Справа №917/1815/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є стягнення неустойки за прострочення виконання зобов’язань за договором поставки та повернення суми забезпечення виконання цього договору, сплаченої на підставі банківської гарантії.
2. Верховний Суд підтримав рішення попередніх інстанцій, виходячи з наступного:
* Банківська гарантія є одночасно видом забезпечення виконання зобов’язань та фінансовою послугою, але правовідносини з надання фінансової послуги існують між банком і принципалом (боржником), а не між банком і бенефіціаром (кредитором).
* Виконання банком зобов’язань за гарантією перед бенефіціаром не впливає на права принципала, який має право вимагати повернення забезпечення виконання договору на підставі умов договору поставки та Закону України “Про публічні закупівлі”.
* Порушення строку поставки товару не є невиконанням договору, а є неналежним виконанням, що не позбавляє постачальника права на повернення забезпечення виконання договору після повного виконання зобов’язань.
* Суд відхилив аргументи скаржника про необхідність відступу від попередніх висновків Верховного Суду, оскільки не було надано обґрунтованих підстав для такого відступу.
* Запропонована скаржником конкретизація способів повернення забезпечення (повернення самої гарантії, а не грошових коштів) є неефективною та не призводить до реального захисту прав принципала.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №908/1612/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, а також 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв’язку з простроченням оплати.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зосередився на питанні правомірності зменшення судами попередніх інстанцій розміру 3% річних, нарахованих на суму заборгованості. Суд підкреслив, що згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, кредитор має право вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Верховний Суд звернув увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою 3% річних є мінімальним розміром процентів, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов’язання боржником, і цей розмір не підлягає зменшенню судом. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій помилково зменшили розмір 3% річних, Верховний Суд скасував їх рішення в цій частині та ухвалив нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів у частині зменшення розміру 3% річних та ухвалив нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у повному обсязі.
Справа №909/747/21 від 02/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконними рішень Івано-Франківської міської ради щодо передачі в оренду та продаж земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї ділянки, повернення ділянки у комунальну власність та скасування реєстрації права власності.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що прокурор фактично подав новий позов під виглядом зміни предмета позову, оскільки вимоги та обґрунтування нової вимоги відрізняються від первісних; на момент звернення прокурора до суду рішення міської ради про продаж ділянки вже було виконано, і його скасування не відновить прав громади; вимога про визнання договору купівлі-продажу недійсним без вимоги про застосування наслідків недійсності (реституції) є неефективним способом захисту; прокурор не довів, що спірна ділянка належить до земель водного фонду; апеляційний суд прийняв додатковий доказ, а саме рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, оскільки воно існувало на момент розгляду справи судом першої інстанції, але не було подане жодною із сторін.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд не спростував висновки місцевого господарського суду про неналежність висновку експерта, фактично презюмував віднесення водного об`єкта до відстійника, керуючись лише висновком експертизи, без зазначення жодних інших аргументів та правових норм та не встановив, з якого часу водний об`єкт належить до відстійника, і не навів підстав, з яких він відхиляє докази прокурора.
Справа №910/13291/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу на ТОВ «Велду».
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення АМКУ в силі, зазначивши, що АМКУ діяв у межах своєї компетенції, а ТОВ «Велду» не спростувало обставини, встановлені АМКУ. Суд вказав, що роздруківки електронного листування є електронними доказами, які суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і відсутність електронного цифрового підпису не робить їх недопустимими. Також суд зазначив, що ТОВ «Велду» не надало доказів на спростування поширеної ним інформації про ТОВ «КРС Трейд». Суд підкреслив, що оцінка доказів АМКУ не тотожна оцінці доказів у господарському судочинстві, а доведення порушення за статтею 8 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» має власну кваліфікацію. Суд також врахував, що нотаріально засвідчений переклад документів, наданих ТОВ «КРС Трейд», міститься в матеріалах справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «Велду» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/5677/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на ТОВ “Канів-Сгем”.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ТОВ “Канів-Сгем”, визнавши рішення АМКУ недійсним. Суди встановили, що АМКУ порушив строки давності притягнення до відповідальності, встановлені Законом України “Про захист економічної конкуренції”, оскільки розгляд справи тривав майже 6 років, а об’єктивних та поважних причин для такого тривалого розгляду не було встановлено. Суд касаційної інстанції підкреслив, що АМКУ повинен діяти вчасно та послідовно, а тривалий розгляд справи створив надмірний тягар для позивача, позбавивши його юридичної визначеності. Суд також зазначив, що хоча законодавство не встановлює конкретних строків розгляду антимонопольної справи, АМКУ повинен дотримуватися строків давності притягнення до відповідальності. Доводи АМКУ про необхідність відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо граничності строків розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства були відхилені, оскільки АМКУ не надав достатніх обґрунтувань для такого відступу.
3. Суд залишив касаційну скаргу Антимонопольного комітету України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №925/511/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є визнання трудових відносин припиненими та стягнення заборгованості із заробітної плати на користь позивача, який вважав себе незаконно звільненим з посади члена правління акціонерного товариства.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно і всебічно з’ясували обставини справи. Зокрема, суди не врахували, що інформація, розміщена акціонерним товариством на своєму вебсайті про обрання позивача членом правління, є достовірною, якщо вона не була спростована у встановленому порядку. Також суди не взяли до уваги презумпцію правомірності правочину, згідно з якою контракт, укладений між позивачем і товариством, є правомірним, якщо його недійсність не встановлена судом. Крім того, суди не надали належної оцінки доказам, наданим позивачем на підтвердження існування трудових відносин, таким як запис у трудовій книжці, довідка про виплату заробітної плати та індивідуальні відомості про застраховану особу. Суд касаційної інстанції також вказав на порушення судами попередніх інстанцій принципу змагальності, оскільки вони переклали тягар доведення на позивача.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №914/2220/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є визнання укладеними договорів оренди землі між ТОВ “БІНП ЛТД” та Львівською міською радою на новий строк.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, зазначив, що суди не врахували рішення Львівської міської ради про відмову в укладенні договорів оренди на новий строк, не оцінили посилання міської ради на порушення з боку ТОВ “БІНП ЛТД” щодо розміщення літнього майданчика, а також не перевірили обґрунтованість позовних вимог з урахуванням волевиявлення орендодавця. Суд наголосив, що для вирішення спору важливо встановити, в якому порядку має відбуватися поновлення договорів, та чи було дотримано цей порядок. Також, ВС вказав на необхідність врахування правової позиції щодо неможливості підміни судом волевиявлення органу місцевого самоврядування при вирішенні питань, віднесених до його компетенції. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання принципу правової визначеності та єдності судової практики, а також необхідність врахування презумпції добросовісності сторін. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 33 Закону України “Про оренду землі”.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Справа №911/153/24 від 04/09/2025
1. Предмет спору – визнання права іпотекодержателя на житловий будинок, збудований на земельній ділянці, яка була передана в іпотеку.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що спір виник у зв’язку з договором іпотеки, який забезпечує виконання кредитного договору, сторонами якого є юридичні особи. Суд підкреслив, що згідно з Господарським процесуальним кодексом України, спори щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язань між юридичними особами, підлягають розгляду в господарських судах, незалежно від суб’єктного складу сторін у забезпечувальному правочині. Суд зазначив, що метою позову про визнання права іпотекодержателя є підтвердження майнового інтересу щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки. Суд також врахував, що спір виник між іпотекодержателем та особою, яка набула право власності на майно, що вважається предметом іпотеки, і цей спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки за суб’єктним складом сторін основного зобов’язання відноситься до юрисдикції господарських судів. Суд вказав, що відсутність прямих договірних відносин між позивачем та відповідачем не змінює юрисдикцію спору, оскільки він пов’язаний із забезпечувальними правовідносинами, де сторонами основного зобов’язання є юридичні особи.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №924/1351/20 (924/214/22) від 04/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених КП “Агрофірма “Проскурів” у зв’язку з розглядом скарги на дії державних виконавців.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, вказав, що суди мали врахувати, що розподіл судових витрат здійснюється судом, який ухвалює остаточне рішення у справі після нового розгляду, а не на підставі попередніх рішень. Суд зазначив, що суди повинні досліджувати та оцінювати надані докази на предмет належності, допустимості та достовірності, враховуючи принципи пропорційності та справедливості. Суд також врахував, що частина послуг, включених до витрат на правничу допомогу, фактично не була надана адвокатом, а також, що деякі послуги охоплюються іншими, більш загальними послугами. Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням між адвокатом і клієнтом, але суд може обмежити розмір відшкодування, враховуючи критерії обґрунтованості, розумності та співмірності зі складністю справи. Суд зазначив, що за відсутності клопотання сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд не зменшує витрати з власної ініціативи, а визначає доведений розмір і здійснює розподіл.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення попередніх інстанцій та стягнувши з Відділу ДВС на користь КП “Агрофірма “Проскурів” 65 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №910/11996/23 від 02/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів кооперативу та стягнув з нього частину витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд правомірно здійснив новий розподіл судових витрат, оскільки рішення суду першої інстанції було скасовано, і відповідач набув право на відшкодування витрат. ВС підкреслив, що не має підстав вважати, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, або що відповідач зловживав процесуальними правами. ВС також врахував, що Скаржник скористався правом на подання заперечень щодо вимог Відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, і суд апеляційної інстанції надав їм відповідну оцінку. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/4543/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з російської федерації збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих внаслідок збройної агресії проти України.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків, зокрема, не довів причинно-наслідковий зв’язок між збитками та діями відповідача, а також не надав належних доказів розміру упущеної вигоди. Суд зазначив, що загальний спад економіки в Україні вплинув на фінансові результати багатьох компаній, і позивач не довів, що саме дії відповідача були єдиною причиною його збитків. Також, суд вказав на невідповідність звіту про оцінку збитків вимогам Методики №3904/1223, яка є обов’язковою для застосування у таких справах. Суд підкреслив, що Міжнародні стандарти оцінки не можуть застосовуватися безвідносно до Порядку №326 та Методики №3904/1223. Суд наголосив, що позивач не довів реальну можливість отримання доходів, які він вважає упущеною вигодою, і що ці доходи не є абстрактними.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №904/6706/23 від 09/09/2025
1. Предметом спору було скасування рішення комісії щодо розгляду акта про порушення, оформленого протоколом.
2. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, ретельно дослідили обставини справи, оцінили докази, представлені сторонами, та застосували відповідні норми матеріального і процесуального права. Можливо, суди встановили, що порушення з боку позивача дійсно мало місце, а процедура розгляду акта про порушення відповідала вимогам законодавства. Також, суди могли врахувати аргументи відповідача щодо правомірності рішення комісії та відсутності підстав для його скасування. Відсутність задоволення касаційної скарги свідчить про те, що Верховний Суд не знайшов підстав для перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Об`єднання Новомиколаївський кар`єр» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №753/4989/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за самовільне будівництво та виправдання за використання підробленого документа, а також вирішення питання про долю речових доказів.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційні скарги захисника та прокурора, дійшов таких висновків:
* Щодо засудження за самовільне будівництво (ст. 197-1 КК України), суд підтвердив, що для кваліфікації цього злочину не обов’язково встановлювати факт завдання значної шкоди.
* Суд відхилив доводи захисника про недопустимість доказів, зібраних прокурором, оскільки прокурор діяв у межах своїх повноважень.
* Суд також визнав обґрунтованим урахування судами попередніх інстанцій протоколів огляду даних з інтернет-ресурсів, оскільки вони були отримані з загальнодоступних джерел.
* Суд не погодився з доводами захисника про те, що засудження за самовільне будівництво суперечить виправданню за використання підробленого документа, оскільки це різні склади злочинів.
* Водночас, суд касаційної інстанції погодився з доводами захисника щодо неправильного вирішення питання про долю речового доказу, а саме зобов’язання знести самовільно збудоване майно, оскільки це не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
* Щодо виправдання за використання підробленого документа (ст. 358 КК України), суд касаційної інстанції погодився з доводами прокурора про те, що апеляційний суд не повною мірою перевірив обґрунтованість виправдувального вироку, зокрема, не надав належної оцінки доводам прокурора щодо допустимості доказів та не дослідив усіх обставин справи.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінивши судові рішення в частині вирішення долі речового доказу та призначивши новий розгляд в апеляційційній інстанції в частині виправдання за використання підробленого документа.
Справа №991/1681/25 від 02/09/2025
1. Предметом спору є відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження за скаргою захисника на ухвалу слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на постанову детектива про зупинення досудового розслідування.
2. Верховний Суд залишив ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, мотивуючи це тим, що ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на постанову детектива про зупинення досудового розслідування не підлягає апеляційному оскарженню згідно з положеннями статей 303, 307, 309, 392 КПК України. Суд також відхилив доводи захисника про незаконність складу колегії суддів апеляційної інстанції, зазначивши, що автоматизований розподіл скарги відбувся з дотриманням вимог ч. 3 ст. 35 КПК України та Засад використання автоматизованої системи документообігу в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду. Суд вказав, що не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №200/4426/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, підтримавши позицію, що розрахунок грошового забезпечення з 20.05.2023 по 30.04.2024 правомірно здійснювався на основі фіксованої суми, встановленої Кабінетом Міністрів України, а не прожиткового мінімуму, оскільки на момент нарахування виплат діяла відповідна постанова Уряду. Суд зазначив, що оскарження дій відповідача, які ґрунтуються на чинному нормативно-правовому акті, не є належним способом захисту у випадку незгоди з самим актом. Суд підкреслив, що органи державної влади повинні діяти в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, і не можуть свавільно змінювати встановлені правила. Суд також врахував принцип диспозитивності в адміністративному судочинстві, згідно з яким суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, і не може самостійно змінювати предмет позову. Суд також зазначив, що скасування нормативно-правового акту не впливає на правомірність дій відповідача, вчинених на підставі цього акту в період його чинності.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №402/625/21 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, а також рішення суду щодо цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, підтвердивши винуватість засудженого, оскільки суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили причинно-наслідковий зв’язок між порушеннями ПДР засудженим та смертю потерпілого, спираючись на покази свідків, висновки експертиз та інші докази. Суд також відхилив доводи захисту про неналежність доказів, оскільки в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують повноваження слідчого. Водночас, касаційну скаргу потерпілого було задоволено частково, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували нову довіреність, надану потерпілому, при розгляді цивільного позову про відшкодування шкоди, що призвело до необґрунтованого залишення позову без розгляду в частині матеріальної шкоди та упущеної вигоди. Суд зазначив, що суди не надали оцінки доводам позовних вимог по суті в повному обсязі, оцінивши обґрунтованість лише деяких із них.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині залишення без розгляду цивільного позову та призначив новий розгляд цієї частини позову в суді першої інстанції, а в решті залишив судові рішення без змін.
Справа №1-114/2009 від 28/08/2025
1. Предметом спору є відмова судів першої та апеляційної інстанцій у перегляді вироку щодо ОСОБА_6 за нововиявленими обставинами.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що обставини, на які посилалася засуджена, не є нововиявленими в розумінні кримінального процесуального закону, оскільки вони зводяться до незгоди з оцінкою доказів, яка вже була надана судами, та не свідчать про існування фактів, які не були відомі суду під час розгляду справи. Верховний Суд підкреслив, що процедура перегляду за нововиявленими обставинами не є повторним розглядом справи по суті, а є надзвичайним інститутом перегляду судових рішень у виняткових випадках. Суд також зазначив, що засуджена не надала жодних доказів, які б підтверджували факт підробки доказів або надання неправдивих свідчень свідком. Крім того, Верховний Суд відхилив доводи засудженої про порушення її права на захист, оскільки вона була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання в апеляційній інстанції, а її інтереси представляв захисник.
3. Верховний Суд залишив ухвали судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу засудженої – без задоволення.
Справа №753/4751/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 436-2 КК України (виправдовування, визнання правомірною збройної агресії рф проти України).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не дотримався вимог кримінального процесуального закону, а саме: неналежно перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту, безпідставно відмовив у повторному дослідженні речового доказу (мобільного телефону) та призначенні телекомунікаційної експертизи, не надав оцінки доводам щодо відсутності ОСОБА_7 під час огляду телефону та підписання ним порожніх аркушів. Суд зазначив, що апеляційний суд мав дослідити докази безпосередньо, чого зроблено не було, а також не врахував висновки спеціаліста щодо можливості перевірки змісту дописів шляхом проведення експертизи. Вказані порушення розцінюються як істотні, оскільки їх вирішення могло вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №904/4484/24 від 09/09/2025
Предметом спору у справі є витребування майна з чужого незаконного володіння.
У цій справі, суди попередніх інстанцій розглядали питання щодо додаткового рішення, і Верховний Суд перевіряв законність та обґрунтованість цих рішень. Суд касаційної інстанції дослідив доводи касаційної скарги позивача, але не знайшов підстав для її задоволення. Відповідач не з’явився у судове засідання, що не перешкоджало розгляду справи по суті. Суд врахував обставини справи, попередні судові рішення та матеріали, надані сторонами. Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права при винесенні додаткового рішення та його перегляді в апеляційному порядку.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №911/906/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є припинення речових прав на новостворену земельну ділянку, скасування її державної реєстрації та витребування земельних ділянок.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила касаційну скаргу ТОВ «Нива Фарм» без задоволення, підтримавши рішення попередніх інстанцій. Суд врахував, що прокуратура діяла в інтересах держави, представляючи Яготинську міську раду. Суд також взяв до уваги обставини створення та реєстрації земельної ділянки, а також дотримання норм земельного законодавства. Крім того, суд оцінив доводи касаційної скарги ТОВ «Нива Фарм», але не знайшов підстав для скасування рішень попередніх інстанцій. Суд виходив з необхідності забезпечення законності та захисту інтересів держави у земельних відносинах.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу ТОВ «Нива Фарм» без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №755/12775/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про закриття кримінального провадження за окремими епізодами крадіжок, вчинених засудженим, у зв’язку з декриміналізацією діяння, та відмова у перекваліфікації цих дій на інший злочин.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягав застосуванню. Суд апеляційної інстанції не врахував положення ч. 3 ст. 337 КПК, яка дозволяє суду вийти за межі обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації, якщо це покращує становище особи. Верховний Суд зазначив, що незаконне проникнення до транспортного засобу може кваліфікуватися за ч. 1 ст. 162 КК як незаконне проникнення до іншого володіння особи, посилаючись на ст. 233 КПК та практику ВСУ. Апеляційний суд не дослідив обставини незаконного проникнення до транспортних засобів, що є необхідним для ухвалення законного рішення. **** Суд також послався на власну практику у аналогічних справах, де крадіжку з проникненням в автомобіль було перекваліфіковано на незаконне проникнення до іншого володіння особи (ч. 1 ст. 162 КК).
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №910/2546/22 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України та зобов’язання вчинити певні дії, пов’язані з реєстраційними діями щодо земельних ділянок.
2. У рішенні суду не наведено жодних аргументів.
3. Суд постановив касаційні скарги ТОВ «Герман-Агро» та ТОВ «Еконива» залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 910/2546/22 залишити без змін.
Справа №909/790/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГІ Систем» на користь Оператора газотранспортної системи України суми в розмірі 1 717 184,70 грн.
2. У цій справі Верховний Суд закрив касаційне провадження за скаргою ТОВ «ТГІ Систем» з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, що стосується малозначних справ. Водночас, касаційну скаргу ТОВ «ТГІ Систем» з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишено без задоволення, що свідчить про розгляд справи по суті з питань застосування норм права. Суд касаційної інстанції, ймовірно, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог Оператора ГТС. Це може бути пов’язано з тим, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків. Таким чином, Верховний Суд підтримав рішення судів першої та апеляційної інстанцій, підтвердивши законність стягнення коштів з ТОВ «ТГІ Систем» на користь Оператора ГТС.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області та постанову Західного апеляційного господарського суду, підтвердивши стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГІ Систем» суми в розмірі 1 717 184,70 грн.
Справа №488/479/19 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо відмови в застосуванні примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього, який вчинив суспільно небезпечні діяння.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам захисника щодо відсутності у слідчого повноважень на проведення досудового розслідування, обґрунтовуючи це лише витягом з ЄРДР, який не є процесуальним рішенням. Верховний Суд наголосив, що процесуальне рішення про визначення групи слідчих має відповідати вимогам ст. 110 КПК та бути виготовлене на офіційному бланку у формі постанови, а витяг з ЄРДР не може замінити це процесуальне рішення. Також, апеляційний суд не спростував належним чином доводи апеляційної скарги захисника, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд зобов’язаний проаналізувати всі доводи апеляційної скарги та надати на них мотивовані відповіді, чого в даному випадку зроблено не було.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №750/6836/23 від 01/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, а також за незаконне придбання, носіння і зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги сторони захисту, вказуючи на те, що апеляційний суд не повною мірою перевірив доводи апеляційних скарг засудженого та захисника, зокрема, щодо суперечностей у показаннях ключового свідка та недостатнього дослідження обставин виявлення слідів крові на його одязі, що могло свідчити про його причетність до злочину. Суд також зазначив, що апеляційний суд не надав належних обґрунтувань щодо зміни кваліфікації кримінального правопорушення в частині незаконного поводження з гранатами. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд повинен був проаналізувати всі доводи апеляційної скарги та надати на них мотивовані відповіді, а також, за необхідності, дослідити докази в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним кодексом. Враховуючи тяжкість злочинів, у яких обвинувачується особа, суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду і призначив новий розгляд в апеляційційній інстанції.
Справа №757/418/24-к від 01/09/2025
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги захисника на ухвалу суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд неправильно встановив дату подання апеляційної скарги захисником. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував докази, які підтверджують подання апеляційної скарги в межах встановленого законом строку. ВС наголосив, що апеляційний суд повинен був врахувати дату подання скарги до відділення поштового зв’язку, а не дату її реєстрації судом. ВС підкреслив, що доступ до правосуддя є основоположним принципом, а судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону було визнано істотним, оскільки воно перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
3. Верховний Суд ухвалив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №456/769/22 від 08/09/2025
1. Особа звернулася до суду із заявою про виправлення описки у постанові Верховного Суду.
2. У резолютивній частині ухвали не наводяться аргументи суду. Зазначається лише, що розгляд заяви відбувся у відкритому судовому засіданні, і що повний текст ухвали буде складено пізніше, а зараз оголошується лише резолютивна частина. Суд посилається на ч. 2 ст. 376 КПК України, яка дозволяє обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної частини ухвали, якщо складання повного тексту вимагає значного часу. Також зазначено, що ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
3. Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви про виправлення описки.
Справа №990/197/25 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
2. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, оскільки рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення судді ґрунтується на рішенні Дисциплінарної палати ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Велика Палата Верховного Суду погодилась з тим, що у цьому випадку ВРП не вирішувала питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а реалізувала повноваження щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі рішення, ухваленого уповноваженим органом. На час розгляду цієї справи, рішення Дисциплінарної палати оскаржувалось в іншій справі, розгляд якої ще не завершено. Суд зазначив, що рішення в іншій справі матиме преюдиційне значення для вирішення даної справи, тобто встановить обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів. Тому, суд першої інстанції обґрунтовано зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
3. Суд залишив ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Справа №284/109/21 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, та завдання тяжких тілесних ушкоджень.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали вину засудженого доведеною на основі сукупності належних та допустимих доказів, зокрема, показань потерпілих, свідків, протоколу огляду місця події, висновків експертиз. Суд зазначив, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника щодо недопустимості доказів та порушень правил підслідності, але не встановив істотних порушень, які б могли вплинути на законність судових рішень. Верховний Суд підкреслив, що не має права переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, а його завдання полягає лише в перевірці правильності застосування норм права. Суд також зазначив, що доводи захисника зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що не є підставою для скасування судових рішень у касаційному порядку.
3. Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №606/1823/22 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження особи за завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що висновки суду першої інстанції про винуватість особи ґрунтуються на об’єктивно з’ясованих обставинах, підтверджених доказами, які були належним чином досліджені та оцінені. Суд врахував покази потерпілої, свідків, висновок судово-медичної експертизи, яка встановила наявність у потерпілої тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Також суд відхилив доводи засудженого щодо порушення його права на захист, оскільки йому було надано можливість реалізувати це право, але він відмовився від захисника під час допиту. Суд не знайшов підстав для визнання недопустимими доказів, зокрема, показань свідка, оскільки не було встановлено порушень при їх отриманні. Щодо розміру моральної шкоди, суд визнав його обґрунтованим, враховуючи характер і обсяг страждань потерпілої. Витрати на правничу допомогу також були підтверджені документально, і суд не побачив підстав для їх зменшення.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №283/1459/20 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про закриття кримінального провадження у зв’язку зі смертю обвинуваченого у ДТП, де захисник наполягає на реабілітації померлого.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, а саме:
* Повідомлення про підозру адвокату було здійснено неуповноваженою особою, що є прямим порушенням вимог ст. 481 КПК України, яка визначає особливий порядок повідомлення про підозру адвокатам.
* На момент повідомлення про підозру не було забезпечено право на захист, оскільки адвокат за призначенням був залучений лише після повідомлення про підозру.
* Строк досудового розслідування було порушено, оскільки обвинувальний акт було направлено до суду поза межами встановленого двомісячного строку з дня повідомлення про підозру.
* Суд не врахував, що повідомлення про підозру адвокату повинно здійснюватися Генеральним прокурором, його заступником або керівником регіональної прокуратури.
* Суд не взяв до уваги, що досудове розслідування було завершено з порушенням строків, встановлених КПК України.
3. Суд ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №925/1299/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень установчих зборів ОСББ та припинення юридичної особи ОСББ шляхом ліквідації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, але змінив мотивацію. Суд зазначив, що для задоволення позову про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ та ліквідацію ОСББ, позивач повинен довести порушення його прав та інтересів оскаржуваними рішеннями. Суди попередніх інстанцій встановили, що мешканці квартири позивача були обізнані про проведення установчих зборів, а сам факт неповідомлення про збори не є безумовною підставою для визнання рішень недійсними. Крім того, суди встановили, що ні рішення установчих зборів, ні існування ОСББ не порушує прав або законних інтересів позивача, оскільки він не довів, яким чином оскаржувані рішення порушують його права. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність порушення прав позивача є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від законності самих рішень установчих зборів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №523/22812/23 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо неналежного виконання обов’язків у виконавчому провадженні про стягнення аліментів.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, яким було частково задоволено скаргу боржника. Апеляційний суд визнав неправомірною постанову приватного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки виконавець не перерахував стягнуті з боржника кошти на рахунок стягувача або не надіслав їх поштовим переказом, що є порушенням прав дитини, оскільки аліменти є власністю дитини. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що боржник не надав доказів наявності у приватного виконавця відомостей щодо порядку виплати коштів стягувачу. Суд касаційної інстанції також врахував, що законом передбачено випадки, коли стягувач не витребує стягнуті кошти. ВС зазначив, що відсутні підстави для визнання протиправними дії приватного виконавця щодо зберігання коштів на рахунках, оскільки не було доведено, що виконавець мав інформацію про те, як саме стягувач бажає отримати кошти.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №755/7455/21 від 08/09/2025
1. Предметом спору є усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті його сина, оскільки позивач вважає, що відповідач не надавав належної допомоги сину за життя, коли той її потребував.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме статті 128-130 ЦПК України, не повідомивши належним чином позивача та її представника про дату, час і місце судового засідання в апеляційній інстанції. Верховний Суд підкреслив, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, який не був належним чином повідомлений, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд. Суд зазначив, що направлення повістки особі, яка не є представником сторони, не може вважатися належним повідомленням. Також, Верховний Суд послався на практику Європейського суду з прав людини, який наголошує на важливості забезпечення сторонам можливості знати про час і місце судових засідань для реалізації права на доступ до правосуддя.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №761/42070/23 від 09/09/2025
1. Предметом спору є перегляд постанови Київського апеляційного суду на підставі рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яке встановило порушення Україною міжнародних зобов’язань.
2. Суддя Великої Палати Верховного Суду розглядає заяву про перегляд постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на рішення ЄСПЛ у справі «Кірєєв та Ліман проти України», де було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через відмову у доступі до суду вищої інстанції. Суддя зазначає, що відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута Великою Палатою Верховного Суду, якщо міжнародна судова установа, юрисдикцію якої визнано Україною, встановила порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. Враховуючи, що заява захисника відповідає вимогам КУпАП і подана з дотриманням встановленого порядку, суддя вважає за необхідне витребувати копію рішення ЄСПЛ разом з її автентичним перекладом з Міністерства юстиції України для подальшого розгляду справи.
3. Суд постановив витребувати з Міністерства юстиції України копію рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кірєєв та Ліман проти України» разом з її автентичним перекладом.
Справа №9901/374/21 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Президента України щодо призначення судді на посаду та зобов’язання вчинити певні дії.
2. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу за апеляційними скаргами позивачки та Президента України, залишила без змін рішення суду першої інстанції. Суд виходив з того, що Президент діяв у межах своїх повноважень, передбачених Конституцією та законами України, а його бездіяльність не була протиправною. Суд врахував дискреційні повноваження Президента при вирішенні питання про призначення суддів, а також роль Вищої ради правосуддя у цьому процесі. Суд зазначив, що Президент має право на власну оцінку кандидатури на посаду судді, і його рішення не може бути оскаржене лише на підставі незгоди з такою оцінкою. Суд також взяв до уваги обставини, що можуть впливати на рішення Президента, зокрема, інформацію про кандидата, отриману з різних джерел.
3. Суд постановив залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №283/2285/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за ч. 1 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження).
2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначивши реальне позбавлення волі, враховуючи тяжкість злочину, умисний характер дій, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння (обтяжуюча обставина), хоча й було враховано щире каяття та сприяння розкриттю злочину (пом’якшуючі обставини). Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, зазначивши, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання новим злочинам, а позиція потерпілого щодо примирення не є визначальною при призначенні покарання. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд обґрунтовано визнав неможливим звільнення від відбування покарання з випробуванням, враховуючи всі обставини справи. Суд касаційної інстанції зазначив, що призначене покарання є пропорційним тяжкості злочину та особі винного.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №463/6695/25 від 08/09/2025
1. Предметом спору є клопотання захисника про направлення матеріалів справи з апеляційною скаргою з одного суду апеляційної інстанції до іншого.
2. Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання захисника, посилаючись на те, що Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає можливості направлення матеріалів справи з одного суду апеляційної інстанції до іншого на стадії досудового розслідування. Суд зазначив, що зміна підсудності можлива лише у виняткових випадках, коли розгляд справи певним судом може поставити під сумнів об’єктивність і неупередженість судового розгляду. У даному випадку таких обставин встановлено не було. Також, суд врахував, що захисник не надав достатніх доказів на підтвердження необхідності зміни підсудності. Суд підкреслив, що забезпечення права на захист не є безумовною підставою для зміни підсудності, якщо немає обґрунтованих сумнівів у неупередженості суду, який розглядає справу.
3. Суд постановив залишити клопотання захисника без задоволення.
Справа №910/16367/23 від 02/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки, а саме основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки суди не врахували, що пеня за порушення грошового зобов’язання встановлюється договором за згодою сторін, а у даному випадку суди не встановили обставин погодження такого виду відповідальності. Також, суди не дослідили обставини часткової оплати боргу відповідачем та не врахували висновки Верховного Суду щодо розрахунку інфляційних втрат при частковому погашенні боргу. Суд наголосив, що при розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати місяці дефляції, а суму погашення слід віднімати від проіндексованого за попередній місяць залишку основного боргу. **** Суд послався на постанову Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 910/9181/24, яка враховується при перегляді цієї справи з огляду на положення частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат і передав справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №404/6076/21 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження особи за замах на зґвалтування неповнолітньої, з огляду на недостатність доказів її вини.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи попередні рішення, наголосив на наступних аргументах:
* Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, а вина особи має бути доведена поза розумним сумнівом.
* Показання свідків та інші матеріали справи підтверджували лише факт події, але не причетність засудженого.
* Протокол впізнання особи було складено з порушеннями вимог КПК, зокрема, потерпілій попередньо показували засудженого, а особи для впізнання мали суттєві відмінності у зовнішності та одязі.
* На джинсах засудженого не було виявлено слідів ґрунту, що суперечило обставинам справи.
* Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на порушення, допущені під час збирання доказів, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
* Обов’язок доказування вини покладається на прокурора, який не довів винуватість особи поза розумним сумнівом.
* Не можна компенсувати страждання потерпілої стражданнями особи, вина якої не доведена належним чином.
3. Верховний Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження закрив у зв’язку з відсутністю достатніх доказів вини особи та вичерпанням можливостей їх отримання.
Справа №924/1246/21 від 09/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-інженерний центр «ЗТЗ-сервіс» основного боргу, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав на необхідність повного та всебічного дослідження обставин справи. Зокрема, суду апеляційної інстанції необхідно було перевірити доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язань, враховуючи обставини, на які посилався відповідач. Також, суд мав надати належну оцінку доказам, поданим сторонами, у їх сукупності, з урахуванням специфіки спірних правовідносин. Крім того, суд не дослідив питання щодо обґрунтованості розрахунку заявлених до стягнення сум, зокрема, щодо періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Необхідно встановити чи було порушення зобов’язань з боку відповідача, чи є причинно-наслідковий зв’язок між порушенням зобов’язань та збитками позивача, а також чи вживалися позивачем заходи для зменшення збитків.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до цього ж суду.
Справа №520/28674/24 від 08/09/2025
Предметом спору є оскарження податкової вимоги, виставленої Головним управлінням ДПС у Харківській області до ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК».
Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками. Ймовірно, суди попередніх інстанцій встановили, що податкова вимога є необґрунтованою або такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Можливо, були порушені процедури формування або вручення податкової вимоги, або ж податковий орган не надав достатніх доказів наявності податкового боргу у ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК». Також, можливо, суди взяли до уваги аргументи платника податків щодо відсутності підстав для нарахування податкового зобов’язання або наявності обставин, що звільняють його від сплати податку. Враховуючи, що касаційний суд підтримав попередні рішення, можна припустити, що були досліджені всі обставини справи та надано належну оцінку доказам сторін.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/198/25 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Касаційного адміністративного суду про передачу адміністративної справи за позовом фізичної особи до Кабінету Міністрів України щодо оскарження дій та бездіяльності КМУ стосовно встановлення прожиткового мінімуму та перерахунку пенсії, а також дій щодо спадкових коштів в Ощадбанку, до Київського окружного адміністративного суду за правилами підсудності.
2. Велика Палата Верховного Суду погодилась з рішенням суду першої інстанції, оскільки згідно з КАС України, ВСУ розглядає як перша інстанція вичерпний перелік справ, і справи проти Кабінету Міністрів України, щодо оскарження встановленого розміру прожиткового мінімуму, до цього переліку не входять. Суд зазначив, що окружні адміністративні суди розглядають справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, зокрема Кабінету Міністрів України, за вибором позивача, або за місцем його реєстрації, або за місцезнаходженням відповідача. Враховуючи, що як позивач, так і відповідач (Кабмін) знаходяться в Києві, а Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, справи, підсудні йому, розглядаються Київським окружним адміністративним судом. Суд також підкреслив, що питання відповідності позовної заяви вимогам КАС України має вирішувати компетентний суд, тобто Київський окружний адміністративний суд. Додаткові вимоги позивача, заявлені в апеляційній інстанції, не розглядаються, оскільки суд апеляційної інстанції не має повноважень розглядати вимоги, які не були заявлені в суді першої інстанції.
3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду – без змін.
Справа №296/4588/22 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за участь у терористичній організації та не передбаченому законом збройному формуванні.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, погодившись з тим, що доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів винуватості особи є необґрунтованими, оскільки висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом. Суд зазначив, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги та навів переконливі мотиви для їх спростування. Також суд касаційної інстанції підкреслив, що провадження здійснювалося в порядку спеціального судового провадження (in absentia) з дотриманням вимог КПК України про належне повідомлення особи про час та місце судового розгляду. Суд касаційної інстанції також зазначив, що для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 258-3 КК України не є обов’язковим існування окремого судового рішення про визнання діяльності організації терористичною, достатньо доказів, що підтверджують терористичний характер діяльності організації. Суд касаційної інстанції підкреслив, що призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №713/2740/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за незаконний збут та зберігання психотропних речовин.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали доведеною вину особи на основі сукупності належних, допустимих та взаємопов’язаних доказів, зокрема, показань свідка, протоколів огляду та добровільної видачі, висновків експертів, а також даних, отриманих в результаті негласних слідчих дій. Суд відхилив доводи захисника про провокацію злочину, оскільки не було встановлено ознак спонукання особи до вчинення злочину правоохоронними органами. Суд також зазначив, що покарання є обґрунтованим та відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
3. Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №910/9950/24 від 02/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ДП “Гарантований покупець” заборгованості за електричну енергію, вироблену ТОВ “Зоннененергі” за “зеленим” тарифом, а також 3% річних та інфляційних втрат.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не надали належної правової оцінки доводам відповідача щодо можливості зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, згідно з постановою НКРЕКП № 332. Суди не з’ясували, чи звертався відповідач до позивача з відповідною заявою, чи були підстави для зменшення рівня розрахунків, і чи підтверджуються ці обставини доказами. ВС наголосив на необхідності всебічного, повного та об’єктивного дослідження доказів, перевірки доводів сторін та надання їм належної юридичної оцінки з урахуванням принципу вірогідності доказів. Також ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що обов’язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №127/8498/15-ц від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови приватного виконавця про зупинення виконавчого провадження щодо реалізації майна боржника, на яке було накладено арешт в рамках забезпечення іншого судового позову.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки, в порядку забезпечення іншого позову не є підставою для зупинення виконавчого провадження щодо реалізації цього майна. Суд врахував, що іпотека, зареєстрована раніше, має пріоритет над арештом, накладеним пізніше в рамках забезпечення позову. Суд також послався на усталену практику Верховного Суду, згідно з якою поділ майна подружжям не повинен використовуватися для уникнення виконання боргових зобов’язань, і такі дії можуть розцінюватися як зловживання правом. Суд вказав, що дії боржника та його дружини, спрямовані на поділ майна після ухвалення рішення про стягнення боргу та накладення арешту, є недобросовісними та порушують майнові інтереси кредитора. Апеляційний суд підкреслив важливість дотримання балансу інтересів сторін та недопущення зловживання правом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №363/2019/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договорами позики між фізичними особами.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було частково задоволено позов про стягнення заборгованості за договорами позики, оскільки позивач надав розписки, які підтверджують боргові зобов’язання відповідача, а відповідач не надав доказів недійсності договорів позики або виконання зобов’язань за ними. Суд відхилив посилання відповідача на кримінальне провадження щодо вимагання, оскільки результати цього провадження були відсутні. Також суд не взяв до уваги аргументи відповідача про відносини сумісної діяльності, оскільки вони не відповідали змісту розписок. Відсотки за користування позикою були стягнуті лише за період, передбачений договорами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що наявність оригіналів боргових розписок у позивача свідчить про невиконання боргового зобов’язання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №303/12926/23 від 09/09/2025
1. Предметом спору є встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки позивач не довів поважності причин пропуску строку. Позивач посилався на проживання в Росії, необізнаність про смерть бабусі, неповідомлення нотаріусом та неправомірні дії відповідача. Суд вказав, що ці обставини не є об’єктивними та непереборними перешкодами для прийняття спадщини. Суд також зазначив, що неповідомлення нотаріусом про заповіт не є причиною пропуску строку, оскільки спадкування відбувалося за правом представлення. Суд врахував попередні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних справах.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/8027/25 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо розгляду скарги на дії судді та скасування ухвали про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
2. Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) зазначила, що чинне законодавство не передбачає можливості оскарження ухвали Дисциплінарної палати ВРП про відмову у відкритті дисциплінарної справи, зокрема, до суду. ВП ВС підкреслила, що позивач не є безпосереднім учасником правовідносин у дисциплінарному провадженні щодо судді, а тому не має права оскаржувати дії та рішення ВРП за результатами такого провадження. Суд вказав, що спеціальним законом, який регулює діяльність ВРП, є Закон України “Про Вищу раду правосуддя”, а не Закон України “Про звернення громадян”, на який посилався позивач. ВП ВС також наголосила, що законодавчі обмеження можливості оскарження діяльності суб’єкта владних повноважень не шкодять самій суті права на доступ до суду, якщо вони не завдають шкоди самій суті права і переслідують легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута. Суд також врахував практику Великої Палати Верховного Суду у подібних справах, де було зроблено висновок, що ухвала Дисциплінарної палати ВРП про відмову у відкритті дисциплінарної справи не може бути самостійним предметом судового розгляду.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №359/8707/21 від 08/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним поділу земельної ділянки, скасування державної реєстрації поділу, визнання незаконним будівництва та зобов’язання знести забудови.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки поділ земельної ділянки відбувся з дотриманням норм законодавства, і загальна площа утворених ділянок не перевищує площу початкової ділянки. Позивач не надав доказів порушення його прав внаслідок поділу ділянки відповідачем. Суд також зазначив, що будівництво здійснюється на підставі документів, передбачених законом, і позивач не довів порушення його права власності чи користування. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Верховний Суд підкреслив, що позивач не довів факту порушення його прав та інтересів, а обов’язок доказування покладається на обидві сторони. Суд також зазначив, що право власності захищається лише в разі доведення факту порушення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/14179/23 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця та виплати компенсації за затримку виплат.
2. Суд касаційної інстанції розглянув касаційну скаргу військовослужбовця, який оскаржував рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у перерахунку грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 3 серпня 2023 року та відмови у виплаті компенсації за затримку виплат. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що з 20 травня 2023 року, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 481, відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, оскільки постановою № 481 було встановлено фіксований розмір для розрахунку окладів. Водночас, Верховний Суд не погодився з апеляційним судом в частині відмови у виплаті компенсації за затримку виплат, оскільки апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача щодо застосування Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати”.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши постанову апеляційного суду в частині відмови у виплаті компенсації та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №991/7476/25 від 04/09/2025
1. Предметом спору є застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній особі, яка, на думку Міністерства юстиції України, сприяє підривній діяльності проти України.
2. Суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з наступного:
* Рішення РНБОУ, введене в дію Указом Президента України, є обов’язковим до виконання.
* Закон України “Про санкції” передбачає можливість стягнення в дохід держави активів осіб, які створюють загрозу національній безпеці України.
* Діяльність відповідача, зокрема поширення проросійської пропаганди, становить загрозу національним інтересам України.
* Санкція має персональний характер і націлена на конкретних осіб, які впливають на стабільність держави.
* Стягненню підлягають лише активи, які належать безпосередньо підсанкційній особі, або активи, якими така особа може фактично розпоряджатися.
* Майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, тому стягненню підлягає лише частка відповідача у спільному майні.
* Корпоративні права, внесені до статутного капіталу товариства, є власністю товариства, а не подружжя, тому не підлягають стягненню.
3. Суд вирішив частково задовольнити позов, застосувавши санкцію до відповідача та стягнувши в дохід держави визначене майно, а саме частки відповідача у спільному майні подружжя.
Справа №160/9478/21 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження висновку Держаудитслужби про порушення Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської ОДА законодавства у сфері публічних закупівель при проведенні тендеру на реконструкцію стадіону.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що тендерна пропозиція ТОВ «РІТЕЙЛЕР КОМПАНІ» не відповідала вимогам тендерної документації, оскільки надані ліцензії не дозволяли виконання робіт з протипожежного призначення, які були передбачені технічною специфікацією, а також не було надано двох аналогічних договорів, оскільки другий договір був фактично продовженням першого. Суд підкреслив, що замовник зобов’язаний відхилити тендерну пропозицію, якщо учасник не відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим законом про публічні закупівлі. Також, суд вказав на порушення замовником частини третьої статті 31 Закону №922-VIII, оскільки замовник не надав відповідь на вимогу учасника ТОВ «ДА-СТРОЙ» про усунення порушень. Суд не погодився з апеляційним судом, що вимога розірвання договору є непропорційною, оскільки це є способом приведення сторін у первісний стан у випадку виявлення порушень.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено.
Справа №440/1439/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників на підставі первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій. У даній справі, податковий орган встановив, що ТОВ «Торгова Компанія «ГОЛЬФСТРІМ» занизило податок на прибуток та ПДВ через оформлення операцій з придбання послуг з пошуку постачальника хімічної продукції, які, на думку податкового органу, не мали реального характеру та були спрямовані на мінімізацію податкових зобов’язань. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реального виконання господарських операцій, оскільки не містять достатньої інформації щодо змісту та вартості послуг. Водночас, Верховний Суд не погодився з нарахуванням штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних, оскільки, враховуючи відсутність факту придбання послуг, у позивача не було обов’язку реєструвати такі накладні.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення щодо штрафних санкцій за нереєстрацію податкових накладних, а в іншій частині рішення судів залишив без змін.
Справа №9901/177/21 від 08/09/2025
Предмет спору: ТОВ “Глобал Гео Інвест” оскаржувало Указ Президента України в частині, вважаючи його протиправним.
Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Президент України діяв у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України, зокрема, в питаннях національної безпеки та оборони. Суд врахував, що оскаржуваний Указ був виданий на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України, яка координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Також, суд взяв до уваги інформацію, надану Службою безпеки України, щодо можливих загроз національній безпеці, пов’язаних з діяльністю позивача. Суд наголосив на дискреційних повноваженнях Президента у питаннях національної безпеки, які передбачають можливість оперативного реагування на загрози. Суд прийшов до висновку, що оскаржуваний Указ є обґрунтованим, пропорційним та необхідним у демократичному суспільстві для захисту національної безпеки України.
Рішення суду: У задоволенні позову ТОВ “Глобал Гео Інвест” відмовлено повністю.
Справа №420/6924/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, а також виплата компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення після 20 травня 2023 року, виходив з того, що з цієї дати набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 481, якою було змінено порядок розрахунку посадових окладів та окладів за військовими званнями. Згідно з цією постановою, розрахунок мав здійснюватися виходячи з фіксованої суми, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд зазначив, що він не може ігнорувати чинну постанову Кабінету Міністрів України, оскільки це суперечило б принципу законності та поділу влади. Суд також врахував, що Кабінет Міністрів України має конституційні повноваження щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, включаючи регулювання порядку та розмірів соціальних виплат. Суд наголосив, що не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади, ігноруючи їх волю. Суд також зазначив, що Постанова № 481 не була визнана нечинною, а тому підлягала застосуванню.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №240/5500/24 від 09/09/2025
Предметом спору у справі є оскарження ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Житомирській області.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, встановили порушення податковим органом процедури винесення податкового повідомлення-рішення, або ж не довели належними доказами наявність податкового правопорушення у діях ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія». Можливо, суди взяли до уваги аргументи платника податків щодо відсутності порушень податкового законодавства, або ж визнали неправомірними дії податкового органу під час перевірки. Також, суди могли врахувати практику Верховного Суду щодо аналогічних спорів. Важливо, що Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, підтвердивши законність та обґрунтованість їх рішень.
Суд прийняв рішення залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №380/10373/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Навігатор Грейн Експо» податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Волинській області.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції мотивував своє рішення тим, що суди попередніх інстанцій не врахували певні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, колегія суддів звернула увагу на те, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд також зазначив, що поважних причин для поновлення цього строку позивачем не наведено. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позовну заяву ТОВ «Навігатор Грейн Експо» без розгляду.
Справа №520/4560/22 від 09/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови суду першої інстанції у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог та можливість оскарження такої відмови в апеляційному порядку.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що позивач має право змінювати позовні вимоги, а наслідком неприйняття заяви про уточнення є її повернення. Згідно з КАС України, ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена. Суд врахував попередні висновки Верховного Суду, де за аналогією закону до таких ситуацій застосовуються положення про повернення позовної заяви, що підлягає оскарженню. Апеляційний суд мав перевірити, чи правомірно суд першої інстанції відмовив у прийнятті заяви та чи не є ця відмова фактично поверненням заяви. Оскільки апеляційний суд цього не зробив, він порушив норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №400/6262/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству зменшено від’ємне значення з податку на прибуток та ПДВ, а також застосовано штрафні санкції.
2. Суд, розглядаючи справу, детально проаналізував питання щодо правомірності віднесення складових сонячної електростанції до різних груп основних засобів з метою амортизації, взаємовідносини з контрагентами (ТОВ «СУНЕЛ» та ТОВ «АУКСИЛІУМ») та повноту декларування контрольованих операцій. Суд зазначив, що платник податків має право обліковувати частини об’єкта основних засобів окремо, якщо це обумовлено строком корисного використання, посилаючись на національні та міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Щодо взаємовідносин з контрагентами, суд підкреслив необхідність доведення реальності господарських операцій, але визнав недоведеними порушення з боку платника податків у взаємовідносинах з ТОВ «СУНЕЛ». Щодо ТОВ «АУКСИЛІУМ» суд погодився з податковим органом частково, визнавши відсутність ділової мети в деяких операціях. Щодо повноти декларування контрольованих операцій, суд підтримав податковий орган, оскільки платник податків визнав факт неповного декларування відсотків.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги обох сторін без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/269/25 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про відмову у задоволенні скарги.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що ВРП діяла в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства. Суд врахував, що ВРП всебічно, повно та об’єктивно розглянула всі обставини справи, надала належну оцінку доводам позивача та прийняла обґрунтоване рішення. Також, суд взяв до уваги позицію Офісу Генерального прокурора, як третьої особи, яка підтримала рішення ВРП. Суд зазначив, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження протиправності рішення ВРП. Суд наголосив на дискреційних повноваженнях ВРП при прийнятті рішень, втручання в які можливе лише у випадках очевидної неправомірності.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБИ_1 про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя.
Справа №640/5013/19 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) щодо невідповідності тендерної пропозиції ТОВ «Люботинський Хлібзавод» умовам тендерної документації при проведенні публічної закупівлі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що ТОВ «Люботинський Хлібзавод» надав у складі тендерної пропозиції всі необхідні документи, що підтверджують якість та безпеку товару, а також відповідність умов перевезення санітарно-епідеміологічним нормам. Суд зазначив, що наданий позивачем сертифікат якості продукції фактично є аналогом посвідчення про якість, оскільки містить всю необхідну інформацію про продукцію. Крім того, суд вказав, що АМКУ надмірно формально підійшов до розгляду питання про відповідність умов перевезення санітарним нормам, не врахувавши пояснення позивача та дату укладення договору на дезінфекцію. Суд також відхилив доводи касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа не відноситься до категорії справ, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
3. Суд залишив касаційну скаргу Антимонопольного комітету України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №400/6262/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству зменшено від’ємне значення з податку на прибуток та ПДВ, а також застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який встановив, що платник податків правомірно розподілив вартість сонячної електростанції на окремі об’єкти основних засобів (будівлі, обладнання) з різними строками корисного використання, керуючись національними та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Суд зазначив, що платник податків має право обліковувати частини об’єкта основних засобів окремо, якщо це обумовлено строком корисного використання, а також врахував, що фотоелектричні модулі можуть бути відокремлені та використані окремо від електростанції. Щодо взаємовідносин з контрагентами, суд підтримав висновки апеляційної інстанції про реальність господарських операцій з одним контрагентом, але погодився з нереальністю операцій з іншим, оскільки не було доведено використання консультаційних послуг в господарській діяльності. Щодо штрафних санкцій за неповне декларування контрольованих операцій, суд визнав правомірним застосування штрафу, оскільки платник податків не спростував факт неповного декларування відсотків за звітний період.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги обох сторін без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/7882/21 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження висновку Південного офісу Держаудитслужби про порушення Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради законодавства у сфері публічних закупівель при визначенні предмета закупівлі послуг з поточного ремонту вулично-дорожньої мережі.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив на тому, що суди невірно трактували положення законодавства щодо визначення предмета закупівлі послуг з поточного ремонту, зокрема, не врахували вимоги пункту 3 розділу II Порядку №708, який визначає, що предмет закупівлі послуг з поточного ремонту визначається за кожним окремим лінійним об’єктом інженерно-транспортної інфраструктури згідно з термінологією державних будівельних норм. Суд вказав, що загальне поняття “вулично-дорожня мережа” не є конкретизованим визначенням предмета закупівлі, а зазначення місця надання послуг як “м. Одеса” є недостатнім. Також, Верховний Суд підкреслив важливість дотримання принципів відкритості та прозорості у публічних закупівлях, що передбачає зазначення конкретних місць надання послуг для забезпечення можливості контролю за використанням бюджетних коштів. Суд також зазначив, що зобов’язальна частина висновку Держаудитслужби відповідає вимогам законодавства, оскільки чітко визначає варіанти дій замовника для усунення виявлених порушень.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби, скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову Управління дорожнього господарства Одеської міської ради.
Справа №320/8000/21 від 09/09/2025
1. Предметом спору є відмова суду у видачі дубліката виконавчого листа Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області (ГУ ПФУ) для стягнення капіталізованих платежів з Сектору культури, молоді та спорту Білоцерківської районної державної адміністрації.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили у видачі дубліката виконавчого листа, оскільки ГУ ПФУ звернулось із заявою після закінчення строку пред’явлення виконавчого листа до виконання і не подало заяви про поновлення цього строку. Суд касаційної інстанції не погодився з таким висновком, вказавши, що суди не врахували положення пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким на період воєнного стану строки, визначені цим Законом, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Суд зазначив, що суди не з’ясували, чи тривав строк пред’явлення виконавчого листа до виконання після 26 березня 2022 року, і чи перервався цей строк у зв’язку з введенням воєнного стану. Враховуючи, що суди не надали належної оцінки фактичним обставинам щодо строку пред’явлення виконавчого документа до виконання, що має вирішальне значення для прийняття обґрунтованого рішення, Верховний Суд вирішив, що судові рішення підлягають скасуванню.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №260/5797/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності сільської ради щодо розгляду подання про віднесення земельних ділянок до самозалісених.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який визнав протиправною бездіяльність сільської ради, оскільки рада не прийняла рішення щодо подання про віднесення земельних ділянок до самозалісених, що є її обов’язком відповідно до Земельного кодексу України та Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Суд зазначив, що розгляд подання та прийняття рішення (про віднесення чи відмову) має відбуватися на пленарному засіданні ради. Суд також вказав, що зобов’язання судом суб’єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не є втручанням у дискреційні повноваження, якщо встановлено факт протиправної поведінки відповідача. Суд врахував, що сільська рада не реалізувала своїх повноважень, не розглянула питання належним чином та не надала оцінки поданню, тому зобов’язання повторно розглянути подання є обґрунтованим.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №400/6262/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ «Піві Прогресівка-Бета».
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив заяву позивача про розподіл судових витрат, зменшивши суму відшкодування до 50 000 грн. Суд виходив з того, що відшкодуванню підлягають лише необхідні юридичні дії, а не процесуальні, які не є обов’язковими у справі. Також, суд врахував практику ЄСПЛ щодо реальності, необхідності та розумності розміру судових витрат. Апеляційний суд встановив, що представник позивача завищив час на підготовку апеляційної скарги, оскільки вона значною мірою повторювала позовну заяву. Враховуючи складність справи та її значення для сторін, суд визнав обґрунтованим зменшення суми відшкодування. Суд касаційної інстанції підкреслив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з обсягом фактично наданих послуг.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області без задоволення, а додаткову постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №200/1992/23 від 09/09/2025
Предмет спору – оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи та дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Однак, суди допустили помилку при застосуванні редакцій статті 117 КЗпП України, оскільки у 2022 році відбулися зміни до законодавства, які обмежують період виплати такого відшкодування шістьма місяцями. Суд також врахував, що до 19 липня 2022 року, коли діяла попередня редакція статті 117 КЗпП України, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, міг застосовуватися принцип співмірності, але після цієї дати застосування цього принципу є неможливим. Суд також взяв до уваги висновки Судової палати Касаційного адміністративного суду щодо застосування статті 117 КЗпП України до правовідносин, які виникли під час дії її “старої редакції” та продовжились після набрання чинності “новою редакцією”.
Суд вирішив змінити рішення судів попередніх інстанцій та стягнути з військової частини на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 247 833 грн 84 коп.
Справа №990/269/25 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що Вища рада правосуддя діяла в межах своїх повноважень, розглядаючи клопотання про відсторонення судді, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Суд зазначив, що на момент прийняття рішення про відсторонення, судді було повідомлено про підозру, а обвинувальний акт вже направлено до суду, що свідчить про наявність стадії кримінального провадження. Також, суд наголосив, що Вища рада правосуддя не встановлювала обґрунтованість підозри, а лише оцінювала наявність підстав для тимчасового відсторонення, враховуючи ризики, пов’язані з можливим впливом судді на свідків та перешкоджанням кримінальному провадженню. Суд також відхилив доводи позивача про повторність клопотання, оскільки підстави для відсторонення на стадії досудового розслідування та судового провадження відрізняються. Важливо, що суд підкреслив, що рішення Вищої ради правосуддя не є формою незаконного впливу чи тиску на суддю.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову судді про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя.
Справа №420/12808/23 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували нову редакцію статті 117 КЗпП України до всього періоду затримки розрахунку при звільненні, не врахувавши, що частина цього періоду регулювалася попередньою редакцією, яка не обмежувала строк виплати. Суд зазначив, що до 19 липня 2022 року (до набрання чинності новою редакцією статті 117 КЗпП України) слід застосовувати попередню редакцію цієї статті, а після цієї дати – нову редакцію з обмеженням виплати середнього заробітку шістьма місяцями. Також, суд вказав, що після внесення змін до статті 117 КЗпП України, застосування принципу співмірності, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, не є можливим. Суд також врахував, що законодавець обмежив строк звернення до суду у таких спорах та можливість отримання середнього заробітку лише за шість місяців.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши постанову апеляційного суду та зобов’язавши військову частину виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у визначеному судом розмірі.
Справа №440/10514/23 від 09/09/2025
1. Предметом спору є зобов’язання власників квартир у будинку, який є пам’яткою архітектури, укласти охоронний договір з Департаментом культури.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про зобов’язання власників квартир укласти охоронний договір, мотивуючи це тим, що обов’язок укладення охоронного договору виникає лише після належного повідомлення власників про статус об’єкта культурної спадщини та виготовлення паспорта пам’ятки уповноваженим органом. Суд зазначив, що саме на уповноважені органи покладається обов’язок виготовлення паспорта об’єкта культурної спадщини, який є необхідним додатком до охоронного договору. Відсутність паспорта пам’ятки унеможливлює визначення режиму використання об’єкта та обсягу охоронних заходів, що робить неможливим виконання обов’язку власників щодо укладення охоронного договору. Суд підкреслив, що власники не можуть нести відповідальність за бездіяльність уповноважених органів, які не забезпечили виготовлення необхідної документації. Навіть за відсутності охоронного договору, власники зобов’язані підтримувати пам’ятку в належному стані, щоб уникнути її погіршення або руйнування.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, тобто відмовив у задоволенні позову про зобов’язання укласти охоронний договір.
Справа №400/6262/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень та стягнення судових витрат на правову допомогу та проведення експертизи.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір до 70 000 грн, вважаючи цю суму співмірною зі складністю справи та її значенням для сторін. Суд врахував майновий характер спору, значну суму позовних вимог, необхідність застосування норм не лише податкового законодавства, але й інших галузей, а також тривалість розгляду справи. Щодо відшкодування витрат на експертизу, суд зазначив, що позивач надав усі необхідні докази, а відповідач не надав доказів неспівмірності цих витрат. Суд також підкреслив, що висновок експерта був необхідний для з’ясування технічних питань, а контролюючий орган не скористався правом оскаржити допустимість цього доказу або клопотати про призначення судової експертизи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №990/393/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо визнання його протиправним та нечинним.
2. У рішенні не наведено жодних аргументів, якими керувався суд, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Для надання повної відповіді необхідний повний текст рішення.
3. Суд відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та нечинним рішення ВККСУ.
Справа №280/4503/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Департаменту архітектури та містобудування про анулювання паспорту прив’язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним анулювання паспорту прив’язки. Суди врахували, що позивач вніс зміни до паспорту прив’язки, але не встиг фізично привести споруду у відповідність до цих змін на момент перевірки. Суд наголосив, що невідповідність споруди вимогам оновленого паспорту не є підставою для анулювання, оскільки позивач не порушував вимоги паспорту прив’язки протягом терміну його дії. Також, суд відхилив аргументи відповідача про те, що споруда не відповідала первинній редакції паспорту, оскільки зміни вже були внесені. Суд зазначив, що оцінював дотримання процедури перевірки, а не сам акт обстеження, і визнав безпідставними вимоги про надання заяви про виконання вимог паспорту прив’язки протягом 10 днів після встановлення споруди, оскільки це не було підставою для анулювання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/33989/24 від 09/09/2025
1. Предмет спору – це оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки при переведенні з пенсії по інвалідності.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що за загальним правилом, при переведенні з одного виду пенсії на інший, призначеної за Законом №1058-IV, показник середньої заробітної плати має бути незмінним. Водночас, є виняток, коли особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менше 24 місяців страхового стажу, то при першому переведенні на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата, визначена для призначення пенсії за віком. Суд вказав, що для застосування цього винятку необхідне одночасне дотримання трьох умов: продовження роботи після призначення пенсії по інвалідності, набуття не менше 24 місяців страхового стажу та переведення на пенсію за віком вперше. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили важливі обставини, зокрема, чи був здійснений перерахунок пенсії у зв’язку з додатково набутим стажем до призначення пенсії за віком та чи змінився розмір пенсії в результаті такого перерахунку. Через неповне з’ясування обставин справи, Верховний Суд не може повноцінно переглянути судові рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/17650/21 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження Управлінням капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради дій Держаудитслужби, наказу, вимоги та попередження, пов’язаних з проведенням ревізії фінансово-господарської діяльності Управління.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не перевірили обґрунтованість доводів позивача щодо законності дій Держаудитслужби при прийнятті спірної вимоги про усунення порушень, а також не надали оцінку всім позовним вимогам та підставам позову. Суд зазначив, що вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом, який породжує права та обов’язки для підконтрольної установи, і тому підлягає судовому контролю. Також, суд вказав на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при закритті провадження у частині позовних вимог щодо оскарження наказу Держаудитслужби, оскільки це було оформлено рішенням, а не ухвалою. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, а не спрощеного, враховуючи суму грошових коштів, яка може бути стягнута на підставі вимоги.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Управління капітального будівництва, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №640/16760/22 від 09/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування судових витрат на правничу допомогу у адміністративній справі щодо оскарження податкових повідомлень-рішень.
2. Суд частково задовольнив заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, спираючись на принцип справедливості та розумності компенсації понесених витрат. При цьому, суд врахував складність справи, обсяг наданих юридичних послуг, час, витрачений адвокатом, та співмірність заявленої суми з обсягом виконаної роботи. Відмовляючи у задоволенні решти вимог, суд, ймовірно, виходив з невідповідності заявлених витрат критеріям розумності та обґрунтованості, або ж відсутності належного документального підтвердження таких витрат у повному обсязі. Суд також міг взяти до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо відшкодування судових витрат, яка передбачає, що відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які були необхідними та обґрунтованими.
3. Суд постановив стягнути з Центрального міжрегіонального управління ДПС на користь ТОВ «КАТМА ГРУП» 4000 грн судових витрат на правничу допомогу, відмовивши в задоволенні решти вимог.
Справа №240/5502/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору було оскарження відмови Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця.
2. Верховний Суд не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, посилаючись на те, що військовослужбовець перебував у стані алкогольного сп’яніння. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для відмови у виплаті допомоги необхідно встановити, що саме дії військовослужбовця у стані сп’яніння стали безпосередньою причиною його загибелі. У даній справі, смерть військовослужбовця настала внаслідок вогнепального поранення, завданого іншою особою, а не через дії самого загиблого у стані сп’яніння. Таким чином, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп’яніння не може бути безумовною підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги його родині. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини загибелі військовослужбовця, що впливає на визначення розміру допомоги.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та зобов’язав Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця, враховуючи висновки суду.
Справа №380/11516/22 від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «ФОРТЕС ЮА» було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення, виходив з того, що контролюючим органом було порушено процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а саме: платника податків не було завчасно повідомлено про проведення перевірки, що позбавило його можливості надати необхідні документи та пояснення. Суд підкреслив, що належне повідомлення платника податків є обов’язковою умовою для проведення такої перевірки, а порушення цієї процедури робить результати перевірки, а отже, і податкове повідомлення-рішення, незаконними. Суд також зазначив, що акт перевірки, отриманий з порушенням встановленого порядку, не може вважатися допустимим доказом у справі. Крім того, суд врахував, що висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на ненаданні платником податків документів, хоча правомірність формування від’ємного значення ПДВ не заперечується. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, і його повноваження обмежуються перевіркою дотримання норм матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/11516/22 від 09/09/2025
1. Предметом спору було оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «ФОРТЕС ЮА» було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, погодився з тим, що контролюючий орган провів документальну невиїзну перевірку з порушенням вимог статті 79 Податкового кодексу України, оскільки не було дотримано процедуру повідомлення платника податків про проведення такої перевірки. Зокрема, копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату її початку було надіслано платнику податків напередодні початку перевірки, що позбавило платника можливості надати документи для підтвердження правомірності заявленого відшкодування. Суд підкреслив, що акт перевірки, отриманий з порушенням встановленого законом порядку, не може вважатися допустимим доказом, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі такого акту, є протиправним і підлягає скасуванню. Суд також зазначив, що встановлення факту порушення процедури проведення перевірки є достатньою підставою для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, і немає необхідності перевіряти інші обставини, які слугували підставою для його прийняття.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №200/5044/22 від 09/09/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково застосував статтю 117 КЗпП України, не врахувавши зміни в редакції цієї статті, які набрали чинності 19 липня 2022 року. Суд зазначив, що необхідно розділити спірний період на дві частини: до та після 19 липня 2022 року, застосовуючи до кожної частини відповідну редакцію статті 117 КЗпП. До періоду до 19 липня 2022 року може бути застосований принцип співмірності при визначенні розміру середнього заробітку, а до періоду після цієї дати діє обмеження виплати середнього заробітку шістьма місяцями. Суд також вказав на необхідність врахування висновків Верховного Суду щодо пропорційного зменшення розміру відповідальності роботодавця у разі виплати частини належних працівникові сум. Апеляційний суд не зазначив формулу, за якою було визначено розмір середнього заробітку, що суперечить висновкам Верховного Суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №600/5677/24-а від 09/09/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за порушення ведення обліку товарних запасів та ненадання документів під час перевірки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема не врахували доводи позивача щодо неможливості надання звіту комісіонера на момент перевірки, оскільки строк його подання ще не настав. Також суди не з’ясували, чи був встановлений факт реалізації необлікованого товару, що є необхідною умовою для застосування штрафу за статтею 20 Закону про РРО. Крім того, суди застосували нормативно-правові акти, які не регулюють порядок ведення обліку товарних запасів ФОП. Щодо штрафу за ненадання документів, суди не перевірили, чи було доведено повторність порушення, що є умовою для застосування підвищеного штрафу. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності всебічного дослідження доказів та надання оцінки всім доводам учасників справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №280/578/19 від 09/09/2025
1. Предметом спору було оскарження відмови Департаменту архітектури та містобудування у видачі будівельного паспорта на будівництво індивідуального житлового будинку.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, врахував, що суди попередніх інстанцій встановили безпідставність відмови Департаменту у видачі будівельного паспорта, оскільки наведені відповідачем порушення не знайшли свого підтвердження. Суд також зазначив, що чинне законодавство не містить заборони на отримання одного будівельного паспорта на декілька суміжних земельних ділянок. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що у даному випадку у Департаменту не було дискреційних повноважень діяти на власний розсуд, оскільки всі умови для видачі будівельного паспорта були виконані. Суд також врахував власні попередні висновки щодо ефективності способу захисту порушеного права, наголошуючи, що спосіб захисту має забезпечувати поновлення порушеного права та одержання особою бажаного результату.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання Департаменту повторно розглянути документи та зобов’язав Департамент видати ОСОБА_1 будівельний паспорт.
Справа №300/2366/20 від 09/09/2025
1. Предметом спору є заміна стягувача у виконавчому листі у зв’язку зі смертю позивача, яка була суддею у відставці та мала право на довічне грошове утримання.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зазначив, що довічне грошове утримання судді у відставці є соціальною виплатою, право на яку може переходити до спадкоємців. Суд підкреслив, що якщо орган Пенсійного фонду не відмовляє у добровільній виплаті коштів, а лише підтверджує наявність заборгованості, то відсутні підстави для вирішення спору в порядку позовного провадження. У такому випадку, належним способом захисту прав спадкоємця є заміна сторони у виконавчому провадженні правонаступником, яка здійснюється відповідно до статті 379 КАС України. Суд також врахував, що заявник є спадкоємцем першої черги, що дає їй право на отримання виплат, які не були отримані померлою матір’ю за життя.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про заміну стягувача у виконавчому листі.
