СПРАВА ЕРОЛА АКСОЯ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Ось аналіз рішення у справі “Ерол Аксой проти Туреччини”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Туреччину винною у порушенні статті 6 § 1 Конвенції через невиконання рішень Верховного адміністративного суду. Ці рішення скасовували рішення, пов’язані з оцінкою, запрошенням до участі в тендері та подальшим продажем телевізійного каналу та радіостанції (Viva TV-Radio Viva), що належали акціонерним товариствам, в яких заявник, Ерол Аксой, володів акціями. Суд встановив, що невиконання цих рішень безпосередньо вплинуло на право Аксоя на процесуальні гарантії при визначенні його цивільних прав та обов’язків. Однак Суд відхилив скаргу Аксоя відповідно до статті 1 Протоколу № 1, встановивши, що він не має статусу жертви щодо його майнових прав як акціонера. Суд зобов’язав Туреччину виплатити Аксою 5 000 євро за нематеріальну шкоду та 2 500 євро за витрати та видатки.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає контекст, окреслюючи основну проблему справи: невиконання рішень щодо продажу Viva TV-Radio Viva.
* **Факти:** Деталізує передісторію, включаючи економічну кризу 2001 року, передачу İktisat Bankası до Фонду страхування ощадних вкладів (Фонду), акціонерну участь Аксоя та рішення Фонду про стягнення боргів. Описує Протокол про ліквідацію, подальші дії Фонду та продаж Viva TV-Radio Viva.
* **Перший етап провадження:** Зосереджується на оскарженні Аксоєм рішення Фонду про оцінку від 13 січня 2011 року та скасуванні цього рішення Верховним адміністративним судом.
* **Другий етап провадження:** Охоплює оскарження Аксоєм продажу Viva TV-Radio Viva, що також призвело до рішення про скасування на його користь.
* **Індивідуальна заява до Конституційного суду:** Деталізує невдалу спробу Аксоя оскаржити невиконання рішення у Конституційному суді Туреччини.
* **Відповідна правова база та практика:** Надає контекст з посиланнями на відповідне внутрішнє законодавство та судову практику, включаючи рішення Конституційного суду від 12 грудня 2019 року (справа Ерола Аксоя (№ 2)).
* **Право:** Цей розділ є серцем рішення.
* **Попередні заперечення, висловлені Урядом:** Розглядає та відхиляє заперечення Уряду Туреччини щодо прийнятності, включаючи невичерпання внутрішніх засобів правового захисту та недотримання шестимісячного строку.
* **Стверджуване порушення статті 6 § 1 Конвенції:** Розглядає застосовність статті 6 та статус жертви Аксоя. Суд констатує порушення через невиконання рішень.
* **Стверджуване порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції:** Оцінює твердження Аксоя щодо його майнових прав. Суд встановлює, що Аксой не має статусу жертви в цьому відношенні, оскільки дії безпосередньо не вплинули на його права акціонера.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи Аксою 5 000 євро за нематеріальну шкоду та 2 500 євро за витрати та видатки.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 6 § 1:** Основним висновком є те, що Туреччина порушила статтю 6 § 1, не виконавши рішення Верховного адміністративного суду. Це підкреслює важливість виконання судових рішень для забезпечення справедливого судового розгляду та підтримання верховенства права.
* **Статус жертви відповідно до статті 6:** Суд роз’яснює, що Аксой мав статус жертви, оскільки невиконання безпосередньо та особисто вплинуло на його право на процесуальні гарантії при визначенні його цивільних прав та обов’язків.
* **Відхилення вимоги за статтею 1 Протоколу № 1:** Відхилення Судом вимоги Аксоя за статтею 1 Протоколу № 1 підкреслює, що акціонери, як правило, не можуть претендувати на статус жертви щодо заходів, спрямованих на компанію, якщо їхні права акціонера не порушені безпосередньо або не існують виняткові обставини.
* **Справедлива сатисфакція:** Присудження Судом 5 000 євро за нематеріальну шкоду та 2 500 євро за витрати та видатки надає орієнтири щодо потенційних засобів правового захисту в подібних справах.
Це рішення підкреслює зобов’язання держав забезпечувати виконання судових рішень та важливість захисту прав особи на справедливий судовий розгляд. Воно також роз’яснює обставини, за яких акціонери можуть претендувати на статус жертви за порушення їхніх майнових прав.
СПРАВА “КАЯ ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Кая та інші проти Туреччини”, що стосується дострокового припинення повноважень заявників на посадах суддів Касаційного суду та Верховного адміністративного суду в Туреччині. Припинення повноважень відбулося після набрання чинності Законом № 6723, який вносив зміни до законів, пов’язаних зі структурою цих судів. Заявники стверджували про порушення їхнього права на доступ до суду відповідно до статті 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ встановив, що заявникам дійсно було відмовлено в доступі до суду для оскарження припинення їхніх повноважень, що є порушенням статті 6 § 1 Конвенції. Суд відхилив заперечення турецького уряду щодо прийнятності заяв, включно з аргументами про несумісність з Конвенцією та невичерпання внутрішніх засобів правового захисту. У результаті Суд присудив кожному заявнику 3000 євро відшкодування моральної шкоди, а також надав конкретні суми на покриття витрат і видатків тим заявникам, які надали підтверджуючі документи.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з викладу процесуальної історії та фактів справи, окреслюючи позиції заявників та відповідне турецьке законодавство. Далі переходить до оцінки Суду, яка включає об’єднання заяв у зв’язку з їх схожою тематикою. Суд розглядає ймовірне порушення статті 6 § 1, вивчаючи питання прийнятності, порушені Урядом, такі як несумісність ratione materiae та невичерпання внутрішніх засобів правового захисту, відхиляючи їх на основі попередньої практики. Нарешті, рішення розглядає суть справи, встановлюючи порушення статті 6 § 1, і завершується застосуванням статті 41, що стосується справедливої сатисфакції, де Суд присуджує компенсацію за моральну шкоду та певні витрати та видатки.
Основним положенням рішення є висновок про те, що право заявників на доступ до суду, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції, було порушено через відсутність судового перегляду рішення про припинення їхніх повноважень. Це підтверджує важливість незалежності судової влади та права оскаржувати рішення, що впливають на термін перебування на посаді судді. Рішення також підкреслює послідовний підхід ЄСПЛ у подібних справах проти Туреччини, особливо щодо наслідків Закону № 6723 та його впливу на судову систему.
СПРАВА «PUCKO PETROL IMPORT-EXPORT DOOEL ПРОТИ ПІВНІЧНОЇ МАКЕДОНІЇ»
Ось аналіз рішення у справі «Pucko Petrol import-export Dooel проти Північної Македонії»:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив, що Північна Македонія порушила статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) та статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) Конвенції через невиконання остаточного національного судового рішення на користь компанії «Pucko Petrol» проти державного студентського гуртожитку. Суд встановив, що затримка у виконанні рішення, яким компанії «Pucko Petrol» було присуджено близько 48 000 євро, була надмірною та порушила суть прав компанії. Суд відхилив заперечення Уряду щодо зловживання правом на індивідуальну заяву, невичерпання внутрішніх засобів правового захисту щодо тривалості провадження та недотримання шестимісячного строку. Суд також встановив, що державні органи не вжили необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення на користь компанії-заявника.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Справа стосується невиконання остаточного рішення на користь компанії «Pucko Petrol» проти державного студентського гуртожитку.
* **Передісторія:** Компанія-заявник виграла суд у 2018 році на суму близько 48 000 євро, але виконання було ускладнене «надлишковими рішеннями», які ставили в пріоритет основні функції боржника.
* **Угоди та платежі:** Компанія-заявник уклала угоди про погашення заборгованості з боржником, і було здійснено деякі платежі, але значна частина боргу залишилася несплаченою.
* **Скарги:** «Pucko Petrol» скаржилася на невиконання рішення, відсутність ефективних засобів правового захисту та порушення її права на мирне володіння майном.
* **Оцінка Суду:**
* **Стаття 6 § 1 (Право на справедливий судовий розгляд):** Суд встановив порушення, наголосивши, що затримка у виконанні порушила суть прав компанії-заявника.
* **Стаття 1 Протоколу № 1 (Захист власності):** Суд також встановив порушення, зазначивши, що невиконання рішення є невиправданим втручанням у право компанії-заявника на мирне володіння своїм майном.
* **Стаття 13 (Право на ефективний засіб правового захисту):** Суд визнав недоцільним виносити окреме рішення щодо цієї скарги, оскільки основні правові питання вже були розглянуті.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд зобов’язав Північну Македонію забезпечити виконання остаточного національного судового рішення та виплатити компанії-заявнику 1 439 євро на відшкодування витрат і видатків.
**3. Основні положення для використання:**
* **Невиконання рішень:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким держави повинні вживати необхідних заходів для своєчасного виконання остаточних рішень.
* **Легітимна мета проти прав особи:** Хоча держави можуть мати легітимні цілі для затримки виконання, такі затримки не можуть порушувати суть прав особи згідно зі статтею 6 § 1.
* **Відповідальність держави:** Рішення підкреслює відповідальність державних органів за забезпечення наявності коштів для виконання зобов’язань.
* **Триваюча ситуація:** Суд розглядав невиконання остаточного національного судового рішення як триваючу ситуацію.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА “СЕЛЯМІ ПРОТИ ГРЕЦІЇ”
Це рішення у справі “Селямі проти Греції”, винесене Європейським судом з прав людини, стосується скарг заявника щодо справедливості кримінального провадження проти нього. Заявник, громадянин Албанії, засуджений за умисне вбивство та засуджений до довічного ув’язнення, стверджував, що йому не було надано достатньо часу та можливостей для підготовки свого захисту, що є порушенням статті 6 §§ 1 та 3 (b) Конвенції. Він також стверджував про порушення статті 6 §§ 1 та 3 (c), заявляючи, що йому було відмовлено в юридичній допомозі за його власним вибором. Суд встановив порушення статті 6 §§ 1 та 3 (b) через недостатню годинну перерву, надану заявнику для спілкування зі своїм призначеним судом адвокатом.
Рішення структуровано навколо скарг заявника за статтею 6 Конвенції. Воно починається з викладу фактів справи, включаючи засудження заявника та подальші апеляції. Потім Суд оцінює ймовірні порушення, розглядаючи попередні заперечення уряду щодо статусу жертви та вичерпання внутрішніх засобів захисту. Суд відхиляє заперечення та визнає прийнятною скаргу щодо недостатнього часу для підготовки захисту. Він визнає неприйнятними скарги щодо відсутності перекладача під час спілкування з адвокатом та відмови у юридичній допомозі за вибором заявника. Нарешті, Суд розглядає застосування статті 41 Конвенції, присуджуючи заявнику 1500 євро за нематеріальну шкоду та 800 євро за витрати та видатки.
Найважливішим положенням цього рішення є висновок Суду про те, що однієї години перерви, наданої заявнику для спілкування зі своїм призначеним судом адвокатом, було недостатньо для підготовки його захисту, що є порушенням статті 6 §§ 1 та 3 (b) Конвенції. Це підкреслює важливість надання обвинуваченим достатньо часу та можливостей для підготовки свого захисту, особливо у справах, пов’язаних із серйозними злочинами, і коли обвинувачений не володіє місцевою мовою. Суд наголосив, що апеляційний суд був остаточною судовою інстанцією по суті і мав вжити позитивних заходів для забезпечення заявнику достатнього часу для підготовки свого захисту.
