Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Оскарження прокурором рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації та подальшого наказу про звільнення з органів прокуратури.
2. **Основні аргументи суду:**
– Суд підтвердив, що рішення кадрової комісії про звільнення прокурора підлягає судовому контролю, а посилання відповідача на «дискреційні повноваження» не звільняє комісію від обов’язку обґрунтовувати свої висновки.
– Верховний Суд наголосив, що оцінка професійної компетентності не може базуватися лише на результатах практичного завдання, а має враховувати результати всіх етапів атестації.
– Рішення комісії було визнано необґрунтованим, оскільки воно не містило чітких доказів невідповідності прокурора критеріям етики та компетентності.
– **** Суд застосував правову позицію, згідно з якою він відступив від попереднього підходу щодо неможливості застосування ст. 7 КАС України до неконституційних норм, визнавши п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону «Про прокуратуру» таким, що суперечить Конституції України.
– Верховний Суд врахував Рішення Конституційного Суду України №11-р(ІІ)/2024, яке визнало неконституційною саму підставу звільнення прокурора через реорганізацію органу, що створює юридичну невизначеність.
– У підсумку, касаційна інстанція підтримала висновки попередніх судів про незаконність звільнення, доповнивши їх мотивувальну частину посиланнями на неконституційність застосованих норм.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Офісу Генпрокурора лише в частині доповнення мотивувальної частини рішення правовими висновками щодо неконституційності норм, залишивши рішення про поновлення прокурора на посаді та стягнення середнього заробітку без змін.
