Справа №243/2858/21 від 08/09/2025
1. Предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації, а також відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням, на думку позивача, недостовірної інформації відповідачем у соціальній мережі Facebook.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що поширена відповідачем інформація є оціночними судженнями та критичними висловлюваннями щодо позивача, який є публічною особою (міським головою), а тому межі допустимої критики щодо нього є ширшими, ніж щодо звичайного громадянина. Суд врахував висновок експерта, який підтвердив, що висловлювання відповідача містять як фактичні твердження, так і оціночні судження. Суд також зазначив, що відповідач не повинен доводити правдивість оціночних суджень, а позивач не довів, що поширена інформація є саме фактичними твердженнями, які не відповідають дійсності. Суд послався на практику ЄСПЛ щодо свободи вираження поглядів та ролі преси як “сторожового пса суспільства”. Суд також врахував, що інформація стосувалася професійної діяльності позивача як публічної особи, що є суспільно важливим.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №161/3803/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, де позивач вимагає відшкодування різниці між фактичним розміром збитків та страховим відшкодуванням, отриманим від страхової компанії.
2. Суд задовольнив позов частково, стягнувши з винуватця ДТП різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля (за вирахуванням ПДВ, оскільки ремонт не був здійснений у платника ПДВ) та сумою страхового відшкодування. Суд виходив з того, що винуватцем ДТП завдано майнову шкоду, яка перевищує ліміт відповідальності страховика, і згідно зі статтею 1194 ЦК України, винуватець зобов’язаний відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Суд врахував звіт про оцінку вартості збитків, наданий страховою компанією, як належний доказ розміру шкоди. Суд також зазначив, що відповідач не надав доказів, які б спростовували цей звіт, і не скористався правом на призначення експертизи. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що реальні збитки включають вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
3. Суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 743 567,29 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди.
Справа №199/9912/22 від 13/08/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства в частині позовних вимог прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» (далі – ДП «Ілліч-Агро Донбас»), оскільки спір є земельним спором між територіальною громадою та юридичною особою, що належить до господарської юрисдикції. Суд наголосив, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб’єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Оскільки спір між органом місцевого самоврядування та юридичною особою виникає у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, він підлягає розгляду в господарському суді. Також, Верховний Суд зазначив, що відсутні підстави для стягнення з прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки не було встановлено необґрунтованих дій прокуратури.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» та закрив провадження у справі в цій частині, а також скасував додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат.
Справа №335/7744/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження про стягнення заробітної плати з підприємства, яке перебуває у процесі приватизації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який визнав правомірними дії державного виконавця, що зупинив виконавче провадження на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки підприємство боржника включено до переліку об’єктів малої приватизації. Суд зазначив, що зупинення виконавчого провадження під час приватизації є обмеженням, передбаченим законом, для забезпечення суспільного інтересу в контролі за реалізацією майна з метою прискорення господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Суд також врахував, що приватизація передбачає обов’язок інвестора погасити заборгованість із заробітної плати, а у випадку невиправданої затримки приватизації особа має право на компенсацію від держави. Суд послався на попередні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України “Про виконавче провадження” у подібних справах. Суд також зазначив, що питання конституційності пункту 12 частини першої статті 34 Закону України “Про виконавче провадження” розглядається Конституційним Судом України, але на момент розгляду справи ця норма є чинною і підлягає застосуванню.
3. Суд вирішив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №686/31963/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є виключення іпотекодавця з переліку поручителів і боржників за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення апеляційного суду без змін, підтримавши позицію, що позивач не довів порушення саме його прав та інтересів, оскільки фактично діяв в інтересах третьої особи (іпотекодавця). Суд зазначив, що звернення до суду можливе лише у випадку порушення прав та інтересів особи, яка звертається, а не прав інших осіб, які не є позивачами у справі. Також суд підкреслив, що не може переоцінювати законність рішення суду у іншій справі, яке вже набрало законної сили, оскільки це суперечить принципу правової певності. Щодо витрат на правову допомогу, суд визнав обґрунтованим зменшення їх розміру апеляційним судом, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг. Суд касаційної інстанції підкреслив, що оцінка доказів щодо понесених витрат та їх співмірність є компетенцією суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №452/3745/19 від 13/08/2025
1. Предметом спору є витребування майна (ангару) з чужого незаконного володіння на користь Міністерства оборони України.
2. Суд касаційної інстанції вирішив, що апеляційний суд помилково застосував положення про позовну давність, оскільки не врахував, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, а в даному випадку, з моменту державної реєстрації права власності на спірне майно за першим набувачем, а не з дати прийняття рішення органом місцевого самоврядування про передачу майна у власність. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував, що Міністерство оборони України не було учасником спірних правовідносин і не було повідомлено про рішення органу місцевого самоврядування. Крім того, суд вказав на необхідність перевірки доводів відповідачів про наявність спірного об’єкта. Враховуючи, що апеляційний суд не встановив обставини, які мають вирішальне значення для розгляду цього спору, справу було направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №462/3797/21 від 01/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за внесення неправдивих відомостей до документів про державну реєстрацію юридичної особи (ст. 205-1 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що суди повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином перевірили доводи сторони захисту, зокрема щодо допиту свідків, та обґрунтовано визнали особу винною у вчиненні злочину. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій належним чином оцінили докази, зокрема покази свідків, висновки експертів та інші документи, які підтверджують факт внесення засудженим неправдивих відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Суд також зазначив, що сторона захисту не змогла забезпечити явку всіх заявлених свідків до суду, а апеляційний суд обґрунтовано не побачив підстав для повторного допиту свідків, оскільки суд першої інстанції дослідив їх покази повно та без порушень. Суд касаційної інстанції наголосив, що не має права переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, а його завдання полягає лише у перевірці правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №206/4419/17 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором виправдувального вироку відносно ОСОБА_7, якого обвинувачували у закінченому замаху на одержання неправомірної вигоди за вплив на суддю.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, залишаючи в силі виправдувальний вирок, не повною мірою врахував практику ЄСПЛ та Верховного Суду щодо розмежування захисту від провокації злочину та заперечення факту вчинення злочину. Суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доводам прокурора щодо відсутності провокації з боку правоохоронних органів, оскільки виправданий не визнавав своєї вини у вчиненні злочину, що суперечить позиції ЄСПЛ про те, що захист від провокації передбачає визнання обвинуваченим вчинення інкримінованих дій. Також, апеляційний суд невірно оцінив допустимість протоколу НСРД, формально пославшись на практику Великої Палати Верховного Суду, але не врахувавши, що обставини справи відрізняються від тих, у яких були ухвалені рішення ВП ВС. Суд не надав належного обґрунтування своїм висновкам щодо безпідставності доводів апеляційної скарги прокурора з огляду на постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 листопада 2023 року.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №761/17408/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням для особи, засудженої за крадіжку та грабіж, вчинені в умовах воєнного стану щодо особи похилого віку.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, підтримавши рішення про те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням було необґрунтованим. Суд зазначив, що апеляційний суд правильно врахував тяжкість злочинів, вчинених в умовах воєнного стану та щодо особи похилого віку, що значно підвищує суспільну небезпеку діяння. Також було враховано, що суд першої інстанції, застосовуючи статтю 75 КК, не навів достатніх обставин, які б свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що виправлення засудженого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а призначене покарання є мінімальним і справедливим. Доводи захисника про пом’якшуючі обставини не були визнані достатніми для зміни рішення апеляційного суду.
3. Суд ухвалив залишити вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №201/13250/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є стягнення суми боргу за договором позики в розмірі 270 000 доларів США.
2. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що договір позики укладений у письмовій формі є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику. Апеляційний суд врахував, що відповідач у суді першої інстанції визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення. Суд також зазначив, що договір позики не оспорювався жодною зі сторін. Апеляційний суд підкреслив, що сторони в договорі визначили суму позики в еквіваленті до долара США, що дає правові підстави для стягнення заборгованості в іноземній валюті. Доводи про штучність позову та зловживання правами були відхилені, оскільки ґрунтувалися на припущеннях.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №369/15556/19 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання неправомірним рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у власність та скасування права власності на цю ділянку.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов частково, визнавши неправомірним рішення сільської ради, оскільки воно порушувало право позивача на користування його земельною ділянкою, включивши до складу ділянки відповідача частину проїзду спільного користування. Проте, суд відмовив у скасуванні права власності відповідача, вважаючи це неналежним способом захисту. Апеляційний суд погодився з цим рішенням, зазначивши, що право позивача вже було ефективно захищено визнанням неправомірним рішення сільської ради. Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій, наголосивши, що державна реєстрація права власності є похідною від факту набуття цього права, і скасування рішення сільської ради є достатньою підставою для припинення права власності відповідача. Суд також врахував зміни в законодавстві щодо державної реєстрації речових прав, які вимагають одночасного визнання, зміни чи припинення речових прав при скасуванні рішення про реєстрацію.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №530/949/23 від 01/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином оцінили докази, зокрема висновки експертів, покази свідків та протоколи слідчих експериментів. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про те, що саме засуджений спричинив тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого, і що ці ушкодження не могли бути отримані за інших обставин. Також, суд касаційної інстанції відхилив доводи захисника про спотворення судом показань свідка та про відсутність слідів злочину на речах засудженого, зазначивши, що ці обставини не ставлять під сумнів винуватість особи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має підстав вважати рішення судів попередніх інстанцій незаконними чи необґрунтованими, оскільки суди діяли в межах своїх повноважень та з дотриманням норм процесуального права.
3. Суд ухвалив: Вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 17 травня 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №355/900/23 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані сп’яніння, що спричинило наслідки, передбачені ч. 2 ст. 286-1 КК України.
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду. З тексту постанови відомо лише те, що касаційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін. Повний текст постанови буде проголошено пізніше, і тоді можна буде дізнатися про аргументи суду.
3. Суд ухвалив: вирок Київського апеляційного суду від 23 липня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього – без задоволення.
Справа №317/1598/17 від 28/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за замах на вбивство з корисливих мотивів.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що суди не обґрунтували належним чином наявність у засудженого умислу саме на позбавлення життя потерпілої, а також не з’ясували, чи виконав засуджений всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, і які саме об’єктивні причини завадили йому в цьому. Суд зазначив, що формулювання обвинувачення у вироку не є чітким і конкретним, а обґрунтування кримінально-правової оцінки діяння є суперечливим. Зокрема, не було з’ясовано, чи міг опік руки потерпілої бути заподіяний за умови тримання ствола рушниці обома руками, як зазначено в обвинуваченні. Також, після пострілу в підлогу, засуджений не вчинив інших дій для доведення умислу на вбивство до кінця, а лише забрав боргові розписки і покинув місце події, що ставить під сумнів, чи було життя потерпілої основним об’єктом посягання.
3. Верховний Суд скасував вирок та ухвалу і призначив новий розгляд у суді першої інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Справа №924/1246/21 від 09/09/2025
1. Предметом спору є стягнення основного боргу, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за договором про виконання робіт.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказавши на такі порушення: апеляційний суд вийшов за межі апеляційного перегляду, переглянувши рішення суду першої інстанції не лише в частині штрафу, як просив скаржник, а й в частині основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, не навівши при цьому обґрунтування для такого виходу за межі апеляційного перегляду; апеляційний суд не в повній мірі надав оцінку аргументам відповідача стосовно застосування Постанови №187, яка встановлює мораторій на виконання зобов’язань перед особами, пов’язаними з державою-агресором, зокрема, не з’ясував достеменно, чи підлягає застосуванню ця постанова до позивача, враховуючи наявність серед засновників осіб, пов’язаних з РФ; апеляційний суд допустив протиріччя, відхиливши аргументи відповідача про поширення дії Постанови №187 на позивача, але при цьому залишив в силі рішення суду першої інстанції про відстрочку виконання рішення на підставі цієї ж постанови, не пояснивши, як це узгоджується з висновком про відсутність підстав для застосування Постанови №187 до позивача. Суд касаційної інстанції наголосив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.04.2025 у справі №910/1418/23 та у справі №914/158/19, та достеменно не з`ясував чи підлягає застосуванню у цій справі Постанова №187 стосовно Товариства.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/2089/25 від 02/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договорами поставки вугільної продукції.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, виходив з наступного: обов’язковими умовами для залишення позову без розгляду у зв’язку з неявкою позивача в судове засідання є одночасна наявність належного повідомлення позивача про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності; учасник справи не може відмовитися від права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення має бути формалізовано; якщо позивач не з’явився в судове засідання, але повідомив про причини неявки, суд має оцінити поважність таких причин; суд першої інстанції встановив, що позивач був належним чином повідомлений про судове засідання, не з’явився, не повідомив про причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, що є підставою для залишення позову без розгляду. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21 та від 18.11.2022 у справі № 905/458/21.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Енерго Ресурс Груп”, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.
Справа №824/131/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо винесення постанови про відвід у виконавчому провадженні на підставі потенційного конфлікту інтересів.
2. Суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що приватний виконавець зобов’язаний заявити самовідвід у разі наявності реального або потенційного конфлікту інтересів зі стягувачем, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». З’ясування обставин щодо наявності конфлікту інтересів може відбуватися на етапі надходження заяви про примусове виконання рішення. Право стягувача оскаржити постанову про самовідвід спрямоване на забезпечення неупередженості та об’єктивності виконавчого провадження. Суд також зазначив, що законодавство не вимагає обов’язкового відкриття виконавчого провадження для реалізації права на самовідвід. Суд врахував попередні висновки Верховного Суду у цій справі, які підтверджують право виконавця на самовідвід за наявності потенційного конфлікту інтересів.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Справа №824/131/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є скарга приватного виконавця на дії іншого приватного виконавця щодо винесення постанови про відвід у виконавчому провадженні.
2. На жаль, у наданому тексті відсутні основні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення. Наведено лише вступну та резолютивну частини постанови, де констатується залишення апеляційної скарги без задоволення та ухвали апеляційного суду без змін. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №548/2444/23 від 08/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на вирок апеляційного суду щодо особи, засудженої за злочини, пов’язані з наркотиками та крадіжками.
2. Верховний Суд, задовольнивши касаційну скаргу захисника, змінив вирок апеляційного суду, застосувавши статтю 75 КК України та звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк. Суд врахував обставини справи та особу засудженого, зокрема те, що він проходить військову службу, поклавши на командира військової частини нагляд за ним під час проходження служби. Таке рішення було прийнято з метою забезпечення можливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, враховуючи його позитивні характеристики та обставини, що пом’якшують покарання. Суд вирішив, що випробувальний термін та нагляд командира частини сприятимуть його ресоціалізації.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу захисника, змінив вирок апеляційного суду та звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Справа №902/515/25 від 08/09/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову до подання позовної заяви щодо визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, земельних торгів, договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та рішень державного реєстратора.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення апеляційного суду про відмову в забезпеченні позову, виходив з таких основних аргументів:
* Забезпечення позову шляхом заборони перешкоджати проведенню ремонтних робіт водопровідної мережі фактично обмежує право відповідача користуватися своїм майном та є тотожним задоволенню позовних вимог, що суперечить ГПК України.
* Заборона здійснювати будівельні роботи на спірних земельних ділянках не відповідає балансу інтересів сторін та обмежує право відповідача у користуванні майном.
* Суд першої інстанції не навів фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача у разі відсутності арешту на земельні ділянки.
* Заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, а в даному випадку вони виходять за межі спору та спрямовані на обмеження діяльності відповідачів.
* Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у вжитті заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на земельні ділянки, помилково зазначив, що такі заходи можуть застосовуватися лише у майнових спорах, що суперечить практиці Великої Палати Верховного Суду.
* Суд першої інстанції, надаючи дозвіл позивачу на проведення ремонтних робіт, ставить під сумнів правомірність набуття відповідачем права власності на земельну ділянку, що ігнорує презумпцію правомірності правочину.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №991/5841/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про повернення апеляційної скарги адвоката на ухвалу слідчого судді про дозвіл на огляд місцевості з метою виявлення мобільного телефону, що належить підозрюваному.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, повертаючи скаргу, не врахував, що ухвала слідчого судді про дозвіл на огляд видана з метою виявлення майна, яке належить особі, що оскаржує ухвалу, а саме мобільного телефону підозрюваного. Апеляційний суд не обґрунтував, чому особа, яка подала апеляційну скаргу, не входить до кола осіб, які мають право на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції наголосив, що доступ до правосуддя є основоположним принципом, гарантованим Конституцією та законами України, а також статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд касаційної інстанції також зазначив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є однією з основних засад судочинства.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №756/9672/21 від 04/09/2025
1. Предметом спору є законність закриття кримінального провадження проти ОСОБА_7, обвинуваченого у розтраті майна в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191 КК України), через закінчення строків досудового розслідування.
2. Суд, залишаючи в силі рішення про закриття провадження, керувався тим, що прокурор скасував постанову слідчого про закриття провадження вже після закінчення строків досудового розслідування, встановлених ст. 219 КПК України. Суд підкреслив, що прокурор мав право скасувати постанову слідчого протягом 20 днів з моменту її отримання, але не зробив цього вчасно. Також, суд зазначив, що зміни до КПК України, які скасовують строки досудового розслідування до повідомлення про підозру, не можуть бути застосовані до цього провадження, оскільки на момент набрання чинності цих змін судовий розгляд вже був завершений. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини щодо принципу належного урядування, згідно з яким помилки державних органів не повинні виправлятися за рахунок громадян. Суд відхилив доводи прокурора про об’єктивну неможливість здійснення процесуального керівництва через несвоєчасне надсилання постанови слідчим та реорганізацію прокуратур, підкресливши, що ці обставини не є підставами для поновлення процесуальних строків.
3. Верховний Суд залишив ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги прокурорів – без задоволення.
Справа №757/25100/23-ц від 05/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним правочину щодо передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Валедус», скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, визначення розміру часток учасників у статутному капіталі ТОВ «Валедус», а також визнання недійсними пункту протоколу загальних зборів, акту прийому-передачі майна та акту приймання-передачі частки в статутному капіталі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не прийняв рішення щодо заяви позивача про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, поданої в січні 2025 року. Верховний Суд підкреслив, що особа, яка звертається до суду, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право порушено, і які дії необхідно вчинити для відновлення цього права. Суд також нагадав, що завданням цивільного судочинства є справедливий та ефективний захист порушених прав. Враховуючи, що суд першої інстанції не розглянув заяву про зміну позовних вимог, апеляційний суд правомірно скасував його ухвалу та направив справу для продовження розгляду. Доводи касаційної скарги про порушення позивачем предметної юрисдикції є передчасними, оскільки суд першої інстанції має спочатку розглянути всі заявлені вимоги.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №334/672/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою).
2. У резолютивній частині постанови не зазначено конкретних аргументів, якими керувався Верховний Суд, оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше. Проте, зважаючи на рішення про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду, можна припустити, що касаційний суд виявив певні порушення норм матеріального або процесуального права, допущені апеляційним судом під час розгляду справи. Можливо, були неправильно оцінені докази, не враховані важливі обставини справи, або ж допущені процесуальні порушення, які могли вплинути на законність і обґрунтованість вироку. Захисники у касаційних скаргах могли вказувати на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, або порушення права на захист. Більш конкретні причини стануть відомі після оголошення повного тексту постанови.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги захисників, скасував вирок Дніпровського апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №913/769/21 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з частковим скасуванням судового рішення.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким постанову про закінчення виконавчого провадження було скасовано частково, а саме в частині скасованих апеляційним судом вимог. Суд зазначив, що закінчення виконавчого провадження можливе як в цілому, так і в частині, пропорційній до скасованих вимог. Також, суд вказав, що відсутні підстави для видачі нового виконавчого документа на нескасовану частину рішення, оскільки чинний наказ зберігає свою силу в цій частині. Суд відхилив аргументи скаржників про процесуальні порушення, зазначивши, що апеляційний суд надав їм належну оцінку, а скаржники не довели, що ці порушення призвели до ухвалення незаконного рішення. Суд також підкреслив, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №199/4867/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самовільно побудованого об’єкта нерухомого майна, скасування державної реєстрації та припинення права власності на об’єкт нерухомого майна, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що спірна земельна ділянка була відведена ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку на підставі рішення виконкому районної ради ще у 1997 році, а у 2002 році йому було продовжено строк будівництва. Ці рішення органу місцевого самоврядування не скасовані та не мають терміну дії, а отже, саме права ОСОБА_4, а не міської ради, можуть бути порушені самочинним будівництвом на цій ділянці. Суд наголосив, що позивач не довів порушення саме його прав на землю, а отже, відсутні підстави для задоволення позову про знесення самочинного будівництва. Суд також зазначив, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом, який застосовується лише у разі неможливості усунення порушень іншим шляхом. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони правильно визначили характер спірних правовідносин та застосували норми матеріального права.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Дніпровської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №466/2799/22 від 03/09/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд розглянув заяву про розподіл судових витрат після касаційного перегляду справи, де первісно було задоволено позов про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, але згодом рішення апеляційного суду було скасовано, а рішення суду першої інстанції про відмову в позові залишено в силі. Суд касаційної інстанції зазначив, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, і оскільки касаційну скаргу відповідача було задоволено, а в позові відмовлено, то відповідачу підлягає відшкодування судовий збір, понесений у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції. Водночас, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, сплачена відповідачем сума судового збору підлягає компенсації за рахунок держави. Суд посилається на статті 141, 270, 416 ЦПК України.
3. Верховний Суд частково задовольнив заяву про ухвалення додаткового судового рішення та постановив стягнути з Державного бюджету України на користь відповідача суму судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, в порядку компенсації за рахунок держави.
Справа №127/3691/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання майна (квартири) спільною сумісною власністю подружжя та поділ цього майна.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що спірна квартира є об’єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами в рівних частках, оскільки відповідач не спростував презумпцію спільності майна подружжя та не довів, що спірне майно було придбане за кошти, які належали йому особисто. Суди врахували, що відповідач ініціював судовий процес про визнання дійсним договору дарування грошових коштів вже після відкриття провадження у справі про поділ майна, що може свідчити про недобросовісність його дій. Рішення суду про визнання дійсним договору дарування, ухвалене через чотири роки після придбання квартири, не є доказом придбання квартири саме за ці кошти. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в цю оцінку. Щодо розподілу судових витрат, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що неподання попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні, і визначив суму витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/47440/17 від 22/01/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики та визнання недійсними окремих умов цього договору.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, погодився з висновком апеляційного суду про стягнення суми боргу за курсом долара США, оскільки в договорі було визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті. Водночас, суд не погодився з висновками попередніх інстанцій щодо застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки сторони в договорі погодили збільшення позовної давності до 10 років. Також, суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідача про необхідність зменшення розміру неустойки, яка значно перевищує розмір основного боргу. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд вирішив зменшити розмір пені до подвійного розміру заборгованості за договором позики, вважаючи такий розмір справедливим та розумним.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінивши рішення попередніх інстанцій в частині стягнення пені та здійснивши перерозподіл судових витрат.
Справа №715/609/17 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за розбій та умисне вбивство, вчинені за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій ретельно дослідили докази, надані стороною обвинувачення, та дали їм належну оцінку у взаємозв’язку, обґрунтовано визнавши їх достатніми для доведення вини ОСОБА_7 поза розумним сумнівом; суд взяв до уваги покази обвинувачених, потерпілих, свідків, висновки експертиз, протоколи слідчих дій, дані операторів телекомунікацій та інші докази, які підтверджують причетність ОСОБА_7 до злочину; суд також врахував деталі вчинення злочину, які вказував співучасник злочину під час слідчого експерименту, що виключає обізнаність інших осіб; суд відхилив доводи захисту про недопустимість доказів, оскільки відсутність понятих при відібранні біологічних зразків не є порушенням, а твердження про неналежне пакування спростовано показаннями експерта; суд визнав обґрунтованим проведення аудіо-, відеоконтролю затриманих, оскільки дозвіл на проведення НСРД з конкретними підозрюваними не забороняє фіксувати їх спілкування з іншими особами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №367/3562/17 від 03/09/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, яка, за твердженням прокурора, розташована на землях природно-заповідного фонду.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні позову прокурора, вважаючи, що витребування земельної ділянки не є належним способом захисту права власності держави на землю природно-заповідного фонду, і що в такому випадку слід подавати негаторний позов про повернення ділянки. Верховний Суд зазначив, що суди мали врахувати специфічний об’єкт спору (земельна ділянка на території об’єкта природно-заповідного фонду) та мету позову (повернення ділянки у власність держави), а також не надали оцінки можливості розгляду позовної вимоги про витребування на користь держави спірної земельної ділянки, як вимоги про повернення цієї земельної ділянки за правилами негаторного позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди мали застосувати статтю 391 ЦК України, яка регулює захист прав власника, що не пов’язаний з позбавленням володіння, та врахувати практику Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності розгляду вимог про витребування землі як негаторних позовів у подібних справах. Суд також зазначив, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №131/418/19 від 03/09/2025
1. Предметом спору є заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, керувався наступними аргументами:
* Відповідно до ЦПК України, суд може ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.
* Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, і у випадку зміни рішення судом касаційної інстанції, розподіл судових витрат також змінюється.
* Постанова суду касаційної інстанції повинна містити розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи.
* Розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
* Оскільки Верховний Суд залишив в силі рішення місцевого суду про задоволення позовних вимог, судові витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги підлягають відшкодуванню відповідачем частково.
* У випадку сплати судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, надміру сплачена сума підлягає поверненню.
3. Суд ухвалив додаткове рішення про часткове задоволення заяви, стягнувши з відповідача на користь позивачів судові витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги та зобов’язавши Державну казначейську службу України повернути позивачам надміру сплачений судовий збір.
Справа №761/30759/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є стягнення вихідної допомоги при звільненні у зв’язку з виходом на пенсію та середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з тим, що провадження у справі було закрито обґрунтовано. Апеляційний суд врахував наявність рішення суду у іншій справі між тими ж сторонами, з тим самим предметом і на тих самих підставах, а саме щодо стягнення виплат при звільненні у зв’язку з виходом на пенсію. Верховний Суд підкреслив, що неможливий повторний розгляд справи за наявності рішення суду, яке набрало законної сили, між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Суд зазначив, що позивач вже заявляв вимоги про стягнення виплати у розмірі 8 посадових окладів, передбачених колективним договором, і похідні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, і ці вимоги вже були вирішені судами в іншій справі. Доводи касаційної скарги про те, що в попередній справі предметом спору було стягнення на підставі трудового договору, а не колективного, були відхилені, оскільки суперечили матеріалам справи.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №483/1149/21 від 03/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики та визнання договору позики недійсним.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що надана позивачем розписка містить всі ознаки договору позики, зокрема, підтверджує факт передачі грошових коштів від позикодавця до позичальника, а також зобов’язання повернути ці кошти у визначений строк. Суд касаційної інстанції погодився з цим висновком, зазначивши, що розписка містить всі необхідні умови для визнання її договором позики, і що відповідач не надав доказів повернення коштів або іншої правової природи відносин між сторонами. Верховний Суд підкреслив, що суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, однак у даному випадку, розписка чітко вказувала на позику, а не на інші зобов’язання. Суд також врахував, що відповідач не спростував факт написання розписки та отримання коштів, а його аргументи про іншу природу правовідносин не були підтверджені доказами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши рішення про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики.
Справа №760/19185/22 від 03/09/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд, задовольняючи клопотання про розподіл судових витрат, керувався такими аргументами:
* Відшкодування судових витрат є однією з основних засад цивільного судочинства.
* Суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи.
* Витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
* Розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом, ціною позову та значенням справи для сторони.
* Суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
* Суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ЦПК України.
3. Суд вирішив частково задовольнити клопотання та стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді касаційної інстанції.
Справа №199/8208/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
2. Суд задовольнив позов, оскільки позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька, який прийняв спадщину, звернувшись до нотаріуса у встановлений строк, в той час, як відповідачка не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і не проживала разом з батьком на момент його смерті. Суд встановив, що договір дарування, на підставі якого відповідачка набула право власності на спірний будинок, був визнаний недійсним, а отже, вона не мала права відчужувати це майно. Оскільки майно вибуло з володіння власника поза його волею, суд вирішив витребувати його від останнього набувача на користь позивача, враховуючи, що витребування майна є законним та пропорційним заходом, який не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також зазначив, що відповідач, у якого витребувано майно, не позбавлений можливості відшкодувати свої збитки з особи, яка продала йому це майно.
3. Суд вирішив визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на спірний житловий будинок та витребувати цей будинок від відповідача на користь позивача.
Справа №636/3415/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6, обвинуваченої у шахрайстві (ст. 190 КК України), у зв’язку з втратою чинності законом, яким встановлено кримінальну протиправність діяння.
2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та закрив кримінальне провадження, посилаючись на втрату чинності законом. Прокурор у касаційній скарзі стверджував, що апеляційний суд не врахував доводи щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_6 судом першої інстанції, зокрема, щодо наявності повторності у її діях та можливості застосування статей 96-1, 96-2 КК України. Верховний Суд зазначив, що апеляційне оскарження можливе з підстави неправильної кваліфікації дій, навіть якщо суд першої інстанції застосовував спрощений порядок розгляду (ч. 3 ст. 349 КПК України). Проте, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 як повторного шахрайства, оскільки не було встановлено єдиного злочинного наміру, необхідного для кваліфікації як продовжуваного злочину. Суд касаційної інстанції не встановив порушень кримінального процесуального закону під час апеляційного розгляду.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №904/4484/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у справі про витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного:
* Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, часом, обсягом наданих послуг та ціною позову.
* Суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, якщо вони є завищеними, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
* Суд не зобов’язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність з ринковими цінами адвокатських послуг.
* Суди попередніх інстанцій, оцінивши надані докази та врахувавши всі обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про часткове відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.
* Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, що не є компетенцією суду касаційної інстанції.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №630/1162/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду щодо залишення без змін вироку суду першої інстанції, яким особу було засуджено за виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України та звільнено від відбування покарання з випробуванням.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не врахував підвищений рівень суспільної небезпеки вчиненого злочину, а саме виправдовування збройної агресії РФ проти України громадянкою України у соціальній мережі з великою кількістю підписників, що сприяло створенню у ворога уяви про підтримку таких дій громадянами України. Суд зазначив, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду справи, не дослідив належним чином всі обставини, які мають значення для справи, та не врахував, що положення статті 75 КК застосовуються лише за наявності умов і підстав, на які необхідно послатися у рішенні. ВС наголосив, що призначення покарання із застосуванням положень статті 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність за таких обставин. Також, ВС вказав, що апеляційний суд не надав належної оцінки тому факту, що засуджена, будучи громадянкою України, у надважкий період для країни та суспільства, шляхом розміщення у соціально орієнтовній мережі своєї антиукраїнської позиції, виправдовувала, визнавала правомірною збройну агресію російської федерації проти України й окупацію українських територій, глорифікувала таких осіб.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №990/406/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо неоновлення реєстру декларацій родинних зв’язків та доброчесності суддів у формі відкритих даних.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що в умовах воєнного стану в Україні, з метою захисту національної безпеки та безпеки суддів і їхніх сімей, ВККС правомірно обмежила доступ до декларацій, застосувавши так званий “трискладовий тест”. Суд зазначив, що розголошення інформації про родинні зв’язки суддів може створити ризики для їхньої безпеки та спровокувати протиправні дії, а шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні під час воєнного стану. Також суд врахував, що існують інші механізми громадського контролю за доброчесністю суддів, зокрема через Громадську раду доброчесності. Суд підкреслив, що позивачка зверталася до ВККС зі скаргами, а не із запитами на інформацію, що є встановленою формою реалізації права на доступ до публічної інформації. Суд також зазначив, що ВККС вживає заходів для відновлення доступу до декларацій, але з урахуванням безпекових факторів, що свідчить про відсутність бездіяльності з боку Комісії.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, підтвердивши правомірність дій ВККС.
Справа №990/123/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в наданні рекомендації щодо призначення позивачки на посаду судді.
2. Суд при прийнятті рішення керувався тим, що ВККС, відмовляючи у рекомендації, недостатньо обґрунтувала свої сумніви щодо доброчесності кандидатки, посилаючись переважно на дії її чоловіка та формальні помилки в деклараціях. Суд зазначив, що ВККС не довела наявність умислу позивачки на приховування інформації або її недбале ставлення до декларування, а також не врахувала зусилля позивачки щодо отримання необхідної інформації від чоловіка. Суд підкреслив, що невідповідність критерію доброчесності має бути підтверджена виваженою оцінкою сукупності обставин, а не формальними чи поверхневими висновками. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо захисту приватного життя, яке включає право на професійну діяльність, і зазначив, що втручання у це право має бути обґрунтованим та пропорційним. Суд вказав, що Комісія не надала переконливих доказів, які б спростовували пояснення позивачки або вказували на їх суперечність. Суд наголосив, що рішення ВККС має бути зрозумілим як для кандидата, так і для незалежного спостерігача, а також має враховувати всі обставини, що мають значення для прийняття рішення.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №991/558/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду про відмову в перегляді рішення суду за нововиявленими обставинами у справі про застосування санкцій до фізичної особи та стягнення її активів в дохід держави.
2. Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, зазначивши, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження, який має на меті перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. Суд вказав, що нововиявлені обставини повинні бути істотними для справи та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Суд зазначив, що господарські операції між АТ «Мотор Січ» та Китайською корпорацією Авіаційних технологій «Талі» не були предметом оцінки суду першої інстанції при вирішенні адміністративної справи, а тому відомості, що викладені в листі, не можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Суд також підкреслив, що якби відповідачі не реалізовували схему постачання авіаційних двигунів до РФ, вони мали б повідомити про це суд під час розгляду справи.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду – без змін.
Справа №920/495/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що, ймовірно, пов’язано з тим, що касаційна скарга в цій частині не відповідала вимогам процесуального закону щодо її обґрунтованості або наявності виключних обставин. В іншій частині касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, що свідчить про те, що Верховний Суд не знайшов підстав для їх скасування. Суд, ймовірно, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішень загальних зборів ОСББ, які оскаржувалися. Можливо, суди попередніх інстанцій встановили, що оскаржувані рішення були прийняті з дотриманням вимог законодавства та статуту ОСББ, а права позивача не були порушені. Також, можливо, суди врахували позицію третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог, але її інтереси могли бути пов’язані з діяльністю ОСББ.
3. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, закривши касаційне провадження в одній частині та залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій в іншій частині.
Справа №641/4705/19 від 09/09/2025
1. Предметом спору є подання Харківського апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження до іншого суду апеляційної інстанції.
2. Верховний Суд, задовольняючи подання Харківського апеляційного суду, керувався статтями 32, 33-1, 34, 376 Кримінального процесуального кодексу України. Суд врахував необхідність дотримання правил підсудності, щоб забезпечити об’єктивний та неупереджений розгляд справи. Оскільки апеляційна скарга стосувалася ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, важливо було забезпечити швидкий та ефективний перегляд цього питання. Суд також взяв до уваги, що складання повного тексту ухвали вимагає значного часу, тому було вирішено обмежитись оголошенням лише резолютивної частини.
3. Суд постановив задовольнити подання Харківського апеляційного суду та направити матеріали провадження до Полтавського апеляційного суду для розгляду по суті.
Справа №910/18113/15 від 02/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на самочинно збудоване майно, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішень про державну реєстрацію.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими було задоволено позов прокурора в інтересах Київської міської ради, виходячи з того, що спірні об’єкти нерухомості є самочинним будівництвом, а отже, право власності на них у первинного набувача не виникло, що унеможливлює їх подальше відчуження. Суд також врахував, що земельні ділянки під цими об’єктами не були належним чином відведені забудовнику, а будівництво здійснювалося без необхідних дозволів. Суд зазначив, що витребування майна у кінцевого набувача (ТОВ “ТОП ГЕЛІОС”) є пропорційним заходом, спрямованим на захист інтересів територіальної громади, і не порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд відхилив доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки правовідносини в них не є подібними до тих, що розглядаються у даній справі. Суд також вказав, що доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “ТОП ГЕЛІОС” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №469/196/21 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться у прибережній захисній смузі Чорного моря, та зобов’язання повернути цю ділянку у власність територіальної громади.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що передача у приватну власність земельної ділянки, розташованої у прибережній захисній смузі, є незаконною, оскільки суперечить вимогам Земельного та Водного кодексів України. Суд зазначив, що відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає її відсутність, і при наданні земельної ділянки необхідно керуватися нормативними розмірами таких смуг, встановленими законом. Суд також врахував, що у попередній справі було встановлено факт розташування спірної ділянки у межах прибережної захисної смуги. Суд підкреслив, що належним способом захисту в даному випадку є негаторний позов, спрямований на усунення перешкод у користуванні власністю територіальної громади, а не віндикаційний позов, оскільки громада не втрачала фактичне володіння ділянкою. Суд зазначив, що суспільний інтерес у контролі за використанням земель прибережної захисної смуги переважає над приватним інтересом власника, а втручання у право мирного володіння майном є пропорційним, оскільки спрямоване на захист екологічної безпеки та інтересів громади.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №752/8587/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором доручення, включаючи основну суму, пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, стягнувши з відповідача заборгованість, але зменшивши розмір пені, враховуючи її значне перевищення над основною сумою боргу та інвалідність відповідача. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд помилково визначив момент, коли позивач дізнався про порушення свого права, однак це не вплинуло на правильність вирішення спору, оскільки строк позовної давності не був пропущений через дію карантинних обмежень та воєнного стану, які зупиняли або продовжували перебіг позовної давності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що висновки, на які посилався відповідач у касаційній скарзі, не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції також наголосив на тому, що правильне по суті і законне рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №372/6384/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є витребування земельних ділянок лісового фонду з приватної власності та визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність.
2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки:
* Прокурор не надав належних доказів того, що спірні земельні ділянки на момент їх передачі у власність відповідачу були землями лісового фонду, а планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не були належним чином оформлені та затверджені.
* На момент надання земельних ділянок у власність відповідачу, вони обліковувались як землі запасу, і їх цільове призначення як земель лісогосподарського призначення не було визначено у встановленому законом порядку.
* Прокурор обрав неефективний спосіб захисту права, оскільки вимога про визнання рішення недійсним не призведе до відновлення володіння земельною ділянкою, а належним способом захисту у даному випадку є віндикаційний позов.
* Прокурор не надав належних доказів того, що земельна ділянка відповідача знаходиться в межах прибережної захисної смуги.
* Суд зазначив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №335/4607/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення газорозподільної компанії про донарахування об’єму спожитого газу через нібито несанкціоноване втручання в роботу лічильника.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, зазначивши, що газорозподільна компанія не довела факту несанкціонованого втручання споживача в роботу лічильника, оскільки пошкодження лічильника неможливе без зриву пломб, а їх цілісність не була порушена. Також, суд звернув увагу на неналежне оформлення протоколу повірки лічильника, що не дає змоги встановити факт викривлення даних обліку газу. Суд врахував висновок експерта, який підтвердив, що отвори у вихідному патрубку лічильника не могли утворитися без демонтажу лічильника та пошкодження пломб. Апеляційний суд підкреслив, що газорозподільна компанія повинна діяти послідовно та зрозуміло для споживача, чітко дотримуючись усіх процедур. Ризик помилок при недотриманні цих процедур має покладатися саме на газорозподільну компанію.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення апеляційного суду без змін, підтвердивши, що газорозподільна компанія не надала достатніх доказів несанкціонованого втручання в роботу лічильника та викривлення даних обліку газу.
Справа №758/10606/17 від 03/09/2025
1. Предмет спору – витребування квартири з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади міста Києва.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не дослідив належним чином обставини справи, зокрема, не перевірив добросовісність набувача квартири, ОСОБА_1, та не врахував, що попередній власник, ОСОБА_2, заперечував укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_1, стверджуючи, що його підпис підроблено. Апеляційний суд не з’ясував результати розслідування кримінального провадження щодо підробки документів та не оцінив, чи дійсно ОСОБА_1 має реальну можливість відшкодувати збитки з винної особи. Також, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що вона є добросовісним набувачем, тривалий час проживає у квартирі, і позбавлення її житла буде непропорційним втручанням у її право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами територіальної громади та правами добросовісного набувача, враховуючи практику Європейського суду з прав людини.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №757/26077/22-ц від 28/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду зустрічного позову про визнання договору про відступлення права вимоги неукладеним, у зв’язку з пропуском строку на його подання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що строк для подання зустрічного позову визначається ухвалою про відкриття провадження у справі, і новий строк не встановлюється при зміні складу суду. Суд зазначив, що відповідачка не зверталася з клопотанням про поновлення строку на подання зустрічного позову. Також, суд вказав, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, а надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду. Суд врахував, що відповідач вже подавав зустрічний позов, який було повернуто, і це не дає підстав для поновлення строку. Суд також послався на практику ЄСПЛ щодо юридичної визначеності та неприпустимості перегляду рішень, які набрали законної сили, за відсутності важливих обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №751/7276/21 від 03/09/2025
1. Предметом спору є законність виправдувального вироку та ухвали апеляційного суду щодо заступника директора КП «Чернігівводоканал», обвинуваченого у службовій недбалості (ч. 1 ст. 367 КК України), що нібито завдала збитків підприємству через укладення додаткової угоди про збільшення ціни на паливо.
2. Верховний Суд встановив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо необґрунтованості висновку Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати, який використовувався для обґрунтування збільшення ціни на паливо, оскільки цей висновок містив ціни, що існували ще до укладення основного договору. Також, ВС вказав, що апеляційний суд невірно оцінив покази експерта, надані під час апеляційного розгляду, та безпідставно погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту заподіяння матеріальної шкоди. ВС підкреслив, що апеляційний суд безпідставно зазначив про недоведеність винуватості, оскільки суд першої інстанції виправдав обвинуваченого через відсутність складу злочину, а не через недоведеність вини. ВС не погодився з доводами прокурора, що шкода, завдана комунальному підприємству, автоматично свідчить про завдання шкоди державним інтересам.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №910/5237/25 від 09/09/2025
1. Предмет спору – стягнення заборгованості за договором поставки та розгляд зустрічного позову про визнання зобов’язань частково виконаними та стягнення збитків.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції про повернення зустрічного позову. Суд зазначив, що право на подання зустрічного позову не є абсолютним і має здійснюватися у встановлені процесуальні строки. Пропуск строку на подання зустрічного позову, встановленого для подання відзиву, тягне за собою втрату права на вчинення цієї процесуальної дії. Відпустка керівника не є поважною причиною для поновлення строку, оскільки були інші уповноважені особи. Суд апеляційної інстанції безпідставно послався на можливість поновлення строку, оскільки Господарський процесуальний кодекс не передбачає такої можливості у даному випадку, а також безпідставно послався на статтю, яка регулює питання прийняття зустрічного позову, а не строки його подання.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про повернення зустрічного позову.
Справа №754/2558/18 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку щодо особи, обвинуваченої в одержанні неправомірної вигоди службовою особою за дії з використанням службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, які визнали недоведеним склад злочину в діях обвинуваченого, зважаючи на такі аргументи:
* Сторона обвинувачення не довела належними та допустимими доказами, що особа, зафіксована на відеозаписах, є саме тією особою, яка фігурує у справі як потерпілий.
* Протоколи про результати НСРД містять розбіжності з фактичними обставинами, зафіксованими на відеозаписах, що ставить під сумнів їх достовірність.
* Не надано доказів, що голоси на аудіозаписах належать саме обвинуваченому та потерпілому, а висновок про належність голосів зроблено особою, яка не є експертом у цій галузі.
* Аркуш паперу з написами, який фігурує як доказ, отримано з порушенням кримінально-процесуального законодавства, що робить його недопустимим доказом.
* Виявлено невідповідність між речовими доказами, вилученими під час обшуку, та тими, що були надані суду для дослідження.
* Оперуповноважена особа, яка проводила слідчі дії, не мала права їх проводити, оскільки була допитана як свідок у цій же справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №756/9672/21 від 04/09/2025
1. Предметом спору є касаційні скарги прокурорів на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах).
2. У тексті рішення не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд залишив без змін ухвали Оболонського районного суду м. Києва та Київського апеляційного суду, а касаційні скарги прокурорів залишив без задоволення.
Справа №127/28231/22 від 03/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування майнової та моральної шкоди, а також стягнення страхового відшкодування у зв’язку зі смертю годувальника внаслідок ДТП.
2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, погодився з висновками апеляційного суду щодо розміру моральної шкоди, враховуючи часткове відшкодування, здійснене винуватцем ДТП, та наявність страхового відшкодування. Суд врахував, що виплата страхового відшкодування здійснюється страховою компанією в межах страхової суми, а винуватець ДТП зобов’язаний відшкодувати лише різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Також, суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду щодо розподілу витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг, витрачений час та критерії розумності та справедливості. Суд касаційної інстанції підкреслив, що “гонорар успіху” не є обов’язковим для врахування судом при розподілі судових витрат, оскільки суд має оцінювати витрати, враховуючи їх фактичність та необхідність. Суд касаційної інстанції відхилив доводи про відсутність повноважень представника відповідача, оскільки апеляційний суд перевірив належність доказів, що підтверджують повноваження адвоката.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №911/362/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ймовірно, через відсутність належного обґрунтування порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В іншій частині, касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, оскільки суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, що могли б бути підставою для скасування рішення апеляційного суду. Суд касаційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, і не має права переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій. Таким чином, фактичні обставини справи та оцінка доказів апеляційним судом були визнані достатніми та обґрунтованими для прийняття рішення.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду.
Справа №760/13737/22 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження стосовно ОСОБА_7, підозрюваного у зловживанні службовим становищем (ч. 2 ст. 367 КК України).
2. У резолютивній частині рішення не вказано аргументи суду.
3. Верховний Суд постановив залишити ухвалу Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №641/5304/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є вимога про визнання припиненим зобов’язання з оплати послуг теплопостачання у зв’язку з неможливістю проживання у квартирі, пошкодженій внаслідок бойових дій.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки послуги з теплопостачання надаються в цілому до будинку, а позивачка є співвласником, тому зобов’язана брати участь у розподілі обсягу спожитої теплової енергії. Суд зазначив, що відсутність можливості споживати послуги безпосередньо у квартирі не є підставою для припинення зобов’язання. Суд також вказав, що позивачка має право вимагати зняття нарахувань за послуги неналежної якості. Суд послався на те, що порядок припинення зобов’язань у сфері теплопостачання регулюється спеціальним законодавством та умовами індивідуального договору, які передбачають інші способи припинення або зміни договірних відносин. Суд врахував, що позивачці вже було знято нарахування за послуги теплопостачання у зв’язку з їх невідповідністю нормативам.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №369/6761/20 від 13/08/2025
1. Предметом спору є заява ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа для примусового виконання рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно з’ясували обставини щодо наявності чи відсутності інформації в органі державної виконавчої служби про виконавчий документ, дублікат якого просить заявник. Верховний Суд зазначив, що заявник надав докази направлення виконавчого листа до державної виконавчої служби, але інформація про подальший рух листа відсутня, і суди не дослідили, чи є відомості про реєстрацію виконавчого листа або його повернення стягувачу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист, і чи не втратило це рішення чинність. Також, Верховний Суд відхилив доводи відзиву на касаційну скаргу про необхідність закриття касаційного провадження, оскільки положення, на які посилається відповідач, не застосовуються до даної справи. Враховуючи порушення норм процесуального права, які вплинули на правильність ухвалених рішень, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Справа №757/57736/21-ц від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження догани, звільнення, стягнення середнього заробітку, невиплаченої премії та недоотриманої заробітної плати позивачем, який був звільнений з посади заступника голови профкому.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували правову природу догани, оголошеної позивачу, а саме чи є вона заходом впливу на члена профспілки, чи дисциплінарним стягненням, передбаченим КЗпП України, що має значення для вирішення питання про правомірність звільнення. Суд зазначив, що для встановлення правової природи застосованого заходу суди мали оцінити пояснення сторін та юридичні наслідки, які спричинив цей захід, зокрема, позбавлення премії та врахування догани при звільненні. Також, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення недоотриманої заробітної плати, оскільки позивачем не було доведено неправомірність встановленого йому розміру заробітної плати.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог про визнання незаконною догани та стягнення невиплаченої премії, і направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині вимог про стягнення недоотриманої заробітної плати залишив судові рішення без змін.
Справа №908/1734/22 від 04/09/2025
1. Предмет спору – обґрунтованість грошових вимог податкового органу у вигляді пені, нарахованої після визнання боржника банкрутом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що пеня, нарахована після визнання ТОВ “Солді Інфініті” банкрутом, не є поточними вимогами і не підлягає визнанню, посилаючись на статтю 59 Кодексу України з процедур банкрутства, яка встановлює, що в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов’язання зі сплати обов’язкових платежів. Суд зазначив, що визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов’язується з моментом виникнення цих вимог, і що поточні вимоги виникають в процедурах банкрутства після відкриття провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом. Суд також врахував, що скаржник не довів порушення судами норм процесуального закону щодо дослідження доказів в частині встановлення моменту виникнення грошових вимог податкового органу. Додатково, суд відхилив посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду, оскільки вони не стосуються вимог, які не мають статусу поточних, або не відносяться до предмету спору у даній справі.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №523/10067/24 від 05/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про залишення без розгляду заяви банку про перегляд заочного рішення у справі про захист прав споживачів.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які залишили без розгляду заяву АТ «Акцент-Банк» про перегляд заочного рішення. Суди виходили з того, що банк пропустив встановлений законом строк на подання такої заяви і не надав достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Зокрема, суди зазначили, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку, якщо банк не довів, що воєнні обставини об’єктивно перешкоджали йому вчасно звернутися до суду. Також суди врахували, що банк є юридичною особою, яка зобов’язана використовувати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, через який він отримав копію заочного рішення, і що банк не обґрунтував, чому не міг вчасно подати заяву про перегляд рішення. Суд також послався на практику ЄСПЛ щодо важливості дотримання процесуальних строків для забезпечення правової визначеності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Акцент-Банк» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №345/533/23 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження особи за ч. 4 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу засудженого, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини особи у вчиненні злочину та правильності кваліфікації її дій. Проте, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не повною мірою врахували всі обставини, що пом’якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданих збитків, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, участь у бойових діях та наявність хронічних захворювань. Враховуючи сукупність цих обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і тому є підстави для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України, яка дозволяє призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті. Суд наголосив на необхідності дотримання принципів співмірності та індивідуалізації покарання.
3. Суд касаційної інстанції змінив судові рішення, пом’якшивши призначене особі покарання за ч. 4 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі до 2 років з позбавленням права обіймати певні посади на строк 3 роки.
Справа №751/5974/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні щодо засудженої за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 303 КК України.
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. Судді обмежились вказівкою на те, що повний текст постанови буде проголошено пізніше, пославшись на необхідність значного часу для її складання. Фактично, у цій частині рішення суд не висловив жодної позиції по суті касаційної скарги, а лише повідомив про залишення ухвали апеляційного суду без змін. Тому, на жаль, я не можу надати інформацію щодо аргументів суду.
3. Верховний Суд вирішив залишити ухвалу Чернігівського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_8 – без задоволення.
Справа №932/13895/19 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та усунення перешкод у володінні і розпорядженні цим майном.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного:
* Щодо касаційної скарги ОСОБА_1, суди обґрунтовано залишили позов без розгляду, оскільки позивач, належним чином повідомлена про обов’язкову явку в судове засідання, повторно не з’явилася, що перешкоджало вирішенню спору по суті, враховуючи необхідність з’ясування важливих обставин справи з її особистою участю.
* Суди врахували, що представник позивача повідомив про відсутність зв’язку з ОСОБА_1 після укладення договору, що підкреслювало важливість її особистих пояснень.
* Щодо касаційної скарги ОСОБА_4, суди встановили, що позивач не довела порушення її прав відповідачами, оскільки правовстановлюючі документи сторін стосуються різних об’єктів нерухомого майна, розташованих за однією адресою, і не підтверджують фактів невизнання або оспорювання її права власності.
* Суди зазначили, що ОСОБА_4 є власником житлового будинку Ж-1, тоді як спірні правочини стосуються житлового будинку А-1, що свідчить про відсутність перешкод у її володінні та розпорядженні належним їй майном.
* Посилання в касаційних скаргах на неврахування судами висновків Верховного Суду у подібних справах визнано безпідставними, оскільки обставини цих справ відрізняються від обставин справи, що розглядається.
3. Верховний Суд постановив касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №990/123/24 від 04/09/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) та зобов’язання вчинити певні дії.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила без задоволення апеляційну скаргу ВККСУ, підтримавши рішення суду першої інстанції. Суд, ймовірно, погодився з аргументами позивачки щодо протиправності рішення ВККСУ, хоча конкретні підстави не зазначені у вступній та резолютивній частинах. Рішення може стосуватися питань кваліфікаційного оцінювання судді, дисциплінарного провадження або інших питань, пов’язаних з діяльністю ВККСУ. Суд міг врахувати порушення процедури прийняття рішення ВККСУ, необґрунтованість висновків комісії або інші обставини, які свідчать про незаконність рішення. Відсутність детальної аргументації у наданому уривку унеможливлює більш глибокий аналіз мотивів суду.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №541/33/24 від 05/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення Миргородської міської ради про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, яку позивач вважає проїздом загального користування.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, ухвалене між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Суди встановили, що позивач раніше звертався з аналогічними вимогами у іншій справі, де йому було відмовлено у задоволенні позову. Посилання позивача на нові докази, зокрема висновок експерта, не змінює суті спору та не свідчить про різні підстави позовів. Суд підкреслив, що повторний розгляд справи з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та поваги до остаточного рішення суду. Суд також зазначив, що не вважається зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/14537/15-ц від 05/09/2025
1. Предметом спору є заява про заміну сторони виконавчого провадження у зв’язку з відкликанням повноважень ліквідатора банку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження, оскільки боржником за виконавчим листом залишається неплатоспроможний банк, а не уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). Суд зазначив, що відкликання повноважень ліквідатора не змінює суб’єктний склад сторін у справі та виконавчому провадженні, оскільки ФГВФО чи його уповноважена особа діють від імені банку-боржника. Суд також підкреслив, що процесуальне правонаступництво виникає при переході матеріальних прав, чого в даному випадку не відбулося. Суд врахував, що ФГВФО виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів та ліквідації банків, але це не робить його правонаступником у всіх зобов’язаннях банку. Суд також зазначив, що виконання судових рішень є обов’язковим і держава повинна забезпечувати їх виконання, але в даному випадку відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження. Суд відхилив посилання заявника на інші рішення Верховного Суду, оскільки вони стосуються інших правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №904/4806/22 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги особі, яка не брала участі у справі, через неусунення недоліків у встановлений судом строк.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог ГПК України, повертаючи скаргу через неусунення недоліків. Верховний Суд зазначив, що застосування судом апеляційної інстанції правових наслідків у разі недотримання скаржником норм ГПК України не може розцінюватися як прояв надмірного формалізму. Також, ВС наголосив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, і що повернення апеляційної скарги через невиконання вимог суду не порушує суті цього права. ВС підкреслив, що звернення до апеляційного суду є правом, а не обов’язком, і його реалізація повинна відбуватися з дотриманням встановлених процедур і строків.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №757/32530/24-ц від 03/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з Державного бюджету України безпідставно отриманих грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у відкритті провадження, вважаючи спір публічно-правовим, оскільки позивач просив стягнути кошти, які, на його думку, держава набула без достатньої правової підстави. Верховний Суд підкреслив, що правова оцінка діям державного виконавця вже була надана в адміністративній справі, де дії виконавця щодо розподілу коштів були визнані протиправними. Важливо, що предметом цього спору є не оскарження дій державного виконавця, а саме безпідставність набуття державою грошових коштів, що вказує на приватно-правовий характер спору. Суд також врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду, яка розрізняє справи за скаргою на дії виконавця та цивільно-правові спори про стягнення безпідставно набутих коштів. Крім того, суд послався на власну практику, згідно з якою помилково сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню з Державного бюджету України на підставі статті 1212 ЦК України.
3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направивши справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Справа №369/8018/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є позов Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання дитини.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголошуючи на тому, що суди не повно і не всебічно з’ясували обставини справи. Зокрема, суди не врахували докази, які свідчать про зміну ставлення матері до виконання батьківських обов’язків та покращення умов проживання дитини на момент розгляду справи. Суд також зазначив, що акти обстеження умов проживання дитини, на які посилався суд першої інстанції, не були належним чином оцінені, а пояснення свідка, діда дитини, про участь матері у вихованні дитини не були враховані. Верховний Суд підкреслив, що інтереси дитини є пріоритетними, і питання про відібрання дитини слід вирішувати з урахуванням усіх обставин справи та доказів, а не формально. Суд також вказав на те, що на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій причини, які загрожували безпеці та здоров’ю дитини, могли вже відпасти.
3. Верховний Суд постановив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №536/341/20 від 10/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду щодо нього ж, засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше. Суд обмежився лише вказівкою на те, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін. Відповідно, неможливо встановити мотиви, з яких Верховний Суд погодився з рішенням апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд ухвалив: ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №212/621/25 від 10/09/2025
Предметом спору є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу ОСОБА_6. Суд зазначив, що апеляційний суд повинен був перевірити, чи були усунені недоліки апеляційної скарги у встановлений строк. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не врахував практику Європейського суду з прав людини щодо права на справедливий суд. Суд також наголосив на важливості забезпечення доступу до правосуддя та недопустимості надмірного формалізму при вирішенні питань про прийняття апеляційних скарг.
Суд ухвалив касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, ухвалу Дніпровського апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №910/9920/24 від 09/09/2025
Предметом спору у цій справі є визнання недійсними правочинів, скасування реєстраційних дій та перерозподіл часток у статутному капіталі ТОВ “Осокорки-7”.
Суд, залишаючи касаційну скаргу без задоволення, погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій. Суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. Зокрема, суди встановили, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення його прав та інтересів внаслідок оскаржуваних правочинів та реєстраційних дій. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, не встановив порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій. Також, суд касаційної інстанції врахував принцип остаточності судових рішень, наголошуючи на тому, що перегляд справи у касаційному порядку має на меті виправлення судових помилок, а не переоцінку доказів, які вже були досліджені судами попередніх інстанцій.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №381/1102/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для реалізації спадкових прав.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки у справі наявний спір про право на спадщину, що виключає розгляд заяви про встановлення факту проживання однією сім’єю в порядку окремого провадження; наявність інших спадкоємців, які заперечують факт проживання заявниці однією сім’єю зі спадкодавцем, свідчить про спір щодо спадкового майна, який має вирішуватися в порядку позовного провадження; встановлення факту проживання однією сім’єю в даному випадку безпосередньо впливає на спадкові права інших осіб, зокрема, зменшує обсяг спадкової маси, на яку вони можуть претендувати. Суд також зазначив, що залишення заяви без розгляду не позбавляє заявницю права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку позовного провадження.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив заяву про встановлення факту проживання однією сім’єю без розгляду.
Справа №715/2449/23 від 08/09/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики в розмірі 368 700 доларів США.
2. Суд задовольнив позов, оскільки позивач надав оригінал розписки, що підтверджує факт укладення договору позики між сторонами та передачу грошей відповідачу. Суд також врахував висновок експерта, який підтвердив, що підпис на розписці належить відповідачу. Відповідач не надав доказів повернення боргу. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, підтвердивши наявність договірних відносин та невиконання відповідачем зобов’язань за договором позики. Доводи касаційної скарги відповідача про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у подібних справах були відхилені, оскільки обставини кожної справи є індивідуальними, і висновки судів не суперечать практиці Верховного Суду. Суд касаційної інстанції також зазначив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Щодо витрат на правничу допомогу, суд визначив їх розмір, виходячи з критеріїв реальності, розумності та співмірності, враховуючи обсяг наданих послуг та витрачений адвокатом час.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/9749/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
2. Суд задовольнив заяву ОСББ про стягнення з “Нафтогазу України” витрат на правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанцій, мотивуючи це тим, що витрати були фактично понесені, підтверджені документально та відповідають критеріям реальності та розумності. Суд зазначив, що ОСББ надало докази наявності договору про правничу допомогу, акту виконаних робіт та платіжних документів. Також, суд відхилив аргументи “Нафтогазу” про неспівмірність витрат у суді касаційної інстанції, вказавши, що “Нафтогаз” не довів їх неспівмірність. Важливо, що суд не погодився з доводами позивача про залишення без розгляду заяви в частині витрат в апеляційній інстанції, оскільки відповідач заздалегідь повідомив про орієнтовний розмір цих витрат та надав підтверджуючі документи.
3. Суд постановив стягнути з “Нафтогазу України” на користь ОСББ “Дипломат Хол” 34 500 гривень витрат на професійну правничу допомогу у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Справа №420/25000/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України у перерахунку пенсії державного службовця з урахуванням оновлених довідок про складові заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на те, що ані Закон України “Про державну службу”, ані Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не передбачають механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв’язку зі збільшенням заробітної плати діючих службовців. Суд зазначив, що до правовідносин щодо перерахунку пенсій застосовується законодавство, чинне на момент звернення за перерахунком. Також суд врахував рішення Конституційного Суду України, який визнав неконституційним положення, що унеможливлювало перерахунок пенсій, призначених за статтею 37 Закону України “Про державну службу”, але наголосив на необхідності законодавчого врегулювання цього питання. Суд підкреслив, що до моменту такого врегулювання відсутні підстави для автоматичного перерахунку пенсії в судовому порядку. Суд також відхилив аргументи про дискримінацію, оскільки відсутність механізму перерахунку поширюється на всю категорію пенсіонерів-держслужбовців.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №1840/3730/18 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ “Клайм-С” було нараховано податкові зобов’язання та штрафні санкції з ПДВ через нібито порушення порядку складання податкових накладних.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що ТОВ “Клайм-С” здійснювало роздрібну торгівлю пальним через мережу АЗС, і за підсумками місяця складало зведені податкові накладні на покупців, що є платниками ПДВ, на підставі наданих ними реєстрів чеків. Податковий орган вважав, що позивач повинен був складати податкові накладні за щоденними підсумками операцій, а не зведені. Суд зазначив, що ТОВ “Клайм-С” виконало обов’язок щодо складання та реєстрації податкових накладних у встановлені терміни, а податковий орган не довів, що операції були нереальними або що ТОВ “Клайм-С” порушило порядок заповнення податкових накладних. Суд також підкреслив, що податковий орган не скористався правом відмовити в реєстрації податкових накладних, якщо вважав, що вони заповнені з порушеннями. Крім того, суд врахував, що податкові зобов’язання були відображені ТОВ “Клайм-С” у повному обсязі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що саме відсутність реєстрації податкової накладної є підставою для застосування штрафних санкцій, а не реєстрація зведеної податкової накладної замість щоденної.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/845/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Міністерства оборони України щодо розміру одноразової грошової допомоги, виплаченої позивачу у зв’язку з встановленням інвалідності.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що ключовим є момент первинного встановлення інвалідності, а не зміна її причинного зв’язку. Суд зазначив, що одноразова грошова допомога є разовою виплатою, і її розмір має обчислюватися виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня того року, коли інвалідність було встановлено вперше. Зміна причинного зв’язку інвалідності не створює нового “первинного факту” і не змінює базового моменту відліку для визначення розміру виплати. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду, яка підтверджує, що виплата допомоги розпочинається з моменту первинної втрати працездатності/встановлення інвалідності, а подальші зміни лише передбачають доплату. Суд також врахував міжнародні зобов’язання України за Європейською соціальною хартією, наголосивши на принципах стабільності та передбачуваності механізмів соціального забезпечення.
3. Суд ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №120/15268/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення прокурору позовної заяви про зобов’язання органу місцевого самоврядування привести в належний стан захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви прокурору, оскільки вважає, що прокурор не обґрунтував належним чином підстави для представництва інтересів держави в суді. Суд зазначив, що згідно з чинним законодавством, саме Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) має повноваження контролю за станом захисних споруд та вжиття заходів реагування до суб’єктів, які не забезпечують їх належне утримання. Суд підкреслив, що звернення до суду з вимогою зобов’язати привести захисну споруду в готовність не є передбаченим законом способом реагування, а тому прокурор не може звертатися з такими позовами. Суд також врахував, що ДСНС має право звертатися до суду з вимогами про зупинення роботи об’єктів у разі порушень, що створюють загрозу життю та здоров’ю людей. Суд наголосив, що прокурор не може підміняти повноваження державних органів, які мають право захищати інтереси держави.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/1642/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є вимога про стягнення вихідної допомоги при звільненні з посади державного службовця у зв’язку з ліквідацією державного органу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що позивач вже отримував вихідну допомогу при попередньому звільненні, яке згодом було визнано незаконним і скасовано. Після поновлення на посаді, позивача знову звільнили у зв’язку з ліквідацією органу. Суд зазначив, що вихідна допомога є одноразовою виплатою, і її повторна виплата при повторному звільненні не передбачена законодавством. Водночас, суди попередніх інстанцій не з’ясували, чи було позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, призначений судовим рішенням про поновлення на роботі. Верховний Суд вказав, що суди не дослідили всі обставини справи, зокрема, питання щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що має значення для правильного вирішення спору.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №240/5500/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору було податкове повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним податкове повідомлення-рішення. Суди виходили з того, що ТОВ “Житомир-Агробудіндустрія” отримало висновок Мінекономіки про продовження строків розрахунків за імпортною операцією. Суд зазначив, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, висновок Мінекономіки має ретроспективну дію та звільняє від відповідальності за порушення строків розрахунків, навіть якщо цей висновок був виданий після того, як такі строки були порушені. Суд також врахував, що ТОВ “Житомир-Агробудіндустрія” здійснило операції з постачання складних технічних виробів в межах строків, вказаних у висновку Мінекономіки. Доводи податкового органу про те, що висновок не має зворотної сили, були відхилені судом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/3888/20 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з підприємства, що виник у зв’язку з несплатою узгоджених податкових зобов’язань з податку на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що підприємство мало податковий борг, який виник як внаслідок податкового повідомлення-рішення, так і на підставі податкової декларації, поданої самим підприємством. Суд першої інстанції задовольнив позов податкового органу, стягнувши всю суму боргу, включаючи пеню. Апеляційний суд скасував рішення першої інстанції в частині стягнення пені, вважаючи її нарахованою неправомірно за весь період заниження податкових зобов’язань. Верховний Суд не погодився з таким підходом, вказавши, що апеляційний суд не врахував, що нарахування пені є правомірним за період після узгодження податкового зобов’язання, але до моменту сплати боргу. Оскільки точну суму правомірно нарахованої пені встановити неможливо через відсутність необхідних даних у матеріалах справи, ВСУ вирішив повернути справу на новий розгляд до апеляційного суду в частині стягнення пені.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасував рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні пені та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №420/6848/19 від 10/09/2025
1. Предметом спору є вимога Управління ДАБК зобов’язати фізичних осіб привести об’єкт самочинного будівництва у первинний стан відповідно до технічного паспорту.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на необхідність всебічного дослідження доказів та обставин справи. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином правовстановлюючі документи на складські приміщення, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а також дозвільні документи на виконання будівельних робіт та документи про прийняття об’єкта в експлуатацію. Суд наголосив, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом відповідальності, який може бути застосовано лише за наявності визначених законом підстав та неможливості проведення перебудови. Суд також вказав на необхідність надання належної правової оцінки кожному доказу в їх сукупності та врахування відповідних норм матеріального права.
3. Верховний Суд ухвалив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/45848/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату рентної плати за користування надрами для видобування нафти.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги ПАТ «Укрнафта». Суд зазначив, що для притягнення до відповідальності за пунктом 124.2 статті 124 ПК України необхідне доведення контролюючим органом умислу платника податків у несвоєчасній сплаті податкового зобов’язання. В акті перевірки ГУ ДПС у Львівській області не було наведено обґрунтувань умисного порушення ПАТ «Укрнафта» строків сплати рентної плати. Суд також врахував, що ПАТ «Укрнафта» не зверталося до контролюючого органу із заявою про неможливість виконання податкового обов’язку, як це передбачено підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Водночас, суд відхилив доводи платника податків щодо неправильно встановленого відповідачем граничного терміну сплати, оскільки розрахунок штрафних санкцій було здійснено вірно.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги ГУ ДПС у Львівській області та ПАТ «Укрнафта» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/45848/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ПАТ «Укрнафта» було нараховано штраф за несвоєчасну сплату рентної плати за користування надрами.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими податкове повідомлення-рішення було частково скасовано в частині штрафних санкцій. Суд зазначив, що для притягнення до відповідальності за пунктом 124.2 статті 124 ПК України необхідне доведення контролюючим органом умислу платника податків у несвоєчасній сплаті податкового зобов’язання, чого в даному випадку не було зроблено. Суд підкреслив, що акт перевірки не містить обґрунтувань умисного порушення з боку ПАТ «Укрнафта», а лише констатує факт несвоєчасної сплати. Суд також відхилив аргументи ПАТ «Укрнафта» щодо неможливості своєчасного виконання податкового обов’язку через воєнний стан, оскільки товариство не зверталося із відповідною заявою до контролюючого органу в установлений строк. Суд також зазначив, що доводи платника про неправильно встановлений відповідачем граничний термін сплати спростовуються поданим ГУ ДПС у Львівській області розрахунком штрафних (фінансових) санкцій.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги ГУ ДПС у Львівській області та ПАТ «Укрнафта» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/3966/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Пенсійного фонду про відмову у переведенні на пенсію державного службовця та зобов’язання здійснити таке переведення з урахуванням певних довідок про заробітну плату.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що позивачка, хоч і отримувала пенсію державного службовця, але її виплата була призупинена на час роботи на посаді держслужби, і це не вважається переведенням на інший вид пенсії. Суд зазначив, що позивачка має право на обчислення пенсії як держслужбовець після звільнення з посади, згідно з Порядком №622, оскільки на момент набрання чинності Законом №889-VIII вона перебувала на державній службі, мала необхідний стаж, і їй ще не було призначено пенсію держслужбовця в повному обсязі. Суд також підкреслив, що подані позивачкою довідки про заробітну плату відповідають встановленій формі і є належними документами для обчислення пенсії. Суд відхилив посилання відповідача на попередні рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися перерахунку пенсії у зв’язку з підвищенням заробітку, а не первинного обчислення після звільнення з державної служби.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/4912/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплатити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021, 2022, 2023 роки.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу позивача, наголосив, що оскільки позивачу спочатку було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а згодом він звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, то це є саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший. Суд підкреслив, що в такому випадку має застосовуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, як це передбачено статтею 40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду з аналогічних питань. Крім того, суд зазначив, що право особи на розрахунок пенсії із застосуванням актуального показника середньої заробітної плати при первинному призначенні пенсії за віком охоплюється принципом захисту правомірних (легітимних) очікувань. Суд також відхилив аргументи відповідача щодо недотримання позивачем порядку звернення за перерахунком пенсії, наголосивши на важливості змісту заяви та недопустимості надмірного формалізму.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив, визнавши протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та зобов’язавши його здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням відповідного показника середньої заробітної плати.
