Справа №990/275/25 від 28/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в допуску до участі в доборі на посаду судді місцевого суду.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та оголошення ВККС, особа, яка бажає взяти участь у доборі на посаду судді, повинна подати всі необхідні документи, які підтверджують її відповідність вимогам закону на день подання заяви. Одним з таких документів є витяг з інформаційно-аналітичної системи про відсутність судимості, який має бути отриманий не раніше 1 березня 2025 року. Позивач подав витяг, датований 17 лютого 2025 року, що не підтверджує відсутність судимості на момент подання заяви. Суд зазначив, що вимога про надання актуального витягу є законною, оскільки підтверджує відповідність кандидата вимогам щодо несудимості, а подання застарілого витягу є істотним недоліком, що є підставою для відмови в допуску до добору. Суд також підкреслив, що ВККС, встановивши можливість подання витягу з 1 березня 2025 року, надала кандидатам достатньо часу для отримання актуального документа.
3. Суд відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Справа №580/489/23 від 28/08/2025
1. Предметом спору у справі є оскарження розпорядження Державної податкової служби України Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор».
2. У рішенні не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Державної податкової служби України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/489/23 від 28/08/2025
1. Предметом спору є правомірність анулювання Державною податковою службою України (ДПС) ліцензії на виробництво алкогольних напоїв Товариству з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (ТОВ «Златогор»).
2. Суд, задовольняючи позов ТОВ «Златогор», виходив з того, що ДПС не надала достатніх доказів на підтвердження незаконного використання позивачем марок акцизного податку. Зокрема, ДПС не спростувала висновки попереднього листа ДФС України та експертного висновку, які підтверджували правомірність віднесення напоїв плодово-ягідних зброджених ТМ «Стигла» до товарної підкатегорії 2206 00 51 00 згідно з УКТ ЗЕД. Суд також врахував, що класифікація товарів згідно з УКТ ЗЕД належить до компетенції Державної митної служби, яка раніше не заперечувала класифікацію аналогічної продукції позивача саме за цим кодом. Суд підкреслив, що ДПС не довела, що напої ТМ «Стигла» не відповідають товарній підкатегорії 2206 00 51 00, а також не надала обґрунтованих доказів, яким саме кодом УКТ ЗЕД повинна класифікуватися ця продукція. Суд також зазначив, що висновки ДПС про порушення позивачем вимог щодо використання марок акцизного податку були передчасними, оскільки ДПС ще не отримала офіційного висновку від Державної митної служби щодо класифікації продукції.
3. Суд залишив касаційну скаргу ДПС без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/153/25 від 01/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо оцінювання практичних завдань кандидата на посаду судді.
2. Суд частково задовольнив позов, визнавши протиправним рішення ВККСУ в частині, що стосується позивача, та зобов’язав ВККСУ повторно оцінити практичні завдання, виконані позивачем. Суд вказав на необхідність врахування Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання, затверджених рішенням ВККСУ. Фактично, суд визнав, що ВККСУ не в повній мірі дотрималась власних критеріїв оцінювання, що призвело до порушення прав позивача. Рішення суду ґрунтується на необхідності забезпечення об’єктивного та неупередженого оцінювання кандидатів на посади суддів. Суд також вирішив стягнути з ВККСУ на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору.
3. Суд частково задовольнив позов, визнавши протиправним рішення ВККСУ в частині позивача та зобов’язавши ВККСУ повторно оцінити його практичні завдання з урахуванням методичних вказівок.
Справа №824/20/19 від 28/08/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, у виконавчому провадженні з виконання рішення третейського суду про стягнення заборгованості.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на наступне. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні подання приватного виконавця, а апеляційний суд залишив це рішення без змін. Проте, апеляційний суд не врахував, що відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно не є безумовною перешкодою для звернення на нього стягнення в межах виконавчого провадження. Суд повинен дослідити питання фактичного власника майна, з’ясувати, чи є боржник фактичним власником майна, на яке пропонується звернути стягнення, та чи існують інші обставини, які можуть перешкоджати зверненню стягнення на це майно. Також, судам необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини щодо дотримання справедливого балансу між інтересами стягувача та боржника при здійсненні примусового виконання рішень.
3. Верховний Суд задовольнив апеляційну скаргу приватного виконавця, скасував ухвалу Київського апеляційного суду та направив справу до Київського апеляційного суду для продовження розгляду.
Справа №909/786/23 від 27/08/2025
1. Спір у справі стосується стягнення з комунального підприємства вартості безпідставно набутого майна – природного газу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки підприємство, яке подало апеляційну скаргу, не було учасником справи на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, а набуло статусу боржника лише на стадії виконавчого провадження. Суд зазначив, що рішення суду першої інстанції не містило жодних висновків щодо прав, інтересів чи обов’язків цього підприємства. Верховний Суд підкреслив, що процесуальне правонаступництво поширює законну силу судового рішення на правонаступників, але не дає право на оскарження рішення, яке вже набрало законної сили. Також, суд касаційної інстанції вказав на сталість судової практики щодо застосування норм процесуального права у подібних справах, де особа, яка не була учасником справи, намагається оскаржити рішення. Суд наголосив, що право на звернення до суду не є абсолютним і обмежене вимогами процесуального закону.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №909/636/23 від 27/08/2025
1. Предметом спору є скарга Акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго” на дії приватного виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення заборгованості на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що приватний виконавець, відкриваючи виконавче провадження та здійснюючи стягнення, не врахував ухвалу суду про розстрочення виконання судового рішення, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень і, отже, була доступна для ознайомлення. Суд зазначив, що ухвала про розстрочення виконання судового рішення є обов’язковою для виконавця і визначає порядок виконання рішення, а приватний виконавець, не врахувавши графік розстрочення, передчасно стягнув кошти з боржника та безпідставно стягнув винагороду. Суд також підкреслив, що ухвала про розстрочення виконання судового рішення почала діяти з моменту її постановлення, а не з дати ухвалення рішення суду по суті спору, і що посилання скаржників на статтю 331 ГПК України є недоречними, оскільки ця норма визначає лише максимальний строк розстрочення, а не порядок його застосування. Суд врахував, що строк сплати заборгованості вже минув, тому стягнута сума боргу не підлягає поверненню, але винагорода приватного виконавця має бути повернута, оскільки була стягнута неправомірно.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/842/21 від 28/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та рішення Відділу містобудування та архітектури виконавчого органу Ірпінської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень (МУО) для будівництва багатоквартирного житлового будинку.
2. Верховний Суд зазначив, що громадська організація має право звертатися до суду в інтересах своїх членів, якщо це передбачено її статутом і пов’язано з метою діяльності. Суд також вказав на помилковість розгляду справи в порядку спрощеного провадження через її суспільну значущість. Ключовим моментом стало питання відповідності Плану зонування території (зонінгу) міста Ірпінь 2013 року чинному Генеральному плану 2018 року, оскільки позивач стверджував, що наміри забудови не відповідають Генеральному плану. Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки цим аргументам, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи. **** Суд послався на свою попередню постанову від 19.06.2024 у справі № 320/10145/21, де було зазначено, що у разі невідповідності Плану зонування території (зонінгу) міста Ірпінь 2013 року оновленому Генеральному плану, застосуванню підлягає оновлений Генеральний план території міста Ірпінь, як основний містобудівний документ.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №752/21328/19 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які визнали виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки АТ “УкрСиббанк” звернувся до нотаріуса з пропуском трирічного строку, встановленого законом для вчинення виконавчого напису. Суди врахували, що банк у 2010 році звертався до суду з позовом про дострокове стягнення кредитної заборгованості, що змінило строк дії кредитного договору та відповідно початок перебігу строку для вчинення виконавчого напису. Оскільки виконавчий напис було вчинено у 2014 році, тобто поза межами трирічного строку, суди дійшли висновку про наявність підстав для його скасування. Суд також зазначив, що не встановлено дій, які б свідчили про переривання цього строку. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі та встановити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги АТ “УкрСиббанк” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №600/3379/23-а від 28/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Вікнянської сільської ради щодо невжиття заходів з організації робіт із винесення меж геологічної пам’ятки природи місцевого значення “Онутська стінка” в натурі.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково визначили відсутність у Державної екологічної інспекції Карпатського округу повноважень на звернення до суду з даним позовом, оскільки саме на Держекоінспекцію покладено обов’язок контролю за додержанням вимог законодавства про охорону та використання територій природно-заповідного фонду. Суд зазначив, що нездійснення органами місцевого самоврядування заходів щодо встановлення меж територій природно-заповідного фонду є порушенням законодавства, а Держекоінспекція має право звертатися до суду для захисту інтересів держави у цій сфері. Суд також врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №620/6905/22, де було підтверджено право Держекоінспекції звертатися до суду з подібними позовами. Водночас, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій по суті спору, а саме про наявність бездіяльності сільської ради щодо організації робіт з винесення меж пам’ятки природи в натурі, що є необхідним для забезпечення її охорони та використання за цільовим призначенням. Суд відхилив аргументи відповідача про наявність кадастрового номеру на земельну ділянку, оскільки це не свідчить про співпадіння меж геологічної пам’ятки та земельної ділянки.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину судових рішень, але залишив рішення по суті без змін.
Справа №420/5470/25 від 01/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ГУ ПФУ) провести перерахунок та виплату пенсії учаснику бойових дій ОСОБА_1 з урахуванням додаткової вислуги років, здобутої під час служби в Державному бюро розслідувань (ДБР).
2. Суд касаційної інстанції залишив позов без розгляду, оскільки в провадженні іншого суду вже перебуває справа між тими ж сторонами, з тим самим предметом і з тих самих підстав. Суд зазначив, що позови є тотожними, якщо збігаються сторони, підстави та предмет спору. Підстави позову включають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача. У даному випадку, обидві справи стосуються відмови ГУ ПФУ зарахувати певний період служби позивача до вислуги років та здійснити перерахунок пенсії на підставі цього. Додавання посилань на конкретний закон або розширення формулювання позовних вимог не змінює суті спору, оскільки обидві справи стосуються одного й того ж періоду служби та відмови в його зарахуванні до вислуги років.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/14377/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є вимога Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” до Міністерства оборони України про визнання факту виконання зобов’язання за державним контрактом в частині поставки броньованих автомобілів.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту, який не передбачений законодавством і не може призвести до поновлення порушеного права, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення; вимога про визнання факту виконання зобов’язання не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення; встановлення таких обставин як виконання чи невиконання зобов`язань з поставки товару може бути предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема, в разі стягнення штрафних санкцій, повернення суми попередньої оплати тощо; суди попередніх інстанцій встановили, що з огляду на умови державного контракту виконавець зобов`язаний не лише поставити товар на митну територію України, а й передати його замовнику за актом приймання-передачі, чого зроблено не було. Суд також врахував, що господарські суди відкривають провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога – спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №904/1256/24 від 28/08/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків з банку через неналежне виконання ним обов’язку щодо повідомлення державного виконавця про відкриття рахунку боржником та проведення видаткових операцій по ньому.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повною мірою дослідив обставини справи щодо заяви банку про розподіл судових витрат. Зокрема, апеляційний суд не врахував, що банк у відзиві на апеляційну скаргу зазначив попередній розрахунок судових витрат та повідомив про намір подати докази на їх підтвердження пізніше. Крім того, апеляційний суд не з’ясував, чи звертався банк із заявою про розподіл судових витрат, що є обов’язковою умовою для вирішення питання про їх відшкодування. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд помилково виніс додаткову постанову про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, замість того, щоб постановити ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення. Враховуючи зазначені порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування додаткової постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №824/20/19 від 28/08/2025
1. Предметом спору є заява про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання та заміну боржника у виконавчому листі у зв’язку зі смертю останнього.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду в частині поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа, оскільки апеляційний суд прийняв рішення про права та обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме спадкоємця боржника. Крім того, Верховний Суд зазначив, що згідно із Законом України “Про виконавче провадження”, на період воєнного стану строки пред’явлення виконавчих документів до виконання перериваються. Оскільки воєнний стан в Україні триває, строк пред’явлення виконавчого листа не сплив, і, відповідно, немає потреби його поновлювати. Суд також послався на практику Верховного Суду у подібних справах, де було застосовано положення про переривання строків під час воєнного стану.
3. Суд апеляційну скаргу задовольнив частково: скасував ухвалу апеляційного суду в частині поновлення строку пред’явлення виконавчого листа та відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку, а також стягнув з заявниці на користь апелянта судовий збір.
Справа №910/13116/24 від 07/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з державного підприємства “Гарантований покупець” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Солар Бі Ес Джі” витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено заяву ТОВ “Солар Бі Ес Джі” про стягнення з ДП “Гарантований покупець” витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач надав докази понесення цих витрат, а їх розмір є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим адвокатом часом; при цьому, відповідач не довів неспівмірність цих витрат. Суд врахував, що позивач надав попередній розрахунок витрат на правничу допомогу разом із позовною заявою, а також подав детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та докази оплати послуг адвоката у встановлений законом строк. Суд також зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка оцінюється судом у кожному конкретному випадку на основі всебічного дослідження доказів. Суд відхилив доводи відповідача про несвоєчасне подання доказів, оскільки деякі з них були отримані позивачем лише після ухвалення рішення судом першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990SСGС/9/25 від 10/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді попередження.
2. Суддя оскаржував рішення ВРП, стверджуючи про втручання у здійснення правосуддя, перевищення повноважень, перегляд суті судових рішень, надання переваги підзаконному акту над законом, а також неповне дослідження доводів скарги. ВРП, у свою чергу, наполягала на тому, що суддя не дотримався процесуальних вимог щодо вмотивованості судових рішень, не навівши мотивів неприйняття доказів та не обґрунтувавши свою позицію щодо порядку огляду водія на стан наркотичного сп’яніння. ВРП підкреслила, що відсутність мотивів впливає на якість судового рішення та його сприйняття суспільством. Суд зазначив, що ВРП правомірно встановила, що суддя не зазначив у рішеннях мотивів відхилення доказів поліції, а також не обґрунтував, чому вирішив, що поліція мала запропонувати водіям пройти огляд на наркотичне сп’яніння з використанням технічних засобів на місці зупинки. Суд також пояснив, що ВРП не оцінювала правильність вирішення справ по суті, а лише перевіряла, чи були рішення судді належним чином вмотивовані.
3. Велика Палата Верховного Суду залишила рішення Вищої ради правосуддя без змін, а скаргу судді без задоволення.
Справа №580/10373/24 від 01/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Пенсійного фонду щодо перерахунку пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до рішення Конституційного Суду України.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення апеляційного суду без змін, підкреслив, що для визначення початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Суд зазначив, що пенсія є щомісячним платежем, тому її розмір відомий особі, яка її отримує, і вона має можливість дізнатися про правильність нарахування. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду. Суд також врахував висновки Верховного Суду у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду у подібних спорах. Суд відхилив аргументи позивача про неможливість застосування строків звернення до суду, оскільки спір стосується встановлення права на отримання пенсії, а не відшкодування шкоди, завданої здоров’ю.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №643/1114/17 від 01/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про повернення зустрічного позову позивачу через несплату судового збору.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими зустрічний позов було повернуто позивачу. Суд зазначив, що вимога про сплату судового збору є законною та не обмежує право на доступ до правосуддя, оскільки національне законодавство передбачає як вимоги щодо сплати судового збору, так і пільги та підстави для звільнення від його сплати. Суд також вказав, що позивач не довів, що звертався до суду з клопотанням про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Суд відхилив доводи касаційної скарги про необхідність застосування Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки спір стосується правовідносин щодо законності набуття майна кредитором, а не захисту прав споживача фінансових послуг.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №908/72/24 від 28/08/2025
1. Предмет спору – припинення порушення прав інтелектуальної власності на корисну модель “Тверде альтернативне паливо”, захищену патентом.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що відповідач виготовляв та продавав паливні гранули з характеристиками, які повністю відповідали запатентованій корисній моделі. Суд першої інстанції призначив експертизу, але експерт повернув матеріали через відсутність даних про щільність продукту, а зразки продукції для дослідження не були надані. Клопотання позивача про витребування доказів у відповідача також не було задоволено, оскільки відповідач повідомив про знищення зразків та технічної документації внаслідок пожежі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що призначення експертизи є правом, а не обов’язком суду, і відмова у задоволенні клопотання про призначення експертизи не є безумовною підставою для скасування рішення. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції відхилив посилання позивача на постанову Пленуму Вищого господарського суду України, оскільки враховуються лише висновки Верховного Суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/4928/24 від 29/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про спільну діяльність щодо будівництва, укладеного між кількома товариствами, та застосування наслідків недійсності цього правочину.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою фізичної особи, яка не була стороною в оскаржуваному договорі про спільну діяльність, оскільки ця особа не довела, що рішення суду першої інстанції безпосередньо порушує її права чи обов’язки. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для оскарження рішення особою, яка не брала участі у справі, необхідно довести, що судове рішення безпосередньо стосується її прав та інтересів, а не просто мати ймовірний вплив на них у майбутньому. Суд зазначив, що права та обов’язки скаржника випливають з договору асоційованого членства з одним із відповідачів, і ці правовідносини не залежать від дійсності/недійсності договору про спільну діяльність, який є предметом спору. Суд також врахував, що скаржник не є стороною спірного договору, і його інтереси мають захищатися в межах окремого спору щодо виконання договору асоційованого членства.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №927/903/21 від 28/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором транспортування природного газу, а також визнання протиправними дій Оператора ГТС.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що Оператор ГТС невірно визначив граничні строки оплати за негативні щодобові небаланси, не врахувавши положення Постанови № 235, яка встановлювала інший строк оплати для операторів ГРМ. Суд зазначив, що Оператор ГТС не довів неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування Постанови № 235 у подібних правовідносинах, а також не обґрунтував необхідність відступу від висновків Верховного Суду з цього питання. Суд також підкреслив, що висновки Верховного Суду щодо застосування Постанови № 235 є сталими та послідовними. Крім того, суд вказав на те, що аргументи Оператора ГТС зводяться до власного тлумачення законодавства та не враховують сформованої практики Верховного Суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/4918/21 (910/1820/24) від 28/08/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду про розподіл судових витрат, оскільки було скасовано основне рішення апеляційного суду, на підставі якого і було ухвалено додаткове рішення. Суд зазначив, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта і втрачає силу у разі скасування основного рішення. У випадку скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат здійснюється судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Таким чином, питання розподілу судових витрат має вирішуватися судом першої інстанції під час нового розгляду справи.
3. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №480/3476/22 від 28/08/2025
1. Предметом спору є правомірність наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо зміни місця дислокації ліцею та його підпорядкування.
2. Суд касаційної інстанції підтвердив право громадської організації та профспілки звертатися до суду для захисту прав ліцеїстів та працівників, підкресливши їхню зацікавленість у вирішенні питання. Суд вказав, що учні та їх батьки мали обґрунтовані очікування щодо навчання в конкретному місці, гарантовані державою, і що Адміністрація Держприкордонслужби перевищила свої повноваження, змінюючи місце дислокації ліцею, оскільки такі повноваження не передбачені законодавством. Суд також зазначив, що дії відповідача не були обґрунтовані службовою необхідністю, оскільки для забезпечення безпечного освітнього процесу було запроваджено дистанційне навчання. Суд наголосив на важливості дотримання прав дитини та автономії навчальних закладів, гарантованих законодавством України. Суд врахував, що органи державної влади повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/15007/24 від 28/08/2025
1. Предметом спору є стягнення штрафних санкцій за нібито порушення строків виконання робіт за договором підряду та стягнення безпідставно утриманої суми за цим договором.
2. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог Оператора ГТС, оскільки предметом договору підряду є кінцевий результат робіт, а не окремі етапи, і штрафні санкції можуть бути нараховані лише за прострочення виконання робіт у цілому, а не за окремі етапи. Суд також зазначив, що оскільки Оператор ГТС утримав кошти в якості оперативно-господарської санкції, яка є чинною, то немає підстав для задоволення зустрічного позову Товариства про повернення цих коштів. Суд підкреслив, що для відступу від попередньої правової позиції Верховного Суду необхідні вагомі підстави, такі як зміна законодавства, рішення Конституційного Суду, нечіткість закону, рішення ЄСПЛ або зміни у праворозумінні, а Оператор ГТС не надав достатніх аргументів для такого відступу. Суд вказав, що доводи Оператора ГТС зводяться до власного тлумачення норм права та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, що не є достатньою підставою для скасування рішень. Суд також зазначив, що умови договору не передбачають можливості стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів робіт.
3. Суд залишив касаційну скаргу Оператора ГТС без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/2591/23 від 25/08/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених СТОВ “Войтовське” у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд, задовольняючи заяву СТОВ “Войтовське”, виходив з того, що згідно з ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами. Суд врахував надані докази, зокрема договір про надання правової допомоги, додаток до нього, акт здачі-прийняття робіт, а також факт надання адвокатом правничої допомоги, що підтверджується матеріалами справи, зокрема поданим відзивом на касаційну скаргу та участю у судових засіданнях. Суд також взяв до уваги складність справи, обсяг наданих послуг, обґрунтованість підготовлених документів, а також принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат. Суд зазначив, що не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, і суд повинен оцінювати витрати, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
3. Суд вирішив задовольнити заяву СТОВ “Войтовське” та стягнути з ТОВ “Платон.003” на користь СТОВ “Войтовське” 36 800 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
Справа №824/20/19 від 28/08/2025
1. Предметом спору є подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, у виконавчому провадженні з виконання рішення третейського суду.
2. Верховний Суд, задовольняючи апеляційну скаргу приватного виконавця, зазначив, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд. Відповідно до ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано, вирішується судом за поданням виконавця. Оскільки Київський апеляційний суд видав виконавчий лист на примусове виконання рішення третейського суду, то саме до його повноважень належить розгляд подання про звернення стягнення на майно боржника у цьому виконавчому провадженні. Суд першої інстанції помилково застосував норму, що регулює звернення стягнення на грошові кошти, а не на нерухоме майно. Також, суд першої інстанції помилково застосував висновок Верховного Суду, викладений у іншій справі, оскільки у вказаній справі викладено висновок щодо застосування іншої норми права.
3. Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №824/20/19 від 28/08/2025
1. Предметом спору є заява про заміну боржника у виконавчому документі та поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчих листів до виконання рішення третейського суду про стягнення заборгованості.
2. Верховний Суд частково задовольнив апеляційну скаргу, скасувавши ухвалу апеляційного суду в частині поновлення строку для пред’явлення виконавчих листів. Суд виходив з того, що заявник не надав належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку пред’явлення виконавчих листів до виконання. ВС зазначив, що посилання заявника на необізнаність щодо наявності виконавчих листів та неможливість їх пред’явлення через перебування на тимчасово окупованій території не є достатніми підставами для поновлення строку. Суд підкреслив, що заявник мав вжити всіх можливих заходів для своєчасного пред’явлення виконавчих листів, а доводи про перешкоди не були підтверджені належними доказами. Також, ВС врахував, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, що порушує її право на справедливий судовий розгляд.
3. Суд скасував рішення апеляційного суду в частині поновлення строку для пред’явлення виконавчих листів та відмовив у задоволенні цієї вимоги, а також стягнув з заявника на користь скаржника відшкодування судового збору.
Справа №910/6760/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визнання неправомірними дій ПрАТ “НЕК “Укренерго” щодо коригування даних комерційного обліку електроенергії ТОВ “КД Енерджі 2” в системі Market Management Systems (MMS) та зобов’язання поновити попередні дані.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення позовних вимог не призведе до поновлення порушеного права ТОВ “КД Енерджі 2”. Суд зазначив, що ТОВ “КД Енерджі 2” не довело, яким чином визнання неправомірним коригування даних комерційного обліку в системі MMS відновить його попереднє становище. Суд також врахував, що існує інша справа, де розглядається питання стягнення коштів з ТОВ “КД Енерджі 2” на підставі цих змінених даних, і саме в рамках тієї справи можна доводити протиправність зміни даних комерційного обліку. Суд підкреслив, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду, оскільки до повноважень господарського суду не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суд вказав на важливість дотримання принципу процесуальної економії, який унеможливлює штучне подвоєння судового процесу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “КД Енерджі 2” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №927/50/25 від 27/08/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення господарським судом зустрічної позовної заяви у зв’язку з пропуском строку на її подання.
2. Суд касаційної інстанції підкреслив, що право на пред’явлення зустрічного позову не є абсолютним і має здійснюватися з дотриманням процесуальних строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України. Відповідач втрачає право на вчинення процесуальної дії, якщо зустрічний позов подано після закінчення строку, встановленого для подання відзиву на позов. Суд зазначив, що апеляційний суд безпідставно послався на те, що місцевий господарський суд мав надати відповідачу строк на усунення недоліків зустрічного позову, оскільки наслідки порушення відповідачем строку пред’явлення зустрічного позову визначені ГПК України, а саме: повернення заяви скаржнику. Також суд касаційної інстанції врахував, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом у загальному порядку.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви.
Справа №911/1974/24 від 28/08/2025
1. Предметом спору є стягнення прокурором в інтересах держави в особі МОЗ України з ТОВ «Автоспецпром» пені та штрафу через неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що умови договору про закупівлю передбачали сплату пені та штрафу саме на користь ДП «Медичні закупівлі України», а не безпосередньо до Державного бюджету України. Суд підкреслив, що одностороння зміна порядку стягнення неустойки, визначеного у договорі, є неприпустимою, навіть якщо оплата за договором здійснювалася за рахунок бюджетних коштів. Також суд зазначив, що прокурор не надав достатніх аргументів для відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування статей 2, 29 Бюджетного кодексу України. Суд відхилив посилання прокурора на інші судові рішення, оскільки вони стосувалися інших правовідносин. Крім того, суд відмовив у передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки не вбачає у справі виключної правової проблеми, яка потребує вирішення на найвищому рівні судової системи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №908/2710/24 від 28/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором підряду, де ТОВ «Будівельна компанія «Будмікс» виступає позивачем, а ТОВ «РДД» – відповідачем.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що між сторонами існував договір підряду, за яким позивач виконав певні роботи, а відповідач зобов’язаний їх оплатити. Суд встановив, що частина актів виконаних робіт не була підписана відповідачем, проте, спираючись на принцип змагальності, суди попередніх інстанцій встановили та дослідили триваючі господарські відносини, які склалися між сторонами спору, умови та порядок комунікації при виконання Договору, порядок взаємодії в аспекті виконання та фактичного прийняття виконаних робіт, за наслідками чого виснували, що надані позивачем докази на підтвердження обставин фактичного виконання робіт за Договором є більш вірогідними, ніж докази, наведені відповідачем на їх спростування. Суд також врахував, що відповідач не надав обґрунтованої відмови від підписання актів, що, згідно з нормами ЦК України, може свідчити про прийняття робіт. Крім того, суд взяв до уваги усталену практику взаємодії сторін, де детальні акти з підписами відповідальних осіб відповідача підтверджували обсяги та якість виконаних робіт. Суд касаційної інстанції погодився з оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій, та не знайшов підстав для її переоцінки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «РДД» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про стягнення заборгованості на користь ТОВ «Будівельна компанія «Будмікс» – без змін.
Справа №990/153/25 від 01/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в допуску кандидата до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання на посаду судді апеляційного суду.
2. Суд, задовольняючи частково позов, виходив з того, що ВККС, оцінюючи практичне завдання кандидата, не дотрималась встановленої Методики оцінювання, яка передбачає оцінку кожного елементу завдання окремо (мотивувальна частина, резолютивна частина, стилістика, орфографія), що унеможливлює перевірку об’єктивності та обґрунтованості виставлених балів. Суд зазначив, що відсутність деталізації оцінки за кожним елементом у рішенні ВККС не дозволяє встановити, чи діяла екзаменаційна комісія в межах наданих їй дискреційних повноважень, чи не діяла вона свавільно. Суд підкреслив, що вмотивованість рішення ВККС та викладення його змісту у спосіб, що надає можливість надати оцінку дотриманню Комісією вимог Методичних вказівок, є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності. Суд відхилив аргументи ВККС про те, що фіксація міркувань членів комісії щодо оцінювання не передбачена законодавством, наголосивши, що рішення має містити оцінку та бали по кожному критерію, за яким проводиться оцінка практичного завдання. Суд також зазначив, що не може підміняти собою ВККС та перебирати на себе її дискреційні повноваження щодо оцінювання кандидатів.
3. Суд визнав протиправним та скасував рішення ВККС в частині відмови Особі_1 у допуску до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання та зобов’язав ВККС повторно оцінити практичні завдання кандидата з урахуванням Методичних вказівок.
Справа №910/18250/16 (910/18292/23) від 28/08/2025
1. Предметом спору є визнання припиненими зобов’язань між ПрАТ “Індбуд” та ТОВ “ХК “Енергомонтажвентиляція” на підставі договору про відступлення права вимоги.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову ТОВ “Юфітекс”, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав як кредитора у справі про банкрутство ПрАТ “Індбуд”. Суд зазначив, що існують спеціальні механізми в рамках процедури банкрутства, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства та Господарським процесуальним кодексом України, які дозволяють кредиторам оскаржувати вимоги інших кредиторів. Суд також врахував, що задоволення позову про визнання зобов’язань припиненими, за наявності чинної ухвали про визнання цих зобов’язань, порушить принцип правової визначеності. Крім того, суд вказав, що ТОВ “Юфітекс” не позбавлене можливості звернутися до ліквідатора банкрута для внесення відповідних змін до реєстру кредиторських вимог. Щодо розподілу судових витрат, суд визнав обґрунтованим покладення витрат на ТОВ “Юфітекс”, оскільки спір виник через обрання ним неналежного способу захисту.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “Юфітекс” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/11647/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь АТ “ДТЕК Дніпроенерго” інфляційних втрат та 3% річних у зв’язку з неналежним виконанням грошового зобов’язання за договором про участь у балансуючому ринку.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію про те, що “Укренерго” має сплатити інфляційні втрати та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Суд зазначив, що наявність у “Укренерго” спеціального рахунку не звільняє його від відповідальності за порушення грошових зобов’язань, передбаченої статтею 625 ЦК України. Суд також підкреслив, що “Укренерго” має можливість вносити кошти з інших власних рахунків на спеціальний рахунок для виконання зобов’язань. Суд відхилив аргументи “Укренерго” про те, що прострочення виникло не з його вини, оскільки компанія могла сплачувати вартість балансуючої електроенергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання за наявності коштів, що надійшли від інших учасників. Суд вказав, що не вважає попередні рішення Верховного Суду, на які посилався скаржник, помилковими або застарілими.
3. Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
