СПРАВА B.A. ПРОТИ ІСЛАНДІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі B.A. проти Ісландії, що стосується ймовірного неналежного розслідування скарг заявниці на домашнє насильство та сексуальне насильство, а також гендерної дискримінації у розгляді таких справ. Заявниця стверджувала, що ісландська влада не змогла захистити її та ефективно розслідувати її скарги, порушивши статті 3 та 8 Конвенції, як окремо, так і в поєднанні зі статтею 14. Суд не встановив порушення статей 3 та 8, підкресливши, що розслідування досягло необхідного порогу ефективності. Крім того, Суд не встановив порушення статті 14, зазначивши, що заявниця не надала достатньо доказів структурної упередженості або непропорційного впливу, щоб перекласти тягар доведення на державу, враховуючи різні законодавчі та політичні заходи, прийняті для боротьби з сексуальним та домашнім насильством в Ісландії. Суд визнав складнощі у переслідуванні справ про домашнє насильство, але не виявив системних недоліків у правовій базі чи методах розслідування.
Рішення структуровано наступним чином: Воно починається зі вступу, в якому викладено суть справи, за яким йде детальний виклад фактів, включаючи заяви заявниці про насильство, поліцейське розслідування та рішення національних органів влади. Потім у рішенні представлено відповідну національну правову базу, включаючи Конституцію Ісландії, положення Загального кримінального кодексу (ЗКК), що стосуються сексуального та фізичного насильства, положення про домашнє насильство та загальні положення, а також Закон про кримінальний процес та Закон про обмежувальні приписи та вилучення з дому. У ньому також згадуються відповідні документи Ради Європи та Організації Об’єднаних Націй. Потім Суд переходить до права, розглядаючи ймовірне порушення статей 3 та 8, а також статті 14 у поєднанні зі статтями 3 та 8, оцінюючи прийнятність та суть на основі подань як заявниці, так і уряду. Рішення завершується висновками Суду, який не встановив порушення згаданих статей. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями в наданому тексті.
Основними положеннями цього рішення, які можуть бути важливими для його використання, є підтвердження Судом позитивних зобов’язань держави у справах про домашнє насильство, які включають встановлення законодавчої та нормативної бази захисту, оперативне реагування на повідомлення про домашнє насильство та проведення ефективного розслідування таких заяв. Суд також уточнив, що, хоча Стамбульська конвенція вимагає криміналізації домашнього насильства, вона не передбачає конкретних окремих складів злочинів, що дозволяє гнучкість у законодавчих підходах. Крім того, в рішенні наголошується, що одних лише статистичних розбіжностей недостатньо для встановлення дискримінації, і що для prima facie справи потрібні докази структурної упередженості або непропорційного впливу.
СПРАВА “ФТІТІ ПРОТИ ГРЕЦІЇ”
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі *Ftiti v. Greece*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Греція порушила статтю 2 Протоколу № 7 до Конвенції, яка гарантує право на перегляд кримінального обвинувального вироку судом вищої інстанції. Порушення сталося через надмірну затримку розгляду апеляції заявника на його обвинувальний вирок, що зробило її неефективною. На час розгляду апеляції пан Фтіті вже відбув мінімальний термін покарання, був умовно звільнений та висланий з Греції, що унеможливило ефективний розгляд будь-яких недоліків у первинному судовому розгляді.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає суть справи: ефективність права заявника на апеляцію.
* **Факти:** Детально описує арешт заявника, засудження за крадіжку з обтяжуючими обставинами, вирок до сімнадцяти років позбавлення волі та штраф у розмірі 1000 євро, його подальшу апеляцію, умовне звільнення та остаточну депортацію до Тунісу. Підкреслюються затримки в призначенні слухання апеляції та обставини, які призвели до відхилення апеляції через відсутність заявника.
* **Відповідна правова база та практика:** Посилається на грецьке законодавство щодо призупиняючої дії апеляцій та умов, за яких може бути подано клопотання про призупинення виконання вироку.
* **Право:**
* **Імовірне порушення статті 2 Протоколу № 7:** Представляє скаргу заявника щодо порушення його права на апеляцію.
* **Прийнятність:** Розглядає аргументи уряду про те, що заявник не вичерпав внутрішні засоби захисту та втратив статус жертви. Суд відхиляє заперечення уряду щодо невичерпання внутрішніх засобів захисту, вважаючи, що уряд не продемонстрував, що клопотання про призупинення виконання вироку було б ефективним засобом захисту. Суд об’єднує заперечення щодо втрати статусу жертви з розглядом справи по суті.
* **Суть справи:** Розглядає суть скарги заявника, враховуючи, чи зробив затриманий розгляд його апеляції її неефективною. Суд повторює загальні принципи щодо права на апеляцію, включаючи необхідність того, щоб апеляція була ефективною та забезпечувала засоби виправлення недоліків у первинному судовому розгляді.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Обговорює вимогу заявника щодо справедливої сатисфакції, включаючи нематеріальну шкоду та клопотання про поновлення провадження. Суд присуджує заявнику 7000 євро відшкодування нематеріальної шкоди.
* **Резолютивна частина:**
* Оголошує заяву прийнятною.
* Встановлює наявність порушення статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції.
* Зобов’язує державу-відповідача виплатити заявнику 7000 євро відшкодування нематеріальної шкоди.
* Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Право на ефективну апеляцію:** Рішення підкреслює, що право на апеляцію має бути практичним та ефективним, а не теоретичним. Затримки, які підривають мету апеляції, можуть становити порушення.
* **Призупиняюча дія апеляцій:** Хоча відсутність призупиняючої дії виконання вироку не є порушенням як таким, це стає проблематичним, коли процес апеляції надмірно затримується, і особа вже відбула значну частину свого покарання.
* **Відповідальність держави:** Держава несе відповідальність за забезпечення своєчасного призначення та проведення апеляційних слухань. Затримки, спричинені діями органів влади, можуть сприяти встановленню факту порушення.
* **Статус жертви:** Навіть якщо особа відбула покарання або була звільнена, вона все ще може зберігати статус жертви, якщо процес апеляції був неефективним у виправленні недоліків у первинному судовому розгляді.
Це рішення підкреслює важливість своєчасного та ефективного процесу апеляції у кримінальному провадженні, забезпечуючи особам реальну можливість перегляду їхніх обвинувальних вироків судом вищої інстанції.
СПРАВА КРОІ ТА НОЦКА ПРОТИ АЛБАНІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Кроі та Ноцка проти Албанії, що стосується неупередженості Конституційного суду Албанії. Заявники скаржилися, що їхнє право на неупереджений суд було порушено, оскільки троє суддів, які раніше ухвалили рішення у їхній справі у Верховному суді, також брали участь у провадженні Конституційного суду. ЄСПЛ встановив, що участь цих суддів викликала об’єктивно обґрунтовані побоювання щодо відсутності неупередженості, оскільки вони, по суті, вирішували, чи їхні власні попередні рішення сприяли порушенню конституційних прав заявників. Суд наголосив, що правосуддя має не тільки здійснюватися, а й мати вигляд здійсненого, і обставини справи виправдовують встановлення порушення статті 6 § 1 Конвенції. ЄСПЛ також зазначив структурні недоліки у своєчасному заповненні вакансій у складі Конституційного суду, що призвело до розгляду справи неповною колегією.
Рішення починається зі вступу, в якому викладається предмет справи, за яким слідує детальний виклад фактів, включаючи процес реституції майна, юридичні оскарження та склад Конституційного суду. Далі представлено відповідну національну правову базу та практику, включаючи статті з Конституції Албанії, Закону про Конституційний суд та Цивільного процесуального кодексу. Потім Суд оцінює прийнятність скарги, приєднуючи заперечення Уряду щодо неможливості заявників вимагати відвід до суті справи. Розділ щодо суті включає подання сторін та оцінку Суду, зосереджуючись на неупередженості суду, відводі суддів та кворумі Конституційного суду. Рішення завершується застосуванням статті 41 Конвенції, в якій розглядаються питання відшкодування збитків та витрат, і в остаточному підсумку зобов’язує Албанію виплатити заявникам компенсацію та дозволити поновити провадження в Конституційному суді.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються оцінки неупередженості, коли судді беруть участь у різних стадіях однієї й тієї ж справи. ЄСПЛ наголосив на важливості об’єктивної неупередженості та необхідності уникати навіть видимості упередженості. Суд також підкреслив важливість національних процедур забезпечення неупередженості, таких як правила, що регулюють відвід суддів. Крім того, рішення підкреслює важливість повноцінного функціонування Конституційного суду та викликає занепокоєння щодо одночасного призначення кількох суддів з Верховного суду до Конституційного суду, що може перешкоджати прийняттю рішень у випадках виникнення питань неупередженості.
СПРАВА M.A. ПРОТИ ІСЛАНДІЇ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі M.A. проти Ісландії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Ісландію винною у порушенні статті 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) через неефективне розслідування скарг M.A. на домашнє насильство з боку її колишнього хлопця. Розслідування страждало від затримок та адміністративної плутанини, що призвело до закінчення терміну позовної давності за передбачувані напади. Однак Суд не встановив порушення статті 14 (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтями 3 та 8, оскільки заявниця не надала достатніх доказів гендерної дискримінації у розгляді справ про домашнє насильство в Ісландії.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає предмет справи: передбачуване неефективне розслідування домашнього насильства та гендерної дискримінації.
* **Факти:** Детально описує скарги заявниці на фізичне насильство та погрози з боку її колишнього хлопця, поліцейське розслідування та рішення національних органів влади. Підкреслюються затримки в опитуванні ймовірного злочинця, що призвело до закінчення терміну позовної давності за напади.
* **Відповідна правова база:** Описує ісландські закони, що стосуються нападу, домашнього насильства та кримінальної процедури, а також відповідні документи Ради Європи та Організації Об’єднаних Націй.
* **Заявлене порушення статей 3 та 8:** Розглядає твердження заявниці про те, що влада не провела ефективного розслідування її звинувачень у жорстокому поводженні. Суд встановив порушення статті 8 через затримки та адміністративну плутанину в розслідуванні.
* **Заявлене порушення статті 14:** Розглядає скаргу заявниці на гендерну дискримінацію. Суд не встановив порушення, заявивши, що заявниця не надала достатніх доказів структурного упередження або непропорційного впливу.
* **Застосування статті 41:** Обговорює справедливу сатисфакцію, присуджуючи заявниці 7500 євро за нематеріальну шкоду, але відхиляє вимоги щодо матеріальної шкоди та витрат і видатків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Позитивні зобов’язання держави:** Рішення підкреслює позитивне зобов’язання держави захищати осіб від домашнього насильства, включаючи створення законодавчої та нормативної бази, оперативне реагування на повідомлення про домашнє насильство та проведення ефективного розслідування.
* **Ефективне розслідування:** Рішення наголошує на тому, що розслідування звинувачень у домашньому насильстві мають бути оперативними та ретельними. Затримки та адміністративна плутанина можуть призвести до порушення статті 8, особливо коли вони призводять до закінчення строків давності.
* **Тягар доказування у справах про дискримінацію:** Рішення роз’яснює тягар доказування у справах про дискримінацію, зазначаючи, що заявник повинен надати prima facie докази структурного упередження або непропорційного впливу, щоб перекласти тягар доказування на державу.
* **Проблеми з доказами у справах про домашнє насильство:** Суд визнає проблеми з доказами у справах про домашнє насильство, особливо коли інциденти відбуваються в приватних умовах без свідків. Однак він наголошує, що ці проблеми не звільняють владу від її зобов’язання проводити ефективне розслідування.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА “ВЕРВЕЛЕ ПРОТИ ГРЕЦІЇ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Вервеле проти Греції”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив, що Греція порушила статтю 6 § 1 (право на справедливий суд протягом розумного строку) і статтю 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції. Справа стосувалася надмірної тривалості цивільного провадження, пов’язаного з трудовим спором заявника, та неефективності національного засобу правового захисту (Закон № 4239/2014), призначеного для компенсації таких затримок. Суд розкритикував “фрагментацію” провадження, коли засоби правового захисту повинні були застосовуватися на кожному рівні юрисдикції, що унеможливлювало всебічну оцінку загальної затримки. Він також встановив, що тлумачення національними судами критеріїв “розумного строку” не відповідає стандартам Суду, а присуджена компенсація часто була неадекватною, особливо після врахування витрат, понесених заявником.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ і факти:** У рішенні викладено передісторію справи, включаючи початкову вимогу заявника до лікарні щодо несплачених надбавок до заробітної плати, різні апеляції та затримки у провадженні, а також відповідні національні закони, що стосуються строків позовної давності, строків у трудових спорах і компенсації за надмірну тривалість провадження.
* **Відповідна нормативно-правова база та практика:** У цьому розділі детально описано відповідні грецькі закони, включаючи Законодавчий декрет № 496/1974, Закон № 4239/2014 про справедливу сатисфакцію за надмірну тривалість провадження, а також закони про правову допомогу для громадян з низьким рівнем доходу. У ньому також згадуються попередні пілотні рішення Суду щодо питання тривалості провадження в Греції.
* **Практика національних судів:** У рішенні проаналізовано рішення грецьких судів щодо позовів про справедливу сатисфакцію, висвітлено випадки, коли компенсація була присуджена, і випадки, коли позови були відхилені. У ньому вказується на непослідовність у застосуванні критеріїв оцінки тривалості провадження.
* **Статистична та інша інформація:** Рішення містить статистичні дані зі звіту про оцінку CEPEJ та інформаційного табло ЄС у сфері юстиції, що свідчать про низькі показники Греції щодо коефіцієнтів завершення справ і часу вирішення цивільних і комерційних справ.
* **Право:** У цьому розділі представлені скарги заявника за статтею 6 § 1 і статтею 13 Конвенції, аргументи Уряду та оцінка Суду.
* **Прийнятність:** Суд оголошує скарги прийнятними, приєднуючи заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів правового захисту до суті скарги за статтею 13.
* **Суть справи:** Суд розглядає ймовірне порушення статті 13 у поєднанні зі статтею 6 § 1, зосереджуючись на “фрагментації” провадження, критеріях оцінки “розумного строку”, присудженій компенсації та понесених витратах. Він доходить висновку, що національний засіб правового захисту є неефективним.
* **Порушення статті 6 § 1:** Суд аналізує тривалість провадження, складність справи, поведінку заявника та органів влади та доходить висновку, що було порушення статті 6 § 1.
* **Застосування статті 41:** Суд розглядає вимогу заявника про справедливу сатисфакцію, відхиляючи вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, але присуджуючи 11 000 євро за моральну шкоду та 240 євро за витрати та видатки.
3. **Основні положення для використання:**
* У рішенні підкреслюється важливість засобу правового захисту, який дозволяє провести всебічну оцінку загальної тривалості провадження, а не вимагає подання окремих позовів на кожному рівні юрисдикції.
* У ньому наголошується, що тлумачення національними судами критеріїв “розумного строку” має відповідати прецедентній практиці Суду, враховуючи такі фактори, як складність справи, поведінка сторін і органів влади, а також те, що було поставлено на карту для заявника.
* У рішенні підкреслюється, що компенсація, присуджена за надмірну тривалість провадження, має бути адекватною і не нівелюватися витратами, понесеними на пред’явлення позову.
* Суд повторює, що держави зобов’язані організовувати свої судові системи таким чином, щоб забезпечити розгляд справ протягом розумного строку, і що хронічне перевантаження справами не може виправдовувати надмірні затримки.
**** Це рішення має наслідки для України, оскільки підкреслює важливість забезпечення ефективних засобів правового захисту у разі порушень права на справедливий суд протягом розумного строку, особливо в контексті триваючих судових оскаржень і потенційних затримок у судовій системі.
СПРАВА “АТАНАСІЄ РІСТІЧ ПРОТИ СЕРБІЇ”
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Атанасіє Рістіч проти Сербії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Сербія порушила права пана Атанасіє Рістіча за статтею 5 Європейської конвенції з прав людини через його незаконний арешт і затримання. Рістіча було заарештовано, затримано в лікарні та піддано медичному втручанню після того, як він проковтнув наркотики, щоб уникнути виявлення поліцією. Суд наголосив, що не було жодного запису про його арешт, його не було поінформовано про причини арешту, його не було оперативно доставлено до суду, і він не мав можливості оскаржити законність свого затримання. Суд відхилив його скаргу щодо нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження за статтею 3, визнавши недостатньо доказів жорстокого поводження.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко представляє справу, заявника та статті Конвенції, що розглядаються.
* **Факти:** Детально описує події, що призвели до подання заяви, включаючи арешт заявника, затримання в лікарні, медичне втручання, кримінальне провадження проти нього та його скаргу до Конституційного суду Сербії.
* **Право:**
* **Попередні зауваження:** Розглядає заперечення Уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, яке Суд відхиляє.
* **Імовірне порушення статті 3:** Розглядає скаргу заявника на нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження, зрештою визнаючи її неприйнятною через відсутність доказів.
* **Імовірне порушення статті 5:** Зосереджується на суті справи, розглядаючи незаконність затримання заявника. Посилається на відповідні частини статті 5, оцінює аргументи обох сторін і робить висновок, що були порушення статті 5 §§ 1, 2, 3 і 4.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків і витрат. Суд присуджує заявнику компенсацію за моральну шкоду та судові витрати.
* **Резолютивна частина:** Завершується рішенням Суду, оголошуючи частини заяви прийнятними/неприйнятними, стверджуючи, що було порушення статті 5, і визначаючи компенсацію, яку має виплатити Сербія.
3. **Основні положення та значення:**
* **Порушення статті 5:** Основним висновком є порушення права на свободу та особисту недоторканність. Суд підкреслює важливість належного обліку арештів, інформування осіб про причини їх арешту та забезпечення оперативного доступу до судового перегляду затримання.
* **Невизнане затримання:** Суд наголошує, що відсутність запису про арешт є “найсерйознішим недоліком” і “грубим порушенням” статті 5 § 1.
* **Інформування про причини арешту:** Рішення підкреслює, що інформування особи про причини її арешту є фундаментальною гарантією, що дозволяє їй оскаржити законність її затримання.
* **Судовий контроль за затриманням:** Суд підтверджує, що судовий контроль за втручанням у право особи на свободу є істотною ознакою статті 5 § 3.
* **Право на судовий перегляд:** Рішення підкреслює, що особи, позбавлені волі, повинні мати можливість звернутися до суду для перегляду законності їх затримання.
Це рішення підкреслює важливість процесуальних гарантій у справах про арешт і затримання, особливо необхідність чітких записів, оперативного інформування та доступу до судового перегляду для запобігання свавільному позбавленню волі.
СПРАВА G.R.N. проти РУМУНІЇ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі G.R.N. проти Румунії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Румунію винною у порушенні статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неефективне розслідування домашнього насильства щодо заявника, G.R.N., якому на момент інциденту було 15 років і який мав психомоторну інвалідність. Суд підкреслив, що розслідування, яке тривало понад п’ять років і двічі поновлювалося через недоліки, не було ні швидким, ні ретельним, особливо враховуючи вразливість заявника як дитини з інвалідністю. Суд наголосив на контрасті між тривалим розслідуванням і власною методологією румунського уряду, яка надає пріоритет і прискорює розгляд справ, що стосуються дітей-жертв. В результаті Суд присудив заявнику 20 000 євро відшкодування моральної шкоди та 500 євро відшкодування витрат і зборів.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Справа стосується неефективності кримінального розслідування домашнього насильства, вчиненого щодо заявника, 15-річного підлітка з психомоторною інвалідністю.
* **Факти:** Заявник стверджував, що в лютому 2017 року його побив партнер матері, внаслідок чого він отримав перелом носової кістки. Було подано кримінальну скаргу та розпочато розслідування, яке неодноразово припинялося через відсутність доказів, незважаючи на судово-медичні докази травми.
* **Оцінка Суду:** Суд розглянув справу за статтею 3 Конвенції, зосередившись на обов’язку держави захищати осіб від жорстокого поводження. Він встановив, що розслідування було надмірно тривалим і позначене значними затримками та недоліками, не відповідаючи необхідній ретельності у справах, що стосуються дітей-жертв.
* **Застосування статті 41:** Суд розглянув вимоги заявника щодо відшкодування збитків і витрат, присудивши 20 000 євро відшкодування моральної шкоди та 500 євро відшкодування витрат і зборів.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 3:** Основним висновком є порушення статті 3 Конвенції, що підкреслює неспроможність держави провести швидке та ефективне розслідування заяв про домашнє насильство щодо вразливої дитини.
* **Позитивне зобов’язання:** Рішення підтверджує позитивне зобов’язання держави вживати заходів для захисту осіб від жорстокого поводження, в тому числі вчиненого приватними особами, і проводити ретельні розслідування таких заяв.
* **Ретельність і оперативність:** Суд наголосив на важливості ретельності та оперативності в розслідуваннях, особливо коли йдеться про вразливих жертв, таких як діти з інвалідністю.
* **Вплив затримок:** Рішення підкреслює, як затримки та недоліки в розслідуваннях можуть підірвати їх ефективність і порушити зобов’язання держави за Конвенцією.
Це рішення підкреслює важливість швидких і ретельних розслідувань у справах про домашнє насильство, особливо коли йдеться про вразливих осіб, і слугує нагадуванням про обов’язок держави захищати своїх громадян від жорстокого поводження.
СПРАВА GÜNGÖRAY проти TÜRKIYE
Це рішення стосується справи пана Юсуфа Гюнгьорая проти Türkiye, зосереджуючись на умовах його тримання під вартою з огляду на його проблеми зі здоров’ям, зокрема астму та діабет. Заявник скаржився на утримання в камері з курцями у в’язниці типу L у Сіліврі, що, за його словами, погіршило його астму. Його прохання про переведення до камери для некурящих або менш переповненої камери було відхилено адміністрацією в’язниці та суддею з питань виконання покарань, з посиланням на заходи щодо COVID-19 та статус заявника як в’язня. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Türkiye порушила статтю 3 Конвенції, яка забороняє нелюдське або принизливе поводження.
Рішення структуровано навколо скарги заявника щодо статті 3 Конвенції. У ньому розглядається прийнятність заяви, враховуючи аргумент турецького уряду про невичерпання внутрішніх засобів правового захисту, який Суд відхилив. Потім Суд оцінює суть справи, розглядаючи, чи було належним чином забезпечено здоров’я заявника під час його тримання під вартою, враховуючи його вплив пасивного куріння. У рішенні містяться посилання на попередню практику щодо умов тримання під вартою в’язнів із проблемами зі здоров’ям та зобов’язання держави захищати їх від шкідливих наслідків, таких як пасивне куріння.
Найважливішим положенням цього рішення є висновок про те, що подальше утримання заявника в камері з курцями, незважаючи на його відомий стан здоров’я та медичні рекомендації, становило принизливе поводження, що порушує статтю 3 Конвенції. Суд наголосив, що адміністрація в’язниці не вжила належних заходів для забезпечення здоров’я та благополуччя заявника, незважаючи на те, що їй було відомо про його стан та наявність непереповненої камери для некурящих. Це підкреслює відповідальність держави за захист здоров’я в’язнів, особливо тих, хто має попередні захворювання, та за реагування на медичні рекомендації.
СПРАВА PÂRVU ТА ІНШІ ПРОТИ РУМУНІЇ
Це рішення стосується справи, порушеної батьками та братом пана Соріна Пирву, який був смертельно поранений поліцейським у Румунії в 2009 році під час операції з виконання європейського ордеру на арешт. Заявники стверджували, що влада несе відповідальність за смерть пана Пирву і що подальше розслідування було неефективним. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув справу за статтею 2 Конвенції (право на життя). Суд встановив, що внутрішнє розслідування смерті пана Пирву дійсно було неефективним через його неспішність і недостатню ретельність, зазначивши численні судові рішення, які повертали справу до прокуратури через прогалини в розслідуванні. Зрештою, ЄСПЛ дійшов висновку, що мало місце порушення статті 2 Конвенції, як у її матеріальному, так і в процесуальному аспектах. Суд присудив заявникам 50 000 євро відшкодування моральної шкоди.
Рішення починається з викладу предмету справи, детального опису фактичних обставин, включаючи застрелення пана Пирву та подальше кримінальне розслідування. Потім представлено вимоги заявників за статтями 2 та 6 § 1 Конвенції, зокрема зосереджено увагу на відповідальності влади за вбивство та ефективності розслідування. В оцінці Суду розглядається передбачуване порушення статті 2, спочатку розглядається питання прийнятності заяви. Тут Суд відхиляє попередні заперечення Уряду, включаючи аргумент про те, що заява по суті є ідентичною попередній, поданій вдовою пана Пирву, і що її було подано з порушенням шестимісячного строку. Далі рішення переходить до суті справи, посилаючись на загальні принципи щодо права на життя в поліцейських операціях і наголошуючи на недоліках внутрішнього розслідування. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, і присуджує заявникам компенсацію за моральну шкоду.
Найважливішим положенням цього рішення є встановлення порушення статті 2 Конвенції, як у її матеріальному, так і в процесуальному аспектах. Це підтверджує, що румунська влада не виконала свій обов’язок захистити життя пана Пирву та провести ефективне розслідування його смерті. Акцент Суду на відсутності оперативності та ретельності у внутрішньому розслідуванні, незважаючи на численні судові рішення, що підкреслюють недоліки, є важливим моментом для майбутніх справ, що стосуються відповідальності держави за смерть та необхідності ефективних розслідувань.
СПРАВА RUTKAUSKAS ПРОТИ ЛИТВИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Rutkauskas проти Литви, що стосувалася Свідка Єгови, який відмовився від військової служби через свої релігійні переконання. Прохання заявника про проходження альтернативної цивільної служби було проігноровано, і він не був звільнений від обов’язкової військової служби. ЄСПЛ встановив, що Литва порушила статтю 9 Конвенції (свобода думки, совісті та релігії), не зумівши досягти справедливого балансу між інтересами суспільства та правом особи на відмову від військової служби за переконаннями. Суд відхилив клопотання уряду про виключення справи зі списку та оголосив заяву прийнятною. Він присудив заявнику 1000 євро на відшкодування витрат і видатків, але постановив, що встановлення порушення є достатньою компенсацією за нематеріальну шкоду.
Рішення починається з викладу фактів справи, включаючи релігійні переконання заявника, його відмову від військової служби та провадження у національних судах. Далі в ньому розглядається клопотання уряду про виключення заяви зі списку справ, яке Суд відхиляє. Рішення продовжується оцінкою прийнятності заяви, а потім розглядаються аргументи по суті справи відповідно до статті 9 Конвенції. Суд посилається на свою попередню судову практику, зокрема на справу Телятніков проти Литви, яка стосувалася подібних питань. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику відшкодування витрат і видатків, але вважаючи, що самого лише встановлення порушення є достатньою компенсацією за нематеріальну шкоду. Структура є стандартною для рішень ЄСПЛ, дотримуючись логічної послідовності від фактів і процедури до правового аналізу та висновків.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження права на відмову від військової служби за переконаннями відповідно до статті 9 Конвенції. Суд підкреслює, що держави повинні надавати альтернативні варіанти цивільної служби, які не є нерозривно пов’язаними з військовою службою. Це рішення підкріплює принципи, встановлені в попередній судовій практиці, такі як Баятян проти Вірменії та Телятніков проти Литви, і підкреслює важливість врахування глибоких переконань особи в контексті обов’язкової військової служби.
