СПРАВА “БАБИЧ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Бабич проти України”, що стосується заборони на виїзд, накладеної на заявника через несплату боргу. Суд встановив порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, яка гарантує право на свободу пересування. Заявнику було заборонено виїжджати з України з 2013 року на підставі рішення суду, пов’язаного з його боргом. Незважаючи на те, що заявник отримав румунське громадянство та мав можливість кілька разів перетинати кордон, заборона на виїзд залишалася чинною. Суд наголосив, що обмеження не було достатньо обґрунтованим і не могло бути переглянуто до погашення боргу, що порушує право заявника на виїзд з країни.
Рішення структуровано навколо скарг заявника щодо порушення статті 2 Протоколу № 4 (свобода пересування) та статті 8 (право на сімейне життя) Конвенції. Суд спочатку розглядає питання прийнятності скарг, визнаючи скаргу щодо свободи пересування прийнятною, а скаргу щодо сімейного життя – неприйнятною. Потім він оцінює ймовірне порушення статті 2 Протоколу № 4, посилаючись на аналогічні справи та роблячи висновок, що заборона на виїзд не була обґрунтованою чи пропорційною. Суд також відхиляє скаргу за статтею 8, зазначаючи, що переїзд сім’ї заявника відбувся після накладення заборони і що вони знали про наслідки. Рішення завершується заявою про те, що заявник не подав вимоги щодо справедливої сатисфакції.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження принципів, що стосуються обмежень свободи пересування згідно зі статтею 2 Протоколу № 4. Суд підкреслює, що будь-яке втручання в право особи залишати свою країну має бути обґрунтованим і пропорційним з самого початку і протягом усього терміну дії. Рішення підкреслює, що отримання іншого громадянства та випадкові перетини кордону автоматично не усувають необґрунтовану заборону на виїзд. Ця справа підкреслює важливість забезпечення регулярного перегляду обмежень на поїздки та їх пропорційність обставинам, особливо у випадках, пов’язаних з погашенням боргу. **** Це рішення має наслідки для України, вимагаючи від її органів влади забезпечити обґрунтованість, пропорційність і можливість перегляду заборон на поїздки, особливо в контексті виконавчого провадження.
СПРАВА C.F. ‘BV FIDUCIAR INVEST’ S.A. ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі C.F. ‘BV FIDUCIAR INVEST’ S.A. проти Республіки Молдова:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується молдовської інвестиційної компанії C.F. ‘BV Fiduciar Invest’ S.A., реєстрацію якої як номінального утримувача акцій іншої компанії було скасовано національними судами в адміністративному провадженні. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що, хоча інвестиційна компанія не мала права власності (“володіння”) на самі акції, національні суди порушили статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд), не надавши обґрунтування відхилення аргументу компанії про те, що адміністративні суди не мають юрисдикції у справі, яка стосується питань приватного права. ЄСПЛ присудив компанії-заявнику компенсацію за моральну шкоду та витрати.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Справа стосується скасування представництва компанії-заявника акціонерів в адміністративному провадженні.
* **Передісторія:** Компанія-заявник, інвестиційний траст, придбала акції державної компанії, використовуючи майнові паї, отримані від приватних осіб. Ці акції були зареєстровані на ім’я компанії-заявника як номінального утримувача.
* **Національне провадження:** Державна компанія ініціювала адміністративне провадження, стверджуючи, що запис про акції не підтверджує передачу акцій компанії-заявнику. Національний суд скасував реєстрацію компанії-заявника як номінального утримувача акцій.
* **Аргументи компанії-заявника:** Компанія-заявник стверджувала, що адміністративні суди не мають юрисдикції, оскільки справа стосується питань цивільного права. Вона також заявила про порушення її майнових прав.
* **Оцінка суду:**
* ЄСПЛ встановив, що стаття 1 Протоколу № 1 (захист власності) не застосовується, оскільки компанія-заявник не була власником акцій.
* Однак стаття 6 § 1 застосовується, оскільки компанія-заявник мала прямий інтерес у провадженні, оскільки результат впливав на її здатність управляти акціями та отримувати оплату за свої послуги.
* ЄСПЛ постановив, що національні суди не надали належного обґрунтування для відхилення аргументу компанії-заявника щодо відсутності юрисдикції адміністративних судів, тим самим порушивши статтю 6 § 1.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд відхилив вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, але присудив компанії-заявнику 3600 євро за моральну шкоду та 272 євро за витрати і видатки.
3. **Основні положення для використання:**
* **Застосовність статті 6 § 1:** Рішення роз’яснює, що стаття 6 § 1 може застосовуватися, навіть якщо заявник не має “володіння” у традиційному розумінні, якщо результат провадження безпосередньо впливає на його права та інтереси.
* **Обов’язок надання обґрунтування:** Рішення підкреслює важливість надання національними судами обґрунтування своїх рішень, особливо коли сторона висуває релевантний аргумент щодо юрисдикції.
* **Розмежування адміністративних і цивільних питань:** ЄСПЛ підкреслив, що договірні відносини між акціонерами та трастами, а також між приватними компаніями щодо акцій, як правило, стосуються приватного або цивільного права.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА “ДЗЬОН ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось розбір рішення у справі “Дзьон проти України”:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув справу, що стосувалася смерті українського слідчого поліції, сина заявниці, на його робочому місці. Заявниця стверджувала, що державні агенти несуть відповідальність за смерть її сина, і що розслідування інциденту було неефективним, що є порушенням статті 2 Європейської конвенції з прав людини (право на життя). Суд встановив порушення статті 2 за її процесуальною частиною через неефективність розслідування, яке було тривалим, недостатньо ретельним і не охоплювало ключові питання. Однак Суд не встановив порушення статті 2 за її матеріальною частиною, оскільки було недостатньо доказів, щоб дійти висновку, що державні агенти безпосередньо відповідальні за смерть або що влада знала чи повинна була знати про реальний і безпосередній ризик для життя сина.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Викладає передісторію справи, включаючи дані заявниці та суть скарги.
* **Предмет справи:** Детально описує фактичні обставини, пов’язані зі смертю сина заявниці, включаючи його працевлаштування, сам інцидент і подальші розслідування. У цьому розділі викладено різні етапи внутрішнього розслідування, включаючи судово-медичні експертизи, свідчення свідків і судові розгляди.
* **Оцінка Суду:**
* **Заявлене порушення статті 2:** Зазначає, що скарги підлягають розгляду за процесуальною та матеріальною частинами статті 2 Конвенції.
* **Прийнятність:** Оголошує заяву прийнятною, вважаючи, що скарги не є явно необґрунтованими.
* **Суть справи:**
* **Процесуальна частина статті 2:** Зосереджується на ефективності розслідування. Суд підкреслює тривалість розслідування (понад 15 років), критику внутрішнім судом недоліків розслідування та конкретні недоліки, такі як нерозгляд тверджень про можливу причетність колег сина.
* **Матеріальна частина статті 2:** Розглядає питання про те, чи не захистила держава життя сина заявниці. Суд зазначає, що докази не дозволяють йому дійти висновку поза розумним сумнівом, що державні агенти несуть відповідальність за смерть. Він також зазначає відсутність доказів, які б свідчили про те, що влада повинна була передбачати ризик для життя сина.
* **Застосування статті 41:** Зазначає, що заявниця не подала вимогу щодо справедливої сатисфакції, тому жодна сума не присуджується.
**3. Основні положення для використання:**
* **Процесуальне зобов’язання:** Рішення підсилює зобов’язання держави проводити ретельне та ефективне розслідування смертей, особливо коли вони відбуваються за обставин, які викликають питання про можливу причетність держави.
* **Ефективність розслідування:** Рішення підкреслює ключові елементи ефективного розслідування, включаючи оперативність, ретельність, незалежність і охоплення всіх відповідних напрямків розслідування.
* **Стандарт доведення:** Рішення підтверджує стандарт доведення (“поза розумним сумнівом”), застосований Судом, але також визнає, що сильні презумпції факту можуть виникати, коли події відбуваються у межах виключного знання або контролю влади.
* **Матеріальне зобов’язання:** Рішення роз’яснює обставини, за яких держава зобов’язана вживати превентивних заходів для захисту життя особи, особливо у випадках потенційного самогубства або насильства.
Це рішення підкреслює важливість проведення державами ретельних і своєчасних розслідувань підозрілих смертей і висвітлює критерії оцінки ефективності таких розслідувань відповідно до статті 2 Конвенції.
СПРАВА “ФОРНАЧІ МАРЗО ’88 С.П.А. проти ІТАЛІЇ”
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Форначі Марзо ’88 С.п.А. проти Італії”:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується скарги італійської компанії щодо тривалої окупації та зміни її земельної ділянки державними органами для будівництва полігону твердих побутових відходів, починаючи з 1995 року. Незважаючи на кілька судових рішень, які скасовували початковий наказ про окупацію та подальші спроби придбання, держава продовжувала володіти та використовувати землю як полігон. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що така ситуація становить позбавлення власності без належної правової процедури, порушуючи статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Суд підкреслив надмірну тривалість провадження та неспроможність держави забезпечити виконання судових рішень, що призвело до тривалої невизначеності щодо майнових прав компанії. Питання компенсації не було повністю вирішено, і Суд залишив за собою рішення щодо статті 41 стосовно відшкодування збитків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет спору:** Справа обертається навколо окупації земельної ділянки компанії-заявника для полігону твердих побутових відходів.
* **Передісторія:** Земля була захоплена в 1995 році під час кризи з відходами в регіоні Кампанія. Компанія оскаржила захоплення через адміністративні та цивільні суди.
* **Національне провадження:** Італійськими судами, включаючи Державну раду та Адміністративний суд, було винесено кілька рішень щодо законності окупації та можливості повернення або придбання землі.
* **Оцінка ЄСПЛ:**
* **Прийнятність:** Суд оголосив заяву прийнятною, відхиливши заперечення Уряду щодо статусу жертви та вичерпання національних засобів захисту.
* **Суть справи:** Суд встановив порушення статті 1 Протоколу № 1, зазначивши, що позбавлення власності не було здійснено “у належній формі” через скасовані процедури експропріації та відсутність формального акту передачі права власності державі.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд залишив за собою рішення щодо компенсації, запропонувавши сторонам подати додаткові зауваження та оцінки майна.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення майнових прав:** Рішення підкреслює важливість дотримання правових процедур при позбавленні когось їхньої власності. Неспроможність держави формалізувати придбання землі, незважаючи на її тривалу окупацію та використання, була ключовим фактором у встановленні порушення.
* **Тривалість провадження:** ЄСПЛ наголосив, що надмірно тривале провадження може підірвати ефективність засобів захисту, пов’язаних з майновими правами. 27-річна затримка у вирішенні справи викликала значне занепокоєння.
* **Виконання судових рішень:** Рішення підкреслює зобов’язання держави забезпечувати швидке виконання судових рішень. Постійна неспроможність виконати рішення, що зобов’язують повернути або придбати землю, сприяла порушенню.
* **Компенсація:** Хоча Суд не прийняв остаточного рішення щодо компенсації, він зазначив, що компанія-заявник має право на компенсацію за позбавлення власності. Оцінка майна, включаючи постраждалі та непостраждалі райони, матиме вирішальне значення для визначення розміру компенсації.
Це рішення слугує нагадуванням державам про їхні зобов’язання поважати майнові права, дотримуватися належної правової процедури та забезпечувати швидке виконання судових рішень.
СПРАВА МАРТИНОВСЬКОГО ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мартиновський проти України»:
1. **Суть рішення:** Справа стосувалася українського адвоката, пана Мартиновського, дію адвокатського свідоцтва якого було тимчасово призупинено за неявку на засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА). Він стверджував, що це призупинення порушило його права, передбачені статтями 6, 8 і 13 Європейської конвенції з прав людини. Суд не встановив порушення статті 8 (право на приватне та сімейне життя), оскільки призупинення було тимчасовим і не мало достатньо серйозного впливу на його професійне життя. Однак Суд встановив порушення пункту 1 статті 6 (право на справедливий суд) через надмірну тривалість провадження, пов’язаного з його оскарженням призупинення дії свідоцтва.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу обставин справи, включаючи професію заявника, причини призупинення дії свідоцтва та національне провадження, яке він ініціював.
* Далі детально описуються скарги заявника за статтями 6, 8 і 13 Конвенції.
* Суд представляє аргументи як заявника, так і Уряду України.
* Оцінка Суду поділена на розділи, що стосуються окремо статті 8 і статті 6.
* Щодо статті 8, Суд застосовує «підхід, заснований на наслідках», вважаючи, що призупинення не досягло порогу серйозності, щоб вважатися втручанням у його приватне життя.
* Щодо статті 6, Суд розглядає тривалість провадження, визнаючи її надмірною та такою, що порушує вимогу «розумного строку». Він також відхиляє інші скарги за статтею 6 як явно необґрунтовані.
* Нарешті, Суд розглядає статтю 41 (справедлива сатисфакція), постановляючи, що встановлення порушення є достатньою компенсацією за будь-яку нематеріальну шкоду.
3. **Основні положення для використання:**
* **Стаття 8 і професійне життя:** Рішення роз’яснює поріг, коли заходи, що впливають на професійне життя особи (наприклад, тимчасове призупинення), можуть вважатися втручанням у її право на приватне життя. Наслідки мають бути «дуже серйозними» і впливати на приватне життя «дуже суттєво».
* **Стаття 6 і тривалість провадження:** Рішення підкреслює важливість своєчасного вирішення судових проваджень. Навіть якщо заявник сприяв затримкам, Суд наголосив, що національні суди повинні враховувати загальну тривалість провадження, включаючи час, проведений в різних органах адвокатури.
* **Тягар доказування:** Рішення підкреслює, що заявники несуть відповідальність за надання доказів, що підтверджують наслідки оскаржуваного заходу, і за демонстрацію того, що поріг серйозності було досягнуто в їхній справі.
**** Це рішення стосується порушення Конвенції українською владою.
СПРАВА “ПЕТКАНИЧ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Петканич та інші проти України”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Україна не провела ефективних розслідувань щодо ймовірної лікарської недбалості, яка призвела до смерті родичів заявників. Суд встановив порушення статті 2 Європейської конвенції з прав людини, яка захищає право на життя, зосередившись, зокрема, на процесуальних зобов’язаннях держави щодо розслідування смертей. Розслідування були зіпсовані затримками, недоліками та неспроможністю встановити ключові факти, що підривало можливість визначення відповідальності за смерть. Суд об’єднав чотири аналогічні заяви, розглядаючи скарги на неефективні внутрішні розслідування випадків лікарської недбалості, що призвели до смерті. Хоча деякі скарги були визнані неприйнятними, основне питання неефективних розслідувань було підтримано.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Попередні питання:** Суд розглянув питання про смерть заявника під час провадження, дозволивши його дочці продовжити подання заяви від його імені. Нова скарга, подана на пізній стадії провадження, була визнана недоречною для розгляду в цій справі.
* **Прийнятність:** Суд оцінив прийнятність скарг, зокрема щодо статусу жертви та вичерпання внутрішніх засобів захисту. Було визначено, що один із заявників не має достатнього зв’язку з померлим, щоб претендувати на статус жертви.
* **Суть справи:** Суд розглянув суть скарг за статтею 2, посилаючись на свої усталені принципи щодо процесуальних зобов’язань держави в контексті охорони здоров’я. Він встановив, що внутрішнє провадження мало значні недоліки, що призвело до порушення статті 2.
* **Інші скарги:** Суд вирішив, що немає необхідності розглядати окрему скаргу за статтею 3 щодо нелюдського поводження, оскільки основні правові питання вже були вирішені.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд розглянув вимоги про компенсацію, присудивши конкретні суми за моральну шкоду та витрати, відхиливши інші вимоги як необґрунтовані.
3. **Основні положення для використання:**
* **Процесуальне зобов’язання за статтею 2:** Рішення підсилює обов’язок держави проводити ретельні та ефективні розслідування смертей, потенційно спричинених лікарською недбалістю.
* **Неефективні розслідування:** Рішення висвітлює конкретні недоліки, які можуть зробити розслідування неефективним, такі як надмірні затримки, нездатність зібрати важливі факти та посилання на недосконалі експертні висновки.
* **Статус жертви:** Рішення роз’яснює критерії визначення того, хто може вважатися жертвою у справах, що стосуються ймовірних порушень права на життя, особливо в контексті сімейних відносин.
* **Справедлива сатисфакція:** Рішення містить вказівки щодо сум, які можуть бути присуджені за моральну шкоду у справах про неефективні розслідування випадків лікарської недбалості.
Це рішення стосується України та підкреслює важливість ефективних розслідувань випадків лікарської недбалості, що є особливо актуальним у контексті поточних викликів в українській системі охорони здоров’я.
