Ось детальний аналіз судового рішення у справі № 404/193/22:
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру) у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним в іноземній валюті.
2. Верховний Суд при винесенні рішення керувався тим, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили мораторій на примусове виконання рішень із зупиненням перебігу позовної давності. Суд наголосив, що мораторій лише тимчасово обмежував примусове відчуження майна, але не позбавляв кредитора права на звернення до суду з позовом, тому перебіг позовної давності не зупинявся. Крім того, суд підкреслив, що звернення банку до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту у 2010 році змінило строк виконання зобов’язання, що є ключовим для обчислення позовної давності. Також було зазначено, що після пред’явлення вимоги про дострокове повернення коштів право кредитора на нарахування процентів та пені за договором припиняється. Оскільки суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам щодо спливу позовної давності та правильності розрахунку заборгованості, їхні рішення не можуть вважатися законними. **** Верховний Суд у цій справі підтвердив свою позицію щодо того, що мораторій не зупиняє перебіг позовної давності, посилаючись на власну практику від 2025 року, та вказав на необхідність врахування висновків Великої Палати щодо припинення нарахування процентів після вимоги про дострокове повернення кредиту.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
