Ось стислий виклад рішення у справі «Бекіров та інші проти Росії»:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила права мешканців Криму, які брали участь у мирних зібраннях у період з 2014 по 2017 рік. Ці мешканці, переважно кримськотатарського походження, протестували проти російської окупації Криму або висловлювали підтримку Україні. Суд встановив, що дії Росії, включаючи адміністративні провадження та затримання, порушили статті 5, 6 та 11 Європейської конвенції з прав людини. Суд наголосив, що російське законодавство, застосоване в Криму, не може вважатися “законом” відповідно до Конвенції, оскільки воно було запроваджено всупереч міжнародному гуманітарному праву. Рішення підкреслює адміністративну практику Росії, спрямовану на придушення проукраїнських настроїв та залякування кримськотатарської громади. Суд присудив заявникам компенсацію матеріальної та моральної шкоди.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет спору:** Справа стосується адміністративних проваджень проти мешканців Криму за участь у мирних зібраннях після окупації Росією у 2014 році.
* **Попередні питання:** Суд об’єднав заяви у зв’язку з їхньою подібною тематикою та підтвердив свою юрисдикцію у цій справі, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Він також підтвердив, що Росія здійснювала екстериторіальну юрисдикцію над Кримом з 27 лютого 2014 року.
* **Неучасть Уряду:** Суд зазначив про неучасть російського уряду, але продовжив розгляд справи.
* **Шестимісячний строк:** Скарги у заявах № 39983/18 та 41321/18 щодо незаконного арешту були відхилені через подання поза межами шестимісячного строку.
* **Порушення статей 10 та 11:** Суд встановив, що заходи, вжиті проти заявників на підставі російського законодавства, не були “передбачені законом” згідно зі статтею 11, що призвело до порушення свободи мирних зібрань.
* **Інші заявлені порушення:** Суд розглянув скарги за статтею 5 § 1 (незаконне тримання під вартою) та статтею 6 § 1 (справедливий судовий розгляд), встановивши порушення на основі своєї усталеної практики та нелегітимності “судів”, що діють відповідно до російського законодавства в Криму.
* **Решта скарг:** Додаткові скарги за статтями 7, 8, 13, 14 та 18, а також статтею 1 Протоколу № 1 були визнані непотрібними для розгляду.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив відшкодування матеріальної шкоди за сплачені адміністративні штрафи та моральної шкоди за завдані порушення. Він також присудив відшкодування витрат деяким заявникам.
**3. Основні положення для використання:**
* **Екстериторіальна юрисдикція:** Підтвердження екстериторіальної юрисдикції Росії в Криму є вирішальним для майбутніх справ щодо порушень прав людини в регіоні.
* **Нелегітимність російського законодавства:** Рішення про те, що російське законодавство в Криму не є “законом” згідно з Конвенцією, створює прецедент для оскарження законності дій Росії на окупованій території.
* **Адміністративна практика:** Визнання існування адміністративної практики, спрямованої на придушення проукраїнських настроїв та залякування кримських татар, підкреслює систематичний характер порушень прав людини.
* **Компенсація:** Присудження компенсації забезпечує відчутний засіб правового захисту для жертв порушень прав і може слугувати основою для подібних позовів у майбутньому.
* **Порушення статті 6:** Висновок про те, що суди, які діють в Криму відповідно до російського законодавства, не є “встановленими законом” у розумінні статті 6 Конвенції.
**** Це рішення є особливо важливим для України, оскільки воно стосується порушень прав людини в Криму після його окупації Росією та підтримує права українських громадян і кримських татар, які живуть в умовах окупації.
