Справа №2-5723/2010 від 30/07/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та арешту її коштів.
2. Суд першої інстанції задовольнив скаргу, визнавши дії виконавця неправомірними, оскільки стягувач пропустив строк повторного пред’явлення виконавчого листа, а також через заборону відкриття виконавчих проваджень на територіях, де ведуться бойові дії, до яких належить місто проживання скаржниці. Апеляційний суд скасував це рішення, вважаючи, що строк пред’явлення виконавчого листа не пропущено, оскільки він переривався попереднім пред’явленням, і що заборона на відкриття виконавчих проваджень не поширюється на населений пункт, де фактично проживає скаржниця. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, вказавши, що строк пред’явлення виконавчого листа сплив ще до повторного пред’явлення і не був поновлений судом, а отже, дії виконавця були неправомірними. Верховний Суд також зазначив, що посилання апеляційного суду на Закон України “Про виконавче провадження” від 2016 року є помилковим, оскільки застосуванню підлягає Закон, який діяв на момент видачі виконавчого листа.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, задовольнивши скаргу ОСОБА_1.
Справа №912/3035/19 від 31/07/2025
1. Предметом спору було питання про заборону фізичній особі-підприємцю (ФОП) використовувати знак для товарів і послуг “УКРЗОЛОТО”.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення попередніх інстанцій, виходячи з таких аргументів:
* ФОП Погрібна Л.В. оскаржувала рішення судів попередніх інстанцій в частині розподілу судових витрат, стверджуючи, що залучення ТОВ «Маркхолдер» як третьої особи було “свавільним”, і тому витрати на його участь не повинні бути відшкодовані.
* Верховний Суд не погодився з цим, зазначивши, що суди обґрунтовано залучили ТОВ «Маркхолдер», оскільки рішення у справі могло вплинути на його права та обов’язки, враховуючи попереднє володіння ТОВ «Маркхолдер» правами на торговельну марку та наявність іншої справи про стягнення збитків за незаконне використання цієї марки.
* Суд також врахував, що ТОВ «Маркхолдер» було позивачем у справі до заміни правонаступником, і понесені ним судові витрати були спрямовані на захист його прав інтелектуальної власності.
* Верховний Суд підкреслив, що формальні порушення, допущені судом першої інстанції, були виправлені апеляційним судом і не є підставою для скасування правильного по суті рішення.
* Суд також послався на принцип res judicata, який вимагає поваги до остаточних судових рішень.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ФОП Погрібної Л.В. без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №553/2113/20 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не оцінили пропорційність виселення відповідачів, не перевірили, чи забезпечені вони іншим житлом, і чи не буде виселення надмірним тягарем для них, що є важливим з огляду на статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зазначив, що суди повинні були врахувати баланс інтересів сторін, зокрема, наявність чи відсутність іншого житла у відповідачів. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що сам по собі факт скасування правової підстави для користування житлом не є достатнім для виселення, необхідно враховувати всі обставини справи. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення є ефективним способом захисту порушеного права власника, але зазначив, що це питання має досліджуватися судом за нового розгляду справи.
3. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №760/34080/21 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження працівником наказу про звільнення за прогули та вимога змінити підставу звільнення на звільнення за власним бажанням у зв’язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, виходячи з того, що працівник не надав належних доказів порушень трудового законодавства з боку роботодавця на момент подання заяви про звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, а тому відсутність працівника на роботі була розцінена як прогул. Суд зазначив, що подання заяви про звільнення за власним бажанням не звільняє працівника від обов’язку виконувати трудові обов’язки до моменту звільнення. Суд також вказав, що для звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України необхідно довести факт порушення роботодавцем трудового законодавства стосовно працівника на момент подання ним заяви про звільнення. Оскільки працівник не надав таких доказів, суди дійшли висновку про правомірність звільнення за прогул.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/37432/23-ц від 06/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території на користь об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційний суд не врахував, що апеляційна скарга була подана через підсистему “Електронний суд”, що передбачає наявність електронного кабінету та відповідної автентифікації особи. Суд також не перевірив наявності в електронних матеріалах справи довіреності, сформованої в електронній формі, яка автоматично додається до документів, відправлених представником засобами “Електронного суду”, що є належним підтвердженням повноважень представника в суді. Крім того, суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про відмову в ухваленні додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, оскільки апеляційний суд помилково вважав, що перегляд ухвали суду з процесуальних питань позбавляє сторону права на відшкодування витрат на правничу допомогу. Суд зазначив, що розподіл судових витрат здійснюється судом, який ухвалює остаточне рішення у справі. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не встановили належним чином особу позивача у справі.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив скасувати ухвали апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №911/639/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» суми у розмірі 584 398 723,95 грн.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій. В обґрунтуванні своєї позиції, суди, ймовірно, виходили з аналізу обставин справи, доказів, наданих сторонами, та норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. Можливо, суди попередніх інстанцій встановили відсутність підстав для задоволення позовних вимог, наприклад, через неналежне виконання позивачем своїх зобов’язань, відсутність доказів завдання збитків, або застосування строків позовної давності. Також, суди могли врахувати фінансовий стан відповідача та наслідки задоволення позову для його діяльності. У будь-якому випадку, Верховний Суд підтримав висновки судів попередніх інстанцій, не знайшовши підстав для їх скасування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №910/2810/23 від 14/08/2025
Предметом спору у справі є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу АМКУ без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду без змін, підтримавши таким чином рішення суду апеляційної інстанції. Фактично, Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду щодо законності та обґрунтованості вимог ТОВ “Басф Т.О.В.”. Суд касаційної інстанції, ймовірно, не знайшов підстав для скасування рішення апеляційного суду, виходячи з доводів касаційної скарги АМКУ та матеріалів справи. Це може свідчити про те, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті додаткової постанови. Рішення ґрунтується на аналізі обставин справи та оцінці доказів, наданих сторонами.
Суд постановив залишити касаційну скаргу Антимонопольного комітету України без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/11038/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь ПрАТ “Укргідроенерго” заборгованості за електричну енергію, а також 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір щодо стягнення інфляційних втрат, не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, щодо методики розрахунку інфляційних втрат, зокрема, правила заокруглення величини приросту індексу споживчих цін до десяткового числа після коми. Верховний Суд підкреслив, що ці висновки є обов’язковими для врахування судами всіх інстанцій при застосуванні частини другої статті 625 ЦК України. Оскільки суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, з урахуванням зазначених висновків Верховного Суду, це призвело до ухвалення неправомірних рішень. У зв’язку з цим, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень в частині вирішення спору про стягнення інфляційних втрат та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення інфляційних втрат та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №599/1579/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення колишнього чоловіка, який, за словами позивачки, порушує правила співжиття.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів систематичного порушення відповідачем правил співжиття та безрезультатності заходів впливу. Суд врахував, що виселення відповідача, для якого спірна квартира є єдиним житлом, буде непропорційним втручанням у його право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також взяв до уваги попереднє рішення у аналогічній справі між тими ж сторонами, де також було відмовлено у виселенні. Суд зазначив, що хоча між сторонами існують неприязні стосунки, цього недостатньо для виселення, і що позивачка не довела, що відповідач робить неможливим проживання інших осіб у квартирі. Суд наголосив, що факти звернення до поліції без доведеної безрезультатності застосованих заходів впливу не є достатньою підставою для виселення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, відмовивши у виселенні колишнього чоловіка.
Справа №686/32094/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
2. Суд частково задовольнив позов, стягнувши з російської федерації на користь позивача 50 000 грн моральної шкоди, виходячи з того, що збройна агресія спричинила позивачу душевні страждання, стрес та побоювання за свою безпеку, порушила її нормальні життєві зв’язки. Водночас, суд відмовив у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди, оскільки позивачем не було доведено завдання такої шкоди саме їй, а також відмовив у стягненні моральної шкоди з України, оскільки не було доведено протиправної бездіяльності держави, що призвела до завдання шкоди. Суд врахував, що звернення до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права позивача. Суд також зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням вимог розумності та справедливості, а також конкретних обставин справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підтвердивши часткове задоволення позову щодо відшкодування моральної шкоди за рахунок російської федерації.
Справа №371/741/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди цієї ділянки, оскільки позивач вважає, що має право на спадкування цієї землі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом Української РСР, а не чинним ЦК України, оскільки спадщина відкрилася до 2004 року. За нормами ЦК УРСР, двоюрідні сестри не входять до кола спадкоємців за законом, тому позивачка не має права на спадкування. Суд також зазначив, що факт продовження строку для прийняття спадщини не робить позивачку автоматично спадкоємцем. Крім того, суд врахував, що спірна земельна ділянка автоматично перейшла у власність держави, оскільки спадкоємці не прийняли спадщину у встановлений строк, а тому положення чинного ЦК України щодо відумерлої спадщини не застосовуються до цих правовідносин. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи касаційної скарги про порушення принципу правової визначеності, оскільки попередні судові рішення не встановлювали факту, що позивачка є спадкоємцем за законом.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №908/3274/23 від 14/08/2025
1. Предметом спору є розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених АТ «ОТП БАНК» у суді касаційної інстанції у справі про стягнення солідарної заборгованості.
2. Суд частково задовольнив заяву АТ «ОТП БАНК», мотивуючи це тим, що витрати на правову допомогу мають відповідати критеріям необхідності, дійсності та розумності, а їх розмір повинен бути співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд врахував, що правова позиція позивача була сталою, нормативно-правове регулювання не змінювалося, а адвокат був обізнаний з обставинами справи, будучи представником позивача з апеляційної інстанції. Також, суд зазначив, що касаційний розгляд стосувався переважно процесуальних питань і не передбачав перегляду справи по суті. Суд визнав, що деякі послуги, заявлені банком, частково поглинаються іншими, а необхідність деяких послуг не була доведена. Враховуючи ці обставини, суд вирішив зменшити суму витрат на правову допомогу, що підлягає відшкодуванню.
3. Суд ухвалив стягнути з відповідачів на користь АТ «ОТП БАНК» 30 000 грн витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції, розподіливши цю суму між відповідачами в рівних частинах по 7 500 грн з кожного.
Справа №910/12759/21 від 14/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконними рішень Державної організації “Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій” та зобов’язання вчинити певні дії.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши постанову апеляційного суду та направивши справу на новий розгляд. Суд касаційної інстанції, ймовірно, виявив порушення норм процесуального або матеріального права, допущені апеляційним судом під час розгляду справи, що могли вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого рішення. При цьому, ухвалу апеляційного суду від 11.01.2023 було частково закрито та частково залишено без змін, що може свідчити про наявність декількох питань, які розглядалися в ухвалі, і щодо яких суд касаційної інстанції зайняв різну позицію. Новий розгляд справи в апеляційному суді має на меті усунення виявлених порушень та забезпечення всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи. Відсутність повного тексту рішення не дає змоги встановити конкретні аргументи суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №911/639/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПАТ «Центренерго» на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» боргу, 3% річних, інфляційних втрат, 20% річних та пені, нарахованих у зв’язку з порушенням умов договору купівлі-продажу електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який встановив, що сторони досягли згоди про розірвання договору купівлі-продажу електроенергії, про що свідчить їх листування, а саме обмін листами, в яких обидві сторони висловили бажання розірвати договір у зв’язку з неможливістю його виконання. Суд зазначив, що оскільки договір було розірвано, нарахування 20% річних та пені після дати розірвання є неправомірним, оскільки договірні зобов’язання припинилися. Суд також вказав, що посилання скаржника на правомірність нарахування процентів за користування кредитом до дня фактичного повернення коштів є необґрунтованим, оскільки у даному випадку йдеться про договірні зобов’язання, які припинилися внаслідок розірвання договору. Суд касаційної інстанції також відхилив аргументи скаржника про порушення норм процесуального права, оскільки не було доведено, що листування між сторонами було отримано з порушенням закону.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині – без змін.
Справа №292/621/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково скасував ухвалу суду першої інстанції про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, оскільки апеляційний суд не перевірив оригінал електронного ордера, поданого представником СТОВ «Тетірське», на наявність електронного цифрового підпису (ЕЦП). Суд касаційної інстанції підкреслив, що оригіналом електронного документа є саме електронний примірник з ЕЦП, а паперова копія є лише візуальним відображенням. Відсутність перевірки ЕЦП апеляційним судом унеможливила встановлення важливих обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд не врахував, що доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, і суд зобов’язаний достовірно встановити, чи підписала особа процесуальний документ електронним підписом, який прирівнюється до власноручного.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/6904/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є стягнення 3 990 261,97 грн.
2. У рішенні не наведено аргументів суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Відсутня мотивувальна частина, яка б розкривала обґрунтування позиції суду касаційної інстанції. Тому неможливо визначити, чому Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДП “Гарантований покупець” без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №914/2230/24 від 06/08/2025
Предметом спору було визнання недійсним пункту договору про закупівлю в частині включення ПДВ до загальної ціни та стягнення сплаченого ПДВ, оскільки міська рада вважала, що згідно з Податковим кодексом України та постановою Кабміну, до таких операцій має застосовуватися нульова ставка ПДВ, оскільки товар призначався для потреб Збройних Сил України.
Суд касаційної інстанції зазначив, що для касаційного оскарження на підставі неврахування висновків Верховного Суду необхідно, щоб правовідносини у справах були подібними, чого в даному випадку не було встановлено. Суд також вказав, що доводи скаржника про неповне дослідження доказів судами попередніх інстанцій є недостатніми, оскільки не було підтверджено підставу касаційного оскарження, пов’язану з неврахуванням висновків Верховного Суду. Судді підкреслили, що касаційне оскарження має певні обмеження, які відповідають практиці Європейського суду з прав людини, і спрямовані на забезпечення ефективності судочинства та єдності судової практики.
Верховний Суд постановив закрити касаційне провадження в частині підстави, пов’язаної з неврахуванням висновків Верховного Суду, а в іншій частині – касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, поновивши виконання рішення суду першої інстанції.
Справа №906/1254/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених Акціонерним товариством “Житомиробленерго” у зв’язку з розглядом касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Юла-Торг”.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що АТ “Житомиробленерго” заявило про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у встановленому законом порядку та в межах визначених строків. Суд врахував, що заявник дотримався вимог статей 80, 124, 126, 129 ГПК України. Також суд зазначив, що ТОВ “Юла-Торг” не скористалося своїм правом на подання заперечень щодо неспівмірності витрат відповідача та не надало клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Суд, керуючись критеріями реальності адвокатських витрат, їх необхідності, пропорційності, справедливості та розумності розміру, дійшов висновку, що розмір гонорару є співмірним з виконаною роботою у суді касаційної інстанції. Суд також послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо визначення розміру гонорару та оцінки витрат на професійну правничу допомогу.
3. Суд ухвалив задовольнити заяву АТ “Житомиробленерго” та стягнути з ТОВ “Юла-Торг” 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
Справа №910/12688/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною відмови у наданні додаткової охорони прав на винахід та зобов’язання здійснити державну реєстрацію патенту.
2. Верховний Суд не наводить конкретних аргументів у цій постанові, оскільки це лише вступна та резолютивна частини рішення. З тексту постанови видно лише те, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення, з якими не погодився Верховний Суд. Для розуміння аргументації потрібно аналізувати повний текст судового рішення. Проте, факт скасування рішень судів попередніх інстанцій може свідчити про те, що Верховний Суд виявив порушення норм матеріального або процесуального права, допущені цими судами при розгляді справи. Можливо, суди неправильно застосували законодавство про інтелектуальну власність або не врахували важливі обставини справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Справа №916/2750/24 від 13/08/2025
1. Предмет спору – визнання поновленим договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною між ТОВ “Блаз” та Одеською міською радою.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ТОВ “Блаз”, виходячи з того, що товариство належним чином повідомило Одеську міську раду про намір поновити договір оренди землі, додавши проєкт додаткової угоди. Міська рада, в свою чергу, не висловила заперечень щодо поновлення договору у встановлений строк і не уклала додаткову угоду, хоча між сторонами відбувалося листування з організаційних питань. Суд підкреслив, що ТОВ “Блаз” дотрималося всіх вимог законодавства, необхідних для поновлення договору, а міська рада знехтувала своїм обов’язком добросовісно провести переговори. Суд також врахував, що на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належить ТОВ “Блаз”, що унеможливлює передачу цієї ділянки в оренду іншим особам. Суд відхилив доводи касаційної скарги Одеської міської ради, зазначивши, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать попереднім рішенням Верховного Суду у подібних справах.
3. Суд постановив касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №911/3777/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є скасування рішень Миронівської міської ради та визнання права постійного користування земельними ділянками за селянським (фермерським) господарством.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову фермерського господарства, мотивуючи це тим, що суди не врахували, що на момент розпаювання земель фермерського господарства законодавство не передбачало автоматичного припинення права постійного користування всією ділянкою. Суд зазначив, що поділ земельної ділянки не змінює обсяг прав землекористувача, а право постійного користування може бути припинене лише з підстав, визначених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Суд також послався на практику Верховного Суду, спрямовану на збереження права землекористування фермерських господарств, та на те, що факт поділу земельної ділянки не перешкоджає захисту прав на неї. Водночас, суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову у скасуванні рішень Миронівської міської ради, оскільки обрав неефективний спосіб захисту.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у визнанні права постійного користування земельними ділянками та визнав за фермерським господарством право постійного користування цими ділянками, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №265/2189/20 від 14/08/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн, завданої каліцтвом та ушкодженням здоров’я внаслідок терористичного акту.
2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись з апеляційним судом, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що для відшкодування шкоди, завданої терористичним актом, необхідний спеціальний закон, який би визначав механізм компенсації, а такий закон відсутній. Суд також зазначив, що держава не несе відповідальність за всі злочини, які залишилися нерозкритими, і що позивачка не довела, що держава знала про можливість обстрілу та не вжила заходів для запобігання цьому. Крім того, суд врахував, що Україна є об’єктом збройної агресії, і не завжди має можливість контролювати всі території та запобігати терористичним актам. Суд також зазначив, що держава взяла на себе обов’язок визначити збитки, завдані агресією РФ, і невиконання цього обов’язку може бути окремою підставою для позову. Суд не встановив порушень державою негативного, позитивного матеріального чи позитивного процесуального обов’язку з гарантування права на здоров’я позивачки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду – без змін.
Справа №939/31/23 від 14/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між позивачем та відповідачем.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що на момент укладення договору дарування він помилявся щодо природи правочину або що відповідач навмисно ввела його в оману щодо обставин, які мали істотне значення для укладення договору. Суд зазначив, що позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх тверджень про помилку або обман. Суд також врахував, що в тексті договору дарування зазначено, що сторони діяли вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розуміючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин, і що правочин відповідає їх дійсним намірам. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обман має бути доведений позивачем, і що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/15790/23 від 08/08/2025
1. Предметом спору є захист прав інтелектуальної власності позивача на винахід, а саме, чи правомірно Центру здійснювати дії щодо реєстрації лікарського засобу відповідача, який, на думку позивача, порушує його права на винахід.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, зазначив, що апеляційний суд не врахував, що вжиті заходи забезпечення позову співвідносяться із заявленими вимогами позивача, оскільки видача висновків та рекомендацій Центру щодо державної реєстрації лікарського засобу є частиною загальної процедури введення лікарського засобу в цивільний обіг. Також, на думку Верховного Суду, апеляційний суд не врахував, що існують обставини, які свідчать про те, що ці заходи забезпечення позову спрямовані на зупинення ймовірного порушення прав позивача на відповідний об`єкт інтелектуальної власності. Верховний Суд підкреслив, що передбачена процесуальним законом заборона особі вчиняти певні дії не є втручанням у повноваження Центру, а виступає як обґрунтоване обмеження його дій виключно з метою забезпечення виконання судового рішення. Суд касаційної інстанції також наголосив, що під час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює законність та правомірність вжиття таких заходів, а лише з`ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, якою було відмовлено у скасуванні заходів забезпечення позову.
Справа №760/24971/24 від 13/08/2025
Предметом спору є клопотання захисника про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання захисника, посилаючись на те, що захисником не було наведено достатніх підстав для передачі справи. Суд зазначив, що існують певні критерії, яким має відповідати клопотання про передачу справи, зокрема, обґрунтування неможливості об’єктивного розгляду справи даним судом. У даному випадку, на думку суду, таких обґрунтувань надано не було. Також суд врахував стадію кримінального провадження, а саме те, що справа вже розглядається судом першої інстанції, що також впливає на можливість передачі справи до іншого суду. Судді керувалися статтями 32, 34, 376 Кримінального процесуального кодексу України.
Суд постановив: Клопотання захисника залишити без задоволення.
Справа №910/3374/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) щодо певних дій Товариства з обмеженою відповідальністю «УТБ-Інжиніринг».
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, виходили з того, що АМКУ діяв у межах своїх повноважень, не порушував процедуру та обґрунтовано застосував санкції до Товариства. Можливо, суди також врахували докази, надані АМКУ, які підтверджують порушення конкуренційного законодавства з боку Товариства. Суд касаційної інстанції погодився з оцінкою доказів та правовим обґрунтуванням, наданим судами першої та апеляційної інстанцій. Також, суд міг взяти до уваги практику АМКУ та судову практику щодо аналогічних справ.
3. Суд ухвалив рішення залишити касаційну скаргу ТОВ «УТБ-Інжиніринг» без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №686/22931/20 від 14/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди, завданих нібито незаконним користуванням майном позивача.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків. Зокрема, позивач не надав належних доказів того, що відповідач набув майно без достатньої правової підстави та безпідставно ним користувався, а також не довів реальної можливості отримання доходів від оренди майна, якої він нібито був позбавлений через дії відповідача. Суд зазначив, що для стягнення упущеної вигоди необхідно довести не лише протиправну поведінку відповідача, але й реальну можливість отримання доходів, а також вжиття позивачем заходів для їх отримання. Оскільки позивач не довів цих обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/2182/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про визнання антиконкурентними узгодженими діями спотворення результатів торгів.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який скасував рішення АМКУ, оскільки АМКУ не довів наявності антиконкурентних узгоджених дій між компаніями. Суд зазначив, що наявність господарських відносин між учасниками торгів, електронне листування, подібність в оформленні документів та послідовність дій у часі не є достатніми доказами узгодженості дій, якщо вони не виключають інших вірогідних пояснень. Суд підкреслив, що АМКУ не дослідив зміст електронного листування, яке стосувалося виконання господарських договорів, а не торгів, і не врахував, що подібність документів може бути обумовлена вимогами замовника. Також, суд вказав, що подання пропозицій в останній день строку є звичайною практикою, а АМКУ не дослідив питання використання однієї IP-адреси при подачі документів. Суд наголосив, що АМКУ має довести обставини, які мають значення для справи, а встановлені ним факти не доводять наявності у компаній наміру усунути конкуренцію.
3. Суд залишив касаційну скаргу АМКУ без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Справа №914/2961/22 від 14/08/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження, а саме боржника, у зв’язку з реорганізацією юридичної особи.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, мотивуючи це незавершеністю процедури реорганізації та відсутністю доказів передачі майнових прав та обов’язків. Верховний Суд наголосив, що процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва і слідує за матеріальним правом. Суд зазначив, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, тобто до правонаступника переходить уся сукупність прав та обов’язків, незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва. Також, суд вказав на необхідність врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у попередніх постановах, щодо моменту переходу прав та обов’язків при реорганізації юридичної особи. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій обмежились формальними посиланнями на дані з ЄДР та не дослідили розпорядження Кабінету Міністрів України та наказ Міністерства освіти і науки України про утворення Українського державного університету науки і технологій.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №308/1767/17 від 06/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи заборгованості за кредитним договором, включаючи відсотки за користування кредитом.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, не закривши провадження в частині позовних вимог до померлої особи, яка не могла бути стороною у справі, оскільки померла до відкриття провадження. Також суди не врахували сталу практику Великої Палати Верховного Суду щодо обчислення позовної давності за періодичними платежами та наслідків пред’явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості, що змінює строк виконання зобов’язання. Суди не дослідили належним чином докази, зокрема вимогу банку про дострокове погашення боргу та рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що впливає на обчислення позовної давності та припинення нарахування відсотків. Крім того, суди не врахували заяву відповідача про застосування позовної давності, яка могла бути пропущена банком. Враховуючи неповне дослідження доказів та необґрунтовані висновки, Верховний Суд вирішив, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №940/296/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є зняття арешту з нерухомого майна (земельної ділянки), яке перейшло у спадок позивачу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, вийшов за межі вимог апеляційної скарги, поданої АТ КБ «ПриватБанк». Апеляційний суд не врахував, що АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі не наводив доводів щодо неповідомлення кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, а фактично оскаржував рішення суду першої інстанції лише щодо залучення його відповідачем у справі та стягнення з нього судових витрат. Суд касаційної інстанції наголосив, що відповідно до ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, касаційний суд вирішив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №920/327/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є визнання пункту договору таким, що суперечить Закону України «Про захист економічної конкуренції».
2. У своєму рішенні Верховний Суд не наводить конкретних аргументів, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. З тексту видно лише те, що суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишив їхні рішення по суті без змін. Це може свідчити про те, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, але допустили помилки в обґрунтуванні своїх рішень. Для більш детального аналізу необхідний повний текст судового рішення.
3. Суд касаційну скаргу задовольнив частково, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але самі рішення залишив без змін.
Справа №904/1681/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за теплову енергію, нарахованої на підставі договору між комунальним підприємством та підприємством об’єднання громадян.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, який зменшив суму заборгованості, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, оскільки апеляційний суд встановив, що нарахування за лютий-березень 2022 року було здійснено позивачем безпідставно за статтею 11 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, в той час як слід було застосовувати частину 3 статті 9 цього ж Закону, яка регулює нарахування у випадку виходу з ладу вузла комерційного обліку. Суд касаційної інстанції зазначив, що відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” у даному випадку, оскільки апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, враховуючи встановлені обставини справи, зокрема вихід з ладу лічильника теплової енергії. Суд касаційної інстанції підкреслив, що формування правового висновку має стосуватися конкретних правовідносин, враховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами обставини.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №201/250/21 від 06/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного об’єкта нерухомості, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що належним відповідачем за позовом про знесення самочинного будівництва є останній набувач майна, а не особа, яка здійснила будівництво, якщо вона вже не є власником. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували, що власником спірного об’єкта є ТОВ «Точка-М», а не ОСОБА_1, якого було зобов’язано знести будівлю. Також, суд врахував, що спір між Дніпровською міською радою та ТОВ «Точка-М» щодо цього об’єкта вже розглядається в господарському суді, що свідчить про наявність господарської юрисдикції у цій частині спору. Суд наголосив, що пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові. Крім того, суд зазначив, що спори щодо правомірності набуття речового права на самочинне будівництво між двома юридичними особами підлягають розгляду в порядку господарської юрисдикції.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог до ОСОБА_1 та ТОВ «Точка-М», відмовив у задоволенні позову до ОСОБА_1 та закрив провадження у справі в частині вимог до ТОВ «Точка-М».
Справа №945/2087/21 від 13/08/2025
1. Предметом спору є встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки позивачка пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, і необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для пропуску цього строку. Суд зазначив, що позивачка не довела існування об’єктивних та непереборних перешкод для прийняття спадщини. Апеляційний суд також підкреслив, що позивачка знала про місце проживання двоюрідної сестри і мала можливість цікавитися її життям. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, і позивачка не надала доказів існування об’єктивних перешкод. Суд також врахував, що пропуск строку подання заяви про прийняття спадщини склав майже п’ять років.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – без змін.
Справа №902/480/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця у виконавчому провадженні щодо примусового стягнення заборгованості з акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Вінницягаз” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що приватний виконавець зобов’язаний зупинити виконавчі дії щодо стягнення заборгованості з “Вінницягаз”, оскільки компанія перебуває в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості на ринку природного газу, відповідно до Закону № 1639-ІХ. Верховний Суд підкреслив, що виконавець не є учасником процедури врегулювання заборгованості та не має повноважень оцінювати обсяг заборгованості, яка підлягає врегулюванню. Суд зазначив, що зупинення виконавчих дій є обов’язковим, оскільки заборгованість виникла за договором з постачальником “останньої надії”, який підлягає врегулюванню згідно із Законом № 1639-ІХ. Також, суд врахував правову позицію Об’єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 16.05.2025 у справі № 903/421/24, яка є релевантною до даної справи. Верховний Суд підтвердив, що приватний виконавець правомірно зупинив стягнення частини основного боргу, але мав зупинити стягнення всієї суми боргу (за винятком судового збору), враховуючи статус боржника та законодавчі положення.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” та приватного виконавця без задоволення, а постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні скарги Компанії – без змін.
Справа №903/720/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням та внесення змін до договору оренди нерухомого майна.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який встановив, що договір оренди припинив свою дію у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено, та наявністю заперечень орендодавця щодо його продовження. Суд зазначив, що поновлення договору оренди можливе лише за умови відсутності заперечень орендодавця протягом місяця після закінчення строку дії договору. Оскільки орендодавець висловив свої заперечення, договір припинився, і внесення змін до нього після цього неможливе. Суд також відхилив аргументи орендаря про те, що договір продовжує діяти до виконання всіх зобов’язань, оскільки обов’язок повернути майно виникає саме внаслідок припинення договору. Доводи щодо попередніх домовленостей про продаж приміщення не мають правового значення, оскільки не були оформлені попереднім договором.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/8018/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПАТ «Укрнафта» на користь ТОВ «Сінергія» заборгованості за договором транспортно-експедиційних послуг.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію, що ТОВ «Сінергія» надало послуги з організації перевезення вантажів, а ПАТ «Укрнафта» не виконало зобов’язання з їх оплати. Суд зазначив, що акти наданих послуг, частина з яких підписана відповідачем без зауважень, а частина вважається підписаною відповідно до умов договору, а також залізничні накладні є належними доказами надання послуг. Аргументи ПАТ «Укрнафта» про завищення вартості послуг та відсутність замовлення на послуги в певний період були відхилені, оскільки відповідач не надав належних доказів на їх спростування. Суд підкреслив, що переоцінка доказів виходить за межі повноважень касаційної інстанції. Також, суд вказав на те, що посилання скаржника на інші постанови Верховного Суду є безпідставними, оскільки обставини в тих справах відрізняються від даної справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу ПАТ «Укрнафта» без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/2246/24 від 12/08/2025
Предмет спору – стягнення з Дочірнього підприємства “Санаторій “Моршинкурорт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергозбереження Львів” заборгованості за договором про постачання теплової енергії, яка включає пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги ТОВ “Енергозбереження Львів”, враховуючи неналежне виконання ДП “Санаторій “Моршинкурорт” зобов’язань за договором. Суди встановили, що відповідач порушив строки оплати за поставлену теплову енергію, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, суди врахували пункт договору, який передбачав нарахування пені за кожен день прострочення за весь період прострочення, що є більшим за строк, встановлений у Господарському кодексі України. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи відповідача про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, щодо строків нарахування пені, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду з цього питання. Суд також зазначив, що не має права переоцінювати докази та встановлювати нові обставини справи, оскільки це є компетенцією судів першої та апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №576/3421/23 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 114-2 КК України (несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в умовах воєнного стану).
2. На жаль, з наданої резолютивної частини постанови неможливо встановити аргументи суду. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 без змін.
Справа №916/3158/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди землі з водним об’єктом, скасування рішення державного реєстратора та зобов’язання повернути земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, зазначивши, що передача в оренду водного об’єкта для сільськогосподарських потреб, зокрема зрошення, суперечить Водному кодексу України, який не передбачає такої можливості; крім того, фактичне призначення водного об’єкта згідно з паспортом – рибництво, а надання в оренду земельної ділянки з водним об’єктом всупереч існуючому призначенню суперечить вимогам законодавства; отримання дозволу на спеціальне водокористування не зобов’язує орендаря орендувати земельну ділянку та водний об’єкт, а умови використання водних об’єктів на правах оренди та здійснення забору води на умовах спеціального водокористування є різними; суд також врахував, що термін дії дозволу на водокористування менший за строк оренди, що свідчить про намагання уникнути конкурсної процедури.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив позов частково, визнавши недійсним договір оренди та зобов’язавши повернути земельну ділянку, але відмовив у скасуванні рішення державного реєстратора через обрання неефективного способу захисту.
Справа №902/815/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки лісового фонду, укладеного між сільською радою та ТОВ “БАМ Автосервіс”, і повернення цієї ділянки обласній раді.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не встановили належним чином наявність права власності Вінницької обласної ради на спірну земельну ділянку, що є ключовим для вирішення питання про порушення її прав. Суди не дослідили, чи було виконано рішення обласної ради про передачу земель лісового фонду спеціалізованому підприємству, чи погоджено матеріали лісовпорядкування з відповідними органами, та чи можливо на підставі наявних планшетів лісовпорядкування встановити конкретні межі спірної ділянки. Крім того, суди не з’ясували, чи дійсно порушено право власності позивача, і чи є обраний прокурором спосіб захисту ефективним для відновлення цього права. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили важливі обставини справи, касаційний суд не може вирішити спір по суті.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/6904/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію за “зеленим тарифом”.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію, що ДП “Гарантований покупець” зобов’язане здійснювати повну оплату за придбану електроенергію, оскільки ТОВ “Агропромислова компанія ім.О.В.Гіталова” поставило електроенергію, вартість та обсяг якої не оспорюються, а строк оплати настав. Суд зазначив, що право ДП “Гарантований покупець” на зменшення рівня розрахунків на суму неоплаченої частки врегулювання небалансу не звільняє від обов’язку повної оплати, і відповідач не надав доказів реалізації цього права. Також, суд вказав, що касаційне провадження не передбачає переоцінку доказів, а має на меті перевірку правильності застосування норм права. Суд відхилив доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування певних норм, оскільки фактично скаржник вимагав роз’яснення правової позиції з урахуванням обставин конкретного спору, а не надання правового висновку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій без змін.
Справа №520/11218/17 від 13/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу садового будинку, укладеного між представником позивача (на підставі довіреності) та відповідачем.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Суд виходив з того, що на момент укладення договору представник позивача діяв на підставі дійсної довіреності, посвідченої нотаріусом, і нотаріус перевірив дієздатність сторін та повноваження представника. Крім того, суд зазначив, що позивач не надав достатніх доказів відсутності його волевиявлення на укладення договору, а посилання на недійсність паспорта не є достатньою підставою для визнання договору недійсним. Суд також врахував, що нотаріус не несе відповідальності за подання сторонами неправдивої інформації або недійсних документів, якщо він діяв у межах своїх обов’язків. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги, оскільки вони не спростовують висновків апеляційного суду та зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №514/1346/16-ц від 06/08/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав матері, визначення місця проживання дітей з батьком.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували думку дітей, не надали належної оцінки висновку органу опіки та піклування, який не містив переконливих доводів щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав. Суди не встановили, чи є мати реальною загрозою для дітей, їх здоров’я та психічного розвитку, а також не врахували, чи вживалися заходи для налагодження зв’язків між матір’ю та дітьми. Крім того, суди не надали належної оцінки поведінці матері, щоб встановити її бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми. Суд наголосив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у виняткових випадках, коли неможливо змінити поведінку батьків на краще.
3. Рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/14968/22 (910/9453/22) від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення одноосібного учасника товариства про продаж частки в статутному капіталі іншої компанії та надання повноважень генеральному директору.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення попередніх судів, оскільки позивач заперечував факт видачі довіреності особі, яка прийняла спірне рішення від його імені, оригінал довіреності не було надано суду, що унеможливило проведення почеркознавчої експертизи для підтвердження її дійсності. Суди взяли до уваги, що в іншій справі вже було встановлено факт не видачі позивачем довіреності на ім’я цієї особи. Суд зазначив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має права переоцінювати докази. Також, суд відхилив доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки фактичні обставини в цих справах були іншими.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №576/3421/23 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за поширення інформації про розташування Збройних Сил України.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що апеляційний суд обґрунтовано посилив покарання, оскільки суд першої інстанції не повною мірою врахував тяжкість злочину проти національної безпеки. Суд зазначив, що Державна прикордонна служба України, інформацію про розташування якої розголошувала засуджена, під час воєнного стану залучається до оборони країни та входить до складу сил оборони. Також, суд відхилив доводи захисту про відсутність точних координат, оскільки надана інформація з прив’язкою до місцевості дозволяла ідентифікувати розташування військових підрозділів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій, і не знайшов істотних порушень, які б вимагали скасування або зміни судових рішень.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вироки судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №751/9335/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з нерухомого майна боржника після повернення виконавчого листа стягувачу.
2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, задовольнив скаргу, виходячи з того, що виконавче провадження було повернуто стягувачу у 2014 році через відсутність майна у боржника, а строк для повторного пред’явлення виконавчого листа до виконання вже минув і не був поновлений. Суд зазначив, що тривале перебування майна під арештом за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій стягувача є порушенням права особи на мирне володіння майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також врахував, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої суми, а у даному випадку стягнення не відбулося. Суд наголосив, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №906/35/25 від 06/08/2025
1. Предметом спору є витребування прокурором на користь сільської ради земельних ділянок сільськогосподарського призначення з приватної власності фізичних осіб, оскільки вони вибули з комунальної власності з порушенням вимог земельного законодавства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Суд касаційної інстанції зазначив, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі сільської ради, оскільки саме на сільську раду покладено обов’язок захищати інтереси територіальної громади щодо спірних земельних ділянок, і вона не здійснювала належного захисту. Суд касаційної інстанції підкреслив, що предметом позову є витребування земельних ділянок, а не оскарження рішення сільської ради про їх передачу у приватну власність, тому немає підстав вважати, що сільська рада є порушником інтересів держави у даному випадку. Суд також відхилив аргументи скаржника про те, що апеляційний суд неправильно врахував пояснення прокуратури, оскільки скаржник не довів, як це вплинуло на законність рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що прокурор самостійно визначає склад відповідачів, виходячи з обставин справи та необхідності ефективного захисту інтересів держави.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №759/20593/21 від 14/08/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про збільшення розміру щомісячного відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, у зв’язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, а також стягнення заборгованості з виплати такого відшкодування за минулий період.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до статті 1208 ЦК України, у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, розмір відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду, оскільки це спрямовано на забезпечення реальності захисту інтересів потерпілого. Суд зазначив, що перерахунок здійснюється шляхом обчислення коефіцієнта кратності збільшення розміру мінімальної заробітної плати та застосування цього коефіцієнта для перерахунку розміру відшкодування шкоди. Враховуючи, що рішенням суду попередньої інстанції розмір відшкодування вже було визначено з урахуванням попереднього розміру мінімальної заробітної плати, а на момент розгляду справи розмір мінімальної заробітної плати збільшився, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для збільшення розміру відшкодування. Суд також врахував, що обставини справи були встановлені на підставі доказів, наданих сторонами, та попередня судова практика у цій справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вимог про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, без змін.
Справа №922/1119/23 від 13/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішень приватних нотаріусів про реєстрацію права власності та зобов’язання повернути майно у зв’язку з тим, що ці договори, на думку прокурора, були укладені з метою уникнення виконання рішення суду про стягнення боргу.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який визнав договори купівлі-продажу недійсними, оскільки ТОВ “ДАК-БУД” після набрання чинності рішенням суду про стягнення з нього коштів, відчужило все своє нерухоме майно на користь ТОВ “УКР-БУД 23”, що унеможливило виконання судового рішення. Суд також врахував, що кошти, отримані від продажу майна, були швидко перераховані на рахунки пов’язаних з ТОВ “ДАК-БУД” осіб. Крім того, ТОВ “УКР-БУД 23” перепродало майно ТОВ “ПРОФ-ГРУП Х” одразу після зняття арешту, а оціночна вартість майна значно перевищувала ціну продажу. Суд зазначив, що цивільно-правові договори не можуть використовуватися для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, і такі дії є зловживанням правом. Суд також відхилив аргументи скаржника про необхідність зупинення провадження у зв’язку з оскарженням рішення суду в іншій справі, оскільки це не впливало на об’єктивну можливість розгляду даної справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши недійсність договорів купівлі-продажу.
Справа №910/12688/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Державної організації “Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій” у наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, наголосивши, що ті неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, принцип незворотності дії законів у часі. Суд вказав, що право на продовження строку дії патенту виникло у позивача до набрання чинності новими вимогами, а тому застосування цих нових вимог є неприпустимим. Суд також зазначив, що попередні суди не повною мірою дослідили всі обставини справи, зокрема, не з’ясували, який саме об’єкт винаходу потребує додаткової охорони, на яких умовах компанія-ліцензіат отримала дозвіл на продаж препарату, та чи дотримався позивач усіх необхідних нормативних вимог під час подання клопотання про надання додаткової охорони. Суд наголосив на необхідності врахування законодавчих вимог, що діяли на момент виникнення у позивача права на продовження строку дії патенту.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №610/937/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу позивача, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишивши без змін суть рішення. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом в частині відмови у розірванні договору оренди, оскільки систематичної несплати орендної плати з вини орендаря не було встановлено, враховуючи форс-мажорні обставини (тимчасова окупація території). Суд також погодився з розрахунком суми заборгованості, здійсненим апеляційним судом, який врахував зміни в методиці нормативної грошової оцінки земель. Суд касаційної інстанції підкреслив, що наявність форс-мажорних обставин має бути доведена, але сертифікат ТПП не є єдиним доказом, і суд може враховувати інші докази, а також загальновідомі обставини.
3. Суд касаційної інстанції постановив змінити мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але в решті залишив її без змін.
Справа №160/27675/23 від 14/08/2025
Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Верховний Суд, розглядаючи справу, встановив, що апеляційний суд не повною мірою дослідив обставини справи та не надав належної оцінки доводам позивача. Зокрема, не було з’ясовано, чи дійсно господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер та чи були вони спрямовані на отримання економічної вигоди. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх доказів у їх сукупності, а також на обов’язку суду надати оцінку кожному аргументу сторін. Крім того, було вказано на важливість врахування принципу презумпції добросовісності платників податків. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків апеляційного суду та необхідність повторного розгляду справи.
Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №580/406/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми матеріального права, не врахувавши, що податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних є триваючим, і відповідальність застосовується за період, коли підстави для звільнення від неї перестали існувати. Суд також зазначив, що необхідно враховувати можливість платника своєчасно виконувати обов’язки з реєстрації податкових накладних, особливо в умовах воєнного стану. Крім того, суди не дослідили обставини щодо кожної податкової накладної окремо, не перевірили правомірність встановлення контролюючим органом строків порушення реєстрації та не оцінили правильність розрахунку штрафних санкцій. Суд наголосив на необхідності забезпечення єдності судової практики у подібних спорах, посилаючись на постанову Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справі № 200/4768/23.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №300/2075/23 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Пенсійного фонду щодо відмови у зарахуванні певних періодів роботи до страхового стажу та неврахування їх при перерахунку пенсії.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили всі обставини справи та докази, надані сторонами. Зокрема, суди не надали належної оцінки доказам щодо сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації за періоди роботи, які позивач просив зарахувати до страхового стажу. Суд наголосив, що обов’язковою умовою для включення періоду роботи на території іншої держави до страхового стажу є сплата страхових внесків до пенсійного фонду цієї держави. Також, суди не дослідили питання дотримання позивачем строків звернення до суду. Для вирішення питання щодо зарахування стажу, суди повинні були дослідити чи були сплачені страхові внески.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №260/6591/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, повернувши позовну заяву позивачу. Зокрема, суд першої інстанції не надіслав ухвалу про залишення позову без руху представнику позивача, адвокату, хоча позовна заява була подана саме адвокатом через систему “Електронний суд”, і в позові були зазначені дані адвоката. Суд наголосив, що якщо учасник справи діє через представника, то судові рішення мають надсилатися і представнику, і саме з моменту отримання ухвали представником починається відлік строку на усунення недоліків. Також суд зазначив, що заявлені позивачем вимоги не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист саме як учасника бойових дій, а тому суд першої інстанції, установивши, що позивач не сплатив судовий збір, правильно залишив позов без руху.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №640/16760/22 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «КАТМА ГРУП» податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено суму податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що податковий орган не довів належними доказами правомірність збільшення податкових зобов’язань ТОВ «КАТМА ГРУП». Суд зазначив, що податковий орган не спростував реальність господарських операцій позивача з контрагентами, а посилався лише на податкову інформацію щодо цих контрагентів, яка не є належним доказом. Також, суд підкреслив, що податковий орган фактично подвоїв дохід позивача при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток. Крім того, суд вказав, що відсутність реєстрації резервуарів для зберігання газу в Єдиному державному реєстрі не є доказом відсутності самого газу або його використання не в господарській діяльності. Суд наголосив, що податковий орган не надав доказів обізнаності позивача про можливі порушення з боку його контрагентів. Суд також врахував, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити та підтверджують факт здійснення господарських операцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/29813/23 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» податкових повідомлень-рішень, якими підприємству нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, погодився з тим, що ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» правомірно здійснило залік зустрічних однорідних вимог з нерезидентами, що припинило зобов’язання за операціями з експорту та імпорту товарів. Суд підкреслив, що однорідність вимог визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом, а не підставами виникнення зобов’язань, і що чинне законодавство не забороняє розрахунки за зовнішньоекономічними операціями, які не передбачають надходження валюти на рахунок резидента. Суд також врахував, що сторони вчинили дії, спрямовані на врегулювання заборгованості, зокрема, укладали договори про відступлення права вимоги, що свідчить про відсутність порушень граничних строків розрахунків. Суд зазначив, що контролюючий орган не надав належних доказів порушень з боку ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ», а посилання відповідача на порушення норм матеріального права є безпідставними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/10193/22 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Національної поліції України в Київській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період служби в поліції.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ГУНП, оскільки відповідач не усунув недоліки, пов’язані з несплатою судового збору. Суд зазначив, що суб’єкти владних повноважень повинні заздалегідь передбачати кошти на судовий збір у своїх кошторисах і вживати заходів для їх виділення або перерозподілу. Відсутність коштів у кошторисі без доведення вжиття таких заходів не є поважною причиною для продовження строку на усунення недоліків. Суд також наголосив, що особливості фінансування суб’єкта владних повноважень не надають йому пільг і переваг у сплаті судового збору. Крім того, продовження процесуального строку є правом суду, яке реалізується за умови доведення учасником справи поважних підстав, чого відповідач не зробив.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №160/11014/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виданого ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права. Апеляційний суд помилково вважав, що Мінекології мало зупинити розгляд заяви про видачу дозволу на викиди, оскільки розгляд документів не було зупинено на підставі судового рішення, а згадані судові справи не стосувалися об’єкта, на який видається дозвіл. Крім того, дозвіл було видано на підставі повторного звернення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», де були враховані попередні зауваження. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що сама по собі наявність судових справ не є підставою для відмови у видачі дозволу, якщо дотримано всі інші вимоги законодавства. Суд касаційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що у відповідача не було підстав для відмови у видачі дозволу.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено.
Справа №160/11014/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виданого ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», та вимоги про відшкодування шкоди громадянам.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» подало повний пакет документів для отримання дозволу на викиди, усунуло попередні зауваження, і Міндовкілля не мало законних підстав для відмови у видачі дозволу. Суд зазначив, що зупинення розгляду документів можливе лише на підставі судового рішення, якого не було, а попередній лист Міндовкілля про відмову не є таким рішенням. Також, справи, на які посилався апеляційний суд, не стосувалися безпосередньо об’єкта дозволу (викидів), а питання власності земельних ділянок, і на момент касаційного розгляду вже були вирішені. Верховний Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні клопотання про залучення третіх осіб, оскільки не було доведено, як рішення у справі вплине на їхні права та обов’язки.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту».
Справа №640/28727/20 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Державного бюро розслідувань, а також зобов’язання ДБР вчинити певні дії.
2. На жаль, у наданій витягу з постанови відсутня інформація про аргументи суду. Для надання повної відповіді, мені потрібен повний текст судового рішення, де буде зазначено обґрунтування позиції суду касаційної інстанції. Без аналізу повного тексту рішення неможливо визначити, якими саме аргументами керувався суд при скасуванні рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направленні справи на новий розгляд.
3. Суд задовольнив касаційні скарги, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №480/9707/23 від 14/08/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови у реєстрації податкової накладної та зобов’язання ДПС України зареєструвати її.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали неповажними причини пропуску строку звернення до суду, зазначені позивачем (ТОВ “Лінен оф Десна”), а саме введення воєнного стану, проведення військових дій на території Сумської області, ракетні атаки та відключення електроенергії. Суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій не здійснили належної оцінки обставин, на які посилався позивач, зокрема, не врахували хронологію подій, їх вплив на можливість своєчасного звернення до суду та поведінку позивача протягом цього періоду. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язку суду з’ясувати всі обставини справи, включаючи витребування доказів з власної ініціативи, та зазначив, що суди попередніх інстанцій передчасно повернули позовну заяву, не дослідивши належним чином обґрунтованість причин пропуску строку звернення до суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди мали врахувати принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі та надати оцінку доводам позивача щодо впливу воєнних дій на його діяльність.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №380/15278/23 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про звільнення поліцейського зі служби за грубе порушення службової дисципліни.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги поліцейського, порушив норми процесуального права, зокрема, поклав на відповідача обов’язок доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення позивача, не надав належної правової оцінки висновкам службового розслідування та безпідставно віддав перевагу поясненням позивача, не зазначивши докази, якими підтверджуються обставини, викладені позивачем. Крім того, апеляційний суд вийшов за межі апеляційного перегляду, скасувавши наказ, позовні вимоги щодо оскарження якого вже були залишені без розгляду, не обґрунтувавши при цьому необхідність такого виходу за межі апеляційного перегляду. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд не надав оцінки всім наявним доказам, що мають значення для вирішення справи, та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №160/23839/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не подала заяву про поновлення цього строку у встановлений судом строк. Суд зазначив, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Оскільки ухвала про залишення апеляційної скарги без руху була доставлена до електронного кабінету військової частини, але заяву про поновлення строку подано не було, апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті провадження. Доводи касаційної скарги про воєнний стан та об’єктивні перешкоди для сплати судового збору не були прийняті до уваги, оскільки відповідач не звертався із заявою про поновлення строку в межах встановленого судом часу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №160/21103/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення митниці про коригування митної вартості імпортованого товару (посуду) за резервним методом.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, підтримав позицію суду першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги імпортера. Суд першої інстанції встановив, що компанія-імпортер надала всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору, як це передбачено Митним кодексом України. Митниця, на думку суду, не змогла довести, що подані документи містили недостовірні відомості або розбіжності, які б виправдовували коригування митної вартості за резервним методом. Суд також зазначив, що митниця не обґрунтувала, яким чином була визначена скоригована митна вартість, що є порушенням вимог законодавства. Апеляційний суд, на думку касаційного суду, формально підійшов до розгляду справи і не обґрунтував недостатність наданих імпортером документів.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким рішення митниці про коригування митної вартості було визнано протиправним та скасовано.
Справа №320/14377/23 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови державного виконавця про арешт коштів АТ «НАЕК «Енергоатом» у межах виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову АТ «НАЕК «Енергоатом». Суд зазначив, що виконавець діяв у межах повноважень, оскільки на момент винесення постанови про арешт коштів у нього не було документального підтвердження того, що рахунок компанії має спеціальний режим використання або що на кошти на цьому рахунку заборонено накладати арешт. Суд підкреслив, що саме банк, а не виконавець, зобов’язаний визначати статус коштів на рахунку та інформувати виконавця про неможливість арешту у випадку спеціального режиму рахунку. Також, суд врахував, що сума арешту не перевищувала суму заборгованості за виконавчими документами. Доводи скаржника про те, що арешт накладено на кошти, які використовуються за міжнародними угодами, не були належним чином підтверджені документально на момент вчинення виконавчих дій.
3. Суд залишив касаційну скаргу АТ «НАЕК «Енергоатом» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/11014/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виданого ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що для зупинення розгляду заяви про видачу дозволу необхідне судове рішення, якого в даному випадку не було. Лист Міндовкілля про відмову у видачі дозволу не є таким судовим рішенням і не може бути підставою для зупинення процедури. Суд також зазначив, що справа, на яку посилався апеляційний суд, не стосувалася безпосередньо об’єкта, на який видається дозвіл, а отже, не могла бути підставою для зупинення розгляду заяви. Крім того, дозвіл було видано на підставі повторного звернення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в якому були враховані попередні зауваження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відмова у видачі дозволу можлива лише на підставах, передбачених законом, і їх у даному випадку не було встановлено. Суд також підкреслив, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено.
Справа №260/2928/24 від 14/08/2025
1. Спір виник щодо оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за певний період.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження і не надав достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що сам факт введення воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а необхідний причинно-наслідковий зв’язок між воєнним станом та неможливістю вчинення процесуальних дій вчасно. Також суд не взяв до уваги аргументи відповідача щодо направлення апеляційної скарги представнику позивача, оскільки не було надано доказів, що цей представник мав повноваження представляти інтереси позивача в апеляційній інстанції. Суд підкреслив, що складнощі в організації роботи військової частини не можуть бути підставою для невиконання процесуальних обов’язків.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №280/3851/21 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження фермерським господарством податкового повідомлення-рішення, яким до нього було застосовано штраф у розмірі 500 000 грн.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що фермерське господарство пропустило строк звернення до суду, встановлений Податковим кодексом України, оскільки попередньо використовувало процедуру адміністративного оскарження. Суд підкреслив, що у таких випадках застосовується спеціальна норма Податкового кодексу, яка передбачає місячний строк для звернення до суду після завершення адміністративного оскарження, а не загальний строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства. Суд відхилив аргументи скаржника про поважність причин пропуску строку, пов’язані з карантинними обмеженнями та хворобою представника, оскільки не було надано належних доказів, що ці обставини об’єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Суд також наголосив на усталеній судовій практиці, яка надає пріоритет спеціальним нормам Податкового кодексу у податкових спорах. Суд зазначив, що відсутня колізія між нормами КАСУ та ПКУ, оскільки має місце доповнення норми спеціальної дії та встановлення системного законодавчого регулювання.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/17493/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов’язання її зареєструвати.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили у поновленні строку звернення до суду, вважаючи причини пропуску строку неповажними, оскільки позивач мав можливість звернутися до суду через представника, який вже представляв інтереси компанії в інших справах, а також тому, що позивач спочатку обрав адміністративний спосіб оскарження. Верховний Суд не погодився з цими висновками, вказавши, що суди не встановили важливі обставини, зокрема, чи було прийнято рішення за результатами адміністративного оскарження, коли саме було прийнято рішення ДПС України за результатом розгляду скарги, дату такого рішення, а також дату отримання Товариством рішення ДПС України про результати розгляду скарги. Суд наголосив, що ці обставини мають вирішальне значення для визначення строку звернення до суду, особливо враховуючи, що справа стосується оскарження рішення, яке не пов’язане з нарахуванням грошових зобов’язань. Суд також зазначив, що суди не врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо строків оскарження рішень контролюючих органів в адміністративному судочинстві.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №340/7867/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов’язання ДПС зареєструвати ці накладні.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду питання поновлення строку на апеляційне оскарження, не врахувавши, що первинна апеляційна скарга була подана в межах строку, а повторне звернення відбулося у розумний строк після повернення першої скарги. Суд касаційної інстанції наголосив, що при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд має оцінювати обставини, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, у взаємозв’язку з інтервалами часу між різними етапами подання скарги. Також було враховано, що скаржник вжив усіх залежних від нього заходів для усунення недоліків апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції підкреслив, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №640/19418/20 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на адресу ТОВ «Ядзакі Україна».
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Ядзакі Україна» щодо окремих податкових повідомлень-рішень, а саме щодо нарахування податку на прибуток, штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, зменшення бюджетного відшкодування ПДВ та застосування відповідних штрафних санкцій, а також одного податкового повідомлення-рішення повністю. Суд касаційної інстанції ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у скасованій частині, мотивуючи це тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми податкового законодавства. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, що свідчить про часткове задоволення первісних позовних вимог ТОВ «Ядзакі Україна». Також, Верховний Суд змінив розподіл судових витрат, зобов’язавши податковий орган компенсувати ТОВ «Ядзакі Україна» частину судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Ядзакі Україна» та відмовив у задоволенні позову в цій частині, а в решті рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №280/4993/20 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким Товариству зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість через нереальність господарських операцій з контрагентом.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу, зазначив, що Товариство надало належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом, а контролюючий орган не довів обставин, які б свідчили про недобросовісність платника податків або його обізнаність щодо протиправної діяльності контрагента. Суд також врахував, що відсутність у контрагента достатніх ресурсів не є безумовною підставою для визнання операцій нереальними, а матеріали кримінального провадження без вироку суду не можуть бути належним доказом. **** Суд відступив від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17, щодо несумісності статусу фіктивного підприємства з легальною діяльністю.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову Товариства.
Справа №520/3180/25 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності прокурорів щодо не видачі довідки про прийняття повідомлення про корупційне правопорушення, нероз’яснення прав викривача та невнесення відомостей до Єдиного порталу повідомлень викривачів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що спір не є публічно-правовим, оскільки випливає з кримінальних процесуальних відносин. Суд зазначив, що прокурори у даному випадку виконували не владні управлінські, а процесуальні функції в рамках кримінального провадження. Верховний Суд підкреслив, що оскарження дій прокурора, пов’язаних з внесенням відомостей до ЄРДР, має здійснюватися в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, а не Кодексом адміністративного судочинства. Суд також врахував, що слідчий суддя вже зобов’язав уповноважених осіб прокуратури внести відомості до ЄРДР за повідомленням позивача. Аргументи скаржника про порушення його прав як викривача за Законом України «Про запобігання корупції» були відхилені, оскільки спір не має ознак публічно-правового. Суд також відмовив у передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не вбачаючи виключної правової проблеми, яка потребує забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №240/34245/23 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, якими йому було донараховано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов підприємця, виходили з того, що понесені ним витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) є витратами його господарської діяльності, незалежно від того, чи були ці ТМЦ реалізовані у відповідному періоді. Верховний Суд, однак, вказав, що суди не з’ясували, чи були реалізовані у звітному періоді саме ті ТМЦ, вартість яких була віднесена підприємцем до складу витрат, що є важливим для визначення правомірності формування витрат. Суд касаційної інстанції послався на свою попередню позицію, згідно з якою прямі матеріальні витрати можуть бути обліковані лише після отримання доходу від реалізації товарів, робіт, послуг, з можливими винятками. Оскільки суди попередніх інстанцій не повно і всебічно з’ясували обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки доказам та доводам сторін, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №580/7920/23 від 14/08/2025
1. Предметом спору є відмова суду апеляційної інстанції виправити описку в додатковій постанові щодо найменування відповідача.
2. Суд апеляційної інстанції відмовив у виправленні описки, вважаючи, що зазначення різних лексичних форм найменування одного й того самого органу не є опискою, яка спотворює зміст рішення. Верховний Суд не погодився з таким висновком, зазначивши, що навіть якщо ідентичність органу є очевидною, технічна неточність у назві сторони може створити перешкоди на стадії примусового виконання рішення. ВС підкреслив, що орган примусового виконання не має повноважень тлумачити відомості у виконавчих документах, тому вони повинні бути чіткими. У даному випадку, використання у постанові найменування, яке відрізняється від офіційного, зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, може ускладнити виконання рішення. ВС наголосив, що виправлення описок покликане усунути технічні похибки, які можуть вплинути на виконання судового рішення, і що до істотних помилок, які підлягають виправленню, належить неправильне написання ідентифікаційних даних учасників.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд заяви про виправлення описки.
Справа №160/27608/23 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Верховний Суд підкреслив, що з 27 травня 2022 року, з набранням чинності Законом № 2260-IX, положення про мораторій на штрафні санкції під час воєнного стану (які були передбачені пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України) припинили свою дію. Суд також зазначив, що зменшені розміри штрафних санкцій, введені пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, застосовуються лише до тих податкових накладних, які були складені та зареєстровані після 8 лютого 2023 року, або до тих, строк реєстрації яких ще не закінчився на цю дату. Суд відхилив аргументи платника податків про неможливість своєчасної реєстрації через порушення в роботі системи та відсутність вини, вказавши на систематичний характер порушень і наявність можливості виконувати податкові зобов’язання. Суд також не прийняв аргументи про порушення принципу належного урядування, враховуючи непередбачуваність введення воєнного стану та необхідність швидкого реагування законодавця на зміни в суспільних відносинах.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність застосування штрафних санкцій.
Справа №520/25692/23 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що обов’язок своєчасної реєстрації податкових накладних є безумовним, а порушення цього обов’язку тягне за собою відповідальність. Мораторій на застосування штрафних санкцій діяв лише в певний період, і згодом був скасований. Платники податків, які мали можливість виконувати свої обов’язки, але не зробили цього, не звільняються від відповідальності. Зменшені розміри штрафних санкцій, введені пізніше, не мають зворотної сили і застосовуються лише до податкових накладних, складених після набрання чинності відповідним законом. Також, суд зазначив, що зупинення строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, діяло на період карантину, що впливає на розрахунок штрафних санкцій за більш ранні періоди.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову ТОВ “КСК Комфорт” про скасування податкового повідомлення-рішення.
Справа №620/16918/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення вимог щодо використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО).
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували належним чином, чи було фізичну особу-підприємця належним чином повідомлено про скасування реєстрації його РРО, що є важливим для визначення його вини у вчиненні порушення. Суди не встановили, чи було рішення про скасування реєстрації РРО надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто платнику податків, як це передбачено Податковим кодексом України. Також, суди не дослідили, чи було отримано згоду від фізичної особи-підприємця на отримання документів через електронний кабінет. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на відсутність в рішеннях судів попередніх інстанцій обґрунтування розміру застосованих штрафних санкцій, зокрема, не досліджено відомості про кожну операцію, яка, на думку податкового органу, була здійснена через скасований РРО. Суд також звернув увагу на те, що судом першої інстанції було допущено порушення при оформленні матеріалів справи, а саме відсутність паперової форми судового рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/13003/19 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким Товариству було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.
2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, скасував податкове повідомлення-рішення, виходячи з того, що Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з контрагентами, оскільки ці операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, і господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов’язань платника податків, сприяли отриманню доходу. Суд зазначив, що контролюючий орган не надав документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальників/виконавців. Також, суд вказав, що неістотні недоліки в документах не є підставою для невизнання господарської операції. Крім того, суд вказав, що наявність кримінального провадження щодо контрагентів позивача, в яких не винесено вирок суду, не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Справа №620/7564/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, який залишив позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Верховний Суд наголосив, що строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється з дати фактичної виплати належних сум. Суд вказав, що метою законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв’язку зі звільненням, зокрема, права на своєчасне отримання заробітної плати. Оскільки позивачка звернулася до суду протягом місяця після фактичної виплати індексації, строк звернення до суду не було пропущено. Суд також зазначив, що визначальним є факт несвоєчасного виконання обов’язку роботодавця з проведення повного розрахунку із працівником під час його звільнення.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №120/7682/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову щодо визнання протиправною бездіяльності голови апеляційного суду та зобов’язання вчинити певні дії, а також стягнення матеріальної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про повернення апеляційної скарги позивачу, оскільки визнав її зловживанням процесуальними правами. Суд зазначив, що учасники судового процесу повинні використовувати свої права для сприяння правосуддю, а не для вираження особистих негативних емоцій чи неповаги до суду. Використання образливих висловлювань, припущень про позапроцесуальні відносини та тиск на суддів є неприпустимим і свідчить про зловживання процесуальними правами. Суд підкреслив, що дії учасника справи мають відповідати не лише формі, але й змісту завдань адміністративного судочинства, а зміст права на справедливий суд несумісний з виявом неповаги до честі, гідності та репутації суддів. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо неприпустимості використання нецензурної лексики та образливих висловлювань у судових документах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги – без змін.
Справа №640/28727/20 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Державного бюро розслідувань, позивач просив визнати його протиправним та скасувати, а також зобов’язати ДБР вчинити певні дії.
2. На жаль, в наданому тексті відсутні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення. Є лише вступна та резолютивна частини постанови. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд задовольнив касаційні скарги позивача та його адвоката, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і направив справу на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
