1. Предметом спору є визнання недійсним пункту кредитного договору та стягнення коштів, сплачених як винагорода за надання фінансового інструменту.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, наголошуючи на тому, що положення кредитного договору щодо сплати комісій є нікчемними, оскільки суперечать законодавству про захист прав споживачів та банківську діяльність. Суд вказав, що вимога про визнання недійсним нікчемного правочину є неналежним способом захисту, оскільки такий правочин є недійсним в силу закону. **** Суд відступив від попередньої позиції щодо початку перебігу позовної давності у справах про нікчемні правочини, зазначивши, що перебіг позовної давності починається з моменту початку виконання нікчемного правочину, а не з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав. Оскільки позивачка звернулася до суду поза межами позовної давності, суд касаційної інстанції вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та відмовив у задоволенні позову про стягнення коштів.
