Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Оскарження правомірності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення умов поновлення договору оренди землі (строку та розміру орендної плати) без дотримання процедурних гарантій, передбачених Законом України «Про адміністративну процедуру».
2. **Аргументи суду:** Верховний Суд наголосив, що відносини щодо розпорядження землями комунальної власності є публічно-правовими, оскільки орган місцевого самоврядування діє як суб’єкт владних повноважень, а не як звичайний господарюючий суб’єкт. Суд підкреслив, що прийняття рішення про поновлення оренди має відбуватися з обов’язковим дотриманням вимог Закону «Про адміністративну процедуру», зокрема щодо забезпечення участі заявника у процесі, надання йому можливості бути почутим та подати заперечення. Попередні інстанції помилково обмежилися лише цивільно-правовим аспектом спору, проігнорувавши необхідність перевірки дотримання відповідачем владної процедури прийняття адміністративного акта. Суд зазначив, що ненадання особі реальної можливості вплинути на зміст рішення або відсутність належного мотивування може бути підставою для визнання такого акта протиправним. Також суди не надали оцінки доводам позивача щодо неспівмірності встановленого строку оренди зі строком дії спеціального дозволу на надрокористування. Відтак, суди попередніх інстанцій припустилися порушень процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
**:** У цьому рішенні Верховний Суд чітко закріпив позицію, що відносини у сфері розпорядження землями комунальної власності підпадають під дію Закону «Про адміністративну процедуру», відступаючи від підходу, за яким такі спори розглядалися виключно як приватно-правові (договірні).
