Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір:
1. **Предмет спору:** Оскарження відмови судів попередніх інстанцій у призначенні сина піклувальником над його батьком, цивільну дієздатність якого було обмежено через психічний розлад.
2. **Основні аргументи суду:**
* Суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали, що факт проходження військової служби заявником є автоматичною підставою для відмови у призначенні його піклувальником.
* Верховний Суд наголосив, що цивільне законодавство містить вичерпний перелік обставин, за яких особа не може бути піклувальником (ст. 64 ЦК України), і військова служба до них не належить.
* Суд зазначив, що професійний статус чи рід діяльності особи не є визначальними; головне — це найкращі інтереси підопічного та реальна можливість піклувальника виконувати свої обов’язки.
* Орган опіки та піклування надав відповідне подання про доцільність призначення саме цього заявника, яке суди не дослідили належним чином.
* Суд не має права підміняти орган опіки та піклування у питанні оцінки кандидатури, якщо подання є законним, а перешкод для призначення особи не встановлено.
* **** Суд зазначив, що відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду, оскільки Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у справі № 305/1557/24 остаточно роз’яснила, що військова служба не є безумовною перешкодою для виконання функцій опікуна чи піклувальника.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у призначенні піклувальника та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
