СПРАВА АШИРОВА ТА СКОКОВА ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Аширова та Скокова проти Росії, що стосується двох громадян України, які скаржилися на обмеження їхньої свободи віросповідання. Заявників було оштрафовано за порушення російського законодавства про незаконну місіонерську діяльність у Криму. ЄСПЛ встановив, що ці обмеження були невиправданими та становили порушення статті 9 Європейської конвенції з прав людини. Суд наголосив, що засудження відбулося в Криму, який є українською територією під російською окупацією, і шляхом застосування російського права, яке було поширене на Крим в порушення Конвенції. Суд вирішив не розглядати додаткові скарги, подані заявниками відповідно до статей 6, 10 та 14 Конвенції, враховуючи, що основні правові питання вже були розглянуті. Суд присудив кожному заявнику по 7500 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з опису процедури, викладаючи заяви та залучені сторони. Далі представлено факти справи, після чого йде юридичний аналіз, який включає об’єднання заяв і юрисдикцію Суду. Основна частина рішення стосується передбачуваного порушення статті 9, з посиланням на попередню ключову справу, Ossewaarde v. Russia, і з наголосом на незаконному застосуванні російського права в Криму. Нарешті, воно стосується решти скарг і застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи відшкодування збитків заявникам.
: Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що Росія порушила статтю 9 Конвенції, застосувавши своє законодавство про місіонерську діяльність у Криму, який є українською територією. Це підтверджує позицію Суду щодо незаконного поширення Росією своєї правової бази на Крим та її впливу на права людини українських громадян. Це рішення підкреслює, що обмеження релігійної свободи, введені Росією в Криму, є порушенням Конвенції.
СПРАВА КОВАЛЕВСЬКИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ
Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі Ковалевський проти України, що стосується недоліків у провадженнях щодо перегляду законності тримання під вартою. Заявник скаржився на порушення статті 5 § 4 Конвенції, яка гарантує право на швидкий розгляд законності тримання під вартою. Суд встановив порушення статті 5 § 4 Конвенції через недостатню оперативність процесу перегляду, посилаючись на аналогічну попередню справу проти України, Харченко проти України. В результаті Суд визнав заяву прийнятною та присудив заявнику 500 євро відшкодування моральної шкоди та 250 євро відшкодування витрат і видатків.
Структура рішення включає процедурний огляд, що окреслює походження заяви та сторони, які беруть участь у справі. Далі представлено факти справи, після чого йде юридичний аналіз щодо ймовірного порушення статті 5 § 4 Конвенції. Суд посилається на свою усталену прецедентну практику, зокрема на справу Харченко проти України, на підтримку свого висновку про порушення. Насамкінець, він розглядає застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, та визначає суми, які мають бути виплачені заявнику. У наданому тексті немає жодних вказівок на зміни порівняно з попередніми версіями.
**** Основним положенням цього рішення є підтвердження важливості швидкого перегляду законності тримання під вартою, як це гарантовано статтею 5 § 4 Конвенції. Посилання на справу Харченко проти України підкреслює повторювану проблему в українській правовій системі щодо ефективності проваджень з перегляду тримання під вартою. Це рішення підкреслює обов’язок Української держави забезпечити, щоб особи, позбавлені волі, мали доступ до швидкого та ефективного судового перегляду їх тримання під вартою.
СПРАВА “ОЖОГ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Нижче наведено аналіз рішення у справі “Ожог та інші проти України”:
1. **Суть Рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Україна порушила статті 3 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неналежні умови тримання під вартою та відсутність ефективних внутрішніх засобів правового захисту щодо цих умов. Суд встановив, що заявники утримувалися у поганих умовах, зокрема, в переповнених камерах, з нестачею свіжого повітря та неналежними гігієнічними умовами. Український уряд не надав доказів того, що внутрішні засоби правового захисту, такі як вимога компенсації або звернення до спеціальної комісії, були ефективними на практиці. Відповідно, Суд визнав скарги прийнятними та встановив порушення Конвенції, присудивши заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та Основні Положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв, поданих проти України щодо умов тримання під вартою.
* **Факти:** Заявники скаржилися на неналежні умови тримання під вартою та відсутність ефективних засобів правового захисту.
* **Право:**
* Суд об’єднав заяви у зв’язку з їхньою подібною тематикою.
* Він розглянув скарги за статтями 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції.
* Суд відхилив аргумент Уряду про те, що внутрішні засоби правового захисту не були вичерпані, посилаючись на попередню судову практику, згідно з якою компенсаційні засоби правового захисту є ефективними лише після припинення незадовільних умов.
* Суд також відхилив аргумент щодо законодавчих змін, якими було запроваджено спеціальну комісію, оскільки не було доказів її практичної ефективності.
* Суд послався на усталені принципи щодо неналежних умов тримання під вартою, наголосивши на важливості особистого простору та загальних умов.
* Він посилався на попередні аналогічні справи проти України, такі як “Мельник проти України” та “Сукачов проти України”, в яких було встановлено порушення.
* Суд виклав стандарт доказування, необхідний у таких справах, очікуючи від уряду надання детальних доказів щодо умов утримання в камерах.
* Суд встановив, що умови тримання заявників під вартою були неналежними і що вони не мали ефективних засобів правового захисту.
* Деякі заявники подали додаткові скарги, які Суд також визнав прийнятними та такими, що порушують Конвенцію, на підставі усталеної судової практики.
* Інші скарги були відхилені як такі, що не відповідають критеріям прийнятності або не виявляють жодного порушення.
* Суд застосував статтю 41 Конвенції, присудивши заявникам компенсацію.
* **Рішення:** Суд оголосив скарги прийнятними, встановив порушення статей 3 та 13 і присудив компенсацію.
3. **Основні Положення для Використання:**
* **Неналежні Умови Тримання Під Вартою:** Рішення підкреслює позицію ЄСПЛ щодо того, що становить нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження під час тримання під вартою, особливо щодо переповненості, гігієни та доступу до основних потреб.
* **Ефективний Засіб Правового Захисту:** Рішення підкреслює вимогу до держав забезпечувати ефективні внутрішні засоби правового захисту щодо скарг на умови тримання під вартою. Суд наголосив, що засоби правового захисту повинні бути практичними та здатними вирішувати проблеми в режимі реального часу, а не лише теоретично доступними.
* **Тягар Доказування:** Рішення роз’яснює тягар доказування у справах про умови тримання під вартою, вимагаючи від уряду надання детальних доказів для спростування тверджень про жорстоке поводження.
* **Компенсація:** Суми, присуджені судом, забезпечують орієнтир для компенсації в аналогічних справах, пов’язаних з неналежними умовами тримання під вартою в Україні.
* **** Рішення підтверджує триваючу системну проблему неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту в Україні, навіть після законодавчих змін, спрямованих на вирішення цих питань.
СПРАВА “SERVIZI ECOLOGICI DI MARCHESE GIOSE’ ПРОТИ ІТАЛІЇ”
Отже, ось аналіз рішення у справі *Servizi Ecologici di Marchese Giosè проти Італії*.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Італію винною у порушенні статті 6 § 1 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1 через невиконання рішень національних судів і затримку виплати боргів, належних компанії-заявнику, Servizi Ecologici di Marchese Giosè, компаніями-боржниками, які контролюються державою. Суд визначив, що компанії-боржники, створені державними органами для управління відходами, по суті є інструментами муніципалітетів, що робить державу відповідальною за їхні борги. Надмірні затримки у виконанні судових рішень і виплаті боргів були визнані порушенням прав заявника. ЄСПЛ зобов’язав Італію виконати невиконані рішення національних судів, виплатити прострочені борги та компенсувати заявнику нематеріальну шкоду та витрати.
Рішення структуровано наступним чином: Воно починається з процедурної історії, в якій викладено заяви та сторони, які беруть участь. Далі представлено факти справи, після чого йде спільний розгляд заяв у зв’язку з їхньою схожою тематикою. Юридичний аналіз стосується передбачуваного порушення статті 6 § 1 щодо невиконання рішень національних судів, встановлюючи відповідальність держави за дії компаній-боржників. Він посилається на попередню судову практику, щоб підтвердити встановлення порушення. Рішення також розглядає передбачувані порушення за статтею 1 Протоколу № 1 щодо затримки виплати боргів, знову ж таки посилаючись на попередні справи з подібними питаннями. Нарешті, воно стосується застосування статті 41, присуджуючи компенсацію заявнику та зобов’язуючи виконати судові рішення та виплатити борги. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями, оскільки це первинне рішення щодо цих заяв.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, які встановлюють відповідальність Італійської держави за борги компаній, що контролюються державою, і висновок про те, що тривалі затримки у виконанні судових рішень і виплаті визнаних боргів є порушеннями Європейської конвенції з прав людини. Це рішення підсилює принцип, згідно з яким виконання судових рішень є невід’ємною частиною справедливого судового розгляду, і що держави повинні забезпечувати своєчасну виплату боргів, визнаних національними судами, особливо коли залучені державні органи.
СПРАВА “ШАЙКІН ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось розбір рішення у справі “Шайкін та інші проти України”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статей 3 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неналежні умови тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі та відсутність ефективних засобів правового захисту щодо цих умов. Заявники скаржилися на такі проблеми, як переповненість, погана гігієна, відсутність доступу до основних предметів першої необхідності та недостатність фізичних вправ. Суд наголосив, що умови були такими, що принижують гідність, і що Україна не надала ефективних внутрішніх засобів правового захисту для вирішення цих проблем. У деяких випадках Суд також встановив порушення, пов’язані з тривалістю перегляду тримання під вартою та кримінального провадження. Суд присудив заявникам грошову компенсацію за завдану шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується декількох заяв, поданих проти України щодо умов тримання під вартою.
* **Факти:** Заявники детально описали неналежні умови свого тримання під вартою, включаючи переповненість, погану гігієну та відсутність доступу до основних предметів першої необхідності.
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Імовірне порушення статей 3 та 13:** Суд зосередився на скаргах щодо неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту. Він відхилив аргумент Уряду про те, що внутрішні засоби правового захисту не були вичерпані, посилаючись на свою попередню судову практику, згідно з якою компенсаційні засоби є ефективними лише після припинення незадовільних умов.
* **Інші ймовірні порушення:** У деяких заявах Суд встановив додаткові порушення, пов’язані з тривалістю перегляду тримання під вартою (стаття 5(4)) та кримінального провадження (стаття 6(1)), а також відсутністю ефективних засобів правового захисту щодо надмірної тривалості провадження (стаття 13).
* **Решта скарг:** Деякі скарги були визнані неприйнятними, оскільки вони не відповідали критеріям, встановленим у Конвенції.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам грошову компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
3. **Основні положення для використання:**
* **Неналежні умови тримання під вартою:** Рішення підкреслює позицію ЄСПЛ щодо того, що становить нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження відповідно до статті 3, особливо в контексті місць тримання під вартою. Воно висвітлює конкретні питання, такі як переповненість, відсутність гігієни та недостатній доступ до основних предметів першої необхідності.
* **Ефективний засіб правового захисту:** Рішення наголошує на важливості надання ефективних внутрішніх засобів правового захисту щодо скарг на умови тримання під вартою відповідно до статті 13.
* **Стандарт доказування:** Суд посилається на свій стандарт доказування, який вимагає від уряду надання первинних доказів, таких як плани поверхів камер і кількість ув’язнених, щоб спростувати твердження про жорстоке поводження.
* **Компенсація:** Рішення встановлює прецедент щодо сум, які мають бути присуджені в аналогічних справах, пов’язаних із неналежними умовами тримання під вартою та пов’язаними з цим порушеннями.
* **Інші порушення:** Рішення підкреслює важливість своєчасного перегляду ухвал про тримання під вартою та розумної тривалості кримінального провадження.
Це рішення стосується України та висвітлює систематичні проблеми в її місцях тримання під вартою. Воно підкреслює необхідність для України покращити умови тримання під вартою та надати ефективні засоби правового захисту для тих, хто перебуває під вартою в неналежних умовах.
СПРАВА УСАТЮКА ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі Усатюка проти України.
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 5 § 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через надмірну тривалість досудового тримання під вартою заявника, пана Усатюка. Суд також виявив порушення, пов’язані з відсутністю ефективної компенсації за незаконне тримання під вартою згідно зі статтею 5(5). Суд підкреслив недоліки в обґрунтуванні національного суду, неврахування альтернативних запобіжних заходів, відсутність ретельності у провадженні та неврахування особистих обставин заявника. В результаті Суд присудив пану Усатюку 1000 євро за матеріальну та моральну шкоду та 250 євро на відшкодування витрат і видатків.
**2. Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу походження справи, зазначаючи, що заяву було подано проти України у 2024 році і що заявника представляв адвокат.
* **Факти:** Коротко згадуються дані заявника, які наведені в додатку.
* **Право:** У цьому розділі детально описано скарги заявника, зосереджуючись насамперед на надмірній тривалості досудового тримання під вартою відповідно до статті 5 § 3 Конвенції. Згадуються попередні рішення ЄСПЛ з аналогічних питань, зокрема у справах “Харченко проти України” та “Ігнатов проти України”.
* **Порушення статті 5 § 3:** Суд доходить висновку, що тривалість досудового тримання під вартою пана Усатюка була необґрунтовано тривалою, що є порушенням статті 5 § 3.
* **Інші порушення:** Суд також розглядає інші скарги, визнаючи їх прийнятними та встановлюючи порушення на основі усталеної практики, зокрема щодо відсутності ефективної компенсації за незаконний арешт або тримання під вартою.
* **Решта скарг:** Скарги за статтею 5 § 4 були визнані неприйнятними.
* **Застосування статті 41:** Суд, посилаючись на свою практику, вирішує щодо компенсації, яка має бути виплачена заявнику.
* **Резолютивна частина:** Рішення формально оголошує скарги щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою та інших пов’язаних з цим питань прийнятними, тоді як решта скарг є неприйнятними. У ньому чітко зазначено, що мало місце порушення статті 5 § 3 та інші порушення згідно з усталеною практикою. Він зобов’язує Україну виплатити заявнику зазначені суми на відшкодування збитків та витрат.
* **Додаток:** У додатку наведено зведену таблицю з ключовими деталями заяви, включаючи ім’я заявника, період тримання під вартою, конкретні виявлені недоліки, інші скарги та присуджені суми.
**3. Основні положення для використання:**
* **Надмірна тривалість досудового тримання під вартою:** Рішення підтверджує принцип, згідно з яким досудове тримання під вартою має бути розумним за тривалістю, і що національні суди повинні надавати достатнє обґрунтування тривалому триманню під вартою.
* **Розгляд альтернатив:** Суди повинні активно розглядати альтернативні запобіжні заходи, щоб забезпечити явку до суду.
* **Ретельне провадження:** Провадження має здійснюватися ретельно, щоб уникнути надмірних затримок у досудовому триманні під вартою.
* **Оцінка особистих обставин:** Слід оцінювати особисті обставини заявника, щоб визначити ризик змови або втечі.
* **Ефективна компенсація:** Рішення підкреслює важливість наявності ефективної правової системи, яка забезпечує компенсацію за порушення статті 5 § 3, особливо щодо незаконного арешту або тримання під вартою.
* **** Рішення є важливим для України, оскільки воно висвітлює системні проблеми, пов’язані з досудовим триманням під вартою та відсутністю ефективних засобів правового захисту у разі порушення статті 5 Конвенції. Це рішення може спонукати Україну переглянути своє законодавство та практику для забезпечення відповідності стандартам Конвенції.
СПРАВА ЖИВКОВИЧ ТА ІНШІ ПРОТИ ЧОРНОГОРІЇ
Це аналіз рішення у справі Живкович та інші проти Чорногорії.
**Суть рішення**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Чорногорію винною у порушенні статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через надмірну тривалість конституційного провадження у восьми окремих заявах. Заявники скаржилися на те, що тривалість їхніх цивільних проваджень була необґрунтовано довгою. Суд розглянув справи спільно, посилаючись на свою усталену практику щодо подібних питань. Він визначив, що тривалість провадження на національному рівні не була виправданою, і таким чином було порушено вимогу “розумного строку” відповідно до статті 6 § 1. Відповідно, Суд присудив заявникам суми відшкодування моральної шкоди та витрат, які мають бути виплачені Чорногорією протягом трьох місяців, з нарахуванням відсотків після цього.
**Структура та основні положення**
Рішення структуровано наступним чином:
* **Процедура:** Описує подання заяв і повідомлення уряду Чорногорії.
* **Факти:** Перелічує заявників і деталі їхніх скарг щодо тривалості конституційного провадження.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Пояснює рішення розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Заявлене порушення статті 6 § 1:** Деталізує скарги заявників за статтею 6 § 1, посилаючись на критерії оцінки розумності тривалості провадження, включаючи складність, поведінку заявника та залучені ставки. Він посилається на попередні подібні справи проти Чорногорії, в яких були виявлені порушення. Суд відхиляє заперечення Уряду щодо зловживання правом на подання заяви.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи суми відшкодування моральної шкоди та витрат на основі практики Суду.
* **З цих міркувань Суд:**
* Формально об’єднує заяви.
* Оголошує заяви прийнятними.
* Постановляє, що мало місце порушення статті 6 § 1.
* Зобов’язує Чорногорію виплатити зазначені суми протягом трьох місяців з нарахуванням відсотків за прострочені платежі.
* **Додаток:** Надає таблицю з переліком заяв, інформацією про заявників, датами провадження, тривалістю провадження та присудженими сумами.
Немає жодних вказівок на зміни порівняно з попередніми версіями, оскільки це, очевидно, є остаточним рішенням.
**Основні положення для використання**
Найважливішими положеннями цього рішення є:
* Підтвердження позиції ЄСПЛ про те, що надмірні затримки в конституційному провадженні можуть порушувати статтю 6 § 1 Конвенції.
* Застосування встановлених критеріїв для оцінки розумності тривалості провадження.
* Відхилення заперечення Уряду щодо зловживання правом на подання заяви, роз’яснення стандарту встановлення відповідальності в таких випадках.
* Конкретні суми, присуджені для відшкодування моральної шкоди та витрат, які слугують орієнтиром для подібних справ.
* Чітке твердження про те, що Чорногорія не виконала вимогу “розумного строку”, що підкреслює необхідність ефективних судових процесів.
