Справа №911/362/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про звільнення директора ТОВ, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що загальні збори учасників ТОВ мали право припинити повноваження директора на підставі частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України, яка дозволяє припиняти повноваження члена виконавчого органу товариства у будь-який час, з будь-яких підстав або без їх зазначення. Суд зазначив, що у таких спорах важливим є не наявність підстав для звільнення, а дотримання процедури ухвалення рішення про звільнення. Оскільки позивачка не оскаржила рішення загальних зборів про її звільнення, суд визнав звільнення правомірним. Також суд апеляційної інстанції не погодився з тим, що позивачка є одинокою матір’ю, оскільки у її дітей є батько, який сплачує аліменти.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, відмовивши в задоволенні позову.
Справа №906/127/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з колишнього голови правління акціонерного товариства збитків, завданих товариству внаслідок видання наказу про преміювання працівників на підставі рішення наглядової ради, яке, на думку позивача, було прийняте неправомочним складом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що голова правління, як виконавчий орган, повинен діяти в інтересах товариства добросовісно та розумно, а за наявності ознак очевидної протиправності рішення наглядової ради, зокрема, відсутності необхідної кількості голосів для його прийняття, повинен був повідомити про це наглядову раду. Суд також врахував, що на момент видання наказу про преміювання, протокол засідання наглядової ради містив інформацію про недостатню кількість голосів для прийняття рішення, а виправлення до протоколу були внесені вже після видання наказу та особою, яка на той момент не була членом наглядової ради. Суд відхилив доводи відповідача про порушення норм процесуального права, зокрема, щодо відмови в зупиненні провадження у справі та щодо оцінки доказів, зазначивши, що суди попередніх інстанцій діяли в межах своїх повноважень та з дотриманням норм процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/14122/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов’язання повернути земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову прокурора без розгляду. Суд першої інстанції вирішив залишити позов без розгляду, оскільки прокурор не надав відповідей на питання відповідача, які стосувалися можливості забудови земельної ділянки згідно з Генеральним планом Києва. Апеляційний суд, з яким погодився Верховний Суд, зазначив, що надання чи ненадання таких пояснень не є вирішальним для об’єктивного з’ясування обставин справи, і суд першої інстанції міг розглянути справу по суті на основі наявних доказів. Верховний Суд підкреслив, що залишення позову без розгляду є крайнім заходом, який застосовується лише тоді, коли суд позбавлений можливості вирішити спір через недоліки, допущені позивачем. Суд також зазначив, що ненадання відповідей в порядку статті 90 ГПК України не є безумовною підставою для залишення позову без розгляду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/2416/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є витребування прокуратурою майна (нежитлових приміщень), яке, на її думку, було незаконно приватизоване, у кінцевого набувача – фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, погодився з тим, що рішення органу місцевого самоврядування про приватизацію майна шляхом викупу було прийнято з порушенням вимог законодавства, оскільки не було підстав для застосування саме такого способу приватизації. Водночас, суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у витребуванні майна у кінцевого набувача, не дослідивши питання про те, чи вибуло майно з володіння територіальної громади поза її волею. Суд вказав, що суди не надали належної оцінки доводам прокуратури про те, що здійснення органом місцевого самоврядування права власності не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади. Також суд врахував, що пред’явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Суд зазначив, що для застосування такого речово-правового способу захисту, як витребування майна за правилами статті 388 Цивільного кодексу України, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у витребуванні майна та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №907/523/25 від 10/09/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду про забезпечення позову, враховуючи, що невжиття таких заходів може ускладнити захист прав позивача та виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач має право вільно розпоряджатися спірним майном. Суд зазначив, що заявник стверджує про незаконне вибуття майна з його власності на підставі підроблених документів, щодо чого відкрито кримінальне провадження, а відповідач може відчужити майно третім особам. Суд вказав, що накладення арешту не завдасть шкоди відповідачу, а лише тимчасово обмежить його право на відчуження майна. Суд також наголосив, що не зобов’язаний в кожному випадку вживати заходи зустрічного забезпечення, і сам факт незастосування зустрічного забезпечення не свідчить про неправомірність забезпечення позову.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №911/640/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення 3 797 782,09 грн за договором факторингу, де ТОВ “ФК “Діамант” виступає фактором, а ТОВ “Проктер Енд Гембл Україна” – боржником.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ТОВ “ФК “Діамант” не довело належними доказами факт реального надання послуг ТОВ “Анкор Персонал Україна” (клієнтом за договором факторингу) відповідачу ТОВ “Проктер Енд Гембл Україна” на суму, яка заявлена до стягнення. Суд зазначив, що акти здачі-приймання робіт містять посилання на інший договір (договір лізингу, а не договір надання послуг) та підписані особами, чиї повноваження не були підтверджені. Також, суд вказав, що прибуткові касові ордери не є належним доказом оплати авансового платежу за договором факторингу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що саме на позивача покладено обов’язок довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, і що суди попередніх інстанцій правомірно оцінили надані докази та дійшли висновку про недоведеність факту надання послуг. Верховний Суд наголосив, що його завдання полягає у забезпеченні сталості судової практики, а не у переоцінці доказів, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “ФК “Діамант” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/33/22 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про приватизацію комунального майна шляхом викупу, визнання недійсним договору купівлі-продажу цього майна та витребування майна з незаконного володіння.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував попередні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 387, 388 Цивільного кодексу України. Суд касаційної інстанції наголосив, що для витребування майна з чужого незаконного володіння важливим є те, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею. У даній справі, оскільки приватизація відбулася з порушенням процедури, майно вибуло з володіння територіальної громади поза її волею. Також, суд врахував, що на момент розгляду справи в касаційній інстанції вже існувала практика Верховного Суду, згідно з якою, у подібних правовідносинах, витребування майна можливе навіть від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову в частині витребування майна з незаконного володіння.
Справа №916/1294/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою банку на ухвалу суду першої інстанції щодо відмови у визначенні частки майна боржника у спільному майні подружжя.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу банку, виходив з того, що відповідно до ГПК України, ухвали суду першої інстанції про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору, з метою забезпечення права на апеляційний перегляд. Суд зазначив, що апеляційний суд здійснив звужувальне тлумачення процесуального закону, не врахувавши, що ухвала, якою відмовлено у задоволенні подання про визначення частки майна боржника, перешкоджає подальшому провадженню у справі та унеможливлює захист прав кредитора в інший спосіб, окрім як шляхом оскарження цієї ухвали. Суд також врахував, що у подібній справі Верховний Суд вже висловлював позицію про необхідність скасування судових рішень, ухвалених з порушенням норм процесуального права при розгляді подання державного виконавця про визначення частки майна боржника.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №907/577/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики, включаючи суму позики, відсотки річних та інфляційні втрати.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підкресливши, що відповідач отримав кошти за договором позики і не надав доказів їх повного повернення. Суд врахував численні акти звірки взаєморозрахунків та часткові платежі, які переривали строк позовної давності. Також суд зазначив, що введення карантинних заходів та воєнного стану в Україні зупиняли перебіг позовної давності, що дозволило позивачу звернутися до суду в межах встановлених строків. Суд відхилив доводи відповідача про те, що копія договору позики не є належним доказом, оскільки оригінал договору був оглянутий судом і визнаний відповідним копії. Суд також застосував стандарт доказування “вірогідності доказів”, підкреслюючи, що докази позивача є більш вірогідними, ніж докази відповідача.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №372/699/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав матері відносно її малолітнього сина.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не повною мірою врахував інтереси дитини та обставини справи. Зокрема, апеляційний суд не оцінив належним чином докази щодо умисного ухилення матері від виконання батьківських обов’язків, проігнорував висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення матері батьківських прав, а також не врахував обставини, встановлені рішенням суду у попередній справі про визначення місця проживання дитини. Крім того, суд не надав можливість дитині, яка досягла 12-річного віку, висловити свою думку щодо питання про позбавлення матері батьківських прав, що є порушенням норм міжнародного та національного законодавства. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд не розглянув можливість попередити матір про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов’язків щодо виховання сина.
3. Суд касаційної інстанції постановив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №335/9378/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило наслідки).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд вирішив залишити касаційні скарги засудженого, захисника та потерпілої без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №607/5887/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №904/6706/23 від 09/09/2025
1. Предметом спору є скасування рішення комісії оператора системи розподілу про донарахування споживачу обсягу необлікованої електричної енергії через виявлені порушення в роботі лічильника.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що між сторонами існують договірні відносини, врегульовані Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ). Суд встановив, що оператор системи розподілу (відповідач) правомірно склав акт про порушення на підставі виявленої несправності в роботі лічильника позивача. Суд зазначив, що донарахування обсягу електричної енергії було здійснено відповідно до вимог ПРРЕЕ та Кодексу комерційного обліку електричної енергії, оскільки було виявлено тимчасове порушення роботи вузла обліку не з вини споживача. Суд підкреслив, що розрахунок обсягу недоврахованої електроенергії проводився на основі середньодобового споживання після відновлення роботи вузла обліку, з урахуванням періоду нарахування, визначеного Кодексом. Суд також зазначив, що нарахування вартості недоврахованої електричної енергії за результатами рішення комісії оператора системи розподілу не вимагає доведення вини споживача як обов`язкової умови.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/3826/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є стягнення коштів за позовом АТ “Укргазвидобування” та скасування господарських санкцій і стягнення коштів за зустрічним позовом ТОВ “Завод нафтогазового обладнання”.
2. На жаль, у наданому тексті відсутні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення. Є лише вступна та резолютивна частини постанови. Щоб надати повний аналіз, необхідно мати повний текст судового рішення, де викладено мотиви суду. Без аналізу мотивів суду неможливо зрозуміти, чому суди попередніх інстанцій помилилися і які саме обставини потребують додаткового дослідження.
3. Верховний Суд скасував рішення Господарського суду Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду, передавши справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Справа №357/11054/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що договір оренди землі між позивачем та попереднім власником закінчився, і власник правомірно розпорядився своєю ділянкою, уклавши договір з іншим орендарем. Суд зазначив, що переважне право позивача на поновлення договору не було порушено, оскільки орендодавець висловив свою незгоду на продовження орендних відносин. Суд також підкреслив, що автоматична пролонгація договорів оренди, передбачена законодавством у зв’язку з воєнним станом, не застосовується до даного випадку, оскільки строк дії договору закінчився після скасування цієї норми. Суд врахував, що для поновлення договору оренди необхідна згода обох сторін, і відсутність такої згоди унеможливлює визнання договору поновленим. Також суд касаційної інстанції зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих з позивача на користь відповідачів, вважаючи попередньо визначені суми завищеними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №539/257/22 від 03/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не звернули увагу на те, що позов було пред’явлено до неналежних відповідачів, а саме до сина та матері померлого, не встановивши, чи прийняли вони спадщину та чи є вони належними спадкоємцями. Суди не врахували, що належними відповідачами у такій категорії справ є спадкоємці, які прийняли спадщину, або, за їх відсутності, територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували коло спадкоємців, які прийняли спадщину, та не встановили, чи є син померлого належним відповідачем за пред’явленим позовом.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №484/6992/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору у цій справі є встановлення факту батьківства померлого чоловіка щодо дитини, яка народилася після його смерті.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги матері дитини, враховуючи кілька ключових моментів. По-перше, відповідач (брат померлого) ухилився від проведення молекулярно-генетичної експертизи, призначеної судом для встановлення кровної спорідненості між ним та дитиною, що дозволило суду визнати факт батьківства встановленим. По-друге, суди взяли до уваги інші докази, надані позивачем, які підтверджували визнання померлим свого батьківства за життя. Суд касаційної інстанції наголосив, що висновок експертизи ДНК є важливим, але не єдиним доказом, і у випадку ухилення від її проведення, суд може враховувати інші докази у сукупності. Суд також зазначив, що відповідач не звертався з клопотанням про проведення експертизи за межами України, де він тимчасово перебував, що підкреслює його ухилення від процесуальної дії.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши встановлення факту батьківства.
Справа №303/5611/20 від 09/09/2025
1. Предметом спору є законність виправдувального вироку відносно двох колишніх працівників поліції, обвинувачених у перевищенні службових повноважень, що супроводжувалися насильством.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на істотні порушення кримінального процесуального закону, а саме: апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи; не обґрунтував належним чином відмову в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, зокрема, показань свідків та висновку судово-медичної експертизи; помилково визнав недопустимим доказом висновок судово-медичної експертизи, пославшись на відсутність оригіналів медичних документів у матеріалах справи, не врахувавши практику Верховного Суду з цього питання; не дослідив безпосередньо докази, надавши їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, порушивши принцип безпосередності дослідження доказів.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №309/332/25 від 09/09/2025
1. Предметом спору є правомірність ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді про дозвіл на позапланову ревізію.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково закрив провадження, посилаючись на те, що ухвала слідчого судді про дозвіл на ревізію не підлягає оскарженню; Верховний Суд наголосив, що Велика Палата Верховного Суду вже висловила позицію, згідно з якою апеляційні суди зобов’язані відкривати провадження за скаргами на ухвали слідчих суддів про надання дозволу на проведення позапланових перевірок, посилаючись на необхідність забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, гарантованого Кримінальним процесуальним кодексом України; Суд також підкреслив, що суди повинні враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права для забезпечення єдності судової практики; Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги кримінального процесуального закону, не відкривши апеляційне провадження, що є підставою для скасування його ухвали.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №916/574/15-г від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт, а також пені, інфляційних втрат та відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу, зосередився на питанні застосування позовної давності до вимог про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, а також на можливості зменшення їх розміру. Суд підкреслив, що право на стягнення інфляційних втрат і відсотків річних виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов’язання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову, з урахуванням періоду дії карантину та воєнного стану, коли перебіг позовної давності було продовжено/зупинено. Суд також зазначив, що зменшення розміру процентів річних можливе лише до законодавчо встановленого мінімального розміру – трьох відсотків річних, а інфляційні втрати не підлягають зменшенню, оскільки є способом захисту майнового права кредитора від знецінення коштів. Крім того, суд відхилив доводи відповідача про повторний розгляд справи, оскільки предмет та підстави позову відрізняються від попередньої справи, хоча склад учасників і був тотожним.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення процентів річних та інфляційних втрат і направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №367/1916/20 від 10/09/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні власністю, а саме земельною ділянкою та будівлею аптеки, шляхом зобов’язання відповідача знести самочинно збудовану прибудову.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам порушення права власності позивачки на будівлю, розташовану на її земельній ділянці, внаслідок самочинної добудови до сусідньої будівлі, що призвело до погіршення споживчих якостей будівлі аптеки. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд обмежився лише відсутністю підтвердження факту порушення меж земельної ділянки, не врахувавши висновок експертизи про невідповідність прибудови будівельним нормам і правилам та погіршення споживчих якостей будівлі позивачки. Суд касаційної інстанції наголосив на тому, що власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своїм майном, і знесення самочинного будівництва є можливим у разі істотного порушення будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб. Також, суд касаційної інстанції послався на практику ЄСПЛ щодо необхідності належного вивчення судом усіх доводів сторін.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1.
Справа №752/5279/20 від 03/09/2025
1. Предметом спору є правомірність державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ПАТ «МАРС» та право позивача на оформлення цієї ділянки в користування.
2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, зазначив, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки замість вимоги про визнання відсутності права користування земельною ділянкою в іншої особи, вимагав скасування рішення про державну реєстрацію цього права, а також вимагав визнання “права на оформлення” земельної ділянки замість визнання безпосередньо права користування. Крім того, суд вказав, що у спорах про право на земельну ділянку державної або комунальної власності, належним відповідачем є не лише інший користувач, а й відповідний орган державної влади або місцевого самоврядування, який має право розпоряджатися цією ділянкою, а позивач не залучив такий орган до участі у справі. Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій не врахували, що належним способом захисту цивільних прав особи, яка у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право користування земельною ділянкою відповідача відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване таке право, про визнання відсутнім права користування. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, але змінив мотивувальну частину рішень, вказавши на неналежний спосіб захисту та неналежний суб’єктний склад відповідачів. Щодо судових витрат, суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції про часткове відшкодування витрат на правничу допомогу, але скасував додаткову постанову апеляційного суду, оскільки відповідач не довів понесення витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1, касаційні скарги ПАТ «МАРС» залишив без задоволення, змінив мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, залишив без змін додаткове рішення суду першої інстанції та скасував додаткову постанову апеляційного суду.
Справа №643/6711/16-ц від 10/09/2025
1. Предметом спору є вимога Харківської міської ради про внесення змін до договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди у зв’язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки землі.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не встановив поважні причини значного пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не з’ясував, чи є правові підстави для його поновлення. ВС наголосив, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. ВС зазначив, що сам по собі висновок про наявність поважних причин для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення такого строку. Також ВС вказав на те, що апеляційний суд не врахував, що особа, яка подала апеляційну скаргу, знала про існування оскаржуваного рішення протягом тривалого часу, але не надала належного обґрунтування причин пропуску строку на оскарження.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №757/19417/23-ц від 10/09/2025
1. Предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи, а саме визнання дій відповідача (ТОВ «ЗН УА») щодо поширення інформації про позивача (ОСОБА_1) в інтернеті такими, що порушують його немайнове право на використання імені, та зобов’язання видалити відповідну публікацію.
2. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач порушив немайнове право позивача на використання його імені, оскільки поширив інформацію про нього як про особу, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, що прямо заборонено статтею 296 ЦК України. Суд зазначив, що наявність суспільного інтересу до інформації не виключає необхідності дотримання цієї норми. Також було враховано, що справа стосується захисту немайнового права на використання імені, а не захисту персональних даних чи спростування недостовірної інформації. Суд підкреслив, що порушення прямої законодавчої заборони на використання імені підозрюваної особи не може тлумачитись як критика у ЗМІ. Водночас, Верховний Суд вказав, що зобов’язання видалити всю публікацію є надмірним, оскільки частина інформації не стосується позивача, і змінив рішення судів попередніх інстанцій, обмеживши зобов’язання відповідача видаленням з публікації лише посилання на ім’я позивача.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій, зобов’язавши ТОВ «ЗН УА» видалити з публікації лише посилання на ім’я ОСОБА_1, а не всю публікацію, та перерозподілив судові витрати.
Справа №552/1960/21 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційційній інстанції. Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції, ймовірно, встановив істотні порушення норм кримінального процесуального права, допущені апеляційним судом при перегляді вироку суду першої інстанції, які могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення. Можливо, апеляційний суд не повною мірою дослідив доводи апеляційної скарги захисника або не надав належної оцінки доказам, що мали значення для правильного вирішення справи. Також, ВС обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Справа №309/3292/23 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо засудження ОСОБА_6 за умисне вбивство (ст. 115 ч. 1 КК України).
2. Верховний Суд залишив вирок без змін, оскільки суд першої інстанції, дослідивши всі докази, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 в умисному вбивстві, а апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника та визнав їх безпідставними. Суд врахував покази свідків, протоколи огляду місця події, висновки експертиз, зокрема судово-медичної та психіатричної, а також визнання вини самим засудженим. Доводи захисту про відсутність умислу на вбивство та стан стресу спростовуються висновком експертизи, яка підтвердила, що ОСОБА_6 усвідомлював свої дії та міг ними керувати. Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у повторному дослідженні відеозапису, оскільки сторона захисту не наполягала на цьому під час розгляду справи в суді першої інстанції. Неточності в анкетних даних засудженого не впливають на законність судових рішень.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій щодо засудження ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 1 КК України.
Справа №613/1130/17 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 186 КК (грабіж, поєднаний з проникненням у житло) та ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 162 КК (порушення недоторканності житла).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 – без змін.
Справа №529/984/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду, а лише зазначено, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а вироки судів попередніх інстанцій – без змін. Повний текст постанови буде оголошено пізніше, де і будуть викладені мотиви прийнятого рішення. З тексту можна зробити висновок, що суди попередніх інстанцій визнали доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а апеляційний суд погодився з таким рішенням. Захисник ОСОБА_6 подав касаційну скаргу, ймовірно, вважаючи вироки незаконними та необґрунтованими, однак Верховний Суд не знайшов підстав для їх скасування чи зміни. Відсутність деталізації в резолютивній частині не дозволяє встановити конкретні аргументи сторін та мотиви суду.
3. Верховний Суд залишив без зміни вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7, а касаційну скаргу захисника залишив без задоволення.
Справа №908/1267/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків з товариства з обмеженою відповідальністю, які, на думку позивача, виникли внаслідок завищення вартості виконаних робіт за договором капітального ремонту колісних пар.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків, а саме: протиправної поведінки відповідача, причинного зв’язку між цією поведінкою та збитками, а також вини відповідача. Суд зазначив, що вартість робіт була погоджена сторонами в договорі, акти виконаних робіт підписані без зауважень, і відсутні докази недійсності договору або зміни його умов. Суд також вказав, що акт ревізії Державної аудиторської служби України не є належним доказом завдання збитків, оскільки між сторонами існують договірні відносини, які встановлюють обсяг та вартість послуг. Крім того, суд підкреслив, що вимога Держаудитслужби про відшкодування збитків адресована позивачу, а не відповідачу, і не є рішенням, яке безпосередньо породжує обов’язки для відповідача. Суд також зазначив, що відмова у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи не є безумовною підставою для скасування рішення суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/1528/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення державного кадастрового реєстратора щодо внесення змін до меж земельної ділянки та зобов’язання привести конфігурацію ділянки у відповідність до первинного проекту землеустрою.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних доказів протиправних дій відповідача щодо зміни меж земельної ділянки. Твердження позивача ґрунтуються на документах, складених Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель, які не підтверджують невідповідність відомостей Державного земельного кадастру даним землевпорядної документації. Важливо, що позивач сам надав дозвіл на проектування житлового будинку на спірній ділянці вже після стверджуваних змін меж, що свідчить про визнання існуючих меж. Суд зазначив, що позивач не позбавлений можливості виправити помилки в кадастрі у встановленому законом порядку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції, і він перевіряє лише правильність застосування норм права.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №552/1960/21 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не повною мірою дотримався вимог кримінального процесуального закону при перегляді вироку суду першої інстанції. Зокрема, апеляційний суд не надав належного обґрунтування своїм висновкам, обмежившись загальними формулюваннями при перевірці доводів апеляційної скарги сторони захисту. Суд не врахував суперечності у висновках експертиз, на які посилався суд першої інстанції, і не обґрунтував, чому одні висновки експертів були враховані, а інші – ні. Крім того, апеляційний суд не надав належної оцінки показанням свідка, які відрізнялися від висновків суду першої інстанції. Також, апеляційний суд, не досліджуючи відеозапис, надав йому власну оцінку встановивши з нього кількість заподіяних ударів потерпілому, що є порушенням принципу безпосередності дослідження доказів. Враховуючи доводи апеляційної скарги захисника, прохання сторони захисту про повторне дослідження доказів не було необґрунтованим.
3. Верховний Суд ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Справа №645/5440/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні крадіжки, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України.
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументи суду. Для їхнього розуміння необхідно ознайомитись з повним текстом постанови, який буде оголошено 15 вересня 2025 року. Без повного тексту неможливо зрозуміти, чому Верховний Суд вирішив, що апеляційний суд допустив помилки при розгляді справи ОСОБА_6. Можливо, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права, або не врахував важливі обставини справи, що призвело до скасування його ухвали.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №404/8741/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду. З тексту постанови відомо лише те, що Верховний Суд розглянув касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та прокурора на ухвалу апеляційного суду. При цьому, повний текст постанови буде складено пізніше, де і будуть викладені мотиви прийнятого рішення. Наразі, можна лише констатувати, що Верховний Суд не знайшов підстав для скасування ухвали апеляційного суду, а касаційну скаргу засудженого залишив без задоволення. Це може свідчити про те, що суд погодився з висновками апеляційної інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_6 та правильності застосування до нього кримінального закону. Також, можливо, суд не знайшов істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_6 – без задоволення.
Справа №758/9907/21 від 08/09/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання двох малолітніх дітей, народжених у цивільному шлюбі, між їхніми батьками, які проживають окремо.
2. Суд, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, виходив з наступного: по-перше, враховано тривале проживання молодшого сина з батьком, що забезпечує дитині стабільне та безпечне середовище; по-друге, батько приділяє належну увагу здоров’ю та розвитку дитини, зокрема, займається лікуванням виявлених у неї порушень; по-третє, суди взяли до уваги висновки психологічних експертиз, які підтверджують прихильність дитини до батька та позитивний вплив батьківського піклування; по-четверте, хоча орган опіки та піклування рекомендував проживання обох дітей з матір’ю, суд має право не погодитися з цим висновком, якщо він суперечить інтересам дитини; по-п’яте, суд врахував, що батько створив належні умови для проживання та виховання дитини, зокрема, забезпечив житлом та продемонстрував фінансову спроможність утримувати сина, який проживає з ним за кордоном. Суд також врахував інформацію про внесення до ЄРДР відомостей про самовільні дії матері по відношенню до сина.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про визначення місця проживання доньки з матір’ю, а сина з батьком – без змін.
Справа №910/1615/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з компанії “Альфа-Лізинг Україна” на користь фермерського господарства “Олександрівське 2020” суми попередньо сплачених лізингових платежів, оскільки об’єкт лізингу так і не був переданий.
2. Суд апеляційної інстанції задовольнив позов фермерського господарства, оскільки “Альфа-Лізинг Україна” не надала належних доказів передачі об’єкта лізингу, зокрема оригіналів актів приймання-передачі, а надані копії були оскаржені позивачем. Суд також відхилив доводи відповідача про оплату лізингових платежів третьою особою, оскільки договір про покладання виконання зобов’язання на третю особу не був підписаний позивачем. Суд врахував, що реєстрація податкових накладних не є беззаперечним доказом поставки об’єкта лізингу, а також взяв до уваги інформацію від Державної митної служби про відсутність митного оформлення відповідного обладнання. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а “Альфа-Лізинг Україна” не змогла цього зробити. Суд касаційної інстанції також зазначив, що податкова накладна має оцінюватись в сукупності з іншими доказами у справі.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “Альфа – Лізинг Україна” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №922/4425/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору перевезення вантажу та додаткової угоди до нього, укладених між ТОВ «СПЕЦ-АВТО-СЕРВІС» та ТОВ «СПЕЦТОПСЕРВІС».
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що договір був укладений з порушенням вимог закону. Суд зазначив, що договір підписаний директором ТОВ «СПЕЦ-АВТО-СЕРВІС», який діяв на підставі статуту, і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб відсутні дані про обмеження його повноважень. Крім того, на момент укладення договору неможливо було визначити його як значний правочин, оскільки вартість послуг визначалася в ТТН та актах наданих послуг. Суд також врахував, що відповідач здійснив передоплату за договором, що свідчить про його намір виконати договір. Позивач не довів недобросовісність або нерозумність дій відповідача при укладенні оспорюваних правочинів. Суд також зазначив, що позивач самостійно визначив у статуті товариства умову надання згоди загальних зборів на вчинення значного правочину, якщо вартість майна перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, але не надав фінансову звітність за відповідний період.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №922/2954/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за виконані будівельні роботи на об’єкті капітального ремонту бульвару, де підрядник вимагав оплату, а замовник відмовлявся підписувати акти виконаних робіт.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що замовник не надав обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт, що згідно з Цивільним кодексом України та умовами договору, зобов’язує його оплатити роботи. Суд відхилив аргументи замовника про виконання лише частини робіт, оскільки договір не передбачає оплату лише після завершення всього обсягу робіт. Також, суд відхилив клопотання про призначення експертизи, оскільки замовник не надав доказів невідповідності робіт проектній документації та втратив право заявляти про недоліки, своєчасно не висловивши заперечень. Щодо витрат на правничу допомогу, суд визнав їх обґрунтованими, оскільки представництво здійснювалося на підставі ордеру, виданого відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а наданий акт про надану правову допомогу підтверджував обсяг та вартість наданих послуг.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши обов’язок замовника оплатити виконані роботи.
Справа №335/1954/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження щодо стягнення заробітної плати з акціонерного товариства, яке включено до переліку об’єктів малої приватизації.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що згідно з Законом України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов’язаний зупинити виконавчі дії у разі включення підприємства-боржника до переліку об’єктів приватизації. Суд наголосив, що це обмеження є законним, має на меті забезпечення суспільного інтересу в ефективній приватизації державного майна. Також, суд вказав, що стягувач не позбавлений можливості отримати виконання судового рішення після завершення приватизації, а у випадку необґрунтованої затримки з виконанням, може претендувати на компенсацію від держави. Суд врахував, що приватизація передбачає погашення боргів по заробітній платі інвестором, а обмеження виконавчих дій сприяє контролю за реалізацією майна підприємства для відновлення його діяльності ефективним власником. Суд відхилив посилання скаржника на порушення права на мирне володіння майном, оскільки зупинення виконавчих дій є тимчасовим заходом.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №756/9016/22 від 03/09/2025
1. Предметом спору є заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу та судового збору, понесених у зв’язку з розглядом справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, керувався наступними аргументами: по-перше, згідно з ЦПК України, суд може ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати; по-друге, судові витрати складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу; по-третє, сторона повинна подати попередній розрахунок судових витрат разом з першою заявою по суті спору, а для визначення розміру витрат на правничу допомогу – детальний опис робіт адвоката; по-четверте, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони; по-п’яте, сторона повинна заявити про розмір понесених витрат до закінчення судових дебатів або протягом п’яти днів після ухвалення рішення, подавши відповідні докази. Суд зазначив, що заявниця не подала заяву про понесені витрати під час розгляду справи в касаційній інстанції, як це передбачено статтею 141 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу. Водночас, оскільки касаційну скаргу було задоволено, а рішення судів попередніх інстанцій скасовано в частині позовних вимог до ОСОБА_2, сплачений нею судовий збір за подання касаційної скарги підлягає стягненню з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
3. Суд частково задовольнив заяву ОСОБА_2, стягнувши з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на її користь судовий збір за подання касаційної скарги, а в іншій частині заяви відмовив.
Справа №947/6594/20 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, скасування державного акта на право власності на землю та встановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками будинку.
2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, зазначив, що для захисту цивільного права має бути обраний ефективний спосіб захисту, який відповідає суті порушеного права та характеру спірних правовідносин. У даній справі, вимога про скасування державного акта не є ефективним способом захисту, оскільки позивач прагне встановити порядок користування земельною ділянкою, а не позбавити відповідача права власності. Суд також вказав, що позивач не довела, яким чином оспорювані рішення міської ради порушують її права, свободи та інтереси. Щодо зустрічного позову, суд погодився з попередніми інстанціями, що власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своїм майном, і оскільки було доведено, що відповідач перешкоджає позивачу у користуванні земельною ділянкою, зустрічний позов підлягає задоволенню. Суд також відхилив доводи касаційної скарги про необхідність призначення експертизи, оскільки вони не мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову, але залишив без змін рішення в частині задоволення зустрічного позову про усунення перешкод у користуванні власністю.
Справа №915/890/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування збитків, завданих протиправними діями Миколаївської митниці, пов’язаних з відмовою у митному оформленні та продовженні строку тимчасового ввезення буксира.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який зменшив суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат. Апеляційний суд врахував, що значну частину роботи адвоката становив аналіз обставин, вже встановлених у попередній адміністративній справі, яку вів той самий адвокат. Також, суд взяв до уваги, що розрахунок матеріальної шкоди був здійснений аудиторською фірмою, а участь адвоката зводилась до формального долучення документів. Суд касаційної інстанції наголосив, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом. Суд касаційної інстанції також зазначив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №902/1052/23 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про будівництво багатоповерхових житлових будинків, укладеного між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Приватним підприємством “Особняк Центр”.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, хоч і правильно зазначив про необхідність дослідження обрання прокурором належного способу захисту, не врахував обставини часткового виконання договору, що має значення для визначення ефективності обраного способу захисту. Місцевий господарський суд, в свою чергу, не врахував пояснення прокурора та не дослідив подані ним докази щодо невиконання умов договору, зупинення виготовлення проєктно-кошторисної документації та відсутність будівництва. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні надавати повну та всебічну оцінку наявним доказам, а викладення у рішенні лише доводів однієї сторони є порушенням принципу рівності учасників судового процесу. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №684/381/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення позивача з посади діловода, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повною мірою дослідив обставини справи, зокрема, не з’ясував, чи були запропоновані позивачу всі наявні вакансії, які вона могла б обіймати з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду, як це передбачено статтею 49-2 КЗпП України. Суд зазначив, що обов’язок роботодавця пропонувати всі наявні вакансії не залежить від подання працівником заяви про призначення на посаду, особливо в умовах воєнного стану, коли конкурси на посади в органах місцевого самоврядування не проводяться. Крім того, апеляційний суд не дослідив вимоги до конкретних посад в органі місцевого самоврядування та відповідність позивача цим вимогам, обмежившись лише загальним посиланням на вищі кваліфікаційні вимоги. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №752/16850/14-ц від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на квартиру, яку позивач вважає своєю особистою власністю, а відповідач – спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вимога про встановлення факту припинення шлюбних відносин не є ефективним способом захисту прав у справах про поділ майна подружжя, а є лише підставою для вирішення такої справи. Оскільки метою сторін є поділ спільного майна, вимога про встановлення факту припинення шлюбних відносин не є належним способом захисту. Крім того, суди не врахували, що на момент розгляду справи квартира вже була продана третій особі, яка не була залучена до участі у справі. Оскільки спір стосується права власності на квартиру, то залучення нового власника як співвідповідача є обов’язковим, а його відсутність є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб’єктний склад. Суд також підкреслив, що визначення відповідачів є правом позивача, але встановлення належності відповідачів є обов’язком суду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги обох сторін, змінивши постанову апеляційного суду в частині вимог про встановлення факту припинення шлюбних відносин, але залишив без змін рішення про відмову у визнанні права власності на квартиру, оскільки новий власник не був залучений до справи.
Справа №487/7149/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на квартиру в новобудові, оскільки позивач вважає, що повністю виконав свої зобов’язання за договором інвестування, а забудовник ухиляється від передачі квартири у власність.
2. Суд задовольнив позов, оскільки позивач повністю сплатив вартість квартири згідно з умовами інвестиційного договору, будинок було введено в експлуатацію, а відповідач ухиляється від укладення договору купівлі-продажу та передачі квартири. Суд визнав, що позивач має майнове право на квартиру, яке підлягає захисту. Суд також встановив, що договір між сторонами є інвестиційним, а не договором комісії, як стверджував відповідач, оскільки договір не передбачає вчинення правочинів від імені відповідача чи отримання ним комісійної винагороди. Суд врахував, що позивач доплатив різницю між проектною та фактичною площею квартири, а відповідач не надав доказів, що квартира була збудована на виконання інших договорів. Суд також зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання права власності) є ефективним, оскільки відповідач перешкоджає оформленню права власності в позасудовому порядку.
3. Суд визнав за позивачем право власності на квартиру.
Справа №484/789/19 від 10/09/2025
1. Предметом спору у даній справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №572/2133/19 від 10/09/2025
1. Предметом спору є перегляд постанови про адміністративне правопорушення, а саме притягнення особи до відповідальності за корупційне діяння, у зв’язку з рішенням ЄСПЛ, яке встановило порушення прав цієї особи.
2. Суддя Великої Палати Верховного Суду, розглядаючи заяву про перегляд судових рішень, виходив з того, що Європейський суд з прав людини у справі «Ситник проти України» констатував порушення Україною прав заявника, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Заявник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута Великою Палатою Верховного Суду, якщо міжнародна судова установа визнала порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи. Суддя встановив, що заява відповідає вимогам КУпАП та немає перешкод для відкриття провадження. Також було витребувано автентичний переклад рішення ЄСПЛ та матеріали справи з судів попередніх інстанцій.
3. Суд вирішив відкрити провадження за заявою про перегляд постанов судів попередніх інстанцій у справі про адміністративне правопорушення.
Справа №916/1219/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про спільну діяльність та зобов’язання повернути земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не врахували, що постійний користувач земельної ділянки не має права передавати її в оренду, а укладений договір фактично є прихованою орендою, що суперечить вимогам законодавства. Крім того, суди не дослідили, чи є належним обраний прокурором спосіб захисту прав держави, не встановили обставин припинення права постійного користування земельною ділянкою, а також не визначили правовий статус Держгеокадастру у спірних правовідносинах. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи підтверджено прокурором наявність підстав для представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру саме у спірних правовідносинах. Суд також зазначив, що суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду щодо повноважень Держгеокадастру та необхідності встановлення його правового статусу у спірних правовідносинах.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №915/1439/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження частково, оскільки скаржник посилався на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, який стосується малозначних справ, а дана справа не підпадає під цю категорію. В іншій частині касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх судів, не знайшовши підстав для їх скасування. Суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, надали належну оцінку доказам і правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №547/868/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору було визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, оскільки спадщина відкрилася у 2002 році, і до цих правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року. Згідно з цим кодексом, племінниця не входить до кола спадкоємців за законом. Суд також відхилив аргумент про спадкування за правом представлення, оскільки таке право не було передбачено ЦК УРСР. Доводи касаційної скарги про те, що позивачка дізналася про порушення свого права лише у 2023 році, не вплинули на рішення, оскільки суд відмовив у позові з інших підстав. Також, суд відхилив доводи про неповноважний склад суду, оскільки заміна судді відбулася відповідно до процесуальних норм.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №332/1476/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у праві володіння та користування квартирою, власником якої є позивач, шляхом виселення відповідача, який є братом позивача.
2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що відповідач вселився у квартиру за згодою попереднього власника (матері сторін), проживає там тривалий час і не має іншого житла, а позивач має інше житло і могла передбачити наслідки набуття права власності на спірну квартиру; апеляційний суд погодився з цим рішенням. Верховний Суд не погодився з цими висновками, вказавши, що суди не врахували, що відповідач чинить перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні майном, а також не надали належної оцінки доводам позивача щодо звернень до поліції та фактів домашнього насильства. Суди не дослідили всебічно ці докази на предмет оцінки ситуації вцілому, зокрема й потенційного ризику домашнього насильства у майбутньому. Суд також наголосив на необхідності дотримання балансу між захистом права власності та права на житло, а також врахування практики Європейського суду з прав людини щодо пропорційності втручання у право на житло.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №707/2433/22 від 03/09/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення до житлового будинку, який перебуває у спільній частковій власності колишнього подружжя після розірвання шлюбу та поділу майна.
2. Апеляційний суд задовольнив позов, виходячи з того, що позивач є співвласником 1/2 частини будинку і має право на вільне користування своїм майном. Суд зазначив, що відповідач чинив перешкоди у користуванні майном, змінивши замки та не надаючи позивачу ключі від будинку та господарських споруд. Верховний Суд погодився з цим висновком, підкресливши, що недопущення співвласника до належного йому майна є порушенням права власності. Суд також відхилив аргументи відповідача про те, що він створив нову сім’ю та проживає у будинку, оскільки це не може бути підставою для позбавлення позивача права користування своєю власністю. Водночас, Верховний Суд встановив помилку апеляційного суду в частині стягнення судового збору з відповідача, оскільки він є інвалідом 2 групи та звільнений від сплати судового збору.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, вказавши, що вони мають бути компенсовані за рахунок держави.
Справа №369/19090/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним шлюбу між відповідачкою та померлим чоловіком позивачки, укладеного до її шлюбу з померлим, з підстави психічного розладу чоловіка.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів того, що померлий чоловік не усвідомлював значення своїх дій під час укладення шлюбу з відповідачкою, а наявний висновок експерта стосувався лише його стану на момент укладення шлюбу з позивачкою. Суд також врахував, що померлий чоловік ініціював розірвання шлюбу з відповідачкою та був присутній у судовому засіданні, що свідчить про його усвідомлені дії. Крім того, суд зазначив, що позивачка не довела необхідність захисту її прав у такий спосіб, оскільки оспорюваний шлюб було розірвано до її шлюбу з померлим, а її право на спадкування є сумнівним через наявність спадкоємців другої черги. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивачки про витребування додаткових доказів, оскільки вона не обґрунтувала неможливість їх подання до суду першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу позивачки без задоволення.
Справа №935/4146/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги захисника на ухвалу суду першої інстанції щодо продовження тримання під вартою обвинуваченого.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, не задовольняючи касаційну скаргу захисника. Суд, ймовірно, погодився з рішенням апеляційного суду, який повернув скаргу, можливо, через недотримання вимог до її форми та змісту, або з інших процесуальних підстав. У резолютивній частині не зазначено конкретних аргументів, якими керувався суд, але вказано, що повний текст постанови буде оголошено пізніше. Це означає, що детальні мотиви прийнятого рішення будуть викладені у повному тексті постанови, де буде надано розгорнутий аналіз доводів касаційної скарги та обґрунтування позиції Верховного Суду.
3. Верховний Суд ухвалив: касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного суду – без зміни.
Справа №4813/200/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є відмова Одеського апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за скаргою адвоката на ухвалу слідчого судді.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін, не наводячи жодних аргументів у резолютивній частині. Фактично, у цій частині рішення ВС лише констатує результат розгляду касаційної скарги, не розкриваючи мотивів прийнятого рішення. Для розуміння позиції суду необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, який буде проголошено пізніше.
3. Суд ухвалив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного суду – без змін.
Справа №525/1309/20 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, посилаючись на те, що для визнання заповіту недійсним на підставі психічного стану заповідача, позивач повинен довести, що на момент складання заповіту особа була абсолютно нездатна розуміти значення своїх дій та керувати ними. Суд зазначив, що висновок експерта про психічний стан заповідача має бути категоричним і не ґрунтуватися на припущеннях. У даній справі, апеляційний суд не спростував висновки суду першої інстанції про те, що експертний висновок ґрунтується на припущеннях і не містить достатніх доказів абсолютної нездатності заповідача усвідомлювати свої дії. Також, суд касаційної інстанції врахував, що в іншій справі вже було ухвалено рішення про визнання права власності на спірні земельні ділянки за іншою особою на підставі цього ж заповіту, і залишення в силі рішення апеляційного суду створило б колізію судових рішень. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не навів переконливих аргументів на спростування висновків суду першої інстанції, який встановив, що заповідач після складення заповіту ще тривалий час проживав і не виявляв ознак психічного розладу, що унеможливлював би усвідомлення ним своїх дій.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №456/3467/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору є розірвання спадкового договору, ініційованого відчужувачем (ОСОБА_2) за життя, але не завершеного у зв’язку з її смертю.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково закрили провадження у справі про розірвання спадкового договору на підставі смерті позивача, вважаючи, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Верховний Суд наголосив, що спадковий договір є особистим, але якщо відчужувач подав позов про його розірвання за життя, то смерть відчужувача до вирішення справи не виключає правонаступництво. Суд вказав, що в такому випадку необхідно залучити правонаступника (спадкоємця) до участі у справі, щоб забезпечити ефективний захист прав та інтересів сторін. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували усталену практику Верховного Суду щодо допустимості правонаступництва у подібних справах, а також невірно застосували норми процесуального права, що призвело до порушення прав спадкоємця.
3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №367/81/22 від 10/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між фінансовою компанією та покупцем, і припинення права власності покупця на цю квартиру.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який визнав договір купівлі-продажу недійсним, оскільки договір іпотеки не містив застереження про право іпотекодержателя продавати предмет іпотеки в позасудовому порядку, а сторони не уклали окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що було передбачено умовами іпотечного договору. Суд зазначив, що для реалізації права на продаж іпотечного майна у позасудовий спосіб необхідна наявність або відповідного застереження в іпотечному договорі, або окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Відсутність обох цих умов робить продаж неправомірним. Доводи касаційної скарги про те, що пункт договору іпотеки, який передбачає можливість продажу за окремим договором, є іпотечним застереженням, відхилено, оскільки він не містить прямої згоди іпотекодавця на продаж майна від його імені. Суд також підкреслив, що його висновки узгоджуються з попередньою практикою Великої Палати Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №522/13409/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання спадщини відумерлою та встановлення факту постійного проживання для визнання спадкоємцями.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на необхідність доведення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем протягом не менше п’яти років до часу відкриття спадщини, як це передбачено статтею 1264 ЦК України, і не встановили, чи було таке проживання фактично. Також, суди не перевірили наявність доказів ведення спільного господарства, спільного бюджету, взаємних прав та обов’язків між позивачами та спадкодавцем, а сам факт проживання в одній квартирі, яка є житлом спільного заселення, не є достатнім доказом проживання однією сім’єю. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості всебічного, повного та об’єктивного дослідження доказів у їх сукупності, а також на тому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки апеляційний суд не виконав вимог процесуального законодавства щодо встановлення фактичних обставин справи, його постанову було скасовано для нового розгляду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №757/45614/16-ц від 10/09/2025
1. Предметом спору є поділ майна подружжя, а саме квартири, нежитлового приміщення та автомобіля, набутих під час шлюбу.
2. Суд, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, виходив з того, що майно, набуте під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, якщо презумпцію спільності не спростовано. Оскільки жодна зі сторін не надала достатніх доказів, що спростовують цю презумпцію, суд визнав право власності на 1/2 частку квартири та нежитлового приміщення за кожним з подружжя. Щодо автомобіля, суд врахував, що він перебуває у користуванні відповідача, тому залишив його у його власності, зобов’язавши виплатити позивачу відповідну грошову компенсацію. Суд відхилив доводи відповідача про те, що нежитлові приміщення є його особистою власністю, оскільки вони були придбані під час шлюбу, а кошти, отримані в позику, були використані в інтересах сім’ї. Також суд відхилив аргументи відповідача щодо неналежного повідомлення про судові засідання, оскільки матеріали справи свідчать про його обізнаність та активну участь у процесі.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №759/15306/17 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, стягнення подвійної вартості автомобіля та відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач стверджував, що відповідач продав йому автомобіль з підробленим ідентифікаційним номером кузова.
2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, зазначив, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки недійсність договору не призведе до відновлення його прав, враховуючи, що відповідач не був власником автомобіля. Суд вказав, що належним способом захисту в даному випадку є вимога про стягнення коштів, сплачених за автомобіль, на підставі норм про безпідставне збагачення (ст. 1212 ЦК України). Суд також врахував преюдиційні обставини, встановлені в іншій справі, де було вирішено, що відповідач не набув права власності на спірний автомобіль. Крім того, суд відхилив аргументи позивача щодо неналежної оцінки доказів судами попередніх інстанцій, зазначивши, що ці порушення не вплинули на суть рішення. Суд наголосив, що саме на позивача покладено обов’язок довести факт обману з боку відповідача, чого не було зроблено.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишив їх без змін в іншій частині, поновивши виконання рішення апеляційного суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №362/3182/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, який, на думку позивача, був спільно набутий під час проживання з відповідачем однією сім’єю без реєстрації шлюбу, а також визнання права власності на цей транспортний засіб та стягнення компенсації.
2. Верховний Суд встановив, що апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги, погіршивши становище позивача, що суперечить принципу “non reformatio in peius”. Апеляційний суд не врахував, що позивач оскаржував лише частину рішення суду першої інстанції, а саме відмову у визнанні права власності на автомобіль та стягнення компенсації, і не оскаржував встановлені судом обставини щодо спільного проживання з відповідачем. Крім того, апеляційний суд не надав належної оцінки відзиву відповідачки та не врахував доводи всіх учасників справи по суті спору. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірний автомобіль та стягнення компенсації, мотивував своє рішення передчасністю позовних вимог, що не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою вимога про встановлення юридичного факту не є вимогою, яка забезпечить ефективний захист прав позивача у справі про поділ майна подружжя.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №644/6700/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду. Для їх з’ясування потрібно ознайомитися з повним текстом ухвали, який буде оголошено 15 вересня 2025 року. Без повного тексту неможливо зрозуміти, чому Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду та відхилив касаційну скаргу прокурора. Зазвичай, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, виходячи з наявних у справі матеріалів та доводів скарги. Можливо, апеляційний суд не допустив істотних порушень кримінального процесуального закону, або ж висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Харківського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №757/47439/21-ц від 10/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів та послуг та зобов’язання вчинити дії щодо внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на те, що суди не повною мірою дослідили обставини справи та не надали належної оцінки доводам позивача щодо схожості знаків, зокрема, їх семантичній та фонетичній подібності. Суд зазначив, що суди не врахували ймовірність сплутування позначень в контексті візуальної, звукової, концептуальної схожості в загальному враженні, які вони справляють, беручи до уваги, серед іншого, їх розрізняльні компоненти, тобто не зробили їх глобальне порівняння за ступенем схожості, з огляду на їх призначення за цільовою аудиторією споживачів таких послуг. Також, суд нагадав про принцип jura novit curia, згідно з яким неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд вказав, що у разі помилкового посилання позивача не на ту норму закону суд, встановивши підстави позову, застосовує норму закону, яка регулює правовідносини сторін, незалежно від згоди на це позивача чи відповідача.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №920/792/22 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Сумигаз Збут” на користь ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” заборгованості за поставлений природний газ, пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, виходив з наступного:
* Господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
* Господарські санкції спрямовані на компенсацію кредитору майнових втрат, а не на отримання доходів, вигідніших за належне виконання зобов’язань.
* Суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, якщо вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора, враховуючи ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
* Зменшення розміру неустойки є правом суду, яке він реалізує на власний розсуд, оцінюючи докази та обставини справи в їх сукупності.
* Суд не зобов’язаний встановлювати всі можливі обставини, що впливають на зменшення штрафних санкцій, а оцінює лише надані сторонами докази та аргументи.
* При розрахунку інфляційних втрат базою є сума основного боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а періодом розрахунку є час прострочення.
* Зменшення суми боргу внаслідок часткового виконання зобов’язання боржником має відніматися від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці.
3. Суд постановив касаційну скаргу ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Сумської області – без змін.
Справа №910/13150/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України.
2. У рішенні не наведено жодних аргументів суду, є лише вступна та резолютивна частини.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги Компанії “СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.” та Антимонопольного комітету України, касаційну скаргу ТОВ “Промислово-будівельна група Ковальська” залишив без задоволення, а постанову апеляційного суду змінив у мотивувальній частині, залишивши в іншій частині без змін.
Справа №916/5718/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Кардіка Асістанс” на користь НСЗУ надмірно сплачених коштів за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову НСЗУ, оскільки НСЗУ не довела належними доказами факту порушення ТОВ “Кардіка Асістанс” умов договору, а саме внесення недостовірної інформації до електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ) щодо місця надання медичних послуг. Суди встановили, що медичні послуги фактично надавались за адресою, вказаною в договорі, а НСЗУ не надала доказів надання послуг за іншою адресою. Також НСЗУ не обґрунтувала належним чином розмір заявленої до стягнення суми, оскільки у звіті про обсяг наданих медичних послуг містилися суперечливі дані щодо вартості послуг. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не є судом фактів і перевіряє правильність застосування норм права на основі вже встановлених обставин справи. Суд касаційної інстанції також зазначив, що НСЗУ не довела наявності у ТОВ “Кардіка Асістанс” технічної можливості внесення через медичну інформаційну систему до ЕСОЗ відомостей за пакетом “Медична допомога при гострому інфаркті міокарда” за адресою, яку вказувала НСЗУ.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу НСЗУ без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №192/1487/20 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, переведення прав покупця на орендаря, визнання права власності на землю за орендарем, припинення права власності поточного власника та скасування запису про право власності.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не повідомив належним чином одного з відповідачів (ОСОБА_2) про дату, час і місце судового засідання. Суд касаційної інстанції наголосив, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи, а принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу. Неналежне повідомлення учасника справи про судовий розгляд є порушенням його процесуальних прав. Суд також послався на статтю 411 ЦПК України, яка передбачає обов’язкове скасування судового рішення, якщо справу розглянуто за відсутності учасника, належним чином не повідомленого про судове засідання, якщо такий учасник обґрунтовує свою касаційну скаргу цією підставою.
3. Суд касаційної інстанції постановив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №756/15417/21 від 10/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного без згоди органу опіки та піклування, де був зареєстрований малолітній син позивачки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову. Суд зазначив, що сам факт відсутності дозволу органу опіки та піклування на продаж квартири, де була зареєстрована дитина, не є безумовною підставою для визнання договору недійсним. Важливо встановити, чи порушує цей договір права та інтереси дитини. У даній справі суди встановили, що дитина тривалий час проживала з матір’ю в іншому місці, де мати має право власності на житло, тому продаж спірної квартири не порушив майнові права дитини. Суд також врахував, що на момент укладення договору купівлі-продажу дитина фактично не проживала у спірній квартирі.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/4563/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах та зобов’язання включити суму заборгованості до кошторису витрат банку, що ліквідується.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги, виходячи з того, що договір про обслуговування рахунку в цінних паперах був укладений вже після початку процедури ліквідації банку та спрямований на забезпечення належного утримання майна (цінних паперів), а отже, витрати за цим договором є позачерговими витратами, пов’язаними з ліквідацією банку, відповідно до Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Суд також зазначив, що факт укладення договорів про продаж цінних паперів на аукціоні без належного оформлення переходу права власності на ці папери в депозитарній установі не свідчить про перехід права власності до нових власників. Суд підкреслив, що оскільки цінні папери продовжують обліковуватися на рахунку банку, витрати на обслуговування цього рахунку підлягають оплаті в позачерговому порядку. Суд відхилив доводи скаржника про неврахування попередніх висновків Верховного Суду, оскільки обставини цієї справи відрізняються від обставин, розглянутих у попередніх справах.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №638/3064/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту припинення права власності компанії-нерезидента на акції приватного акціонерного товариства.
2. Суд відмовив у відкритті провадження, оскільки заявник намагався встановити факт припинення права власності компанії-нерезидента на акції ПрАТ в порядку окремого провадження. Суд зазначив, що питання припинення права власності на акції акціонера-юридичної особи, яка ліквідована без правонаступників, має вирішуватися загальними зборами акціонерів, тобто в позасудовому порядку. У випадку виникнення корпоративного спору, його слід вирішувати шляхом подання відповідного позову в порядку господарського судочинства. Суд також вказав, що встановлення юридичного факту має безпосередньо породжувати певні юридичні наслідки, а в даному випадку встановлення факту припинення права власності не призведе до автоматичного переходу акцій у власність заявника. Суд врахував, що правосуб’єктність юридичної особи визначається на підставі законодавства країни її реєстрації, а питання ліквідації іноземної юридичної особи вирішується згідно з правилами цієї держави. Суд також зазначив, що справи, пов’язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №490/6497/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є скасування податкової застави на квартиру, накладеної на підставі податкового боргу колишнього власника, оскільки позивач вважає, що це порушує її право власності.
2. Суд задовольнив позов, оскільки позивач правомірно набула право власності на квартиру за договором купівлі-продажу, який не був оскаржений, і на момент укладення договору квартира не перебувала у податковій заставі. Суд зазначив, що податкова застава, накладена на майно попереднього власника, порушує право власності позивача, оскільки вона не є боржником і не має обов’язку відповідати за борги попереднього власника. Суд також врахував, що податкова застава перешкоджає позивачу розпоряджатися своїм майном. Суд послався на сталу судову практику Верховного Суду у подібних справах, підкреслюючи, що податкова застава поширюється лише на майно платника податків, який має податковий борг, а не на майно, яке було правомірно придбане іншою особою. Суд відхилив посилання відповідача на статтю 93 ПК України, оскільки вона стосується звільнення майна з податкової застави боржника, яким позивач не є.
3. Суд залишив касаційну скаргу Державної податкової служби України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №385/1817/24 від 10/09/2025
1. Предмет спору – позбавлення батьківських прав матері відносно її малолітньої дитини.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише тоді, коли неможливо змінити поведінку батьків на краще, і лише за наявності їхньої вини. Суд врахував, що мати виявила бажання спілкуватися з дитиною та налагодити стосунки, а дитина також висловила бажання зустрітися з матір’ю. Органи опіки та піклування також не підтримали позбавлення батьківських прав. Суд зазначив, що неприязні стосунки між батьками не є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав, якщо мати виявляє інтерес до дитини та має намір виконувати свої батьківські обов’язки. Суд також врахував, що немає доказів того, що мати може завдати шкоди дитині. Суд попередив матір про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та поклав на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов’язків.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №205/3457/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок та квартиру, що належали померлій особі.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позовних вимог через ненадання технічної документації на спадкове майно, розташоване на тимчасово окупованій території. Верховний Суд наголосив, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який застосовується за наявності перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував, що позивачі, як спадкоємці, вчинили всі необхідні дії для отримання свідоцтва про право на спадщину, але не можуть оформити спадкові права через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про реєстрацію права власності спадкодавця на спірне майно, які є достовірними та можуть бути використані у спорі з третьою особою. Враховуючи зазначені обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд передчасно відмовив у задоволенні позову, не дослідивши належним чином наявні у справі докази.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №756/4840/16 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо визнання особи винною у крадіжці (ч. 1 ст. 185 КК) та звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності.
2. Суд, залишаючи вирок без змін, керувався такими аргументами:
* Винуватість особи підтверджується сукупністю доказів, зокрема показаннями потерпілого, свідків, протоколами огляду місця події та речей, висновком експерта, а також звукозаписом розмови між обвинуваченим і потерпілим.
* Суд врахував, що обвинувачений, будучи працівником поліції, не повідомив керівництво про знайдені речі, не вжив заходів для повернення їх власнику, а розмістив оголошення про продаж, що свідчить про умисел на крадіжку.
* Суд відхилив доводи про те, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати як знахідку, оскільки він не вчинив дій, спрямованих на виявлення власника майна.
* Суд визнав допустимим доказом звукозапис розмови, оскільки він був добровільно наданий потерпілим і не порушує конституційні права обвинуваченого.
* Суд зазначив, що апеляційний суд належним чином розглянув доводи апеляційної скарги та обґрунтовано відмовив у повторному допиті свідків, оскільки обставини справи були досліджені судом першої інстанції повно та всебічно.
3. Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №756/4840/16 від 09/09/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження засудженим ОСОБА_7 вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо його засудження за ч. 1 ст. 185 КК України (вчинення кримінального проступку, а саме крадіжки).
У резолютивній частині постанови, на жаль, не зазначено аргументів суду. Зазвичай, Верховний Суд перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів нижчих інстанцій, виходячи з доводів касаційної скарги. Суд касаційної інстанції міг погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_7, правильності кваліфікації його дій та справедливості призначеного покарання. Також, суд міг відхилити аргументи касаційної скарги засудженого, вважаючи їх необґрунтованими або такими, що не впливають на законність судових рішень. Для більш детального аналізу необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення.
Рішення суду: Вирок Оболонського районного суду міста Києва та ухвалу Київського апеляційного суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №335/29/18 від 04/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду, якою залишено без змін виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7, обвинуваченого у хуліганстві та зловживанні службовим становищем.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підтримавши виправдувальний вирок суду першої інстанції, оскільки сторона обвинувачення не надала достатніх доказів, які б доводили винуватість ОСОБА_7 поза розумним сумнівом. Щодо обвинувачення у хуліганстві, суди встановили відсутність у діях ОСОБА_7 ознак грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, а також мотиву явної неповаги до суспільства. Щодо зловживання службовим становищем, суди зазначили, що не доведено факту усвідомленого використання влади всупереч інтересам служби з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи третіх осіб, а також відсутній причинно-наслідковий зв’язок між діями ОСОБА_7 та настанням тяжких наслідків. Суд також врахував, що рішення про виділення земельних ділянок приймалися колегіально, а не одноосібно ОСОБА_7, і що прокурор не довів факт тиску з боку ОСОБА_7 на депутатів міської ради.
3. Суд ухвалив залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №990/233/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про відмову у внесенні Президенту України подання про призначення позивача на посаду судді місцевого суду.
2. Суд, залишаючи в силі рішення ВРП, зазначив, що ВРП правомірно відмовила у внесенні подання про призначення, оскільки встановила обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Суд підкреслив, що ВРП діяла в межах дискреційних повноважень, оцінюючи кандидата, і не зобов’язана доводити наявність умислу в наданні недостовірної інформації. Суд також врахував, що позивач не повідомив ВККСУ про факти притягнення до адміністративної відповідальності, а також встановлені судом порушення податкового законодавства. Суд зазначив, що ВРП мала право отримати інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень, і ці відомості не були предметом розгляду ВККСУ. Суд підкреслив, що ВРП має широкі межі розсуду при оцінці доброчесності та етичності кандидата, і її завдання – формування доброчесного суддівського корпусу. Суд також врахував, що позивач не спростував обґрунтовані сумніви ВРП щодо його відповідності критеріям доброчесності.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову, залишивши рішення ВРП без змін.
Справа №160/17278/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ФОП податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, винесених податковим органом.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позову ФОП. Суд зазначив, що ФОП порушив вимоги Податкового кодексу України, завищивши витрати у податковій декларації, оскільки включив до них повну вартість придбаних основних засобів без нарахування амортизації. Суд підкреслив, що податкова служба не здійснює розрахунок амортизаційних витрат за платника податків, оскільки це є обов’язком самого платника. Також, оскільки було встановлено заниження суми чистого оподаткованого доходу, суд погодився з правомірністю нарахування військового збору. Щодо правомірності вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску, суд також погодився з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки було встановлено заниження бази нарахування єдиного внеску.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ФОП без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/14650/24 від 12/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення з урахуванням застарілого прожиткового мінімуму, а також відмова у перерахунку цих виплат з урахуванням актуальних показників.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що посилання на відсутність бюджетного фінансування чи внутрішні процедури погодження коштів не є об’єктивними перешкодами, які б унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Також суд вказав на те, що військова частина не довела, як саме введення воєнного стану вплинуло на її можливість вчасно подати апеляційну скаргу, і що наявність штату працівників дозволяє виконувати процесуальні обов’язки навіть в умовах бойових дій. Суд підкреслив, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і має застосовуватися лише у виняткових випадках за наявності об’єктивних та непереборних обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №280/12849/21 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцю за певний період та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату індексації з урахуванням певних положень законодавства.
2. Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції помилково розглянув питання про поточну індексацію, хоча спір стосувався так званої “індексації-різниці”, яка виникає при підвищенні грошового забезпечення. Суд апеляційної інстанції не дослідив, чи мав позивач право на отримання цієї індексації-різниці у зв’язку зі змінами в грошовому забезпеченні в березні 2018 року, та чи перевищувало підвищення доходу суму можливої індексації. Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації грошового забезпечення в цьому місяці та порівняти ці показники. Суд також зазначив, що суд першої інстанції взагалі не досліджував спірні правовідносини у цій частині. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не встановили важливі обставини для вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати нові обставини, справу необхідно направити на новий розгляд.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо періоду з 01 березня 2018 року по 24 вересня 2018 року та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №120/12258/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності комунального підприємства та міської ради щодо невжиття заходів для приведення у готовність захисної споруди цивільного захисту та зобов’язання вчинити дії щодо приведення її у готовність.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про залишення позовної заяви прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду з вимогами, які не передбачені законом, а саме з позовом про зобов’язання привести захисну споруду в стан готовності. Суд зазначив, що захист інтересів держави у випадку порушення порядку утримання чи експлуатації споруд цивільного захисту має здійснюватися із застосуванням заходів адміністративного впливу, або ж шляхом звернення до адміністративного суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення діяльності. Суд підкреслив, що звернення до суду з позовом до суб’єкта господарювання та/або органу місцевого самоврядування з вимогами привести захисну споруду в стан готовності не належить до передбачених законом форм реагування на порушення в цій сфері. Суд також вказав, що органам ДСНС України надано право звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб’єктів господарювання, що свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров’ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу. **** Суд зазначив, що він відступає від попередньої позиції, яка була висловлена у справах № 120/17511/23, № 120/12423/23, № 120/11541/23.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №810/1782/13-а від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким до Товариства застосовано штрафні санкції за нібито не ведення обліку товарних запасів на АЗС.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що Товариство вело облік нафтопродуктів відповідно до вимог законодавства, зокрема, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Суд зазначив, що оператори АЗС оприбутковували прийняті нафтопродукти, робили записи в журналі обліку, а змінні звіти формувалися в кінці кожної зміни, як це передбачено Інструкцією. На час перевірки, яка проводилась в середині зміни, змінний звіт ще не міг бути сформований. Також, суд взяв до уваги, що висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на суперечливих поясненнях відповідальної особи АЗС. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до Товариства штрафних санкцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/12477/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП) у складанні та направленні документів для призначення одноразової грошової допомоги члену сім’ї загиблого військовослужбовця.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що ТЦКСП, відмовляючи у складанні та направленні висновку з документами, фактично перейняв на себе функції комісії Міністерства оборони України, яка має виключне право приймати рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Суд підкреслив, що ТЦКСП зобов’язаний був сформувати пакет документів, підготувати висновок та направити їх до комісії Міноборони, а не вирішувати питання про правомірність виплати допомоги самостійно. Суд також зазначив, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, і суд має контролювати рішення, прийняті на підставі таких повноважень. Суд врахував практику Європейського суду з прав людини щодо принципу “належного урядування”, який вимагає від державних органів діяти вчасно, послідовно та прозоро, особливо коли йдеться про питання загального інтересу та основоположні права людини. Суд наголосив, що дії ТЦКСП порушують цей принцип, оскільки створюють перешкоди для реалізації права на соціальний захист.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши обов’язок ТЦКСП скласти та направити документи для розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги.
Справа №160/26885/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою податкового органу на рішення суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження і не надав поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною для пропуску строку, оскільки держава повинна дотримуватися принципу належного урядування і не може отримувати вигоду від порушення встановлених нею ж правил. Також, суд вказав, що звернення з первинною апеляційною скаргою, яка була повернута через несплату збору, не дає права на поновлення строку без поважних причин. Суд підкреслив, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і залежить від оцінки конкретних обставин справи. Судді наголосили, що учасники справи повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, зокрема, щодо сплати судового збору. Суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо цих питань.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу податкового органу – без задоволення.
Справа №620/16353/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови Укртрансбезпеки про притягнення ФОП до відповідальності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки Укртрансбезпека пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала достатніх доказів поважності причин пропуску. Суд зазначив, що довідка про доставку електронного документа не є документом, який повинен відображатися в електронному кабінеті учасника справи, а неналежна організація роботи суб’єкта владних повноважень не є поважною причиною для поновлення строку. Суд також врахував, що Укртрансбезпека заздалегідь сплатила судовий збір за апеляційне оскарження, що свідчить про її намір оскаржити рішення, але допустила зволікання. Суд наголосив, що поновлення строку можливе лише у виняткових випадках за наявності обставин об’єктивного та непереборного характеру.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Укртрансбезпеки без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №460/1354/25 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій щодо повернення податковому органу позовної заяви про тимчасове обмеження виїзду за кордон керівнику підприємства-боржника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву податковому органу, оскільки останнім було пропущено строк звернення до суду. Суд наголосив, що згідно з Податковим кодексом України та Кодексом адміністративного судочинства України, податковий орган має право звернутися до суду з вимогою про обмеження виїзду керівника підприємства-боржника протягом трьох місяців з дня виникнення підстав для такого звернення, тобто після спливу 240 днів з дня вручення податкової вимоги. Суд підкреслив, що встановлені законом строки звернення до суду дисциплінують учасників адміністративного судочинства та забезпечують юридичну визначеність у публічно-правових відносинах. Суд також зазначив, що контролюючі органи не можуть самостійно продовжувати строки, встановлені законом, оскільки вони “зв’язані законом” і повинні діяти в межах встановлених строків. Суд врахував, що податкова вимога була отримана представником платника податків 11 грудня 2019 року, отже, тримісячний строк для звернення до суду закінчився, а позов було подано лише 30 січня 2025 року без зазначення поважних причин пропуску строку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/3133/22 від 11/09/2025
1. Предметом спору є дії та бездіяльність військової частини щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцю.
2. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини, які мають значення для правильного застосування норм щодо виплати так званої “індексації-різниці” (або “фіксованої індексації”) за період з 1 березня 2018 року по 30 червня 2020 року. Суд зазначив, що згідно з Порядком №1078, якщо у місяці підвищення грошового забезпечення (в даному випадку, березень 2018 року) розмір підвищення доходу був меншим за суму можливої індексації, то військовослужбовець має право на отримання різниці між цими сумами. Суди не встановили розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації в цьому місяці та не порівняли ці показники, щоб визначити правомірність вимог позивача. Також, Верховний Суд підкреслив, що суди повинні не лише зобов’язати відповідача здійснити нарахування, але й перевірити обґрунтованість розрахунків та вказати конкретні суми, які підлягають виплаті.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 1 березня 2018 року по 30 червня 2020 року, та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/35/25 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо розгляду заяв позивача та вимоги про відшкодування завданої шкоди.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що звернення позивача були розглянуті відповідачами відповідно до вимог чинного законодавства, і бездіяльності з їхнього боку не було допущено; Президент України, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України та Верховна Рада України діяли в межах своїх повноважень. Суд зазначив, що звернення вважається розглянутим, якщо розглянуто всі порушені в ньому питання по суті, а незгода заявника з відповіддю не є порушенням. Також, позивач не довів наявності шкоди, протиправності дій відповідачів, причинного зв’язку між діями та шкодою, а також вини відповідачів у завданні шкоди, що є необхідними умовами для відшкодування збитків. Суд підкреслив, що вимоги про відшкодування шкоди є похідними від вимог про визнання протиправної бездіяльності, які не були задоволені.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Справа №340/5725/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати субсидій та пільг позивачу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу, оскільки він не усунув недоліки, вказані в ухвалі суду, а саме не надав копії необхідних документів та уточнену позовну заяву. Суди виходили з того, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність усунення недоліків, оскільки ухвала надсилалася на адресу, вказану позивачем, але повернулася з відміткою “адресат відсутній”. Суд касаційної інстанції зазначив, що позивач не вжив жодних заходів для отримання інформації про стан справи та не повідомив суд про зміну адреси. Суд також наголосив, що обов’язком сторони є виявляти інтерес до своєї справи та вживати заходів для отримання інформації про її рух. Суд не погодився з доводами позивача про те, що суд повинен був змусити поштове відділення виконувати свої обов’язки, оскільки таких повноважень у суду немає.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/345/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні подання про призначення особи на посаду судді.
2. Суд задовольнив позовні вимоги, визнавши рішення Вищої ради правосуддя протиправним та зобов’язавши її повторно розглянути рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення позивача на посаду судді. Суд, ймовірно, встановив, що Вища рада правосуддя невірно застосувала законодавство або не врахувала важливі обставини при прийнятті рішення про відмову у внесенні подання. Можливо, були порушені процедурні питання або не надано належної оцінки професійним якостям кандидата. Також, суд міг дійти висновку, що відмова у внесенні подання не відповідає критеріям об’єктивності та неупередженості. В рішенні суду, напевно, містяться конкретні вказівки щодо того, які саме висновки суду мають бути враховані Вищою радою правосуддя при повторному розгляді.
3. Суд вирішив задовольнити позов, скасувавши рішення ВРП та зобов’язавши її повторно розглянути питання про призначення позивача на посаду судді.
Справа №440/14575/23 від 12/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за участь у бойових діях у січні 2023 року.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що для отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, передбаченої постановою КМУ № 168, необхідне документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони, при цьому, згідно з Окремим дорученням № 912/з/29, таким підтвердженням є бойовий наказ, журнал бойових дій, рапорт командира підрозділу. Суд зазначив, що витяг з журналу бойових дій є одним з документів, що підтверджує участь у бойових діях, а пояснення начальника штабу не є належним доказом. Також суд вказав на розбіжності у витягах з журналу бойових дій, наданих сторонами, та на необхідність з’ясування, які саме завдання виконував позивач у спірний період та в яких районах проходив службу, що має бути встановлено судом апеляційної інстанції. Суд підкреслив, що порушення порядку передання документів між військовими частинами не позбавляє військовослужбовця права на винагороду, якщо він відповідав умовам її отримання. Суд наголосив на обов’язку суду встановлювати всі обставини справи незалежно від позиції сторін, а також ретельно досліджувати весь комплекс доказів, не перекладаючи наслідки недбалості посадових осіб на військовослужбовця.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №240/12523/24 від 12/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування певних складових грошового забезпечення при розрахунку різних видів виплат позивачці.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою військової частини, оскільки остання пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала достатніх доказів поважності причин пропуску. Суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування не є поважною причиною для пропуску строку, оскільки державні органи повинні дотримуватися встановлених процедур виділення коштів. Також, суд не визнав передислокацію військової частини та кадровий дефіцит юриста достатніми доказами, які б виправдовували пропуск строку. Суд підкреслив, що поновлення строку є винятковим заходом, який застосовується лише за наявності об’єктивних і непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що військова частина не довела наявності таких обставин, а тому відмова у відкритті апеляційного провадження є правомірною.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №500/2745/21 від 12/09/2025
1. Предмет спору – оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за зберігання пального без ліцензії.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що для вирішення питання про наявність правопорушення у вигляді зберігання пального без ліцензії необхідно з’ясувати місце та спосіб зберігання, мету придбання, технічні характеристики споруд/обладнання, обсяги споживання та закупівлі пального. Суд зазначив, що сам факт наявності невикористаного пального не є достатнім для кваліфікації дій як зберігання пального без ліцензії. Суд також врахував, що згідно з Податковим кодексом України, існують винятки, коли зберігання пального не потребує ліцензії, наприклад, якщо пальне використовується виключно для власного споживання і зберігається в ємностях, що не перевищують певні обсяги. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій не врахували ці обставини та не дослідили їх повною мірою, що призвело до неправильного застосування норм права. Суд також взяв до уваги індивідуальну податкову консультацію, отриману Товариством, яка стосувалася застосування норм податкового законодавства.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/1810/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Індіго Груп» податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у Харківській області.
2. Суд касаційної інстанції залишив позов ТОВ «Індіго Груп» без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Суд наголосив, що згідно з Податковим кодексом України, у випадку попереднього адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, строк для звернення до суду становить один місяць після закінчення процедури адміністративного оскарження. Суд зазначив, що посилання позивача на воєнний стан як на поважну причину пропуску строку є необґрунтованим, оскільки не було надано доказів, як саме воєнний стан перешкоджав своєчасному зверненню до суду. Суд також врахував, що позивач вже звертався до суду з аналогічними вимогами, що свідчить про можливість здійснення судового оскарження. Суд послався на сталу судову практику Верховного Суду, зокрема на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24, яка підтверджує місячний строк для оскарження податкових повідомлень-рішень після адміністративного оскарження.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ТОВ «Індіго Груп» залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/13321/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про накладення штрафу, винесеної органом державної виконавчої служби щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки позивач пропустив строк на апеляційне оскарження, а наведені ним причини пропуску не були визнані поважними. Суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування для сплати судового збору не є поважною причиною для пропуску строку, оскільки держава повинна дотримуватися принципу належного урядування. Крім того, суд вказав, що запровадження воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для поновлення строку, якщо не доведено, як саме воєнний стан перешкоджав своєчасному зверненню до суду. Суд також врахував, що позивач звернувся з повторною апеляційною скаргою через значний проміжок часу після повернення першої скарги. Суд наголосив, що право на повторне звернення не є абсолютним і вимагає доведення об’єктивних причин, які перешкоджали своєчасному оскарженню.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №420/11672/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених податковим органом за результатами перевірки ТОВ «Цемент» щодо податку на прибуток, податку на доходи нерезидентів, ПДВ та штрафів за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
2. Суд, розглядаючи касаційні скарги обох сторін, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано частково задовольнили позов ТОВ «Цемент». Щодо податку на прибуток, суд погодився з тим, що відсутність ділової мети в операціях з пов’язаними нерезидентами не була належним чином доведена податковим органом. Щодо податку на доходи нерезидентів, суд підтримав позицію, що компанія-нерезидент мала статус бенефіціарного власника доходу, що дозволяє застосовувати пільгові ставки оподаткування згідно з міжнародними угодами. Щодо ПДВ, суд погодився з тим, що нарахування податкових зобов’язань при ліквідації основних засобів було правомірним, оскільки не було надано достатніх доказів їх знищення чи руйнування. Суд також відхилив аргументи ТОВ «Цемент» щодо порушень під час призначення та проведення перевірки, оскільки перевірка була поновлена після скасування мораторію.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги обох сторін без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/9109/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення митного органу про відмову у митному оформленні товарів, вироблених компанією, до якої застосовано санкції.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, вважаючи, що на момент завершення господарської операції санкції ще не були накладені. Апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що компанія-виробник товару перебуває під санкціями, і відмова у митному оформленні є правомірною. Позивач стверджував, що попередні судові рішення встановили факти, які не потребують доведення, і що він не може оскаржувати Указ Президента про санкції, оскільки не є стороною цих правовідносин. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не встановили дату переходу права власності на товар до позивача, що є важливим для визначення правомірності застосування санкцій. Також не було досліджено, чи подавався контракт між позивачем та виробником при митному оформленні.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення всіх фактичних обставин, що мають значення для справи.
Справа №480/149/25 від 11/09/2025
1. Предметом спору є бездіяльність Міжрегіонального центру швидкого реагування ДСНС щодо ненарахування та невиплати Особі_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України, оскільки з наказом про звільнення та грошовим атестатом позивач ознайомився 14.06.2024, а до суду звернувся лише 08.01.2025. Суд відхилив доводи позивача про те, що строк звернення до суду не обмежений, оскільки спірні правовідносини регулюються статтею 233 КЗпП у редакції до змін, внесених Законом № 2352-IX. Також, суд не взяв до уваги посилання позивача на звернення до комісії по трудових спорах, оскільки комісія не розглядала заяву по суті, а лише відмовила у її розгляді. Верховний Суд зазначив, що комісія по трудових спорах не є досудовим порядком вирішення спору у даній справі. Суд також відхилив посилання позивача на постанову Верховного Суду у справі № 460/21394/23, оскільки у тій справі вимоги стосувалися перерахунку грошового забезпечення під час проходження служби, а у цій – виплати сум при звільненні.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/4309/21 від 11/09/2025
1. Предметом спору є дії Міністерства оборони України щодо несвоєчасного розрахунку з позивачем при звільненні з військової служби та виплата середнього заробітку за час затримки такого розрахунку.
2. Верховний Суд частково погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки спеціальне законодавство не регулює дату остаточного розрахунку та відповідальність за несвоєчасну виплату, тому застосовуються положення статей 116 та 117 КЗпП України. Суд зазначив, що хоча позивач і не пропустив строк звернення до суду, суди попередніх інстанцій не визначили конкретний розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню, незважаючи на те, що обов’язок визначення розміру відшкодування покладається на орган, який виносить рішення по суті спору. Також, суди не врахували необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами працівника та роботодавця, а також не дослідили відомості щодо загального розміру виплат, належних позивачеві при звільненні, що унеможливлює розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у визначенні судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №240/7212/24 від 12/09/2025
1. Предметом спору було оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткових грошових виплат військовослужбовцю при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і залежить від оцінки поважності причин пропуску. Суд відхилив аргументи військової частини про відсутність бюджетного фінансування та організаційні складнощі, пов’язані з передислокацією та виконанням бойових завдань, як недостатньо обґрунтовані та непереконливі. Суд підкреслив, що державні органи повинні діяти вчасно та послідовно, а неналежна організація роботи не може бути підставою для уникнення виконання процесуальних обов’язків. Суд також наголосив на принципі рівності учасників судового процесу та обов’язку кожної сторони доводити обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Суд врахував, що запровадження воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків і не є безумовною підставою для їх поновлення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №620/1979/25 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу без урахування встановленого розміру прожиткового мінімуму та без урахування індексації грошового забезпечення при виплаті допомоги на оздоровлення.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу позивачу, мотивуючи це тим, що доданий до скарги ордер адвоката не містить власноручного підпису адвоката. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційна скарга була подана через систему “Електронний суд” та підписана кваліфікованим електронним підписом (КЕП) адвоката. Верховний Суд врахував зміни до Положення про ордер на надання правничої допомоги, внесені Радою адвокатів України, згідно з якими ордер вважається підписаним, якщо він містить власноручний підпис, засвідчений електронним підписом, або є додатком до документа, засвідченого електронним підписом. Суд наголосив, що у випадку подання ордеру як додатку до документа, підписаного КЕП, додатковий власноручний підпис на ордері не вимагається. Суд також підкреслив важливість забезпечення права на судовий захист в умовах цифровізації та воєнного стану, сприяючи плюралізму способів взаємодії між судами та учасниками процесу.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №160/6256/20 від 10/09/2025
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими Товариству було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги Товариства. Суди виходили з того, що Товариство правомірно застосовувало національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО), а не міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), оскільки воно самостійно визначає доцільність застосування МСФЗ. Оскільки П(С)БО не містять методології щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов’язань, Товариство не зобов’язане було самостійно визначати таку методологію. Суд підкреслив, що контролюючий орган не має права нав’язувати платнику податків, який використовує П(С)БО, методику, що базується на МСФЗ. Також, суди зазначили, що умовами договорів про надання поворотної фінансової допомоги не передбачено нарахування відсотків, що виключає обов’язок дисконтування такої заборгованості.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/166/25 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду.
2. Суд задовольнив позов частково, визнавши протиправними рішення ВККСУ про затвердження кодованих результатів практичного завдання та загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання щодо позивача. Суд зобов’язав ВККСУ провести повторне оцінювання практичних завдань позивача, вказуючи на необхідність врахування висновків суду при цьому переоцінюванні. Фактично, суд визнав, що попереднє оцінювання було проведено з порушеннями, які вплинули на результат іспиту для позивача. Рішення суду ґрунтується на необхідності забезпечення об’єктивного та справедливого кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів. Суд також постановив стягнути з ВККСУ на користь позивача судовий збір, сплачений за подання позову.
3. Суд частково задовольнив позов, скасувавши рішення ВККСУ щодо результатів іспиту позивача та зобов’язавши Комісію провести повторне оцінювання.
Справа №480/4068/22 від 11/09/2025
Предметом спору у справі є оскарження розпорядження про звільнення з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У рішенні суди попередніх інстанцій, з якими погодився Верховний Суд, виходили з того, що звільнення позивача відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, було дотримано процедуру звільнення та наявні законні підстави для такого звільнення. Суди врахували обставини, що передували звільненню, та дійшли висновку про правомірність дій Сумської обласної державної адміністрації. Також суди взяли до уваги доводи відповідача щодо відсутності порушень трудових прав позивача. Під час розгляду справи суди дослідили надані сторонами докази та надали їм належну оцінку. Суди встановили, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження незаконності його звільнення.
Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/8600/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду питання поновлення строку на апеляційне оскарження, не врахувавши усіх обставин справи. Зокрема, суд не взяв до уваги, що відповідач двічі намагався подати апеляційну скаргу в межах встановлених строків, але скарги поверталися через недоліки. Суд касаційної інстанції наголосив, що обмеження права на апеляційне оскарження має бути обґрунтованим і не порушувати принцип справедливого судового розгляду. Також, суд касаційної інстанції взяв до уваги, що відповідач сумлінно намагався виконати процесуальні обов’язки та не допустив зволікань при повторному зверненні до суду. Суд касаційної інстанції зазначив, що повернення апеляційної скарги не повинно позбавляти особу права на повторне звернення до суду, особливо якщо недоліки були усунені, а пропуск строку стався з об’єктивних причин. Враховуючи ці обставини, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №120/1081/25 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо застосування понижуючих коефіцієнтів при виплаті пенсії позивачу.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та постанови Кабінету Міністрів України, якими запроваджено тимчасове застосування понижуючих коефіцієнтів до пенсій певних категорій осіб, суперечать Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, який є спеціальним законом у цій сфері. Суд наголосив, що зміна умов пенсійного забезпечення можлива лише шляхом внесення змін до спеціального закону. Також суд вказав, що застосування понижуючих коефіцієнтів обмежує конституційне право на соціальний захист, гарантоване спеціальним законом, та порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту військовослужбовців. Суд підкреслив, що закон про Державний бюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і гарантій, передбачених іншими законами, а також, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Суд також зазначив, що застосування такого підходу знівелює одну з основних конституційних засад судочинства – обов`язковість судового рішення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтримавши позицію про протиправність дій пенсійного органу.
Справа №380/24863/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошових зобов’язань з податку на додану вартість, винесеного митницею.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив позовні вимоги компанії, виходячи з того, що згідно з Митним кодексом України, визначальним фактором для застосування пільг зі сплати мита є дата подання митної декларації, а не дата фактичного перетину товаром митного кордону. Суд зазначив, що ввезення товару на митну територію України включає в себе не тільки фізичний перетин кордону, а й виконання митних формальностей. Оскільки митні декларації були подані в період дії пільгового режиму, встановленого Законом №2142-ІХ, компанія мала право на звільнення від сплати ПДВ. Суд також послався на статтю 3 Митного кодексу України, яка передбачає, що у разі неоднозначного трактування прав та обов’язків рішення повинно прийматися на користь підприємства. **** Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково пов’язали можливість застосування митних преференцій з датою завершення митного оформлення, а не з датою подання митної декларації, як того вимагають приписи статей 3, 74 МК України, та про що зазначено у наведеній постанові КАС ВС.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення митниці.
Справа №420/11672/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених податковим органом за результатами перевірки ТОВ «Цемент» щодо податку на прибуток, податку на доходи нерезидентів та податку на додану вартість.
2. Суд, розглядаючи касаційні скарги обох сторін, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано частково задовольнили позов ТОВ «Цемент». Щодо податку на прибуток, суд погодився з тим, що відсутність ділової мети в операціях з нерезидентами не була належним чином доведена податковим органом, а отже, зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування є неправомірним. Щодо податку на доходи нерезидентів, суд підтримав позицію, що компанія-нерезидент мала статус бенефіціарного власника доходу, що дозволяє застосовувати положення міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. Водночас, суд погодився з правомірністю нарахування ПДВ при ліквідації основного засобу, оскільки ТОВ «Цемент» не надало достатніх доказів знищення, розібрання або перетворення цього активу, що звільняло б від оподаткування. Суд також відхилив аргументи ТОВ «Цемент» про незаконність перевірки, оскільки вона була поновлена після припинення дії мораторію.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги обох сторін без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/393/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про невідповідність судді займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ВККС діяла в межах своїх повноважень, визначених Конституцією та Законом України “Про судоустрій і статус суддів”. Суддя був належним чином повідомлений про засідання ВККС, але систематично не з’являвся, що дало Комісії право розглянути питання про його відповідність посаді за відсутності. Суд також зазначив, що рішення ВККС не порушує право судді на працю, оскільки стосується лише оцінки його професійної придатності до посади судді, а не звільнення з роботи взагалі. Крім того, суд підкреслив, що кваліфікаційне оцінювання не є заходом юридичної відповідальності, тому не порушує конституційний принцип про неможливість двічі бути притягнутим до відповідальності за одне й те саме правопорушення. Суд врахував, що ВККС оцінювала відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності на основі наявних матеріалів, включаючи висновок Громадської ради доброчесності та письмові пояснення судді.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та нечинним рішення ВККС.
Справа №120/6023/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є відмова Управління соціального захисту населення у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (ВПО) через наявність у власності чоловіка позивачки житла на території, де не ведуться бойові дії.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, наголосивши, що суди невірно застосували норми матеріального права. Суд врахував, що згідно з Житловим кодексом України, норма жилої площі на одну особу становить 13,65 кв.м. ВС встановив, що житлова площа квартири, яка належить чоловікові позивачки, становить 32,2 кв.м., а це менше ніж 13,65 кв.м. на кожного члена сім’ї (в сім’ї 3 людини). Тому, на думку ВС, наявність цієї квартири не є підставою для відмови у виплаті допомоги ВПО, оскільки вона підпадає під виняток, передбачений Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Суд підкреслив, що відповідач не мав підстав для припинення виплати допомоги позивачці та її родині.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Справа №120/8569/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток.
2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, скасував рішення суду першої інстанції та визнав протиправним податкове повідомлення-рішення, виходячи з того, що податковий орган неправомірно застосував метод порівняльної неконтрольованої ціни для визначення відповідності умов контрольованих операцій принципу “витягнутої руки”. Суд зазначив, що для застосування цього методу необхідно мати інформацію про співставні операції, яка є загальнодоступною на момент дослідження, з наближеною датою вчинення та реальними умовами. Суд апеляційної інстанції встановив, що інформація, використана податковим органом з бюлетеня “Огляд цін українського та світового товарних ринків” та баз даних Argus і Refinitiv Agriculture Research, не відповідала цим критеріям, оскільки не містила повної інформації про всі фактори, що впливають на ціну, і не гарантувала, що дані стосуються лише неконтрольованих операцій. Крім того, суд вказав, що податковий орган не довів загальнодоступність ресурсу “Refinitiv” у спірний період та не врахував, що позивач мав право обирати метод чистої рентабельності витрат. Також суд наголосив, що у випадку форвардних контрактів порівняння цін слід здійснювати на дату укладення контракту, а не на дату поставки товару.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №640/21001/21 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу ГУ ДПС про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Мірель продукт».
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, оскільки адвокат, який її підписав, не надав належних доказів своїх повноважень на представництво інтересів ТОВ «Мірель продукт» в апеляційному суді. Суд зазначив, що учасники справи зобов’язані добросовісно користуватися процесуальними правами та підтверджувати свої повноваження встановленими документами. Відсутність таких доказів є підставою для повернення апеляційної скарги. Суд також підкреслив, що навіть якщо суд попередньої інстанції відкрив апеляційне провадження, це не означає автоматичного визнання повноважень представника, оскільки КАС України дозволяє реагувати на виявлення факту підписання скарги неуповноваженою особою на будь-якій стадії процесу.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «Мірель продукт» без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №340/477/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (ГУ ДФС) підготувати та видати позивачу оновлені довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що з 05.03.2019 року виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення. Суди попередніх інстанцій не надали оцінки підставам відмови ГУ ДФС у Кіровоградській області в підготовці довідок та не встановили необхідні для вирішення спору обставини. Верховний Суд підкреслив, що зобов’язання суб’єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення застосовується лише за наявності необхідних підстав та з урахуванням фактичних обставин справи. У даному випадку, з метою належного захисту прав позивача, необхідно визнати протиправною відмову відповідача та зобов’язати його повторно розглянути заяву про надання довідок, враховуючи правову оцінку, надану судом. Суд також врахував, що правосуддя має відповідати вимогам справедливості та забезпечувати ефективне поновлення в правах.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та зобов’язав ГУ ДФС у Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача про видачу довідок про розмір грошового забезпечення.
Справа №460/32253/22 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо неврахування вимог законодавства при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу, та вимога здійснити перерахунок і доплату індексації.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини, які мають значення для правильного застосування положень Порядку №1078 щодо виплати індексації грошового забезпечення, зокрема, не з’ясували, чи має позивач право на отримання так званої “індексації-різниці” за період з 01 березня 2018 року по 26 лютого 2020 року. Суд зазначив, що згідно з Порядком №1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці, якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року був меншим або дорівнював сумі можливої індексації, що склалася в цьому місяці. Для правильного вирішення спору необхідно встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації грошового забезпечення в цьому місяці та порівняти ці показники. Оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили ці обставини, вони не могли встановити, чи було порушено право позивача на отримання індексації-різниці.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №200/2106/24 від 11/09/2025
1. Предмет спору – оскарження бездіяльності підприємства щодо утримання захисної споруди цивільного захисту в належному стані та зобов’язання вчинити дії з приведення її у готовність.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який залишив позов прокурора без розгляду, мотивуючи це тим, що прокурор не обґрунтував належним чином відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) наділена повноваженнями у сфері контролю за готовністю об’єктів укриття до використання за призначенням. Суд зазначив, що ДСНС має право звертатися до суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи підприємств, якщо порушення створюють загрозу життю та/або здоров’ю людей, а в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу. Суд також врахував зміни до законодавства, які чітко визначають повноваження органів у сфері контролю за станом готовності об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту як заходи адміністративного впливу. Суд підкреслив, що припинення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану не означає відсутність уповноваженого органу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №160/23946/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою податкових повідомлень-рішень, якими було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020-2021 роки.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що хоча податкові повідомлення-рішення були надіслані платнику податків після 1 липня року, наступного за звітним, це не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення, а лише визначає більш пізній термін сплати податку. Суд врахував, що згідно з Податковим кодексом України, податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно може бути нараховано в межах 1095 днів, але цей строк зупинявся на певні періоди через карантинні обмеження та воєнний стан. Суд зазначив, що платник податків не врахував законодавче зупинення строків при розрахунку строку давності для нарахування податку. Суд також підкреслив, що несвоєчасне нарахування податку не звільняє платника від обов’язку його сплати, а лише звільняє від відповідальності за несвоєчасну сплату.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/26714/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Голови Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо можливого конфлікту інтересів при розгляді заяви позивача.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у відкритті провадження, вважаючи, що оскаржувані дії Голови ВРП є процедурними і не можуть бути самостійним предметом оскарження, а обраний позивачем спосіб захисту не відновить його права. Суди вирішили, що в даному випадку відсутній об’єкт судового захисту, оскільки дії Голови ВРП не спричиняють самостійних правових наслідків. Апеляційний суд додав, що рішення приймає ВРП як колегіальний орган, а не Голова одноосібно, і що розгляд заяв позивача не створює для нього жодних правових наслідків. Верховний Суд не погодився з такими висновками, зазначивши, що ключовим є питання законності розгляду звернення позивача, а не процедурні порушення як такі. Суд наголосив, що позивач має право оскаржувати законність розгляду його звернення, а висновки про наявність порушень та їх наслідки можуть бути зроблені лише після дослідження доказів та обставин справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №824/607/18-а від 11/09/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та нечинним рішення Чернівецької міської ради щодо затвердження Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки в частині, що стосується сплати одноразового внеску за фактичне використання землі до укладення договору оренди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що Чернівецька міська рада, хоч і має повноваження у сфері земельних відносин та встановлення орендної плати, не може встановлювати додаткові платежі, такі як “одноразовий внесок за фактичне користування земельною ділянкою”, оскільки це не передбачено чинним законодавством і не відноситься до місцевих податків чи зборів. Суд також зазначив, що посилання міської ради на статтю 1212 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки ця стаття не передбачає такого виду платежу. Крім того, суд підкреслив, що оператор системи розподілу електроенергії, такий як “Чернівціобленерго”, здійснює будівництво об’єктів енергетики, що вимагає отримання прав на землю, і на нього поширюються положення про оренду землі. Суд також врахував, що Державна регуляторна служба України вказувала на невідповідність спірного рішення вимогам законодавства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Чернівецької міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/34574/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності приватного підприємства щодо утримання захисної споруди цивільного захисту в належному стані та зобов’язання вчинити певні дії для приведення її в готовність.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про залишення позову прокурора без розгляду, оскільки дійшов висновку, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) у Дніпропетровській області, в інтересах якого прокурор звернувся до суду, не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що хоча зміни до законодавства розширили перелік випадків, коли ДСНС може звертатися до суду, ці випадки мають бути чітко визначені законом. У даному випадку, ані Кодекс цивільного захисту України, ані інші закони не наділяють ДСНС повноваженнями звертатися до суду з вимогою про приведення захисних споруд у готовність. Суд також відхилив посилання прокурора на попередні рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших обставин та іншого нормативного регулювання.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/37141/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС в Одеській області щодо ТОВ “СТАГЕР ГРУПП”.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ “СТАГЕР ГРУПП”, скасувавши ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а справу повернув до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд касаційної інстанції, ймовірно, встановив порушення норм процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій при розгляді справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи та правильне застосування норм матеріального права. Можливо, суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили докази, подані позивачем, або неправильно застосували норми процесуального права щодо допустимості та належності доказів. Також, можливо, були порушені права позивача на справедливий судовий розгляд. Повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції свідчить про те, що порушення, допущені судами попередніх інстанцій, є суттєвими і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу ТОВ “СТАГЕР ГРУПП”, скасував рішення судів попередніх інстанцій та повернув справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №300/910/20 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Головне управління ДПС в Івано-Франківській області збільшило ТОВ “Діамеб” суму грошових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що наявність ліцензії на медичну практику у ТОВ “Діамеб” дає право на звільнення від ПДВ, навіть якщо не було вчасно повідомлено про зміни щодо відокремлених підрозділів. Також суд підтримав позицію, що безкоштовне отримання товарів не є маркетинговими послугами, якщо відсутні зобов’язання щодо їх просування. Суд зазначив, що система вентиляції та кондиціонування, яка може бути відокремлена від орендованого приміщення, правомірно обліковується як окремий об’єкт основних засобів. Суд підкреслив, що контролюючий орган не надав достатніх доказів на підтвердження своїх доводів, а касаційний суд не має права переоцінювати докази.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №9901/177/21 від 08/09/2025
1. Предметом спору було оскарження ТОВ “Глобал Гео Інвест” Указу Президента України щодо введення в дію рішення РНБО про застосування санкцій до компанії, а саме анулювання ліцензій на користування надрами.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, аргументуючи це тим, що Президент діяв у межах своїх конституційних повноважень, вводячи в дію рішення РНБО на підставі пропозицій Служби безпеки України, яка виявила факти протиправної діяльності компанії на шкоду інтересам держави. Суд врахував, що санкції були застосовані через невикористання спеціальних дозволів на користування надрами, що призвело до блокування видобутку корисних копалин та завдання майнових втрат державі. Також суд зазначив, що застосовані санкції не є видом відповідальності, а є обмежувальним заходом для захисту національних інтересів. Суд підкреслив, що наявність загрози національним інтересам є оціночним поняттям, і Президент має дискрецію в оцінці таких загроз, а судовий контроль є обмеженим. **** Суд також послався на попередні рішення Великої Палати Верховного Суду, яка вже розглядала аналогічні справи і підтвердила правомірність застосування санкцій до юридичних осіб-резидентів, якщо їх діяльність становить загрозу національним інтересам.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ТОВ “Глобал Гео Інвест” в повному обсязі.
Справа №200/4217/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є бездіяльність прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за період безпосередньої участі у заходах з національної безпеки і оборони.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову військовослужбовця, вказавши на помилковість їх висновків щодо незастосування наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, які визначають порядок та умови виплати додаткової винагороди. Суд наголосив, що формальні недоліки в документах не повинні впливати на підтвердження фактичної участі військовослужбовця у бойових діях, а суди не здійснили повного аналізу всіх наявних доказів, зокрема, не дослідили мету та підстави видачі довідки про участь у бойових діях, не перевірили, які документи стали її основою, та не встановили, чи підтверджується “безпосередня участь” у бойових діях іншими матеріалами справи. Також, суди не з’ясували, які саме завдання, за якою посадою і де виконував позивач у спірний період, перебуваючи у відрядженні, та чим це підтверджується. Суд вказав, що суди не надали належної оцінки довідці начальника прикордонного загону про участь військовослужбовців у бойових діях за грудень 2022 року та не з’ясували, чи складався рапорт щодо позивача за час його перебування у відрядженні.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №600/139/24-а від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про негативну оцінку службової діяльності та звільнення з посади заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повною мірою дослідив обставини справи, зокрема, чи були належним чином обґрунтовані виставлені позивачу бали за кожним із завдань, чи містили результати оцінювання конкретні зауваження до роботи позивача, а також чи був формальним підхід суб’єкта призначення до затвердження висновку щодо оцінювання. Суд наголосив, що критерії оцінювання не можуть підміняти обов’язок суб’єкта оцінювання навести відповідні обґрунтування щодо виставлених державному службовцю балів. Також, суд зазначив, що апеляційний суд не перевірив, чи скористався суб’єкт призначення належним чином адміністративним розсудом під час прийняття спірного наказу. Враховуючи це, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №420/31329/24 від 12/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Національної академії сухопутних військ та військової частини щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення позивачу, а також відмова у видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою Національної академії. Суд зазначив, що право на апеляційне оскарження кореспондується з обов’язком дотримуватися процесуального законодавства. Учасник справи повинен вчиняти усі можливі дії для належного виконання процесуальних обов’язків. Суд наголосив, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення, але сам факт повернення не є поважною причиною пропуску строку. Суд врахував, що Національна академія пропустила строк на апеляційне оскарження, а відсутність бюджетного фінансування не є поважною причиною для пропуску строку. Суд також зазначив, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення не є об’єктивною обставиною, яка може зумовити перегляд остаточного судового рішення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №990/166/25 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду.
2. Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оцінювання практичного завдання має бути детальним, з перевіркою кожного елемента, визначеного Методичними вказівками, включаючи мотивувальну та резолютивну частини судового рішення, стилістику, орфографію та пунктуацію. Екзаменаційні відомості не містили інформації про бали, виставлені за кожен елемент оцінювання, що унеможливлює перевірку дотримання екзаменаційною комісією затверджених критеріїв та обґрунтованості виставлених балів. Відсутність деталізації не дозволяє встановити, чи діяла екзаменаційна комісія в межах наданих їй повноважень, та чи було забезпечено послідовність, обґрунтованість і повноту оцінювання. Суд відхилив доводи позивача про порушення процедури перевірки робіт через перебування членів комісії у відпустці або на лікарняному, оскільки це не свідчить про необ’єктивність перевірки. Суд підкреслив, що не може перебирати на себе повноваження ВККСУ щодо оцінювання кандидатів, але зобов’язав комісію провести повторне оцінювання з урахуванням висновків суду.
3. Суд визнав протиправними та скасував рішення ВККСУ щодо затвердження результатів кваліфікаційного іспиту позивача та зобов’язав ВККСУ провести повторне оцінювання його практичних завдань з урахуванням висновків суду.
Справа №303/5363/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є затримання громадянина Російської Федерації з метою забезпечення його примусового видворення за межі України.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов про затримання громадянина РФ, з метою забезпечення примусового видворення, оскільки суди порушили норми процесуального права, а саме статтю 9 КАС України, вийшовши за межі підстав позову, встановлених позивачем. Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що на момент затримання відповідач мав посвідку на постійне проживання, і саме за поданням органу охорони державного кордону його було позбавлено статусу іммігранта. Також, суд не з’ясував, чи мав відповідач інший дійсний документ, що дозволяв би йому виїхати з України. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обставини щодо протиправності рішення про видворення відповідача можуть мати преюдиційне значення у цій справі. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо гарантування права на свободу та особисту недоторканність.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/3078/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з посади в поліції.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов без розгляду, з огляду на те, що суди не надали позивачу можливості надати пояснення щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, як це передбачено процесуальним законодавством. Суд першої інстанції не розглянув клопотання позивачки про поновлення строку, подане разом з позовною заявою. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності дотримання процесуального порядку вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, що включає надання можливості позивачу повідомити про інші причини пропуску строку та оцінку цих причин судом. Суд також вказав на необхідність врахування висновків Верховного Суду щодо тотожності позовних вимог та недопустимості повторного розгляду справ з ідентичними елементами. Суд касаційної інстанції вказав на те, що не оцінює поважність наведених позивачкою причин пропуску строку звернення до суду, оскільки суд першої інстанції не дотримався процесуального порядку вирішення питання щодо поважності їх пропуску.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №440/7811/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для подальшої передачі в оренду.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, вказуючи на те, що спір є публічно-правовим, оскільки предметом оскарження є рішення суб’єкта владних повноважень, а саме органу місцевого самоврядування. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій невірно визначили характер спірних правовідносин, акцентуючи увагу на оцінці договорів оренди землі третьої особи, замість того, щоб надати оцінку правомірності відмови суб’єктом владних повноважень у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою. Суд підкреслив, що адміністративні суди мають спеціальний статус і завдання, що виокремлює їх у системі судоустрою, та зобов’язує вирішувати спори з метою захисту прав та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Також, суд вказав на презумпцію правомірності вимог позивача в адміністративному судочинстві, що покладає на відповідача обов’язок доведення правомірності свого рішення. Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій не встановили обставини, які визначають характер спірних правовідносин, зокрема, не надали оцінки правовій природі зверненню позивача щодо отримання дозволу на розробку проектів землеустрою та визначеним законодавством підставам для відмови у надані такого дозволу.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №760/6352/22 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами у справі про оскарження постанови митниці про порушення митних правил.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що обставини, на які посилається позивач, не є нововиявленими, оскільки вони могли бути відомі позивачу під час розгляду справи, а відповідні докази могли бути подані до суду. Суд зазначив, що позивач не надав доказів, які б перешкоджали йому отримати ці відомості раніше, за умови добросовісного ставлення до справи. Також, Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги про упередженість складу суду апеляційної інстанції, оскільки вони не були підтверджені належними доказами. Суд касаційної інстанції наголосив, що перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами не має на меті усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №580/7450/24 від 11/09/2025
1. Предмет спору – оскарження податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за порушення вимог щодо проведення розрахункових операцій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову ФОП. Суди виходили з того, що відсутність цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої у фіскальному чеку позбавляє цей документ статусу розрахункового. Такий фіскальний чек не підтверджує належне виконання обов’язку, встановленого Законом про РРО. Суд касаційної інстанції зазначив, що хоча безпосередньо відповідальність за відсутність цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку не встановлена, така відсутність свідчить про проведення розрахункових операцій без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту, за що передбачена відповідальність. Суд також підкреслив, що маркування акцизною маркою підтверджує сплату акцизу та легальність продукції, а фіскальний чек без обов’язкових реквізитів не може вважатися розрахунковим.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/249/25 від 11/09/2025
1. Предметом спору є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відмову у допуску особи до участі у доборі на посаду судді місцевого суду через подання витягу про відсутність судимості, датованого раніше встановленого терміну.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», особа, яка бажає стати суддею, повинна надати документи, які підтверджують її відповідність вимогам закону на день подання заяви про участь у доборі. Вища кваліфікаційна комісія суддів України встановила, що витяг про відсутність судимості має бути виданий не раніше 1 березня 2025 року, оскільки саме в цей період здійснюється перевірка відповідності кандидатів. Позивачка подала витяг, датований 18 лютого 2025 року, що не підтверджувало відсутність судимості на момент подання заяви. Суд не визнав це неістотним недоліком, оскільки це унеможливлює перевірку відповідності кандидата вимогам закону на день подання заяви. Доводи позивачки про можливі затримки у видачі витягу не були враховані, оскільки вона не довела існування об’єктивних перешкод для отримання витягу у встановлений строк.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Справа №200/7008/20-а від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно з’ясували обставини справи, зокрема, не встановили суму заборгованості підприємства, період її виникнення та підстави застосування штрафних санкцій. Також, суди не дослідили питання сплати податкових зобов’язань на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не надали належної оцінки сертифікатам Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, які, на думку підприємства, звільняють його від відповідальності за несвоєчасну сплату податків. Крім того, суди не з’ясували, яке саме податкове правопорушення мало місце (ненарахування, неутримання, несплата податку чи несвоєчасна сплата) та чи правомірно підприємство було притягнуто до відповідальності. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини щодо нарахування пені та правильності її нарахування.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/37141/24 від 10/09/2025
Предмет спору – оскарження ТОВ “СТАГЕР ГРУПП” податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС в Одеській області.
Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 240 КАС України, оскільки не з’ясували, чи дійсно неможливо розглянути справу по суті без доказів, витребуваних у позивача, особливо враховуючи наявність документів, наданих відповідачем. Суд першої інстанції не обґрунтував, яким чином відсутність витребуваних документів перешкоджає вирішенню спору, а апеляційний суд проігнорував доводи позивача про наявність необхідних документів у матеріалах справи, наданих відповідачем. Суд касаційної інстанції наголосив, що залишення позову без розгляду можливе лише у випадку, коли суд дійсно позбавлений можливості вирішити спір по суті через відсутність певних доказів, і це має бути обґрунтовано. Суд також зазначив, що положення статті 80 КАС України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання Позивачем вимог щодо надання доказів.
Рішення суду: Касаційну скаргу ТОВ “СТАГЕР ГРУПП” задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №380/12911/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження Товариством карток відмови митниці у митному оформленні імпортованих алкогольних напоїв через неправильне, на думку митниці, визначення ставки акцизного податку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що у випадку, коли код товару згідно з УКТ ЗЕД згадується у двох різних позиціях таблиці ставок акцизного податку, наведеній у Податковому кодексі України, пріоритетним є опис товару. Суд також врахував, що імпортований Товариством напій є сумішшю на основі зброджених напоїв, а не вином ігристим чи газованим, що відповідає нижчій ставці акцизного податку. Додатково, суд послався на принцип презумпції правомірності рішень платника податків, згідно з яким у разі неоднозначного трактування норм податкового законодавства рішення приймається на користь платника. Суд також зазначив, що митниця не довела неправомірність обраного Товариством варіанту сплати акцизного податку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Митниці без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/1450/20 від 10/09/2025
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими Товариству було збільшено суму грошових зобов’язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу Товариства, виходив з того, що Товариство правомірно сформувало дані податкового обліку на підставі первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, а також належним чином обліковувало та використовувало паливно-мастильні матеріали. Суд зазначив, що порушення податкової дисципліни контрагентами Товариства не може бути підставою для позбавлення Товариства права на формування витрат та податкового кредиту, якщо не доведено обізнаність Товариства щодо неправомірної діяльності контрагентів. Суд також врахував, що всі первинні документи, в тому числі по господарських операціях з ТОВ «Нафтотрейдингінвест» та ТОВ Київ Строй Центр», були надані перевіряючим під час проведення перевірки. Крім того, суд підкреслив, що використання дизельного палива водіями Товариства підтверджується відповідними документами, такими як накази про порядок обліку ПММ, акти приймання-передачі талонів та міжнародні товарно-транспортні накладні.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позов Товариства було задоволено.
Справа №420/1450/20 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб.
2. Суд, задовольняючи касаційну скаргу Товариства, виходив з того, що Товариство правомірно сформувало дані податкового обліку на підставі первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, а податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суд зазначив, що платник податків не несе відповідальності за порушення податкової дисципліни його контрагентами, якщо він мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів для господарської діяльності. Також, суд врахував, що Товариство надало всі необхідні документи під час перевірки, а використання палива водіями підтверджено відповідними документами. Суд підкреслив, що контролюючий орган не надав достатніх доказів, які б спростовували правомірність дій Товариства. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки той безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, який ухвалив законне рішення.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позов Товариства.
Справа №120/8473/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій прикордонного загону щодо неврахування щомісячної додаткової винагороди при розрахунку середнього грошового забезпечення позивача, а також вимога про зобов’язання нарахувати та виплатити це забезпечення з урахуванням вказаної винагороди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив позов без розгляду через пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого КАС України для спорів, пов’язаних з публічною службою, зокрема звільненням з неї. Суд зазначив, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, і в даному випадку, це день виплати середнього грошового забезпечення без урахування додаткової винагороди. Суд відхилив аргументи позивача про те, що про порушення він дізнався лише з отриманням розрахунку, оскільки це лише момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на оскарження, а не момент, коли він дізнався про порушення. Також, суд врахував, що позивачу було відомо про складові розрахунку з іншої судової справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №340/7614/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та зобов’язання ДПС зареєструвати ці податкові накладні.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, оскільки апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження. Суд зазначив, що податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження, а наведені ним причини пропуску строку не були визнані поважними. ВС наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати обов’язки, зокрема, дотримуватися строків. Суд вказав, що поновлення строку можливе лише у виняткових випадках за наявності об’єктивних та непереборних обставин, а несвоєчасна сплата судового збору не є такою обставиною. ВС підкреслив, що органи влади повинні діяти вчасно та не допускати зволікань, оскільки вони мають забезпечувати своєчасне фінансування видатків, включаючи судовий збір.
3. Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №520/11631/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафні санкції у зв’язку зі списанням основних фондів.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що згідно з Податковим кодексом України, не вважається постачанням товарів ліквідація основних засобів у випадках, коли платник податку надав контролюючому органу документи про їх знищення, розібрання або перетворення в інший спосіб, що унеможливлює їх використання за первісним призначенням; у даній справі підприємство надало такі документи. Суд також зазначив, що податковий орган не спростував правомірність формування податкового кредиту підприємством, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду. Крім того, суд вказав на колізію між нормами щодо штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та дійшов висновку про неправомірність застосування штрафу за статтею 120-1 ПК України, якщо вже застосовано штраф за заниження податкового зобов’язання.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №380/10209/20 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення пені з Державного бюджету України на користь ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» у зв’язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з того, що платник податку має право на нарахування пені у разі несвоєчасного відшкодування ПДВ. Апеляційний суд скасував це рішення, вважаючи, що контролюючий орган вжив достатньо заходів для виконання рішення суду щодо внесення даних до Реєстру заяв про відшкодування ПДВ. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що обов’язок відшкодування ПДВ виник після скасування податкового повідомлення-рішення, а не після рішення суду, зобов’язуючого внести дані до реєстру. Також, Верховний Суд не погодився з тим, що контролюючий орган вжив своєчасних заходів, оскільки вони були розпочаті лише після отримання рішення апеляційного суду, а не після скасування податкового повідомлення-рішення. Суд наголосив, що Податковий кодекс України прямо закріплює відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування ПДВ, і ця норма є імперативною та не має винятків.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши касаційну скаргу ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс».
