СПРАВА “ГОРДИНА ПРОТИ УКРАЇНИ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Гордіна проти України”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 5 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з незаконним затриманням заявника, пана Віталія Миколайовича Гордіни. Суд встановив, що його затримання в період з 7 березня 2022 року по 14 березня 2022 року не мало правових підстав і включало невизнане позбавлення волі або затримки в складанні протоколу про арешт. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з надмірною тривалістю досудового тримання під вартою та відсутністю ефективного права на компенсацію за порушення статті 5 § 3. В результаті Суд присудив пану Гордіні 2 700 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди та 250 євро відшкодування витрат і зборів.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Справа виникла з заяви, поданої проти України 18 березня 2024 року.
* **Факти:** Заявник скаржився на незаконне затримання та порушив інші питання відповідно до Конвенції.
* **Право:** Суд зосередився на статті 5 § 1 щодо права на свободу та особисту недоторканність, підкреслюючи, що будь-яке позбавлення волі має відповідати національному законодавству та захищати від свавілля.
* **Висновки:** Суд встановив порушення статті 5 § 1, зазначивши, що затримання заявника не відповідало Конвенції. Він також виявив порушення, пов’язані з тривалістю досудового тримання під вартою та відсутністю компенсації за ці порушення, посилаючись на усталену судову практику.
* **Стаття 41:** Суд присудив компенсацію в розмірі 2 700 євро за збитки та 250 євро за витрати і збори.
3. **Основні положення для використання:**
* **Незаконне затримання (стаття 5 § 1):** Рішення підкреслює, що затримання повинно мати чітку правову основу та дотримуватися процесуальних норм, щоб запобігти свавіллю. Суд виділив конкретні недоліки в затриманні пана Гордіни, такі як відсутність правових підстав для арешту без попереднього рішення суду та невизнане позбавлення волі.
* **Надмірна тривалість досудового тримання під вартою (стаття 5 § 3):** Суд встановив, що досудове тримання під вартою було надмірно тривалим і що влада не змогла належним чином оцінити особисту ситуацію заявника, розглянути альтернативні запобіжні заходи та провести провадження з належною ретельністю.
* **Право на компенсацію (стаття 5 § 5):** Рішення вказує на відсутність ефективного права на компенсацію у внутрішній правовій системі за порушення статті 5 § 3, підкреслюючи необхідність доступних і адекватних засобів правового захисту для осіб, чиї права були порушені.
Це рішення є особливо актуальним для України, оскільки воно висвітлює системні проблеми, пов’язані з незаконним затриманням, надмірним досудовим триманням під вартою та відсутністю ефективних засобів правового захисту від цих порушень. Воно служить нагадуванням про необхідність реформ у системі кримінальної юстиції для забезпечення дотримання Європейської конвенції з прав людини.
СПРАВА “ГРИГОРЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Григорян проти Вірменії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини визнав Вірменію винною в порушенні статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неналежне медичне обслуговування та погані умови утримання заявника, Сергія Григоряна, який страждав на діабет і хворобу серця. Суд встановив, що пан Григорян не отримував всебічної та адекватної медичної допомоги під час перебування під вартою, що посилювалося обмеженим доступом до санітарних умов. Суд підкреслив такі недоліки, як відсутність або затримка медикаментозної терапії, відсутність або затримка медичних обстежень, відсутність або затримка переведення до спеціалізованого медичного закладу, відсутність або затримка консультації фахівця та відсутність необхідної допомоги у введенні ліків та інших звичайних медичних процедурах. Як наслідок, Суд присудив пану Григоряну 10 000 євро за моральну шкоду та 4 350 євро на відшкодування витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Справа виникла на підставі заяви, поданої проти Вірменії 11 квітня 2023 року, про що було повідомлено уряд Вірменії.
* **Факти:** Деталі заявника та відповідна інформація викладені в доданій таблиці з акцентом на його скаргах щодо неналежного медичного обслуговування та умов утримання.
* **Право:** Суд розглянув скаргу на підставі статті 3 Конвенції, яка забороняє нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження.
* **Імовірне порушення статті 3:** Суд оцінив, чи отримував заявник належне медичне лікування і чи відповідали умови утримання стану його здоров’я. Він підтвердив, що влада повинна забезпечувати швидку та точну діагностику та догляд, регулярний і систематичний нагляд, а також комплексну терапевтичну стратегію.
* **Висновки:** Суд виявив недоліки в медичному лікуванні заявника і зазначив, що його ситуація погіршилася через обмежений доступ до санітарних умов. Він дійшов висновку, що заявник не отримував всебічної та адекватної медичної допомоги під час перебування під вартою, що становить порушення статті 3.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявнику 10 000 євро за моральну шкоду та 4 350 євро на відшкодування витрат і видатків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Адекватність медичної допомоги:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким влада повинна забезпечувати затриманим особам швидку та точну медичну допомогу, з регулярним наглядом і комплексною терапевтичною стратегією.
* **Умови утримання:** Рішення підкреслює, що умови утримання повинні відповідати стану здоров’я затриманого, включаючи адекватний доступ до санітарних умов і допомогу в задоволенні медичних потреб.
* **Порівнянне лікування:** Медичне лікування в пенітенціарних закладах має бути належним і порівнянним з якістю лікування, що надається населенню в цілому.
* **Порушення статті 3:** Суд дійшов висновку, що сукупний ефект неналежного медичного обслуговування та поганих умов утримання становить порушення статті 3 Конвенції.
Це рішення підкреслює важливість забезпечення адекватної медичної допомоги та гуманних умов утримання для осіб, які мають проблеми зі здоров’ям, створюючи прецедент для подібних справ у Вірменії та інших державах-членах Ради Європи.
СПРАВА “АРУТЮНЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ”
Ось аналіз рішення у справі “Арутюнян проти Вірменії”:
1. **Суть Рішення:**
Європейський суд з прав людини визнав Вірменію винною у порушенні пункту 1 статті 6 та пункту 3(d) статті 6 Конвенції про захист прав людини через несправедливий судовий розгляд. Основною проблемою була неможливість заявника допитати ключового свідка, чиї свідчення суттєво вплинули на його засудження. Суди значною мірою покладалися на свідчення свідка, надані під час розслідування, але заявнику жодного разу не було надано можливості провести перехресний допит на будь-якій стадії провадження. Суд наголосив, що відсутність можливості оскаржити свідчення свідка в поєднанні з відсутністю будь-яких компенсаційних заходів з боку національних судових органів підірвала загальну справедливість кримінального провадження. В результаті Суд присудив заявнику 2400 євро за моральну шкоду та 500 євро за витрати і видатки.
2. **Структура та Основні Положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу процедурної історії, вказуючи на те, що заяву було подано у 2014 році та доведено до відома Уряду Вірменії.
* **Факти:** У ньому підсумовуються відповідні факти, зосереджуючись на скарзі заявника щодо несправедливого судового розгляду через неможливість допитати ключового свідка.
* **Право:** Далі в рішенні розглядається питання про ймовірне порушення пункту 1 статті 6 та пункту 3(d) статті 6 Конвенції, з посиланням на усталену судову практику, зокрема справу “Шатшашвілі проти Німеччини”, в якій викладено загальні принципи для справ, що стосуються відсутності свідків обвинувачення.
* **Застосування статті 41:** Нарешті, розглядається застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, та присуджується заявнику компенсація на основі прецедентного права Суду.
3. **Ключові Положення для Використання:**
* Основним положенням є встановлення порушення пункту 1 статті 6 та пункту 3(d) статті 6 через відсутність можливості допитати ключового свідка.
* У рішенні підкреслюється важливість надання можливості провести перехресний допит свідків, особливо коли їхні свідчення мають вирішальне значення для забезпечення засудження.
* У ньому наголошується, що відсутність такої можливості значно впливає на загальну справедливість кримінального провадження.
* Рішення також підкреслює необхідність впровадження національними судовими органами контрбалансуючих заходів у випадках, коли неперевірені свідчення свідка допускаються як доказ.
Це рішення підсилює основоположне право на справедливий судовий розгляд, зокрема право допитувати свідків, і слугує нагадуванням державам про їхнє зобов’язання забезпечувати обвинуваченим реальну можливість оскаржувати докази, висунуті проти них.
СПРАВА “КАСА ТА ІНШІ ПРОТИ УГОРЩИНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Каса та інші проти Угорщини”, що стосується скарги на надмірну тривалість цивільного (ліквідаційного) провадження. Заявники стверджували про порушення статті 6 § 1 Конвенції, яка гарантує право на справедливий розгляд справи протягом розумного строку. Суд встановив, що тривалість провадження дійсно була надмірною, порушуючи права заявників, передбачені Конвенцією. ЄСПЛ посилався на свою попередню практику з аналогічних питань в Угорщині, зокрема на справи “Ґазсо проти Угорщини” та “Чатáрі та інші проти Угорщини”. У результаті Суд визнав заяву прийнятною та присудив заявникам суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з опису процедури, викладу подання заяви та представництва сторін. Далі представлено факти справи, зокрема скаргу заявників щодо тривалості ліквідаційного провадження. Рішення переходить до правового аналізу, посилаючись на статтю 6 § 1 Конвенції та встановлені Судом критерії оцінки розумності тривалості провадження. Воно посилається на попередні аналогічні справи проти Угорщини, в яких було встановлено порушення. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, та визначає суми, які мають бути присуджені заявникам. Рішення завершується рішенням Суду визнати заяву прийнятною, констатувати порушення статті 6 § 1 та зобов’язати державу-відповідача виплатити заявникам зазначені суми.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження позиції ЄСПЛ щодо надмірної тривалості судових проваджень, особливо в контексті ліквідаційних проваджень в Угорщині. Суд чітко заявив, що не знайшов жодного виправдання загальній тривалості провадження на національному рівні і що тривалість провадження не відповідала вимозі “розумного строку”, як це передбачено статтею 6 § 1 Конвенції. Це рішення слугує нагадуванням Угорщині про її зобов’язання забезпечувати ефективність своєї судової системи та уникати тривалих затримок у цивільному провадженні. Суми, присуджені заявникам, хоч і відносно скромні, слугують формою відшкодування за завдану їм шкоду.
СПРАВА КИРЄЄВ ТА ЛІМАН ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі *Кирєєв та Ліман проти України*:
1. **Суть Рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Україна порушила статтю 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд, включаючи доступ до суду. Суд встановив, що обом заявникам, Кирєєву та Ліману, було відмовлено в доступі до судів вищих інстанцій через надмірно формалістичне застосування процесуальних норм українськими судами. Це фактично порушило їхнє право на перегляд їхніх справ судовою інстанцією вищого рівня. Суд наголосив, що хоча держави не зобов’язані створювати апеляційні суди, якщо вони це роблять, гарантії статті 6 повинні дотримуватися.
2. **Структура та Основні Положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу процедурної історії, зазначаючи, що заяви були подані відповідно до статті 34 Конвенції і що український уряд був про це повідомлений.
* **Факти:** Коротко згадується додана таблиця для отримання детальної інформації про заявників та їхні заяви.
* **Право:**
* **Об’єднання Заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Імовірне Порушення Статті 6 § 1:** Цей розділ є серцевиною рішення. Він повторює принципи статті 6 § 1, наголошуючи, що право на доступ до суду не є абсолютним, але обмеження не повинні порушувати саму суть цього права. Він посилається на попередню судову практику, включаючи *Golder v. the United Kingdom* та *Mushta v. Ukraine*, де були виявлені подібні порушення.
* **Інші Імовірні Порушення:** Суд розглянув додаткові скарги Кирєєва, але визнав непотрібним розглядати їх окремо, оскільки основне правове питання вже було розглянуто.
* **Застосування Статті 41:** Суд присудив компенсацію Ліману, але не Кирєєву, оскільки він не подав свої вимоги щодо справедливої сатисфакції відповідно до Регламенту Суду.
* **Рішення:** Суд одноголосно:
* Об’єднав заяви.
* Визнав скарги щодо відмови в доступі до судів вищих інстанцій прийнятними.
* Встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції.
* Присудив компенсацію Ліману.
* **Додаток:** Містить таблицю з деталями заяв, включаючи імена заявників, дати подання заяв, конкретні оскаржувані порушення, відповідну судову практику та присуджені суми.
3. **Основні Положення для Використання:**
* **Наголос на Доступі до Судів:** Рішення підкреслює важливість забезпечення того, щоб процесуальні норми не ставали нездоланними перешкодами, які перешкоджають особам у розгляді їхніх справ судами вищих інстанцій.
* **Формалістичне Застосування Правил:** Рішення підкреслює, що надмірно формалістичне застосування процесуальних норм може порушувати статтю 6 § 1, особливо коли це призводить до відмови в доступі до апеляційних судів.
* **Відповідність Попередній Судовій Практиці:** Посилання Суду на попередні справи, такі як *Kreuz v. Poland* та *Mushta v. Ukraine*, підсилює усталений принцип, що обмеження доступу до судів повинні ретельно перевірятися, щоб гарантувати, що вони не підривають сутність права на справедливий суд.
* **Компенсація:** Рішення про присудження компенсації одному заявнику і не присудження її іншому ілюструє важливість дотримання процесуальних норм для подання вимог щодо справедливої сатисфакції.
Це рішення є важливим для України, оскільки воно підкреслює необхідність для українських судів застосовувати процесуальні норми таким чином, щоб поважати право на доступ до правосуддя, особливо в апеляційному провадженні. Воно служить нагадуванням про те, що надмірно суворе або формалістичне тлумачення процесуальних вимог може призвести до порушень Європейської конвенції з прав людини.
СПРАВА “КОРЖЕВСЬКИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Коржевський та інші проти України”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 6 § 1 (право на справедливий суд протягом розумного строку) та статті 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заявники скаржилися на надмірну тривалість цивільного провадження в Україні та відсутність ефективних засобів юридичного захисту для вирішення цієї проблеми. Суд вирішив об’єднати заяви, визнав деякі прийнятними, а інші неприйнятними, і в підсумку постановив, що тривалість провадження була надмірною, що є порушенням Конвенції. Суд присудив грошову компенсацію заявникам за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу процедурної історії, зазначаючи, що заяви були подані проти України на підставі статті 34 Конвенції і що український уряд був повідомлений.
* **Факти:** У ньому міститься посилання на додану таблицю зі списком заявників та відповідними деталями їхніх заяв.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їх подібний предмет.
* **Заявлене порушення статті 6 § 1 та статті 13:** Цей розділ становить основу рішення. У ньому обговорюються скарги заявників щодо тривалості цивільного провадження та відсутності ефективних засобів юридичного захисту. Суд посилається на свою усталену практику, зокрема на справу “Карнаушенко проти України”, щоб підтвердити свої висновки.
* Суд відхилив частину однієї заяви (№ 25321/24) щодо пані Коржевської, встановивши, що вона не мала статусу жертви в одному наборі проваджень.
* Суд встановив, що тривалість провадження була надмірною і що заявники не мали ефективних засобів юридичного захисту в їх розпорядженні.
* **Застосування статті 41:** Суд розглянув питання про компенсацію, присудивши конкретні суми заявникам, як зазначено в доданій таблиці.
* **Рішення:** Рішення завершується рішенням Суду об’єднати заяви, визнати певні скарги прийнятними, встановити порушення статті 6 § 1 та статті 13 і зобов’язати державу-відповідача виплатити заявникам зазначені суми в якості компенсації.
* **Додаток:** Додаток містить детальний перелік заяв, включаючи дати, імена заявників, деталі провадження, тривалість провадження, рівні юрисдикції та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 6 § 1 та статті 13:** Основним висновком є порушення права на справедливий суд протягом розумного строку та права на ефективний засіб юридичного захисту. Це має вирішальне значення для розуміння впливу рішення.
* **Оцінка розумного строку:** Суд повторює критерії оцінки розумності тривалості провадження, включаючи складність справи, поведінку заявників та органів влади, а також те, що було поставлено на карту для заявників.
* **Компенсація:** Рішення визначає суми, які підлягають виплаті заявникам, забезпечуючи відчутний результат справи.
* **Деталі додатку:** Додана таблиця містить детальну інформацію про кожну заяву, включаючи тривалість провадження та присуджені суми, що може бути корисним для порівняльного аналізу.
**** Це рішення стосується України. Це рішення підкреслює системну проблему надмірно тривалого цивільного провадження та відсутності ефективних засобів юридичного захисту в Україні, що є повторюваною проблемою, яку розглядає ЄСПЛ.
СПРАВА КОВАЛЕНКА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Коваленко та інші проти України*, що стосується скарг численних заявників, які відбувають довічне позбавлення волі в Україні. Заявники стверджували, що їхні довічні вироки не мали реальної перспективи звільнення, що порушує статтю 3 Конвенції, яка забороняє нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. ЄСПЛ встановив порушення статті 3 за період між остаточним засудженням кожного заявника до довічного ув’язнення та 3 березня 2023 року. Ця дата знаменує собою, коли в Україні запрацював новий механізм умовно-дострокового звільнення, що пропонує реальну можливість перегляду довічних вироків. Однак Суд не встановив порушення статті 3 за період після 3 березня 2023 року, визнаючи позитивні зміни в українському законодавстві. Суд вважав, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку моральну шкоду, завдану заявникам.
Структура рішення включає розділи про процедуру, факти, об’єднання заяв, передбачуване порушення статті 3 та застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції. Рішення посилається на попередні провідні справи *Пєтухов проти України (№ 2)* та *Медвідь проти України*, які встановили подібні порушення та роз’яснили хронологію питання. Ключовою зміною порівняно з попередніми рішеннями є визнання того, що ситуація невизначеності щодо перспективи звільнення для довічно ув’язнених в Україні була вирішена 3 березня 2023 року з впровадженням нового механізму умовно-дострокового звільнення.
**:** Найважливішим положенням цього рішення є встановлення чіткої часової шкали для порушення статті 3. ЄСПЛ чітко заявляє, що Україна порушувала статтю 3 з дати остаточного вироку до довічного ув’язнення до 3 березня 2023 року. Ця дата є критичною, оскільки визнає позитивний вплив нового механізму умовно-дострокового звільнення в Україні, пропонуючи чітку та реалістичну перспективу звільнення для довічно ув’язнених. Це рішення забезпечує юридичну ясність як для українського уряду, так і для осіб, які відбувають довічне ув’язнення, створюючи прецедент для майбутніх справ і потенційно впливаючи на пенітенціарну реформу в Україні.
СПРАВА КОВАЛЕВСЬКИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ
****
Це рішення стосується трьох заяв проти України щодо неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту у зв’язку з цими умовами, а також інших порушень відповідно до Конвенції. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що заявники утримувалися в поганих умовах, включаючи переповненість, відсутність гігієни та неналежний доступ до основних потреб. Суд також зазначив відсутність ефективних внутрішніх засобів правового захисту для вирішення цих проблем. Відповідно, ЄСПЛ постановив, що Україна порушила статті 3 та 13 Конвенції, які забороняють нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та гарантують право на ефективний засіб правового захисту, відповідно. Крім того, Суд встановив порушення, пов’язані з надмірною тривалістю кримінального провадження та відсутністю ефективних засобів правового захисту у зв’язку з цим, присудивши суми для відшкодування матеріальної та моральної шкоди кожному заявнику.
Рішення структуровано наступним чином: Воно починається з процедури, де викладено походження справи та повідомлення Українського уряду. У розділі фактів детально описано заявників та їхні скарги, зосереджуючись на неналежних умовах тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту. У розділі права розглядається об’єднання заяв через схожість їх предмету. Потім оцінюються передбачувані порушення статей 3 та 13, з посиланням на усталену судову практику щодо умов тримання під вартою та стандарти доказування, які вимагаються від уряду. Рішення також розглядає інші передбачувані порушення відповідно до усталеної судової практики, оголошуючи їх прийнятними та встановлюючи подальші порушення Конвенції. Нарешті, воно стосується застосування статті 41, присуджуючи компенсацію заявникам. Порівняно з попередніми версіями змін немає, оскільки це первісне рішення.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, які висвітлюють системні проблеми в українських установах тримання під вартою та судовій системі. Суд підкреслює необхідність ефективних засобів правового захисту у зв’язку з поганими умовами тримання під вартою та надмірною тривалістю кримінального провадження. Рішення також підкреслює важливість надання надійних доказів, таких як датовані плани камер і кількість ув’язнених, щоб протистояти звинуваченням у жорстокому поводженні. Крім того, виплати, надані заявникам, є відчутним визнанням завданої шкоди та закликом до України покращити умови тримання під вартою та судові процеси.
СПРАВА «ПІДДУБНИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Піддубний та інші проти України»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 5 § 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через надмірну тривалість досудового тримання під вартою заявників. Суд також встановив порушення, пов’язані з неналежними умовами тримання під вартою та відсутністю ефективних засобів правового захисту щодо цих питань, а також відсутність адекватної компенсації за порушення права на свободу та особисту недоторканність. ЄСПЛ зобов’язав Україну виплатити заявникам визначені суми компенсації за матеріальну та моральну шкоду. Рішення підкреслює важливість обґрунтованих строків досудового тримання під вартою та належних умов для тримання під вартою.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв, поданих до Суду.
* **Факти:** Заявники скаржилися на надмірну тривалість їхнього досудового тримання під вартою та порушували інші питання відповідно до Конвенції.
* **Право:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Порушення статті 5 § 3:** Суд послався на встановлені принципи та попередні рішення, такі як «Харченко проти України» та «Ігнатов проти України», які стосувалися подібних питань. Він встановив, що тривалість досудового тримання під вартою заявників була надмірною, що становить порушення статті 5 § 3.
* **Інші порушення:** Суд також встановив порушення, пов’язані з неналежними умовами тримання під вартою (посилаючись на «Мельник проти України» та «Сукачов проти України»), відсутністю ефективних засобів правового захисту у внутрішньому праві щодо цих умов та відсутністю адекватної компенсації за порушення статті 5 § 3.
* **Застосування статті 41:** Суд визначив суми, які підлягають виплаті заявникам, враховуючи свою судову практику та документи, які є в його розпорядженні.
3. **Основні положення для використання:**
* **Надмірна тривалість досудового тримання під вартою:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким досудове тримання під вартою не повинно бути надмірно тривалим і що влада повинна сумлінно здійснювати провадження.
* **Неналежні умови тримання під вартою:** Рішення підкреслює важливість належних умов тримання під вартою, включаючи достатньо місця, температуру, гігієну, освітлення та доступ до зручностей.
* **Відсутність ефективних засобів правового захисту:** Рішення підкреслює необхідність ефективних внутрішніх засобів правового захисту у разі порушень Конвенції, включаючи право на компенсацію.
* **Компенсація:** Суд присудив конкретні суми заявникам за завдані порушення, встановивши орієнтир для подібних справ.
Це рішення особливо важливе для України, оскільки воно стосується системних проблем, пов’язаних із досудовим триманням під вартою та умовами тримання під вартою. Воно слугує нагадуванням про необхідність для України забезпечити, щоб її правова система забезпечувала ефективні засоби правового захисту у разі порушень прав людини та щоб умови тримання під вартою відповідали стандартам, встановленим Конвенцією.
СПРАВА ШАРОНОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ УКРАЇНИ
Це рішення стосується трьох заяв проти України щодо надмірної тривалості кримінального провадження та відсутності ефективних засобів правового захисту з цього питання. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що тривалість провадження у всіх трьох справах справді була надмірною та порушувала статтю 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. Крім того, Суд встановив порушення статті 13, оскільки заявники не мали доступу до ефективного засобу правового захисту для оскарження тривалості провадження. Відповідно, Суд постановив, що Україна повинна виплатити заявникам конкретні суми компенсації за моральну шкоду, в розмірі від 1200 до 3600 євро, залежно від справи. Суд також зазначив, що на ці суми нараховуватимуться відсотки у разі затримки виплати.
Структура рішення включає процедурний огляд, резюме фактів та правове обґрунтування. Суд вирішив об’єднати три заяви через їхню подібну тематику. Основна частина рішення зосереджена на ймовірних порушеннях статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту). Суд послався на свою усталену практику, зокрема на справу “Нечай проти України”, щоб підтвердити свої висновки. Рішення завершується застосуванням статті 41, яка стосується компенсації, що має бути присуджена заявникам. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями, оскільки це перше рішення щодо цих конкретних заяв.
**** Найважливішими положеннями цього рішення є висновки про порушення статті 6 § 1 та статті 13 Конвенції. Це підтверджує, що Україна не забезпечила своєчасне кримінальне провадження та не надала ефективних засобів правового захисту у зв’язку із затримками. Присуджені компенсації, хоч і відносно скромні, слугують відчутним визнанням невиконання державою конвенційних прав. Це рішення може мати наслідки для інших подібних справ в Україні, потенційно спонукаючи до реформ у судовій системі для вирішення проблем тривалого провадження та відсутності ефективних засобів правового захисту.
СПРАВА «ЗЛАГОДА, ТОВ І СЛОБОДЕНЮК ПРОТИ УКРАЇНИ»
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *«Злагода, ТОВ і Слободенюк проти України»*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 6 § 1 (право на справедливий суд протягом розумного строку) і статті 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Європейської конвенції з прав людини. Справа стосувалася надмірної тривалості цивільного провадження, ініційованого компанією-заявником, ТОВ «Злагода», і заявником, паном Слободенюком, в українських судах. Суд встановив, що тривалість цих проваджень була необґрунтованою і що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту, щоб оскаржити цю надмірну тривалість. Відповідно, Суд присудив заявникам компенсацію за моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати дві заяви спільно у зв’язку з їхньою подібною тематикою.
* **Прийнятність:** Суд визнав скарги щодо надмірної тривалості цивільного провадження та відсутності ефективного засобу юридичного захисту прийнятними. Однак інші скарги, подані ТОВ «Злагода» у заяві № 4735/22, були визнані неприйнятними.
* **Порушення статті 6 § 1 і статті 13:** Суд постановив, що надмірна тривалість провадження та відсутність ефективного засобу юридичного захисту становили порушення цих статей Конвенції.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд зобов’язав Україну виплатити ТОВ «Злагода» 2300 євро та пану Слободенюку 1800 євро за моральну шкоду, а також будь-які застосовні податки.
3. **Основні положення для практичного використання (для України):**
* **Тривалість провадження:** Рішення підкреслює, що цивільне провадження, яке триває понад чотири роки на одному рівні юрисдикції, і навіть довше з апеляціями, може вважатися надмірним. Це створює прецедент для оцінки аналогічних справ в Україні.
* **Ефективний засіб юридичного захисту:** Рішення підкреслює важливість наявності ефективного внутрішнього засобу юридичного захисту для оскарження надмірної тривалості судового провадження. Україну було визнано винною у порушенні, оскільки такого засобу захисту заявникам не було надано.
* **Компенсація:** Присуджені суми є орієнтиром для компенсації в аналогічних справах, пов’язаних із тривалими провадженнями та відсутністю засобів захисту в Україні.
Це рішення служить нагадуванням про важливість своєчасного правосуддя та ефективних засобів захисту в межах української правової системи.
