Предметом цього спору є правомірність повернення апеляційної скарги учасника бойових дій через несплату ним судового збору у справі за позовом прокурора про вилучення земельної ділянки, наданої йому як пільга.
Верховний Суд у своєму рішенні керувався тим, що законодавство про статус ветеранів війни гарантує учасникам бойових дій звільнення від сплати судових витрат у справах, пов’язаних з їхнім соціальним захистом. Суд наголосив, що право на отримання земельної ділянки є однією з таких пільг, тому оскарження рішення про її вилучення безпосередньо стосується соціальних прав ветерана. Важливо, що суд підкреслив: статус учасника бойових дій дає право на звільнення від судового збору незалежно від того, чи виступає така особа позивачем чи відповідачем. Апеляційний суд припустився помилки, формально підійшовши до питання та не врахувавши специфіку правового статусу заявника. В результаті, Верховний Суд застосував правову позицію, викладену в постанові Об’єднаної палати КЦС ВС від 22 червня 2026 року, яка розширює гарантії для ветеранів у судових процесах. **** Верховний Суд у цій справі фактично закріпив обов’язкову для врахування позицію Об’єднаної палати, яка відступає від вузького тлумачення норм про звільнення від судового збору, що раніше могло обмежувати права ветеранів у статусі відповідачів.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
