Справа №342/900/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення працівника з роботи за угодою сторін, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який встановив, що позивачка добровільно написала заяву про звільнення за угодою сторін та підписала відповідну угоду, не заявляла про анулювання домовленості, і не надала доказів психологічного тиску чи примусу при підписанні документів. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що написання заяви за встановленим зразком не свідчить про відсутність волевиявлення на звільнення, оскільки позивачка могла відмовитися від цього. Також, суд врахував, що позивачка не зверталася до роботодавця з заявою про відкликання заяви про звільнення. Доводи касаційної скарги про те, що позивачка є одинокою матір’ю, не спростовують факту звільнення за згодою сторін. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №904/3199/24 (904/4313/24) від 29/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за скаргою особи, яка не була стороною у справі, але вважала, що рішення суду першої інстанції порушує її права.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не була учасником справи, і рішення суду першої інстанції безпосередньо не стосувалося її прав та обов’язків, оскільки згадка про неї містилася лише в описовій частині рішення при викладенні позиції позивача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що приєднання до апеляційної скарги не дає особі права на висування самостійних вимог, а межі перегляду справи визначаються доводами апеляційної скарги. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що скаржник вже намагався оскаржити рішення суду першої інстанції, але йому було відмовлено у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на оскарження, і це рішення набрало законної сили. Суд касаційної інстанції наголосив, що принцип диспозитивності покладає на суд обов’язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №732/651/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між фізичною особою (орендодавцем) та агропромисловим кооперативом (орендарем), через систематичну несплату орендної плати.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки агропромисловий кооператив було визнано банкрутом, і відкрито ліквідаційну процедуру. Суд зазначив, що згідно з процесуальним законодавством, усі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинні розглядатися господарським судом у межах справи про банкрутство. Суд також врахував зміни в земельному законодавстві, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без погодження з власником, що робить право оренди активом ліквідаційної маси. Суд відзначив, що розгляд справи про розірвання договору оренди в цивільному суді, а не в господарському, призведе до порушення юрисдикції та не буде вважатися “судом, встановленим законом”.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши, що спір має розглядатися в межах провадження у справі про банкрутство в господарському суді.
Справа №592/6459/15-ц від 30/07/2025
1. Предметом спору є заміна сторони стягувача у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга була подана після спливу одного року з дня ухвалення рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, що скаржницю було належним чином повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції, оскільки повістка була надіслана за адресою, вказаною нею у договорі, і повернулася з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”, що згідно з ЦПК України вважається належним повідомленням. Суд також зазначив, що скаржниця не надала доказів існування обставин непереборної сили, які б перешкодили їй подати апеляційну скаргу вчасно. Суд касаційної інстанції підкреслив, що забезпечення належного здійснення правосуддя та юридичної визначеності вимагає дотримання строків подачі скарг.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №922/2005/23 від 29/07/2025
1. Предметом спору є застосування наслідків нікчемності іпотечного договору, укладеного між АТ “Мегабанк” та ТОВ “Роял Пей Юроп”.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, оскільки апеляційний суд повторно розглянув справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у первинному апеляційному розгляді, але її доводи вже були предметом розгляду в судах усіх інстанцій під час первісного розгляду справи, що є порушенням статті 272 ГПК України. Суд касаційної інстанції наголосив, що для повторного апеляційного оскарження необхідна наявність відмінних доводів, які не розглядалися раніше, а також очевидний та безумовний правовий зв’язок особи, яка подає скаргу, зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням. Верховний Суд підкреслив, що повторний перегляд судового рішення з мотивів, які вже були предметом розгляду, суперечить принципу юридичної визначеності. Суд також зазначив, що апеляційний суд не обґрунтував, яким чином рішення суду першої інстанції впливає на права та обов’язки іпотекодержателя, що є необхідною умовою для апеляційного перегляду за скаргою особи, яка не брала участі у справі.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду і залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №753/19295/23 від 29/07/2025
1. Спір виник щодо визнання права власності на майно в порядку поділу спільного майна подружжя та в порядку спадкування, а також внесення змін до свідоцтв про право на спадщину.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що садовий будинок, збудований у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя, навіть якщо земельна ділянка була приватизована одним із подружжя. Суд зазначив, що якщо на приватизованій земельній ділянці знаходиться будинок, який є спільною сумісною власністю, то при поділі будинку до особи, яка не мала права власності на землю, переходить право на цю землю пропорційно її частці у будинку. Також, суд підтвердив право дружини на обов’язкову частку у спадщині, оскільки вона була непрацездатною на момент смерті чоловіка. Суд відхилив доводи касаційної скарги про самочинність будівництва, оскільки будинок був збудований до 1992 року і має технічний паспорт. Суд також вказав, що вимога про визнання майна спільною власністю подружжя не є ефективним способом захисту, якщо один з подружжя помер, але це не впливає на правомірність вимог про поділ майна та спадкування.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №824/142/22 від 31/07/2025
1. Предметом спору є заміна сторони стягувача у виконавчому провадженні на підставі договору про відступлення права вимоги.
2. Суд апеляційної інстанції задовольнив заяву про заміну стягувача, виходячи з того, що заміна кредитора у зобов’язанні допускається на будь-якій стадії судового процесу, а чинне законодавство не пов’язує заміну сторони виконавчого провадження з фактом відкриття виконавчого провадження. Верховний Суд погодився з цим рішенням, зазначивши, що правомірність угоди про відступлення права вимоги не була оскаржена в судовому порядку, а тому суд має виходити з принципу правомірності правочину. Доводи відповідача про пов’язаність нового стягувача з країною-агресором не були підтверджені належними доказами. Суд також підкреслив, що відсутність відкритого виконавчого провадження означає, що заміні підлягає стягувач у виконавчому документі, а не сторона виконавчого провадження.
3. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №385/1724/17 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду та ухвали апеляційного суду в частині засудження особи за службове підроблення (ч. 1 ст. 366 КК України).
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність вини особи у внесенні завідомо неправдивих відомостей до офіційного документа, а саме до постанови про опис та арешт майна, де було зазначено неправдиві відомості про присутність понятих та попередження про відповідальність зберігача майна. Суд зазначив, що доводи засудженого про відсутність складу злочину, недопустимість доказів та порушення процесуальних прав були ретельно перевірені судами попередніх інстанцій та обґрунтовано відхилені. Суд касаційної інстанції підкреслив, що висновок експерта, показання свідків та інші матеріали справи підтверджують факт внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документа. Суд також відзначив, що доводи про порушення процедури відібрання зразків для експертизи не є істотними, оскільки особі було роз’яснено її права як свідка. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій правильно кваліфікували дії особи за ч. 1 ст. 366 КК України, як службове підроблення.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 366 КК України, а касаційну скаргу залишив без задоволення.
Справа №546/796/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на спадкове майно (земельну ділянку) за позивачем, який вважає себе утриманцем спадкодавця.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних доказів того, що він перебував на утриманні спадкодавця не менше одного року до його смерті, як це передбачено статтею 531 ЦК Української РСР. Суд зазначив, що наданий позивачем акт про спільне проживання та ведення господарства не є належним доказом, оскільки він не посвідчений уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування. Також, суд врахував, що батько позивача також брав участь в її утриманні. Суд апеляційної інстанції підкреслив, що визнання відповідачами позову не може бути законною підставою для його задоволення, якщо відсутні законні підстави для визнання позивача спадкоємцем. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що позивачем не доведено факту перебування на утриманні спадкодавця, а тому відсутні підстави для визнання її спадкоємцем.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №450/484/19 від 30/07/2025
1. Предметом спору є скасування рішення органу місцевого самоврядування про оформлення права власності на житловий будинок, скасування свідоцтва про право власності, приведення житлового будинку у відповідність до будівельних норм, знесення самовільної добудови та визнання права власності на колодязь.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав, що для задоволення позову про скасування рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності, позивач повинен довести порушення його права власності, а не лише законного інтересу. Оскільки позивачка не є власником земельної ділянки, на якій розташований будинок відповідачки, вона не має права вимагати скасування рішення про оформлення права власності на цей будинок, оскільки її право власності не порушено. Суд також зазначив, що позивачка, як власник будинку на спірній ділянці, має право користуватися лише тією частиною землі, яка необхідна для обслуговування її будинку, і не довела, що відповідачка перешкоджає їй у цьому. Щодо вимог про приведення будинку у відповідність до будівельних норм та знесення самовільної добудови, суд підтвердив, що позивачка не має права їх пред’являти, оскільки не є власником земельної ділянки.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності та державної реєстрації права власності, змінив рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину у відповідній редакції, а в іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишив без змін.
Справа №902/991/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення газорозподільної компанії про донарахування об’єму природного газу споживачу.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу газорозподільної компанії, скасувавши постанову апеляційного суду та змінивши рішення суду першої інстанції. Суд визнав протиправним та скасував акт про донарахування об’єму газу, складений на підставі рішення комісії, щодо задоволення акту про порушення. При цьому, суд касаційної інстанції погодився з тим, що акт про порушення був складений з порушеннями, однак не скасував рішення суду першої інстанції в повному обсязі, а лише змінив його резолютивну частину, частково задовольнивши позовні вимоги споживача. Фактично, суд касаційної інстанції підтримав позицію щодо необхідності скасування донарахувань, але уточнив формулювання рішення суду першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, частково задовольнивши позовні вимоги споживача.
Справа №914/466/23 від 16/07/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог ТОВ «Санолта ОУ» до ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у справі про банкрутство останнього.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який відмовив у визнанні грошових вимог ТОВ «Санолта ОУ», оскільки кредитор надав неналежні докази на підтвердження своїх вимог, зокрема копії договорів іноземними мовами без перекладу українською, що унеможливлює встановлення обставин щодо умов кредитування та відступлення прав вимоги. Крім того, ТОВ «Санолта ОУ» не надало суду першої інстанції повідомлення, яким товариство підтвердило виконання зобов’язання за кредитним договором, що свідчить про порушення принципу добросовісності (venire contra factum proprium). Суд зазначив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів. Також, суд відхилив доводи про необґрунтоване відхилення клопотання про долучення доказів, оскільки воно було розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог процесуального закону.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Санолта ОУ» без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №908/1419/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (будівлі прохідної) між двома товариствами, оскільки Запорізька міська рада вважає цей договір фраудаторним.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову Запорізької міської ради, мотивуючи це тим, що позивач не довів наявності шкоди своїм майновим інтересам, яка б прямо випливала з укладення спірного договору, а також відсутні докази неможливості виконання зобов`язань відповідачем-1. Суд зазначив, що сам факт укладення договору боржником за наявності зобов`язань не є автоматичною підставою для визнання його недійсним, якщо відсутні ознаки зловживання правом чи мети завдати шкоди кредитору. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що скаржник не довів факту встановлення судом апеляційної інстанції обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки не обґрунтував, в чому саме проявилося порушення норм процесуального права при отриманні та оцінці доказів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів виходить за межі його повноважень.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу Запорізької міської ради без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №278/3717/21 від 05/08/2025
1. Предметом спору є заява ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій.
2. Верховний Суд, задовольняючи частково заяву ОСОБА_3, керувався такими аргументами:
* Відповідно до принципу відшкодування судових витрат, сторона, на користь якої ухвалене рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.
* ОСОБА_3 надав докази понесення витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції, а саме договір з адвокатом, протокол погодження гонорару та відзив на апеляційну скаргу з розрахунком витрат.
* ОСОБА_1 не заперечував щодо розміру витрат на адвоката, заявлених ОСОБА_3 в апеляційній інстанції.
* Касаційний суд скасував постанову апеляційного суду, яка була ухвалена не на користь ОСОБА_3, і залишив в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене на його користь.
* Щодо апеляційної скарги ОСОБА_3 на додаткове рішення суду першої інстанції, то касаційний суд не мав підстав для її перегляду, оскільки ОСОБА_3 не наводив жодних мотивів щодо розміру витрат на правову допомогу в суді першої інстанції у касаційних скаргах.
3. Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 20 000,00 грн, а в задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Справа №447/2538/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та постанови апеляційного суду, яка залишила ухвалу без змін, у справі про зобов’язання здійснити індексацію, компенсацію, перерахунок боргу, стягнення моральної шкоди та коштів.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, належним чином не повідомивши його про дату, час і місце судового засідання. Суд апеляційної інстанції повідомив позивача про судове засідання SMS-повідомленням, проте не врахував, що таке повідомлення можливе лише за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, якої в матеріалах справи не було. Неналежне повідомлення учасника справи про розгляд справи є порушенням його процесуальних прав та принципу відкритості судового процесу. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував постанову Львівського апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №761/44002/23 від 06/08/2025
1. Предмет спору – розподіл судових витрат, понесених АТ «НАЕК «Енергоатом» у зв’язку з переглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій після скасування попередніх рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву АТ «НАЕК «Енергоатом» про ухвалення додаткового рішення, керувався нормами ЦПК України, які передбачають можливість ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, якщо це питання не було вирішено основним рішенням. Суд врахував, що касаційна скарга АТ «НАЕК «Енергоатом» була задоволена, а рішення судів попередніх інстанцій скасовані з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові – на позивача. Оскільки касаційний суд ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову, він відповідно змінив розподіл судових витрат, поклавши їх на позивача. Суд також врахував розміри ставок судового збору, встановлені Законом України «Про судовий збір», та застосував коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору, оскільки апеляційна та касаційна скарги були подані в електронній формі.
3. Суд частково задовольнив заяву АТ «НАЕК «Енергоатом» та постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «НАЕК «Енергоатом» судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 5 026,93 грн.
Справа №921/600/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору у цій справі є оскарження ухвали господарського суду про визнання додаткових грошових вимог колишнього керівника до підприємства-банкрута та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підкресливши, що колишній керівник мав право на отримання заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, оскільки перебував у трудових відносинах із підприємством до моменту звільнення. Суд врахував надані докази, зокрема довідки про заборгованість із заробітної плати, контракт, табелі обліку робочого часу та наказ про звільнення. Суд також зазначив, що виплата вихідної допомоги передбачена законодавством у зв’язку з припиненням трудового договору у випадку банкрутства підприємства. Суд відхилив аргументи скаржника про фіктивність заборгованості та відсутність підстав для виплати вихідної допомоги, оскільки вони не були підтверджені належними доказами. Суд також вказав на те, що не має права переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/9501/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є оскарження Містобудівних умов та обмежень і дозволу на виконання будівельних робіт, виданих на реконструкцію незавершеного будівництвом багатоквартирного будинку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на неповноту з’ясування обставин справи. Зокрема, суди не дослідили належним чином питання наявності у ФОП права власності на фундаменти втраченої історичної забудови, не перевірили достовірність декларації про початок будівельних робіт, а також не надали оцінки судовим рішенням у інших справах, які стосувалися тих самих фундаментів. Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що неподання документів, які підтверджують право власності чи користування земельною ділянкою, не є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. Також, суд касаційної інстанції наголосив на необхідності чіткого дотримання вимог законодавства щодо підтвердження права власності на об’єкти, що підлягають реконструкції.
3. Суд ухвалив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №308/16230/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є виселення відповідачів з квартири, право власності на яку набув банк в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову про виселення, оскільки банк не довів, що спірна квартира була придбана за рахунок кредитних коштів, забезпечених іпотекою. Відповідно до Житлового кодексу України, якщо житло не було придбане за кредитні кошти, виселення можливе лише з одночасним наданням іншого постійного житла, чого банк не забезпечив. Суд також зазначив, що банк не надав належних доказів наявності у відповідачів іншого житла. Верховний Суд підкреслив, що саме на позивача покладено обов’язок довести обґрунтованість своїх вимог, зокрема наявність умов для виселення без надання іншого житла. Докази, додані до апеляційної скарги, не були враховані, оскільки їх не було подано до суду першої інстанції без належного обґрунтування. Аргументи щодо вселення відповідачів у квартиру після укладення договору іпотеки не були підставою позову, тому не могли бути враховані.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №756/19178/21 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів дарування нежитлових приміщень, укладених між відповідачем та його матір’ю, які, на думку позивача, були вчинені з метою уникнення виконання грошових зобов’язань перед позивачем.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми матеріального права, не врахувавши усталену практику Верховного Суду щодо фраудаторних правочинів. Зокрема, суди не звернули увагу на те, що для кваліфікації правочину як фраудаторного не обов’язково, щоб зобов’язання боржника було підтверджено судовим рішенням на момент вчинення правочину, достатньо наявності суб’єктивного права вимоги у кредитора. Суд також вказав, що суди не дослідили обставини, які дозволяли б кваліфікувати оспорюваний договір як фраудаторний, зокрема, чи використовувався приватний інструментарій всупереч його призначенню та принципу добросовісності для зменшення обсягу майна боржника. Крім того, суд касаційної інстанції наголосив, що об’єднання спірних нежитлових приміщень не є перешкодою для застосування конструкції фраудаторного правочину, а для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів не вимагається. Також, суд вказав на помилковість одночасної кваліфікації оспорюваного правочину як фіктивного та фраудаторного.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №917/869/23 від 29/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування щодо затвердження технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації земельних ділянок та витребування земельних ділянок з незаконного володіння.
2. У цій справі прокурор звернувся до суду, стверджуючи, що земельні ділянки лісового фонду були незаконно передані у приватну власність ТОВ “Кайрос Світ” та у комунальну власність, а також змінено їх цільове призначення. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, визнавши рішення сільської ради незаконними, скасувавши державну реєстрацію ділянок та витребувавши їх на користь держави в особі Полтавської ОВДА. Суди встановили, що відбулося неправомірне вилучення земель з державної власності та зміна їх цільового призначення, що є порушенням земельного та лісового законодавства. Верховний Суд, переглядаючи справу в касаційному порядку, зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на належній оцінці доказів і відповідають обставинам справи. Суд також відхилив аргументи ТОВ “Кайрос Світ” про те, що воно є добросовісним набувачем, оскільки встановлено факт незаконної зміни форми власності та цільового призначення земель.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Кайрос Світ” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши законність витребування земельних ділянок на користь держави.
Справа №359/9012/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не врахував, що копії договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього були подані представником відповідача до ухвалення постанови у справі, а акт приймання-передачі наданих послуг та детальний їх опис були складені вже після ухвалення постанови апеляційним судом, тому не могли бути подані відповідачем до закінчення судових дебатів. Верховний Суд підкреслив, що відповідач зробила відповідну заяву щодо попереднього розрахунку судових витрат та подала докази, які підтверджують такі витрати, протягом п’яти днів після ухвалення апеляційним судом постанови, як це передбачено процесуальним законом. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував, що докази, які підтверджують остаточний розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, не існували на час перегляду справи в апеляційному порядку, тому не могли бути подані відповідачем до закінчення судових дебатів у справі. Враховуючи відсутність заперечень щодо розміру витрат, Верховний Суд вирішив стягнути з позивача на користь відповідача 13 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та ухвалив нове рішення про задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №910/11419/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків та штрафних санкцій з постачальника електроенергії, який припинив постачання електроенергії споживачу в односторонньому порядку.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що постачальник електроенергії безпідставно припинив постачання електроенергії споживачу, оскільки споживач не висловлював наміру розірвати договір, а лише відмовився від запропонованих змін щодо збільшення ціни на електроенергію, що не є підставою для одностороннього розірвання договору постачальником. Суд також вказав, що постачальник, як суб’єкт підприємницької діяльності, несе ризики зміни ціни на ринку і повинен їх враховувати при укладенні договору. Крім того, суд зазначив, що нарахування штрафних санкцій є правомірним, оскільки порушення зобов’язань постачальником відбулося до введення воєнного стану в Україні, а отже, обмеження на нарахування штрафних санкцій, встановлені на період воєнного стану, не застосовуються до даного випадку. Суд відхилив посилання скаржника на інші судові рішення, оскільки обставини цих справ не є подібними до обставин даної справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо стягнення збитків та штрафних санкцій – без змін.
Справа №911/3333/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні орендованим майном шляхом виселення релігійної громади з комплексу будівель, орендованих позивачем.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі, оскільки апеляційний суд не обґрунтував об’єктивну неможливість розгляду справи про усунення перешкод у користуванні майном до вирішення іншої справи про визнання недійсним договору оренди цього майна. Суд касаційної інстанції наголосив на презумпції правомірності правочину, закріпленій у Цивільному кодексі України, згідно з якою договір вважається чинним, поки не доведено зворотне в судовому порядку, і апеляційний суд не врахував, що наявність спору про дійсність договору оренди не робить неможливим розгляд справи про захист прав орендаря. Також суд касаційної інстанції вказав на неприпустимість зловживання процесуальними правами та затягування строків розгляду справи, що порушує право на справедливий суд.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на продовження розгляду до апеляційної інстанції.
Справа №916/3317/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним результату електронного аукціону, договору оренди та стягнення грошових коштів, оскільки позивач вважає, що об’єкт оренди неможливо використовувати за цільовим призначенням через недостовірні дані, зазначені в оголошенні про аукціон.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що вимога про визнання недійсним результату аукціону не є ефективним способом захисту, а позивач не довів порушень законодавства при проведенні аукціону та невідповідність стану майна. Верховний Суд наголосив на важливості оцінки тверджень позивача про ненадання достовірної інформації щодо об’єкта оренди та її вплив на можливість використання майна за призначенням. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність надання оцінки висновку експертизи про неможливість використання орендованого майна за цільовим призначенням, яку апеляційний суд не врахував. Також, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не надав юридичної кваліфікації спірним правовідносинам та не встановив усіх обставин справи.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним договору оренди та стягнення коштів, а справу в цій частині передав на новий розгляд до апеляційного суду, а в решті рішення апеляційного суду залишив без змін.
Справа №360/662/15-ц від 06/08/2025
1. Предметом спору є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення, враховуючи, що відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, що підтверджено відповідними документами, зокрема договором про надання правничої допомоги, детальним описом виконаних робіт та актом приймання-передачі наданої правничої допомоги. Суд також взяв до уваги, що касаційну скаргу прокурора було залишено без задоволення, а також співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони. Водночас, враховуючи заперечення прокуратури та критерії розумності й реальності витрат, суд зменшив суму відшкодування до 5000 грн. Суд поновив відповідачу строк для подання доказів, оскільки вважав причини пропуску строку поважними.
3. Суд вирішив стягнути з Київської обласної прокуратури на користь відповідача 5000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, відмовивши в решті вимог заяви.
Справа №280/9536/23 від 06/08/2025
Предметом спору є відмова суду апеляційної інстанції у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.
Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно зрозумів вимоги заяви позивача, оскільки позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції, а не в апеляційній інстанції. Також, Верховний Суд підкреслив, що суд апеляційної інстанції порушив процесуальні норми, ухваливши додаткову постанову замість ухвали про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Враховуючи наявність доказів, що підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції, та часткове задоволення позовних вимог, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат. Суд наголосив, що задоволенню підлягають лише ті витрати, які були понесені у суді першої інстанції, оскільки саме про них йшлося у заяві позивача.
Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду та ухвалив нове рішення про задоволення заяви позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №756/4833/21 від 07/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між фізичними особами, з метою уникнення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором.
2. Апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив з того, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири вже було розпочато судове провадження про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника, що свідчить про об’єктивне існування зобов’язання щодо сплати заборгованості. Суд врахував, що відчуження майна відбулося під час судового провадження, а подальша передача квартири в дарунок дочці відповідача вказує на фраудаторний характер правочину. Додатковим аргументом стало те, що відчуження квартири відбулося одноособово, хоча частина квартири належала іншій особі. Суд також зазначив, що позивач обрав належний спосіб захисту, поєднавши вимогу про визнання договору недійсним з вимогою про відновлення становища, яке існувало до порушення. Апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи про пропуск позовної давності, оскільки позивач не був стороною оспорюваного договору і не мав володіти інформацією про його укладення з моменту його вчинення.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, визнавши обґрунтованим рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Справа №204/6338/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення позивачки з роботи у зв’язку зі скороченням штату, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані дні відпустки та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що на підприємстві дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, що призвело до скорочення штату, про що позивачку було попереджено за два місяці. Суд також встановив, що позивачці пропонувалися всі наявні вакантні посади, але вона відмовилася від них. Крім того, суд врахував, що позивачка не є одинокою матір’ю, оскільки батько дитини бере участь в її утриманні, а отже, на неї не поширюються додаткові гарантії захисту від звільнення, передбачені для одиноких матерів. Суд зазначив, що відповідач виконав усі вимоги законодавства щодо процедури звільнення, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №466/11802/21 від 07/08/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю понад п’ять років зі спадкодавцем для отримання права на спадкування за законом.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що спадкодавець перебував у зареєстрованому шлюбі протягом періоду, коли позивачка стверджувала про їхнє спільне проживання як сім’ї, що суперечить принципу одношлюбності. Суд також врахував суперечливі твердження позивачки щодо характеру її відносин зі спадкодавцем, зокрема, її попередні заяви про фактичні шлюбні відносини. Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду, наголосивши, що для спадкування за статтею 1264 ЦК України необхідно встановити факт проживання саме як сім’ї, а не просто спільне проживання. Суд вказав, що не було доведено проживання позивачки та спадкодавця на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини, у період його перебування у зареєстрованому шлюбі. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/15125/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є стягнення пені за порушення строків поставки товару за державним контрактом між військовою частиною та товариством.
2. У цій справі Верховний Суд розглянув касаційну скаргу військової частини на рішення судів попередніх інстанцій, які зменшили розмір пені, що підлягає стягненню з товариства за прострочення поставки товару оборонного призначення. Суди попередніх інстанцій, застосувавши статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, зменшили суму пені, враховуючи обставини справи, зокрема, повне виконання товариством основного зобов’язання, відсутність збитків у військової частини, незначне прострочення поставки, а також пожежу на виробництві товариства та воєнний стан в країні. Верховний Суд підкреслив, що зменшення розміру неустойки є правом суду, яке залежить від конкретних обставин кожної справи, і суди повинні забезпечувати баланс інтересів сторін. Суд касаційної інстанції зазначив, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду, і в даному випадку суди попередніх інстанцій реалізували ці повноваження обґрунтовано.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/6662/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Реконіс” на користь Київської міської ради 5 050 369,95 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без належних правових підстав.
2. Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду, підкреслив, що фактичний користувач земельної ділянки, який не оформив право користування нею та не сплачує за її використання, зберігає кошти за рахунок власника, що є підставою для стягнення цих коштів як безпідставно збережених. Суд зазначив, що власник нерухомості, розташованої на земельній ділянці, стає фактичним користувачем цієї ділянки з моменту набуття права власності на нерухомість, і з цього моменту виникає обов’язок сплачувати за землю. ВС наголосив, що апеляційний суд помилково взяв до уваги обіцянку відповідача сплатити подвійну орендну плату в майбутньому, оскільки рішення суду не може базуватися на припущеннях. Суд касаційної інстанції підкреслив, що висновки суду мають бути підтверджені належними доказами, а не ймовірностями.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Справа №910/11268/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним одностороннього правочину банку про відмову в обслуговуванні рахунку ФОП та зобов’язання відновити обслуговування.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого залишив в силі Верховний Суд, скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов ФОП, мотивуючи це тим, що банк не довів обґрунтованості прийнятого рішення про відмову у підтриманні ділових відносин та закриття рахунку. Суд зазначив, що банк не визначив конкретного контрагента клієнта, щодо якого у банку є негативна інформація, як це передбачено п. 29 Додатку 20 до Положення №65. Також, банк не здійснив належної перевірки клієнта та моніторингу її фінансових операцій, а також не скористався правом обміну інформацією з іншими банками щодо причин відмови у обслуговуванні клієнта. Верховний Суд підкреслив, що право банку на розірвання договору не є абсолютним і має бути обґрунтованим.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №917/1827/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання договорів про співробітництво удаваними, визнання їх недійсними в частині визначення ціни та стягнення безпідставно набутих коштів.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що договори про співробітництво є прихованими договорами суборенди землі, оскільки вони не містять істотних умов договору суборенди, таких як кадастровий номер та площа земельної ділянки, строк дії договору оренди та розмір орендної плати. Суд зазначив, що договори про співробітництво чітко визначають мету співробітництва як збільшення місць для стоянок автотранспорту та створення належних умов для зберігання автотранспорту, а не передачу земельних ділянок у користування. Також суд врахував, що позивач добровільно взяв на себе зобов’язання сплачувати плату за договорами про співробітництво та підписував додаткові угоди, що свідчить про недобросовісність його поведінки при поданні позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що аналіз договорів здійснюється з урахуванням конкретних обставин кожної справи та поданих сторонами доказів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №201/10351/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є позов працівника до АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконними наказів про припинення простою та призупинення дії трудового договору, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, зазначив, що суди не врахували, що позивач перебував на окупованій території, що унеможливлювало виконання ним трудових обов’язків, а відповідач не міг забезпечити йому умови праці за місцезнаходженням регіональної філії, яка також знаходилася на окупованій території. Суд вказав, що сам факт військової агресії не є безумовною підставою для призупинення трудового договору, але в даному випадку, через неможливість надання роботи роботодавцем та її виконання працівником, призупинення дії трудового договору було правомірним. Також, ВС зазначив, що незгода позивача з висновками, викладених в актах, можуть складати зміст та сутність його доводів у межах спору щодо припинення йому простою та призупинення дії трудового договору, а не бути окремим предметом позову. Суд також врахував, що поновлення на роботі є наслідком незаконного звільнення або переведення, чого в даному випадку не було.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову працівника.
Справа №927/424/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є стягнення судових витрат, понесених ТОВ “АР Козелець” у зв’язку з розглядом справи про визнання недійсним рішення АТ “ОГС “Чернігівгаз” про перерахунок об’єму природного газу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили заяву ТОВ “АР Козелець” про стягнення судових витрат, оскільки суди врахували складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та дійшли висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності, а її стягнення з відповідача було б надмірним тягарем. Суд касаційної інстанції підкреслив, що вирішення питання про розподіл витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає справу, з урахуванням конкретних обставин та оцінки наданих доказів. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що відшкодування витрат на правничу допомогу не повинно бути способом надмірного збагачення сторони. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано зменшили суму відшкодування, враховуючи немайновий характер спору та заперечення відповідача.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення заяви ТОВ “АР Козелець” про стягнення судових витрат.
Справа №910/430/22 (910/17536/23) від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про надання позики, укладеного між ТОВ “Торгівельний дім “Агроімпорт ЛТД” та АТ “ЗНВКІФ “Фьюче Інвестментс”, у межах справи про банкрутство ТОВ “Торгівельний дім “Агроімпорт ЛТД”.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно і всебічно дослідили обставини справи. Зокрема, суди не з’ясували фінансовий стан боржника на момент укладення договору, не дослідили співвідношення відсоткової ставки за договором до облікової ставки НБУ, не встановили, чи стало ТОВ “ТД “Агроімпорт ЛТД” неплатоспроможним внаслідок укладення оспорюваного договору, а також не дослідили питання щодо посадових осіб, які приймали рішення про укладення договору від імені АТ “ЗНВКІФ “Фьюче Інвестментс”. Крім того, суди не звернули увагу на те, що за оспорюваним правочином боржник взяв на себе зобов’язання не лише щодо повернення позики, а й щодо сплати відсотків. Суд касаційної інстанції також вказав на необхідність з’ясування, чи подав арбітражний керуючий позов саме як розпорядник майна в інтересах боржника. Враховуючи зазначені недоліки, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №560/9501/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є оскарження Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та дозволу на виконання будівельних робіт щодо реконструкції багатоквартирного житлового будинку.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, який переглянув попереднє рішення за нововиявленими обставинами, оскільки вважає, що апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права щодо перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Верховний Суд зазначив, що обставини, на які посилався апеляційний суд (рішення господарських судів про недійсність договорів), не є нововиявленими, оскільки ці обставини були відомі або могли бути відомі сторонам під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Суд наголосив, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не має на меті ревізію судових рішень або усунення судових помилок, а є винятковим заходом, що узгоджується з принципом правової визначеності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд фактично здійснив переоцінку доказів, які вже були предметом розгляду, замість того, щоб перевірити, чи є ці рішення нововиявленими обставинами.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду про перегляд за нововиявленими обставинами та залишив в силі попередню постанову апеляційного суду.
Справа №240/28175/23 від 06/08/2025
1. Спір виник щодо правомірності відмови військової частини у виплаті особі середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що запровадження воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків, а питання їх поновлення вирішується індивідуально з урахуванням конкретних обставин. Суд не визнав поважними причинами пропуску строку організаційні складнощі військової частини, зокрема, відсутність коштів для сплати судового збору на момент подання первинної апеляційної скарги та кадрові переміщення, оскільки ці обставини не є об’єктивно непереборними. Суд підкреслив, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов’язки у встановлені строки, а відсутність належної організації правової роботи не може бути підставою для поновлення пропущеного строку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження – без змін.
Справа №910/3497/21 від 07/08/2025
Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз».
Суд, залишаючи касаційну скаргу без задоволення, погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій. Фактично, суди попередніх інстанцій, і з ними погодився Верховний Суд, вважають, що АМКУ правомірно прийняв рішення, яке оскаржувалося АТ «Запоріжгаз». Суд касаційної інстанції, перевіривши матеріали справи, не знайшов підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції діяв в межах своїх повноважень, перевіряючи правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, і не встановив порушень, які б призвели до скасування оскаржуваних судових рішень. Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позову АТ «Запоріжгаз» до АМКУ.
Суд залишив касаційну скаргу АТ «Запоріжгаз» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №554/10236/16-ц від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на землю та повернення ділянки.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою особи, що не брала участі у справі, але вважає, що рішення суду першої інстанції порушує її права. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не врахував, що заявник не був залучений до участі у справі, і не перевірив обставини, за яких йому стало відомо про рішення суду першої інстанції. ВС зазначив, що апеляційний суд повинен був з’ясувати, чи дотримано строків звернення до суду з апеляційною скаргою та умов апеляційного оскарження рішення місцевого суду. Суд також вказав, що справа має суспільний інтерес, оскільки стосується об’єкта природно-заповідного фонду, і доводи касаційної скарги містять посилання на обставини щодо доступу до апеляційного оскарження рішення суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №926/1068/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора про звільнення земельної ділянки від об’єкта незавершеного будівництва шляхом його знесення, оскільки відповідач, на думку прокурора, порушує право власності територіальної громади на землю.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду щодо способів захисту у спорах про знесення самочинного будівництва. Суд зазначив, що у випадку, коли позивач вимагає знесення самочинного будівництва, немає необхідності додатково вимагати скасування державної реєстрації права власності на це майно. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх обставин справи, зокрема, чи є спірне майно самочинним і чи можливо задовольнити вимоги про його знесення, а також помилково послалися на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі, яка стосувалася знесення тимчасової споруди, а не об’єкта нерухомості. Суд наголосив, що суди повинні були оцінити докази у контексті застосування статті 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинного будівництва.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №465/820/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування щодо погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку, яке, на думку позивача, порушує її права як власника цього будинку.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Львівської міської ради порушує її права або інтереси як власника житлового будинку, адже право власності на будинок було зареєстровано за батьком позивачки вже після його смерті, а згодом і за самою позивачкою на підставі свідоцтва про право на спадщину, що свідчить про відсутність перешкод у реалізації її прав. Суд зазначив, що для захисту цивільного права необхідно встановити факт порушення, невизнання або оспорювання прав позивача відповідачем, чого в даному випадку не було доведено. Суд також підкреслив, що завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених прав, а спосіб захисту повинен бути належним та гарантувати повне відновлення порушеного права. Крім того, суд вказав на принцип змагальності сторін, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а суд оцінює докази на основі внутрішнього переконання.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №201/10650/13-ц від 30/07/2025
1. Предметом спору є заміна стягувача у виконавчих листах у зв’язку з відступленням права вимоги за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій про заміну стягувача у виконавчих листах, оскільки дійшов висновку, що заміна стягувача у виконавчому документі, строк пред’явлення якого до виконання пропущено і не поновлено, позбавлена процесуальної мети, оскільки такий виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання. Суд зазначив, що заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни мають бути належним чином аргументовані. Суд також врахував, що один з виконавчих листів було втрачено і його дублікат не було видано, що унеможливлює реалізацію рішення суду в примусовому порядку. Суд підкреслив, що заміна учасника справи здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, а не лише для формальної констатації матеріального правонаступництва.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині заміни стягувача у виконавчих листах та відмовив у задоволенні заяви про заміну стягувача.
Справа №915/899/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв’язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару за договором.
2. Суд касаційної інстанції вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили повно та всебічно всі умови договору, зокрема, порядок прийняття товару, який впливає на визначення дати поставки. Також суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо застосування Інструкцій № П-6 та № П-7 щодо порядку приймання товару за кількістю та якістю, які були передбачені договором. Суд наголосив, що з’ясування фактичних обставин справи має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили всі докази та обставини, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно надати їм оцінку.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №914/466/23 від 16/07/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог Підприємства «Вторметекспорт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що Підприємство не довело належними доказами наявність заборгованості Боржника саме за Договором доручення, на підставі якого заявлено грошові вимоги, враховуючи, що у платіжних документах призначення платежу вказано як “за договором комісії”, а не за договором доручення, відсутні додатки до договору, які б визначали істотні умови, та наявні платежі після закінчення строку дії договору. Крім того, суд врахував, що Підприємство та Боржник мають спільного бенефіціарного власника, що свідчить про заінтересованість Підприємства щодо Боржника, що вимагає підвищеного стандарту доказування. Суд касаційної інстанції зазначив, що для унеможливлення визнання фіктивної кредиторської заборгованості, суд повинен ретельно перевіряти підстави виникнення грошових вимог, їх характер, розмір та момент виникнення. Також, суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування стандарту вірогідності доказів, оскільки обставини цієї справи, зокрема заінтересованість кредитора, вимагають іншого підходу до оцінки доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про відмову у визнанні грошових вимог Підприємства до Боржника – без змін.
Справа №914/466/23 від 06/08/2025
Предметом спору у справі є оскарження ухвал судів попередніх інстанцій про визнання додаткових грошових вимог кредитора (Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед») до боржника (ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл») у справі про банкрутство.
У цій справі Верховний Суд розглянув касаційні скарги ТОВ «Гармонія Фінанс» та ТОВ «Доступні Фінанси», до якої приєдналася Компанія «Джи-Ен-Ті Олімпекс Холдинг Лімітед», на ухвали Господарського суду Львівської області та постанову Західного апеляційного господарського суду. Суди попередніх інстанцій визнали додаткові грошові вимоги Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» до ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у справі про банкрутство. Касатори, ймовірно, не погодилися з цим визнанням, вважаючи його необґрунтованим або таким, що порушує їхні права як інших кредиторів у справі про банкрутство. Верховний Суд, переглянувши справу, не знайшов підстав для задоволення касаційних скарг, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Це означає, що додаткові грошові вимоги Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» залишаються визнаними у справі про банкрутство ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».
Рішення: Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/6178/20 від 01/08/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження, а саме стягувача, у справі про стягнення боргу.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши, що заміна сторони виконавчого провадження належить до компетенції суду першої інстанції, який видав виконавчий документ, а не апеляційного суду. Верховний Суд підкреслив, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження є реалізацією функції судового контролю за виконанням судового рішення, і процесуальним законом чітко визначено інстанційність розгляду цього питання. Суд касаційної інстанції зазначив, що звернення до суду, який не має компетенції розглядати певне процесуальне питання, є порушенням вимог щодо форми і порядку подання заяви. Також, суд касаційної інстанції вказав, що заявник не позбавлений можливості звернутися з відповідною заявою до господарського суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Справа №914/466/23 від 16/07/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог ТОВ «Сварог-Буковина» до ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у справі про банкрутство останнього.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що ТОВ «Сварог-Буковина» відвантажило пшеницю на термінал ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на підставі контракту, який згодом був визнаний недійсним. Рішенням суду встановлено, що право власності на цю пшеницю залишилось за ТОВ «Сварог-Буковина». Оскільки ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» не повернуло пшеницю, суд застосував положення статті 1212 Цивільного кодексу України про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави. Суд також врахував, що розрахунок суми вимог кредитора здійснено правильно. Доводи скаржника про те, що власником товару є інша компанія, а ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» зберігало вантаж на підставі договору, були відхилені, оскільки попередні судові рішення, на які посилався скаржник, були скасовані. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Гармонія Фінанс» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/2307/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПАТ “Укргідроенерго” на користь ДП “Гарантований покупець” 3% річних та інфляційних нарахувань у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, оскільки ПАТ “Укргідроенерго” порушило грошове зобов’язання щодо своєчасної оплати послуг, наданих ДП “Гарантований покупець”. Суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є способом захисту майнового права кредитора та компенсацією матеріальних втрат від знецінення грошових коштів. Також, суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій належним чином перевірили розрахунки позивача та визнали їх обґрунтованими, а відповідач не надав контррозрахунку в суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі його повноважень. Крім того, суд вказав на те, що посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду є необґрунтованими та носять декларативний характер.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ “Укргідроенерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №509/2811/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав батька щодо його малолітньої дитини.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав, наголосивши, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у виняткових випадках за наявності вини батьків та доведеності, що змінити їхню поведінку неможливо. Суд врахував, що між інтересами дитини та батьків має бути справедливий баланс, з особливою увагою до інтересів дитини, але розрив зв’язків з батьком можливий лише у виняткових випадках. Також було враховано, що відповідач сплачує аліменти, не має негативних характеристик, а конфлікт між батьками не є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав. Суд наголосив на важливості збереження сімейних зв’язків та необхідності вжиття заходів для відновлення стосунків між батьком і дитиною, закликаючи компетентні органи сприяти цьому процесу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №125/1194/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження ОСОБА_7 за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації (ст. 336 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що висновки судів попередніх інстанцій про винуватість ОСОБА_7 є обґрунтованими, а кваліфікація його дій за ст. 336 КК України – правильною. Суд зазначив, що покарання було призначено з урахуванням ступеня тяжкості злочину, відсутності пом’якшуючих обставин та даних про особу засудженого. Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги та надав на них вичерпні відповіді, підтвердивши обґрунтованість вироку. Суд касаційної інстанції також не знайшов підстав для застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, враховуючи тяжкість злочину та відсутність обставин, які б свідчили про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №522/3803/22 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки, скасування записів про державну реєстрацію права власності, відновлення запису про державну реєстрацію та визнання права іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не звернув увагу на важливі обставини, зокрема, що наявність правових підстав для припинення зобов’язання за кредитним та іпотечним договорами вже була предметом розгляду в іншій справі, де було встановлено відсутність таких підстав; крім того, апеляційний суд не врахував, що дії боржника були спрямовані на ухилення від відповідальності за несплату кредитних коштів, що було встановлено рішенням суду. Також, апеляційний суд не перевірив належним чином доводи банку про те, що спірна квартира була предметом іпотеки, відомості про припинення обтяження були вилучені з реєстру на підставі скасованих судових рішень, а на час укладення останнього договору купівлі-продажу тривали судові спори щодо цієї квартири. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки цим доводам та не навів мотивів їх відхилення, що призвело до передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині вимог про визнання права іпотеки та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №991/6740/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що прокурор надав достатньо доказів, які свідчать про можливе набуття відповідачем необґрунтованих активів, враховуючи співвідношення його доходів та витрат, а також придбання майна на близьких родичів. Суд також взяв до уваги, що відповідач обізнаний з антикорупційним законодавством і може вжити заходів для уникнення виконання рішення суду, наприклад, відчужити майно. Важливим фактором стало те, що один з автомобілів, який вважається необґрунтованим активом, вже був відчужений під час моніторингу, що підтверджує ризик подальшого відчуження майна. Суд врахував, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. Суд наголосив, що на стадії забезпечення позову неможливо оцінювати всі доводи по суті майбутнього позову, оскільки це виходить за межі розгляду заяви про забезпечення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №756/1800/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій начальника відділу примусового виконання рішень щодо відмови у скасуванні постанов державних виконавців у виконавчих провадженнях.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права. Зокрема, суд першої інстанції не з’ясував, коли заявнику стало відомо про порушене право, та не перевірив наявність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду зі скаргою. Апеляційний суд, хоч і встановив факт пропуску строку, помилково відмовив у задоволенні скарги замість того, щоб залишити її без розгляду, оскільки пропуск строку є підставою для залишення скарги без розгляду, а не для відмови в її задоволенні. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання процесуальних строків, встановлених для оскарження рішень та дій виконавців, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення належного здійснення правосуддя та юридичної визначеності.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив скаргу ОСОБА_1 без розгляду.
Справа №372/6438/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є поділ майна, набутого під час спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що вимога про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу не є ефективним способом захисту прав у справах про поділ майна, а лише підставою для вирішення такої справи. Також суд вказав, що апеляційний суд, здійснюючи пооб’єктний поділ майна, не врахував, що позивачка не заявляла вимог про такий поділ і не вказувала на проживання з нею малолітніх дітей як підставу для збільшення її частки. Крім того, апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги, погіршивши становище відповідача, що суперечить принципу заборони повороту до гіршого. Суд наголосив, що при вирішенні питання про поділ майна, суд повинен враховувати принцип диспозитивності та вирішувати справу в межах заявлених позовних вимог.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про поділ майна та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення факту спільного проживання та визнання майна спільною сумісною власністю залишив без змін.
Справа №921/236/20 від 16/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги та комісії, за якими було передано право грошової вимоги, яке, на думку позивача, не існувало на момент укладення договорів.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фізичної особи, дійшов висновку про часткове їх задоволення, оскільки апеляційний суд не дотримався алгоритму дій при розгляді апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, а саме Фонду, та заяви про приєднання до апеляційної скарги іншої особи. Зокрема, апеляційний суд не дослідив питання, чи вирішувалося судом першої інстанції питання про права, інтереси та/або обов’язки Фонду, а також не розглянув заяву про приєднання до апеляційної скарги по суті. Суд касаційної інстанції зазначив, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з’ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов’язки скаржника і які конкретно. Встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №672/1041/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявність поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, зокрема, не надав доказів, що здійснював постійний догляд за хворою дружиною і не міг виходити з дому. Суд зазначив, що проживання позивача у населеному пункті з наявністю нотаріальних контор спростовує неможливість своєчасного звернення. Також, суд не взяв до уваги посилання позивача на продовження строку прийняття спадщини згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 164, оскільки вона суперечить положенням Цивільного кодексу України. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, підтвердивши відсутність підстав для задоволення позову.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/8926/24 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за скаргою компанії Apsolins Ltd на рішення суду першої інстанції у справі про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог між АТ «Укртатнафта» та ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння».
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що компанія Apsolins Ltd не довела, що рішення суду першої інстанції безпосередньо порушує її права та інтереси, а лише висловила гіпотетичні міркування про можливий вплив на її майнові очікування як колишнього акціонера АТ «Укртатнафта». Суд також врахував, що на момент розгляду справи 100% акцій АТ «Укртатнафта» належать державі, а управління ними здійснює Міністерство оборони України. ВС підкреслив, що акціонер може звертатися до суду в інтересах товариства лише за виняткових обставин, таких як банкрутство або ліквідація товариства, чого в даному випадку не було встановлено. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що АТ «Укртатнафта» самостійно реалізовувало свої процесуальні права щодо захисту своїх інтересів у суді першої інстанції. ВС послався на практику ЄСПЛ, згідно з якою акціонер не може вважатися належним заявником у справах про порушення прав юридичної особи, якщо тільки не доведено, що компанія не має можливості самостійно звернутися до суду.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу компанії Apsolins Ltd без задоволення.
Справа №916/3143/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є зобов’язання Регіонального відділення Фонду державного майна України здійснювати нарахування орендної плати з урахуванням пільгової ставки 50% відповідно до Постанови КМУ №634.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, які частково задовольнили позовні вимоги ФОП Голубєвої О.А. Суди встановили, що між ФОП Голубєвою та Регіональним відділенням Фонду держмайна діє договір оренди від 2007 року, який було продовжено за результатами аукціону у 2023 році шляхом укладення додаткової угоди, що викладена в новій редакції. Суд зазначив, що оскільки новий договір оренди не укладався, а лише було продовжено дію старого договору, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Постанови КМУ №634, які передбачають пільгову ставку орендної плати у розмірі 50% на період воєнного стану. Суд також врахував, що ФОП Голубєва фактично користувалася орендованим майном безперервно з 2007 року, і нового акту приймання-передачі майна не складалося. Крім того, суд визнав недобросовісною поведінку Регіонального відділення Фонду держмайна, яке спочатку погодило застосування пільгової ставки, а потім відмовилося від цього рішення.
3. Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими Регіональне відділення Фонду державного майна України зобов’язано нараховувати орендну плату з урахуванням пільгової ставки 50% та зарахувати надмірно сплачені кошти в рахунок майбутніх платежів.
Справа №908/204/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є вимога колишнього учасника ТОВ про відновлення його становища, яке існувало до порушення прав, поновлення статуту товариства, витребування частки із статутного капіталу та визначення розміру статутного капіталу, складу учасників і розміру їх часток.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач на момент звернення до суду вже не був учасником ТОВ “Віра-2”, добровільно вийшовши з нього за заявою, і його частка була перерозподілена між іншими учасниками, а тому відсутні підстави для поновлення його корпоративних прав; суд зазначив, що попереднім рішенням суду вже було визначено розмір частки позивача та зобов’язано товариство її виплатити, тому поточний позов фактично спрямований на захист прав позивача як стягувача у виконавчому провадженні, а не як учасника товариства; суд також вказав, що висновки Верховного Суду, на які посилався позивач, стосуються правовідносин, неподібних з правовідносинами у даній справі, оскільки в тих справах йшлося про захист прав осіб, які вважали незаконним припинення їх права на частку у статутному капіталі товариства, а в даній справі позивач добровільно вийшов з товариства; суд наголосив, що частка у статутному капіталі є сукупністю корпоративних прав та обов’язків, пов’язаних з участю особи у товаристві, і оскільки позивач вже не є учасником, він не має права витребувати майно зі статутного капіталу іншого товариства; суд також зазначив, що доводи третьої особи щодо фраудаторності правочинів не можуть бути враховані, оскільки вона не заявляла самостійних вимог у справі.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №686/6537/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного суду у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки дійшов суперечливих висновків у мотивувальній та резолютивній частинах ухвали: з одного боку, зазначив про необхідність обґрунтування поважності причин неподання доказів до закінчення судових дебатів, а з іншого – відмовив у задоволенні заяви по суті, хоча мав залишити її без розгляду у випадку порушення строків подання доказів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не врахував дату складання акту приймання-передачі наданих послуг, а також невірно застосував положення ЦПК України щодо строків подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо відшкодування гонорару, визначеного у фіксованому розмірі. Суд касаційної інстанції наголосив, що порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №595/1011/24 від 07/08/2025
1. Предметом спору є поділ спадкового майна між спадкоємцями першої черги після смерті їхнього родича.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачі не надали доказів згоди одного зі спадкоємців на запропонований ними порядок поділу спадкового майна з відступленням від рівності часток, а також не довели, що пропонований ними поділ відповідає нормам моралі, традиціям та звичаям. Суд зазначив, що позивачі наполягають на поділі спадщини з відступленням від рівності часток без згоди всіх спадкоємців, що фактично припиняє право відповідача на частку у спільному майні. Суд також звернув увагу на суперечливі дії однієї з позивачок, яка спочатку просила видати їй свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, а потім просила здійснити поділ житлових будинків та земельних ділянок, як спадкового майна в цілому, не вказуючи, що вона є співвласником спірного майна. Суд вказав, що відмова у задоволенні позову не позбавляє спадкоємців права домовитись про поділ спільного майна або звернутись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно відповідно до часток кожного зі спадкоємців.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №921/426/24 від 07/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними додаткових угод до договорів про встановлення особистого строкового сервітуту на земельні ділянки комунальної власності для розміщення тимчасових споруд (літніх майданчиків) біля ресторану та бару, а також зобов’язання відповідача звільнити ці земельні ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що заборона укладати додаткові угоди до договорів сервітуту є втручанням у договірні відносини сторін щодо виконання прав та обов’язків за договорами, які не є предметом оскарження. Суд зазначив, що такі заходи забезпечення позову є неспівмірними заявленим вимогам, оскільки обмежують власника у розпорядженні земельними ділянками комунальної власності. Крім того, суд вказав, що вжиття таких заходів забезпечення позову фактично призведе до задоволення позовних вимог про звільнення земельних ділянок без вирішення спору по суті, що суперечить Господарському процесуальному кодексу України. Суд також наголосив, що обґрунтованість позовних вимог про неправомірність встановлених сервітутів не може бути предметом оцінки на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №904/1381/24 від 07/08/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки за позовом банку до боржників.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу частково, не наводить конкретних аргументів у цій скороченій постанові, але скасовує рішення судів попередніх інстанцій та направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Це може свідчити про те, що суди попередніх інстанцій допустили певні процесуальні порушення або неправильно застосували норми матеріального права при розгляді справи, що потребує повторного дослідження обставин справи та надання їм належної правової оцінки. Можливо, суди не врахували важливі докази або невірно їх оцінили, або ж неправильно застосували норми законодавства, що регулюють іпотечні відносини та звернення стягнення на предмет іпотеки. Також, можливо, були порушені права учасників справи на справедливий судовий розгляд.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Справа №295/5712/24 від 07/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок та житлового будинку, укладених між батьком та онукою, як таких, що мають ознаки фраудаторних правочинів, вчинених з метою уникнення виконання грошових зобов’язань перед кредитором.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що договори дарування були безоплатними та укладені між близькими родичами після відкриття провадження у справі про відшкодування шкоди, завданої ДТП. Суд врахував, що відчуження майна відбулося після виникнення у дарувальника зобов’язань перед позивачем, що свідчить про його недобросовісність та зловживання правом з метою уникнення звернення стягнення на майно. Суд також зазначив, що відчуження майна зменшило платоспроможність дарувальника, що дозволяє зробити висновок про фраудаторність договорів дарування, тобто такими, що вчинені на шкоду кредитору. Суд апеляційної інстанції наголосив, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися для уникнення сплати боргу. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, визнавши договори дарування недійсними.
Справа №910/15022/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди та зобов’язання її повернути.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що у 2007 році СТОВ Агрокомбінат “Хотівський” втратив право користування спірною земельною ділянкою на підставі рішення Київської міської ради, прийнятого з урахуванням листа самого товариства про відмову від права користування. Незважаючи на це, у 2018 році СТОВ Агрокомбінат “Хотівський” незаконно зареєстрував за собою право оренди на підставі старого договору, що є порушенням прав територіальної громади. Суд наголосив, що відсутність волевиявлення органу місцевого самоврядування та нового договору оренди робить реєстрацію неправомірною. Суд також врахував принцип “res judicata”, згідно з яким остаточне рішення суду не може ставитися під сумнів, і що апеляційний суд безпідставно переоцінив обставини, встановлені у попередній справі.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позов прокурора.
Справа №2-272/11 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання права забудовника на земельній ділянці в порядку спадкування.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки встановив, що суддя апеляційного суду, яка брала участь у прийнятті рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, раніше брала участь у розгляді цієї ж справи в суді першої інстанції, що є порушенням принципу недопустимості повторної участі судді в розгляді справи, передбаченого статтею 37 ЦПК України. Суд зазначив, що участь упередженого судді в складі суду може призвести до порушення вимоги щодо неупередженості всього складу суду. Також суд касаційної інстанції послався на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Суд наголосив, що навіть сама участь судді під час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема й розгляд будь-якого процесуального питання, унеможливлює у подальшому участь такого судді під час здійснення перегляду в суді апеляційної інстанції будь-яких процесуальних рішень, постановлених у цій самій судовій справі.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Справа №914/466/23 від 16/07/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог ТОВ «Доступні Фінанси» до ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у справі про банкрутство останнього.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у визнанні вимог ТОВ «Доступні Фінанси», оскільки кредитор не довів належними доказами перехід до нього права вимоги за кредитними договорами, зокрема, платіжне доручення про сплату за договором факторингу було датоване раніше, ніж сам договір, а також не було належним чином оформлене. Крім того, суд взяв до уваги, що ТОВ «Доступні Фінанси» не надало належних доказів надання АТ «Банк Восток» кредитних коштів позичальникам, а також встановив, що договір факторингу є частиною фраудаторної схеми з виведення активів боржника. Суд також відхилив аргументи ТОВ «Доступні Фінанси» щодо порушень процесуального права, зокрема, щодо упередженості судді апеляційного суду, оскільки не було надано достатніх доказів, які б викликали сумнів у його неупередженості. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість детальної перевірки підстав виникнення грошових вимог у справах про банкрутство для запобігання зловживанням.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, відмовивши ТОВ «Доступні Фінанси» у задоволенні касаційної скарги.
Справа №533/351/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно.
2. Суд задовольнив позов про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно, оскільки позивач надав достатньо доказів, що підтверджують його родинний зв’язок зі спадкодавцем, зокрема, виписку з погосподарської книги та архівні довідки, які вказують на те, що батьки позивача та спадкодавця були рідними братами. Суд врахував, що наявні розбіжності в документах не спростовують факту родинних відносин, а відмова від проведення генетичної експертизи не є підставою для відмови у задоволенні позову. Апеляційний суд погодився з цими висновками, зазначивши, що позивач надав належні та достовірні докази, які підтверджують його родинний зв’язок зі спадкодавцем, а відповідачка не надала доказів, які б спростовували ці факти. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили всі наявні докази у справі.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №202/1843/15-к від 07/08/2025
1. Суд вирішував питання про відкриття касаційного провадження за скаргою засудженого.
2. Суддя Верховного Суду встановив, що апеляційний суд поновив строк на касаційне оскарження для засудженого. Касаційна скарга засудженого відповідає формальним вимогам, встановленим Кримінально-процесуальним кодексом 1960 року, який застосовується у зв’язку з перехідними положеннями нового КПК. Також, суд зазначив, що матеріали кримінальної справи вже витребувані у зв’язку з касаційними скаргами інших осіб, що робить можливим розгляд скарги засудженого разом з ними. Суддя вирішив, що є достатні підстави для прийняття касаційної скарги до розгляду в межах касаційної процедури.
3. Суд прийняв касаційну скаргу засудженого до розгляду.
Справа №910/9941/21 від 29/07/2025
1. Спір у цій справі стосується правомірності передачі будівлі та земельної ділянки з власності територіальної громади у державну власність та управління Пенсійного фонду, оскільки позивачі вважають, що це майно було неправомірно вилучено у Міністерства оборони України.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які задовольняли позовні вимоги, з кількох ключових причин. По-перше, суд вказав на те, що спір фактично виник між державою в особі різних її органів (Міноборони та іншими державними установами), що суперечить принципам господарського судочинства, де позивач і відповідач не можуть бути однією і тією ж особою. По-друге, суд зазначив, що вирішення такого спору не призведе до ефективного захисту прав, оскільки зводиться до розгляду державою спору між її ж органами. По-третє, суд відхилив аргументи про адміністративну юрисдикцію, підкресливши, що у даному випадку наявний спір про право, який підлягає розгляду в господарському суді. Крім того, суд врахував, що одним з відповідачів у справі є Кабінет Міністрів України, що відповідно до процесуального законодавства визначає підсудність справи Господарському суду міста Києва.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів в частині задоволення позовних вимог та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову, а також здійснив перерозподіл судових витрат на користь відповідачів.
Справа №279/1536/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав батька дитини.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, оскільки позивачем не було доведено ухилення батька від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Суд врахував, що батько перебував на військовій службі, отримав поранення, і це обмежувало його можливості у вихованні дитини. Також, суд взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що між батьками склалися неприязні стосунки, що ускладнює їхню взаємодію у питаннях виховання дитини, і що батько ініціював судовий процес про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Суд також врахував, що батько не заперечує проти участі у вихованні дитини.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/2882/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є стягнення пені з ПрАТ “Харківенергозбут” на користь АТ “Харківобленерго” за неналежне виконання зобов’язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу АТ “Харківобленерго”, скасувавши рішення попередніх інстанцій, які відмовили у стягненні пені. Суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій помилково застосували постанову НКРЕКП про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період воєнного стану до зобов’язань, які виникли до введення воєнного стану, оскільки ця постанова не має зворотної дії в часі. Суд врахував, що відповідальність за порушення господарських зобов’язань виникає внаслідок самого факту невиконання цих зобов’язань, а постанова НКРЕКП чітко визначає період її дії – воєнний стан та 30 днів після його завершення. Також, Верховний Суд взяв до уваги правову позицію об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/948/23, яка підтримала висновки про те, що зупинення нарахування штрафних санкцій стосується виключно періоду воєнного стану і не поширюється на штрафні санкції, право на нарахування яких виникло раніше.
3. Суд вирішив стягнути з ПрАТ “Харківенергозбут” на користь АТ “Харківобленерго” 1 966 422,94 грн пені та розподілив судові витрати.
: Суд в рішенні зазначає, що він відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду.
Справа №925/1287/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ТОВ “Енергоопора” на користь ТОВ “Зоря-Л.І.В.І.” у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Зоря-Л.І.В.І.” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що не всі заявлені послуги пов’язані з предметом касаційного перегляду, а частина витрат не відповідає критерію співмірності зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. Суд врахував, що певні послуги, такі як зустрічі з клієнтом, вивчення матеріалів справи, складання правової позиції, є частиною єдиного комплексу юридичних послуг. Також, суд наголосив, що розмір гонорару адвоката має бути справедливим та не завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи складність справи, витрачений час та ринкові ціни на адвокатські послуги. Суд керувався критеріями реальності, співмірності та розумності судових витрат, а також принципами диспозитивності та змагальності господарського судочинства, враховуючи заперечення іншої сторони. Суд посилається на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою відшкодовуються лише необхідні та розумні витрати.
3. Суд постановив стягнути з ТОВ “Енергоопора” на користь ТОВ “Зоря-Л.І.В.І.” 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №552/9267/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки для закриття провадження у справі на підставі наявності рішення суду, що набрало законної сили, необхідна тотожність сторін, предмету та підстав позову. У даній справі, хоча сторони і предмет спору були тотожними, позивачка змінила підставу позову, вказавши новий період непроживання відповідачки у спірному житловому приміщенні, що не було предметом розгляду у попередній справі. Суди попередніх інстанцій не врахували, що позивачка просила визнати відповідачку такою, що втратила право користування житлом, станом на іншу дату, ніж у попередньому позові, а також не з’ясували причини непроживання відповідачки у спірному житловому приміщенні у новий період. Таким чином, суди дійшли помилкового висновку про тотожність позовів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №904/4405/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань за договором постачання природного газу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, зменшивши розмір пені на 50%. Суд зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке залежить від конкретних обставин кожної справи, оцінених з урахуванням інтересів обох сторін, ступеня виконання зобов’язання боржником, а також засад справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності. Суд врахував, що відповідач повністю сплатив основну суму боргу до подання позову, не заперечував прострочення, а також те, що пеня є санкцією, а не частиною основного боргу. Крім того, суд врахував інтереси позивача, який правомірно очікував своєчасної оплати, та важливість діяльності позивача для функціонування газотранспортної системи. Суд також відхилив доводи скаржника про необхідність врахування його фінансового стану, оскільки не було надано відповідних доказів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні частини пені – без змін.
Справа №910/20030/23 від 29/07/2025
1. ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» звернулося до суду з вимогою стягнути з ДП «Гарантований покупець» інфляційні втрати та 3% річних через несвоєчасну оплату наданих послуг із забезпечення доступності електроенергії для побутових споживачів.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, зазначивши, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія». Суд вказав, що ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» не надало достатніх аргументів для формування висновку Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 212 ЦК України, оскільки не обґрунтувало, які саме дії відповідача свідчать про штучне створення відкладальної обставини. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що вже існують висновки щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України у подібних правовідносинах, зокрема, щодо врахування зміни вартості послуг з прогнозної на фактичну при розрахунку інфляційних втрат та 3% річних. Суд також нагадав, що касаційна інстанція не переоцінює обставини справи, а перевіряє правильність застосування норм права на основі встановлених фактів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» без задоволення, а рішення попередніх судів – без змін.
Справа №607/17822/23 від 07/08/2025
Предметом спору є поділ майна подружжя, а саме визнання майна особистою власністю одного з подружжя та поділ спільного майна, набутого під час шлюбу.
Суд, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, виходив з того, що майно, набуте під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, якщо інше не встановлено договором або законом, і позивачка не спростувала презумпцію спільності права власності на спірні об’єкти нерухомості, оскільки надала нотаріально завірену згоду на їх придбання у спільну сумісну власність. Суд також врахував, що відчуження одного з автомобілів було здійснено без згоди чоловіка та не в інтересах сім’ї, оскільки дочка, на яку було переоформлено авто, проживає окремо. Щодо вартості спірного майна, суд обґрунтовано прийняв до уваги висновок експерта, який проводив оцінку з безпосереднім оглядом об’єкта, а відхилення клопотання про рецензування висновку експерта було обґрунтованим, оскільки позивачка не скористалася правом на подання рецензії, а в матеріалах справи були інші висновки експертів. Суд також зазначив, що його висновки не суперечать попереднім рішенням Верховного Суду, на які посилалася заявниця, оскільки кожна справа розглядається з урахуванням її конкретних обставин.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №390/2379/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо розрахунку заборгованості по аліментах.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди не врахували, що лише дві квитанції містять чітке призначення платежу, яке дозволяє ідентифікувати грошові кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів, а саме: “переказ власних коштів. Борг” та “переказ власних коштів борг дітям”. Інші квитанції містили призначення платежу “переказ власних коштів”, що не дає можливості однозначно ідентифікувати ці кошти як аліменти. Суд підкреслив, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а суди повинні оцінювати докази всебічно та об’єктивно. Також, суд врахував, що завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених прав, і в даному випадку права стягувача були порушені неправомірним розрахунком заборгованості. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості чіткого зазначення призначення платежу для ідентифікації коштів як аліментів, особливо коли між сторонами існують інші фінансові відносини.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та частково задовольнив скаргу, визнавши дії державного виконавця неправомірними та зобов’язавши його здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням лише тих сум, які чітко ідентифіковані як сплата аліментів.
Справа №285/5255/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання особи на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, для отримання пільг.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який закрив провадження у справі, оскільки чинним законодавством України передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, що надає право на пільги, визначені законом; заявниця може оскаржити рішення компетентних органів, прийняті у позасудовому порядку, до суду адміністративної юрисдикції. Суд врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Суд також зазначив, що перегляд рішень має здійснюватися для виправлення судових помилок, а не для нового судового розгляду. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованість рішення апеляційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/39/22 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про приватизацію комунального майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у витребуванні майна, зазначив, що суди не врахували, що для ефективного захисту права власності територіальної громади достатньо витребувати майно з чужого незаконного володіння, не оскаржуючи попередні рішення та договори, на підставі яких майно було відчужено. Суд наголосив, що майно вибуло з володіння територіальної громади поза її волею, оскільки процедура приватизації була проведена з порушеннями. Також, суд вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду про те, що у разі вибуття майна з володіння власника поза його волею, майно може бути витребувано навіть у добросовісного набувача. Суд також врахував, що прокурор не пропустив строк позовної давності.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у витребуванні майна та ухвалив нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги, витребувавши майно на користь територіальної громади.
Справа №686/20576/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач не довів обставин, які б свідчили про небажання відповідача спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, а також про необхідність застосування такого виключного заходу в інтересах дитини. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши на те, що суди не надали належної оцінки доводам позивача, зокрема щодо ухилення відповідача від сплати аліментів, відсутності інтересу до життя сина та заперечення проти позбавлення батьківських прав лише з метою отримання матеріальної допомоги в майбутньому. Суд касаційної інстанції також звернув увагу на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, що позбавило його можливості висловити свою позицію. Крім того, суди не врахували, що позивачем є сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років, і її думка має бути обов’язково врахована при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №2-4126/04 від 06/08/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення суду про зобов’язання Одеської міської ради розглянути питання про передачу їй у власність земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що Одеська міська рада не виконала належним чином рішення суду, оскільки прийняте нею рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою було визнано протиправним та скасовано адміністративним судом; отже, у державного виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду фактично не було виконано; суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його повноважень, а встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи є достатніми для висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1; суд також зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і спрямовані на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду; посилання на обставини, встановлені в іншій справі, не є визначальними, оскільки вони можуть бути спростовані особою, яка не брала участі у цій справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Одеської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №694/1099/22 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору міни земельних ділянок, укладеного представником позивача на підставі довіреності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову, мотивуючи це тим, що на момент укладення договору міни не було законодавчих обмежень щодо таких договорів, оскільки сторони обмінювалися сформованими земельними ділянками. Апеляційний суд також врахував, що довіреність, на підставі якої діяв представник позивача, була чинною та надавала йому необхідні повноваження. Суд зазначив, що відсутні докази зловмисної домовленості між представником позивача та іншою стороною договору, а також, що позивач не довів порушення його прав на момент укладення договору. Верховний Суд підкреслив, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а невиконання зобов’язань за договором не є підставою для визнання його недійсним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №220/2372/21 від 05/08/2025
1. Предметом спору є законність рішень органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками, які перебувають у користуванні професійного ліцею, та оренди цих ділянок фізичними особами.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що спір в частині позовних вимог про визнання незаконними рішень про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, внесення змін щодо адреси та площі земельної ділянки, передачу земельних ділянок в постійне користування ліцею, та скасування реєстраційних записів права комунальної власності на ці ділянки, є земельним спором між державою та юридичними особами, що належить до господарської юрисдикції. Суд зазначив, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які саме права позивача порушені, та що відсутність порушеного права є підставою для відмови в позові. Суд також вказав, що не було доведено факту розроблення документації із землеустрою з порушенням вимог земельного законодавства та без урахування існуючих державних актів на право постійного користування землею. Суд врахував, що прокурор не надав доказів виділення земельних ділянок фізичним особам за рахунок земель, які перебувають у користуванні ліцею, а акт перевірки Держгеокадастру не підтверджує відповідних обставин.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог, що відносяться до господарської юрисдикції, та закрив провадження у цій частині, а в іншій частині змінив мотивувальну частину рішень.
Справа №607/22287/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є визначення порядку користування квартирою між співвласниками.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, який, змінюючи рішення суду першої інстанції, виходив з необхідності забезпечення балансу інтересів усіх співвласників, враховуючи їхні потреби та обставини, зокрема похилий вік одних, тривале проживання в певній кімнаті інших, а також інтереси дитини, що проживає з матір’ю. Суд зазначив, що виділення кімнат має бути адекватним розміру часток у праві власності, але допускає відхилення від ідеальних часток у разі неможливості їх точного дотримання. Суд також врахував, що право користування дитини є похідним від права власності її матері, і наявність дитини не збільшує частку матері у праві власності. Суд підкреслив, що встановлений порядок користування може бути змінений у майбутньому за домовленістю сторін або за рішенням суду у разі зміни істотних обставин. Суд касаційної інстанції не знайшов підстав для переоцінки доказів, оскільки це виходить за межі його повноважень.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції зі змінами, внесеними апеляційним судом, та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/4765/22 від 05/08/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, що має заборгованість перед боржником у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, вказавши на передчасність висновків щодо відсутності доказів заборгованості ТОВ “Петрол Автотранс” перед ТОВ “Ойл Традишн”, оскільки ненадання копії договору не є безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви про звернення стягнення, адже заборгованість може бути підтверджена іншими доказами, зокрема випискою з рахунків. Суд зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки виписці з банку про перерахування коштів, яка не містить відомостей про повернення суми позики. Також, суд касаційної інстанції наголосив, що обов’язок доказування наявності або відсутності заборгованості лежить не лише на позивачеві, а й на боржнику та особі, яка має заборгованість перед боржником. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції поклав тягар доказування виключно на позивача, касаційний суд вирішив, що апеляційний суд не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №545/1887/20 від 05/08/2025
1. Спір у цій справі стосується визнання права власності та поділу нежитлової будівлі між Державним підприємством «Дослідне господарство «Тахтаулово» та територіальною громадою.
2. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження, мотивуючи це тим, що Полтавська міська рада не обґрунтувала поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. ВС підкреслив, що Полтавська міська рада є правонаступником Тахтаулівської сільської ради, яка була належним чином повідомлена про розгляд справи. Оскільки апеляційна скарга була подана після спливу річного строку з дня ухвалення рішення суду першої інстанції, а винятків, які дозволяють поновити строк у такому випадку, не було встановлено, ВС дійшов висновку, що апеляційний суд повинен був відмовити у відкритті провадження, але з інших підстав. ВС наголосив, що сплив річного строку є безумовною підставою для відмови, незалежно від причин пропуску строку, якщо тільки скаргу не подано особою, не повідомленою про розгляд справи, або у випадку обставин непереборної сили.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину ухвали апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Справа №175/3999/21 від 06/08/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, стягнення основної винагороди та мінімальних витрат виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не перевірив доводи ОСОБА_1 щодо пропуску банком строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання, не встановив наявність підстав для переривання цього строку та не зробив жодних висновків з цього питання. Верховний Суд зазначив, що відступлення прав за іпотечним договором доводить відступлення права вимоги за основним зобов’язанням, але ОСОБА_1 не надала доказів відступлення права вимоги за іпотечним договором. Суд також врахував, що виконавче провадження відкрито на підставі рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а не на підставі рішення про стягнення заборгованості, право вимоги за яким було відступлено. Оскільки апеляційний суд не перевірив усіх обставин справи, його рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/5810/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу між сторонами у господарській справі.
2. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили заяву ТОВ “Індустріальне обладнання” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ТОВ “Оператор ГТС” не довів неспівмірність цих витрат зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд зазначив, що ТОВ “Індустріальне обладнання” надало достатньо доказів на підтвердження понесених витрат, а суди попередніх інстанцій врахували всі обставини справи, зокрема, часткове задоволення позову та заперечення ТОВ “Оператор ГТС”. Також, Верховний Суд врахував, що ТОВ “Індустріальне обладнання” не могло подати всі докази до закінчення судових дебатів, оскільки частина з них була складена після ухвалення рішення судом першої інстанції, що узгоджується з положеннями ГПК України. Суд також звернув увагу на те, що ТОВ “Оператор ГТС” не скористалося правом подати клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в касаційній інстанції. Крім того, Верховний Суд задовольнив заяву ТОВ “Індустріальне обладнання” про стягнення 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, оскільки ці витрати були обґрунтованими та пов’язані з розглядом справи.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ТОВ “Оператор ГТС” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, а також задовольнив заяву ТОВ “Індустріальне обладнання” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №912/1047/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ “Кіровоградгаз” на користь ТОВ “ГК “Нафтогаз України” заборгованості за договором постачання природного газу, включаючи основний борг, пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, які частково задовольнили позов, зменшивши суму пені, зважаючи на фінансовий стан відповідача, зокрема його збитковість, що була зумовлена невідповідністю тарифів реальним витратам, невиконанням зобов’язань споживачами, та зупиненням дії ліцензії. Суд також врахував відсутність доказів понесених позивачем збитків через неналежне виконання зобов’язань відповідачем, а також те, що позивач отримує компенсацію у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Суд зазначив, що зменшення розміру неустойки є правом суду, яке залежить від конкретних обставин кожної справи, оцінки доказів та інтересів сторін. Суд підкреслив, що він не може перекладати на себе обов’язок збирання доказів, оскільки це є обов’язком сторін. Суд також зазначив, що не вбачає підстав для повного нівелювання пені, оскільки це порушить баланс інтересів сторін, тому зменшив її на 50%.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні пені в повному обсязі – без змін.
Справа №301/963/18 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними наказів Держгеокадастру та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що заявник пропустив строк на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки про ці обставини йому стало відомо ще у вересні 2023 року, а заяву подано лише в липні 2024 року. Суд зазначив, що оскарження судових рішень у касаційному порядку не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами. Також, суд підкреслив, що подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та подання касаційної скарги є двома окремими процесуальними діями, кожна з яких має свій строк. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, і не здійснює переоцінки доказів. Суд також послався на сталу судову практику, згідно з якою апеляційний суд не зобов’язаний досліджувати нові докази, подані на стадії апеляційного перегляду справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/1927/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Автоспецпром” до Державного бюджету України пені та штрафу у зв’язку з неналежним виконанням умов договору про закупівлю автомобілів швидкої допомоги.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки:
* У договорі чітко визначено, що у разі порушення строків поставки товару, пеня та штраф сплачуються замовнику, тобто ДП “Медичні закупівлі України”, а не безпосередньо до Державного бюджету України.
* Сторони, керуючись принципом свободи договору, самостійно визначили умови договору, включаючи порядок сплати неустойки.
* Походження коштів з Державного бюджету для оплати товару не є підставою для зміни договірних умов щодо сплати пені.
* Стаття 29 Бюджетного кодексу України регулює зарахування до Державного бюджету штрафів та пені, які застосовуються відповідно до закону (податкові, митні, адміністративні правопорушення), а не договірних штрафних санкцій.
* Суд касаційної інстанції підкреслив, що його завдання – забезпечення сталості та єдності судової практики, і для відступу від попередніх рішень мають бути вагомі підстави, яких у даній справі не було виявлено.
* Суд також врахував, що прокурор не довів наявність виключної правової проблеми, яка б потребувала передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №902/991/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення комісії оператора ГРМ щодо задоволення акта про порушення та акта-розрахунку необлікованого об’єму газу.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, зазначив, що для нарахування вартості необлікованого газу необхідне рішення комісії про задоволення акта про порушення та відповідний акт-розрахунок. Суд вказав, що оператор ГРМ має довести порушення споживача, зафіксувавши його в акті, і комісія має задовольнити акт повністю або частково. У даній справі було встановлено позаштатний режим роботи комерційного ВОГ, що підтверджується актом про порушення та довідкою про непридатність лічильника. Суд зазначив, що дефекти акта про порушення, такі як невірне зазначення номінальної потужності газового обладнання, не звільняють споживача від відповідальності за порушення Кодексу ГРС. Проте, суд касаційної інстанції погодився з тим, що при розрахунку вартості необлікованого газу була застосована невірна номінальна потужність обладнання, що призвело до неправильного розрахунку.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, частково задовольнивши позов, а саме визнав протиправним та скасував акт-розрахунок необлікованого об’єму газу, але залишив в силі рішення про правомірність рішення комісії оператора ГРМ щодо задоволення акта про порушення.
Справа №915/726/24 від 06/08/2025
Предметом спору є визнання недійсним одностороннього розірвання договору підряду Департаментом ЖКГ з ТОВ “Навекастрой” через порушення останнім строків виконання робіт.
Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову ТОВ “Навекастрой”. Суд зазначив, що замовник мав право розірвати договір, оскільки підрядник виконував роботи настільки повільно, що завершення їх у встановлений строк було неможливим, що підтверджується значним відставанням від графіку фінансування та виконання робіт. Суд також вказав, що посилання замовника на декілька підстав для розірвання договору не змінює суті, оскільки основною причиною було саме порушення строків виконання робіт. Доводи ТОВ “Навекастрой” про те, що воно встигало виконати роботи в строк, були відхилені, оскільки компанія не надала переконливих доказів на підтвердження цього. Суд також врахував попередню практику виконання робіт, яка свідчила про низький темп робіт.
Суд прийняв рішення про відмову в задоволенні касаційної скарги ТОВ “Навекастрой”, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Справа №904/5499/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків з посадової особи акціонерного товариства, яка видала наказ про виплату премії на підставі неправомірного рішення наглядової ради.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який встановив, що відповідач, будучи виконуючим обов’язки голови правління АТ, видав наказ про виплату премій членам правління на підставі протоколу засідання наглядової ради, рішення в якому не було прийнято належним чином, оскільки за нього не проголосувала необхідна більшість членів ради. Суд підкреслив, що відповідач, як посадова особа, повинен був знати про процедурні порушення при прийнятті рішення наглядовою радою і не видавати наказ про виплату премій. Суд також врахував, що відповідач діяв не в інтересах товариства, яке було збитковим, і його дії призвели до завдання збитків АТ. Суд відхилив доводи відповідача про те, що один з членів наглядової ради виправив свою позицію щодо голосування вже після прийняття рішення, оскільки ці зміни були зроблені після припинення повноважень цього члена наглядової ради. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували принцип вірогідності доказів, оцінивши всі докази в сукупності та встановивши наявність всіх елементів правопорушення в діях відповідача.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про стягнення збитків з відповідача – без змін.
Справа №914/466/23 від 16/07/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог ТОВ «Ферко» до ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у справі про банкрутство останнього.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що ТОВ «Ферко» не надало достатньо належних та достовірних доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» як за договором комісії, так і за договором поставки, враховуючи суперечливі умови договорів, відсутність підтвердження реального руху активів, а також той факт, що ТОВ «Ферко» є заінтересованою особою щодо боржника, що вимагає підвищеного стандарту доказування. Суд зазначив, що подання додаткових доказів через півтора року після подання заяви без обґрунтування неможливості їх подання раніше, викликає обґрунтовані сумніви у їх достовірності. Також, касаційний суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів, якщо не встановлено порушень порядку їх надання та отримання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Ферко» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №373/120/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання малолітньої дитини після смерті матері, де батько позивається про відібрання дитини у тітки, а тітка подає зустрічний позов про позбавлення батьківських прав батька.
2. Суд відмовив у задоволенні позову батька про відібрання дитини, враховуючи першочергові інтереси дитини, її бажання проживати з тіткою, з якою у неї склалися тісні емоційні зв’язки, а також психологічний комфорт дитини в існуючому сімейному середовищі. Суд також врахував, що дитина висловила побоювання щодо проживання з батьком, зважаючи на спогади про конфлікти між батьками. Суд наголосив на важливості забезпечення стабільного та безпечного середовища для розвитку дитини, а також на необхідності врахування її думки у вирішенні питань, що її стосуються. Суд зазначив, що батькові слід спочатку налагодити стосунки з дочкою та завоювати її довіру, перш ніж ставити питання про зміну місця проживання дитини. Суд також взяв до уваги висновок психолога, який вказував на відсутність емоційного зв’язку між батьком і дитиною та можливу психологічну травму у разі відібрання дитини від звичного сімейного оточення.
3. Суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін, відмовивши батькові у відібранні дитини.
Справа №420/13321/20 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень про звільнення прокурора з посади у зв’язку з неуспішним проходженням атестації та відмова у поновленні на роботі.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в перегляді за виключними обставинами рішення суду першої інстанції. Суд зазначив, що рішення Конституційного Суду України про неконституційність окремих положень Закону України “Про прокуратуру”, на які посилався позивач, не є підставою для перегляду справи за виключними обставинами, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення закону були чинними. Також суд вказав, що рішення про відмову в задоволенні позовних вимог не підлягає примусовому виконанню, а отже, не може вважатися “невиконаним” у розумінні процесуального закону. Суд врахував, що Конституційний Суд України може встановлювати порядок і строки виконання своїх рішень, і в даному випадку він визначив, що положення закону, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/8739/24 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та поновлення на посаді начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який зупинив дію наказу про звільнення, та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що апеляційний суд, зупинивши дію наказу про звільнення, фактично продовжив службові відносини між позивачем та роботодавцем до вирішення справи по суті, що суперечить меті забезпечення позову. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач не надав достатніх доказів очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття заходів забезпечення позову, а також не довів реальної загрози невиконання рішення суду в разі задоволення позову. Верховний Суд підкреслив, що сам факт прийняття рішення, яке стосується прав позивача, не є автоматичною підставою для забезпечення позову, і що дисциплінарна відповідальність завжди має негативний характер, але це не є достатнім аргументом для вжиття заходів забезпечення позову. Суд також відзначив, що оцінка правомірності втручання в право на працю вимагає оцінки пропорційності дисциплінарного заходу, що є неприпустимим при вирішенні питання забезпечення позову.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Справа №160/17075/24 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Пенсійного фонду в перерахунку пенсії позивачу з урахуванням певних періодів стажу та застосуванням нового показника середньої заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що позивачу вже було призначено пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону № 1788-XII, що передбачає зменшення пенсійного віку, а не окремий вид пенсійного забезпечення. Оскільки пільгова пенсія за віком призначається та виплачується в порядку, визначеному Законом № 1058-IV, особа не має права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах за тим же законом після досягнення пенсійного віку. Суд врахував, що особа, якій вже призначено пенсію на пільгових умовах, не має права на повторне призначення того ж виду пенсії на загальних підставах. Суд також зазначив, що апеляційний суд помилково визнав за позивачем право на повторне призначення пенсії за віком.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №200/726/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень за участь у заходах з національної безпеки і оборони в період дії воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема, не з’ясували, які саме завдання виконував позивач під час перебування у відрядженні в зоні бойових дій, чи складався рапорт про його участь у бойових діях, а також не надали належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема довідці про безпосередню участь позивача у бойових діях. Суд також зазначив, що суди не врахували фактичне виконання органами Держприкордонслужби наказів, які визначали механізм виплати додаткової винагороди, та не з’ясували, чи здійснювався облік особового складу, який мав право на збільшену винагороду. Крім того, суд вказав на обов’язок відповідача довести правомірність своїх дій, чого не було зроблено в повній мірі, оскільки відповідач не надав суду витребувані документи. Суд наголосив на необхідності забезпечення захисту прав військовослужбовців та всебічного розгляду обставин справи.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/18095/24 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, вказавши, що дотримання строків оскарження є гарантією правової визначеності. На військовослужбовця покладається обов’язок добросовісно користуватися процесуальними правами та вчасно подавати апеляційну скаргу. Суд зазначив, що причини пропуску строку, такі як відсутність коштів на сплату судового збору, не є об’єктивно непереборними обставинами, особливо для суб’єкта владних повноважень. Верховний Суд підкреслив, що повернення первинної апеляційної скарги не дає права оскаржувати рішення в будь-який момент без урахування процесуальних строків. Також, суд вказав, що відповідач діяв від імені держави і не повинен намагатися отримати вигоду від фінансових складнощів, уникаючи сплати судового збору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №420/34718/24 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов’язання ДПС України зареєструвати ці податкові накладні.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою податкового органу, оскільки останній пропустив строк на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що податковий орган не надав достатніх доказів поважності причин пропуску строку, а відсутність фінансування для сплати судового збору не є об’єктивною та непереборною обставиною. Також суд підкреслив, що запровадження воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для поновлення строку, а кожен випадок потребує індивідуального розгляду з урахуванням конкретних обставин. Суд наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та вчасно виконувати процесуальні обов’язки, а також на тому, що органи влади повинні діяти вчасно та не допускати зволікань.
3. Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу податкового органу – без задоволення.
Справа №120/12257/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності комунального підприємства та міської ради щодо неприведення у готовність захисної споруди цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов прокурора без розгляду, мотивуючи це тим, що прокурор не обґрунтував належним чином підстави для звернення до суду. Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а прокурор виконує субсидіарну роль. У даному випадку, таким органом є Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), на яку покладено завдання з реалізації державної політики у сфері цивільного захисту та здійснення державного нагляду (контролю). Відсутність у ДСНС повноважень на звернення до суду з позовом зобов’язального характеру не означає відсутність органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки ДСНС має інші важелі впливу, зокрема, шляхом застосування заходів реагування до суб’єктів господарювання. Суд також підкреслив, що звернення прокурора до суду з позовом зобов’язального характеру суперечить приписам КАС України, які вимагають, щоб право на звернення до суду суб’єкта владних повноважень було визначено законом або Конституцією.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/37047/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з фізичної особи та оскарження податкових повідомлень-рішень.
2. Верховний Суд не зазначив конкретних аргументів, якими керувався при скасуванні рішень судів попередніх інстанцій, оскільки в резолютивній частині постанови вказано лише про задоволення касаційної скарги частково та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Відсутність мотивувальної частини у наданому тексті не дає змоги встановити підстави для такого рішення, зокрема, чи були порушення норм матеріального або процесуального права, які вплинули на законність і обґрунтованість судових рішень. Для повного аналізу необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №200/755/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень за участь у заходах з національної безпеки і оборони під час воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що для вирішення питання щодо виплати додаткової винагороди необхідно встановити, чи дійсно позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази, зокрема, не з’ясували, які саме завдання виконував позивач під час перебування у відрядженні та чи підтверджуються ці завдання відповідними документами, передбаченими Наказом №392-АГ. Також, суд наголосив, що суди повинні були врахувати, що нарахування та виплата позивачу додаткової винагороди за певні періоди свідчить про визнання відповідачем факту участі позивача у відповідних заходах. Суд також зазначив, що Інструкція № 188 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вона регулює виплату іншої винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18, а не додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для з’ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа №240/42479/21 від 07/08/2025
1. Предметом спору є відмова міграційної служби в оформленні набуття громадянства України особі за територіальним походженням та у видачі паспорта громадянина України.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що для набуття громадянства України за територіальним походженням іноземцям та особам без громадянства встановлено різні вимоги до документів. Особа без громадянства повинна мати офіційний статус, підтверджений відповідним рішенням та посвідкою на проживання, чого в даному випадку не було. Подання декларації про відсутність іноземного громадянства без наявності статусу особи без громадянства є порушенням встановленого порядку. Крім того, надані позивачем довідки про місце реєстрації та проживання не є належними документами для ідентифікації особи. Таким чином, суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання встановлених процедур та надання належних документів для набуття громадянства України.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №520/4038/25 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій прокурорів щодо не видачі довідки про реєстрацію повідомлення про корупційне правопорушення та невнесення відомостей до Єдиного порталу повідомлень викривачів, а також зобов’язання Офісу Генерального прокурора вжити заходів щодо недопущення несправедливого поводження з позивачем.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що спірні дії прокурорів пов’язані з їхніми процесуальними функціями в рамках кримінального провадження, а не з владними управлінськими функціями. Верховний Суд підкреслив, що згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК України), порядок кримінального провадження визначається виключно кримінальним процесуальним законодавством. Суд також врахував, що позивач вже оскаржував бездіяльність прокурорів у кримінальному провадженні, і його скаргу було задоволено слідчим суддею. ВС наголосив, що питання правомірності дій прокурора має перевірятися судом за правилами, передбаченими КПК України, а не в порядку адміністративного судочинства. Суд відхилив аргументи скаржника про порушення статті 33 Конвенції ООН проти корупції, оскільки спір не має ознак публічно-правового і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/6934/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є рішення Черкаської міської ради про затвердження містобудівної документації “Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)”, яке позивач вважає протиправним і нечинним.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, вказавши, що спірне рішення поширює дію на землі позивача, прийняте без стратегічної екологічної оцінки та належного погодження з суміжними користувачами. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та залишив позов без розгляду, вважаючи, що позивач пропустив строк звернення до суду. Верховний Суд не погодився з висновком апеляційного суду щодо пропуску строку звернення до суду, вказавши, що оскільки рішення міської ради є нормативно-правовим актом, строк його оскарження не обмежується шістьма місяцями, а вимірюється усім часом чинності цього акту. Суд також зазначив, що позиція про можливість оскарження нормативно-правового акту протягом усього строку його чинності є усталеною практикою Верховного Суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №990/338/25 від 07/08/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в допуску до участі в доборі на посаду судді місцевого суду через неподання автобіографії.
Суд обґрунтував своє рішення тим, що відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та Закону України “Про запобігання корупції”, автобіографія є обов’язковим документом для проведення спеціальної перевірки кандидата на посаду судді. Неподання цього документу не може вважатися неістотним недоліком. Суд зазначив, що позивачка не надала автобіографію у встановлений строк через електронний кабінет, а також не довела наявність технічних перешкод для її подання. Доводи позивачки про те, що вона подала автобіографію разом із заявою про перегляд рішення ВККС, не були прийняті судом, оскільки це суперечить встановленій процедурі подання документів. Суд також відхилив посилання позивачки на інше рішення ВККС, прийняте за аналогічних обставин, оскільки воно не є предметом розгляду у даній справі.
Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, визнавши рішення ВККС законними та обґрунтованими.
Справа №580/3572/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради щодо не продовження паспортів прив’язки тимчасових споруд, що належать фізичній особі-підприємцю.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на їхні помилки в застосуванні норм матеріального права. Суд зазначив, що суди не врахували положення Закону України “Про адміністративну процедуру”, який регулює порядок розгляду заяв про продовження строку дії паспортів прив’язки, включаючи строки їх розгляду. Також, суд підкреслив, що вимога про обов’язкове укладення договору пайової участі в утриманні об’єкта благоустрою не є правомірною, оскільки чинне законодавство передбачає лише право, а не обов’язок укладати такий договір. Крім того, суд визнав помилковим застосування положень постанови Кабінету Міністрів України щодо автоматичного продовження строку дії документів дозвільного характеру, оскільки паспорт прив’язки не належить до таких документів. Враховуючи зазначені порушення, суд касаційної інстанції визнав протиправною бездіяльність Департаменту та зобов’язав його повторно розглянути заяви підприємця з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив рішення про часткове задоволення позову, визнавши протиправною бездіяльність Департаменту та зобов’язавши його повторно розглянути заяви фізичної особи-підприємця.
Справа №640/12107/22 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень та дій Департаменту міського благоустрою та КП «Київблагоустрій» щодо демонтажу тимчасової споруди.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що позивачка не довела, що оскаржувані припис, доручення та дії по демонтажу стосувалися саме її майна, а не тимчасової споруди, яка належала Об’єднаному кооперативу «Подільський» і використовувалася ТОВ «КОМПАНІЯ АМСТЕЛ». Суд зазначив, що якщо позивач не довів порушення своїх прав, перевірка правомірності дій суб’єкта владних повноважень не може здійснюватися за її позовом. Суд також вказав, що вирішення спору не потребує встановлення статусу об’єкта (тимчасова споруда чи нерухоме майно), оскільки головним є недоведеність порушення прав позивачки. Суд відхилив доводи позивачки про незалучення ТОВ «КОМПАНІЯ АМСТЕЛ» до справи, оскільки рішення не впливає на права цієї компанії, яка може самостійно звернутися до суду в разі порушення її прав.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Справа №480/6909/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є зобов’язання Управління житлово-комунального господарства Шосткинської міської ради привести у готовність захисну споруду цивільного захисту населення – протирадіаційне укриття.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про залишення позову прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ГУ ДСНС), яке, на думку суду, не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що повноваження прокурора на представництво інтересів держави в суді не є безмежними і виникають лише у випадках, коли захист цих інтересів не здійснюється або неналежним чином здійснюється органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу. Суд підкреслив, що ГУ ДСНС не наділене повноваженнями звертатися до суду з позовом про приведення у готовність захисних споруд, а отже, прокурор не мав підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу. Суд також вказав, що особливий період у зв’язку із запровадженням воєнного стану не відміняє конституційного принципу законності, який вимагає, щоб органи державної влади діяли виключно в межах повноважень, визначених законом.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
