Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував для вас це судове рішення. Ось детальний розбір:
1. Предметом спору є правомірність відмови Вищої ради правосуддя (ВРП) у розгляді скарги судді на ухвалу Дисциплінарної палати про закриття дисциплінарного провадження, в якій, попри закриття, було надано негативну оцінку діям судді.
2. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що хоча формально ухвала про закриття провадження не є фінальним рішенням про притягнення до відповідальності, вона фактично містить висновки про порушення суддею присяги та Конвенції з прав людини. Суд наголосив, що такі висновки були зроблені без повноцінного розгляду справи по суті, що порушує право судді на захист та принципи справедливого судочинства. ВРП, надавши одноосібну відповідь про неможливість оскарження, фактично позбавила суддю права на перегляд рішення, яке має для нього негативні наслідки та впливає на кар’єрні перспективи. Суд підкреслив, що незалежність суддів вимагає наявності чітких процесуальних гарантій, а відсутність прямої заборони в законі на оскарження таких ухвал не повинна тлумачитися на шкоду судді. **** Велика Палата фактично відступила від вузького тлумачення процесуальних норм, встановивши, що будь-яка ухвала дисциплінарного органу, яка по суті кваліфікує дії судді як проступок, підлягає оскарженню до ВРП, незалежно від того, чи завершилося провадження закриттям.
3. Суд задовольнив позов, визнав дії ВРП протиправними та зобов’язав Раду розглянути скаргу судді по суті.
