Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору:
1. Предметом спору є питання наявності у органу пробації права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду подання цього органу щодо виконання вироку.
2. Суд виходив із того, що кримінальний процесуальний закон чітко визначає коло осіб, які мають право на апеляційне оскарження, і орган пробації до них не належить. Хоча орган пробації має право вносити подання до суду, він не є стороною кримінального провадження, а лише повідомляється про розгляд справи. Функцію представництва інтересів держави та забезпечення виконання вироку в суді покладено на прокурора. Суд підкреслив, що ухвали, постановлені в порядку виконання вироку, не порушують прав чи інтересів самого органу пробації як установи. **** Суд зазначив, що Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 01 червня 2026 року відступила від попереднього правового висновку, викладеного у справі № 1-261/20, та встановила, що органи виконання покарань не наділені правом на апеляційне оскарження таких рішень. Відтак, посилання скаржника на стару практику було визнано безпідставним. На цій підставі суд дійшов висновку, що апеляційне провадження було закрито правомірно.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу органу пробації — без задоволення.
