площі об’єкта. Суд також погодився з рішенням про зобов’язання відповідача привести об’єкт нерухомості до попереднього стану, оскільки було встановлено факт самочинного будівництва на земельній ділянці, що належить територіальній громаді, без отримання відповідних дозволів. Суд зазначив, що вимога про приведення об’єкта до попереднього стану є належним способом захисту прав власника земельної ділянки, а втручання у право власності відповідача є пропорційним, оскільки викликане його незаконними діями. Суд відхилив доводи касаційної скарги про порушення прав іпотекодержателя, оскільки останній не заявляв про порушення своїх прав та не приєднався до скарги. Суд також відхилив аргументи про намір позивача надати земельну ділянку в оренду, оскільки це не було оформлено належним чином.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №386/88/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за замах на вбивство, з проханням перекваліфікувати дії на завдання тяжких тілесних ушкоджень.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не повно перевірив обставини справи, зокрема, не взяв до уваги покази потерпілого, які мають значення для кваліфікації дій обвинуваченого. Суд апеляційної інстанції не врахував, що потерпілий душив засудженого, коли той завдав йому удари ножем, що може свідчити про стан необхідної оборони з перевищенням її меж. Апеляційний суд, викладаючи покази потерпілого, залишив поза увагою важливі моменти, що мають значення для правильного застосування кримінального закону. В результаті, апеляційний суд не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що в момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, засуджений знаходився в стані необхідної оборони, але при цьому перевищив її межі.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Справа №757/11662/24-к від 18/09/2025
1. Предметом спору є право адвоката оскаржити в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про повернення скарги на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу адвоката, вважаючи, що заявник у кримінальному провадженні не має права на представництво з правом оскарження судових рішень. ВС наголосив, що Конституція України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу, а КПК України передбачає право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора. ВС вказав, що апеляційний суд не врахував положення законів та дійшов передчасних висновків про необхідність повернення апеляційної скарги представника заявника. ВС підкреслив, що таке порушення є істотним, оскільки перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №916/3704/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ “Ю-ГАЗ” за ініціацією кредитора ТОВ “Центральний енергетичний контрагент” (ТОВ “ЦЕК”).
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, наголошуючи на декількох ключових моментах. По-перше, зміна боржником місцезнаходження після подання заяви про банкрутство не впливає на підсудність справи. По-друге, ініціювання провадження про санацію боржника після подання заяви про банкрутство не є перешкодою для розгляду справи про банкрутство, особливо якщо дії боржника виглядають непослідовними та недобросовісними. По-третє, суди попередніх інстанцій помилково визначили наявність спору про право, оскільки дії боржника щодо схвалення плану санації відбулися вже після подання заяви про банкрутство, що не може вважатися обґрунтованим спором, який би перешкоджав відкриттю провадження у справі про банкрутство. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність спору про право має бути очевидною та не створюватися штучно з метою уникнення процедури банкрутства. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №920/1042/22 від 22/09/2025
1. Предмет спору – скарга АТ «Міжнародний резервний банк» на бездіяльність державного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні скарги АТ «Міжнародний резервний банк», оскільки не було доведено наявності підстав для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця. Суди виходили з того, що виконавчий документ було видано після відкликання банківської ліцензії відповідача, але виконавче провадження відкрито щодо боржника, який перебуває в процедурі ліквідації, а не ліквідований. Суд врахував, що спірні зобов’язання виникли у боржника як поточні в ліквідаційній процедурі, і що стягувач не може бути позбавлений права на виконання судового рішення, якщо ліквідатор відмовляється добровільно його виконати. Суд також підкреслив, що “банк” та “уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб” є різними суб’єктами правовідносин.
3. Суд залишив касаційну скаргу АТ «Міжнародний резервний банк» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/15673/23 від 22/09/2025
1. Предмет спору – оскарження ухвали апеляційного суду про зупинення провадження у справі про стягнення заборгованості за послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження, оскільки не погодився з висновком апеляційного суду про подібність правовідносин у даній справі та справі, що розглядається об’єднаною палатою Верховного Суду. Суд касаційної інстанції зазначив, що у справі, яка розглядається об’єднаною палатою, ключовим є питання щодо визначення тимчасово окупованої території України та стягнення заборгованості за договором з оплати виробленої електричної енергії за “зеленим” тарифом за період з частини лютого до серпня 2022 року. Натомість у даній справі вирішується питання щодо належного/неналежного виконання договірних зобов’язань між двома суб’єктами господарювання, зареєстрованими на підконтрольній Україні території, щодо надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Верховний Суд підкреслив, що зупинення провадження є обґрунтованим лише у випадку, коли перегляд судового рішення Верховним Судом може вплинути на розгляд спору по суті.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №916/1952/25 від 23/09/2025
1. Предмет спору – визнання незаконним рішення виконкому, недійсним одностороннього розірвання договору оренди та пункту договору оренди берегозахисної споруди.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що невжиття заходів забезпечення позову могло ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову ТОВ “ФОКУС ЛОДЖИСТІКС”, оскільки Управління інженерного захисту планувало провести реконструкцію об’єкта оренди, що могло змінити його стан та унеможливити поновлення договору оренди на попередніх умовах. Суд врахував, що вжиті заходи не порушують права територіальної громади на власність, а лише тимчасово зберігають право користування об’єктом за ТОВ “ФОКУС ЛОДЖИСТІКС” до вирішення спору. Також суд зазначив, що ТОВ “ФОКУС ЛОДЖИСТІКС” належно виконувало умови договору оренди, сплачуючи орендну плату, і що суди не оцінювали законність одностороннього розірвання договору, а лише забезпечили можливість ефективного виконання рішення суду в майбутньому. Суд відхилив доводи скаржників про порушення принципу диспозитивності, оскільки уточнення формулювання заходів забезпечення позову не змінило суті заявлених вимог.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №202/1843/15-к від 23/09/2025
1. Предметом спору є забезпечення участі засуджених у касаційному розгляді їхніх касаційних скарг у режимі відеоконференції, оскільки вони були переведені до різних установ виконання покарань.
2. Суддя Верховного Суду, розглядаючи клопотання засуджених про забезпечення їхньої участі у касаційному розгляді, встановив, що касаційний розгляд вже призначено, а ухвалою Верховного Суду було забезпечено участь засуджених у режимі відеоконференції з попередньої установи. Однак, адміністрація цієї установи повідомила про переведення засуджених до інших установ. Враховуючи воєнний стан та необхідність забезпечення права засуджених на участь у розгляді їхніх касаційних скарг, суддя вирішив провести дистанційне судове провадження в режимі відеоконференції з установами, де наразі перебувають засуджені. Суддя посилається на статті 85-3, 391 КПК України 1960 року, які регулюють порядок касаційного провадження та забезпечення прав учасників процесу.
3. Суд ухвалив забезпечити проведення дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції між Верховним Судом та установами виконання покарань, де перебувають засуджені.
Справа №461/6351/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої особі внаслідок незаконного кримінального переслідування.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з тривалого перебування позивача під слідством, що призвело до моральних страждань та обмеження конституційних прав. Апеляційний суд скасував це рішення, вважаючи, що позивач не надав достатніх доказів завдання моральної шкоди, а сам факт перебування під слідством не є таким доказом. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, наголосивши, що у справах про відшкодування шкоди, завданої органами влади, діє презумпція завдання моральної шкоди, яку відповідач має спростувати. Суд також врахував тривалість кримінального провадження (понад 10 років) та його закриття за реабілітуючою підставою, що свідчить про моральні страждання позивача. Також, Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Справа №909/457/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту на користь ТОВ “Євротранстелеком” для експлуатації волоконно-оптичних ліній зв’язку, прокладених на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні АТ “Українська залізниця”.
2. Суд відмовив у задоволенні позову АТ “Українська залізниця”, оскільки волоконно-оптичний кабель ТОВ “Євротранстелеком” прокладений в інтересах обох сторін у межах договору про спільну діяльність, а правовідносини щодо використання, експлуатації та обслуговування ліній зв’язку вже врегульовані між сторонами. Суд зазначив, що АТ “Українська залізниця” не довела необхідності встановлення сервітуту для ТОВ “Євротранстелеком” та неможливості задоволення потреб відповідача в інший спосіб. Крім того, позивач не надав належних доказів визначення площі та меж частини земельної ділянки, щодо якої просить встановити сервітут, а також обґрунтування розміру плати за сервітут. Суд також врахував, що позивач самостійно використовує частину волоконно-оптичного кабелю, а також експлуатує та обслуговує волоконно-оптичний кабель, тому встановлення земельного сервітуту не вплине на фактичне становище суб`єктів спору та не надасть жодних прав відповідачу як сервітуарію. Суд також зазначив, що позивач не надав доказів звернення до відповідача з пропозиціями щодо встановлення земельного сервітуту, що включає подання проекту відповідного договору тощо.
3. Суд залишив касаційну скаргу АТ “Українська залізниця” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши відмову у встановленні земельного сервітуту та стягнувши з АТ “Українська залізниця” на користь ТОВ “Євротранстелеком” 10 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №591/4818/19 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування житлового будинку, укладеного між матір’ю та дочкою, оскільки позивач вважає, що цей договір був укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір дарування був укладений всупереч принципам добросовісності та недопустимості зловживання правом, оскільки на момент укладення договору дарувальник (мати) знала про значні боргові зобов’язання свого чоловіка (батька обдарованої) і, укладаючи договір дарування, діяла на шкоду інтересам кредиторів. Суд також врахував, що майно було відчужене на користь близького родича (дочки), а дарувальник та її чоловік продовжували користуватися подарованим будинком. Суд касаційної інстанції підкреслив, що цивільно-правові договори не повинні використовуватися для уникнення сплати боргів. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з одночасною кваліфікацією договору як фіктивного, оскільки відбувся реальний перехід права власності на майно, і виключив з мотивувальної частини рішення висновки про фіктивність договору.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині виключення висновків про фіктивність договору дарування, але в іншій частині залишив рішення без змін.
Справа №686/21841/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є заява про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, де заявник просив призначити себе опікуном над своїм недієздатним дядьком.
2. Суд частково задовольнив заяву, визнавши ОСОБА_3 недієздатним та встановивши над ним опіку, проте відмовив у призначенні ОСОБА_1 опікуном, мотивуючи це тим, що заявник не надав достатніх доказів спроможності виконувати обов’язки опікуна відповідно до вимог законодавства, зокрема, не було обґрунтовано відповідність такого призначення інтересам недієздатного, не проаналізовано фізичну можливість заявника здійснювати опіку з урахуванням його зайнятості та проживання в іншому місці, а також відсутня інформація про його матеріальну спроможність та неможливість виконання обов’язків опікуна іншими особами. Суд також зазначив, що подання органу опіки та піклування не містило достатнього обґрунтування необхідності призначення саме ОСОБА_1 опікуном, а апеляційний суд підкреслив, що заявником не доведено спроможність забезпечити належний догляд та життєзабезпечення підопічного. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №915/1917/19 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконними рішень органів державної влади щодо передачі в оренду та продажу земельної ділянки, а також визнання недійсними договорів оренди та купівлі-продажу цієї ділянки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій допустили ряд помилок при розгляді справи. Зокрема, вони не врахували, що питання про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою повинно було вирішуватися виключно на пленарному засіданні сільської ради, оскільки це стосується регулювання земельних відносин, що є виключною компетенцією ради. Крім того, суди не надали належної оцінки доводам прокурора щодо неправомірного відведення земельної ділянки ТОВ “Миколаївська водна компанія” поза конкурсом, оскільки будівництво полігону побутових відходів не належить до переліку об’єктів, для яких земельна ділянка може надаватися без проведення земельних торгів. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили на підставі яких доказів було встановлено, що до складу об’єкта нерухомого майна входить сміттєпереробний об’єкт. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сам факт надання земельної ділянки в постійне користування сільській раді не свідчить про автоматичний перехід права власності на цю ділянку до комунальної власності.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №751/8219/23 від 22/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило наслідки, передбачені ч. 2 ст. 286 КК України.
2. У резолютивній частині рішення відсутні аргументи суду. З тексту постанови відомо лише те, що захисник засудженого подав касаційну скаргу на вирок апеляційного суду. Верховний Суд розглянув цю скаргу, заслухав доводи сторін, включаючи засудженого, захисника та представника потерпілої в режимі відеоконференції, а також думку прокурора. Враховуючи обсяг роботи, судді вирішили оголосити лише резолютивну частину рішення, відклавши оголошення повного тексту на пізнішу дату. Суд посилається на статті КПК, якими він керувався при прийнятті рішення.
3. Верховний Суд залишив вирок Чернігівського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №501/3550/22 від 22/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року для підтвердження належності до громадянства України.
2. Суд задовольнив заяву, оскільки заявник надав достатньо доказів, які в сукупності свідчать про його постійне проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, а саме: паспорт громадянина колишнього СРСР, свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження дітей, трудову книжку, довідки про місце проживання та покази свідків. Суд врахував, що метою встановлення цього факту є отримання заявником паспорта громадянина України. Суд зазначив, що встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України». Суд також взяв до уваги, що відомостей про те, що заявник залишав територію України чи є громадянином іншої держави, матеріали справи не містять. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та надали їм належну оцінку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №904/1105/25 від 23/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням прав позивача та гарантує реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Суд зазначив, що вжиті заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами, оскільки вони забезпечують збалансованість інтересів сторін та можливість ефективного захисту прав позивача. Також, суд вказав, що відповідач не довів недоцільність чи неспівмірність вжитих заходів забезпечення, а можливість відповідача вільно розпоряджатися грошовими коштами може ускладнити виконання судового рішення в майбутньому. Суд врахував, що арештоване майно залишається у володінні власника, обмежуючи лише можливість розпорядження ним, і це не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову – без змін.
Справа №756/6461/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є встановлення юридичних фактів, зокрема, місця проживання дитини з батьком, факту зникнення безвісти матері, факту самостійного виховання дитини батьком та наявності у батька статусу одинокого батька для отримання державної соціальної допомоги.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на наступне:
* Суди попередніх інстанцій не встановили дійсний зміст та мету вимог заявника, який просив встановити факт зникнення безвісти матері дитини, посилаючись на статтю ЦК України, що регулює визнання особи безвісно відсутньою. У випадку незрозумілості вимог, суду слід було залишити заяву без руху для уточнення.
* Апеляційний суд не дослідив та не надав оцінку витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який був долучений до матеріалів справи та підтверджував набуття матір’ю дитини статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
* Суди попередніх інстанцій не розглянули всі вимоги заяви, зокрема, щодо встановлення місця проживання дитини з батьком та наявності у батька статусу одинокого батька.
* Суд касаційної інстанції зазначив, що неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
* **** Суд касаційної інстанції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду, в якій зазначено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку, та відступив від попередніх висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №541/149/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки встановив істотне порушення кримінального процесуального закону, а саме нероз’яснення обвинуваченому його права на розгляд справи колегіальним складом суду, що є обов’язковим у справах про злочини, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років. Суд зазначив, що таке порушення є істотним, оскільки могло вплинути на обґрунтованість та вмотивованість судового рішення, і апеляційний суд не звернув на це увагу. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості забезпечення права обвинуваченого на справедливий судовий розгляд та дотримання належної правової процедури, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини щодо суворого дотримання законів під час здійснення правосуддя. Суд також врахував, що в матеріалах справи відсутні докази роз’яснення такого права на попередніх етапах кримінального провадження.
3. Суд касаційної інстанції скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Справа №694/462/20 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 315 КК України (схиляння до вживання наркотичних засобів).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не повною мірою перевірив доводи апеляційної скарги захисника щодо суперечливості показань свідка, на яких ґрунтується обвинувачення, та наявності у цього свідка мотивів для обмови. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не провів всебічного аналізу обставин справи, не здійснив належної оцінки доказів, не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги, фактично продублювавши висновки місцевого суду. Також, апеляційний суд не звернув увагу на невстановлення точного часу вчинення злочину, що впливає на застосування строків давності.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №9901/374/21 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Президента України щодо не призначення позивачки на посаду судді.
2. Суд виходив з того, що позивачка пройшла всі етапи конкурсу на посаду судді та отримала рекомендацію ВРП про призначення її на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва, проте Президент України не розглянув подання ВРП протягом встановленого законом 30-денного терміну. Суд зазначив, що встановлений строк є гарантійним як для забезпечення формування корпусу суддів, так і для захисту права особи, яка брала участь у доборі на посаду судді. Суд також врахував, що повноваження Президента України щодо видання указів належать до виключної компетенції глави держави, і суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, віднесених до компетенції цього органу. Суд також взяв до уваги ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду, але зазначив, що це не є перешкодою для призначення позивачки на посаду судді, оскільки вона може бути переведена до іншого суду. Суд наголосив, що відмова позивачці у задоволенні позовних вимог свідчитиме про порушення її права на справедливий суд.
3. Суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду подання ВРП про призначення позивачки на посаду судді та зобов’язано Президента України розглянути це подання.
Справа №372/2967/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та їх витребування на користь держави.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову прокурора, вважаючи, що СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» є правонаступником КСП Агрокомбінат «Хотівський» на підставі постанови Вищого господарського суду України від 27 листопада 2007 року, і тому має право на земельні ділянки. Суди зазначили, що прокурор не довів припинення КСП іншим способом, ніж перетворення в СТОВ, і що спірні землі не перейшли у власність держави чи громади. Також суди послались на те, що терміни переоформлення земельних ділянок не були визначені законодавством. Верховний Суд не погодився з цими висновками, вказавши на те, що суди не встановили обставин, які б засвідчували прийняття КСП Агрокомбінат «Хотівський» рішення про реорганізацію підприємства шляхом перетворення. Також, склад членів (учасників) КСП Агрокомбінат «Хотівський» та СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» не співпадає. Крім того, суди не звернули увагу на те, що спірні земельні ділянки належать СТОВ Агрокомбінат «Хотівський» на підставі державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП Агрокомбінат «Хотівський».
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №720/1802/22 від 15/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо винуватості та міри покарання ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_15 та ОСОБА_7 за вчинення вимагання за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, в умовах воєнного стану.
2. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що кваліфікація дій засуджених за ч. 4 ст. 189 КК є правильною, оскільки їхні дії містили ознаки вимагання, а не розбою, оскільки вимога передачі майна була висунута раніше, ніж було застосовано насильство та заволодіння майном. Суд також врахував, що апеляційний суд безпосередньо дослідив докази, зокрема відеозапис та покази учасників, які підтверджують факт вимагання. ВС зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано застосував ст. 69 КК до ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_7, враховуючи їхні позитивні характеристики, молодий вік та відшкодування шкоди потерпілому, але відмовив у застосуванні цієї статті до ОСОБА_6, враховуючи його активну роль у злочині та старший вік. ВС не знайшов підстав для застосування ст. 75 та 104 КК до ОСОБА_13, оскільки це не забезпечить досягнення мети покарання, враховуючи його суспільну небезпечність.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційні скарги – без задоволення.
Справа №910/10520/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з державного підприємства “Гарантований покупець” на користь ТОВ “Єдиний Енергостандарт” боргу за поставлену електроенергію, а також 3% річних та інфляційних втрат.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки суди невірно застосували норми матеріального права, зокрема статті 625 та 530 Цивільного кодексу України, а також порушили норми процесуального права, не встановивши ключові обставини справи. Суди не з’ясували дати виникнення зобов’язання та прострочення, не перевірили розрахунок позивача, не навели власний розрахунок та не надали оцінку доводам відповідача. Суд першої інстанції помилково застосував постанову НКРЕКП, яка стосувалася іншого періоду, а апеляційний суд не виправив цю помилку. Верховний Суд наголосив на необхідності дослідження всіх доказів та наведення обґрунтованого розрахунку при вирішенні питання про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №916/2317/23 від 22/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження за рішенням суду, яким Регіональне відділення Фонду державного майна зобов’язано припинити порушення антимонопольного законодавства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з судами попередніх інстанцій, що Регіональне відділення Фонду не виконало рішення суду, оскільки просте розірвання договору оренди не усуває порушення антимонопольного законодавства, яке полягало у встановленні економічно необґрунтованої орендної плати. Суд зазначив, що для виконання рішення необхідно було змінити умови договору в частині орендної плати, а цього зроблено не було. Суд наголосив, що державний виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановлених виконавчим документом і законом. Посилання судів попередніх інстанцій на Порядок контролю за виконанням рішень органів Комітету, який не підлягав застосуванню у даному спорі, не призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Суд також підкреслив, що судове рішення є обов’язковим до виконання, і держава зобов’язана забезпечити ефективну систему виконання судових рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/37266/24-ц від 23/09/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої, на його думку, незаконними діями посадових осіб при розгляді його заяви про кримінальне правопорушення.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів на підтвердження факту завдання йому матеріальної та моральної шкоди саме з вини відповідача; реалізація позивачем права на оскарження процесуальних рішень не свідчить про протиправність дій прокуратури; відсутній причинний зв’язок між діями/бездіяльністю посадових осіб Офісу Генерального прокурора та негативними наслідками, на які посилається позивач; поновлення прав позивача ухвалою слідчого судді про зобов’язання внести відомості до ЄРДР є достатньою сатисфакцією. Суд також зазначив, що сам факт задоволення скарги позивача слідчим суддею не свідчить про завдання йому моральної шкоди. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обов’язок довести наявність шкоди та причинний зв’язок між неправомірною поведінкою та заподіяною шкодою покладається саме на позивача.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №295/8769/18 від 05/09/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) у зв’язку з невиконанням позичальником зобов’язань за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який, врахувавши умови кредитного договору, зокрема пункт про настання строку користування кредитом після 90 днів прострочення, правильно визначив момент припинення нарахування відсотків за кредитом. Апеляційний суд обґрунтовано вирахував суму заборгованості, на яку слід звернути стягнення, виходячи з фактичних обставин справи та умов договору. Суд апеляційної інстанції виконав вказівки Верховного Суду, надані при попередньому касаційному розгляді, щодо необхідності встановлення періоду нарахування відсотків та перевірки розміру заборгованості. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду та переоцінки доказів, що є неприпустимим на стадії касаційного перегляду. Суд касаційної інстанції відхилив посилання заявника на неврахування висновків Верховного Суду у інших справах, оскільки правовідносини у тих справах не є подібними до даної справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №906/43/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» до ТОВ «Овруч Стоун» у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали грошові вимоги ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» до ТОВ «Овруч Стоун» конкурсними, оскільки суди не повно дослідили обставини справи та не надали належної оцінки доказам. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди не встановили наявність належних доказів та поданих документів на підтвердження заявленого розміру кредиторських вимог, та не спростували заперечень розпорядника майна проти заявленого розміру грошових вимог кредитора. Верховний Суд вказав, що зобов’язання повернути майно, отримане за недійсним правочином, виникає з моменту набрання чинності рішенням суду про визнання правочину недійсним, і такі вимоги є поточними, якщо рішення прийнято після відкриття провадження у справі про банкрутство. Суд також наголосив на необхідності врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо моменту виникнення зобов’язання з повернення безпідставно отриманих коштів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині кредиторських вимог ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №404/8064/20 від 18/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним договору дарування частки житлового будинку, визначення частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що договір дарування є недійсним, оскільки дарувальник (ОСОБА_2) не мала достатнього обсягу прав на відчужувану частку майна на момент укладення договору. Суд зазначив, що визнання недійсним лише частини договору дарування, що стосується розміру частки, є неможливим, оскільки це позбавить договір його предмета. Також, суд відхилив аргументи касаційної скарги про те, що позивач має можливість отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, оскільки нотаріальне оформлення спадкових прав є неможливим через суперечності у правах на майно. Суд підкреслив, що ефективним способом захисту прав позивача в даній ситуації є визнання за ним права власності на спірне майно в судовому порядку, оскільки це відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Суд також зазначив, що відсутні підстави вважати, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у інших постановах, оскільки обставини справи, яка розглядається, відрізняються від обставин, розглянутих у цих постановах.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №689/2388/22 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).
2. У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, а лише зазначено, що касаційні скарги захисника та засудженого залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін. Щоб зрозуміти аргументи суду, необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, який буде проголошено пізніше. У повному тексті постанови будуть викладені мотиви, з яких Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій і відхилив касаційні скарги.
3. Верховний Суд залишив без задоволення касаційні скарги захисника та засудженого, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудженого залишив без змін.
Справа №689/2388/22 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій ретельно перевірили всі доводи захисту та обґрунтовано визнали їх безпідставними, спираючись на належні та допустимі докази. Суд зазначив, що умисел засудженого на вбивство був доведений, зокрема, враховуючи його осудність, спосіб вчинення злочину (удар ножем у спину), використання сірчаної кислоти після нанесення поранення, а також відсутність добровільної відмови від злочину. Суд також підкреслив, що сторона обвинувачення виконала вимоги ст. 290 КПК України, надавши стороні захисту доступ до всіх матеріалів досудового розслідування. Щодо цивільного позову, суд погодився з рішенням апеляційного суду щодо часткового задоволення позовних вимог, враховуючи глибину душевних страждань потерпілого та обставини справи. Суд касаційної інстанції підтвердив, що призначене покарання є справедливим та відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №761/7668/20-ц від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними додаткових угод до договорів та визнання попереднього договору укладеним.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, виходячи з того, що попередній договір між позивачем та АТ «ЗНВКІФ «Атлон» не був нотаріально посвідчений, а отже, є нікчемним і не створює обов’язку укласти основний договір. Апеляційний суд також зазначив, що позивач не довів порушення його прав оспорюваними додатковими угодами, оскільки він не є їх стороною. Суд касаційної інстанції підкреслив, що договір про купівлю-продаж квартири підлягає нотаріальному посвідченню, і відсутність такого посвідчення робить договір нікчемним. Суд також зазначив, що не має повноважень переоцінювати докази, які вже оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанову апеляційного суду – без змін.
