Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору:
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги органу пробації на ухвалу місцевого суду, якою було відмовлено у задоволенні подання про скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
2. Суд при винесенні рішення керувався тим, що органи пробації не наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судових рішень, постановлених у порядку виконання вироку. **** Колегія суддів спиралася на правову позицію Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2026 року (справа № 621/3410/23), яка встановила, що органи виконання покарань не є суб’єктами оскарження таких рішень. Суд зазначив, що виконання вироку є функцією держави, яку в судовому процесі забезпечує прокурор, представляючи інтереси всіх залучених інституцій. Оскільки жодна норма КПК України прямо не надає органу пробації права на апеляцію в таких питаннях, їхні права чи законні інтереси судовим рішенням про відмову у поданні не порушуються. Відтак, посилання скаржника на попередні рішення окремих колегій суддів були визнані неспроможними, оскільки висновки Об’єднаної палати мають пріоритет. Суд дійшов висновку, що апеляційний суд правомірно повернув скаргу, оскільки вона була подана особою, яка не має на це процесуальних повноважень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу начальника органу пробації без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги — без змін.
