Справа №904/11028/15 (904/3365/24) від 18/08/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги арбітражній керуючій у справі про банкрутство через несплату судового збору.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що арбітражний керуючий, виступаючи в інтересах боржника у справі про банкрутство, діє як його представник, а не як фізична особа, яка захищає інтереси інших осіб, тому пільги щодо сплати судового збору, передбачені для таких фізичних осіб, на нього не поширюються. Суд також вказав, що перебування боржника в процедурі банкрутства не звільняє його від сплати судового збору, а відповідні витрати мають відшкодовуватися згідно з Кодексом України з процедур банкрутства. Крім того, суд підкреслив, що зменшення розміру судового збору є правом, а не обов’язком суду, і апеляційний суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання арбітражного керуючого про зменшення розміру судового збору. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що оскільки недоліки апеляційної скарги не були усунені, апеляційну скаргу було правомірно повернуто. Суд касаційної інстанції також зазначив, що положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір” можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №991/2100/24 від 19/08/2025
1. Предметом спору є обвинувачення ОСОБА_8 у підбурюванні до замаху на дачу хабара та шахрайстві в особливо великих розмірах.
2. Суд, визнаючи ОСОБА_8 винним, керувався такими аргументами:
* Показання потерпілої ОСОБА_10, яка детально описала обставини вимагання хабара та передачі коштів.
* Аналіз листування між ОСОБА_8 та ОСОБА_10, який підтверджує домовленості про передачу грошей за вирішення питання про непритягнення до кримінальної відповідальності.
* Протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема аудіо- та відеоконтролю, які зафіксували зустрічі та розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 щодо передачі коштів.
* Факт отримання ОСОБА_8 грошей від ОСОБА_10, що підтверджується протоколами огляду та вручення коштів, а також протоколом затримання.
* Вилучення у ОСОБА_8 розписки від ОСОБА_10 про повернення боргу на суму 30 000 євро, що свідчить про спробу приховати факт передачі хабара.
* Суд відхилив версію захисту про повернення боргу, оскільки переписка та розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вказують на те, що борг мав бути повернутий окремо від суми хабара.
* Суд також врахував, що ОСОБА_8 не мав наміру передавати отримані кошти службовій особі, а планував їх привласнити, що кваліфікується як шахрайство.
* Суд наголосив, що ОСОБА_8 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, а тому в його діях має місце закінчений замах на вчинення злочину.
* Суд відхилив доводи захисту про провокацію злочину, оскільки ОСОБА_8 проявив активну свідому поведінку, без якої вчинення злочину було б неможливим.
3. Суд визнав ОСОБА_8 винним та призначив покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Справа №916/3404/24 від 13/08/2025
1. Предмет спору – визнання поновленим договору оренди землі та визнання додаткового договору (угоди) укладеним.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що для поновлення договору оренди землі необхідно чітко дотримуватися строків повідомлення орендодавця про намір продовжити договірні відносини, встановлених як законом, так і договором. Недотримання цих строків, навіть на один день, є порушенням, яке виключає можливість поновлення договору. Суд підкреслив, що положення статті 33 Закону України “Про оренду землі” є імперативними і не передбачають можливості їх ігнорування чи пом’якшення, а оцінка судом пропуску строку з огляду на критерій його “істотності” чи “неістотності” є неприпустимою. Також, суд касаційної інстанції вказав на помилкове застосування судами попередніх інстанцій редакції Закону України “Про оренду землі”, чинної на момент укладання договору, замість редакції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин. Крім того, суд врахував недобросовісну поведінку орендаря, який свідомо проігнорував чітко визначені законодавством та договором приписи.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №904/937/25 від 06/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ “Спортивний клуб “Дніпро-1” за ініціацією ТОВ “Футбольний клуб “Шахтар” (Донецьк)” на підставі невиконання боржником зобов’язань за трансферним контрактом.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції, вказавши на формальний підхід суду першої інстанції до визначення наявності спору про право, що зводиться лише до заперечень боржника щодо суми боргу, без належного дослідження обставин справи та умов трансферної угоди. Суд касаційної інстанції підкреслив, що наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника. Суд також зазначив, що вирішення питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство належить до підсудності судам України, оскільки боржник є юридичною особою приватного права, створеною відповідно до законодавства України. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на необхідність надання оцінки умовам трансферної угоди, первинним документам та іншим обставинам, що мають значення для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Спортивний клуб “Дніпро-1” без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №1-349/11 від 18/08/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду.
2. Суд відмовив у витребуванні справи, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, а саме не конкретизовано, які саме істотні порушення кримінально-процесуального закону були допущені судами попередніх інстанцій. Суд зазначив, що обґрунтування касаційної скарги не може ґрунтуватися на формальних твердженнях про неналежну поведінку певних осіб. Суд вказав, що справу може бути витребувано у разі повторного надходження касаційної скарги за умови усунення зазначених недоліків у встановлений строк. Суд також посилається на те, що касаційна скарга повинна відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК 1960 року, а підставами для скасування або зміни вироку є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
3. Суд постановив відмовити у витребуванні справи за касаційною скаргою захисника.
Справа №904/2688/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на автостоянку, з мотивів самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та створення перешкод у її використанні територіальною громадою, а також фактичної відсутності майна.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не встановили та не дослідили важливі обставини, а саме: чи відноситься спірне майно до об’єктів нерухомого майна, чи є воно тимчасовою спорудою, право власності на яку не підлягає державній реєстрації. Суд зазначив, що суди обмежились констатацією обрання прокурором неефективного способу захисту, без надання належної оцінки поданим доказам та без встановлення характеру спірного майна. Суд вказав, що суди повинні були надати всебічну та повну оцінку аргументам прокурора та позивача щодо ідентичності земельних ділянок, перевіривши, чи узгоджуються відомості, викладені в актах обстеження, з даними Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав, технічною документацією із землеустрою, кадастровими планами, викопіюваннями та матеріалами технічної інвентаризації. Суд також наголосив, що у випадку доведення відсутності підстав для державної реєстрації прав, зокрема у разі фактичної відсутності майна, вимога про скасування державної реєстрації є самостійним способом захисту.
3. Суд постановив скасувати рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №908/1390/19(908/290/22-908/3258/20) від 06/08/2025
1. Предметом спору у справі є визнання недійсним договору про здійснення розрахунків та поновлення іпотеки в межах справи про банкрутство ТОВ “Мегаполіс ДКС”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір про здійснення розрахунків та додаткові угоди до нього відповідають ознакам договору новації, оскільки вексельне зобов’язання між сторонами було припинено за домовленістю сторін і замінено на зобов’язання з перерахування грошових коштів. Суд також врахував, що ТОВ “Альянс ВВ” обрало неналежний спосіб захисту порушеного права, вимагаючи поновлення іпотеки, замість визнання права іпотекодержателя, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Суд касаційної інстанції послався на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо належного способу захисту у таких спорах. Суд касаційної інстанції зазначив, що відсутні підстави для припинення іпотеки, однак, у зв’язку з обранням неналежного способу захисту, позов задоволенню не підлягає.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/4789/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення АТ “Харківобленерго” про нарахування вартості необлікованої електроенергії ФОП Кучко О.О. через самовільне підключення до електромережі.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що ФОП Кучко О.О. здійснила самовільне підключення струмоприймачів до електромережі, що є порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії. Суд вказав, що акт про порушення був складений з дотриманням вимог, містив всі необхідні дані для розрахунку, а також був підписаний ФОП Кучко О.О. без зауважень. Суд відхилив аргументи скаржника про неправильне застосування вихідних даних при розрахунку вартості необлікованої електроенергії, підкресливши, що розрахунок був проведений згідно з встановленою методикою та з використанням належних показників. Суд також зазначив, що посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду є недоречними, оскільки вони стосуються інших видів порушень і фактичних обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФОП Кучко О.О. без задоволення, а рішення попередніх судів – без змін.
Справа №1-349/11 від 18/08/2025
Предметом спору є касаційна скарга захисника та обвинуваченого на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
Суддя Верховного Суду відмовив у витребуванні справи, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року. Зокрема, скарга не конкретизує істотні порушення кримінально-процесуального закону, допущені судами попередніх інстанцій, а також ґрунтується на формальних твердженнях про неналежну поведінку певних осіб. Крім того, касаційна скарга не містить підпису обвинуваченого. Суддя зазначив, що справу може бути витребувано лише у разі повторного надходження касаційної скарги після усунення зазначених недоліків. Суддя також посилається на те, що обґрунтування касаційної скарги не може ґрунтуватися на формальних твердженнях про неналежну поведінку певних осіб.
Суд постановив відмовити у витребуванні справи.
Справа №922/1399/20 від 12/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення міської ради про відчуження комунального майна шляхом викупу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна територіальній громаді.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційні скарги, виходячи з наступного:
* Прокурор мав право звертатися до суду, оскільки міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяла всупереч інтересам територіальної громади.
* Вимога про визнання незаконним рішення міської ради не є ефективним способом захисту, оскільки рішення вже виконане шляхом укладення договору купівлі-продажу.
* Викуп орендованого майна можливий лише за умови здійснення орендарем поліпшень майна на суму не менше 25% його ринкової вартості, чого в даному випадку не було.
* Визнання недійсним договору купівлі-продажу є обґрунтованим, оскільки він суперечить вимогам законодавства.
* Повернення майна територіальній громаді є належним способом захисту її права власності.
3. Суд скасував рішення апеляційного суду в частині визнання незаконним рішення міської ради, але залишив в силі рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна територіальній громаді.
Справа №904/949/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є стягнення штрафу, вартості експертизи, витрат на кошторис та відновлення об’єкта оренди, а також визнання факту порушення умов договору оренди відповідачем.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними доказами порушення відповідачем умов договору оренди, зокрема, проведення реконструкції без погодження. Суд встановив, що позивач надав письмову згоду на проведення реконструкції, а також не пред’являв претензій щодо порушень умов договору протягом тривалого часу. Крім того, позивач не довів, що приміщення було повернуто у гіршому стані, ніж було отримано в оренду, а також не надав доказів щодо вартості обладнання, яке, за його словами, було демонтовано. Суд також врахував, що позивач не надав відповідачу можливості виготовити новий технічний паспорт на приміщення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/14/25 від 19/08/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення судді з посади та ухвали про залишення без розгляду його заяви про відставку.
Суд обґрунтував своє рішення тим, що первинне рішення ВРП про звільнення судді ґрунтувалося на рішенні Дисциплінарної палати, яке згодом було скасовано, а дисциплінарне провадження закрито. Після скасування рішення Дисциплінарної палати, суддя вважається таким, що не притягнутий до дисциплінарної відповідальності, що усуває підстави для його звільнення. Суд зазначив, що ВРП не переглянула своє рішення про звільнення після скасування рішення Дисциплінарної палати, що порушує право судді на відставку. Суд також врахував, що відсутність законодавчого механізму перегляду таких рішень не повинна позбавляти суддю права на захист. Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що у судді виникли правомірні сподівання на виправлення підстав звільнення після закриття дисциплінарного провадження, але ВРП не вчинила відповідних дій.
Суд частково задовольнив позов, визнавши протиправним та скасувавши рішення ВРП про звільнення судді, але відмовив у скасуванні ухвали про залишення без розгляду заяви про відставку.
Справа №954/745/23 від 15/08/2025
1. Предметом спору є відмова у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що доступ до суду не є абсолютним правом і може бути обмежений законом, якщо це не шкодить суті права та є пропорційним. Суд зазначив, що строки подання скарг мають забезпечувати належне здійснення правосуддя та юридичну визначеність. У даній справі відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження, і апеляційний суд обґрунтовано визнав причини пропуску строку неповажними, оскільки відповідач не надав переконливих доказів того, що обставини, пов’язані з воєнним станом, об’єктивно перешкоджали йому вчасно подати апеляційну скаргу. Крім того, суд врахував, що відповідач отримав копію рішення суду першої інстанції ще у вересні 2024 року, але подав апеляційну скаргу лише в грудні 2024 року, не надавши обґрунтувань щодо поважності пропуску строку у взаємозв’язку зазначених часових інтервалів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №560/3797/24 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 2016 по 2018 роки.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду, керуючись тим, що на момент виникнення спірних правовідносин (2016-2018 роки) діяла редакція статті 233 Кодексу законів про працю України, яка не обмежувала строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати. Суд підкреслив, що зміни до статті 233 КЗпП, внесені Законом № 2352-ІХ, набрали чинності 19 липня 2022 року і не мають зворотної сили, тому не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли раніше. Суд також послався на практику Верховного Суду, згідно з якою до вимог про стягнення заробітної плати за період до 19 липня 2022 року не застосовуються обмеження строків звернення до суду. Враховуючи, що позивач звернувся до суду з вимогою про виплату індексації за період до 19 липня 2022 року, суди попередніх інстанцій не мали підстав залишати позов без розгляду.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №520/852/17 від 15/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між позивачем та відповідачем, з підстав нездатності позивача усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент укладення договору.
2. Суд задовольнив позов, спираючись на висновки судово-психіатричних експертиз, які встановили, що на момент укладення договору позивач страждала на психічний розлад, що позбавляв її можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; суди взяли до уваги обидва висновки експертиз, які були надані у справі, та визнали їх належними доказами, враховуючи обов’язковість призначення судово-психіатричної експертизи у таких справах; суди також врахували відсутність доказів від відповідача, які б спростовували висновки експертиз або доводили здатність позивача усвідомлювати свої дії; суди послались на статтю 225 ЦК України, яка передбачає можливість визнання недійсним правочину, вчиненого дієздатною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій; суди застосували наслідки недійсності правочину у вигляді реституції, зобов’язавши позивача повернути відповідачу отримані кошти.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №523/12255/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач вважав своє звільнення незаконним.
2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що роботодавець вжив достатньо заходів для з’ясування причин відсутності позивача на роботі, а надана позивачем медична довідка з Польщі не є належним доказом тимчасової непрацездатності, оскільки не апостильована. Апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що медична довідка з Польщі не потребує апостилювання, а відсутність на роботі через хворобу є поважною причиною, тому звільнення було незаконним. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, вказавши, що апеляційний суд помилково оцінив докази та обставини справи, оскільки позивач не надав належних доказів поважності причин своєї відсутності на роботі. Також Верховний Суд зазначив, що в період дії воєнного стану згода профспілки на звільнення не вимагається, якщо працівник не є членом виборного профспілкового органу.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №1340/4977/18 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення виконавчого комітету Львівської міської ради щодо затвердження містобудівних умов та обмежень для будівництва багатофункціонального готелю та житлового будинку, а також оскарження дій/бездіяльності посадових осіб щодо контролю за використанням особливо цінних земель.
2. Суд касаційної інстанції розглянув касаційні скарги на ухвалу апеляційного суду про призначення судової історико-археологічної експертизи та зупинення провадження у справі. Верховний Суд зазначив, що ухвала про призначення експертизи окремо не оскаржується в касаційному порядку, а переглядається лише в частині зупинення провадження. Суд підкреслив, що призначення експертизи є правом суду для з’ясування обставин, що потребують спеціальних знань. Зупинення провадження у зв’язку з призначенням експертизи також є правомірним, оскільки направлення матеріалів справи на експертизу унеможливлює проведення інших процесуальних дій. Суд відхилив посилання скаржників на попередні рішення Верховного Суду, вказавши на необхідність враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Враховуючи, що апеляційний суд діяв у межах процесуального законодавства, Верховний Суд не знайшов підстав для скасування ухвали.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про призначення експертизи та зупинення провадження у справі – без змін.
Справа №520/26972/24 від 19/08/2025
1. Справа стосується оскарження бездіяльності ДСА України та дій Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді ОСОБА_1, виходячи з неправильно визначеного прожиткового мінімуму.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги ОСОБА_1 та Другого апеляційного адміністративного суду, дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив грубі порушення процесуального права при відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1. Зокрема, не було здійснено належної реєстрації апеляційної скарги ОСОБА_1, не було надіслано копії скарги учасникам справи, що позбавило їх можливості надати свої заперечення або приєднатися до неї. Виправлення описки в ухвалах про відкриття провадження та призначення справи до розгляду не є належним способом усунення цих процесуальних порушень. Суд послався на практику Європейського суду з прав людини, який наголошує на важливості забезпечення сторонам можливості ознайомитися з аргументами опонента та ефективно захищати свої права в апеляційному провадженні. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд вирішив, що справа потребує нового апеляційного розгляду.
3. Суд скасував ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду про виправлення описки та постанову Третього апеляційного адміністративного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №420/1590/25 від 19/08/2025
1. Предметом спору є правомірність виплати особі з інвалідністю внаслідок війни разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як це було передбачено раніше.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що Закон України №2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, змінив порядок виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни, делегувавши повноваження щодо визначення розміру виплати Кабінету Міністрів України. Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23, яка визнала правомірним встановлення розміру виплати Кабінетом Міністрів України в умовах воєнного стану, враховуючи фінансові можливості держави та пріоритетність фінансування Збройних Сил України. Суд зазначив, що разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою, розмір якої може бути змінений законом. Суд також наголосив, що внесення змін до спеціального закону про соціальний захист ветеранів війни є правомірним в умовах воєнного стану з метою економного та раціонального використання державних коштів.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову.
Справа №280/3485/23 від 19/08/2025
1. Предметом спору є рішення Запорізької міської ради про реорганізацію комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня №10” шляхом приєднання до іншого комунального підприємства “Міська лікарня №6”.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши, що для звернення до суду особа повинна мати матеріально-правову заінтересованість у вирішенні спору, тобто її права мають бути реально порушені. У даному випадку, рішення міської ради про реорганізацію лікарні саме по собі не порушує прав позивачів на працю чи медичне обслуговування, оскільки не встановлює для них жодних обов’язків і спрямоване на вирішення питань організації медичного обслуговування в цілому. Суд також зазначив, що реорганізація медичного закладу шляхом приєднання не призводить до скорочення мережі медичних закладів, що заборонено Конституцією України, а є лише зміною організаційно-правової форми. Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин не було затверджено план розвитку Запорізького госпітального округу, тому посилання на необхідність його врахування є необґрунтованими.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову.
Справа №552/4294/23 від 19/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права власності на житловий будинок та визнання осіб такими, що втратили право користування цим житлом.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що відповідачі тривалий час не проживають у будинку без поважних причин. Суд врахував, що одна з відповідачок є співвласницею будинку, а інші вселилися як члени сім’ї власника і не втратили інтерес до житла. Також, між співвласниками будинку не було вирішено питання про порядок користування будинком. Суд послався на статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошуючи на важливості поваги до житла та на те, що втрата житла є крайньою формою втручання у це право. Суд також врахував баланс інтересів сторін, зокрема наявність чи відсутність іншого житла у відповідачів.
3. Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/26972/24 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності ДСА України та дій Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу, виходячи з неправильно визначеного прожиткового мінімуму.
2. Верховний Суд погодився з доводами касаційних скарг щодо неправомірності ухвали апеляційного суду про виправлення описки, оскільки внесення змін до ухвал про відкриття провадження не є належним способом усунення процесуальних порушень. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не дотримався процедури відкриття апеляційного провадження, встановленої КАС України, зокрема, не надіслав копію апеляційної скарги позивача учасникам справи. ВС наголосив, що ненаправлення копії апеляційної скарги стороні є порушенням права на справедливий судовий процес та принципу рівності сторін, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини. Суд касаційної інстанції вказав, що виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер, і суд не має права змінювати зміст судового рішення. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд визнав, що справа була розглянута апеляційним судом без дотримання процедури апеляційного розгляду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу про виправлення описки та постанову апеляційного суду, направивши справу на новий апеляційний розгляд.
Справа №199/6029/17 від 13/08/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме нежитлових приміщень, які згодом були переведені у квартири, на користь територіальної громади.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою з’ясували обставини справи, зокрема, чи вибуло майно з володіння власника з його волі, чи є відповідач добросовісним набувачем, та чи було пропорційним втручання в право власності відповідача з урахуванням положень статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що спір щодо витребування майна у ТОВ «Тулс» підлягає розгляду в господарському суді, оскільки ТОВ «Тулс» використовує спірні приміщення у господарській діяльності, і це майно входить до активів господарського товариства. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності врахування усталеної практики Європейського суду з прав людини при вирішенні подібних спорів.
3. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано частково в частині позовних вимог до ТОВ «Тулс» із закриттям провадження, а в частині позовних вимог до ОСОБА_1 справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №306/1577/22 від 13/08/2025
Предметом спору є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, зазначив, що для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов’язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередньої заяви про це та подання попереднього розрахунку. Суд поновив строк на подання доказів, оскільки позивач дізнався про ухвалення постанови суду касаційної інстанції лише після її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Враховуючи надані докази, обсяг наданих послуг, відсутність заперечень щодо розміру витрат, суд дійшов висновку про доведеність понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх співмірність зі складністю справи.
Суд ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача 7 420,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Справа №303/9688/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є розірвання договору між батьками про здійснення батьківських обов’язків та визначення місця проживання дітей.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов, мотивуючи це тим, що сторони не виконують належним чином умови договору, оскільки син проживає з матір’ю в Україні, а дочка – з батьком за кордоном, що суперечить пункту договору, який визначає місце проживання дітей з батьком, а також існує конфлікт між батьками щодо місця проживання дітей. Суд апеляційної інстанції наголосив на істотному порушенні умов договору, зокрема, щодо обов’язку батька повідомляти матір про зміну місця проживання дітей, що є підставою для розірвання договору відповідно до статті 651 ЦК України. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що судом було враховано всі обставини справи, надано належну оцінку доказам та правильно застосовано норми матеріального права. Верховний Суд відхилив посилання відповідача на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, оскільки надані відповідачем постанови стосувалися інших предметів спору.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №202/15541/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки мати є громадянкою рф та виїхала за межі України.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини, яка фактично проживає з батьком, і мати не вимагає зміни місця проживання дитини. Суд зазначив, що для звернення до суду необхідне порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів особи, чого в даному випадку не було доведено. Суд врахував, що спір ініційований батьком, з яким дитина вже проживає, і відсутні докази, що батько перешкоджає матері бачитися з дитиною. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, яка наголошує на необхідності забезпечення стабільного та безпечного середовища для розвитку дитини. Суд зазначив, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги.
Справа №1340/4977/18 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення виконавчого комітету Львівської міської ради щодо затвердження містобудівних умов та обмежень для будівництва багатофункціонального готелю та житлового будинку, а також оскарження дій та бездіяльності посадових осіб щодо захисту особливо цінних земель.
2. Суд касаційної інстанції розглянув касаційні скарги на ухвалу апеляційного суду про призначення судової історико-археологічної експертизи та зупинення провадження у справі. Верховний Суд зазначив, що ухвала про призначення експертизи окремо не оскаржується в касаційному порядку, а переглядається лише в частині зупинення провадження. Суд підкреслив, що призначення експертизи є правом суду для з’ясування обставин, що потребують спеціальних знань. Зупинення провадження у зв’язку з призначенням експертизи також є правомірним, оскільки направлення матеріалів справи на експертизу унеможливлює проведення інших процесуальних дій. Суд вказав, що апеляційний суд діяв в межах процесуального законодавства, і підстав для скасування його ухвали немає.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі – без змін.
Справа №340/9200/23 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності ТОВ “Ємилівське хлібоприймальне підприємство” щодо неприведення у готовність захисної споруди цивільного захисту та зобов’язання привести її у такий стан.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який залишив позов без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах органу, який не має повноважень самостійно звертатися з таким позовом. Суд зазначив, що хоча зміни до Кодексу цивільного захисту України розширили права ДСНС на звернення до суду, це потребує чіткої кореляції з положеннями закону, який би передбачав відповідний випадок. Суд також врахував, що Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” не передбачає звернення до суду як захід контролю для органів ДСНС. Суд також зазначив, що попередні рішення Великої Палати Верховного Суду не є релевантними, оскільки ґрунтувалися на інших нормах законодавства, які наразі втратили чинність. Суд підкреслив, що прокурор не може замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №380/6042/22 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про звільнення позивача з посади начальника Львівської митниці та поновлення на цій посаді.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними накази про звільнення позивача, оскільки звільнення відбулося після закінчення законного строку випробування. Суди встановили, що Держмитслужба не мала підстав продовжувати строк випробування через відрядження, оскільки відрядження є виконанням посадових обов’язків, а не відсутністю на роботі з поважних причин. Також суди зазначили, що висновки про незадовільне виконання позивачем завдань на випробувальний термін були неналежно обґрунтовані та не враховували позитивні результати його роботи за попередній період. Суд касаційної інстанції підкреслив, що оцінка відповідності працівника посаді є компетенцією роботодавця, але суд має перевірити обґрунтованість рішення про звільнення. Суд також зазначив, що попередження про звільнення має містити чіткі підстави невідповідності посаді.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №344/11981/22 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання припиненими правовідносин за кредитним договором, укладеним між фізичною особою та банком, з огляду на реалізацію предмета іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, виходячи з наступного: по-перше, щодо вимог до АТ «Райффайзен Банк», провадження у справі було закрито, оскільки вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; по-друге, щодо вимог до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки сторони в іпотечному договорі передбачили можливість звернення стягнення на інше майно іпотекодавця у разі недостатності коштів від реалізації предмета іпотеки для повного погашення заборгованості, і позивач не надав доказів повного виконання зобов’язань за кредитним договором. Суд також зазначив, що правові висновки Верховного Суду, на які посилався заявник, є нерелевантними, оскільки стосуються інших фактичних обставин.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу: скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до АТ «Райффайзен Банк» та закрив провадження у цій частині, а в іншій частині (щодо вимог до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») залишив рішення без змін.
Справа №990/191/24 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Президента України щодо не видання указу про поновлення позивача на посаді судді Конституційного Суду України та відновлення строку перебування на цій посаді.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що ані Конституція України, ані Закон України “Про Конституційний Суд України” не передбачають процедури відновлення строку перебування на посаді судді Конституційного Суду України, який чітко визначений як дев’ять років без права повторного призначення. Суд зазначив, що повноваження Президента України визначені виключно Конституцією України, і законодавчі акти не можуть покладати на нього додаткові обов’язки, крім тих, що передбачені Конституцією. Суд також вказав, що Президент України діє через Офіс Президента України, і особистий розгляд звернень громадян Президентом не є обов’язковим. Скасування у судовому порядку актів про відсторонення позивача від посади не створює автоматичного права на поновлення, особливо якщо дев’ятирічний строк повноважень вже минув. Суд підкреслив, що адміністративний суд захищає порушене право способом, що відповідає закону, і не може зобов’язувати суб’єкта владних повноважень вчиняти дії, які не передбачені його повноваженнями.
3. Суд відмовив у задоволенні позову.
Справа №640/28727/20 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з посади першого заступника Директора Державного бюро розслідувань (ДБР) у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи щодо наявності чи відсутності конфлікту інтересів у позивача, а також не надали належної оцінки доводам сторін. Зокрема, суди не з’ясували, з яким конкретно кримінальним провадженням був пов’язаний приватний інтерес позивача, і не дослідили коло повноважень першого заступника Директора ДБР щодо можливості впливу на хід досудового розслідування. Також суди не перевірили, чи пропонувалися позивачу інші посади для врегулювання конфлікту інтересів, і чи відповідали запропоновані посади його кваліфікації. Суд наголосив, що суди не дослідили питання щодо застосування до позивача інших заходів зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів. Суд також зазначив, що висновки НАЗК не є реалізацією дискреційних повноважень НАЗК, а є підставою для видання наказу про звільнення, який має перевірятися судом на відповідність вимогам.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №758/9848/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, мотивуючи це тим, що відповідач порушив умови договору та не повернув позику в повному обсязі. Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків, оскільки, на його думку, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, оскільки за умовами договору позики підлягає поверненню не сума коштів, яка була передана у гривні, а сума коштів, що відповідає грошовому еквіваленту в іноземній валюті. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, вказавши, що апеляційний суд помилково відмовив у стягненні відсотків, оскільки фактичне надання та повернення коштів здійснюється в гривнях, що визначає позику в національній валюті, а тому необхідно дослідити правомірність їх стягнення з огляду на часткове погашення боргу та строк кредитування. Також Верховний Суд підкреслив, що доводи касаційної скарги про те, що під час визначення заборгованості в гривнях слід застосовувати курс долара США станом на дату, коли позичальник мав повернути кожний черговий платіж, є безпідставними, оскільки на момент звернення з цим позовом до суду строк дії договору закінчився, а тому позивач правомірно визначив суму заборгованості у гривнях за курсом на день подання позову.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні відсотків і направив справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в частині стягнення суми основного боргу рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №440/7538/24 від 19/08/2025
1. Предметом спору є правомірність бездіяльності комунального підприємства щодо утримання захисної споруди цивільного захисту в належному стані.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про залишення позовної заяви прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) та Миргородської районної військової адміністрації, які, як було встановлено, не мають повноважень на звернення до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що хоча зміни до законодавства і розширили коло правовідносин, у яких ДСНС може бути позивачем, це вимагає чіткої кореляції з положеннями закону, який би передбачав відповідний випадок. Суд також врахував, що Закон України “Про правовий режим воєнного стану” не наділяє військові адміністрації повноваженнями звертатися до суду з вимогами щодо приведення захисних споруд у готовність. Суд підкреслив, що прокурор не може замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, і в даному випадку, ані ДСНС, ані військова адміністрація не мали відповідних повноважень.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №240/2403/24 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування додаткової винагороди та індексації при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення військовослужбовцю.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд передчасно повернув апеляційну скаргу військової частини, оскільки документи про сплату судового збору були надіслані вчасно, хоча й надійшли до суду в день винесення ухвали про повернення скарги. Верховний Суд наголосив, що обов’язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, і апеляційний суд не перевірив цю обставину. Суд також зазначив, що повернення апеляційної скарги обмежило право військової частини на апеляційне оскарження та доступ до суду. Враховуючи своєчасну сплату судового збору, Верховний Суд дійшов висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Суд касаційної інстанції послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка підтверджує обов’язок суду перевіряти факт зарахування судового збору.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Справа №2-1938/07 від 13/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження у справі про надання додаткового строку для прийняття спадщини через втрату судового провадження.
2. Суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження, посилаючись на те, що у зв’язку з втратою судового провадження та відмовою у його відновленні, він не має можливості перевірити законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд застосував аналогію закону, посилаючись на статтю 494 ЦПК України, яка регулює дії суду касаційної інстанції у випадку втрати судового провадження. Верховний Суд не погодився з таким підходом, вказавши, що перелік підстав для закриття апеляційного провадження є вичерпним і визначений статтею 362 ЦПК України. Застосування аналогії закону в даному випадку є недопустимим, оскільки процесуальне законодавство не передбачає такої підстави для закриття апеляційного провадження, як неможливість відновлення втраченого судового провадження. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд має повноваження встановлювати обставини справи, приймати та оцінювати докази, на відміну від касаційного суду, який є судом оцінки права.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №400/9904/24 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про призов та направлення позивача для проходження військової служби за мобілізацією та зобов’язання військової частини прийняти рішення про звільнення від служби.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги військової частини, оскільки військова частина не надала доказів надсилання копії апеляційної скарги безпосередньо позивачу, а надіслала її лише представнику (адвокату). Суд зазначив, що для належного підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів особи в суді апеляційної інстанції, необхідне надання ордеру, який би чітко вказував на повноваження адвоката саме в цьому суді. Відсутність таких доказів дає підстави вважати, що надсилання копії скарги лише адвокату не є належним повідомленням позивача. Суд також відхилив посилання скаржника на попередню практику Верховного Суду, оскільки вона стосувалася обов’язку суду надсилати рішення, а не обов’язку сторони надсилати апеляційну скаргу.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №522/7662/23 від 15/08/2025
1. Предметом спору є заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат між сторонами у цивільній справі про визнання права власності в порядку спадкування.
2. Суд касаційної інстанції скасував додаткову постанову апеляційного суду, оскільки апеляційний суд розглянув заяву про розподіл судових витрат без належного повідомлення однієї зі сторін про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням процесуальних прав учасника справи та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд касаційної інстанції підкреслив, що додаткове судове рішення має ухвалюватися в тому ж порядку, що й основне рішення, і що обов’язком суду є забезпечення сторонам можливості бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо порядку ухвалення додаткових судових рішень. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов’язкових підстав для скасування додаткової постанови та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. Суд касаційної інстанції скасував додаткову постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №520/23694/24 від 19/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з колишнього курсанта на користь університету суми відшкодування витрат, пов’язаних з його утриманням під час навчання, у зв’язку з достроковим розірванням контракту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у даній справі застосовується місячний строк звернення до суду, встановлений для спорів щодо проходження публічної служби, оскільки навчання у військовому вищому навчальному закладі є складовою військової служби. Суд зазначив, що перебіг строку починається з моменту, коли університет дізнався про порушення свого права, а саме після спливу строку для добровільного відшкодування витрат колишнім курсантом. Верховний Суд підкреслив, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене строками, встановленими законом для забезпечення юридичної визначеності. Суд також врахував, що позивач не надав доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу університету без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/32162/23-ц від 13/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про відсторонення працівника від роботи у зв’язку з відмовою від вакцинації проти COVID-19 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що відсторонення працівника від роботи було правомірним, оскільки специфіка його посади передбачала прямі соціальні контакти, а він не надав доказів вакцинації або протипоказань до неї. Суд врахував, що АТ «Укрзалізниця» входить до переліку об’єктів, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а обов’язковість вакцинації для працівників таких підприємств була встановлена законодавством для запобігання поширенню COVID-19. Суд також зазначив, що відсторонення було пропорційним заходом, спрямованим на захист здоров’я інших працівників та населення в цілому, і що невакцинований працівник становив потенційну загрозу на робочому місці. Суд підкреслив, що в кожному конкретному випадку необхідно враховувати обставини, такі як кількість соціальних контактів працівника, можливість дистанційної роботи та умови праці.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №607/14102/23 від 15/08/2025
1. Предметом спору є визнання права власності в порядку спадкування на частки квартири та земельної ділянки.
2. Суд задовольнив позов, оскільки позивач не міг отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на майно, що унеможливлювало оформлення спадщини в нотаріальному порядку. Суд зазначив, що відповідач є спадкоємцем першої черги, а інші спадкоємці або відмовилися від спадщини, або не прийняли її. Суд також врахував, що визнання права власності в судовому порядку є ефективним способом захисту порушеного права позивача в даній ситуації. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій, вказавши, що вона не суперечить його попереднім висновкам.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №732/1195/24 від 18/08/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди землі, укладеного між фізичною особою та агропромисловим кооперативом, який перебуває у стадії банкрутства, через систематичну несплату орендної плати.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який закрив провадження у справі, вважаючи, що спір підлягає розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство агропромислового кооперативу; суд врахував зміни в законодавстві, які розширили права орендаря щодо розпорядження правом оренди, дозволяючи відчужувати його без погодження з власником землі; це означає, що право оренди може бути включене до ліквідаційної маси банкрута, а розірвання договору вплине на цю масу, що робить спір майновим; попередні висновки Верховного Суду, на які посилався позивач, були зроблені до цих законодавчих змін; тому, з урахуванням можливості відчуження права оренди та його включення до ліквідаційної маси, спір має розглядатися в межах справи про банкрутство.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши, що спір має розглядатися в межах справи про банкрутство в господарському суді.
Справа №990/266/25 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо розгляду звернення фізичної особи стосовно перевірки законності нарахування доплати за вислугу років голові суду.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що ВРП діяла в межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України, і не має права надавати правову оцінку діям голови суду під час виконання ним адміністративних повноважень поза межами дисциплінарного провадження; ВРП правомірно переслала звернення позивача до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (ТУ ДСА), оскільки саме воно відповідає за організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів; направлення звернення до належного органу є обов’язком ВРП, якщо питання не входять до її компетенції; відповідь ВРП від 05 червня 2025 року є правомірною та обґрунтованою, а оскаржувані дії не суперечать вимогам Закону України «Про звернення громадян» та не свідчать про бездіяльність суб`єкта владних повноважень; позивач не довів, що його права були порушені діями ВРП.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову фізичної особи до Вищої ради правосуддя.
Справа №380/22356/23 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо незакінчення виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору, коли аналогічний виконавчий документ перебуває на виконанні у приватного виконавця, який стягує основну винагороду.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, підкреслив, що в даному випадку виникла ситуація подвійного стягнення плати за один і той самий виконавчий документ, а саме виконавчого збору державним виконавцем та основної винагороди приватним виконавцем. Суд зазначив, що хоча передачі виконавчого листа від державного до приватного виконавця в даному випадку не було, а відбулося повернення виконавчого листа стягувачу та повторне його пред’явлення приватному виконавцю, це не повинно впливати на права боржника. Верховний Суд підкреслив, що необхідно застосувати аналогію закону, зокрема частину 8 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження”, щоб уникнути подвійного стягнення. Суд також вказав, що закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору є належним способом захисту прав боржника в такій ситуації. Суд відмітив, що апеляційний суд не врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, що призвело до неправильного вирішення спору.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким позов було задоволено.
Справа №752/15859/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації земельних ділянок, визнання недійсними свідоцтв про право власності на ці ділянки та договорів купівлі-продажу, оскільки позивач вважає, що ці ділянки частково накладаються на його власність.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновком апеляційного суду про відмову в позові через незалучення до участі у справі однієї зі сторін договору купівлі-продажу земельних ділянок, оскільки для вирішення спору важливо встановити, чи дійсно право позивача порушено накладенням спірних ділянок на його землю, і чи підлягає воно захисту обраним способом. Суд зазначив, що визначення кола відповідачів має відповідати реальному складу учасників спору та забезпечувати ефективний захист порушених прав. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд не врахував мету позову, його підстави та предмет, а також не надав належної оцінки доводам позивача щодо відсутності необхідності залучення додаткового відповідача для вирішення питання про скасування державної реєстрації земельних ділянок. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність перегляду справи по суті для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №753/20282/21 від 13/08/2025
1. Предметом спору є відмова у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що позивач, який ініціював судовий процес, знав про розгляд справи, але подав апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня ухвалення повного тексту судового рішення, не надавши доказів існування обставин непереборної сили. Суд зазначив, що позивач повинен проявляти інтерес до ходу розгляду ініційованої ним справи, а ігнорування цього обов’язку протягом тривалого часу свідчить про недобросовісну поведінку. Також суд касаційної інстанції послався на практику Великої Палати Верховного Суду та Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, згідно з якою особа, яка ініціювала розгляд справи, не може вважатися неповідомленою про розгляд справи, а несвоєчасне отримання повного тексту рішення не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, особливо за відсутності обставин непереборної сили. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №400/8794/23 від 19/08/2025
1. Предметом спору є правомірність рішення Управління державної міграційної служби України про скасування рішення про набуття громадянства України за територіальним походженням.
2. Суд касаційної інстанції підкреслив, що скасування рішення про набуття громадянства можливе лише за наявності доказів подання особою неправдивих відомостей, фальшивих документів, приховування суттєвих фактів або невиконання зобов’язань, взятих при отриманні громадянства. У даному випадку, позивач виконав зобов’язання щодо відмови від громадянства Азербайджану, надіславши паспорт до посольства цієї країни, і не було надано доказів подання ним неправдивих відомостей чи приховування фактів. Отримання паспорта громадянина Азербайджану пізніше не є підставою для скасування рішення про набуття громадянства, а може бути підставою для втрати громадянства за іншою процедурою. Суд також зазначив, що держава має гарантувати стабільність громадянського статусу особи. **** Суд підкреслив, що зміни в законодавстві щодо громадянства не змінюють суті підстав для скасування рішення про набуття громадянства, а лише конкретизують їх.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши законність набуття громадянства України позивачем.
Справа №580/5204/22 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Черкаського апеляційного суду щодо надання неповної інформації на запит про доступ до публічної інформації та зобов’язання надати повну інформацію.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що позивачка подала позов та заяву про збільшення позовних вимог через підсистему “Електронний суд”, а відповідач, Черкаський апеляційний суд, зареєстрований у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС) і має доступ до матеріалів електронної справи. Суд зазначив, що функціонал “Електронного суду” мав автоматично надати суду доказ надсилання заяви про збільшення позовних вимог до електронного кабінету відповідача. Крім того, суд підкреслив, що вимога про надання доказів надсилання копій документів іншим учасникам справи нівелює сенс використання “Електронного суду”, а технічно виконати такий обов’язок неможливо, оскільки документ створюється в системі та не існує у паперовому вигляді до його відправлення. Суд також наголосив на необхідності уникати надмірно формального ставлення до вимог закону при прийнятті документів через “Електронний суд”, оскільки доступ до правосуддя має бути реальним.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині повернення заяви про збільшення позовних вимог та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №400/7751/24 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Заводського відділу державної виконавчої служби щодо незняття арешту з майна.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який закрив провадження у справі, виходячи з того, що спірні правовідносини виникли з приводу зняття арешту з нерухомого майна, що позбавляє права розпоряджатися ним. Верховний Суд підкреслив, що для визначення юрисдикції вирішальне значення має суть оспорюваних дій. У даному випадку, зведене виконавче провадження об’єднує виконання судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції в рамках цивільного судочинства, що виключає розгляд справи в адміністративному суді. Суд зазначив, що хоча існують випадки, коли оскарження дій державного виконавця у зведеному провадженні належить до адміністративної юрисдикції, це стосується ситуацій, коли у зведеному провадженні об’єднані рішення судів різних юрисдикцій. Оскільки в даному випадку об’єднані лише рішення судів цивільної юрисдикції, спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №280/3485/23 від 19/08/2025
1. Предметом спору є рішення Запорізької міської ради про реорганізацію комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня №10” шляхом приєднання до іншого комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня №6”.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши, що для звернення до суду особа повинна мати матеріально-правову заінтересованість у вирішенні спору, а юридична зацікавленість повинна мати об’єктивну основу. Суд зазначив, що оскаржене рішення міської ради спрямоване на вирішення питань організації медичного обслуговування та можливості продовжити отримання медичної допомоги в іншому лікувальному закладі, має на меті передусім публічний інтерес, а тому не порушує право на працю позивачів та право на отримання медичних послуг. Суд також підкреслив, що реорганізація медичного закладу шляхом приєднання не призводить до скорочення мережі медичних закладів, оскільки є лише зміною організаційно-правової форми, і що план розвитку Запорізького госпітального округу не був затверджений. Крім того, суд вказав, що постанова КМУ, яка регламентує порядок створення спроможної мережі закладів охорони здоров’я госпітального округу, не поширюється на спірні правовідносини, що виникли до її прийняття.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовив у задоволенні позову.
