Справа №910/22855/17 від 19/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з Акціонерного товариства “К.Енерго” збитків у розмірі 54 179 613,40 грн, завданих Державному бюджету України у зв’язку з виплатою ТОВ “Золотой Мандарин Ойл” компенсації на виконання рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, які відмовили у задоволенні позову Міністерства юстиції України, оскільки не було доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків. Суд зазначив, що виплата коштів ТОВ “Золотой Мандарин Ойл” була наслідком дружнього врегулювання між Урядом України та ТОВ “Золотой Мандарин Ойл” в ЄСПЛ, а не безпосередньо наслідком бездіяльності АТ “К.Енерго” у невиконанні рішення суду. Суд також підкреслив, що для регресного стягнення збитків необхідний причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача та завданою шкодою, який у даному випадку відсутній. Крім того, суд врахував, що добровільне прийняття Урядом України зобов’язань з виконання рішень національних судів у справі № 41/207 і подальша виплата Міністерством юстиції України коштів на користь ТОВ “Золотой Мандарин Ойл” з посиланням на відповідне рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 є безпосереднім наслідком дій Уряду України в ЄСПЛ щодо дружнього врегулювання за заявою ТОВ “Золотой Мандарин Ойл” № 63403/13, однак не є наслідком бездіяльності АЕК “Київенерго” (правонаступник АТ “К.Енерго”), а саме: невиконання ним рішення суду у справі № 41/407. Суд касаційної інстанції також підкреслив важливість принципу правової визначеності та неприпустимість повторного перегляду вже вирішених спорів.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №924/1334/23 від 25/08/2025
1. Предметом спору є розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ “Дорбуд Сервіс Груп” у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Дорбуд Сервіс Груп”, враховуючи, що діяльність адвоката є оплачуваною працею на підставі договору, і витрати на правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи. Суд взяв до уваги критерії співмірності витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та їх значенням для сторони. Проте, суд зазначив, що на стадії касаційного розгляду правова позиція відповідача вже була сформована, і не було надано доказів додаткового комплексного вивчення спірних правовідносин. Також, аналіз судової практики охоплюється послугою з підготовки відзиву на касаційну скаргу і не підлягає виокремленню. Враховуючи ці фактори, суд зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню.
3. Суд ухвалив стягнути з Хмельницької обласної прокуратури на користь ТОВ “Дорбуд Сервіс Груп” 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Справа №918/905/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про відмову у виключенні майна з ліквідаційної маси банкрута та закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що боржник, ініціюючи справу про неплатоспроможність, має діяти добросовісно, надаючи повну та достовірну інформацію про свій майновий стан. У даній справі боржниця приховала інформацію про відчуження автомобіля, який був її єдиним майном, та надавала суперечливі відомості щодо його належності, що розцінено як недобросовісна поведінка. Суд наголосив, що процедура реструктуризації боргів передбачає чесність і сумлінність боржника, а приховування інформації про майно унеможливлює досягнення компромісу з кредиторами. Також, суд вказав, що господарський суд зобов’язаний перевіряти обставини, які вказують на підстави для закриття провадження у справі, і надавати їм юридичну оцінку. Враховуючи встановлені факти, суд погодився з висновком про недобросовісність боржниці, що стало підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/9266/21 від 21/08/2025
Предмет спору – покладення солідарної відповідальності на керівника ТОВ “ЮМІН” у справі про банкрутство цього товариства.
У рішенні не наведено жодних аргументів суду, а лише вказано, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. Відсутність мотивувальної частини не дозволяє зрозуміти, чому саме суд дійшов такого висновку. Зазвичай, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, але в даному випадку неможливо встановити, які саме аспекти були предметом перевірки та які аргументи були враховані судом. З огляду на те, що справа стосується банкрутства та солідарної відповідальності, можна припустити, що суд досліджував питання наявності підстав для притягнення керівника до відповідальності за зобов’язаннями товариства, зокрема, чи були його дії спрямовані на доведення товариства до банкрутства.
Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №910/5056/22 від 13/08/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «Кредитна установа «Інвестиційна» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Монтале» у зв’язку з наявною заборгованістю.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі постанову апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки встановив наявність спору про право між кредитором і боржником, що виключає можливість відкриття провадження у справі про банкрутство. Суд апеляційної інстанції встановив, що боржник заперечує факт виникнення боргу, оспорює договір відступлення права вимоги, на якому ґрунтуються вимоги кредитора, і що в судах розглядаються справи про оскарження договорів, на підставі яких кредитор набув право вимоги до боржника. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення відсутності спору про право є обов’язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство. Суд також зазначив, що не може переоцінювати докази, надані судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Кредитна установа «Інвестиційна» без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №911/2498/18 від 13/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ “Росава” в частині розгляду кредиторських вимог СП ТОВ “Фінанси та Кредит Лізинг” на суму 357 840,46 грн за договором оренди.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було закрито провадження у справі про банкрутство в частині вимог кредитора, оскільки борг було погашено боржником під час нового розгляду справи. Суд зазначив, що відповідно до Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі закривається за відсутності предмета спору. Також суд касаційної інстанції погодився з тим, що відсутні підстави для повернення судового збору, оскільки кредитор не заявляв відповідної вимоги та підтвердив факт отримання коштів від боржника. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального права та Закон України “Про судовий збір”.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №870/16/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ “Полетехніка” про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду щодо стягнення з ТОВ “Успіх Слобожанщини” грошової суми.
2. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, при цьому суд не здійснює оцінку законності та обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює наявність або відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду. Суд встановив, що між сторонами було укладено договір, який містив третейську угоду, і ця угода є дійсною та чинною. Також було встановлено, що спір між сторонами виник з господарських правовідносин, які можуть бути розглянуті третейським судом, і відповідач вже реалізував своє право на оскарження рішення третейського суду, але рішення залишилось без змін. Враховуючи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених законодавством, та те, що рішення третейського суду не було виконано добровільно, суд дійшов висновку про задоволення заяви про видачу виконавчого документа.
3. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу ТОВ “Успіх Слобожанщини” без задоволення, а ухвалу апеляційного господарського суду про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду – без змін.
Справа №870/17/25 від 20/08/2025
1. Спір стосується видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду про стягнення грошових коштів з фермерського господарства та фізичної особи на користь товариства з обмеженою відповідальністю.
2. Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції, оскільки встановив порушення норм процесуального права, а саме неналежне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, що позбавило його можливості реалізувати свої права у справі. Суд зазначив, що надсилання судового рішення є процесуальним обов’язком суду, а відомості про вручення мають міститися у відповідних документах. Розглядаючи справу по суті, Верховний Суд встановив, що спір підвідомчий третейському суду, третейська угода між сторонами наявна, склад третейського суду відповідав вимогам закону, а підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених ГПК України та Законом України “Про третейські суди”, не встановлено. Враховуючи, що рішення третейського суду добровільно не виконано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
3. Суд задовольнив апеляційну скаргу частково, скасував ухвалу апеляційного господарського суду та прийняв нове рішення про задоволення заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
Справа №918/2/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та повернення її у комунальну власність через порушення процедури продажу.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, які визнали договір купівлі-продажу недійсним, оскільки продаж земельної ділянки відбувся без проведення земельних торгів, що є порушенням законодавства, оскільки на ділянці знаходився лише об’єкт незавершеного будівництва, а не завершений об’єкт нерухомості. Суд зазначив, що державна реєстрація об’єкта незавершеного будівництва не змінює його статусу і не дає права на придбання землі без торгів. Суд також врахував, що прокурор звернувся до суду в межах строку позовної давності, враховуючи продовження строків через карантинні обмеження та воєнний стан. Суд підкреслив, що в даному випадку є суспільний інтерес у відновленні законності при передачі земель комунальної власності, і що втручання у право власності відповідача є пропорційним, оскільки йому повертаються кошти, сплачені за землю, а порушення процедури продажу порушує права територіальної громади. Суд також відхилив аргументи відповідача про добросовісне набуття, оскільки він повинен був знати про порушення процедури продажу.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/466/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про визнання грошових вимог кредитора до боржника у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повно з’ясував обставини справи, зокрема не надав належної оцінки доводам розпорядника майна щодо відсутності первинних документів, які б підтверджували факт надання та отримання грошових коштів боржником за кредитним договором, а також не спростував доводи щодо заінтересованості кредитора стосовно боржника як колишнього власника. Верховний Суд наголосив на необхідності застосування підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство, особливо коли є сумніви щодо обґрунтованості кредиторських вимог або наявності заінтересованості між сторонами. Суд зазначив, що апеляційний суд порушив вимоги Господарського процесуального кодексу України, не надавши мотивів відхилення аргументів розпорядника майна, що є важливим для забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №920/1061/23(589/2671/23) від 22/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи боргу за послуги з централізованого опалення, надані товариством з обмеженою відповідальністю.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, мотивуючи це тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання в апеляційній інстанції, а його неявка не є перешкодою для розгляду справи, оскільки явка не була визнана обов’язковою. Суд зазначив, що сигнали “повітряної тривоги” в регіоні перебування відповідача не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, оскільки судове засідання проводилося в Києві, де тривоги не було, і відповідач мав можливість брати участь у засіданні онлайн. Крім того, суд врахував, що відповідач не подавав клопотання про відкладення розгляду справи до початку засідання, а ризики технічної неможливості участі у відеоконференції несе учасник справи. Суд також відхилив посилання скаржника на іншу справу, оскільки обставини в них були різними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/16800/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Ріо Фін» та припинення цього права власності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачка обрала неналежний спосіб захисту свого права, а саме – оскарження рішення державного реєстратора замість подання віндикаційного позову. Суд зазначив, що якщо позивач вважає, що його право порушене реєстрацією права власності за відповідачем, то належним способом захисту є саме віндикаційний позов, оскільки рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд також врахував, що позивачка набула право власності на квартиру внаслідок незаконного звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки попередні договори про відступлення права вимоги були визнані недійсними. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від інших обставин справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №903/901/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про залишення без розгляду заяви фізичної особи про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які залишили заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без розгляду, оскільки заявниця систематично не з’являлася на судові засідання, коли її явка була визнана обов’язковою. Суд зазначив, що хоча КУзПБ не передбачає такої підстави для залишення заяви без розгляду, загальні положення ГПК України допускають це у випадку систематичної неявки позивача, коли його явка визнана обов’язковою. Суд також наголосив, що заявник, ініціюючи справу про неплатоспроможність, повинен активно сприяти встановленню обставин справи, а неявка перешкоджала з’ясуванню важливих питань. Суд відмітив, що участь в режимі відеоконференції є правом, а не обов’язком суду, особливо коли явка визнана обов’язковою. Суд також врахував, що представник заявниці не володів повною інформацією про її фінансовий стан, що унеможливлювало розгляд справи без її особистої участі.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/8137/19 від 13/08/2025
1. Спір у цій справі стосується покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників та учасників ТОВ “БМБ Компаунд” за зобов’язаннями товариства у зв’язку з його банкрутством.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, оскільки ліквідатор не довів належними та допустимими доказами причинно-наслідковий зв’язок між діями або бездіяльністю відповідачів та доведенням ТОВ “БМБ Компаунд” до банкрутства. Суди ретельно перевірили доводи ліквідатора щодо збільшення кредиторської заборгованості, невжиття заходів з погашення податкового боргу, незабезпечення збереження заставного майна та непередачі документації, але не знайшли достатніх підстав для встановлення причинно-наслідкового зв’язку. Суд зазначив, що ліквідатор не довів, що збільшення кредиторської заборгованості було наслідком умисних дій, а не звичайної підприємницької діяльності. Також, суди врахували, що ліквідатор не звертався до суду з клопотаннями щодо витребування доказів від керівників та учасників боржника, а також не вжив достатніх заходів для пошуку та повернення майна банкрута. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в цю оцінку.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/284/22 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податковим органом рішення судів попередніх інстанцій про відхилення його грошових вимог до банкрута, які включають заборгованість по земельному податку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відхилили вимоги податкового органу, мотивуючи це тим, що згідно з Податковим кодексом України, платники звільняються від сплати земельного податку за ділянки, розташовані на тимчасово окупованих територіях, а земельна ділянка боржника знаходилася саме на такій території у відповідний період. Суд зазначив, що навіть якщо платник податків самостійно нарахував податок у декларації та не подав уточнюючу декларацію, це не скасовує норми закону про звільнення від сплати податку на окупованих територіях. Суд також підкреслив, що визначальним фактором є місцезнаходження земельної ділянки, а не юридична адреса платника податків. Суд врахував, що перелік територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих, визначається Кабінетом Міністрів України, і на момент виникнення заборгованості територія, де знаходилася земельна ділянка боржника, була тимчасово окупованою.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/6004/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги, оскільки було встановлено факт поставки товару відповідачу, але не було надано доказів повної оплати за нього. Суди врахували, що через збройну агресію РФ проти України неможливо було визначити остаточну ціну товару за умовами договору, тому було використано висновок експерта про ринкову вартість товару на момент поставки. Також, суд зазначив, що відповідач ухилився від виконання обов’язку щодо повної оплати поставленого товару та погодження остаточної ціни, а його заперечення щодо вартості товару не були підкріплені власним розрахунком заборгованості. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги, оскільки вони зводилися до переоцінки доказів, що виходить за межі його повноважень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №752/16706/20 від 20/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири та визнання права власності на частину цієї квартири в порядку спадкування.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували заяву відповідача про застосування позовної давності, не надали їй належної оцінки та не спростували доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності. Суд зазначив, що позивач звернулася до суду з вимогами про визнання права власності на частину квартири як спадкоємець лише у серпні 2020 року, хоча свідоцтво про право на спадщину (на інше майно) отримала ще у 2011 році. Верховний Суд підкреслив, що факт неотримання свідоцтва про право на спадщину на квартиру не означає, що у спадкоємця не виникло право на позов. Також, суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не виправив помилки суду першої інстанції щодо не розгляду заяви про застосування позовної давності. Враховуючи те, що суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, він не може ухвалити власне рішення у справі.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №824/159/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) про стягнення коштів за контрактом поставки.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, яким було відмовлено у задоволенні заяви про скасування рішення МКАС, виходячи з наступного:
* Сторони уклали арбітражну угоду, яка відповідає вимогам законодавства, і згідно з якою всі спори, що виникають з контракту, підлягають вирішенню в МКАС.
* Відповідач не оспорював компетенцію МКАС під час розгляду справи в арбітражі, а отже, погодився з його юрисдикцією.
* Спір підпадає під суб’єктну та об’єктну компетенцію МКАС, визначену Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж”.
* Заявник не надав доказів того, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України, тобто не довів, що воно впливає на основи діяльності держави або заподіює шкоду її суверенітету чи безпеці.
* Доводи заявника фактично зводяться до незгоди з правильністю застосування норм матеріального права та необхідності переоцінки доказів, що є неприпустимим при розгляді заяви про скасування рішення МКАС.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №705/2159/19 від 22/08/2025
1. Предметом спору є оскарження працівником дій підприємства щодо ненадання додаткової відпустки, наказів про зміну в організації виробництва та звільнення, а також вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, оскільки суд першої інстанції не сприяв реалізації права позивачки на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, хоча така можливість існувала. Суд першої інстанції, маючи можливість організувати відеоконференцію у зручний час, обмежився формальною відмовою, що фактично позбавило позивачку права на участь у процесі. Верховний Суд підкреслив, що суд першої інстанції мав скорегувати дату та час засідання для забезпечення відеоконференції, враховуючи клопотання позивачки. Також, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд правильно встановив, що позивачка не втратила інтерес до справи та бажала брати участь у засіданнях.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №120/10769/24 від 25/08/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок (індексацію) пенсії позивачки із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати.
2. Верховний Суд, розглядаючи справу, зазначив, що згідно із Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, для індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески. Суд підкреслив, що у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Також суд врахував строки звернення до адміністративного суду, зазначивши, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і може бути обмежене строком звернення до суду. Суд також зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, визнавши протиправною відмову у перерахунку пенсії з 14.02.2024 та зобов’язавши здійснити індексацію пенсії з цієї дати, а вимоги за період до 14.02.2024 залишив без розгляду.
Справа №440/16197/23 від 25/08/2025
1. Предметом спору є визнання неповноважною сесії міської ради та визнання протиправним рішення міської ради про затвердження змін до детального плану території.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що голосування за спірне рішення відбулося з порушенням вимог Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Регламенту міської ради, оскільки голосування здійснювалося через мобільний додаток Rakuten Viber без належної ідентифікації осіб, які брали участь у голосуванні, та без встановлення і фіксації результатів голосування. Суд зазначив, що проведення пленарних засідань в дистанційному форматі повинно забезпечувати можливість ідентифікації депутатів та фіксацію результатів голосування, чого в даному випадку не було забезпечено. Також, суд вказав на те, що голосування у мобільному додатку Rakuten Viber дозволяло депутатам висловити лише дві з чотирьох можливих позицій щодо проекту рішення, а ідентифікація депутатів відбувалась не шляхом візуального контакту, а по особистих номерах мобільних телефонів депутатів, що є порушенням Регламенту. Суд підкреслив, що такі грубі порушення процедури прийняття рішення могли вплинути на його зміст, тому рішення міської ради є протиправним.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині мотивів задоволення позовних вимог, але залишив без змін рішення про визнання протиправним та нечинним рішення міської ради.
Справа №757/63039/21-ц від 22/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 коштів за договорами банківського вкладу.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого залишив без змін Верховний Суд, встановив, що між позивачем та банком були укладені договори банківського вкладу, за якими позивач вніс грошові кошти, а банк зобов’язався їх повернути на вимогу вкладника. Банк не виконав своїх зобов’язань щодо повернення коштів, що стало підставою для звернення до суду. Доводи банку про те, що він є неналежним відповідачем через укладення договору про переведення боргу з ТОВ «ФК «Фінілон», були відхилені, оскільки згоди позивача на таке переведення боргу не було отримано. Суд також врахував, що Велика Палата Верховного Суду вже висловила позицію, що договір про переведення боргу, укладений між банком і фінансовою компанією без згоди вкладників, не створює правових наслідків для вкладників. Банк не надав доказів незгоди з розмірами заявлених до стягнення сум, а його аргументи зводилися до переоцінки доказів, що не є компетенцією касаційного суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а постанову апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 – без змін.
Справа №990/301/25 від 25/08/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) про непідтвердження суддею здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.
Суд задовольнив позов, оскільки вважає рішення ВККСУ протиправним. Суд вказав, що ВККСУ не повною мірою врахувала всі обставини справи та надала неналежну оцінку доводам позивача. Зокрема, суд наголосив на необхідності об’єктивного та всебічного розгляду питання про професійну компетентність судді, враховуючи його досвід, попередні досягнення та інші важливі фактори. Також суд звернув увагу на те, що ВККСУ не надала достатнього обґрунтування свого рішення, що ставить під сумнів його обґрунтованість та законність. Суд вирішив, що ВККСУ повинна повторно розглянути питання про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя, враховуючи правову оцінку, надану Верховним Судом у цьому рішенні.
Суд визнав протиправним та скасував рішення ВККСУ та зобов’язав комісію повторно розглянути питання щодо підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя.
Справа №990/301/25 від 25/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) про непідтвердження здатності позивача здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.
2. Суд скасував рішення ВККСУ, вказавши, що Комісія не надала належного обґрунтування, чому вона відхилила доводи позивача щодо його доходів та можливості здійснювати правочини з нерухомістю, не оцінила правочини з продажу майна позивача та його дружини, не надала оцінку можливості повернення кредитів, а також не встановила, хто саме набув майнові права на квартири та яке співвідношення фінансового внеску сторін. Суд підкреслив, що рішення Комісії має бути обґрунтованим, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та з дотриманням балансу між наслідками для прав особи та цілями рішення. Суд також зазначив, що Комісія не може приймати невмотивовані висновки, а несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Суд наголосив, що Комісія повинна була надати оцінку всім доказам, наданим позивачем, та обґрунтувати, чому вона відхиляє ці доводи.
3. Суд задовольнив позов, визнав протиправним та скасував рішення ВККСУ і зобов’язав Комісію повторно розглянути питання щодо підтвердження здатності позивача здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом у цьому рішенні.
Справа №440/16197/23 від 25/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Кременчуцької міської ради про затвердження змін до детального плану території, розташованої в Північному промвузлі міста Кременчука.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність рішення міської ради, оскільки голосування відбулося з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту міської ради, зокрема, голосування проводилось через мобільний додаток без належної ідентифікації депутатів та фіксації результатів голосування. Суд зазначив, що проведення пленарних засідань в дистанційному форматі в умовах воєнного стану є допустимим, але має забезпечувати ідентифікацію депутатів та фіксацію їх волевиявлення. Також, суд вказав на те, що голосування у мобільному додатку Rakuten Viber дозволяло депутатам висловити лише дві з чотирьох можливих позицій щодо проекту рішення «за» або «проти», без можливості висловити позицію «утримався» чи «не голосую». Суд не погодився з аргументами відповідача про те, що незначні порушення процедури не є підставою для скасування рішення, оскільки виявлені порушення були грубими та могли вплинути на результат голосування. Суд відхилив посилання відповідача на письмові заяви депутатів, які підтвердили свою участь у голосуванні, оскільки ідентифікація має відбуватися під час голосування, а не після нього.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінивши рішення судів попередніх інстанцій лише в частині мотивів задоволення позовних вимог, залишивши в силі рішення про визнання протиправним та нечинним рішення Кременчуцької міської ради.
Справа №440/11384/24 від 25/08/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності Пирятинської міської ради щодо невжиття заходів для набуття права власності на безхазяйну греблю та зобов’язання вчинити дії для набуття права власності на неї.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, вказавши, що для визнання майна безхазяйним необхідно встановити відсутність власника або його невідомість, проте у даній справі встановлено, що земельна ділянка, на якій розташована гребля, є у державній власності, а сама гребля є невід’ємною частиною автомобільної дороги загального користування місцевого значення, яка також є державною власністю. Суд зазначив, що органи місцевого самоврядування мають повноваження щодо вирішення питань у сфері управління майном комунальної власності, і що водні об’єкти є важливими для екосистеми, а гідротехнічні споруди мають забезпечувати безпеку та охорону водних ресурсів. Суд також врахував, що оформлення права комунальної власності на гідротехнічні споруди можливе лише після передачі земельної ділянки у комунальну власність. Враховуючи, що гребля не є безхазяйним майном, а розташована на державній землі та є частиною державного майна, відсутні підстави для зобов’язання міської ради вчиняти дії щодо її взяття на облік як безхазяйної.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши відмову в задоволенні позову про визнання бездіяльності міської ради та зобов’язання вчинити дії щодо набуття права власності на греблю.
Справа №824/159/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є заява про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення коштів.
2. У вступній та резолютивній частинах постанови відсутні аргументи суду. Тому, я не можу надати інформацію про аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення.
3. Верховний Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду без змін.
Справа №404/8076/24 від 22/08/2025
1. Предметом спору є заява ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 у зв’язку з домашнім насильством.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, частково задовольнив заяву, видавши обмежувальний припис на один місяць, враховуючи доведеність фактів психологічного та фізичного насильства з боку ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 та їхньої дитини, а також ризики продовження такого насильства. Суди взяли до уваги покази, висновки психологів, звернення до поліції та відеозаписи інцидентів, встановивши, що дії ОСОБА_3 створюють загрозу для безпеки ОСОБА_1 та дитини. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, спрямованим на захист постраждалих осіб та запобігання насильству, а не покаранням. Суд також врахував, що втручання в права кривдника є пропорційним, оскільки спрямоване на забезпечення безпеки постраждалої особи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/48225/23 від 25/08/2025
Предметом спору є оскарження дій Київського національного університету імені Тараса Шевченка та його ректора щодо невиконання умов договору про підготовку в аспірантурі за державним замовленням.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спір виник з приватноправових відносин, оскільки позивач оскаржує невиконання умов договору про навчання в аспірантурі, що є майновою вимогою, а університет, хоч і реалізує публічні інтереси, не є суб’єктом владних повноважень у розумінні КАС України. Суд зазначив, що адміністративний суд не має повноважень встановлювати факти дотримання або порушення умов договору, а також застосовувати наслідки порушення зобов’язань, якщо це не пов’язано з правомірністю дій суб’єкта владних повноважень. Також, суд відхилив посилання скаржника на те, що університет підпорядкований Міністерству освіти і науки України, оскільки це не змінює його статусу та не наділяє публічно-владними функціями. Крім того, суд визнав безпідставними посилання на інші рішення Верховного Суду, оскільки вони стосуються інших правовідносин, зокрема, спорів з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти або Міністерством освіти і науки України.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
