1. Предметом спору є стягнення боргу за договором поворотної фінансової допомоги, укладеного між фізичною особою (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю (відповідачем), де позивач також є директором цього товариства.
2. Суди попередніх інстанцій закрили провадження у справі, вважаючи, що відсутній предмет спору, оскільки позивач і директор товариства (відповідача) є однією і тією ж особою, що, на їхню думку, виключає наявність спору як такого. Суди послались на те, що цивільне судочинство не передбачає можливості поєднання сторін в одній особі. Проте, Верховний Суд не погодився з таким підходом, наголосивши, що юридична особа набуває прав та обов’язків через свої органи, і директор, підписуючи договір від імені товариства, діє не як фізична особа, а як орган управління юридичної особи. Верховний Суд зазначив, що відсутність предмета спору має місце лише у випадку припинення його існування, наприклад, сплати боргу, і що сам факт укладення договору між фізичною та юридичною особами, де фізична особа є директором юридичної, не свідчить про відсутність спору. **** Суд відступив від попередніх висновків, зазначивши, що закриття провадження можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час подання позову, так і на час ухвалення рішення судом першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
