Справа №200/5212/23 від 05/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати індексації, компенсації за затримку виплати індексації та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми матеріального права при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема, неправильно застосували принцип співмірності до періоду після 19.07.2022, коли набрали чинності зміни до статті 117 КЗпП, які обмежують виплату середнього заробітку шістьма місяцями. Суд наголосив, що необхідно розмежовувати періоди до та після 19.07.2022, застосовуючи до періоду до цієї дати попередню редакцію статті 117 КЗпП України, а до періоду після – нову редакцію, яка обмежує виплату середнього заробітку шістьма місяцями. Суд також вказав, що для розрахунку середнього заробітку за період до 19.07.2022 необхідно встановити розмір середнього заробітку за весь час затримки, загальний розмір належних при звільненні виплат, частку виплачених та невиплачених коштів, а потім присудити відсоток суми середнього заробітку, який відповідає відсотку несвоєчасно виплаченої суми. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не вжили всіх заходів для встановлення фактичних обставин справи, що унеможливило правильне вирішення спору.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №440/13425/24 від 05/09/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Київського районного суду м. Полтави, а саме позивач просив визнати відсутність державної реєстрації суду та скасувати всі реєстрові дії щодо нього, а також стягнути моральну шкоду.
2. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду. Суд зазначив, що позивач повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав ще у 1999 році, коли вперше став учасником судового процесу в Київському районному суді м. Полтави. ВС наголосив, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав не є поважною причиною для поновлення строку. Звернення до Міністерства юстиції України не змінює моменту початку перебігу строку звернення до суду. Суд також вказав, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, зокрема не конкретизував, які саме дії суду він вважає протиправними.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій щодо моменту відліку строку звернення до адміністративного суду, але залишив в силі рішення про повернення позовної заяви.
Справа №580/2282/23 від 05/09/2025
1. Предмет спору – стягнення з колишнього курсанта військової академії витрат, пов’язаних з його утриманням під час навчання, у зв’язку з розірванням контракту через небажання продовжувати навчання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який залишив позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Суд зазначив, що хоча справи щодо проходження публічної служби мають місячний строк звернення до суду, цей строк починає відлік з моменту відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати. У даній справі, курсанта було повідомлено про необхідність відшкодування витрат ще у 2019 році, і тоді ж було визначено строк для добровільної сплати. Повторне направлення вимоги через кілька років не поновлює строк для звернення до суду. Суд підкреслив, що позивач пропустив строк звернення до суду, і його триваюча пасивна поведінка не свідчить про наявність поважних причин для пропуску цього строку. Суд також вказав, що обставини, на які посилався позивач, не є подібними до обставин в інших справах, на які він посилався, тому висновки Верховного Суду в тих справах не можуть бути застосовані в даному випадку.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу Військової академії без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №334/5326/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) та ч. 1 ст. 309 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту) КК України.
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №908/54/23(908/930/23) від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо відмови у закінченні виконавчого провадження після скасування судового рішення, на підставі якого було видано виконавчий документ, при умові, що виконавчий документ вже було повернуто стягувачу.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що повернення виконавчого документа стягувачу (ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”) та закінчення виконавчого провадження (ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”) є різними процедурами з різними наслідками. Повернення виконавчого документа не є остаточним, оскільки допускає можливість повторного пред’явлення виконавчого документа до виконання, в той час як закінчення виконавчого провадження має більш незворотній характер. Суд підкреслив, що спеціальною нормою, яка регулює дії виконавця у випадку, коли після повернення виконавчого документа встановлено, що він не підлягає виконанню, є частина 4 статті 40 Закону України “Про виконавче провадження”, яка не передбачає винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, а передбачає вчинення дій зі скасування заходів примусового виконання. Суд також зазначив, що невчинення виконавцем дій, спрямованих на скасування заходів примусового виконання рішення, не було предметом оскарження у даній справі.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні скарги на дії приватного виконавця.
Справа №914/1887/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди та зобов’язання повернути земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, наголосивши на тому, що земельні торги були проведені з порушенням вимог законодавства, оскільки на момент їх проведення не було технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов’язковою умовою для продажу права оренди. Суд зазначив, що ТОВ “Ідилія Парк”, беручи участь у торгах, повинно було знати про відсутність такої документації. Суд також підкреслив, що правильне застосування законодавства становить суспільний інтерес, а у даному випадку цей інтерес полягає у забезпеченні економічних інтересів держави та можливості належного наповнення бюджету. Суд вказав, що втручання у право ТОВ “Ідилія Парк” на мирне володіння майном є виправданим, оскільки воно здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу. Водночас, суд відмовив у задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди, вважаючи цей спосіб захисту неефективним.
3. Суд касаційної інстанції визнав недійсним договір оренди земельної ділянки та зобов’язав ТОВ “Ідилія Парк” повернути земельну ділянку Львівській міській раді.
Справа №908/54/23(908/930/23) від 08/09/2025
1. Предмет спору – визнання наказів Господарського суду Запорізької області такими, що не підлягають виконанню.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили без розгляду заяву ТОВ “Ленд Лог” про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, оскільки на момент розгляду заяви судом першої інстанції ці накази вже були визнані такими, що не підлягають виконанню іншою ухвалою суду, яка набрала законної сили; суд касаційної інстанції зазначив, що стаття 328 ГПК України не передбачає конкретної процесуальної дії, яку має вчинити господарський суд у тому разі, якщо на час розгляду поданої заяви відповідне питання вже вирішено, а за загальним правилом положення ГПК України не допускають розгляд заяви, процесуальне питання за якою вже було вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин; суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що справу розглянуто неповноважним складом суду, оскільки скасування ухвали у справі про банкрутство та передача справи на розгляд іншому складу суду не є перешкодою для розгляду суддею, який розглядав справу до скасування ухвали, справи відокремленого позовного провадження, яка розглядається у межах справи про банкрутство; суд касаційної інстанції не погодився з доводами скаржника про те, що місцевий господарський суд повинен був закрити провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 175 зазначеного Кодексу, оскільки визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, належить до процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, і розгляд передбаченої статтею 328 ГПК України заяви не є окремим видом судового провадження, окремою стадією господарського процесу.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “Ленд Лог” без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду – без змін.
Справа №922/3343/24 від 05/09/2025
1. Предметом спору є стягнення вартості переданої на зберігання продукції у зв’язку з невиконанням обов’язку зберігачем щодо її збереження та повернення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги університету. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що за умовами договору зберігач зобов’язаний був повернути майно після закінчення терміну зберігання та на вимогу поклажодавця, і тягар ініціювання процедури повернення лежить саме на зберігачеві. Суд встановив, що зберігач не надав жодних доказів ініціювання процедури повернення товару, зокрема, не повідомив поклажодавця про місцезнаходження складу, що унеможливило повернення товару. Суд також зазначив, що неповернення товару призвело до збитків у позивача, і відповідач не довів відсутність своєї вини у цьому. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не було надано доказів зберігання майна на території тимчасової окупації, що могло б бути підставою для звільнення від відповідальності.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду про задоволення позову.
Справа №922/3575/21 від 27/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення міської ради про приватизацію нежитлових приміщень шляхом викупу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна територіальній громаді, з огляду на порушення порядку приватизації комунального майна.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, наголосивши на тому, що для викупу орендованого майна необхідне підтвердження орендарем здійснення невід’ємних поліпшень на суму не менше 25% ринкової вартості майна, згідно з Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”. Суд підкреслив, що таке підтвердження має бути здійснене шляхом проведення незалежної оцінки згідно з Порядком оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід’ємні поліпшення, а не шляхом самостійної оцінки судом обсягу виконаних робіт. Також, суд зазначив, що витрати на ремонт не є тотожними вартості невід’ємних поліпшень, які мають збільшувати ринкову вартість об’єкта. Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій не врахували необхідність надання орендарем звіту про незалежну оцінку, який би підтверджував вартість поліпшень та їх відповідність вимогам законодавства. Крім того, суд звернув увагу на те, що оцінка правомірності приватизації має здійснюватися на момент її проведення, а не на дату укладення договору оренди.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №922/2593/19 від 27/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного між Управлінням комунального майна та ТОВ «Бенедикт Бізнес», та повернення цих приміщень територіальній громаді міста Харкова.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про те, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави, оскільки Харківська міська рада, яка мала б захищати інтереси громади, сама порушила їх, прийнявши рішення про відчуження комунального майна. Суд підкреслив, що викуп орендованого приміщення можливий лише за умови здійснення орендарем невід’ємних поліпшень майна на суму не менше 25% його ринкової вартості, чого в даному випадку не було встановлено. Також, суд врахував недобросовісну поведінку ТОВ «Бенедикт Бізнес», яке звернулося з проханням про приватизацію, не маючи на це законних підстав. Суд зазначив, що повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням у право власності, оскільки воно обумовлене протиправною поведінкою набувача та відповідає інтересам територіальної громади. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи Харківської міської ради про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ТОВ «Бенедикт Бізнес» діяло недобросовісно.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна територіальній громаді – без змін.
Справа №922/220/21 від 27/08/2025
1. Предмет спору – визнання незаконним рішення міської ради про приватизацію, недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та зобов’язання повернути ці приміщення територіальній громаді через нібито порушення процедури приватизації.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову прокурора, вказавши на те, що суди попередніх інстанцій не врахували важливі аспекти процедури приватизації, а саме: не було належним чином встановлено факт здійснення орендарем невід’ємних поліпшень орендованого майна, які б давали право на викуп цього майна; суди не з’ясували, чи проводилася незалежна оцінка майна з урахуванням цих поліпшень, чи подавався відповідний звіт, і чи була згода орендодавця на проведення таких поліпшень; суди помилково ототожнили витрати на ремонт з вартістю невід’ємних поліпшень, що є різними поняттями. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для підтвердження факту поліпшень необхідний звіт суб’єкта оціночної діяльності, складений відповідно до встановлених вимог, а не лише оцінка судом наданих доказів про ремонтні роботи. Суд також вказав, що правомірність процедури приватизації має оцінюватися станом на момент її проведення, а не на дату укладення договору оренди. Суд касаційної інстанції також наголосив на необхідності врахування добросовісності сторін при здійсненні приватизації.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №752/16655/22 від 20/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою шляхом відновлення електропостачання, водопостачання, дії карток системи контролю доступу та обслуговування інженерних мереж.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач має заборгованість перед ОСББ, а правилами ОСББ передбачено можливість обмеження доступу на територію при наявності заборгованості; суди попередніх інстанцій вказали, що позивач не позбавлений права користуватися квартирою та автомобілем; ОСББ надає лише послуги з управління будинком, а комунальні послуги надаються іншими організаціями; позивач не довів, що відсутність електроенергії спричинена діями ОСББ, а щодо водопостачання, то позивач споживав воду у спірний період. Верховний Суд погодився з цими висновками, зазначивши, що висновки судів не суперечать практиці Верховного Суду, оскільки у даній справі ОСББ діяло на підставі договору з Асоціацією ОСББ та Правилами проживання, затвердженими установчими зборами, які передбачають можливість обмеження доступу при наявності заборгованості.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №554/11940/23 від 08/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно та грошові кошти в порядку спадкування за законом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що належними відповідачами у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину, а за їх відсутності – відповідні органи місцевого самоврядування. У даній справі позивач звернувся до суду, вказавши відповідачами виконавчі комітети місцевих рад, що є окремими юридичними особами, а не самі ради, які представляють інтереси територіальних громад. Суд зазначив, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом до належного відповідача. Також, суд апеляційної інстанції правильно виключив з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновки про безпідставність позовних вимог, оскільки такі висновки мають бути зроблені за належного суб’єктного складу сторін.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/216/25 від 01/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККС щодо не проходження кандидатом першого етапу кваліфікаційного оцінювання на посаду судді апеляційного суду.
2. Суд визнав протиправним рішення ВККС, оскільки Комісія не надала достатньо детальної інформації про оцінювання практичного завдання кандидата, що унеможливило перевірку дотримання затверджених критеріїв та обґрунтованості виставлених балів. Суд підкреслив, що оцінювання має бути об’єктивним, прозорим і комплексним, з урахуванням усіх елементів, визначених Методичними вказівками. Відсутність деталізації в екзаменаційних відомостях не дозволяє встановити, чи діяла екзаменаційна комісія в межах наданих їй повноважень, і чи не було це свавільним рішенням. Суд також зазначив, що принцип належного врядування вимагає від державних органів діяти вчасно, послідовно та прозоро, особливо коли йдеться про питання загального інтересу та основоположні права людини. Важливо, щоб рішення були вмотивованими та надавали можливість оцінити дотримання Комісією встановлених вимог.
3. Суд частково задовольнив позов, визнавши протиправним рішення ВККС та зобов’язавши Комісію повторно оцінити практичні завдання кандидата з урахуванням Методичних вказівок.
Справа №756/5565/23 від 08/09/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного суду у стягненні з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв’язку з апеляційним переглядом справи.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що позивач не обґрунтував неможливість подання доказів щодо витрат на правничу допомогу під час апеляційного розгляду, ані у відзиві на апеляційну скаргу, ані до ухвалення рішення у справі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що процесуальне законодавство покладає на заінтересовану особу обов’язок вчинити дії для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на заперечення. Також, якщо сторона з поважних причин не може подати докази до закінчення судових дебатів, вона повинна обґрунтувати ці причини. Оскільки позивач не обґрунтував неможливість подання доказів вчасно, апеляційний суд правомірно відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Верховний Суд підкреслив, що неподання доказів або необґрунтування неможливості їх подання в установлений строк є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №320/3858/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у м. Києві.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій та направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Конкретні аргументи, якими керувався суд касаційної інстанції, неможливо встановити, оскільки в наданому тексті відсутня мотивувальна частина постанови. Зазвичай, такі рішення приймаються у зв’язку з неповнотою встановлення обставин справи судами попередніх інстанцій, неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Для надання більш конкретної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №523/13239/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження за зустрічним позовом про припинення дій ліквідаційної комісії ОСББ та визнання недійсними протоколів, а також оскарження постанови апеляційного суду, яка частково скасувала ухвалу суду першої інстанції.
2. Верховний Суд встановив, що апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині закриття провадження за однією з вимог зустрічного позову, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо інших вимог, а саме про визнання недійсними протоколів ліквідаційної комісії та зобов’язання закрити рахунки ОСББ. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був перевірити законність закриття провадження судом першої інстанції щодо всіх заявлених вимог зустрічного позову, а не лише щодо однієї. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд, залишивши без змін ухвалу суду першої інстанції в частині прийняття до розгляду заяви про зміну предмета зустрічного позову, не перевірив висновки суду першої інстанції в частині закриття провадження стосовно інших вимог. Також, ВС звернув увагу на те, що апеляційний суд не надав правової оцінки доводам апеляційної скарги щодо неможливості розгляду вимог зустрічної позовної заяви в порядку цивільного судочинства. В результаті, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконної постанови, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду в частині вирішення вимог заяви про зміну предмета зустрічного позову та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №753/17820/20 від 04/09/2025
1. Предметом спору є скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності у порядку спадкування на житловий будинок.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, виходячи з того, що відповідачі набули право власності на частки спірного будинку на законних підставах, на підставі заповіту та свідоцтв про право на спадщину, виданих нотаріусом. Суд зазначив, що позивачем не було надано належних доказів порушення її прав та інтересів діями відповідачів. Суд також врахував, що факт прийняття спадщини однією із спадкодавиць (ОСОБА_7) було встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що має преюдиціальне значення для даної справи. Суд наголосив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, і що суди попередніх інстанцій надали належну оцінку поданим доказам, не встановивши порушень прав позивача. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати обставини справи або переоцінювати докази, а тому залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №420/12668/22 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Фінансового управління Южненської міської ради щодо невідшкодування Комунальному підприємству теплових мереж «Южтеплокомуненерго» різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки той не дослідив суть спірних правовідносин, а саме: чи є різниця між встановленим економічно обґрунтованим тарифом і тарифом для населення пільгою або виробничою дотацією, що має значення для оподаткування ПДВ. Суд апеляційної інстанції не з’ясував, як саме позивач нараховував тариф на теплову енергію для населення, і не надав оцінку доводам апеляційної скарги та висновкам суду першої інстанції. Апеляційний суд не врахував, що Методика визначення заборгованості з різниці в тарифах не застосовується у даному випадку, оскільки фактичні витрати підприємства не перевищували економічно обґрунтований тариф. Суд касаційної інстанції не може самостійно встановити ці обставини, тому справу повернуто на новий розгляд до апеляційного суду. Також скасовано окрему ухвалу апеляційного суду, оскільки вона ґрунтувалася на висновках скасованої постанови.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №756/10787/21 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання відсутності права на спадкування за заповітом у відповідача, оскільки, на думку позивача, відповідач не подав особисто заяву про прийняття спадщини.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову. Суди встановили, що відповідач у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса, особисто подав та підписав заяву про прийняття спадщини, справжність підпису була засвідчена нотаріусом, а потім заява була надіслана нотаріусу, який відкрив спадкову справу. Суд зазначив, що передання адвокатом поштою належним чином оформленої особистої заяви спадкоємця про прийняття спадщини не суперечить законодавству, оскільки закон не забороняє передавати такі заяви через адвокатів. Також суд врахував, що нотаріус, який відкрив спадкову справу, зареєстрував заяву про прийняття спадщини без зауважень. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про те, що суди не витребували матеріали спадкової справи, оскільки сторони надали судам ті матеріали, щодо яких виник спір, і їх повнота не оспорювалася.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №952/560/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про адміністративне правопорушення, винесеної інспектором патрульної поліції щодо особи за порушення правил дорожнього руху та керування транспортним засобом без необхідних документів.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції, мотивуючи це тим, що Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, як структурний підрозділ Департаменту, не має адміністративної процесуальної дієздатності. Верховний Суд зазначив, що право на апеляційне оскарження гарантоване Конституцією та КАС України. Суд вказав, що Управління патрульної поліції, хоч і є структурним підрозділом, має право подавати апеляційну скаргу, а питання наявності чи відсутності у нього адміністративної процесуальної правосуб’єктності має вирішуватися під час розгляду справи по суті. Також, суд врахував наявність довіреності, виданої Департаментом патрульної поліції, яка уповноважує представника представляти інтереси Департаменту та його структурних підрозділів в суді.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №320/3858/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у м. Києві щодо фізичної особи-підприємця.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу частково, не наводить конкретних аргументів у цій частині рішення. Проте, зважаючи на те, що справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, можна припустити, що суди попередніх інстанцій допустили певні процесуальні порушення або неповно з’ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Можливо, були неправильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, або ж не були враховані важливі докази, надані сторонами. Також, суд міг вказати на необхідність дослідження додаткових обставин справи для встановлення об’єктивної істини. У будь-якому разі, направлення справи на новий розгляд свідчить про те, що Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій та вважає необхідним повторний розгляд справи з урахуванням його вказівок.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Справа №380/3176/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби у зв’язку з ДТП, в якій загинула людина.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується, скасував рішення суду першої інстанції, вважаючи, що звільнення поліцейського було виправданим заходом реагування на дисциплінарний проступок, враховуючи тяжкі наслідки (смерть пішохода). Суд апеляційної інстанції наголосив, що факт ДТП набув розголосу в суспільстві, що негативно вплинуло на довіру до Національної поліції. Верховний Суд підкреслив, що представник позивача був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в апеляційній інстанції, а його участь у судовому засіданні розцінюється як участь самого позивача. Верховний Суд також зазначив, що суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки це було повторне клопотання, а строк розгляду справи закінчувався.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №639/7437/23 від 08/09/2025
1. Предметом спору є визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності для звернення стягнення в межах виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який задовольнив подання державного виконавця про визначення частки боржника у спільній сумісній власності на квартиру, оскільки боржник не спростував відсутність іншого майна, на яке можна звернути стягнення. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що визначення частки необхідне для подальшого вирішення питання про звернення стягнення та не порушує права боржника на житло, оскільки предметом розгляду є лише встановлення частки. Суд також врахував, що квартира належить трьом співвласникам у рівних частинах, і визначення частки боржника не впливає на права інших співвласників. Доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення боржника про виконавче провадження та незалучення співвласників до участі у справі були відхилені, оскільки ці порушення не є підставою для відмови у задоволенні подання виконавця, а можуть бути оскаржені окремо.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №461/9504/24 від 05/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо повернення виконавчого листа без прийняття до виконання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1. Суд касаційної інстанції зазначив, що виконання рішень про стягнення коштів з державних органів здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не органами державної виконавчої служби. Суд врахував положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює, що виконання рішень про стягнення коштів з державних органів здійснюється Державною казначейською службою України. Суд також послався на попередні рішення Верховного Суду, в яких вказувалося, що державні виконавці не мають повноважень щодо списання коштів з державних органів, і стягувачам необхідно звертатися безпосередньо до органів Казначейства. Суд підкреслив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №760/15035/23 від 05/09/2025
1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 до ТОВ «Трител» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивачка вважала своє звільнення незаконним.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши позицію про законність звільнення ОСОБА_1. Суд зазначив, що позивачка була відсутня на роботі у вказані дні, і не надала доказів поважності причин своєї відсутності. Доводи позивачки про дистанційну роботу не були підтверджені належними доказами, а встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд також врахував, що положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не скасовують норми КЗпП України щодо підстав звільнення з ініціативи роботодавця. Щодо судових витрат, суд підтримав рішення про їх часткове стягнення з позивачки, враховуючи критерії реальності, необхідності та розумності їх розміру.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №161/2110/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між батьком та його малолітньою дочкою, та застосування наслідків недійсності правочину.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого підтримав Верховний Суд, обґрунтував своє рішення тим, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам кредитора, оскільки відчуження квартири відбулося з метою уникнення звернення стягнення на це майно як на майно боржника. Суд зазначив, що цивільно-правовий договір не може використовуватися для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Суд також врахував, що укладений договір дарування був спрямований на перехід права власності на квартиру з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення заборгованості. Суд підкреслив, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Суд апеляційної інстанції наголосив, що боржник, який відчужує майно після виникнення у нього зобов’язання з повернення суми боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №686/13119/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення та перебуванням під судом протягом 82 місяців.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки позивач повторно звернувся до суду з аналогічним позовом до тих самих сторін, з тим самим предметом і на тих самих підставах, що вже були предметом розгляду у іншій справі, рішення у якій набрало законної сили; Верховний Суд підкреслив, що повторний розгляд справи за наявності чинного рішення між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, є неприпустимим, оскільки це суперечить принципу правової певності, який є основним елементом верховенства права; Суд також зазначив, що його повноваження стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок, а не для нового судового розгляду, і що перегляд не повинен підміняти собою апеляцію; ВС наголосив, що суди зобов’язані обґрунтовувати свої рішення, але це не означає необхідність детальної відповіді на кожен аргумент.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №362/6584/21 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними довіреності та договору іпотеки, укладеного на підставі цієї довіреності, оскільки позивач заперечував факт видачі довіреності та укладення договору іпотеки.
2. Суд, задовольняючи позов, керувався тим, що позивач заперечував факт підписання довіреності, а відповідач не надав оригінал довіреності, ухилившись від її надання. Суд також врахував пояснення нотаріуса, яка заперечила посвідчення довіреності. Встановивши нікчемність довіреності, суд визнав недійсним договір іпотеки, укладений на підставі цієї довіреності без волевиявлення позивача. Суд також врахував, що договір іпотеки укладено в інтересах представника, а не довірителя, що є порушенням. На підставі недійсності договору іпотеки, суд скасував записи про обтяження майна.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №1309/9120/12 від 20/08/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державних виконавців та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЗМРУМЮ) щодо примусового виконання рішення суду про участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, зазначив, що виконання судових рішень є обов’язковим, а державні виконавці зобов’язані вживати всіх передбачених законом заходів для їх виконання. У даній справі, суди попередніх інстанцій встановили, що державні виконавці та ЗМРУМЮ не вжили достатніх заходів для забезпечення виконання рішення суду про участь батька у вихованні дитини, зокрема, не розробили комплексну стратегію виконання рішення, як це було рекомендовано Європейським судом з прав людини та Верховним Судом у попередніх рішеннях. Суд також врахував, що ЗМРУМЮ не ініціювало механізми заохочення співпраці батьків та не вжило заходів для цільової підтримки дитини, яка проявляє ознаки відчуження одного з батьків. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у попередніх постановах Верховного Суду, та не надав належної оцінки доводам заявника щодо бездіяльності державних органів.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, якою скаргу ОСОБА_1 було частково задоволено.
Справа №601/1920/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є заява про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки заявник не надав достатніх доказів того, що особа, яку він просить визнати недієздатною, не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; суд врахував висновок судово-психіатричної експертизи, який не встановив абсолютної неспроможності особи розуміти значення своїх дій; суди попередніх інстанцій встановили, що висновок експертизи є належним доказом, а порушень порядку його надання та отримання не було виявлено; суд касаційної інстанції зазначив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в оцінку доказів; суд відхилив доводи касаційної скарги про безпідставну відмову у призначенні додаткової експертизи, оскільки не було встановлено обставин, необхідних для її призначення; суд касаційної інстанції підкреслив, що кожна людина вважається дієздатною, поки не доведено протилежне, і держава зобов’язана створити ефективні механізми для реалізації прав і свобод недієздатних осіб, не позбавляючи їх цих прав повністю.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №309/16/20 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та визнання протиправними дій банку і нотаріуса при вчиненні цього напису.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що на момент вчинення виконавчого напису не було доведено безспірності заборгованості позивачки перед банком. Суди врахували, що банк раніше звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за тим же кредитним договором, і рішення суду було ухвалено на користь банку, що свідчить про зміну умов кредитного договору та припинення права банку нараховувати проценти. Крім того, апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивачки про вимогу усунення порушень за кредитним договором, що є обов’язковою умовою для вчинення виконавчого напису. Суд також підкреслив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем. Щодо розподілу судових витрат, суд врахував, що відповідачі не заперечували проти попереднього розрахунку суми судових витрат, заявленого позивачкою.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №523/7171/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду про відмову в забезпеченні позову у справі про встановлення факту проживання однією сім’єю.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що справа розглядається в порядку окремого провадження, де відсутній спір про право цивільне, що унеможливлює застосування інституту забезпечення позову. Апеляційний суд правильно зазначив, що ЦПК України не передбачає можливості забезпечення апеляційної скарги особою, яка не була залучена до участі у справі в суді першої інстанції. Суд також врахував, що Одеська міська рада не заявляла вимог про визнання спадщини відумерлою. Оскільки касаційна скарга прокурора містила лише довід про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, колегія суддів не формувала такий висновок, оскільки підстави для цього були відсутні.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №686/31575/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є заява Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про розкриття Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» інформації, що містить банківську таємницю, стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви податкового органу, мотивуючи це тим, що податковий орган не надав достатніх доказів неможливості проведення перевірки іншими способами, передбаченими законом. Суд зазначив, що податковий орган не довів існування обставин, за яких проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків є неможливим або існує об’єктивна потреба в розкритті інформації. Також суд підкреслив, що розкриття банківської таємниці можливе лише щодо особи, стосовно якої вимагається розкриття інформації, а не її контрагентів. Суд врахував, що податковий орган не підтвердив вжиття всіх передбачених Податковим кодексом України заходів для вручення фізичній особі-підприємцю повідомлення про проведення документальної перевірки. Суд касаційної інстанції підкреслив, що такий підхід до вирішення подібних спорів є усталеним в судовій практиці.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №2-191/11 від 20/08/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну стягувача у виконавчих листах, видачу дублікатів виконавчих документів та поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання у справі про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що заміна стягувача у виконавчому документі можлива на будь-якій стадії процесу, навіть до відкриття виконавчого провадження, за умови наявності документів, що підтверджують перехід права вимоги. Важливим є те, що ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулося з заявою про заміну стягувача в межах строку для пред’явлення виконавчих листів до виконання, який було поновлено попереднім рішенням суду. Суд також врахував, що оригінали виконавчих листів були втрачені, а попередньо видані дублікати визнані такими, що не підлягають виконанню, що дає право стягувачу на отримання нових дублікатів для примусового виконання рішення суду. Крім того, суд наголосив на важливості виконання судових рішень як складової права на справедливий суд, що передбачено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не можна нівелювати законну силу судового рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та частково рішення суду першої інстанції, задовольнивши заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну стягувача у виконавчих листах та видачу дублікатів виконавчих листів.
Справа №343/187/24 від 04/09/2025
1. Предметом спору є заява про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна.
2. Суд частково задовольнив заяву, визнавши особу недієздатною, але відмовив у призначенні запропонованого заявника опікуном, мотивуючи це тим, що подання органу опіки та піклування не містило достатнього обґрунтування необхідності призначення саме цієї особи опікуном, особливо з огляду на те, що заявник є військовослужбовцем, і орган опіки не з’ясував можливості заявника здійснювати повноваження опікуна в умовах воєнного стану, а також не розглянув можливість інших членів сім’ї опікуватися недієздатною особою; суд також зазначив, що подання органу опіки має рекомендаційний характер і має оцінюватися в сукупності з іншими доказами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що подання органу опіки та піклування має бути належним чином мотивованим і враховувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка, а також зазначив, що відзив Долинської міської ради на касаційну скаргу не містить обґрунтованих заперечень щодо доводів касаційної скарги, а фактично є приєднанням до неї, що не відповідає вимогам процесуального закону. Суд касаційної інстанції також послався на те, що заявник не є близьким родичем недієздатної особи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №9901/269/21 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «СКАЙ-ЛАЙН» Указу Президента України в частині, яким до компанії було застосовано санкції.
2. У рішенні не наведено аргументи суду, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Для надання повної відповіді необхідний повний текст рішення.
3. Суд відмовив у задоволенні позову ТОВ «СКАЙ-ЛАЙН» про визнання протиправним та скасування Указу Президента України в частині.
Справа №120/11416/23 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про звільнення державного службовця та поновлення на посаді, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції, переглянувши справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, зокрема, щодо скасування наказів про звільнення та поновлення на посаді, оскільки відповідачем не було доведено складу дисциплінарного проступку та порушено процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності. Суд зазначив, що звільнення за порушення Присяги державного службовця має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, які компрометують звання державного службовця та шкодять репутації державного органу. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо посилання на положення частини п`ятої статті 9 Закону № 889-VIII, оскільки положення зазначеної статті не застосовується до порядку оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Крім того, суд касаційної інстанції не погодився з розрахунком суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, здійсненого судами попередніх інстанцій, оскільки при розрахунку середньої заробітної плати було помилково застосовано норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині мотивів та суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Справа №369/16840/23 від 08/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості з орендної плати, пені, розірвання договору оренди водного об’єкта та повернення водного об’єкта власнику.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про наявність підстав для розірвання договору оренди, оскільки відповідач систематично не сплачував орендну плату, що є істотним порушенням умов договору. Суд зазначив, що систематична несплата орендної плати є достатньою підставою для розірвання договору, незалежно від подальшої сплати заборгованості. Доводи відповідача про неможливість належного виконання договору через ненадання йому в оренду прибережної захисної смуги були відхилені, оскільки він був обізнаний з умовами договору при його укладенні та не вживав заходів для зміни або розірвання договору через неможливість його виконання. Суд також врахував, що відповідач тривалий час не звертався до органу місцевого самоврядування для отримання права оренди на прибережну захисну смугу, а його бездіяльність не була оскаржена в судовому порядку.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №420/12668/22 від 02/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Фінансового управління Южненської міської ради щодо невідшкодування Комунальному підприємству теплових мереж «Южтеплокомуненерго» різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки той не дослідив суть спірних правовідносин, а саме: чи є різниця між встановленим економічно обґрунтованим тарифом і тарифом для населення пільгою або виробничою дотацією, що має значення для оподаткування ПДВ. Суд апеляційної інстанції не з’ясував, як саме позивач нараховував тариф на теплову енергію для населення, і не надав оцінку доводам апеляційної скарги та висновкам суду першої інстанції. Крім того, апеляційний суд посилався на Методику визначення заборгованості з різниці в тарифах, яка не застосовується у даному випадку, оскільки фактичні витрати підприємства не перевищували економічно обґрунтований тариф. В результаті, суд апеляційної інстанції порушив принципи адміністративного судочинства, зокрема, принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати нові обставини справи, її було повернуто до суду апеляційної інстанції для нового розгляду. Також було скасовано окрему ухвалу апеляційного суду, оскільки вона базувалася на висновках скасованої постанови.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №400/5939/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та зобов’язання ДПС зареєструвати ці податкові накладні.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно та всебічно дослідили обставини справи. Суди не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо неналежності доказів, поданих позивачем, зокрема, довідки військової адміністрації та розбіжностей у підписах на документах. Також, суди не врахували інформацію про ведення бойових дій на територіях, де позивач нібито здійснював сільськогосподарську діяльність. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні були ретельно перевірити всі докази та встановити дійсні обставини справи, а не обмежуватися формальним аналізом поданих документів. Ненадання оцінки цим обставинам унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №826/19191/16 від 08/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду, якою було вирішено довести до відома Міністерства юстиції України виявлені ознаки порушення закону.
2. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу податкового органу, оскільки апеляційний суд, виносячи окрему ухвалу, не зазначив конкретні норми Закону України «Про виконавче провадження», які були порушені, а лише вказав на порушення цього закону в цілому. Крім того, в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали апеляційний суд вказав на доцільність направлення окремої ухвали до податкового органу, а в резолютивній частині – про доведення виявлених порушень до відома Міністерства юстиції України. Також, посилаючись на ознаки кримінального правопорушення, суд не зазначив, які саме ознаки було виявлено, і направив ухвалу до податкового органу замість прокурора або органу досудового розслідування, як це передбачено КАС України. Враховуючи ці недоліки, Верховний Суд визнав, що апеляційний суд порушив вимоги КАС України щодо змісту окремої ухвали.
3. Верховний Суд скасував окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду.
Справа №372/3482/19 від 13/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області про затвердження проекту приватизації земель ПрАТ «Обухівське».
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не врахував, що у спорі з декількома відповідачами, за відсутності солідарного обов’язку між ними, один з відповідачів може заявляти про застосування позовної давності лише щодо вимог, висунутих саме до нього, а не до інших відповідачів. Суд зазначив, що апеляційний суд не встановив, чи подавала Обухівська РДА заяву про застосування позовної давності, що є важливим для аналізу правомірності скасування оспорюваного розпорядження. Також, ВС нагадав, що ключовим є наявність поважних причин пропуску позовної давності, які суд має дослідити незалежно від клопотань сторін. Суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для задоволення клопотань про участь у судовому засіданні з викликом сторін відсутні. Верховний Суд відмовив у передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заявник не навів мотивів та аргументів для такої передачі.
3. Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №500/4485/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору було оскарження постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що згідно з Законом України “Про автомобільний транспорт”, зокрема статтею 53, водії транспортних засобів, обладнаних цифровими тахографами, зобов’язані роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок. Відсутність такої роздруківки є порушенням вимог статті 53, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу згідно з абзацом 6 частини першої статті 60 цього ж Закону. Суд зазначив, що вимога щодо наявності роздруківки даних з тахографа чітко визначена статтею 53 Закону, і, отже, контролюючий орган правомірно кваліфікував порушення перевізника саме за цією нормою. Суд також врахував попередню практику Верховного Суду у подібних справах, де було зроблено висновок, що вимога роздруковувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв також передбачена статтею 53 Закону.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог підприємства.
Справа №826/19191/16 від 08/09/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з фізичної особи та пов’язані з цим процесуальні питання заміни сторони виконавчого провадження, поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання та видачі дубліката виконавчого листа.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки апеляційний суд помилково пов’язав можливість заміни сторони з поновленням строку пред’явлення виконавчого листа, що не передбачено статтею 379 КАС України; суд касаційної інстанції підкреслив, що заміна сторони у виконавчому провадженні є окремим процесуальним питанням, яке вирішується на основі норм матеріального права щодо правонаступництва. Водночас, Верховний Суд погодився з апеляційним судом в частині відмови у поновленні строку пред’явлення виконавчого листа та видачі його дубліката, оскільки податковий орган не довів наявності поважних причин пропуску строку, а звернення до суду з відповідною заявою відбулося поза межами встановлених строків. Суд також зазначив, що КАС України не передбачає можливості оскарження в касаційному порядку ухвали про відмову в поновленні строку пред’явлення виконавчого листа до виконання після її перегляду в апеляційному порядку.
3. Суд касаційної інстанції частково скасував постанову апеляційного суду, задовольнивши вимогу про заміну сторони виконавчого провадження, але залишив без змін рішення апеляційного суду в частині відмови у поновленні строку та видачі дубліката виконавчого листа.
