Огляд рішення у справі “Радченко проти України”:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув справу, в якій громадянин України, пан Радченко, скаржився на тривале невиконання рішення національного суду. Цим рішенням Міністерство екології та природних ресурсів України було зобов’язано надати йому конкретну публічну інформацію щодо рівня забруднення повітря та заходів, вжитих після серії екологічних інцидентів у Київській області у 2015 році. Хоча національний суд спочатку виніс рішення на користь Радченка, Міністерство не надало повну запитувану інформацію. ЄСПЛ зрештою встановив, що порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів) не було, оскільки повному виконанню рішення об’єктивно завадив той факт, що Міністерство не володіло конкретними запитуваними даними.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу фактів справи, включаючи початковий запит Радченка про інформацію, відповідь Міністерства та подальші судові провадження на національному рівні.
* Далі розглядається обсяг справи, зокрема спроба заявника ввести нову скаргу на підставі статті 8 (право на приватне життя) на пізній стадії, яку Суд відхилив.
* Потім Суд розглядає прийнятність заяви, відхиляючи заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів правового захисту.
* Суть рішення полягає в оцінці того, чи було порушення статті 10. Суд визнає, що ненадання Міністерством інформації становить втручання у права Радченка.
* Однак Суд підкреслює, що відсутність у Міністерства конкретної запитуваної інформації, зокрема порівняльних даних про небезпечні гази, унеможливила повне виконання рішення національного суду.
* У рішенні також наголошується, що деяка відповідна інформація була надана заявнику, і його було направлено до загальнодоступних джерел.
* Суд завершує тим, що, хоча були недоліки в обробці Міністерством екологічної інформації, право заявника на доступ до інформації не було непропорційно порушено в цій конкретній справі.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підтверджує принцип, що стаття 10 не надає абсолютного права на доступ до інформації, що зберігається органами державної влади. Однак таке право може виникнути, коли судове рішення зобов’язує розкрити інформацію.
* У ньому роз’яснюється, що можливість виконання судового рішення щодо доступу до інформації залежить від того, чи є інформація “готовою та доступною”.
* Рішення визнає важливість публічного доступу до екологічної інформації, особливо у випадках, що стосуються небезпечної діяльності чи подій.
* У ньому наголошується на необхідності створення державними органами систем систематизації та розповсюдження екологічної інформації.
Це рішення дає цінне уявлення про обсяг і обмеження права на доступ до інформації згідно зі статтею 10 Конвенції, особливо в контексті екологічних питань.
**** Це рішення стосується права на доступ до публічної інформації в Україні.
