Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу:
**1. Предмет спору:**
Предметом спору є оскарження відмови судів попередніх інстанцій у призначенні сина опікуном над його недієздатною матір’ю, яка має інвалідність І групи.
**2. Аргументи суду:**
* Верховний Суд наголосив, що призначення опікуна є виключною компетенцією суду, а подання органу опіки та піклування має лише дорадчий характер і підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.
* Суд підкреслив, що відмова у призначенні опікуна лише через факт воєнного стану або мобілізаційний вік заявника є безпідставною, оскільки чинне законодавство не містить таких обмежень.
* Верховний Суд вказав на помилковість висновків нижчих інстанцій, які без належних доказів припустили, що інші родичі (батько чи сестра) можуть або повинні виконувати обов’язки опікуна, ігноруючи їхні заяви про неможливість це робити.
* Суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином фактичні обставини, зокрема наявність психоемоційного зв’язку між сином та матір’ю, а також те, хто фактично здійснював догляд за хворою до моменту звернення до суду.
* Верховний Суд зазначив, що сумніви судів щодо мотивації заявника не можуть бути підставою для відмови, якщо не доведено, що призначення саме цієї особи суперечить інтересам недієздатного.
* **:** Суд відступив від попередньої практики, підтвердивши позицію Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, що сам факт проходження військової служби за мобілізацією не є автоматичною підставою для відмови у призначенні опікуном.
* Верховний Суд констатував, що суди не надали оцінки всім доказам, тому справа потребує нового розгляду для встановлення того, чи дійсно призначення сина опікуном відповідає найкращим інтересам його матері.
**3. Рішення суду:**
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у призначенні опікуна та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
