Ось детальний аналіз судового рішення у справі № 922/3937/25:
1. Предметом спору було визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електроенергії та стягнення коштів, сплачених за цими угодами, через нібито безпідставне збільшення ціни за одиницю товару понад встановлений законом ліміт у 10%.
2. Верховний Суд при винесенні рішення керувався тим, що суди попередніх інстанцій помилково застосували загальне 10-відсоткове обмеження зміни ціни, передбачене пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі». Суд наголосив, що у цій справі сторони у договорі чітко погодили формульний механізм ціноутворення, прив’язаний до середньозважених цін на ринку «на добу наперед». Такий порядок регулюється підпунктом 7 пункту 19 «Особливостей здійснення публічних закупівель» (постанова КМУ № 1178), який є спеціальною нормою для періоду воєнного стану. Верховний Суд зазначив, що цей механізм є самостійним і не передбачає обмеження у 10% для зміни ціни, оскільки ціна змінюється автоматично залежно від ринкових показників. Відтак, дії сторін щодо підписання додаткових угод відповідали умовам договору та вимогам законодавства, що діяло на той момент. **** Суд фактично розмежував підстави для зміни ціни договору, вказавши, що 10% обмеження не застосовується до випадків зміни ціни через коливання середньозважених цін на ринку «на добу наперед», якщо такий порядок прямо передбачений договором.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову та ухвалив нове рішення про повну відмову в позові.
