1. Предметом спору є правомірність нарахування пені за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково задовольнили позовні вимоги, оскільки не врахували, що положення Податкового кодексу України щодо звільнення від нарахування пені під час карантину не поширюються на валютні правовідносини, які регулюються Законом України “Про валюту і валютні операції”. Верховний Суд підкреслив, що зміни до цього закону вносяться лише шляхом внесення змін до самого закону, чого не було зроблено в контексті карантинних обмежень. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини дотримання строків валютних операцій та правомірність нарахування пені, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи. Суд вказав на необхідність активної ролі судів у з’ясуванні всіх обставин справи та сприянні сторонам у поданні доказів. Суд також зазначив, що суди не повинні обмежуватися лише тими доказами, які подані сторонами, а повинні активно встановлювати об’єктивну істину.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
**** Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду щодо незастосування пені за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у період дії карантину.
