Справа №924/419/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за контрактом у зв’язку з неналежним виконанням умов поставки товару.
2. Суд залишив позов без розгляду, оскільки між сторонами існує дійсна арбітражна угода про передачу спору на вирішення Міжнародного комерційного арбітражу в Парижі, що відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України. Суд врахував, що відповідач своєчасно подав заперечення проти розгляду справи в господарському суді, а позивач не надав переконливих доказів недійсності або неможливості виконання арбітражної угоди. Суд також взяв до уваги, що надані позивачем роздруківки листування в месенджері WhatsApp не підтверджують факт укладення додаткової угоди про зміну підсудності, оскільки не ідентифікують належним чином учасників листування та не доводять їх повноваження. Суд застосував стандарт доказування “вірогідності доказів”, згідно з яким висновок про існування стверджуваної обставини має бути вірогіднішим за протилежний, і визнав докази відповідача більш переконливими. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його функція полягає у перевірці правильності застосування норм права, а не у переоцінці доказів, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/2868/24 від 19/06/2025
Предметом спору є стягнення грошових коштів за основним та зустрічним позовами між ТОВ “Трейд Граніт Інвест” та Міністерством оборони України.
Верховний Суд розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження за однією з підстав касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ймовірно, через відсутність належного обґрунтування порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Щодо іншої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд не знайшов підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки не було виявлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвели до ухвалення незаконних судових рішень. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для скасування рішень судів попередніх інстанцій необхідна наявність чітких і переконливих доказів їхньої неправомірності, чого в даному випадку не було надано.
Суд залишив касаційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду залишив без змін.
Справа №904/6269/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на користь АТ «НАЕК «Енергоатом» 3% річних та інфляційних втрат.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження за скаргою ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, та за скаргою АТ «НАЕК «Енергоатом» щодо підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. Це означає, що суд не знайшов підстав для перегляду рішень судів попередніх інстанцій у межах тих аргументів, які були заявлені скаржниками з посиланням на порушення процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. В іншій частині касаційну скаргу ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. Фактично, Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій, але не вказав конкретних аргументів, чому він це зробив, оскільки ухвалив рішення без повного тексту.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанову Центрального апеляційного господарського суду, тобто залишив в силі рішення про задоволення позову АТ «НАЕК «Енергоатом».
Справа №910/10434/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з банку інфляційних втрат та 3% річних у зв’язку з невиконанням попередніх судових рішень.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов ТОВ “Підприємство “Тавріда Електрик Україна” до АТ КБ “Приватбанк” про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Суд виходив з того, що відсутні докази застосування до позивача санкцій, а мораторій, встановлений Постановою КМУ №187, не забороняє ухвалення судових рішень про стягнення коштів, а лише їх виконання. Суд також врахував попередню практику Верховного Суду у подібних справах, де вже було встановлено відсутність підстав для застосування до позивача будь-яких санкційних обмежень та/або мораторію на стягнення на його користь заборгованості. Крім того, суд касаційної інстанції зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з банку на користь товариства, зважаючи на критерії співмірності, пропорційності та обґрунтованості таких витрат.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, закривши касаційне провадження в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Справа №160/21748/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на адресу ТОВ “Тепличний комбінат “Дніпровський” щодо податку на прибуток та ПДВ.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що процедура виділу ТОВ «Діктіс-К» була завершена і відповідала законодавству, а операції з виділу не призводять до зростання власного капіталу, тому відсутні підстави для оподаткування. Суд також зазначив, що податковий орган не надав достатніх доказів для підтвердження порушень з боку позивача, а його висновки ґрунтуються на інформації, яка носить інформативний характер. Суд вказав, що використання середніх показників врожайності по області для оцінки діяльності конкретного підприємства є некоректним, оскільки не враховує унікальні умови вирощування. Крім того, суд підкреслив, що реальність господарських операцій з контрагентами підтверджена належними первинними документами.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №480/9155/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю, який перебував на лікуванні та у відпустці за станом здоров’я після поранення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно з’ясували обставини справи, зокрема, не дослідили, чи є довідка ВЛК про потребу у відпустці за станом здоров’я висновком ВЛК про потребу в лікуванні, що є підставою для продовження виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування. Суди не з’ясували, яким документом було припинено виплату грошового забезпечення позивачу та чим вмотивовано це рішення, а також чи враховано висновок ВЛК при прийнятті рішення про припинення виплати. Суд наголосив, що у разі наявності висновку ВЛК про потребу продовження відпустки за станом здоров’я, командир військової частини зобов’язаний видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку всім наявним доказам, що стосуються предмету спору, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/32217/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у виправленні арифметичної помилки в попередній постанові цього ж суду щодо розміру штрафних санкцій, нарахованих податковим органом.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що ухвала апеляційного суду не підписана одним із суддів, що входить до складу колегії, що є грубим порушенням процесуального права, передбаченим пунктом 5 частини третьої статті 353 КАС України. Це порушення є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд. Суд касаційної інстанції наголосив, що переглядає судові рішення в межах доводів касаційної скарги, але зобов’язаний враховувати порушення норм процесуального права, які тягнуть за собою обов’язкове скасування судового рішення. Відсутність підпису судді на судовому рішенні ставить під сумнів його легітимність та обґрунтованість, що унеможливлює його законну силу.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №560/10571/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях у період воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на необхідність всебічного дослідження доказів, зокрема довідки про участь у бойових діях, рапортів та витягів з журналів, які можуть підтверджувати право позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили правових підстав для видачі довідки про участь у бойових діях та не перевірили, чи підтверджується участь позивача в означених цією довідкою заходах у сукупності з іншими доказами у справі. Також, суд підкреслив, що порушення порядку передання документів між військовими частинами не може бути підставою для відмови у виплаті винагороди, якщо фактична участь у бойових діях підтверджується іншими доказами. Суд наголосив на обов’язку відповідача довести правомірність своєї бездіяльності та вказав, що перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.
3. Суд постановив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №914/1663/23 від 20/06/2025
1. Предметом спору є визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, за поданням приватного виконавця в межах виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника, оскільки суди не забезпечили належної процесуальної участі іншого співвласника майна як заінтересованої особи при розгляді подання, що унеможливило встановлення наявності чи відсутності спору про право. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для констатації наявності або відсутності спору про право у таких справах, визначальне значення має встановлення позиції іншого співвласника щодо визначення частки майна боржника у спільному майні, а формальна незгода, не підтверджена доказами або правовим обґрунтуванням, не може розцінюватися як наявність спору про право. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не вжили достатніх заходів для залучення іншого співвласника до участі у справі та не надали йому можливості висловити свою позицію, що є порушенням процесуальних прав. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність дослідження позиції іншого співвласника нерухомого майна як ключового елементу для з`ясування наявності спору про право при розгляді подання виконавця щодо визначення частки боржника у спільному майні.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для забезпечення належної процесуальної участі іншого співвласника майна та з’ясування наявності спору про право.
Справа №921/333/22(607/20645/20) від 03/06/2025
1. Предметом спору є скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію права власності та припинення права власності на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки спірне нерухоме майно було предметом іпотеки на підставі дійсного договору, а банк як іпотекодержатель не давав згоди на його відчуження, то наступні договори купівлі-продажу цього майна є нікчемними. Суд зазначив, що рішення суду про стягнення заборгованості з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки є обов’язковими до виконання. Відсутність у банку права власності на нерухоме майно та визначений судом порядок погашення заборгованості шляхом продажу майна спростовують можливість застосування статті 388 ЦК України про добросовісного набувача. Суд також відхилив доводи скаржника про неможливість перевірити наявність обтяжень у реєстрі, оскільки положення Закону України “Про іпотеку” не ставлять факт припинення іпотеки в залежність від добросовісності набувача. Суд вказав, що обраний позивачем спосіб захисту є належним, оскільки він спрямований на відновлення можливості звернути стягнення на майно, яке перебуває в іпотеці, для виконання судового рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №920/1501/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є стягнення надмірно сплачених коштів за договором про медичне обслуговування населення та стягнення заборгованості за надані медичні послуги.
2. Суд відмовив у задоволенні первісного позову НСЗУ, оскільки НСЗУ намагається перекласти на суд обов’язки органу, відповідального за нагляд за дотриманням використання джерел іонізуючого випромінювання, встановлювати порушення вимог безпеки або ліцензійних умов має Держатомрегулювання, а не НСЗУ чи суд. Суд задовольнив зустрічний позов Кардіологічного центру, оскільки НСЗУ не оплатила надані медичні послуги в повному обсязі, і Кардіологічний центр надав належні докази надання цих послуг. Суд касаційної інстанції обмежений доводами касаційної скарги, а НСЗУ не навела достатніх аргументів щодо неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій у частині зустрічного позову. Суд не має повноважень вирішувати ті правові питання, які не піднімаються у цій справі.
3. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу НСЗУ – без задоволення.
Справа №128/1405/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є відмова суду апеляційної інстанції у звільненні від сплати судового збору та повернення апеляційної скарги особі, яка оскаржувала рішення суду першої інстанції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, наголосивши на важливості забезпечення доступу до правосуддя та всебічного дослідження майнового стану особи при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору. Верховний Суд вказав, що апеляційний суд не повною мірою дослідив надані позивачем докази про відсутність доходів за попередній календарний рік, що могло бути підставою для звільнення від сплати судового збору. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність чіткого переліку документів для підтвердження майнового стану не звільняє суд від обов’язку оцінити наявні докази в їх сукупності, враховуючи конституційне право на апеляційний перегляд справи та практику Європейського суду з прав людини щодо уникнення надмірного формалізму. Суд зазначив, що повернення апеляційної скарги без належного дослідження майнового стану заявника фактично позбавляє його доступу до правосуддя. Суд врахував, що довідка про доходи з податкового реєстру є належним доказом відсутності доходів.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №400/3535/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненадання довідки про безпосередню участь позивача у бойових діях та зобов’язання видати таку довідку за період з 24 лютого до 10 червня 2022 року.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, пославшись на те, що військова частина НОМЕР_1 не мала правових підстав для видачі довідки, оскільки позивач не перебував у її складі у спірний період. ВС вказав, що апеляційний суд не усунув суперечності між довідкою військової частини НОМЕР_1 про те, що позивач не перебував у її відрядженні, та наказом командира військової частини НОМЕР_2, де підставою для виплати додаткової винагороди була довідка військової частини НОМЕР_1 про участь позивача у бойових діях. ВС також зазначив, що апеляційний суд не дослідив питання щодо належності позивача до структурного підрозділу військової частини НОМЕР_1, який брав участь у бойових діях, та не перевірив місце дислокації цього підрозділу. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд поклав тягар доказування на позивача, замість того, щоб зобов’язати відповідача довести необґрунтованість позовних вимог.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №160/18691/23 від 19/06/2025
Предметом спору є заява компанії Metinvest B.V. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення.
У даній справі Верховний Суд розглянув заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Суд заслухав аргументи представників сторін, зокрема, щодо наявності або відсутності обставин, які могли б бути підставою для перегляду попереднього рішення. Суд врахував, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є винятковою процедурою, яка застосовується лише у випадках, чітко визначених процесуальним законом. Суд також оцінив доводи заявника щодо суттєвості обставин, на які він посилається, та їх впливу на законність і обґрунтованість попереднього рішення. В результаті дослідження матеріалів справи та заслуховування позицій учасників процесу, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд.
Суд відмовив у задоволенні заяви Metinvest B.V. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду та залишив попереднє рішення в силі.
Справа №420/35627/23 від 19/06/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження рішень податкових органів щодо нарахування грошових зобов’язань.
Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодившись з їх висновками. В обґрунтуванні своєї позиції Верховний Суд, ймовірно, виходив з того, що податкові органи діяли в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а доводи позивача не спростовують правомірність оскаржуваних рішень. Суд, імовірно, взяв до уваги надані податковими органами докази, які підтверджують обґрунтованість нарахувань. Також, можливо, суд врахував попередні судові рішення у подібних справах та практику застосування відповідних норм податкового законодавства. Відсутність порушень процедури прийняття рішень податковими органами також могла вплинути на рішення суду.
Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/13722/22 від 27/05/2025
1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків у розмірі 1 176 795 008,46 грн до колишніх посадових осіб банку, яких ФГВФО вважає винними у доведенні банку до неплатоспроможності.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що хоча дії відповідачів і призвели до збитків банку, ФГВФО пропустив строк позовної давності для звернення до суду. Суд виходив з того, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли ФГВФО дізнався або повинен був дізнатися про порушення, а саме з дати затвердження реєстру вимог кредиторів або акту формування ліквідаційної маси. Оскільки ці документи були затверджені у 2016 році, а позов подано у 2022 році, строк позовної давності сплив. Суд також зазначив, що зміни до законодавства щодо подовження строку позовної давності не мають зворотної сили у часі і не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності. Суд врахував попередні рішення Верховного Суду щодо застосування строків позовної давності у подібних справах.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу ФГВФО – без задоволення.
Справа №916/3187/24 від 07/05/2025
1. Предметом спору є визнання укладеним додаткового договору до договору оренди земельної ділянки.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що відповідач (орендодавець) у встановлений законом строк повідомив позивача (орендаря) про відсутність підстав для укладення договору оренди на новий строк, обґрунтувавши це наміром передати земельну ділянку в оренду на конкурентних засадах (через земельні торги). Суд підкреслив, що згідно з чинним законодавством, орендодавець має право вирішувати, як найбільш ефективно використовувати земельну ділянку, і може відмовити в поновленні договору, якщо має намір провести торги для отримання кращих умов оренди. Суд також зазначив, що кількість звернень орендаря до орендодавця з пропозицією поновити договір не має вирішального значення, оскільки важливим є факт отримання орендарем обґрунтованої відповіді від орендодавця. Суд вказав, що орендар може взяти участь у земельних торгах та запропонувати найкращі умови оренди. Суд також врахував, що на час виникнення спірних правовідносин діяла нова редакція Закону України “Про оренду землі”, яка регулює порядок поновлення договорів оренди.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову.
Справа №910/19066/21 від 18/06/2025
1. Предметом спору є зобов’язання компанії викупити акції у акціонера та стягнення вартості цих акцій, інфляційних втрат і 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги, зобов’язавши компанію “Евінз Лімітед” викупити акції позивача. Суди виходили з того, що компанія, як власник контрольного пакету акцій, зобов’язана викупити акції у акціонерів, які прийняли пропозицію про їх продаж, відповідно до Закону України “Про акціонерні товариства”. Суди встановили, що між позивачем і компанією виникли взаємні зобов’язання щодо купівлі-продажу акцій, які були оформлені належним чином. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ТОВ “ІФК “Профінвест”, суди зазначили, що компанія виступала лише посередником у цій операції, а не стороною договору купівлі-продажу акцій. Суд касаційної інстанції також погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо розподілу судових витрат, враховуючи обґрунтованість і пропорційність цих витрат. Суд зазначив, що відсутні підстави для застосування частини дев’ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не було встановлено неправильних дій з боку ТОВ “ІФК “Профінвест”, внаслідок яких виник спір.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/2424/21 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника, які надходять на рахунок для виплати пенсії.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що на момент накладення арешту на кошти боржника, приватний виконавець не мав інформації про те, що рахунок використовується для отримання пенсійних виплат, і закон не покладає на нього обов’язок попередньо досліджувати цільове призначення кожного банківського рахунку боржника. Такий обов’язок покладається на банк, який повинен повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути постанову без виконання. Крім того, сам факт накладення арешту не є тотожним зверненню стягнення на кошти, а боржник не надав виконавцю документи про цільове призначення рахунку. Суд також зазначив, що зобов’язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні скарги на дії приватного виконавця.
Справа №910/4461/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є визнання права попереднього користувача на торговельну марку та визнання недійсним свідоцтва на цю марку.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, які відмовили у задоволенні позову про визнання права попереднього користувача, оскільки позивач не надав достатніх доказів, що підтверджують значну та серйозну підготовку до використання саме тієї торговельної марки, яка належить відповідачу. Суд зазначив, що право попереднього користувача виникає за певних умов, визначених Цивільним кодексом, і ці умови не були належним чином доведені позивачем. Крім того, суд вказав, що вимога про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку не може розглядатися в господарському суді, оскільки власником свідоцтва є фізична особа, а не ФОП, і такий спір має вирішуватися в суді загальної юрисдикції. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди попередніх інстанцій правильно оцінили надані докази та обставини справи, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки цих доказів, що не є компетенцією касаційного суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення в частині вимог щодо визнання права попереднього користувача, а в частині визнання недійсним свідоцтва України та внесення відомостей до Державного реєстру свідоцтв України – закрив провадження у справі.
Справа №420/3813/19 від 19/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрат, пов’язаних з утриманням цієї особи під час навчання.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки Національна академія пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції встановив, що рішення суду першої інстанції було надіслано в електронний кабінет Академії в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС) і вважається отриманим, а доводи Академії про неотримання повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу спростовуються матеріалами справи. Верховний Суд підкреслив, що чітко визначені строки звернення до суду є гарантією рівності сторін, і безпідставне поновлення пропущеного строку є неприпустимим. Суд також зазначив, що функціонування “Електронного кабінету” та надсилання до нього документів в електронній формі у справах, в яких особи, що беруть в них участь, пройшли процедуру реєстрації в ЄСІТС, пов`язується саме з проходженням такими особами процедури реєстрації “Електронного кабінету” з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного без задоволення, а ухвалу П’ятого апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №520/33244/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця як платника єдиного податку та зобов’язання поновити таку реєстрацію.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку, оскільки невжиття таких заходів може призвести до істотного ускладнення або унеможливлення ефективного захисту прав позивача. Суд зазначив, що анулювання реєстрації платника єдиного податку призведе до зміни системи оподаткування, що спричинить додаткове податкове навантаження та може негативно вплинути на господарську діяльність підприємця. Суд також врахував, що вжиття заходів забезпечення позову не вирішує спір по суті, а лише зберігає існуючий стан речей до остаточного вирішення справи. Суд підкреслив, що загроза правам позивача має реальний характер і прямо пов’язана з об’єктом спору, а також що існують обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до обставин, які ускладнять захист прав позивача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/2226/24 від 04/03/2025
1. Предметом спору є вимога колишнього директора ТОВ “Міжнародний медичний центр Офтальміка” про визнання припиненими трудових відносин та зобов’язання товариства подати заяву про державну реєстрацію змін до відомостей в ЄДР щодо виключення запису про її посаду.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій частково, виходив з того, що директор товариства з обмеженою відповідальністю, який бажає звільнитися за власним бажанням, зобов’язаний ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про його звільнення. У випадку, якщо загальні збори не приймають рішення про звільнення, директор має право звернутися до суду для захисту своїх прав. Суд врахував, що позивачка дотрималася процедури скликання зборів, але рішення про її звільнення не було прийнято, що порушує її право на працю та вільний вибір місця роботи. Водночас, суд погодився з попередніми інстанціями в частині відмови щодо зобов’язання товариства подати заяву про державну реєстрацію змін, оскільки рішення суду про припинення трудових відносин є достатньою підставою для внесення відповідних змін до ЄДР.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів в частині відмови у задоволенні позову про визнання трудових відносин припиненими та ухвалив нове рішення про задоволення цієї вимоги, а в іншій частині рішення попередніх судів залишив без змін.
Справа №911/1484/23 від 11/06/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву про розподіл судових витрат, враховуючи такі аргументи: по-перше, право сторони на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу передбачено законом; по-друге, розмір витрат має бути обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, враховуючи ціну позову та значення справи для сторін; по-третє, суд врахував сталість правової позиції позивача та обізнаність адвоката у справі, що не вимагало значного обсягу юридичної роботи при підготовці до касаційного розгляду; по-четверте, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат не відповідає критеріям реальності, розумності та необхідності, а також може бути способом надмірного збагачення сторони; по-п’яте, суд поклав витрати на професійну правничу допомогу на Товариство з додатковою відповідальністю “Терезине” у повному обсязі, оскільки саме внаслідок його неправомірних дій виник спір.
3. Суд ухвалив стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Терезине” на користь позивача 80 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної та касаційної інстанцій, відмовивши в задоволенні заяви в іншій частині.
Справа №910/6333/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним протоколу правління громадської організації та скасування запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій:
* Застосували надмірний формалізм, вказавши, що вимога про скасування протоколу засідання правління є неналежним способом захисту, не врахувавши, що позивач оскаржував саме рішення правління, оформлене протоколом.
* Не врахували висновки Верховного Суду щодо стандарту доказування “вірогідності доказів” при встановленні кворуму на засіданні правління, зокрема, щодо участі членів ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
* Не дослідили належним чином обставини повідомлення позивача про засідання правління, посилаючись на докази, яких немає у справі, та не оцінили належність, допустимість і достовірність наявних доказів.
* Не встановили наявність дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні, що є необхідною умовою для використання таких відомостей як доказів.
* Необґрунтовано відхилили клопотання позивача про виклик та допит свідка ОСОБА_5, показання якого могли бути важливими для встановлення обставин справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/6822/24 від 18/06/2025
Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Суд зазначив, що витрати на правничу допомогу мають бути документально обґрунтовані, відповідати критерію розумної необхідності та бути співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг і часом, витраченим адвокатом. Суд врахував, що правова позиція сторін не змінювалася протягом розгляду справи в попередніх інстанціях, не було потреби в додатковому аналізі нових обставин, а нормативне регулювання правовідносин є усталеним. Зважаючи на це, суд визнав завищеним розмір витрат на підготовку відзиву на касаційну скаргу. Суд, керуючись принципами розумності та співмірності, частково задовольнив заяву, зменшивши суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд частково задовольнив заяву АТ “Укртелеком”, стягнувши з ТОВ “Лізард Софт” 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №380/25504/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень митниці про коригування митної вартості товарів.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву підприємства, мотивуючи це надмірним формалізмом. Суди попередніх інстанцій не врахували, що підприємство виправило технічні помилки в номерах оскаржуваних рішень у заяві про усунення недоліків, що по суті усунуло підстави для залишення позову без руху. Верховний Суд наголосив, що суди повинні оцінювати процесуальні дії сторін за їх змістовним значенням, а не лише за формальною відповідністю вимогам, щоб забезпечити право на розгляд справи по суті. Суд також зазначив, що вимога про подання позову в новій редакції не повинна переважати над змістом позовних вимог, і що суди мали врахувати, що виправлення були внесені, а відповідач був повідомлений про зміни. В результаті, Верховний Суд вирішив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №580/11121/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про зменшення відсоткових розмірів премії та зобов’язання провести перерахунок грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження і не надав достатніх доказів поважності причин пропуску. Суд зазначив, що введення воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для поновлення строку, а відповідач не довів, як саме воєнний стан завадив вчасно подати апеляційну скаргу. Також, суд вказав, що проблеми в організації роботи Головного управління ДСНС не є об’єктивними обставинами, які унеможливили своєчасне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов’язки, зокрема, дотримуватися строків оскарження.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №911/1484/23 від 27/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства в частині виключення позивача зі складу учасників, а також визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, керувався наступними аргументами:
* Ефективним способом захисту порушеного права особи, неправомірно виключеної зі складу учасників, є визначення розміру статутного капіталу та часток учасників з урахуванням змін, що відбулися після виключення.
* Позивач правомірно врахував зміни у складі учасників та розмірі статутного капіталу, які відбулися після її виключення, щоб не порушити права нових учасників.
* Визнання недійсним рішення про виключення, хоч і не відновлює автоматично участь позивача, є необхідним для усунення правової невизначеності та захисту корпоративних прав позивача в інших аспектах.
* Апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду у справі № 924/700/21 щодо необхідності врахування змін у складі учасників та розмірі статутного капіталу при визначенні способу захисту.
* Суд першої інстанції обґрунтовано визначив спосіб відновлення прав позивача, збільшивши чинний розмір статутного капіталу на суму, що відповідає частці позивача, не порушуючи при цьому прав інших учасників.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши касаційну скаргу позивача.
Справа №910/10855/24 від 19/06/2025
Предметом спору є зобов’язання банку вчинити певні дії на користь фізичної особи-підприємця.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували характер правовідносин між сторонами, не надали належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність дослідження первинних документів, що підтверджують або спростовують вимоги позивача. Також, суди не врахували попередні висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах. Крім того, суди не обґрунтували належним чином свої рішення, що є порушенням вимог процесуального законодавства. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Справа №910/13093/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором підряду, а також відшкодування збитків, завданих нібито неповерненням обладнання.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості за договором підряду, оскільки суди не дослідили належним чином обставини реального виконання робіт, не врахували можливість підписання акту виконаних робіт в односторонньому порядку, а також не надали оцінку доводам позивача щодо контексту відносин з третьою особою (ПрАТ «ММК ім. Ілліча»). Суд наголосив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити дійсний характер спірних правовідносин, враховуючи всі обставини справи та подані докази в їх сукупності. Водночас, ВС залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні збитків, оскільки позивач не довів протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв’язку між цією поведінкою та завданими збитками.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні боргу за договором підряду та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині відмови у стягненні збитків залишив судові рішення без змін.
Справа №916/302/16 від 19/06/2025
1. Предметом спору є скарга ПАТ «Одесапродконтракт» на неправомірні дії державного виконавця щодо визначення вартості майна (цілісного майнового комплексу) в рамках виконавчого провадження за рішенням суду про звернення стягнення на це майно на користь НБУ.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, погодився з тим, що оцінка майна була проведена з порушеннями вимог Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” та Національного стандарту №1, оскільки оцінювач не здійснив особистий огляд об’єкта оцінки, що є обов’язковим. Суд відхилив аргументи НБУ та Міністерства юстиції, зазначивши, що рецензія, надана ними, не спростовує висновків експерта, який вказав на невідповідність звіту про оцінку вимогам законодавства. Також, суд підкреслив, що боржник правомірно оскаржив оцінку майна в межах скарги на дії державного виконавця, що є належним способом захисту прав. Суд врахував, що недостовірна оцінка майна може призвести до завдання збитків як стягувачу, так і боржнику. Щодо строків оскарження, суд застосував спеціальну норму Закону України “Про виконавче провадження”, яка регулює строки оскарження оцінки майна, та врахував, що строк оскарження було перервано у зв’язку з воєнним станом.
3. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу Господарського суду Одеської області та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду без змін, а касаційні скарги НБУ, Міністерства юстиції та ПАТ «Одесапродконтракт» – без задоволення.
Справа №910/2868/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є стягнення безпідставно сплачених штрафних санкцій та заборгованості за поставлений товар за договором між ТОВ “Трейд Граніт Інвест” та Міністерством оборони України, а також стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за зустрічним позовом.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що ТОВ “Трейд Граніт Інвест” (Товариство) правомірно вимагає повернення безпідставно сплачених штрафних санкцій, оскільки Міністерство оборони України (Міністерство) порушувало строки подання заявок на постачання продуктів, що згідно з умовами договору звільняє Товариство від відповідальності за несвоєчасну поставку. Суд також відхилив аргументи Міністерства щодо неналежної якості продуктів, оскільки фіксація цих порушень відбувалася з порушенням умов договору, а саме, не були дотримані обов’язкові умови механізму контролю якості, порушення не були зафіксовані в момент приймання-передачі товару, не відображені в акті приймання-передачі послуг, а харчові продукти не були повернуті виконавцю. Крім того, суд визнав неприйнятною умову договору “спочатку оплата штрафів – потім оплата прийнятих послуг”, оскільки вона суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільних відносин. Суд також відхилив касаційну скаргу Міністерства, оскільки не було надано доказів, що висновки Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник, стосуються подібних правовідносин.
3. Верховний Суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги Міністерства оборони України.
Справа №910/7646/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним та скасування розпорядження Антимонопольного комітету України (АМКУ) про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, зазначивши, що саме по собі розпорядження АМКУ про початок розгляду справи не є актом, який встановлює факт порушення, а лише фіксує процесуальне становище сторін і має інформаційний характер. Суд підкреслив, що оскарження такого розпорядження не передбачає оцінку правомірності дій особи, щодо якої воно видане, і не порушує її прав, оскільки не передбачає застосування санкцій. Суд також вказав, що з’ясування наявності ознак порушення антимонопольного законодавства відноситься до компетенції АМКУ і не є предметом дослідження у даній справі. Крім того, суд визнав обґрунтованою відмову у залученні НКРЕКП як третьої особи, оскільки рішення у справі не впливає на її права та обов’язки.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій без змін.
Справа №260/6009/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за певні періоди участі у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суд апеляційної інстанції передчасно відмовив у задоволенні позову військовослужбовця, оскільки не надав належної правової оцінки доказам та обставинам, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, апеляційний суд не встановив правових підстав для видачі довідки про участь позивача у бойових діях та не перевірив, чи підтверджується ця участь у сукупності з іншими доказами. Крім того, апеляційний суд не з’ясував, які саме завдання виконував військовослужбовець у спірні періоди та чим це підтверджується, а також не врахував доводи позивача про те, що він виконував ті ж самі бойові завдання, що й у періоди, за які йому вже було виплачено підвищену винагороду. Суд касаційної інстанції наголосив, що завданням суду є з’ясування, чи не сталося так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №320/37366/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про анулювання рішень державних реєстраторів щодо реєстрації права оренди земельних ділянок за позивачами.
2. Верховний Суд скасував ухвалу про забезпечення позову, вказуючи на те, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували належним чином необхідність вжиття таких заходів. Суд касаційної інстанції зазначив, що позивачі не довели існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди їхнім правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а також не обґрунтували, чому захист їхніх прав стане неможливим без вжиття таких заходів. ВС наголосив, що можливе припинення права оренди не свідчить про неможливість його поновлення в майбутньому, а підприємницька діяльність передбачає ризики, які можуть бути компенсовані через механізми відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями органів влади. Суд також підкреслив, що в ухвалі про забезпечення позову необхідно наводити конкретні мотиви та обставини, що свідчать про наявність очевидної небезпеки та значних витрат на відновлення прав.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Справа №922/466/22 від 11/06/2025
1. Предметом спору є витребування прокурором на користь Харківської міської територіальної громади нежитлових приміщень, які, на думку прокуратури, вибули з комунальної власності незаконно.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що прокурор не довів недобросовісність кінцевого набувача майна (відповідача-4) при його придбанні. Суд зазначив, що добросовісний набувач – це особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, і така особа вправі покладатися на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою добросовісний набувач не може відповідати за порушення, допущені іншими особами в процедурах, спрямованих на запобігання шахрайству з нерухомістю, і покладання на нього індивідуального та надмірного тягаря є неприйнятним. Суд підкреслив, що встановлення добросовісності набувача залежить від доказів, поданих сторонами та досліджених судами в кожній конкретній справі. Суд також зазначив, що у даній справі суди попередніх інстанцій не встановили недобросовісність набуття майна відповідачем-4.
3. Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №925/123/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними додаткових договорів до договорів пайової участі в утриманні об’єкта благоустрою та скасування нарахування коштів за цими договорами.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, зазначив, що позивачка не довела факту примусового укладення додаткових договорів, а їх форма та зміст відповідають чинному законодавству; укладення додаткових договорів не суперечить нормам ЦК України та ГК України; Черкаська міська рада правомірно здійснювала заходи благоустрою на земельних ділянках, де розташовані тимчасові споруди позивачки; нарахування коштів за додатковими договорами було правомірним, оскільки тимчасові споруди позивачки безперервно перебували на земельних ділянках, а відповідач здійснював заходи з благоустрою; позивачка не довела факту введення її в оману при укладенні додаткових договорів; розірвання договорів в односторонньому порядку не передбачено їх умовами; невиконання відповідачем умов договорів не є підставою для визнання їх недійсними; вимога про скасування додаткових договорів з моменту їх укладення не є належним способом захисту. Суд також вказав, що доводи касаційної скарги, спрямовані на переоцінку доказів, знаходяться поза межами повноважень Верховного Суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/7646/24 від 19/06/2025
Предметом спору є оскарження розпорядження Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
У рішенні суду не наведено жодних аргументів. З тексту постанови відомо лише те, що позивач, Акціонерне товариство «Житомиробленерго», оскаржувало в суді розпорядження Відділення АМК, але суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову. Верховний Суд, переглянувши справу в касаційному порядку, погодився з рішеннями попередніх інстанцій і залишив касаційну скаргу без задоволення. Таким чином, суть спору і мотиви суду залишилися не розкритими.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №915/1270/20 від 20/06/2025
1. Предметом спору є скарга АТ “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз” на бездіяльність приватного виконавця щодо незупинення виконавчого провадження та незняття арешту з майна та коштів боржника в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який визнав неправомірною бездіяльність приватного виконавця, мотивуючи це тим, що Закон України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” поширюється не лише на основну заборгованість, що виникла у період з 01.01.2020 по 28.02.2022, але й на фінансові зобов’язання, похідні від неї, такі як пеня, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані за той самий період, навіть якщо їх нарахування відбулося після 28.02.2022. Суд зазначив, що метою закону є комплексне врегулювання заборгованості, і обмеження можливості нарахування додаткових фінансових зобов’язань, які є наслідком порушення основного грошового зобов’язання, суперечило б цій меті. Суд також врахував, що боржник включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Суд відхилив аргументи скаржників про те, що врегулюванню підлягає лише основна заборгованість, а не нараховані на неї пеня, відсотки та інфляційні втрати, підкресливши, що такий підхід суперечить меті комплексного врегулювання заборгованості. Суд також послався на власну попередню практику, підтверджуючи сталість своєї позиції з цього питання.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №916/1614/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є вимога громадської організації до Головного управління Національної поліції в Одеській області та Південнівської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої їхньою бездіяльністю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки позов фактично подано в інтересах фізичних осіб – членів громадської організації, а не на захист власних інтересів юридичної особи, і між сторонами відсутні господарські відносини. Суд зазначив, що громадська організація реалізувала свої представницькі функції, передбачені статутом, щодо захисту прав своїх членів. Проте, Верховний Суд не погодився із закриттям провадження у справі, оскільки суди не дослідили належним чином доводи позивача про те, що він вже звертався до суду цивільної юрисдикції з аналогічним позовом. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність встановити наявність або відсутність підстав для застосування положень Господарського процесуального кодексу України, які регулюють дії суду у випадку надходження справи, що підлягає вирішенню в порядку іншого судочинства, після закриття провадження. Суд також наголосив на важливості дотримання принципу процесуальної економії та необхідності уникнення ситуації, коли один і той же спір вирішується різними судами.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №910/19274/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договору купівлі-продажу та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладених між двома товариствами, одним з яких є ТОВ, де позивач є єдиним учасником.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, вказавши, що учасник товариства не має права оскаржувати угоди, укладені товариством, оскільки стороною цих угод є саме товариство, а не його учасник, і саме товариство набуває прав та обов’язків за цими угодами; порушення прав товариства не є автоматичним порушенням прав його учасника. Суд також зазначив, що існує чітка судова практика, згідно з якою згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, а не корпоративним правом його учасників. Суд підкреслив, що виведення майна з товариства без компенсації завдає збитків саме товариству, а не його учасникам, і що учасник та товариство не можуть мати права на позов з одним і тим самим предметом. Суд також врахував практику ЄСПЛ, згідно з якою акціонер не може вважатися належним заявником у справах про порушення прав юридичної особи. Суд відхилив аргументи касаційної скарги, визнавши їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновки апеляційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №400/5155/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивачу, а також зобов’язання здійснити відповідні нарахування та виплати.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій передчасно повернули частину позовних вимог, пов’язаних з періодом з 19 липня 2022 року до 31 грудня 2023 року, вважаючи пропущеним строк звернення до суду. Суд наголосив, що для правильного вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду, необхідно було встановити момент, коли позивач отримав достовірну інформацію про обсяг виплачених сум. Також, суд вказав на необхідність поділу спірного періоду на частини: до та після набрання чинності Законом № 2352-IX (19 липня 2022 року), щоб визначити, до якої частини вимог застосовувати наслідки пропуску строку звернення до суду. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій не врахували єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України, сформований Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №280/2502/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення порядку обліку товарних запасів та ненадання під час перевірки документів, що підтверджують облік товарів.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що для застосування штрафних санкцій необхідно встановити факт реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, або ненадання документів, що підтверджують облік товарів саме на момент перевірки. Суд врахував, що ФОП надала договори комісії, акти прийому-передачі товару, документи обліку товарних запасів. Суд також зазначив, що вимога податкового органу надати документи на підтвердження внутрішнього переміщення товарних запасів є необґрунтованою, оскільки предметом перевірки було дотримання норм регулювання обігу готівки, а не реальність здійснення господарських операцій. Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що внутрішнє переміщення товару стосується випадків переміщення між різними місцями продажу одного суб’єкта, а доказів, що товари були обліковані в іншому магазині та потребували переміщення, податковий орган не надав.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №520/8206/22 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження пенсії по інвалідності.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги заступнику Генерального прокурора, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вживало активні дії для захисту інтересів держави, намагаючись оскаржити рішення суду першої інстанції, хоча і з певними процесуальними недоліками. Суд підкреслив, що прокурор має субсидіарну роль у представництві інтересів держави в суді, і його втручання можливе лише у випадках, коли уповноважений орган не здійснює захист або робить це неналежно, що не було доведено в даній справі. Суд також зазначив, що прокурор не може підміняти компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави, а процесуальні помилки, допущені Головним управлінням Пенсійного фонду, не свідчать про його бездіяльність. Суд врахував, що Головне управління Пенсійного фонду неодноразово намагалося оскаржити рішення суду, що свідчить про його активну позицію у захисті інтересів держави.
3. Суд вирішив касаційну скаргу заступника Генерального прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №140/12307/24 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та накладення арешту на майно підприємства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений статтею 287 КАС України, оскільки про порушення своїх прав позивачу було відомо ще у 2017 році, а до суду з позовом він звернувся лише у 2024 році. Суд зазначив, що початком перебігу строку звернення до суду є момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а не момент отримання відповіді на звернення. Суд також врахував, що позивач вже звертався до суду з аналогічними вимогами раніше, що свідчить про його обізнаність щодо оскаржуваних дій. Оскільки позивачем не було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду або не наведено поважних причин для його поновлення, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/11000/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо нездійснення перерахунку пенсії та невиплати компенсації втрати частини доходу пенсіонеру, який виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо обов’язку пенсійного органу здійснювати перерахунок пенсії пенсіонеру, який проживає за кордоном, у загальному порядку, як і для громадян України, з урахуванням збільшення розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки будь-яких обмежень прав позивача, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, Законом №1058-IV не встановлено, а виконання вимог Закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов`язком відповідача. Водночас, Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення вимог про виплату компенсації втрати частини доходів, оскільки основні суми доходу, нараховані на виконання судового рішення, не були виплачені позивачеві, а виплата компенсації можлива лише одночасно з виплатою заборгованості по доходу. Суд наголосив, що зобов`язання поновити пенсію позивачу не означає виплату її в тому ж розмірі, в якому припинено цю виплату в певному періоді в минулому чи у мінімальному розмірі, а розмір пенсії, її перерахунок, осучаснення та індексація має проводитися в тому ж самому порядку як громадянам, які проживають в Україні, інакше це буде дискримінацією.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання виплатити компенсацію втрати частини доходу та відмовивши у задоволенні позову в цій частині, а в іншій частині рішення судів залишив без змін.
Справа №400/15724/23 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Миколаївського КЕУ та Головного управління земель оборони щодо не реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про залишення позову прокурора без розгляду, оскільки прокурор не довів належним чином підстави для представництва інтересів держави в суді. Суд зазначив, що прокурор не конкретизував, які саме дії мали вчинити відповідачі для реєстрації права власності на землю, і яких не вчинили. Також, наявність у Миколаївського КЕУ вищого органу управління (Командування Сил логістики ЗСУ) та у Головного управління земель оборони (Міністерство оборони України) спростовує твердження прокурора про відсутність органу, уповноваженого захищати інтереси держави. Суд підкреслив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а прокурор виконує субсидіарну роль, коли ці органи не здійснюють захист або роблять це неналежно. Суд також наголосив, що розгляд спору між прокурором та іншим державним органом не відповідає меті ефективного захисту прав, оскільки фактично зводиться до розгляду спору “держави з самою собою”.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/10693/24 від 20/06/2025
Предметом спору у справі є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо непроведення індексації пенсії позивачки із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.
Верховний Суд, розглядаючи справу, зазначив, що індексація пенсії є невід’ємною складовою частиною пенсійних виплат, спрямованою на підтримання купівельної спроможності громадян в умовах інфляції. Суд підкреслив, що Кабінет Міністрів України не має права встановлювати базову розрахункову величину для індексації, оскільки це нівелює основну мету індексації та суперечить Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. ВС наголосив, що перерахунок пенсії має здійснюватися з урахуванням показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії, а не станом на 01 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком № 124. Суд також врахував принцип захисту “законних очікувань” пенсіонерів, згідно з яким, якщо виплата передбачена законом, вона має здійснюватися на основі чітких та об’єктивних критеріїв. Враховуючи ці аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування щомісячних доплат замість проведення повної індексації пенсії позивачки є протиправними.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким визнав дії Головного управління Пенсійного фонду України протиправними та зобов’язав провести індексацію пенсії позивачки з урахуванням відповідних коефіцієнтів збільшення.
Справа №580/6071/24 від 20/06/2025
1. Предметом спору є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позовні вимоги, наголосивши на тому, що індексація пенсій має проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, а не станом на 1 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком № 124, оскільки це нівелює основне призначення індексації. Суд підкреслив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати базову розрахункову величину, оскільки це суперечить Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас, суд зазначив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і може бути обмежене строком звернення до суду, тому позовні вимоги за період, що перевищує шестимісячний строк до моменту звернення до суду, залишаються без розгляду. Суд також врахував, що індексація позивачу фактично не нараховувалася, тому відсутні підстави для застосування норми щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсії.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, визнавши протиправною відмову у проведенні індексації пенсії та зобов’язавши здійснити перерахунок пенсії з урахуванням відповідних коефіцієнтів, але лише в межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду.
Справа №440/249/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Колективного підприємства Трест «Кременчукнафтохімбуд» щодо утримання захисної споруди цивільного захисту в належному стані.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі органів, які не мають повноважень на звернення до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а прокурор виконує субсидіарну роль, замінюючи їх лише у випадках, коли вони не здійснюють захист або роблять це неналежно. Суд також врахував, що чинне законодавство не наділяє органи ДСНС повноваженнями на звернення до суду з позовами щодо приведення у готовність захисних споруд, а повноваження органів місцевого самоврядування чітко визначені законом і не включають право на звернення до суду з подібними вимогами. Суд підкреслив, що розширене тлумачення повноважень суб’єктів владних повноважень на звернення до суду є неприпустимим, оскільки це спотворює природу адміністративної юстиції. Суд також зазначив, що висновки Великої Палати Верховного Суду, на які посилався прокурор, сформовані за іншого нормативно-правового регулювання і не є застосовними до спірних правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/46140/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є дії Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) щодо державної реєстрації робіт з геологічного вивчення надр за ТОВ «Потенціал-Полісся», які позивач, ТОВ «Амберкінг Юкрейн», вважає протиправними, оскільки вони накладаються на межі його ділянки надр.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що державна реєстрація робіт з геологічного вивчення надр є адміністративним актом, який не може бути скасований у позасудовому порядку після його виконання, оскільки це створює правову невизначеність та ставить під сумнів стабільність правовідносин у сфері надрокористування. Суд вказав, що навіть після скасування реєстрації в адміністративному порядку, залишаються юридичні ризики для добросовісних надрокористувачів, таких як ТОВ «Амберкінг Юкрейн», яке виграло аукціон на користування надрами. Суд також зазначив, що ТОВ «Потенціал-Полісся» використовує сам факт реєстрації РДГВН як аргумент у судовому процесі, наслідки якого прямо стосуються прав позивача. Суд підкреслив, що для повного захисту прав позивача необхідно визнати дії Держгеонадра з реєстрації робіт протиправними в судовому порядку. Суд також врахував, що єдиним ефективним способом забезпечення стабільності правовідносин та належного захисту інтересів позивача у цій справі є визнання дій відповідача з державної реєстрації (перереєстрації) РДГВН з державним номером У-23-176/1 протиправними та скасування відповідного адміністративного акта.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ТОВ «Амберкінг Юкрейн» задовольнити, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції, яким дії Держгеонадра визнано протиправними.
Справа №520/14650/24 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення та зобов’язання нарахувати та виплатити відповідну індексацію.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково закрили провадження у справі, вважаючи, що існує тотожне рішення суду, яке набрало законної сили. Верховний Суд підкреслив, що для закриття провадження необхідна повна тотожність сторін, предмету та підстав позову. У даній справі, хоча сторони і збігаються, предмет і підстави позову відрізняються від попередньої справи: у попередній справі вирішувалося питання про право на індексацію взагалі, а в даній справі – про правильність розрахунку конкретної суми індексації. Суд зазначив, що питання обчислення суми індексації може бути предметом окремого судового контролю, особливо після виплати індексації, з розміром якої позивач не погоджується. Такий підхід узгоджується з попередньою практикою Верховного Суду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №280/6883/24 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військових частин щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження та не надала достатніх доказів поважності причин пропуску. Суд зазначив, що сам факт воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку, а необхідні докази, що підтверджують обставини, які об’єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, надані не були. Також суд врахував тривалість пропущеного строку та відсутність обґрунтувань, чому не було можливості звернутися до суду раніше. Суд наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов’язки, а неналежна організація процесу оскарження не є об’єктивною обставиною для поновлення строку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №240/4897/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо нарахування та виплати додаткової винагороди та грошового забезпечення військовослужбовцю.
2. Суд касаційної інстанції розглянув касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги. Суд встановив, що військова частина НОМЕР_1 виконала вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, сплативши судовий збір з урахуванням коефіцієнту за подання скарги в електронній формі. Водночас, суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження за скаргою військової частини НОМЕР_1 та ухвалив постанову за результатами її розгляду. Крім того, апеляційний суд виправив описку в ухвалі про повернення апеляційної скарги, зазначивши, що помилково вказав військову частину НОМЕР_1 замість військової частини НОМЕР_2. Враховуючи, що ухвала про повернення скарги фактично не стосувалася прав та обов’язків військової частини НОМЕР_1, а апеляційне провадження за її скаргою було відкрито, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №420/15162/24 від 20/06/2025
1. Предметом спору є правомірність вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби про забезпечення надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати, а також відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Департаменту фінансів Одеської міської ради.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який відмовив Департаменту фінансів Одеської міської ради у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи це тим, що Департамент є суб’єктом владних повноважень і, відповідно до КАС України, не має права на таке відшкодування. Верховний Суд, аналізуючи положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та КАС України, дійшов висновку, що у даному конкретному спорі Департамент не виступає як суб’єкт владних повноважень, оскільки не здійснює публічно-владних управлінських функцій і не надає адміністративні послуги, а звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. Суд також зазначив, що відповідач не надав достатніх доказів неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу складності справи. Враховуючи це, Верховний Суд застосував загальні правила розподілу судових витрат, згідно з якими витрати відшкодовуються стороні, на користь якої ухвалене рішення. Суд також врахував, що відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів фактичної оплати не узгоджується з нормами процесуального законодавства та практикою ЄСПЛ.
3. Верховний Суд задовольнив касаційні скарги Департаменту фінансів Одеської міської ради, скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної та касаційної інстанцій, і судовий збір.
Справа №420/15162/24 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби щодо забезпечення надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Департаменту фінансів Одеської міської ради, скасувавши рішення апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції, а також задовольнив вимоги щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Суд касаційної інстанції наголосив, що у даному випадку Департамент фінансів Одеської міської ради не виступає як суб’єкт владних повноважень, оскільки не здійснює публічно-владних управлінських функцій, а тому на нього не поширюються обмеження щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, встановлені для таких суб’єктів. Суд також зазначив, що відповідач не надав достатніх доказів неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу складності справи, а відсутність доказів фактичної оплати послуг не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні. Суд врахував, що Департамент звертався до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, а не з метою встановлення наявності чи відсутності компетенції суб’єкта владних повноважень.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, а також задовольнив вимоги Департаменту щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Справа №280/5296/24 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги позивачу у зв’язку з несплатою судового збору.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суд апеляційної інстанції помилково повернув апеляційну скаргу, оскільки позивач надав достатньо доказів, що підтверджують його скрутне матеріальне становище, зокрема відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про відсутність доходів за попередній календарний рік. Суд апеляційної інстанції не врахував, що відсутність доходів за попередній рік свідчить про неможливість сплати судового збору. Суд касаційної інстанції наголосив, що свобода розсуду суду під час вирішення питання про звільнення особи від сплати судового збору не є необмеженою, а обмеження права доступу до суду не повинно зводити нанівець саму суть цього права. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення права на доступ до суду.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №320/15150/24 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА) та зобов’язання повторно розглянути скаргу на рішення КДКА Рівненської області.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу через відсутність підпису адвоката на копії ордера, поданого через систему “Електронний суд”. Суд касаційної інстанції зазначив, що ордер, поданий в електронній формі, але не створений за допомогою засобів ЄСІТС, слід вважати електронною копією письмового документа, яка може бути підписана електронним цифровим підписом, що прирівнюється до власноручного. Суд наголосив на необхідності уникати надмірного формалізму, який обмежує доступ до правосуддя, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини. Суд також вказав, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскільки не врахував можливість підписання електронної копії ордера електронним цифровим підписом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №520/30126/24 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності виправної колонії щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення при звільненні та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій вирішили, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду щодо частини вимог, які охоплюють період з 19.07.2022 по 01.12.2022, не навівши поважних причин пропуску. Верховний Суд не погодився з таким висновком, вказавши, що необхідно враховувати зміни в статті 233 Кодексу законів про працю України, внесені Законом № 2352-IX, які набрали чинності 19.07.2022. Суд зазначив, що період до 19.07.2022 регулюється старою редакцією статті 233 КЗпП, яка не обмежувала строк звернення до суду, а період після цієї дати – новою редакцією, яка встановлює тримісячний строк. Верховний Суд підкреслив, що початок перебігу строку звернення до суду слід обчислювати з моменту, коли позивач отримав достовірну інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум, і для правильного вирішення справи необхідно з’ясувати, чи мав позивач раніше таку інформацію.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №300/6164/23 від 20/06/2025
1. Предметом спору є правомірність вимоги сплати судового збору при поданні апеляційної скарги на ухвалу суду щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, наголосивши, що вимога сплати судового збору за оскарження ухвали про встановлення судового контролю суперечить Конституції України, оскільки ставить перешкоди у виконанні судового рішення, яке є обов’язковим. Суд підкреслив, що особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна нести додаткові фінансові витрати для забезпечення його виконання. Суд врахував практику Конституційного Суду України щодо обов’язковості виконання судових рішень та необхідності дієвих механізмів судового контролю. Суд також послався на попередню постанову Верховного Суду, де вже розглядалося аналогічне питання щодо судового контролю за виконанням рішення суду. Суд зазначив, що звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».
3. Суд задовольнив касаційну скаргу та скасував ухвалу апеляційного суду, направивши справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №160/20842/23 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково закрили провадження у справі, вважаючи, що вже є рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Верховний Суд підкреслив, що для закриття провадження необхідна повна тотожність сторін, предмету і підстав позову, а в даному випадку, хоча сторони і збігаються, предмет і підстави позову відрізняються, оскільки в попередній справі вирішувалося питання про право на індексацію в цілому, а в даній справі спір виник щодо розміру вже нарахованої індексації. Суд зазначив, що питання обчислення суми індексації може бути предметом окремого судового контролю, особливо коли позивач не погоджується з розміром виплаченої індексації. Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій здійснили неправильний порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається, та у попередній справі. Суд також послався на попередню правову позицію Верховного Суду, згідно з якою спори щодо обчислення індексації можуть бути предметом судового розгляду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №813/5074/17 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою Державної організації «ЗАХІДНИЙ ГЕОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР» на рішення суду першої інстанції.
2. Верховний Суд встановив, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не з’ясував належним чином, чи є Державна організація «ЗАХІДНИЙ ГЕОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР» суб’єктом владних повноважень у розумінні КАС України. Також, апеляційний суд не встановив, чи ухвалювалося рішення суду першої інстанції саме щодо прав чи обов’язків цієї організації. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд обмежився лише констатацією, що організація є територіальним підрозділом відповідача, не надавши оцінки її правовому статусу як окремої юридичної особи публічного права. Оскільки обсяг повноважень касаційного суду не дозволяє встановлювати обставини, що не були встановлені судом апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи для продовження розгляду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №380/6165/24 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Шевченківського відділу Державної виконавчої служби щодо незняття арешту з майна ТОВ «Кристал-медіа» після повернення виконавчого документа стягувачу.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався наступними аргументами:
* Юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження.
* Оскільки виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса, а не судового рішення, то спір підлягає розгляду в адміністративному суді.
* Відмова державного виконавця зняти арешт з майна боржника у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису нотаріуса, може бути оскаржена боржником до адміністративного суду.
* Підставою позову є протиправна бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу, що суперечить Закону України «Про виконавче провадження».
* Спір не містить приватно-правового характеру, а є публічно-правовим, оскільки стосується перевірки законності бездіяльності державного виконавця під час здійснення владних управлінських функцій.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №380/4852/23 від 20/06/2025
Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо неповного нарахування та виплати військовослужбовцю додаткової винагороди за участь у бойових діях у грудні 2022 року та січні 2023 року.
Суд обґрунтував своє рішення тим, що позивач дійсно брав безпосередню участь у бойових діях, що підтверджується наявними доказами, такими як бойові розпорядження, довідка про участь у бойових діях та рапорти начальника. Суд наголосив, що військовослужбовець не повинен страждати через недоліки у внутрішньому документообігу військової частини, якщо фактично його участь у бойових діях підтверджена іншими доказами. Суд також врахував, що позивач не може бути позбавлений права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, у зв`язку з невиконанням військовою частиною формальних процедур реалізації такого права. Суд відзначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що витяг з журналу службово-бойових дій, рапорти начальника головного оперативно-розшукового відділу та довідка підтверджують право позивача на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за спірні періоди.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши право військовослужбовця на отримання повної суми додаткової винагороди.
Справа №420/15162/24 від 20/06/2025
1. Предметом спору є правомірність вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби про забезпечення надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який відмовив Департаменту фінансів Одеської міської ради у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи це тим, що Департамент є суб’єктом владних повноважень, якому не відшкодовуються такі витрати. Верховний Суд зазначив, що у даному випадку Департамент не виступає як суб’єкт владних повноважень, оскільки не здійснює публічно-владні управлінські функції, а звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. Суд також підкреслив, що відповідач не довів неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу складності справи, а обмежився лише покликанням на відсутність доказів фактичної оплати послуг. Верховний Суд врахував, що чинний КАС України відводить активну роль стороні, яка заявляє клопотання про неспівмірність витрат, і саме ця особа повинна довести таку неспівмірність. Суд також послався на практику ЄСПЛ, згідно з якою витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, необхідно розглядати як фактично понесені.
3. Суд задовольнив касаційні скарги Департаменту фінансів Одеської міської ради та постановив стягнути з Управління Північного офісу Держаудитслужби витрати на професійну правничу допомогу, а також судовий збір.
Справа №500/1083/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Відділу культури, молоді та спорту Великогаївської сільської ради щодо утримання захисної споруди цивільного захисту в належному стані.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про залишення позову без розгляду, підкресливши, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише субсидіарно, коли уповноважений орган влади не здійснює захист або робить це неналежно. Суд зазначив, що повноваження ДСНС на звернення до суду обмежені випадками застосування санкцій за порушення у сфері цивільного захисту, і відсутнє законодавче положення, яке б дозволяло ДСНС звертатися до суду з позовом про приведення захисних споруд у готовність. Суд також вказав, що зміни до законодавства не розширили повноваження ДСНС на звернення до суду з подібними позовами, і прокурор не може представляти орган, який не має права на звернення до суду з даним позовом. Суд відхилив аргументи про необхідність відступу від попередніх висновків Верховного Суду, оскільки не було надано достатніх обґрунтувань для такого відступу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №120/8620/24 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив, що індексація пенсії є невід’ємною складовою частиною пенсійних виплат, спрямованою на підтримання купівельної спроможності громадян в умовах зростання цін. Суд вказав, що Кабінет Міністрів України не має повноважень встановлювати базову розрахункову величину для індексації, оскільки це нівелює мету індексації та суперечить Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд зазначив, що при перерахунку пенсії має використовуватись показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії, а не показник станом на 01 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком № 124. Також, суд підкреслив, що положення Порядку № 124 підлягають застосуванню виключно в частині, що не суперечить Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд врахував принцип захисту “законних очікувань”, згідно з яким, якщо виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об’єктивних критеріїв.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та зобов’язав здійснити індексацію пенсії позивача із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення.
Справа №480/1380/21 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження висновку Держаудитслужби про порушення ДП «Дороги Сумщини» законодавства про публічні закупівлі при розгляді тендерної пропозиції ТОВ «Данко».
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, вважаючи, що ТОВ «Данко» надав достатньо документів для підтвердження наявності випробувальної лабораторії, а висновок Держаудитслужби є необґрунтованим. Апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що надані ТОВ «Данко» документи не підтверджують спроможність лабораторії проводити необхідні вимірювання, як того вимагала тендерна документація. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав, що перелік кваліфікаційних критеріїв є вичерпним і не може розширюватися суб’єктом владних повноважень. Суд також зазначив, що ТОВ «Данко» надав усі необхідні документи, передбачені тендерною документацією, а вимоги до змісту цих документів не можуть встановлюватися Держаудитслужбою. Крім того, Верховний Суд наголосив на відсутності доказів нецільового використання бюджетних коштів або завдання шкоди бюджету, що робить зобов’язання щодо розірвання договору непропорційним.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позов ДП «Дороги Сумщини».
Справа №420/35627/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, прийнятих на підставі акта перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що платник податків був належним чином повідомлений про проведення перевірки та мав можливість надати документи, але не зробив цього. Суд зазначив, що платник податків зобов’язаний забезпечити отримання кореспонденції за податковою адресою, а неотримання документів з вини платника не звільняє його від обов’язку сплатити податки. Також суд вказав, що податковий орган не зобов’язаний зазначати у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізити документів, що надсилаються. Суд підкреслив, що оскільки платник не оскаржив податкові повідомлення-рішення у встановлений строк, грошові зобов’язання стали узгодженими, що дало право податковому органу прийняти податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу. Суд також відхилив доводи про порушення апеляційним судом норм процесуального права, оскільки платник не надав доказів неможливості подання документів до суду першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/9250/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення без урахування зміни розміру прожиткового мінімуму.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не надала обґрунтованого клопотання про поновлення цього строку. Суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що недоліки апеляційної скарги не були усунені, оскільки не було подано клопотання про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску. Доводи касатора про відсутність зловживання процесуальними правами та подання апеляційної скарги у розумний строк не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції, оскільки не було порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність клопотання про поновлення строку є самостійною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №420/24894/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови МВС у підготовці документів для призначення пенсії за вислугу років.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що право на пенсію за вислугу років визначається на момент звернення особи із заявою про оформлення документів для призначення пенсії, а не на момент звільнення зі служби. Оскільки позивач звернувся за оформленням документів вже після внесення змін до Порядку № 393, якими було розмежовано обчислення вислуги років для призначення пенсії (календарна) та для визначення її розміру (пільгова), то застосуванню підлягає чинна на момент звернення редакція нормативно-правових актів. Суд також врахував, що для призначення пенсії за вислугу років необхідна вислуга 25 календарних років, а у позивача наявна лише пільгова вислуга, якої недостатньо для призначення пенсії. **** Суд зазначив, що він враховує правовий висновок, сформований у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23, де визначено, що визначальним є момент реалізації права на призначення пенсії.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №320/14123/23 від 20/06/2025
1. Предметом спору є правомірність постанови НКРЕКП про зменшення тарифів на виробництво теплової енергії для ТОВ Фірма «ТЕХНОВА».
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправною постанову НКРЕКП про зменшення тарифів, оскільки Регулятор не довів наявність у ТОВ Фірма «ТЕХНОВА» додатково отриманого доходу, не обґрунтував факт необґрунтованого невиконання інвестиційних програм, порушив принцип прозорості державного регулювання, а також не врахував економічно обґрунтовані витрати підприємства на виробництво теплової енергії. Суд наголосив, що зміна тарифів не може бути мірою відповідальності та має враховувати баланс інтересів споживачів і підприємства. Важливо, що суд звернув увагу на те, що НКРЕКП не обґрунтувало, чому було обрано саме такий спосіб реагування на виявлені порушення, як зменшення тарифу, замість інших можливих варіантів. Крім того, суд врахував значний проміжок часу між виявленням порушень та прийняттям рішення про зміну тарифу, що ставить під сумнів обґрунтованість такого рішення.
3. Суд залишив касаційну скаргу НКРЕКП без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №404/8908/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є перегляд постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення на підставі рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
2. Велика Палата Верховного Суду розглядає заяву про перегляд постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення, враховуючи рішення ЄСПЛ, яке встановило порушення Україною міжнародних зобов’язань щодо права на справедливий суд. Заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд. Суд встановив, що заява відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) щодо форми та порядку подання. Для всебічного розгляду справи, Велика Палата витребувала автентичний переклад рішення ЄСПЛ з Міністерства юстиції України. Враховуючи наявність рішення ЄСПЛ та відповідність заяви вимогам КУпАП, суд вважає за необхідне відкрити провадження для перегляду постанови апеляційного суду. Суд також витребував матеріали справи з судів попередніх інстанцій для повного дослідження обставин.
3. Суд постановив відкрити провадження за заявою про перегляд постанови апеляційного суду на підставі рішення ЄСПЛ та витребувати матеріали справи з судів попередніх інстанцій.
Справа №161/9810/21 від 17/06/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку щодо працівників патрульної поліції, обвинувачених у перевищенні службових повноважень із застосуванням насильства та незаконному затриманні особи.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу прокурора, не перевірив ретельно доводи щодо неповноти судового розгляду та неправильної оцінки доказів судом першої інстанції. Апеляційний суд не надав належної оцінки показанням потерпілого, протоколам впізнання за фотознімками та слідчого експерименту, а також не врахував суперечності у показаннях свідків-поліцейських. Суд апеляційної інстанції не створив умов для повторного дослідження обставин, про яке просив прокурор, і не спростував належним чином доводи апеляційної скарги, обмежившись загальними фразами та копіюванням вироку суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності безпосереднього дослідження доказів та їх всебічного аналізу при новому розгляді справи в апеляційному суді.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в апеляційційній інстанції.
Справа №496/1661/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо засудження особи за державну зраду (ч. 2 ст. 111 КК України) та призначення покарання.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином обґрунтували необхідність здійснення судового розгляду in absentia, дотрималися відповідної процедури, визначеної КПК, забезпечили засудженого захисником, а доводи захисника про порушення норм КПК не знайшли свого підтвердження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що розгляд кримінального провадження за відсутності засудженого, але за участю його захисника, є виправданим і не суперечить вимогам кримінального процесуального закону. Водночас, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора в частині строку додаткового покарання, оскільки суди попередніх інстанцій, призначаючи додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 15 років, не врахували обмеження, встановлені ст. 55 КК України, яка передбачає максимальний строк такого покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання до 3 років. Суд зазначив, що можливість призначення додаткового покарання на строк 15 років передбачена лише у разі вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111-1, 111-2 КК України.
3. Верховний Суд змінив судові рішення в частині строку додаткового покарання, зменшивши його до 3 років, а в решті залишив судові рішення без змін.
Справа №229/4382/23 від 12/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду. Для надання повної відповіді необхідний повний текст постанови, де будуть викладені мотиви, якими керувався суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій. Зокрема, в повному тексті постанови будуть відображені аргументи щодо доводів касаційної скарги засудженого та його захисника, оцінка доказів, правильність застосування норм матеріального та процесуального права. Без повного тексту постанови неможливо встановити, чи відступав Верховний Суд від будь-якої попередньої правової позиції.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційні скарги засудженого та його захисника – без задоволення.
Справа №396/351/24 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором вироку апеляційного суду щодо призначення покарання Особі_6 за ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме застосування ст. 69 КК України та призначення покарання у виді штрафу, яке прокурор вважає занадто м’яким.
2. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, не врахувавши попередні адміністративні правопорушення Особи_6 за ст. 130 КУпАП (керування у стані сп’яніння). Суд наголосив, що просте встановлення пом’якшуючих обставин недостатньо для застосування ст. 69 КК України, а необхідно обґрунтувати, як ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості злочину. ВС вказав, що апеляційний суд не врахував повторність керування транспортним засобом у стані сп’яніння, що свідчить про небажання Особи_6 робити висновки зі своїх дій. Також, ВС підкреслив, що призначення покарання у виді штрафу, як найм’якшого виду покарання, є неспівмірним тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Враховуючи все це в сукупності, ВС вирішив, що апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №953/3903/22 від 17/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо засудження особи за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки встановив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили докази, надавши їм належну оцінку у сукупності. Зокрема, були враховані покази свідків, протоколи огляду місця події, висновки судово-медичної та імунологічних експертиз, а також відеозапис з місця події. Суд зазначив, що доводи захисника про непричетність засудженого до злочину були спростовані дослідженими доказами. Також, суд касаційної інстанції відхилив доводи про порушення права на захист, оскільки допит засудженого до вручення повідомлення про підозру не проводився, а обов’язкова участь захисника під час вручення повідомлення про підозру не передбачена. Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника та надав на них обґрунтовані відповіді. Суд касаційної інстанції також врахував, що покарання було призначено з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №334/7282/20 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки висновки судів попередніх інстанцій про доведеність вини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ґрунтуються на сукупності досліджених доказів, зокрема, показаннях свідка ОСОБА_13, висновках експертиз, протоколах огляду місця події та інших матеріалах справи. Суд відхилив доводи захисту про відсутність умислу на вбивство в ОСОБА_9, зазначивши, що характер і спосіб завдання ударів, їх локалізація, кількість, а також подальша поведінка засудженої свідчать про спрямованість її умислу саме на позбавлення життя потерпілого. Суд також не взяв до уваги твердження про фізичний та психологічний примус з боку ОСОБА_8, оскільки вони не були підтверджені об’єктивними доказами. Крім того, суд підкреслив, що дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були узгодженими та злагодженими, що свідчить про попередню змову між ними. Суд касаційної інстанції також визнав покарання, призначені судами попередніх інстанцій, справедливими та такими, що відповідають тяжкості злочину та особам засуджених.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №357/15866/17 від 03/06/2025
Предметом спору є оскарження прокурором виправдувального вироку щодо ОСОБА_7, обвинуваченого у незаконному заволодінні транспортним засобом, передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу Київського апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції. Судді касаційної інстанції послались на те, що апеляційний суд не повною мірою дослідив обставини справи та не надав належної оцінки доказам, що призвело до передчасного висновку про невинуватість ОСОБА_7. ВС вказав на необхідність ретельного аналізу доводів прокурора щодо наявності у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що апеляційний суд не врахував практику Верховного Суду щодо застосування кримінального закону в подібних правовідносинах. В результаті, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора щодо необхідності повторного апеляційного розгляду для забезпечення повноти та об’єктивності дослідження обставин справи.
Суд ухвалив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №357/15866/17 від 03/06/2025
Предметом спору є законність виправдувального вироку ОСОБА_7 за обвинуваченням у незаконному заволодінні транспортним засобом, передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України.
Верховний Суд встановив, що апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу прокурора, не дослідив повно та всебічно докази, на які посилався прокурор, і не надав належної оцінки обставинам справи в їх сукупності. Зокрема, апеляційний суд безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів, які, на думку прокурора, підтверджували винуватість ОСОБА_7, і не надав оцінки роздруківці з відомостями про зв’язок з мобільного телефону обвинуваченого. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості безпосереднього дослідження доказів та необхідності забезпечення стороні обвинувачення права на апеляційне оскарження. Апеляційний суд мав створити необхідні умови для реалізації цього права, зокрема шляхом повторного дослідження обставин, які оспорюються. Оскільки апеляційний суд не виконав цих вимог, його ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №362/5658/19 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за завдання тяжких тілесних ушкоджень та застосування до неї звільнення від відбування покарання з випробуванням.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу потерпілого, погодився з доводами щодо необґрунтованості застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували належним чином обставини вчинення злочину, зокрема використання безпорадного стану потерпілого, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також посткримінальну поведінку засудженого, яка не свідчила про усвідомлення суспільної небезпеки вчиненого. Суд також вказав на помилкове посилання на відсутність тяжких наслідків злочину, оскільки вони є обов’язковою ознакою злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Наявність малолітніх дітей на утриманні засудженого не є достатньою підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням, особливо за відсутності даних про належну участь засудженого у їх вихованні та утриманні.
3. Верховний Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №229/4382/23 від 12/06/2025
1. Предметом спору у справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за частиною 1 статті 115 КК України (умисне вбивство).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, належним чином оцінили докази та обґрунтовано кваліфікували дії ОСОБА_6 як умисне вбивство, а не перевищення меж необхідної оборони, враховуючи відсутність тілесних ушкоджень у засудженого та його послідовні покази про нанесення численних ударів потерпілому, зокрема, здавлювання шиї до втрати свідомості, що свідчило про умисел на заподіяння смерті. Суд також відхилив доводи про порушення права на захист та незаконність апеляційного розгляду без участі засудженого, оскільки не було встановлено неналежного виконання захисником своїх обов’язків, а участь засудженого в апеляційному розгляді не була обов’язковою за відсутності клопотання про погіршення його становища.
3. Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги засудженого та його захисника – без задоволення.
Справа №275/328/23 від 18/06/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185, ч. 1, 2 ст. 361 КК України.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, не наводячи розгорнутих аргументів у резолютивній частині. З тексту постанови вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а також правильності застосування кримінального закону та призначеного покарання. Оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше, детальнішу аргументацію суду можна буде дізнатися з нього. Суд касаційної інстанції перевірив доводи касаційної скарги засудженого, але не знайшов підстав для скасування чи зміни судових рішень.
Суд ухвалив: вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №740/1639/24 від 12/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін, однак, у тексті рішення відсутні аргументи суду касаційної інстанції. З тексту видно лише те, що захисник засудженого подав касаційну скаргу на вирок апеляційного суду. Суд, керуючись статтями КПК, ухвалив залишити вирок апеляційного суду без змін. Причини такого рішення не зазначені в резолютивній частині. Повний текст постанови буде оголошено пізніше.
3. Верховний Суд ухвалив: вирок Чернігівського апеляційного суду від 09 січня 2025 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 – без задоволення.
Справа №750/11294/23 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження).
2. У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду. Зазначено лише, що Верховний Суд, керуючись статтями КПК України, залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій та відхилив касаційну скаргу представника потерпілого. Повний текст постанови з обґрунтуванням рішення буде оголошено пізніше.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_9, а касаційну скаргу представника потерпілого залишив без задоволення.
Справа №205/4192/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є касаційні скарги прокурорів на ухвалу апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, пов’язаного з незаконним обігом наркотичних засобів.
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду. Відомо лише, що суд частково задовольнив касаційні скарги прокурорів, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції. Причини скасування ухвали та призначення нового розгляду не наведені, оскільки оголошено лише резолютивну частину рішення. Повний текст постанови, з якого можна буде дізнатися про аргументи суду, буде оголошено пізніше.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №127/3006/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є законність конфіскації автомобіля “Mercedes-Benz Sprinter”, який використовувався для незаконного збуту алкогольних напоїв.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про конфіскацію автомобіля, оскільки він був знаряддям злочину, а доводи про добросовісність набувача (ОСОБА_6) спростовуються матеріалами справи, зокрема результатами негласних слідчих дій; суд врахував критерії пропорційності та справедливої рівноваги при застосуванні спеціальної конфіскації, а також відхилив доводи про порушення строків подання клопотання про арешт майна, оскільки клопотання було подано вчасно; помилка в ухвалі апеляційного суду щодо місця розгляду справи (зазначено м. Херсон замість м. Вінниця) не впливає на законність рішення; суд зазначив, що спір про право власності на автомобіль може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги засудженого та ОСОБА_6 – без задоволення.
Справа №296/3453/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження ОСОБА_6 за державну зраду та дезертирство.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи та надали належну оцінку доказам. Суд зазначив, що вина ОСОБА_6 у вчиненні державної зради та дезертирства підтверджується показаннями свідків, відеозаписами, висновками експертів та іншими матеріалами справи. Суд також підкреслив, що кримінальне провадження здійснювалося в порядку спеціального судового провадження (in absentia) з дотриманням вимог КПК України щодо належного повідомлення обвинуваченого та забезпечення його права на захист. Суд вказав, що ОСОБА_6 було відомо про кримінальне провадження, але він переховувався від слідства та суду на тимчасово окупованій території. Суд касаційної інстанції погодився з судами попередніх інстанцій, що призначене покарання є справедливим та відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №947/26575/19 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за контрабанду та збут наркотичних засобів, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що вина засудженого доведена поза розумним сумнівом, спираючись на покази свідків, протоколи слідчих дій, висновки експертиз та інші письмові докази, які були ретельно досліджені судами попередніх інстанцій. Суд зазначив, що твердження засудженого про придбання наркотиків для особистого вживання спростовуються великими обсягами наркотичних засобів, відсутністю стабільного доходу та іншими обставинами, які вказують на намір збуту. Також, суд відхилив доводи захисту про порушення права на захист, оскільки засудженому було надано захисника та роз’яснено його права. Апеляційний суд, переглядаючи справу, надав належну оцінку доводам апеляційної скарги та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, підтвердивши законність і обґрунтованість вироку місцевого суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №638/4632/22 від 12/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не дотримався вимог кримінального процесуального закону, зокрема, не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду місця події, не здійснив повторного дослідження доказів, та надав іншу оцінку протоколу огляду місця події, ніж суд першої інстанції, без безпосереднього дослідження. Також, ВС вказав, що висновок апеляційного суду щодо доказів вини, а саме висновків експертиз ДНК, має характер припущення і не підтверджується об’єктивними даними, оскільки у жодному експертному висновку не йдеться про виявлення на ножі генетичних слідів обвинуваченого. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд мав ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги, з’ясувати, чи було в передбаченому законом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил статті 94 КПК.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №750/11294/23 від 03/06/2025
1. Предметом спору є розмір відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження).
2. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодившись з тим, що апеляційний суд обґрунтовано збільшив розмір відшкодування моральної шкоди з 10 000 грн до 40 000 грн, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд врахував фізичні та моральні страждання потерпілого, який тривалий час відчував фізичний біль через травмовану ногу, переніс оперативне втручання та був позбавлений можливості вести звичний спосіб життя. ВС підкреслив, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом на основі оціночної діяльності, з урахуванням конкретних обставин справи та наслідків злочину. ВС не знайшов підстав вважати розмір відшкодування моральної шкоди необґрунтовано заниженим, враховуючи встановлені обставини справи. Суд касаційної інстанції констатував відсутність істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
Справа №583/2641/21 від 16/06/2025
Предметом спору є подання Сумського апеляційного суду про направлення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 з одного суду апеляційної інстанції до іншого.
Верховний Суд, задовольняючи подання Сумського апеляційного суду, керувався положеннями ч. 2 ст. 376 КПК України, яка дозволяє суду обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної частини ухвали, якщо складання повного тексту вимагає значного часу. Суд врахував, що справа перебуває на стадії апеляційного оскарження вироку Охтирського міськрайонного суду. Також, суд прийняв до уваги необхідність забезпечення об’єктивного та неупередженого розгляду справи, хоча конкретні причини передачі справи до іншого апеляційного суду в резолютивній частині не зазначені. Рішення про передачу справи до Полтавського апеляційного суду прийнято для забезпечення ефективності кримінального провадження.
Верховний Суд постановив задовольнити подання Сумського апеляційного суду та направити кримінальне провадження до Полтавського апеляційного суду.
Справа №552/6926/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 140 КК України у зв’язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки встановив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме:
* Потерпіла не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання в суді першої інстанції, оскільки направлення повідомлення у додатку “Viber” без відповідної заяви від особи про бажання бути повідомленою в такий спосіб не є належним повідомленням згідно з КПК України.
* Суди попередніх інстанцій не врахували доводи потерпілої про те, що вона вказувала на конкретну особу, причетну до вчинення злочину, а також не надали належної оцінки доводам про недотримання органом досудового розслідування вимог щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.
* У матеріалах провадження відсутні відомості про конкретні слідчі дії, вжиті для встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, що ставить під сумнів обґрунтованість закриття провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
* Суди не врахували вказівки щодо виконання слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського районного суду м. Полтави та ухвалу Полтавського апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №947/26575/19 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, пов’язаних з наркотичними засобами (ст. 305, 307 КК України).
2. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, не задовольнивши касаційну скаргу захисника. У резолютивній частині постанови не наведено конкретних аргументів, якими керувався суд касаційної інстанції. Можна припустити, що суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності вини особи у вчиненні інкримінованих злочинів, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, а також обґрунтованості призначеного покарання. Для повного розуміння позиції Верховного Суду необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, який буде проголошено пізніше. Відсутність розгорнутої аргументації в резолютивній частині є стандартною практикою, коли суд касаційної інстанції погоджується з рішеннями судів нижчих інстанцій.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудженого, а касаційну скаргу захисника залишив без задоволення.
Справа №639/5940/21 від 19/06/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за замах на умисне вбивство.
У резолютивній частині рішення не міститься жодних аргументів суду. Тому я не можу надати опис основних аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення.
Суд ухвалив: вирок Харківського апеляційного суду від 23 січня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 – без задоволення.
Справа №348/713/21 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 286 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що винуватість особи була доведена на основі належних та допустимих доказів, які були всебічно досліджені судами попередніх інстанцій. Суд зазначив, що порушення правил дорожнього руху засудженим перебувало у прямому причинному зв’язку зі смертю потерпілого, а доводи захисту про порушення ПДР самим потерпілим не спростовують винуватість водія. Також, суд відхилив аргументи захисту про недопустимість доказів, зокрема, висновку експерта, оскільки вони ґрунтувалися на даних, отриманих з дотриманням процесуальних норм. Суд підкреслив, що сторона захисту мала можливість, але не скористалася правом самостійного залучення експертів. Крім того, суд вказав на те, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника та прийняв обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №202/19697/23 від 18/06/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за статтею 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період).
Верховний Суд у своїй постанові не наводить конкретних аргументів, якими він керувався при прийнятті рішення, оскільки оголошено лише резолютивну частину. Проте, зважаючи на те, що касаційну скаргу задоволено частково, а ухвалу апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, можна припустити, що Верховний Суд виявив певні порушення норм процесуального або матеріального права, допущені апеляційним судом під час розгляду справи. Можливо, апеляційний суд не повною мірою дослідив доводи апеляційної скарги захисника, не надав належної оцінки доказам або неправильно застосував закон. Для більш точного розуміння мотивів Верховного Суду необхідно дочекатися повного тексту постанови.
Суд ухвалив касаційну скаргу захисника задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №645/5563/17 від 20/06/2025
Предметом спору є клопотання обвинуваченого про зміну підсудності кримінального провадження.
Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання обвинуваченого про передачу кримінального провадження з одного суду до іншого, оскільки в ухвалі відсутні будь-які аргументи, якими керувався суд. В ухвалі зазначено лише номер кримінального провадження, імена обвинувачених, стаття обвинувачення та назви судів. Відсутність мотивувальної частини у резолютивній частині ухвали не дає змоги зрозуміти логіку суду та причини відмови у задоволенні клопотання. Повний текст ухвали, як зазначено, буде складено пізніше.
Суд постановив залишити без задоволення клопотання обвинуваченого про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого.
Справа №571/832/17 від 10/06/2025
Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду, яким залишено в силі виправдувальний вирок щодо судді, обвинуваченої у постановленні завідомо неправосудного рішення та підбурюванні до підробки документів.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, зазначивши, що сторона обвинувачення не довела наявність в діях ОСОБА_6 складу злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 375 КК України. Суд підкреслив, що згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно вказали, що порушення суддею норм ЦПК України могли бути обумовлені рівнем її професійної компетенції, а не обов’язково свідчити про свідоме винесення неправосудного рішення. Суд касаційної інстанції також наголосив, що поняття “неправосудне судове рішення” не може ототожнюватися з поняттями “незаконне” та “необґрунтоване”, і що для кваліфікації дій за ст. 375 КК України необхідно довести свідоме прагнення судді всупереч закону постановити рішення, яке не є актом правосуддя.
Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №638/4632/22 від 12/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги прокурора та захисника, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції. Суд не наводить конкретних аргументів у резолютивній частині, але скасування ухвали апеляційного суду може свідчити про певні процесуальні порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, допущені апеляційним судом при перегляді вироку суду першої інстанції. Також, суд обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених КПК України, які не були враховані апеляційним судом. Призначення нового розгляду справи в апеляційному суді має на меті усунення виявлених порушень та забезпечення справедливого судового розгляду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №370/1013/25 від 19/06/2025
Предметом спору є подання Київського апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Верховний Суд, розглядаючи подання Київського апеляційного суду, не знайшов підстав для його задоволення, оскільки не було встановлено обставин, які б унеможливлювали розгляд справи в суді, до якого вона надійшла. Суд виходив з того, що зміна підсудності, особливо в межах різних апеляційних округів, є винятковим заходом, який застосовується лише за наявності реальних перешкод для здійснення правосуддя у конкретному суді. У даному випадку таких перешкод встановлено не було, а отже, відсутні підстави для зміни територіальної підсудності кримінального провадження. Суд також врахував, що забезпечення швидкого та ефективного розгляду справи є пріоритетним завданням кримінального судочинства, і безпідставна зміна підсудності може призвести до затягування процесу.
Суд постановив залишити подання Київського апеляційного суду без задоволення, тобто справу буде розглядати суд, до якого вона була передана спочатку.
Справа №678/1091/24 від 18/06/2025
Предметом спору є оскарження прокурором ухвал судів попередніх інстанцій щодо застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_7, який вчинив суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (легкі тілесні ушкодження).
У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. Тому я не можу надати інформацію про аргументи суду.
Верховний Суд ухвалив залишити без змін ухвали Летичівського районного суду та Хмельницького апеляційного суду, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №740/1639/24 від 12/06/2025
Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначеного судом першої інстанції за злочин, пов’язаний з незаконним обігом психотропних речовин.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, мотивуючи це тим, що злочин, пов’язаний з наркоторгівлею, становить велику суспільну небезпеку, особливо з урахуванням рецидиву злочину та способу збуту наркотиків через “закладки”, що робить їх доступними для широкого кола осіб. Суд апеляційної інстанції врахував попередню судимість особи за особливо тяжкий злочин, а також те, що особа не стала на шлях виправлення після умовно-дострокового звільнення. Суд також зазначив, що наявність пом’якшуючих обставин не зменшує суспільної небезпеки злочину, а суворе покарання необхідне для запобігання подібним злочинам у майбутньому. Суд апеляційної інстанції вважав, що одночасне застосування положень про пом’якшення покарання та звільнення від його відбування є необґрунтованим.
Верховний Суд залишив без змін вирок апеляційного суду, визнавши його обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам закону.
