Ось аналіз рішення Конституційного Суду України № 4-р(II)/2026, підготовлений для вашого матеріалу.
****
### 1. Суть рішення
Конституційний Суд України визнав неконституційною норму Кримінального процесуального кодексу (КПК), яка зобов’язувала суди під час воєнного стану застосовувати виключно тримання під вартою до військовослужбовців, підозрюваних у певних військових злочинах (непокора, дезертирство, самовільне залишення частини тощо). Суд дійшов висновку, що безальтернативність такого запобіжного заходу позбавляє суддів можливості оцінювати конкретні обставини справи та ризики, що порушує право на свободу, особисту недоторканність та право на судовий захист. Це рішення фактично повертає суддям право обирати більш м’які запобіжні заходи, якщо для тримання під вартою немає достатніх підстав.
### 2. Структура та основні положення
Рішення базується на аналізі відповідності оспорюваної норми (ч. 8 ст. 176 КПК) фундаментальним конституційним принципам:
* **Принцип поділу влади:** Суд наголосив, що законодавець не може обмежувати судовий розсуд до такої міри, що рішення стає автоматичним і формальним.
* **Право на свободу (ст. 29 Конституції):** Будь-яке обмеження волі має бути вмотивованим, а не автоматичним.
* **Заборона дискримінації (ст. 24 Конституції):** Суд вказав, що виокремлення військовослужбовців у категорію, до якої застосовується лише один вид запобіжного заходу, не має об’єктивного виправдання.
* **Відмінність від попередніх рішень:** Суд чітко розмежував цю справу від попередніх рішень (наприклад, щодо злочинів проти нацбезпеки), де тримання під вартою також є суворим, але все ж передбачає оцінку ризиків, визначених ст. 177 КПК.
### 3. Важливі положення для практики
Для правозастосування найважливішими є такі висновки:
* **Скасування «автоматизму»:** Судді більше не зобов’язані автоматично обирати тримання під вартою для військовослужбовців за вказаними статтями. Вони мають індивідуально оцінювати кожен випадок.
* **Відтермінування виконання:** Норма втрачає чинність через **три місяці** з дня ухвалення рішення (24 червня 2026 року). Це дає законодавцю час на внесення змін до КПК, які б відповідали Конституції.
* **Пріоритет вмотивованості:** Будь-яке судове рішення про арешт військовослужбовця тепер має бути детально обґрунтованим з огляду на конкретні ризики (можливість втечі, тиск на свідків тощо), а не базуватися лише на факті вчинення військового злочину під час воєнного стану.
Це рішення є остаточним і обов’язковим до виконання на всій території України.
