Справа №914/664/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування щодо вилучення земельної ділянки з користування державного підприємства та передачі її у приватну власність, а також усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою природно-заповідного фонду.
2. Суд касаційної інстанції вказує на те, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не дослідили правовий статус спірної земельної ділянки, її цільове призначення, а також чи знаходиться вона в межах лісового заказника. Суди не перевірили, чи відноситься спірна ділянка до особливо цінних земель, щодо яких встановлено особливу процедуру вилучення та передачі у приватну власність. Також, суди не оцінили належним чином висновки експертів, на які посилалися у своїх рішеннях. Суд наголошує, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а має базуватися на повно та всебічно встановлених обставинах, підтверджених доказами. Суд зазначає, що у спорах щодо земель природно-заповідного фонду держава може втручатися у право мирного володіння приватних осіб, захищаючи загальні інтереси у безпечному довкіллі та використанні власності не на шкоду суспільству.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №922/2140/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним іпотечного договору, укладеного між двома товариствами, як такого, що має ознаки фраудаторності.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали іпотечний договір недійсним, оскільки він був укладений після відкриття судового провадження щодо розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка стала предметом іпотеки. Суди встановили, що обидві сторони іпотечного договору є пов’язаними особами з одним і тим же засновником, бенефіціаром та керівником, що свідчить про узгодженість їхніх дій. Крім того, фінансова допомога, надана однією компанією іншій, була безвідсотковою, що вказує на відсутність економічного обґрунтування. Суди також врахували, що укладення іпотечного договору унеможливлює виконання рішення суду про повернення земельної ділянки у комунальну власність, оскільки іпотека має пріоритет над іншими зобов’язаннями. На основі цих обставин суди дійшли висновку, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми правами на шкоду інтересам територіальної громади, і визнали договір недійсним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтримавши визнання недійсним іпотечного договору.
Справа №916/2621/24 від 18/08/2025
1. Спір у цій справі стосується правомірності повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву третьої особи, оскільки вимоги третьої особи не стосуються того ж самого предмета спору, що й первісний позов. Суд зазначив, що предметом спору за первісним позовом є право на частку у статутному капіталі, яка раніше належала одній особі, тоді як предметом спору за позовом третьої особи є частка, яка належала іншій особі. Верховний Суд підкреслив, що для спільного розгляду вимог позивача та третьої особи необхідна єдність предмета спору або його частини, а в даному випадку предмети спору є різними. Суд також вказав, що третя особа може звернутися з окремим позовом для захисту своїх прав, якщо вважає їх порушеними.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/2591/19 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення міської ради про приватизацію комунального майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу цього майна та повернення майна територіальній громаді.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційні скарги, виходячи з наступного:
* Прокурор мав право представляти інтереси держави в суді, оскільки міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяла всупереч інтересам територіальної громади.
* Вимога про визнання незаконним рішення міської ради є неефективним способом захисту, оскільки рішення вже виконано шляхом укладення договору купівлі-продажу.
* Викуп комунального майна орендарем можливий лише за умови здійснення ним невід’ємних поліпшень орендованого майна на суму не менше 25% його ринкової вартості, чого в даному випадку не було встановлено.
* Договір купівлі-продажу, укладений з порушенням вимог законодавства про приватизацію, є недійсним.
* Повернення майна територіальній громаді є належним способом захисту її права власності.
3. Суд скасував рішення апеляційного суду в частині визнання незаконним рішення міської ради та скасування державної реєстрації, а в іншій частині (визнання недійсним договору та повернення майна) залишив рішення апеляційного суду без змін.
Справа №914/2265/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними додаткових угод до договору позички транспортного засобу.
2. На жаль, в наданій витягу з постанови відсутня мотивувальна частина, тому я не можу надати інформацію про аргументи суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №909/460/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є вимога Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» (ТОВ «Євротранстелеком») про встановлення земельного сервітуту для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю, що належить відповідачу, на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні позивача.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки між сторонами вже існують договірні відносини щодо експлуатації та обслуговування волоконно-оптичної лінії зв’язку на підставі Генеральної угоди та інших угод, і позивач не довів необхідності встановлення додаткового сервітуту для відповідача. Суд зазначив, що АТ «Укрзалізниця» не обґрунтувало неможливість задоволення потреб ТОВ «Євротранстелеком» іншим способом, ніж через встановлення сервітуту, враховуючи, що позивач самостійно здійснює експлуатацію та обслуговування лінії зв’язку. Крім того, суд вказав, що положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися земельною ділянкою, а позивач не звертався до уповноваженого органу для вирішення питання спірного земельного сервітуту. Суд також врахував, що ініціатором створення та побудови волоконно-оптичної лінії зв’язку було саме АТ «Укрзалізниця».
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №913/355/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у виправленні помилок у виконавчих документах, виданих цим же судом.
2. Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, вказавши, що положення Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) не обмежують право суду, який видав наказ, виправити власну помилку у виконавчому документі, а навпаки, передбачають таку можливість. Суд зазначив, що у цьому випадку накази були видані апеляційним судом на виконання його ж постанови, а не на виконання рішення суду першої інстанції, тому апеляційний суд діяв як суд, який ухвалив рішення. Верховний Суд підкреслив, що виправлення помилки у виконавчому документі є процесуальною дією суду, який видав цей документ, незалежно від його статусу (перша чи апеляційна інстанція).
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду для вирішення питання про виправлення помилок у виконавчих документах.
Справа №910/7898/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, яким Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України було зобов’язано припинити порушення антимонопольного законодавства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з судами попередніх інстанцій, які задовольнили скаргу Антимонопольного комітету України (АМКУ) на дії державного виконавця, мотивуючи це тим, що Міністерство не виконало рішення суду в повному обсязі, оскільки розірвання договору оренди, яке було підставою для закінчення виконавчого провадження, не усунуло порушення антимонопольного законодавства, встановлене рішенням АМКУ, а саме встановлення економічно необґрунтованого розміру орендної плати. Суд зазначив, що державний виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановлених виконавчим документом і законом, і в даному випадку, припинення порушення передбачало зміну умов договору оренди, а не його розірвання. Суд також вказав, що хоча посилання судів на Порядок контролю за виконанням рішень органів Комітету було помилковим, це не призвело до ухвалення незаконного рішення, оскільки суди правильно встановили факт невиконання судового рішення. Суд наголосив, що рішення АМКУ було чинним та обов’язковим до виконання, і саме невиконання цього рішення стало причиною звернення до суду. Суд відхилив аргументи Міністерства, які зводились до вимог, викладених у касаційній скарзі на рішення суду по суті спору, яким вже була надана належна оцінка.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №927/642/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, зокрема, щодо правомірності нарахування пені за порушення строків оплати.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які відмовили у стягненні пені, мотивуючи це тим, що нарахування пені призупинено на період воєнного стану згідно з постановою НКРЕКП №332. Верховний Суд підкреслив, що постанова НКРЕКП №332 стосується лише штрафних санкцій, нарахованих за період дії воєнного стану, і не поширюється на зобов’язання, які виникли до його початку. Суд зазначив, що попередні інстанції неправильно застосували норми матеріального права, не врахувавши висновки Верховного Суду у подібних справах, де було чітко вказано на відсутність підстав для розширеного тлумачення постанови НКРЕКП №332. Верховний Суд також послався на постанову об’єднаної палати Касаційного господарського суду, яка підтвердила, що дія норми про зупинення нарахування штрафних санкцій не має зворотної сили в часі. Враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов’язань за договором та правильність розрахунку пені, Верховний Суд вирішив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів та ухвалив нове рішення про задоволення позову щодо стягнення пені.
Справа №910/15229/24 від 19/08/2025
Предметом спору є стягнення 10 268 668,45 грн.
У рішенні Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу АТ “Укргазвидобування”, скасувавши рішення попередніх інстанцій. Суд не вказав конкретних мотивів скасування у наданій частині рішення, але, ймовірно, були виявлені порушення норм матеріального або процесуального права, які вплинули на законність і обґрунтованість судових рішень. Враховуючи, що справу передано на новий розгляд, можна припустити, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, або неправильно застосували законодавство. Новий розгляд передбачає повторне дослідження доказів та обставин справи з урахуванням вказівок касаційного суду. Таке рішення спрямоване на забезпечення справедливості та законності судового процесу. Відсутність конкретних мотивів у наданій частині ускладнює повний аналіз, але загальна тенденція вказує на необхідність більш ретельного розгляду справи.
Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №914/453/25 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою ТОВ «Комунальник 1» на ухвалу суду першої інстанції про відмову в поновленні строку на оскарження судового наказу.
2. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, зазначивши, що апеляційний суд правильно застосував норми процесуального права. Суд касаційної інстанції підкреслив, що отримання копії судового рішення в електронний кабінет особи є належним повідомленням про рішення суду, і посилання скаржника на неознайомлення з ухвалою через відсутність доступу до електронного кабінету не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки ТОВ «Комунальник 1» не надав доказів об’єктивних перешкод для своєчасного оскарження. Також, ВС зазначив, що викрадення комп’ютерів та блокування програм не є об’єктивною причиною, оскільки ці події відбулися ще до початку перебігу строку на оскарження. Суд касаційної інстанції вказав, що кожна сторона несе ризик, пов’язаний з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, і що поновлення строку є винятком із загального правила.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «Комунальник 1» без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №927/642/23 від 21/08/2025
Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості у розмірі 104 680 892,63 грн.
Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу, не погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні пені. Суд касаційної інстанції, ймовірно, переглянув застосування норм матеріального права щодо нарахування пені, можливо, врахувавши обставини, які не були належним чином оцінені попередніми судами. Можливо, суди попередніх інстанцій неправильно витлумачили умови договору або застосували положення законодавства, які не підлягали застосуванню у даному випадку. Також, можливо, були надані додаткові докази або аргументи, які вплинули на перегляд справи Верховним Судом. В результаті, Верховний Суд вирішив, що пеня у розмірі 30 935,91 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 30 935,91 грн пені та ухвалив нове рішення про задоволення позову в цій частині.
Справа №757/3634/23-ц від 21/08/2025
1. Предметом спору є вимога фермерського господарства до держави про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження в частині оскарження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ймовірно, через відсутність належного обґрунтування такої підстави скаржником. В іншій частині касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, що свідчить про відсутність порушень норм матеріального або процесуального права, які б могли призвести до скасування судових рішень. Відсутність позиції суду по суті спору, не дає змоги встановити обставини справи та аргументи сторін. Також, відсутність представника позивача в судовому засіданні може свідчити про його незацікавленість у результаті розгляду справи.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні касаційної скарги фермерського господарства.
Справа №910/16716/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з ДПЗД «Укрінтеренерго» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» 375 198 355,18 грн заборгованості за надання послуг з передачі електричної енергії.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі, мотивуючи це тим, що апеляційний суд неправильно застосував пункт 7 частини першої статті 228 ГПК України, який дозволяє зупиняти провадження у разі перегляду іншої справи у касаційному порядку, якщо правовідносини у справах є подібними. Суд касаційної інстанції вказав, що у справі, яка розглядається об’єднаною палатою, спір стосується періоду до прийняття постанови КМУ № 1364 та затвердження переліку територій, на яких ведуться бойові дії, а у даній справі – періоду після цих подій, тому правовідносини не є подібними. Верховний Суд підкреслив, що подібність правовідносин визначається насамперед змістом спірних правовідносин (обставинами, пов’язаними з правами й обов’язками сторін спору), а за необхідності – також їх суб’єктами й об’єктами. Суд також послався на власні попередні рішення, в яких вже робив аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних ситуаціях.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до апеляційної інстанції.
Справа №925/605/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» суми у розмірі 270 656 882,96 грн.
2. У цій справі Верховний Суд, задовольнивши касаційну скаргу АТ «ОГС «Черкасигаз», скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався Верховний Суд при прийнятті такого рішення, оскільки відсутня мотивувальна частина постанови. Зазвичай, касаційний суд скасовує рішення попередніх інстанцій, якщо виявляє порушення норм матеріального або процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору. Для з’ясування конкретних підстав скасування необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де викладено мотиви суду касаційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
Справа №991/1453/25 від 20/08/2025
Предметом спору у цій справі є позов прокурора про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме автомобіля «LAND ROVER RANGE ROVER VOQUE».
Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що прокурор довів наявність підстав для визнання автомобіля необґрунтованим активом, оскільки вартість майна явно перевищує законні доходи відповідача. Суд встановив, що відповідач не надав достатніх доказів на підтвердження законності джерел походження коштів, за які було придбано автомобіль. Також, суд врахував, що відповідач не спростував доводи прокурора щодо невідповідності його способу життя наявним доходам. Суд взяв до уваги всі представлені докази та аргументи сторін, оцінив їх у сукупності та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Рішення ґрунтується на аналізі фінансового стану відповідача та співставленні його доходів з вартістю придбаного майна.
Суд вирішив задовольнити позов прокурора та стягнути з відповідача в дохід держави вартість автомобіля у розмірі 3 290 400 гривень.
Справа №916/2660/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про завершення процедури погашення боргів фізичної особи та закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було завершено процедуру погашення боргів фізичної особи та закрито провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки керуючий реалізацією вжив усіх необхідних заходів для виявлення активів боржника, але їх виявилось недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Суд врахував, що боржник був мобілізований до ЗСУ, отримав поранення, втратив джерело доходу, а також те, що у нього відсутнє майно, за рахунок якого можна було б погасити борги. Суд також зазначив, що кредитором не було надано доказів неналежного виконання ліквідатором своїх обов’язків. Суд підкреслив, що Кодекс України з процедур банкрутства передбачає можливість звільнення фізичної особи від боргів після завершення процедури погашення боргів, якщо вимоги кредиторів не були задоволені через недостатність майна боржника. Суд вказав, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/1814/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що для поновлення договору оренди землі необхідна згода сторін щодо всіх істотних умов, включаючи розмір орендної плати та строк дії договору. Суд зазначив, що оскільки Ланнівська сільська рада запропонувала збільшити орендну плату, а ТОВ “Батьківщина” не висловило чіткої згоди на ці зміни, то сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору. Також, суд врахував, що ТОВ “Батьківщина” у проєкті додаткової угоди вказало про незмінність інших умов договору, що суперечить зміні розміру орендної плати. Суд підкреслив, що не може підміняти волю сторін і самостійно визначати істотні умови договору, оскільки це порушує принцип свободи договору. Суд також посилався на попередню практику Верховного Суду у подібних справах, де наголошувалося на необхідності досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов для поновлення договору оренди.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ТОВ “Батьківщина”.
Справа №910/10616/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з державного підприємства на користь приватного акціонерного товариства 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв’язку з простроченням виконання судових рішень у попередній справі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що наявність судового рішення про стягнення боргу не припиняє зобов’язань боржника і не звільняє його від відповідальності за прострочення. Суд також підкреслив, що моментом початку прострочення є наступний день після набрання судовим рішенням законної сили. Аргументи відповідача про необхідність застосування положень Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” були відхилені, оскільки у даному випадку підприємство добровільно виконало рішення суду, а не через механізм державного казначейства. Суд також зазначив, що інфляційні втрати можуть бути нараховані за неповний місяць прострочення, якщо він перевищує 15 днів. Нарахування 3% річних є мінімальним розміром, який не підлягає зменшенню. Суд також відхилив аргументи про сплив позовної давності, враховуючи продовження строків у зв’язку з карантином та воєнним станом.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №906/1145/23 від 12/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири та скасування державної реєстрації прав на неї, укладеного між районною парторганізацією Комуністичної партії України та Житомирським обласним благодійним фондом “Данко”.
2. Суд касаційної інстанції, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у подібній справі, дійшов висновку, що договір дарування є нікчемним, оскільки він порушує публічний порядок, оскільки був укладений після відкриття провадження у справі про заборону Комуністичної партії України, а керівник благодійного фонду був членом керівних органів партії. Суд зазначив, що належним способом захисту порушеного права держави є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Щодо позовної давності, суд погодився з висновками попередніх інстанцій, що позивач не пропустив строк, оскільки дізнався про існування договору після набрання чинності рішенням про заборону діяльності партії. Скасування державної реєстрації прав благодійного фонду призведе до повернення майна попередньому власнику, що необхідно для подальшої передачі майна державі. Суд також наголосив, що втручання держави у право власності є правомірним, оскільки воно пов’язане з протиправною діяльністю Комуністичної партії України.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині визнання недійсним договору дарування та відмовив у задоволенні цієї вимоги, але змінив рішення в частині скасування державної реєстрації прав, залишивши її в силі, але з іншою мотивацією.
Справа №909/692/24 від 21/08/2025
Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, скасування електронного аукціону та акта про реалізацію предмета іпотеки, а також визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
На жаль, в наданому уривку судового рішення відсутні аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення. Надано лише вступну та резолютивну частини. Тому я не можу надати інформацію про аргументи суду.
Суд постановив касаційну скаргу ТОВ “КГД-БУД” залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області та постанову Західного апеляційного господарського суду залишити без змін.
Справа №910/15229/24 від 19/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ “Укргазвидобування” на користь VOREX LLC заборгованості, пені та 3% річних, нарахованих у зв’язку з безпідставним застосуванням оперативно-господарської санкції за несвоєчасну поставку товару, зумовлену, як стверджує позивач, форс-мажорними обставинами.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, чи дійсно форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання зобов’язань позивачем в принципі, враховуючи, що поставка товару частково здійснювалася в період дії цих обставин. Суди не дослідили, чи були обставини надзвичайними та невідворотними, а також чи був причинно-наслідковий зв’язок між форс-мажором та неможливістю виконання зобов’язань. Крім того, суди не врахували доводи відповідача щодо невідповідності наданих позивачем сертифікатів умовам договору та не оцінили докази в їх сукупності, обмежившись формальним посиланням на сертифікати ТПП. Суд наголосив на необхідності врахування принципу недопустимості зловживання правом та на обов’язку суду забезпечити всебічний, повний та об’єктивний розгляд справи.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №924/681/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання укладеним договору оренди земельної ділянки між ФОП та міською радою.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову ФОП, виходячи з того, що договір оренди землі, укладений до 16.07.2020, може бути укладений на новий строк за процедурою, встановленою ст. 33 Закону України “Про оренду землі” в редакції після 16.07.2020, але не може поновлюватись шляхом укладення додаткової угоди. Суд врахував, що міська рада відмовила ФОП в укладенні договору оренди землі на новий строк через недотримання ним процедури, передбаченої ст. 33 Закону України “Про оренду землі”. Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду, зазначивши, що на час виникнення спірних правовідносин діяла нова редакція Закону України “Про оренду землі”, яка не передбачає можливості автоматичного поновлення договору оренди на тих самих умовах, як це було передбачено у попередній редакції. Суд також вказав на те, що ФОП не надав належних доказів розташування на спірній ділянці комунальної власності будівлі або споруди, що перебувають у його власності, а в проекті договору не зазначив істотну умову – орендну плату.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №906/878/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення відповідача з нежитлового приміщення, оскільки позивач вважає, що строк дії договору оренди закінчився і не був продовжений у встановленому законом порядку.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, наголосивши на тому, що для продовження договору оренди комунального майна після 1 липня 2020 року необхідно дотримуватися вимог Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Суд вказав, що орендар повинен був подати заяву про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення його строку дії, чого відповідачем зроблено не було. Суд підкреслив, що “мовчазна згода” або особливий статус орендаря не є підставою для продовження договору, якщо не виконані вимоги закону. Також, суд зазначив, що Постанова КМУ № 634 не має зворотної дії в часі. Суд також зазначив, що невиконання орендодавцем обов’язку повідомити орендаря про припинення договору не є підставою для автоматичної пролонгації, оскільки це не передбачено Законом № 157-ІХ.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову Звягельської міської ради щодо виселення Новоград-Волинської міської організації ветеранів з нежитлового приміщення.
Справа №920/601/22 від 12/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та витребування майна з незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір оренди є недійсним, оскільки його підписала особа, яка на момент підписання не мала відповідних повноважень, про що інша сторона договору повинна була знати, проявивши належну обачність і перевіривши інформацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Суд зазначив, що відомості з ЄДР є публічними та достовірними, і відповідач мав можливість перевірити наявність повноважень у особи, яка підписала договір від імені позивача. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій правомірно застосували наслідки недійсності правочину, зобов’язавши відповідача повернути нерухоме майно позивачу. Суд касаційної інстанції наголосив, що не може брати до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів, оскільки скаржник не обґрунтував наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК України.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №340/6369/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Управління поліції охорони щодо утримання в готовності захисної споруди цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що прокурор не мав права звертатися до суду в інтересах ДСНС та Голованівської РДА, оскільки ані Кодекс цивільного захисту, ані Закон “Про місцеві державні адміністрації” не надають ДСНС та РДА повноважень звертатися до суду з такими позовами. Суд зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави лише тоді, коли уповноважений орган влади не здійснює захист або робить це неналежно, але в даному випадку ДСНС не має законного права вимагати через суд приведення у готовність захисних споруд, а Голованівська РДА не має права звертатись з таким позовом. Суд підкреслив, що повноваження ДСНС звертатися до суду обмежені випадками застосування санкцій за порушення у сфері цивільного захисту. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, де було зазначено, що розширення повноважень ДСНС на звернення до суду потребує чіткої кореляції з положеннями закону, який би передбачав відповідний випадок.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №520/25875/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є відмова прокурора у відшкодуванні витрат свідку, пов’язаних з його викликом для допиту в кримінальному провадженні.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини виникли в межах кримінального провадження та регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), який гарантує право учасникам кримінального провадження, зокрема свідку, на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, в тому числі щодо відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання показань. Суд зазначив, що адміністративна юрисдикція не поширюється на справи, які мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства, і що надання відповіді на клопотання у формі листа, а не постанови, не змінює суті спору та не переводить його в площину адміністративного судочинства. Суд також послався на попередню правову позицію Верховного Суду у подібній справі, підкреслюючи, що процесуальні питання, пов’язані з кримінальним провадженням, регулюються нормами КПК України. Суд відхилив аргументи скаржника про неможливість оскарження відмови прокурора в порядку кримінального провадження, оскільки КПК України передбачає механізм оскарження таких рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/9003/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою податкового повідомлення-рішення, яким йому було нараховано податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) за земельні ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що контролюючий орган правомірно визначив МПЗ, враховуючи особливості розрахунку для земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена, а також правомірність нарахування податку за період, коли земельна ділянка перебувала у власності особи, незважаючи на наявність судового рішення про скасування права власності, яке не було своєчасно відображене у відповідних державних реєстрах. Суд також підкреслив, що сплата земельного податку, здійснена платником, була врахована при обрахунку мінімального податкового зобов’язання за відповідний період. Крім того, суд зазначив, що нарахування МПЗ за земельну ділянку, передану в оренду, було здійснено правомірно, враховуючи дату державної реєстрації права оренди. Суд касаційної інстанції підкреслив, що платники податків зобов’язані слідкувати за своєчасним внесенням змін до державних реєстрів, а відомості в реєстрах є достовірними, поки не буде внесено зміни.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність податкового повідомлення-рішення.
Справа №120/14874/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з фізичної особи на підставі податкових повідомлень-рішень.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви податковому органу, оскільки позов про стягнення податкового боргу було подано до суду до закінчення шестимісячного строку, протягом якого платник податків має право оскаржити податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник цей борг. Суд підкреслив, що згідно з процесуальним законодавством, контролюючий орган не може звертатися до суду з вимогою про стягнення коштів на підставі свого рішення до закінчення строку на оскарження цього рішення. Верховний Суд підтвердив, що він не відступав від своєї попередньої практики щодо застосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, згідно з якою позов про стягнення коштів, що ґрунтується на рішенні контролюючого органу, не може бути поданий до суду раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення. Суд також зазначив, що доводи скаржника про нерелевантність попередніх висновків Верховного Суду до цієї справи є необґрунтованими, оскільки одна з попередніх справ стосувалася саме стягнення податкового боргу на підставі податкових повідомлень-рішень. Велика Палата Верховного Суду підтримала усталену практику щодо строків оскарження рішень податкового органу, зокрема, шестимісячний строк, якщо платник податків не оскаржував рішення в досудовому порядку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №300/7035/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у виплаті щомісячної доплати до пенсії та обмеження максимального розміру пенсії при перерахунку.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу, вважаючи, що ордер адвоката, поданий в електронній формі через підсистему “Електронний суд” та підписаний електронним цифровим підписом, не є належним підтвердженням повноважень представника. Суд касаційної інстанції підкреслив, що такий ордер, скріплений електронним цифровим підписом, вважається підписаним і підтверджує повноваження адвоката. Суд також зазначив, що апеляційний суд мав можливість перевірити наявність повноважень представника, а не повертати скаргу. Крім того, Верховний Суд наголосив на необхідності сприяння плюралізму способів взаємодії між судами та учасниками процесу, особливо в умовах діджиталізації та воєнного стану. Суд врахував попередні правові позиції Верховного Суду щодо електронного підпису та підтвердження повноважень адвоката.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження апеляційного розгляду.
Справа №757/339/23-ц від 13/08/2025
1. Предметом спору є вимога про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок збройної агресії рф на тимчасово окупованій території України.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до рф щодо відшкодування шкоди, завданої суб’єктам підприємницької діяльності, та закрив провадження в цій частині, вказавши на господарську юрисдикцію спору. Щодо вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої знищенням житла, та моральної шкоди, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції через неналежну оцінку доказів судами попередніх інстанцій. Суд зазначив, що Україна не має юрисдикції на тимчасово окупованих територіях для гарантування прав і свобод громадян, а відповідальність за порушення прав цивільного населення покладається на рф як державу-окупанта. Суд також наголосив, що судовий імунітет рф не підлягає застосуванню, враховуючи порушення нею суверенітету України та вчинення актів агресії.
3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо відшкодування шкоди, завданої суб’єктам підприємницької діяльності, закрив провадження в цій частині, а в частині вимог про відшкодування шкоди, завданої знищенням житла, та моральної шкоди, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/12774/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову у застосуванні спеціальних правил підтвердження даних податкової звітності для підприємств, що діяли на територіях бойових дій, та зобов’язання податкового органу застосувати ці правила.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд передчасно задовольнив позов, оскільки не було належним чином перевірено фактичні обставини справи, зокрема, чи дійсно позивач вів господарську діяльність на окупованих територіях або територіях бойових дій, чи були втрачені первинні документи саме у зв’язку з цими обставинами, та чи були надані належні докази на підтвердження цих фактів. Суд зазначив, що договір про надання послуг сам по собі не є доказом фактичного виконання цих послуг, а лише підтверджує намір їх надання. Також, суд звернув увагу на те, що апеляційний суд не перевірив порядок обліку та фінансування витрат позивача, а також не надав належної оцінки наявності чи відсутності звітності про діяльність у Донецькій області порівняно з іншими областями. Крім того, суд вказав на необхідність перевірки належності та допустимості наданих письмових доказів, зокрема, копій документів, враховуючи твердження позивача про неможливість надання оригіналів.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №620/16598/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про накладення штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема не надали належної оцінки доводам позивача щодо протиправних дій податкового органу, які, на думку позивача, призвели до затримки реєстрації податкових накладних, а також не врахували правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що стосуються періоду дії карантину та воєнного стану. Суд акцентував увагу на тому, що суди не дослідили, чи були дії відповідача правомірними при первинній реєстрації податкових накладних, і чи не було це причиною їх несвоєчасної реєстрації. Також, суди не надали оцінку доводам позивача щодо повторної реєстрації податкових накладних. Суд наголосив на необхідності дотримання процесуальних вимог щодо змісту мотивувальної частини рішень судів та надання мотивованої оцінки важливим аргументам сторін.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №120/11267/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення політичної партії про відкликання депутатів місцевої ради за народною ініціативою та постанов територіальної виборчої комісії про визнання обраними та реєстрацію нових депутатів.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи частково рішення судів попередніх інстанцій, керувався наступним: по-перше, депутати були належним чином повідомлені про конференцію місцевої організації партії, де розглядалося питання про їх відкликання, і мали можливість висловити свою позицію; по-друге, хоча вищий керівний орган партії не зобов’язаний повідомляти депутатів про дату, час і місце свого засідання, депутати мали можливість проявити інтерес та отримати цю інформацію; по-третє, важливим є те, що Тростянецька СТВК раніше вже приймала рішення про припинення ініціативи щодо відкликання депутатів, і ці рішення не були оскаржені, а отже, територіальна виборча комісія не мала права приймати рішення про реєстрацію нових депутатів, оскільки процедура відкликання вже була припинена. Суд наголосив, що чітке дотримання процедури відкликання депутата є важливим, і попереднє рішення про припинення ініціативи робить неможливим подальші дії в рамках цієї процедури.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та визнав протиправними і скасував постанови Тростянецької СТВК про визнання обраними та реєстрацію нових депутатів, залишивши в іншій частині рішення без змін.
Справа №580/9464/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції зазначив, що поновлення строку можливе лише за наявності поважних причин, а неможливість сплати судового збору через відсутність коштів або внутрішні процедури фінансування не є такими причинами. Суд також врахував, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що весь особовий склад військової частини, включно з представниками, був задіяний у бойових завданнях і не мав можливості вчасно подати апеляційну скаргу. ВС наголосив, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним, і скаржник повинен довести, що повернення першої скарги відбулося з причин, які об’єктивно не залежали від нього. Суд також зазначив, що поновлення строку не є обов’язком суду, а є предметом його оцінки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №240/12762/21 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, розглядаючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, що суперечить вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ). Верховний Суд підкреслив, що розгляд такої заяви має відбуватися в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, оскільки право бути почутим є ключовим принципом процесуальної справедливості, гарантованим Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Неналежне повідомлення учасників справи та розгляд справи без їх участі розцінюється як порушення їхніх процесуальних прав, що унеможливлює прийняття обґрунтованого та справедливого рішення. Суд також зазначив, що метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є врахування обставин, які не були відомі суду на момент ухвалення рішення, а не перегляд судових помилок.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №460/9667/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною відмови апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцю.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що право на апеляційне оскарження кореспондується з обов’язком дотримуватися процесуальних строків, а їх недотримання має чітко визначені юридичні наслідки. Суд вказав, що поважними причинами пропуску строку можуть бути лише обставини, які об’єктивно унеможливлювали вчинення процесуальних дій, і їх необхідно довести. Сам факт воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку, а необхідно довести причинно-наслідковий зв’язок між воєнним станом та неможливістю подання апеляції вчасно. Верховний Суд підкреслив, що державні установи повинні діяти вчасно та не можуть отримувати вигоду від порушення власних внутрішніх процедур. У даному випадку, військова частина пропустила строк апеляційного оскарження, не надала належних доказів неможливості подання апеляції в межах строку, і тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №280/1531/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора зобов’язати комунальне підприємство привести у готовність захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який залишив позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах органу ДСНС, який не має повноважень звертатися до суду з вимогою зобов’язати балансоутримувача привести захисну споруду в готовність. Суд зазначив, що ДСНС має право звертатися до суду лише у випадках, прямо передбачених законом, і такого права щодо зобов’язання привести захисні споруди в готовність чинне законодавство не надає. Суд також вказав, що прокурор не довів, що ГУ ДСНС у Запорізькій області не могло самостійно звернутися до суду для захисту інтересів держави. Суд відхилив посилання прокурора на попередню практику Верховного Суду, оскільки обставини та правове регулювання у тих справах були іншими.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №260/11146/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є зобов’язання Державного біотехнологічного університету привести у готовність захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили позов прокурора без розгляду, мотивуючи це тим, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а прокурор виконує субсидіарну роль. Суди зазначили, що саме на Державну службу України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) покладено завдання з реалізації державної політики у сфері цивільного захисту та здійснення державного нагляду (контролю). Відсутність у ДСНС повноважень на звернення до суду з обраним прокурором способом захисту не є підставою для звернення прокурора до суду як самостійного позивача. Суд також врахував, що прокурор не обґрунтував неможливість застосування адміністративних заходів для вирішення питання більш оперативним шляхом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/111/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з Державного бюджету України на користь ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» узгодженого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені за порушення строків відшкодування.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, наголошуючи на необхідності ретельного дослідження судами попередніх інстанцій обставин щодо дотримання строків звернення до суду платником податків, а також на обов’язковому врахуванні наявності або відсутності податкового боргу у платника на момент вирішення питання про відшкодування ПДВ. Суд підкреслив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам податкового органу щодо пропуску строку звернення до суду та наявності податкового боргу у платника, що є порушенням процесуального законодавства. Також, суд зазначив, що питання пропуску строку звернення до суду має вирішуватись судами в кожному конкретному випадку окремо з урахуванням наведених заявником доводів, які свідчитимуть про поважність причин такого пропуску. Суд вказав, що положення пункту 200.12 статті 200 ПК України для регулювання спірних правовідносин передбачають наявність у платника податку податкового боргу в цілому не за окремим видом податку.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий апеляційний розгляд.
Справа №580/9125/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та рішень посадових осіб Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області щодо повернення без виконання наказу Господарського суду міста Києва.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, оскільки вже існує рішення суду у справі № 580/7306/21, яке набрало законної сили, між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Верховний Суд підкреслив, що тотожність позову визначається збігом сторін, предмету та підстав, і в даному випадку, попри зміну суб’єктного складу учасників спору, підстави позову (повернення без виконання наказу) залишилися незмінними. Суд також врахував, що в справі № 580/4042/22 вже було відмовлено у відкритті провадження з аналогічним предметом і підставами. Суд зазначив, що посадові особи ГУ ДКС України у Черкаській області діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а від імені цього органу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №300/4381/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову ТОВ «Лісова компанія Ніка», виходячи з того, що з 27 травня 2022 року, коли набрав чинності Закон № 2260-IX, вимоги законодавства щодо “ковідного” мораторію на штрафні санкції під час воєнного стану не застосовуються. Суд зазначив, що зменшені розміри штрафних санкцій застосовуються тільки до фактів несвоєчасної реєстрації податкових накладних, складених та зареєстрованих після 8 лютого 2023 року або податкових накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності Законом №2876-IX. Суд також вказав, що не може приймати до розгляду доводи, які не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій, зокрема щодо нульової ставки оподаткування, оскільки це вимагає встановлення нових обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/10046/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ.
2. Верховний Суд зазначив, що для притягнення до відповідальності за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України, контролюючий орган повинен довести умисел платника податків у несплаті, тобто, що платник мав можливість сплатити, але умисно цього не зробив. Суд підкреслив, що контролюючий орган повинен довести вину платника податків, а суди повинні ретельно досліджувати, чи вжив платник достатньо заходів для виконання податкового обов’язку, чи діяв добросовісно, і чи були обставини, що перешкоджали своєчасній сплаті. У даній справі суди попередніх інстанцій не дослідили всіх обставин, зокрема, чи вживав платник достатньо заходів для сплати податку та чи були об’єктивні перешкоди для цього. Верховний Суд наголосив на необхідності активної ролі суду у встановленні об’єктивної істини у справі, а не лише на основі доводів сторін.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №755/15210/23 від 18/08/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який частково задовольнив заяву третьої особи про стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір з 90 000 грн до 60 000 грн, оскільки вважав, що заявлена сума не повністю відповідає критерію розумної необхідності таких витрат; суд касаційної інстанції зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено; суд також врахував, що третя особа заперечувала проти первісного та зустрічного позовів, а її представник зробив відповідну заяву про понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції; суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про несумлінну поведінку адвоката, оскільки не було надано жодних доказів цього.
3. Касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, також стягнуто з відповідача по касаційній скарзі на користь третьої особи 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №757/18387/18-ц від 13/08/2025
1. Предметом спору є розірвання договорів купівлі-продажу частин квартири у зв’язку з істотним порушенням умов договорів покупцем, а саме несплатою грошових коштів.
2. Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, вважаючи, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту, оскільки, на їхню думку, належним способом захисту в даному випадку було б стягнення несплачених коштів. ВС наголосив, що суди не дослідили належним чином питання істотності порушення умов договорів відповідачем, не врахували баланс інтересів сторін та не перевірили, чи дійсно позивачі зазнали значної шкоди, на яку вони не розраховували при укладенні договорів. Суд також вказав, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, закривши провадження в частині позовних вимог однієї з позивачок, яка померла, незважаючи на те, що її правонаступника було залучено до участі у справі. ВС підкреслив, що суди повинні активно застосовувати принцип “jura novit curia” та самостійно кваліфікувати спірні правовідносини, а також враховувати всі обставини справи для справедливого вирішення спору.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №400/5794/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови Укртрансбезпеки про накладення адміністративно-господарського штрафу на ТОВ «Югнефтепродукт».
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки ТОВ «Югнефтепродукт» пропустило строк на апеляційне оскарження і не надало поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що хоча первісна апеляційна скарга була подана в строк, повторне звернення не було здійснено без невиправданих затримок. Зокрема, ТОВ «Югнефтепродукт» не надало доказів сплати судового збору своєчасно, і причини, наведені для пояснення цього, не були визнані судом поважними. Суд також врахував, що повернення первісної апеляційної скарги відбулося з причин, що залежали від дій самого ТОВ «Югнефтепродукт», а саме через ненадання доказів сплати судового збору. Суд підкреслив, що усунення недоліків апеляційної скарги на момент її повторного подання не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Югнефтепродукт» без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №420/36296/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов’язання ДПС зареєструвати податкову накладну.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження, оскільки податковий орган не довів наявності поважних причин для поновлення цього строку. Суд зазначив, що сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною, а відсутність коштів для сплати судового збору є суб’єктивною причиною. Також, суд врахував, що податковий орган не надав обґрунтувань, чому платіжну інструкцію про сплату судового збору не було скеровано до суду апеляційної інстанції вчасно. Суд підкреслив, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для поновлення процесуальних строків, якщо немає прямого причинного зв’язку між воєнним станом та неможливістю вчинення процесуальних дій. Суд вказав, що апелянт не продемонстрував добросовісного ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження та не вжив усіх можливих заходів для усунення недоліків апеляційної скарги.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №160/28164/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було нараховано податок на доходи фізичних осіб та штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що позивач є бенефіціарним власником кіпрської компанії “NERSELIA HOLDING LTD” та отримував від неї дивіденди. Суди зазначили, що податковий орган невірно застосував ставку податку на доходи фізичних осіб, оскільки до дивідендів застосовується ставка 9%, а не 18%. Також, суди врахували висновок судово-економічної експертизи, який підтверджував правомірність нарахування податку позивачем. Крім того, суди відхилили доводи податкового органу, що базувалися на матеріалах кримінального провадження, оскільки до винесення вироку ці матеріали не можуть вважатися належними доказами в адміністративній справі. Суд касаційної інстанції також зазначив, що податковий орган не обґрунтував підстави для касаційного оскарження в частині скасування інших податкових повідомлень-рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №200/7012/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Відділу освіти щодо неприведення захисної споруди цивільного захисту у готовність до використання та зобов’язання вчинити певні дії для приведення її у належний стан.
2. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву прокурору, мотивуючи це тим, що прокурор не обґрунтував належним чином відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме контролю за готовністю захисних споруд. Суд зазначив, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) має повноваження щодо контролю у сфері цивільного захисту, зокрема, шляхом здійснення державного нагляду (контролю) та застосування заходів реагування, хоча і не має прямого повноваження звертатися до суду з позовом про зобов’язання привести споруду в готовність. Суд також врахував зміни в законодавстві, які визначають повноваження ДСНС у сфері контролю за захисними спорудами, а також те, що обмеження на проведення перевірок у воєнний час не означає відсутність уповноваженого органу. Суд підкреслив, що прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду, якщо є належний суб’єкт владних повноважень, який може здійснювати захист інтересів держави, хоч і в інший спосіб.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви – без змін.
Справа №640/17466/22 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення кадрової комісії Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження прокурором атестації, наказу про звільнення з посади на підставі цього рішення, а також вимоги про зобов’язання кадрової комісії прийняти рішення про успішне проходження атестації та поновлення на посаді.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість рішення кадрової комісії щодо невідповідності прокурора вимогам доброчесності та професійної етики, оскільки сумніви комісії щодо відповідності витрат і майна прокурора задекларованим доходам не були належним чином обґрунтовані, а висновки про порушення вимог несумісності з посадою прокурора не входять до компетенції кадрової комісії. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з рішенням судів попередніх інстанцій щодо зобов’язання кадрової комісії прийняти рішення про успішне проходження атестації, оскільки це є дискреційним повноваженням кадрової комісії, і суд не має права втручатися в її компетенцію. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково зобов`язали кадрову комісію Офісу Генерального прокурора прийняти рішення про успішне проходження атестації, оскільки проведення атестації прокурорів є дискреційними повноваженнями кадрової комісії. Суд не має права впливу чи зобов`язання комісії висловити іншу думку, ніж та, яка висловлена колегіальним органом, а лише може перевірити дотримання процедури та порядку проведення атестації.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання кадрової комісії прийняти рішення про успішне проходження атестації, та відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги.
Справа №640/6590/22 від 21/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору поставки між двома товариствами та стягнення коштів, отриманих за цим договором, до державного бюджету.
2. Суди попередніх інстанцій закрили провадження у справі, вважаючи, що спір має розглядатися в порядку господарського судочинства, оскільки він виник з приватноправових відносин. На їхню думку, податковий орган не є стороною оспорюваного договору і не має владних повноважень щодо його сторін. Верховний Суд, однак, не погодився з цим, наголосивши, що податковий орган, звертаючись до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, діє як суб’єкт владних повноважень, реалізуючи свої публічно-владні управлінські функції у сфері податкових правовідносин. Суд вказав, що такі спори виникають не з норм цивільного чи господарського права, а з необхідності забезпечення публічного порядку у сфері оподаткування, особливо коли правочин створює перешкоди для здійснення податкового контролю. Враховуючи це, Верховний Суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №380/14107/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що відсутність коштів у державного органу для сплати судового збору не є поважною причиною пропуску строку, оскільки кошти на це мають бути передбачені у кошторисі установи. Також суд вказав, що особливості організації роботи установи не впливають на обов’язок дотримуватися процесуальних строків, а посилання на виконання військовою частиною завдань із відсічі збройної агресії не підтверджені доказами. Суд наголосив, що право на звернення до суду не є абсолютним і здійснюється в порядку, встановленому законом, а процесуальні строки є гарантією захисту прав сторін спору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №520/22049/24 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою позивача.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник у сфері кримінального процесу. Верховний Суд підкреслив, що завданням адміністративного судочинства є захист прав від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, однак у даному випадку спір виник у зв’язку з кримінальним провадженням, де права та обов’язки сторін регулюються КПК України. Суд зазначив, що оскарження бездіяльності слідчого або прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР має здійснюватися в порядку, передбаченому КПК України, а не КАС України. Суд також врахував практику Конституційного Суду України, який вказав, що перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень щодо заяв про злочини має відбуватися у кримінальному судочинстві. Враховуючи, що позивач оскаржує бездіяльність НАБУ щодо нездійснення процесуальних дій, передбачених КПК України, суд дійшов висновку, що спір не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №947/30750/19 від 13/08/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо незаконності дій, скасування арешту майна та зобов’язання повернути вилучені кошти.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що скаргу подано з пропуском встановленого строку, оскільки заявник був обізнаний про оскаржувані постанови державного виконавця ще у 2016 році, а також зазначив, що вимога про повернення коштів має розглядатися в позовному провадженні. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що арешт майна є триваючим порушенням, тому строк на оскарження не пропущено. Крім того, ВС зазначив, що вимога про повернення коштів, стягнутих виконавцем, має розглядатися саме в порядку оскарження дій виконавця, а не в окремому позовному провадженні, оскільки суди вже відмовили у відкритті провадження за позовом з аналогічними вимогами. Верховний Суд також звернув увагу на те, що апеляційний суд не розглянув клопотання ОСОБА_1 від 11 квітня 2024 року про залишення апеляційної скарги без розгляду, тобто залишив без процесуальної відповіді звернення учасника справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №453/508/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є витребування Міністерством оборони України приміщення магазину з незаконного володіння фізичної особи.
2. Апеляційний суд задовольнив позов, витребувавши майно на користь держави, оскільки встановив, що майно вибуло з володіння держави поза її волею, а договір купівлі-продажу, на підставі якого відповідач набув право власності, укладено з порушенням встановленого порядку. Суд врахував преюдиційні обставини, встановлені у попередніх судових рішеннях, зокрема, що відчуження майна відбулося без згоди власника та погодження Фонду держмайна. Суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду першої інстанції, на яке посилалася відповідачка, було скасовано, а отже, не може бути підставою для набуття права власності. Також, апеляційний суд відхилив доводи відповідачки про пропуск строку позовної давності, оскільки така заява не подавалась до суду першої інстанції. Верховний Суд не погодився з таким висновком, оскільки суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного провадження, чим позбавив відповідача можливості подати клопотання про застосування строку позовної давності. Також, Верховний Суд вказав на те, що суди не врахували положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який набрав чинності 09 квітня 2025 року та має зворотну дію в часі, а тому необхідно встановити, чи є останній набувач – ОСОБА_1 добросовісним, чи підлягає стягненню на її користь компенсація вартості витребуваного майна, її розмір.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №160/32903/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військових частин щодо неналежного розрахунку при звільненні з військової служби та відмова у виплаті одноразової грошової допомоги.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, виходячи з того, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, і тому на нього поширюються спеціальні норми, що регулюють виплату одноразової грошової допомоги саме для цієї категорії військовослужбовців. Суд зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, залежить від категорії, до якої віднесений військовослужбовець, нормативної підстави звільнення та умов, за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби. Оскільки позивач був звільнений зі служби за станом здоров’я під час мобілізації, йому правомірно виплачено допомогу відповідно до Порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а не на загальних підставах. Суд також підкреслив, що не передбачено можливості одночасної виплати декількох видів одноразової допомоги при звільненні з різних підстав.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/4149/24 від 21/08/2025
1. Спір виник щодо правомірності відмови військової частини перерахувати та виплатити військовослужбовцю грошове забезпечення з урахуванням актуального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не подала клопотання про поновлення цього строку, хоча суд апеляційної інстанції зобов’язав її це зробити. Верховний Суд підкреслив, що обов’язок дотримання процесуальних строків покладається на учасників справи, а імперативні приписи КАС України зобов’язують суд відмовити у відкритті апеляційного провадження, якщо не подано заяву про поновлення строку або наведені підстави для поновлення строку визнані неповажними. Суд також зазначив, що обставини воєнного стану не були враховані, оскільки відповідач не звертався з клопотанням про поновлення строку та не надав відповідних доказів, що унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги. Таким чином, суд касаційної інстанції визнав правомірним рішення апеляційного суду, оскільки військова частина не виконала вимоги процесуального закону.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №600/3471/24-а від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації за затримку виплати індексації грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків виплати індексації, є складовою заробітної плати. Відповідно до попередньої позиції Верховного Суду, спори щодо виплати компенсації за затримку виплати індексації розглядаються у порядку адміністративного судочинства протягом 6 місяців з дня, коли особа дізналася про порушення свого права. Проте, в даному рішенні суд відступив від цієї позиції, зазначивши, що в даному випадку необхідно застосовувати положення трудового законодавства, а саме статтю 233 КЗпП, яка встановлює тримісячний строк для звернення до суду у спорах, пов’язаних з виплатою заробітної плати. Суд також врахував, що строк звернення до суду позивачем було пропущено, оскільки він звернувся до суду після спливу тримісячного строку, встановленого КЗпП.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишив без змін рішення про залишення позовної заяви без розгляду.
Справа №420/30638/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення митниці про відмову у припиненні митного режиму транзиту дизельного палива, яке було примусово вилучено військовою адміністрацією під час воєнного стану, та зобов’язання повернути грошову заставу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який задовольнив позов ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ», виходячи з того, що примусове вилучення майна військовою адміністрацією в умовах воєнного стану є підставою для припинення митного режиму транзиту за аналогією з конфіскацією майна, оскільки власник втрачає контроль над товаром не з власної волі. Суд врахував, що хоча на момент виникнення спірних правовідносин це прямо не було врегульовано в Митному кодексі України, пізніше законодавчі зміни це підтвердили. Суд також зазначив, що недотримання процедури примусового вилучення майна не спростовує факту втрати контролю над майном позивачем, а порушення кримінальних проваджень щодо посадових осіб військової адміністрації не впливають на вирішення спору. З огляду на це, суд визнав правомірним зобов’язання митниці прийняти рішення про припинення митного режиму транзиту та повернути грошову заставу, оскільки це є ефективним способом захисту порушених прав позивача.
3. Суд залишив касаційні скарги митниць без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №320/46844/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення прокурору позовної заяви, поданої в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (ГУ ДСНС), щодо зобов’язання Відкритого акціонерного товариства «Дорожньо-будівельне управління № 39» привести захисну споруду цивільного захисту у стан готовності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву прокурору, оскільки ГУ ДСНС не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що повноваження прокурора на представництво інтересів держави в суді є виключними і можуть бути реалізовані лише у випадках, коли захист цих інтересів не здійснюється або неналежним чином здійснюється компетентним органом, або у разі відсутності такого органу. Суд підкреслив, що чинне законодавство не наділяє ДСНС правом звертатися до суду з позовами щодо приведення захисних споруд у готовність, а прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду, замінюючи належного суб’єкта владних повноважень. Суд також врахував зміни до Кодексу цивільного захисту України, які розширили перелік випадків, коли ДСНС може звертатися до суду, але наголосив, що ці випадки повинні бути чітко визначені законом, чого в даному випадку не було.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність повернення позовної заяви прокурору.
Справа №2-3705/10 від 18/08/2025
1. Предметом спору є заміна стягувача у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили заяву ТОВ «ФК «Форінт» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, оскільки ТОВ «ФК «Форінт» набуло права вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги. Суд зазначив, що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні залежить від переходу матеріальних прав та обов’язків, зокрема права вимоги у зобов’язанні. Суд також вказав, що договір про відступлення права вимоги не був визнаний недійсним у встановленому порядку, тому є чинним. Доводи касаційної скарги щодо незаконності договору відступлення права вимоги були відхилені, оскільки це не є предметом розгляду даної справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/532/25 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Чигиринської міської ради щодо незатвердження планів проведення технічної інвентаризації та паспортизації дитячих та спортивних майданчиків.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, мотивуючи це тим, що хоча міська рада спочатку і не затвердила плани інвентаризації, але згодом виправила це порушення, затвердивши необхідний план, що було розцінено як усунення порушення прав прокурора. Суд зазначив, що прокурор не звертався із клопотанням про закриття провадження після усунення порушень міською радою, а наполягав на продовженні розгляду справи, що свідчить про його незгоду із закриттям провадження. Враховуючи, що порушення було виправлено відповідачем після звернення прокурора до суду, суд вирішив, що судові витрати, зокрема судовий збір, не підлягають поверненню прокурору, оскільки витрати виникли з вини прокурора, який наполягав на продовженні розгляду справи. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду у подібних справах, де судові витрати залишалися за стороною, з вини якої вони виникли. Суд відхилив посилання прокурора на пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки прокурор не подавав клопотання про повернення судового збору до суду першої інстанції.
3. Суд постановив касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/30638/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення митниці про відмову у припиненні митного режиму транзиту дизельного палива та зобов’язання повернути грошову заставу, сплачену як забезпечення митних платежів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що примусове відчуження майна військовою адміністрацією в умовах воєнного стану, хоч і не було прямо врегульовано законодавством на момент виникнення спору, за аналогією з конфіскацією майна, є підставою для припинення митного режиму транзиту. Суд врахував, що товар було вилучено без волевиявлення позивача, а подальше розпорядження ним відбувалося посадовими особами органів влади. Доводи митниці про порушення процедури відчуження майна та наявність кримінальних проваджень не були визнані достатніми для відмови у задоволенні позову, оскільки не спростовували факту примусового вилучення майна. Суд також підкреслив, що обраний позивачем спосіб захисту є належним, оскільки скасування рішення про відмову у припиненні митного режиму транзиту та зобов’язання повернути грошову заставу є ефективним засобом поновлення порушених прав.
3. Суд залишив касаційні скарги митниць без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №520/22317/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю при звільненні з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов військовослужбовця, виходячи з того, що з 20 травня 2023 року, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 481, для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців застосовується фіксована сума 1762 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року; суд зазначив, що суди не можуть ігнорувати чинні нормативно-правові акти, видані Кабінетом Міністрів України в межах його компетенції, і не можуть перебирати на себе правотворчі функції; Верховний Суд підкреслив, що суди повинні керуватися принципом законності та застосовувати нормативно-правові акти, видані на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; суд також врахував, що постанова № 481 не була визнана нечинною, тому підлягає застосуванню.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення та відмовив у задоволенні позову в цій частині.
