Справа №361/3688/21 від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, висновку експерта та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який закрив провадження у справі, оскільки спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в адміністративному суді. Суд виходив з того, що рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у комунальну власність є актом індивідуальної дії, прийнятим при здійсненні владних управлінських функцій. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не породжує майнових прав та зобов’язань, а спірні правовідносини не мають приватноправового характеру. Позивачка оскаржує дії органу місцевого самоврядування, що належить до юрисдикції адміністративного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №1-104/11 від 17/07/2025
1. Предметом спору є законність судових рішень про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності та залишення без розгляду цивільних позовів.
2. Суд відмовив у витребуванні кримінальної справи, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, а саме не містить конкретних вказівок на незаконність ухвали апеляційного суду та доводів на обґрунтування цього. Адвокат у касаційній скарзі не зазначив, в чому саме полягає незаконність ухвали апеляційного суду згідно з вимогами ст. 398 ч. 1 КПК України 1960 року, а лише посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Суд зазначив, що особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судових рішень, та навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції. Оскільки касаційна скарга не відповідає цим вимогам, вона не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
3. Верховний Суд постановив відмовити у витребуванні кримінальної справи для перевірки в касаційному порядку.
Справа №569/20492/23 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
2. У резолютивній частині рішення не зазначено конкретних аргументів суду. Проте, з огляду на те, що касаційну скаргу прокурора задоволено частково, а ухвалу апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду, можна припустити, що Верховний Суд виявив певні порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом під час розгляду справи. Можливо, апеляційний суд неповно дослідив докази, не врахував важливі обставини справи або неправильно застосував закон. Для точного розуміння мотивів суду необхідно дочекатися повного тексту постанови, де будуть викладені всі аргументи та обґрунтування прийнятого рішення. Без повного тексту постанови важко сказати, які саме аспекти апеляційного рішення не задовольнили Верховний Суд.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Волинського апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №910/18499/20 від 26/06/2025
1. Предметом спору є обґрунтованість грошових вимог ТОВ “Міжгалузева машинобудівна корпорація” до ТОВ “Хімреактив” у справі про банкрутство, які базуються на договорі купівлі-продажу векселів, згодом визнаному недійсним.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні грошових вимог ТОВ “Міжгалузева машинобудівна корпорація”, мотивуючи це тим, що договір купівлі-продажу векселів, на якому ґрунтувалися ці вимоги, був визнаний недійсним рішенням Господарського суду міста Києва, яке набрало законної сили на момент розгляду справи в апеляційній інстанції. Суд підкреслив, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, і тому відсутні підстави для визнання грошових вимог, що виникли на підставі такого договору. Суд також зазначив, що доводи скаржника про необхідність застосування наслідків недійсності правочину (двосторонньої реституції) є фактично зміною підстав заявлених вимог у суді касаційної інстанції, що є неприпустимим. Суд врахував принцип процесуальної економії, зазначивши, що скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд не призведе для заявника іншого результату.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Міжгалузева машинобудівна корпорація” без задоволення, а постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №286/5265/23 від 16/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо законності обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 309 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 317 цього Кодексу).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, якими він керувався при прийнятті рішення. З тексту видно лише те, що касаційну скаргу захисника залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін. Для надання розгорнутої відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2025 року стосовно ОСОБА_7 залишено без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.
Справа №910/11961/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про накладення штрафу на ТОВ «Інноваційна компанія «Візеріон» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, погодився з висновками АМКУ про те, що ТОВ «ІК «Візеріон» та ПП «Спецтехекспорт» вчинили антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, оскільки між цими компаніями існували тісні зв’язки, що унеможливлювали реальну конкуренцію. Зокрема, суд врахував факти одночасного перебування одних і тих же фізичних осіб у трудових відносинах з обома компаніями, надання фінансової допомоги між ними, грошові взаєморозрахунки між керівниками, використання одних і тих же IP-адрес, синхронність дій під час участі в торгах, надання на торги товару одного виробника, а також знаходження об’єктів оподаткування за однією адресою. Суд зазначив, що сукупність цих обставин свідчить про узгодженість дій компаній та їх обізнаність щодо діяльності один одного, що унеможливлює реальну конкуренцію. Суд також підкреслив, що для кваліфікації дій як антиконкурентних не обов’язково доводити настання негативних наслідків, достатньо самого факту узгодження поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію. Суд касаційної інстанції підкреслив, що оцінка доказів здійснюється на основі їх вірогідності та взаємозв’язку у сукупності, а не на підставі окремих фактів.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №758/428/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6, обвинуваченої за ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство).
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду. Для їх розуміння потрібно ознайомитись з повним текстом рішення.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційційній інстанції.
Справа №910/11863/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, підкресливши, що ДП “Гарантований покупець” зобов’язане своєчасно оплачувати послуги, надані ТОВ “Лайтдей”, відповідно до умов договору та законодавства, зокрема Порядку № 641, який встановлює кінцевий термін оплати – 25-те число місяця, наступного за розрахунковим; відсутність затвердженого Регулятором розміру вартості послуги не звільняє відповідача від обов’язку своєчасного розрахунку, оскільки він може здійснити попередній розрахунок на основі наявної інформації та провести корегування після затвердження вартості; положення статті 625 Цивільного кодексу України щодо відповідальності за прострочення грошового зобов’язання є застосовними у даному випадку, оскільки спеціальне законодавство не містить норм, що регулюють відповідальність за порушення грошових зобов’язань; суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у зменшенні розміру 3% річних, оскільки відповідач не довів наявності обставин, які б виправдовували таке зменшення, а також правомірно стягнули витрати на професійну правничу допомогу, оскільки позивач надав належні докази на підтвердження цих витрат.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги ДП “Гарантований покупець” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №20/5007/703-Б/12 від 16/07/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови у відкритті апеляційного провадження у справі про банкрутство через пропуск строку на подання апеляційної скарги.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки скаржник пропустив строк на оскарження ухвали суду першої інстанції і не надав поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що кредитор, правонаступником якого вважає себе скаржник, був належним чином повідомлений про судові засідання, а зміна кредитора не є підставою для поновлення строків оскарження. Також, суд відхилив аргументи скаржника про те, що він дізнався про порушення лише після укладення договору про відступлення права вимоги, оскільки попередній кредитор був обізнаний про справу і не оскаржував рішення. Суд врахував, що право на суд не є абсолютним і обмежене вимогами процесуального закону щодо строків оскарження. Суд не прийняв доводи про участь скаржника в територіальній обороні, оскільки не було надано достатніх доказів, що це унеможливлювало дотримання процесуальних строків.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №523/22268/23 від 16/07/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики між двома фізичними особами-підприємцями.
2. Суд відмовив у відкритті провадження, оскільки спір виник між двома ФОП, і попередній договір позики також був укладений між ними як суб’єктами господарювання, що вказує на господарський характер спору. Суд врахував, що на момент подання позову обидві сторони були зареєстровані як ФОП. Суд зазначив, що вирішальним є те, чи виступала фізична особа як суб’єкт господарювання у відповідних правовідносинах, і чи є ці правовідносини господарськими. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що спірні правовідносини виникли з договору, укладеного між двома суб’єктами господарської діяльності, і тому справа підлягає розгляду в господарському суді. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо визначення юрисдикції спору залежно від статусу фізичної особи як суб’єкта господарювання.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №583/3370/23 від 17/07/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права власності в порядку спадкування.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів спільного проживання зі спадкодавцем як сім’я протягом необхідних п’яти років, зокрема, спільного бюджету, ведення спільного господарства та взаємних прав і обов’язків. Суд також врахував, що позивачка перебуває у шлюбі та має власну сім’ю, що суперечить твердженням про проживання однією сім’єю зі спадкодавцем. Крім того, онука спадкодавця своєчасно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що також вплинуло на рішення суду. Суд зазначив, що показання свідків про допомогу по господарству не є достатнім доказом сімейних відносин, а фотографії спільних святкувань не підтверджують усталені сімейні відносини. Суд наголосив, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, і кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №243/4300/23 від 16/07/2025
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ТОВ «Будресурс» на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8, обвинуваченого у злочинах, передбачених статтями 191 та 366 Кримінального кодексу України.
2. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Будресурс», скасувавши ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги. Рішення мотивоване тим, що апеляційний суд, повертаючи скаргу, не врахував усіх обставин справи та допустив порушення норм кримінального процесуального закону, що перешкодило ТОВ «Будресурс» реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність ретельного дослідження всіх доводів апеляційної скарги та надання їм належної оцінки з метою забезпечення справедливого судового розгляду. Також, суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання процесуальних прав учасників кримінального провадження на кожній стадії процесу. В результаті, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду для усунення допущених порушень.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ТОВ «Будресурс» і призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №904/5212/24 від 11/07/2025
1. Предметом спору є заява Дніпровської міської ради про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ “Конкурітто” в межах суми позовних вимог.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції та задовольнив заяву про забезпечення позову. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що існує ризик відчуження майна відповідачем, оскільки ТОВ “Конкурітто” вже відчужувало майно після відкриття провадження в іншій аналогічній справі. Суд врахував правову позицію Верховного Суду, згідно з якою у справах про стягнення грошових коштів можливість відповідача вільно розпоряджатися своїм майном може ускладнити виконання рішення суду. Суд також зазначив, що накладення арешту не обмежує право володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежує право розпорядження ним. Відповідач не надав доказів недостатності грошових коштів на рахунках, тому суд визнав обґрунтованим накладення арешту на нерухоме майно в межах суми позову.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Конкурітто” без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №759/13330/22 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення коштів з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який встановив, що АТ «НАЕК «Енергоатом», звертаючись зі скаргою, не зазначило, які саме права та свободи боржника були порушені діями державного виконавця, особливо враховуючи, що виконавчий лист було повернуто стягувачу невдовзі після відкриття провадження. Суд врахував, що цивільне судочинство має на меті захист порушених прав, і ініціювання судового контролю без доведеного порушення прав є неприпустимим. Також, суд зазначив, що оскарження постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відноситься до юрисдикції адміністративного суду. Касаційний суд підкреслив, що не може скасувати правильне по суті рішення з формальних міркувань, якщо це не призводить до порушення основних засад судочинства. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи касаційної скарги, оскільки вони зводились до переоцінки доказів, що виходить за межі його повноважень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «НАЕК «Енергоатом» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/2415/24 від 15/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про порушення ТОВ “Газова будівельна компанія” законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, який визнав недійсним рішення АМКУ, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не повно з’ясував обставини справи, зокрема, не дослідив, чи вплинуло тривале розслідування АМКУ на права та інтереси позивача, чи обмежувало його господарську діяльність, а також не врахував об’єктивні чинники, такі як карантинні обмеження та воєнний стан, які могли вплинути на тривалість розслідування. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував, що позовна заява ТОВ “Газова будівельна компанія” не містила посилань на те, що тривалий розгляд справи АМКУ будь-яким чином порушив чи обмежив майнові чи немайнові права та/або законні інтереси позивача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що висновки Верховного Суду, на які посилався апеляційний суд, були зроблені за іншої доказової бази. Суд касаційної інстанції також наголосив, що оцінка судом доводів позивача має відбуватися в контексті обраної позивачем стратегії захисту.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №991/6084/25 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи відповідачів у справі про визнання активів необґрунтованими та стягнення їх в дохід держави.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила без змін ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, тобто погодилась з накладенням арешту на активи. В резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, але можна припустити, що суд врахував обґрунтованість позовних вимог про визнання активів необґрунтованими, співмірність заходів забезпечення позову заявленим вимогам, а також ризик того, що відповідачі можуть відчужити або приховати майно до вирішення справи по суті, що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду в майбутньому. Суд апеляційної інстанції міг взяти до уваги доводи позивача про наявність достатніх підстав вважати активи відповідачів необґрунтованими, зважаючи на їх вартість та відсутність законних джерел походження. Також, суд міг оцінити майновий стан відповідачів та їх попередні дії щодо розпорядження майном.
3. Суд залишив апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 19 червня 2025 року – без змін.
Справа №760/7114/23 від 17/07/2025
1. Предметом спору є визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті брата, а саме об’єктивних, непереборних, істотних труднощів. Суд зазначив, що тимчасова непрацездатність внаслідок травми та захворювання на коронавірус не є достатніми підставами, оскільки не свідчать про неможливість подання заяви про прийняття спадщини. Також суд врахував, що позивачка раніше зазначала про відсутність наміру приймати спадщину через боргові зобов’язання спадкодавця. Суд касаційної інстанції підкреслив, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини може порушувати правову визначеність та права інших спадкоємців або інтереси територіальної громади. Суд також зазначив, що положення постанови Кабінету Міністрів України, які суперечать нормам Цивільного кодексу України щодо строків прийняття спадщини, не підлягають застосуванню.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №360/988/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови в проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати.
2. Верховний Суд наголосив, що індексація пенсії є невід’ємною складовою частиною пенсійних виплат, спрямованою на підтримання купівельної спроможності громадян в умовах зростання цін. Суд вказав, що Кабінет Міністрів України має право визначати порядок індексації, але не може встановлювати базову розрахункову величину, яка нівелює значення індексації. Суд підкреслив, що індексація повинна проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії. Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України не застосувало відповідні коефіцієнти до цього показника, його дії були визнані неправомірними. Суд зауважив, що положення Порядку №124, які суперечать Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, не підлягають застосуванню.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу позивача, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про задоволення позову.
Справа №240/12514/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо неврахування вимог при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною для поновлення строку, оскільки держава повинна дотримуватися принципів належного врядування. Суд також врахував, що розмір судового збору не був надмірним і не міг суттєво вплинути на тривалість процедури його сплати. Крім того, суд підкреслив, що військова частина звернулася до суду апеляційної інстанції вже після спливу строку на оскарження, що свідчить про несвоєчасність вчинення дій для захисту своїх прав. Суд вказав, що відсутність коштів не звільняє учасника справи від обов’язку добросовісно здійснювати свої процесуальні права.
3. Суд вирішив касаційну скаргу військової частини залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №240/28802/23 від 17/07/2025
1. Предметом спору є правомірність залишення без розгляду позову прокурора щодо зобов’язання підприємства привести у готовність протирадіаційне укриття.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили позов без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах Головного управління ДСНС у Житомирській області, яке, на думку суду, не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що хоча зміни до законодавства розширили перелік випадків, коли ДСНС може звертатися до суду, ці випадки мають бути чітко визначені законом. У даному випадку, ані Кодекс цивільного захисту України, ані інші закони не наділяють ДСНС повноваженнями звертатися до суду з позовом про зобов’язання привести захисні споруди в готовність. Суд також підкреслив, що прокурор не довів, що Головне управління ДСНС у Житомирській області не могло самостійно звернутися до суду для захисту інтересів держави. Суд відхилив посилання прокурора на попередні рішення Верховного Суду, оскільки обставини та нормативне регулювання в тих справах відрізнялися.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/10341/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, винесених податковою службою.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував обставини, пов’язані з перебоями в роботі підсистеми “Електронний суд”, через яку позивач намагався подати апеляційну скаргу. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості забезпечення права на апеляційне оскарження як складової права на судовий захист, гарантованого Конституцією України. Суд касаційної інстанції також послався на практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості надмірного формалізму в застосуванні процесуальних правил, який може позбавити особу права на доступ до суду. Суд касаційної інстанції вказав, що в даному випадку відмова у відкритті апеляційного провадження не була пропорційною між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №620/87/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи безпідставно набутих коштів на користь військової частини.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та залишив позов без розгляду, мотивуючи це тим, що військова частина пропустила тримісячний строк звернення до суду, встановлений КАС України, оскільки звернулася до суду через сім місяців після завершення службового розслідування, яке встановило факт безпідставної виплати коштів. Верховний Суд не погодився з таким висновком, вказавши, що суд апеляційної інстанції повинен був надати позивачу можливість подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропуску строку, чого зроблено не було. Верховний Суд наголосив, що системний аналіз КАС України свідчить, що пропуск строку звернення до суду не є безумовною підставою для залишення позову без розгляду, а суд повинен надати можливість позивачу поновити строк або навести поважні причини його пропуску.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №440/16867/23 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги військовій частині.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу військовій частині, оскільки її було підписано командиром, але до скарги не було додано документів, що підтверджують його повноваження діяти від імені військової частини. Суд зазначив, що самопредставництво юридичної особи можливе лише за умови, що право керівника діяти від імені юридичної особи без довіреності чітко визначене у законі, статуті чи положенні. Суд також підкреслив, що учасники справи зобов’язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та виконувати процесуальні обов’язки, а подання апеляційної скарги без належних доказів повноважень є порушенням процесуальних норм. Суд відхилив аргументи скаржника про те, що суд може перевірити повноваження особи під час розгляду справи, наголосивши на обов’язку учасників справи надавати всі необхідні документи. Суд також врахував, що військова частина повторно звернулася до суду з апеляційною скаргою, не усунувши попередні недоліки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №440/10928/23 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності відділу освіти щодо приведення в належний стан протирадіаційного укриття та зобов’язання вчинити певні дії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який залишив позов без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах ГУ ДСНС та районної військової адміністрації, які не мають повноважень звертатися з таким позовом. Суд зазначив, що хоча зміни до законодавства розширили коло правовідносин, у яких ДСНС може бути позивачем, необхідна чітка прив’язка до норми закону, яка б передбачала відповідний випадок. Аналіз чинних законодавчих положень не наділяє ДСНС правом на звернення до суду з позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд. Також, районна військова адміністрація не має повноважень на звернення до суду з таким позовом. Оскільки прокурор не обґрунтував належним чином підстави звернення до суду, позов правомірно залишено без розгляду.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №160/408/21 від 17/07/2025
1. Предметом спору є заміна боржника у виконавчому провадженні щодо зобов’язання Державної екологічної інспекції скасувати запис у трудовій книжці та виплатити невиплачену заробітну плату.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що спірні правовідносини виникли між позивачем та Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області щодо проходження публічної служби, а не стосуються публічно-владних функцій цього органу. Оскільки обов’язок, покладений на Державну екологічну інспекцію у Дніпропетровській області рішенням суду, не стосується реалізації її компетенції, підстави для правонаступництва виникли з моменту державної реєстрації припинення цієї інспекції. Суд врахував, що на момент заміни боржника у виконавчому провадженні Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області вже була ліквідована. Важливим фактором стало встановлення, що кадрові документи, включаючи трудові книжки, не були передані до архіву, а знаходились у Державній екологічній інспекції Придніпровського округу, що свідчить про передачу відповідних функцій та обов’язків. Також суд взяв до уваги, що повноваження обох інспекцій поширювалися на територію Дніпропетровської області. Враховуючи всі ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність заміни боржника на Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви щодо заміни боржника у виконавчому провадженні.
Справа №200/1560/22 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що можливість приведення габаритно-вагових параметрів у відповідність до нормативів є правом, а не обов’язком перевіряючого органу, і відсутність пропозиції щодо приведення параметрів у відповідність не є порушенням. Також, суд вказав, що зазначення у довідці та акті місця перевірки як “місто Запоріжжя” не є істотним порушенням, оскільки перелік місць проведення рейдових перевірок не є вичерпним. Суд наголосив, що нормативно не встановлено вимоги щодо зазначення в акті проведення перевірки інформації про вимірювальне обладнання. Суд врахував, що водій погодився з порушенням, що зафіксовано в акті. Суд підкреслив, що дефекти адміністративного акта, пов’язані з процедурою, не завжди є підставою для скасування рішення, якщо це не вплинуло на його суть.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову.
Справа №300/1041/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви про зобов’язання Верховинського ліцею привести у готовність захисну споруду цивільного захисту.
2. Суди попередніх інстанцій повернули позовну заяву, подану прокурором в інтересах ДСНС, мотивуючи це тим, що Кодекс цивільного захисту не наділяє ДСНС повноваженнями звертатися до суду з такими вимогами, а отже, і прокурор не має права звертатися до суду в інтересах органу, який не має відповідних повноважень. Верховний Суд погодився з цими висновками, зазначивши, що ДСНС має право звертатися до суду лише у випадках, прямо передбачених законом, і чинне законодавство не надає ДСНС права вимагати через суд приведення захисних споруд у готовність. Суд також підкреслив, що прокурор не може замінювати собою орган державної влади, який має повноваження, але не бажає їх реалізовувати, і що прокурор повинен довести, що орган влади не може самостійно захистити інтереси держави. Верховний Суд зазначив, що повноваження ДСНС звертатися до суду є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокуратури без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/20359/23 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності податкового органу щодо неповернення надмірно сплаченого податку на прибуток та стягнення відповідних коштів і пені.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували, чи є заявлена сума надмірно сплаченим грошовим зобов’язанням згідно з Податковим кодексом, не дослідили підстави виникнення переплати у декларації за 2021 рік, зокрема, чим зумовлене зменшення об’єкта оподаткування. Також не перевірено наявність або відсутність податкового боргу у позивача, не надано оцінку правильності розрахунку пені та не враховано зміни до Податкового кодексу щодо санкцій, які можуть унеможливлювати повернення коштів. Суд наголосив на необхідності встановлення об’єктивної істини у справі, повному та всебічному дослідженні всіх обставин, а також перевірки ефективності обраного способу захисту порушеного права.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/20359/23 від 15/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності податкового органу щодо неповернення платнику податків надмірно сплаченого податку на прибуток та стягнення відповідних коштів з бюджету.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не з’ясували ключові обставини, а саме: чи є заявлена сума дійсно надмірно сплаченим грошовим зобов’язанням згідно з Податковим кодексом, не дослідили підстави виникнення переплати, не перевірили наявність або відсутність податкового боргу у платника, не оцінили правильність розрахунку пені та не врахували можливий вплив санкцій на можливість повернення коштів. Суд також вказав на необхідність перевірки обраного позивачем способу захисту порушеного права, зокрема, чи є він дієвим з урахуванням законодавчо встановлених механізмів відновлення цього права. Крім того, суди не врахували зміни до Податкового кодексу, пов’язані з санкціями, які можуть унеможливлювати повернення коштів. Для об’єктивного вирішення справи суди повинні були встановити об’єктивну істину, повно і всебічно дослідити всі обставини справи та витребувати необхідні докази.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/9840/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та бездіяльності Головного управління Національної соціальної сервісної служби щодо надання інформації на запит позивача та відмови в задоволенні окремих пунктів цього запиту.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково підійшли до оцінки майнового стану позивача при вирішенні питання про звільнення його від сплати судового збору, оскільки невірно врахували період, за який необхідно визначати дохід позивача для цілей застосування п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір”. Суд зазначив, що для звільнення від сплати судового збору слід враховувати дохід за попередній календарний рік, а не за рік подання позову. Також, суд касаційної інстанції вказав, що позивач надав достатньо документів для підтвердження свого майнового стану, які суди попередніх інстанцій невірно оцінили. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з доводами касаційної скарги в частині порушення судом першої інстанції строку, встановленого частиною другою статті 169 КАС України, при постановленні ухвали від 15 березня 2024 року, а також вимог частини п`ятої статті 169 КАС України при постановленні ухвали від 09 травня 2024 року.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №207/5118/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері безпеки дорожнього руху.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки Департамент патрульної поліції пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, і наведені ним причини пропуску строку не були визнані поважними. Суд зазначив, що велике навантаження на працівників, відповідальних за документообіг, не є об’єктивною причиною для поновлення строку. Також суд відхилив аргумент про те, що копію рішення потрібно було надсилати безпосередньо представнику Департаменту, оскільки рішення було надіслано до електронного кабінету самого Департаменту, що є належним повідомленням. Введення воєнного стану, за відсутності доказів його безпосереднього впливу на можливість подання апеляційної скарги, також не є підставою для поновлення строку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №300/3881/23 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення державного кадастрового реєстратора.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, вказавши, що дії державного кадастрового реєстратора, яка двічі реєструвала повідомлення про виправлення помилок у Державному земельному кадастрі (ДЗК) за зверненням її чоловіка, становлять реальний конфлікт інтересів, оскільки вона використовувала свої повноваження та доступ до архіву в приватних інтересах, порушуючи встановлену процедуру. Суд зазначив, що дії реєстратора не були лише технічними, а включали етапи прийняття заяви та формування повідомлення про виправлення помилок, і що подані документи не відповідали вимогам законодавства, але були зареєстровані завдяки її посаді. Суд підкреслив, що наявність конфлікту інтересів вплинула на об’єктивність та неупередженість прийняття рішень, оскільки повідомлення, подане чоловіком реєстратора, не могло бути зареєстроване через невідповідність вимогам, але було розглянуто завдяки її повноваженням. Суд також врахував, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є правомірною реакцією на порушення принципів державної служби, а факт конфлікту інтересів є обставиною, що поглиблює недоброчесність поведінки особи.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про визнання незаконними наказів про дисциплінарне стягнення та поновлення на роботі.
Справа №991/10162/24 від 18/07/2025
1. Предметом спору є визнання необґрунтованим активу (квартири) та стягнення його в дохід держави.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду задовольнила апеляційну скаргу прокурора, скасувавши рішення суду першої інстанції. Суд визнав квартиру необґрунтованим активом, оскільки відповідач не зміг підтвердити законність джерел походження коштів, за які її було придбано. Суд врахував доводи прокурора щодо невідповідності вартості квартири офіційним доходам відповідача та відсутність переконливих доказів наявності інших законних джерел фінансування. Також, суд взяв до уваги інформацію про можливі корупційні зв’язки відповідача, що могли сприяти отриманню незаконних доходів. Суд апеляційної інстанції наголосив на важливості забезпечення прозорості та законності набуття майна особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
3. Суд вирішив задовольнити позов та стягнути квартиру в дохід держави.
Справа №991/4967/25 від 18/07/2025
1. Предметом спору є обвинувачення кількох осіб у корупційних злочинах, пов’язаних з організацією незаконного перетину кордону військовозобов’язаними шляхом зловживання судовими рішеннями.
2. Суд затвердив угоди про визнання винуватості, враховуючи беззастережне визнання вини обвинуваченими, їхню співпрацю зі слідством у викритті інших учасників злочинної схеми, суспільний інтерес у швидкому розслідуванні та покаранні, а також відсутність потерпілих та матеріальної шкоди. Суд також взяв до уваги позитивні характеристики обвинувачених, їх сімейний стан, волонтерську діяльність та перерахування коштів на підтримку ЗСУ. Суд дійшов висновку, що узгоджені сторонами покарання є справедливими та відповідають вимогам кримінального законодавства, враховуючи пом’якшуючі обставини, роль кожного обвинуваченого у злочинній схемі та їхню готовність співпрацювати з правоохоронними органами. Суд скасував запобіжні заходи у вигляді застави, враховуючи позицію сторін та відсутність ризиків переховування обвинувачених.
3. Суд затвердив угоди про визнання винуватості та виніс обвинувальний вирок, призначивши узгоджені сторонами покарання у вигляді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, а також додаткові покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади та конфіскації майна (в окремих випадках).
Справа №520/2563/25 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень ТОВ «ТЕХНІЧНА ІНІЦІАТИВА» до Головного управління ДПС у Харківській області.
2. Суди попередніх інстанцій залишили позов без розгляду, вважаючи, що ТОВ «ТЕХНІЧНА ІНІЦІАТИВА» пропустило місячний строк звернення до суду, який обчислюється з дати повернення поштового відправлення з рішенням ДПС за результатами адміністративного оскарження. Суди не визнали поважними причини пропуску строку, на які посилалось Товариство, зокрема, введення воєнного стану та обстріли Харкова. Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не забезпечив участі представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції, хоча така участь була дозволена ухвалою суду. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не зафіксував належним чином обставини запрошення представника позивача до участі в судовому засіданні та його неявки, що є порушенням основних засад адміністративного судочинства, таких як рівність сторін та змагальність.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №320/29423/23 від 16/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що резидент має право самостійно обирати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, якщо це не суперечить законам України, і що обмеження, встановлені Національним банком України (НБУ) щодо валютного контролю, адресовані банкам, а не суб’єктам господарювання. Суд підкреслив, що припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є гарантованим правом на свободу підприємницької діяльності. Також, суд зазначив, що хоча Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” втратив чинність, підходи Верховного Суду, сформовані на його основі, залишаються актуальними. Суд відхилив аргументи податкового органу про відсутність практики Верховного Суду з цього питання, вказавши на наявність усталеної практики щодо неправомірності обмежень НБУ, які фактично скасовують право суб’єктів господарювання на зарахування зустрічних вимог. Суд не став оцінювати інші доводи податкового органу, оскільки вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №500/8902/21 від 18/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з колишнього курсанта військового інституту витрат, пов’язаних з його підготовкою та утриманням, у зв’язку з достроковим розірванням контракту про навчання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги Адміністрації Держспецзв’язку. Суд врахував, що відповідач взяв на себе зобов’язання добровільно відшкодувати витрати, частково їх сплачував, але потім припинив виплати. Важливим фактором стало те, що позивач спочатку звернувся до суду в порядку цивільного судочинства, керуючись тогочасною практикою, а після зміни позиції Верховного Суду щодо юрисдикції таких спорів, звернувся до адміністративного суду. Суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивач обґрунтовано очікував вирішення справи в цивільному процесі, а після закриття провадження в цивільній справі звернувся до адміністративного суду протягом місяця.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/605/22 від 16/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ, зменшено розмір від’ємного значення з ПДВ та податку на прибуток, а також застосовано штраф.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не дослідили протоколи, надані позивачем на підтвердження господарських операцій, та не надали оцінку висновку експертизи, поданому позивачем. Суд наголосив, що завданням адміністративного судочинства є справедливе вирішення спорів, а рішення суду має бути законним, обґрунтованим та базуватися на повно і всебічно з’ясованих обставинах справи. Також, суд зазначив, що суди повинні були встановити дійсні обставини справи, дослідити всі докази та надати оцінку аргументам сторін. Оскільки суди попередніх інстанцій не виконали цих вимог, це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №640/15935/19 від 17/07/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» як учасників договору про спільну діяльність.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що наявність податкового боргу за результатами спільної діяльності має наслідком стягнення такого боргу з усіх учасників цього договору, а не лише з уповноваженої особи. Суд підкреслив, що учасники договору про спільну діяльність несуть спільну відповідальність за виконання податкового обов’язку, який виник у результаті такої діяльності. Також, ВС вказав на помилкове застосування судами попередніх інстанцій положень КАС України щодо преюдиційного значення обставин, встановлених іншими судовими рішеннями, оскільки правова оцінка обставин справи повинна надаватися судами самостійно в кожній конкретній справі. Крім того, ВС вказав на помилкові висновки судів про те, що податковий борг набув ознак безнадійного, оскільки суди не врахували, що податкові повідомлення-рішення оскаржувалися в судовому порядку, і строки набуття статусу податкового боргу слід обчислювати з урахуванням цих обставин. Суд також зазначив, що сам факт визнання договору недійсним не звільняє його учасників від обов’язку сплати податків і зборів, нарахованих під час дії договору.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №400/9700/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими до фізичної особи-підприємця застосовано штрафні санкції за неподання щомісячних звітів про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували правові підстави для складання податковим органом “Висновків”, на підставі яких були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та чи відповідало складення таких висновків вимогам статті 19 Конституції України. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача щодо порушення порядку реалізації контрольних функцій податковим органом, що передували прийняттю оскаржуваних рішень. Також, суди не дослідили питання щодо обґрунтованості посилань податкового органу на Порядок застосування фінансових санкцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, як на нормативну підставу для прийняття спірних індивідуальних актів, враховуючи, що позивач стверджував про відсутність посилань на цей порядок у самих податкових повідомленнях-рішеннях.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №440/920/24 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ» податкових повідомлень-рішень, винесених Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції, погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору, дійшов висновку про необхідність зміни мотивувальної частини судових рішень. При цьому, Верховний Суд не навів конкретних аргументів, чому він змінив мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишив без змін їхні рішення по суті.
3. Верховний Суд касаційну скаргу податкового органу задовольнив частково, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши їх в іншій частині без змін.
Справа №400/3106/21 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області Товариством з обмеженою відповідальністю “Галицька торгівельна компанія “Лемберг”.
2. У цій справі Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, залишаючи касаційну скаргу ТОВ “Галицька торгівельна компанія “Лемберг” без задоволення. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, ретельно дослідили обставини справи, врахували доводи сторін та оцінили надані докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності. Ймовірно, суди встановили, що податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі закону та з дотриманням встановленої процедури. Також, можливо, суди взяли до уваги результати податкової перевірки, які свідчать про порушення податкового законодавства з боку ТОВ “Галицька торгівельна компанія “Лемберг”. Верховний Суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, не виявив підстав для їх скасування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Галицька торгівельна компанія “Лемберг” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
