Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Левченко проти України», що стосується вилучення автомобіля заявника в рамках кримінального провадження проти третіх осіб. Заявник, пан Віктор Миколайович Левченко, скаржився на те, що вилучення було свавільним і непропорційним, що порушує статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Суд встановив, що вилучення, яке тривало понад чотири роки, було непропорційним, особливо враховуючи стагнацію кримінального розслідування. У результаті ЄСПЛ постановив, що було порушено статтю 1 Протоколу № 1. Суд присудив заявнику 3000 євро відшкодування моральної шкоди та 2348 євро відшкодування судових витрат.
Рішення починається з викладу обставин справи, включаючи придбання автомобіля, кримінальне розслідування та вилучення транспортного засобу. Далі детально описуються внутрішні судові процедури, включаючи судові рішення щодо вилучення та його подальшого скасування. Оцінка Суду починається з прийнятності заяви, розгляду аргументу Уряду про те, що внутрішні засоби правового захисту не були вичерпані. ЄСПЛ відхилив цей аргумент, встановивши, що засоби правового захисту, на які посилався Уряд, не були застосовні до ситуації заявника. По суті, Суд розглянув, чи відповідало вилучення статті 1 Протоколу № 1, враховуючи, чи було воно законним, чи переслідувало законну мету та чи було пропорційним. Визнаючи законну мету забезпечення належного здійснення правосуддя, Суд визнав, що тривалість вилучення та стагнація розслідування зробили цей захід непропорційним. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, присуджуючи заявнику компенсацію за моральну шкоду та судові витрати.
Найважливішим положенням цього рішення є висновок про те, що тривале вилучення автомобіля заявника, особливо у світлі зупиненого кримінального розслідування, становило непропорційне втручання в його право на мирне володіння своїм майном згідно зі статтею 1 Протоколу № 1. Це підкреслює важливість тривалості таких заходів та необхідність постійного обґрунтування, особливо коли розслідування не просуваються. Це рішення підсилює принцип, згідно з яким навіть заходи, які спочатку служать законній меті, можуть стати непропорційними, якщо їх підтримують протягом надмірного періоду без достатнього обґрунтування. Це особливо актуально для України, де тривалі розслідування та вилучення майна не є рідкістю, і це рішення служить нагадуванням про необхідність процесуальних гарантій та пропорційності в таких випадках.
